Мученики 3628 у Нікомідії

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 2-й день

Три тисячі шістсот двадцять вісім святих мучеників (відомості щодо їхньої кількості різняться у джерелах) постраждали в Нікомідії під час гоніння імператора Максиміана. Згідно з переданням, після спалення двадцяти тисяч мучеників у Нікомідійському храмі за наказом Максиміана шість тисяч шістсот двадцять вісім християн сховалися у важкопрохідних горах. Коли їх знайшли і привели до міста, вони сміливо сповідали Христа перед імператором і п’ятьма іншими правителями, не названими поіменно. Святі мученики померли після різноматніх тортур.

Під час перекладу грецьких синаксарів слов’янською мовою в XI–ХІІ століттях пам’ять трьох тисяч шестисот двадцяти восьми Нікомідійських мучеників увійшла під 2 вересня до складу слов’янського Прологу короткої редакції. Коротка оповідь відрізняється від грецького оригіналу. У ній ідеться про те, що під час правління імператорів Діоклітіана (284–305 рр.) і Максиміана (імовірно, Максиміана Галерія (293–311 рр.)), після мученицької кончини архієпископа Александрійського Петра І, багато тодішніх язичників увірували у Христа. Разом зі своїми родичами вони вирушили до Нікомідії, аби відкрито сповідати віру перед Діоклітіаном.

Імператор спробував переконанням відвернути їх від нової віри, однак, бачачи їхню твердість, наказав відрубати їм голови, а тіла кинути в гірську ущелину. Багато років потому мощі мучеників були знайдені.