Мученики Кирик та Іулита, матір його, Тарсійські
День пам'яті (н. ст.)
Місяця липня на 15-й день
Святі мученики Кирик та Іулита жили в Малій Азії в місті Іконії Лікаонської області. Свята Іулита походила зі знатного роду і була християнкою. Рано овдовівши, вона виховувала свого трирічного сина Кирика.
Під час гоніння на християн, розпочатого імператором Діоклітіаном (284–305), свята Іулита з сином і двома вірними рабинями пішла із міста, залишивши свій дім, майно й рабів.
Під виглядом жебрачки вона спочатку ховалася в Селевкії, а потім у Тарсі. Там близько 305 року її впізнали, затримали і представили на суд правителя Олександра.
Укріплена Господом, свята безстрашно відповідала на запитання судді і твердо сповідувала свою віру в Христа. Правитель наказав бити її палицями. Під час тортур свята Іулітта повторювала: «Я християнка і не принесу жертви бісам».
Немовля Кирик плакало, дивлячись на муки своєї матері, і рвалося до неї. Правитель Олександр пробував пестити його, але хлопчик виривався і кричав: «Пустіть мене до матері, я християнин». Правитель жбурнув дитину з висоти помосту на кам’яні сходи, хлопчик покотився вниз, вдаряючись об гострі кути, і помер.
Мати, побачивши свого понівеченого сина, подякувала Богові за те, що Він удостоїв його мученицького вінця. Після багатьох жорстоких тортур святу Іулиту усікли мечем.
Мощі святих Кирика та Іулити були знайдені за царювання святого рівноапостольного царя Константина († 337, пам’ять 21 травня). На честь святих мучеників поблизу Константинополя було влаштовано монастир, а недалеко від Єрусалима було споруджено храм.
Нині голова святого мученика Кирика зберігається у монастирі Григоріат на Святій Горі Афон, а частинки мощей святої мученики Іулити знаходяться в афонській Великій Лаврі і в тамтешніх обителях Симонопетра, Ксенофонт і Діонісіат. Також частинки її мощей є в монастирі Пресвятої Богородиці на острові Корфу і в монастирі на честь Кіккської ікони Божої Матері на Кіпрі.
За народним віруванням, святим Кирику та Іулиті моляться про сімейне щастя і одужання хворих дітей.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь мученикам Кирику и Иулитте, глас 8
Я́ко лоза́ благопло́дная, Иули́тто честна́я,/ грозд зрел принесла́ еси́ Царе́ви, всех Бо́гу,/ сы́на твоего́ Ки́рика сла́внаго,/ му́чением того́ бога́тно украси́вши/ и твое́ю кро́вию наверши́вши,/ тем и дарова́ тебе́ Вы́шний возме́здие в Вы́шних,// иде́же лику́юще, помяни́те нас, му́ченицы терпеливоду́шнии.
Ин тропарь мученикам Кирику и Иулитте, глас 4
Му́ченицы Твои́, Го́споди,/ во страда́ниих свои́х венцы́ прия́ша нетле́нныя от Тебе́, Бо́га на́шего:/ иму́ще бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́ша,/ сокруши́ша и де́монов немощны́я де́рзости./ Тех моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.
Тропaрь глaсъ д7:
Мч7ницы твои2, гDи, во страдaніихъ свои1хъ вэнцы2 пріsша нетлBнныz t тебє2 бGа нaшегw: и3мyще бо крёпость твою2, мучи1телей низложи1ша, сокруши1ша и3 дeмwнwвъ немwщнhz дeрзwсти. тёхъ мл7твами сп7си2 дyшы нaшz.
Кондaкъ м§никwвъ, глaсъ д7.
Под0бенъ: Kви1лсz є3си2:
Во њб8sтіzхъ носsщи хrтомч7ница їулjтта ки1рmка, на п0двизэ мyжески веселsщисz, взывaше: хrт0съ є4сть мч7никwвъ похвалA.
Ще в розробці