Мученики Хрисанф та Дарія і з ними мученики Клавдій трибун, Іларія, жінка його, Іасон і Мавр, сини його, Діодор пресвітер та Маріан диякон

День пам'яті (н. ст.)

Місяця березня на 19-й день

Святий мученик Хрисанф був сином сенатора Полемія, відомого александрійця, який за часів імператора Нумеріана (283–284) переселився разом з сином до Рима. Здобуши початкову освіту, Хрисанф став вивчати філософію. Не задовольнившись тим, що дала йому філософія, він відкрив для себе Євангеліє — книгу втіленої Премудрості.

Ведений Промислом, святий Хрисанф невдовзі знайшов керівника, якого шукав, в особі пресвітера Карпофора. Священник через гоніння переховувався в печері. Карпофор посвятив Хрисанфа в таємниці віри і охрестив його.

Сім днів потому мученик Хрисанф повернувся до міста і став проповідувати Христа. Це засмутило його батьків. Полемій спочатку намагався змусити його змінити погляди, обіцяючи насолоди і багатство. Потім він ув’язнив сина в похмурій камері, сподіваючись зломити його волю голодом.

Проте батько побачив, що піст і ув’язнення лише додають синові сил. Тоді він, за порадою друга, відвів його до чудово прикрашеної зали і запросив молодих дівчат, аби подолати його за допомогою спокуси. Але Хрисанф, прикликавши Бога на допомогу і згадавши про приклад ціломудреності Іосифа (Бут. 39), залишився нечуттєвим до їхніх ласк. Щоразу, як безсоромні дівчата наближалися до нього, їх починала долати сильна сонливість.

Після цього Полемію порадили запросити юну прекрасну діву на ім’я Дарія, уродженку Афін, яка зналася на філософії. Її, зодягнену в пишні наряди, представили Хрисанфу. Дарія спробувала вловити його міркування в тенета духовної омани. Він відповів їй тим, що описав видовище смерті й останнього Суду. Потім, коли вона спробувала нагадати йому про почесті, що належать богам, істинний філософ легко заперечив її доводи. Він показав, що безглуздо поклонятися стихіям — землі, воді і вогню — надаючи їм людських форм.

Почувши ці слова, Дарія і сама пройнялася істинною мудрістю. Вони вирішили зобразити шлюб, аби отримати можливість прожити цнотливо до самої смерті і підготуватися до ціломудреного шлюбу на Небесах.

Хрисанф і Дарія присвятили себе палкій проповіді серед римської молоді. Вони переконали безліч юнаків і дівчат зберігати цноту заради Бога. Язичники були стривожені цим і донесли на них префекту Келеріну. Той наказав заарештувати мучеників і передав Хрисанфа трибуну Клавдію.

Приведений до храму Юпітера, святий Хрисанф відмовився принести жертви. Тоді його зв’язали бичачими жилами, розмоченими у воді, щоб, висихаючи, вони повільно врізалися в його тіло аж до кісток. Але Бог дивовижним чином звільнив святого Хрисанфа від цієї та інших мук, які винайшли гонителі. Хрисанфа кинули до темниці, і вона засяяла Божественним світлом. Його били розгами, проте вони стали м’якими, мов пір’я.

Тоді і трибун Клавдій визнав могутність Божу разом зі всією сім’єю. Він сам, його дружина Іларія, сини Іасон та Мавр і воїни під його началом попросили святого Хрисанфа наставити їх у вірі. Вони приготувалися до Хрещення, приносячи дяку Богові, і оголосили, що готові за Його ім’я зазнати будь-яких мук.

Дізнавшись про це, Нумеріан прийшов у лють. Він наказав кинути Клавдія з каменем на шиї в море й обезголовити його синів та воїнів. Християни поховали тіла святих мучеників в підземній печері поряд з Саларієвою дорогою.

Свята Іларія оселилася тут, аби наглядати за світильниками і молитися біля могил мучеників. Коли воїни прийшли брати її під варту, вона попросила дати їй востаннє помолитися перед могилами святих мучеників. Закінчивши молитву, мучениця Іларія відійшла до Господа. Служниця поховала її в печері поруч з синами.

Побоюючись, щоб кількість навернених до Христа не зросла, імператор звелів ув’язнити Хрисанфа до жахливої Мамертинської в’язниці, смердючої і сповненої нечистот. Дарію ж відправили до блудилища. Але Господь знову відвідав своїх святих: Він оточив Хрисанфа світлом і невимовними пахощами та послав лева для хахисту Дарії від зазіхань на її чистоту. Свята заборонила левові з’їсти першого із блудників. Лагідно звернувшись до його розуму, вона змогла навернути його до Спасителя. Потім лев привів і решту чоловіків. Почувши слова Дарії, вони також навернулися до істинної віри.

Після цього префект Келерін наказав розпалити багаття біля входу. Тоді Дарія відіслала тварину на волю, будучи готовою до останньої битви.

Святі Хрисанф і Дарія були піддані новим тортурам, але не зазнали шкоди. Зрештою, їх кинули до рова, яких засипали камінням і землею. Так вони прийняли мученицьку кончину і досягли Царства Небесного.

Наступного року християни прийшли на це місце, аби відсвяткувати пам’ять небесного народження мучеників. Пресвітер Діодор і диякон Маріан служили Божественну літургію. Тоді Нумеріан наказав завалити вхід до печери, де звершувалося богослужіння. Воїни засипали печеру зверху землею. Усі, хто зібрався на богослужіння, причастилися Святих Христових Тайн і приєдналися до радості Хрисанфа, Дарії і тих, що з ними постраждали.

Тропарі, кондаки, молитви та величання