Мученики Галактіон і Єпистимія
День пам'яті (н. ст.)
Місяця листопада в 5-й день
У ІІІ столітті в місті Емесі Фінікійському жило багате й знатне подружжя — Клітофон і Левкіппія. Довгий час вони були бездітними. Багато золота віддало подружжя язичницьким жерцям, але все марно.
Містом Емес тоді керував поставлений римськими кесарями сирієць Секунд. Він був нещадним і ревним гонителем християн. Для їхнього залякування Секунд звелів виставити на вулицях витончені знаряддя тортур. Достатньо було найменшої підозри в приналежності до “секти галілеян”, щоб людину схопили і піддали мукам. Попри це багато християн добровільно віддавали себе в руки катів, бажаючи постраждати за Христа.
Один старий чоловік на ім’я Онуфрій, який приховував під лахміттям жебрака своє чернече і пресвітерське достоїнство, ходив Емесом від будинку до будинку, просячи милостині. Скрізь, де бачив можливість відвернути людей від язичницької омани, він проповідував про Христа.
Якось він прийшов до багатого будинку Левкіппії. Приймаючи від неї милостиню, чернець відчув, що жінка сумна, і запитав її про причину цієї печалі. Вона повідала старцеві про своє сімейне нещастя. Втішаючи її, Онуфрій розповів їй про Єдиного Істинного Бога, про Його всемогутність і милість, про те, що Він завжди дає прохане тим, хто з вірою звертається до Нього. Надія наповнила душу Левкіппії. Вона увірувала і прийняла Святе Хрещення. Невдовзі уві сні їй було відкрито, що вона народить сина, який стане справжнім послідовником Христа. Спочатку Левкіппія приховувала від Клітофона свою радість, але коли немовля народилося, вона відкрила чоловікові свою таємницю і переконала його охреститися.
Немовля назвали Галактіоном. Батьки виховали його в християнській вірі і дали йому прекрасну освіту. Він міг зробити блискучу кар’єру, але Галактіон прагнув непорочного, чернечого життя — усамітнення і молитви.
Коли Галактіону було двадцять чотири роки, батько вирішив його одружити. Він знайшов наречену, красиву і знатну дівчину на ім’я Єпистимія. Син не опирався волі батька, однак за Промислом Божим весілля було на деякий час відкладено. Часто відвідуючи наречену, Галактіон поступово відкрив їй свою віру, навернув її до Христа і сам таємно охрестив її. Разом з Єпистимією охрестився й один з її рабів — Євтолмій.
Новонавернені вирішили за прикладом Галактіона присвятити себе чернечому життю. Покинувши місто, вони сховалися на горі Публіон, де були два таємні монастирі, чоловічий і жіночий. Нові ченці змушені були взяти на себе всю необхідну тілесну роботу, оскільки насельники обох монастирів були старі й немічні. Декілька років ченці подвизалися в трудах, пості і молитвах.
Одного разу Єпистимії приснилося видіння: вона й Галактіон стоять у дивовижному палаці перед Світлим Царем і Цар подає їм золоті вінці. Це було передвістям їхньої скорої мученицької кончини.
Язичникам стало відомо про існування монастирів. Було послано загін, щоб схопити їхніх насельників. Однак ченці і черниці встигли сховатися в горах. Тільки Галактіон не захотів тікати і залишився в келії, читаючи Святе Письмо. Побачивши, що воїни ведуть зв’язаного Галактіона, Єпистимія стала благати ігуменю відпустити її, бо хотіла прийняти муки за Христа разом зі своїм обручником і вчителем. Ігуменя зі сльозами благословила Єпистимію на подвиг.
Святі перенесли важкі тортури, молячись і прославляючи Христа. За наказом судді їх четвертували.
Євтолмій, колишній раб Єпистимії, брат її у Христі й сподвижник у чернечому діланні, таємно віддав чесному похованню тіла святих мучеників. Він же написав сучасникам і нащадкам їхнє житіє.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь мученикам Галактиону и Епистимии, глас 4
Му́ченицы Твои́, Го́споди,/ во страда́ниих свои́х венцы́ прия́ша нетле́нныя от Тебе́, Бо́га на́шего:/ иму́ще бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́ша,/ сокруши́ша и де́монов немощны́я де́рзости./ Тех моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.
Кондак мученикам Галактиону и Епистимии, глас 4
Му́ченик Христо́вых полко́м причто́стеся/ до́бре хра́брствовавшим,/ све́тло подвиза́вшеся, Галактио́не сла́вне,/ с честно́ю сопру́жницею и сострада́вшею тебе́ Еписти́миею.// Еди́ному Бо́гу непреста́нно моли́теся о всех нас.
Тропaрь, глaсъ д7:
Мч7ницы твои2, гDи, во страдaніихъ свои1хъ вэнцы2 пріsша нетлBнныz t тебє2 бGа нaшегw: и3мyще бо крёпость твою2, мучи1телей низложи1ша, сокруши1ша и3 дeмwнwвъ немwщнhz дeрзwсти. тёхъ мл7твами сп7си2 дyшы нaшz.
Кондaкъ, глaсъ в7:
М§никъ хrт0выхъ полкHмъ причт0стесz, д0брэ хрaбрствовавшымъ, свётлw подвизaвшесz, галактіHне слaвне, съ честн0ю сопрyжницею, и3 сострадaвшею тебЁ є3пісти1міею. є3ди1ному бGу непрестaннw моли1тесz њ всёхъ нaсъ.
Ще в розробці