Мученик Поліхроній, єпископ Вавилонський, Парменій, Єлима та Хрисотель пресвітери, Лука та Муко диякони, Авдон та Сенніс, князі Персидські, і мученики Олімпій та Максим
Місяця липня на 30-й день
Священномученик Поліхроній, єпископ Вавилонський, пресвітери Парменій, Єлима та Хрисотель, диякони Лука та Муко, святі мученики Авдон та Сенніс, князі Персидські, і святі мученики Олімпій та Максим постраждали в III столітті під час гоніння на християн імператора Декія (249–251). Декій, перемігши персів і оволодівши їхньою країною, знайшов там багато християн і став їх переслідувати.
Вавилонського єпископа, святого Поліхронія, його пресвітерів Парменія, Єлима й Хрисотеля і двох дияконів, Луку та Муко, схопили й привели до імператора. Той наказав їм принести жертву ідолам. Але святий Поліхроній сміливо відповів Декію: “Ми самих себе приносимо в жертву Господу нашому Іісусу Христу, а вашим нікчемним ідолам, зробленим людськими руками, ніколи не поклонимося”. За ці слова розгніваний Декій кинув сповідників у темницю.
Під час другого допиту святий Поліхроній стояв мовчки. Тоді Декій сказав пресвітерам: «Начальник ваш онімів”. Святий Парменій заперечив: «Святий єпископ не онімів, а не хоче опоганювати своїх чистих вуст і “метати бісер перед свинями”» (Мф. 7:6). Роздратований Декій велів відрізати язик святому Парменію за ці слова. Незважаючи на це, Парменій, звернувшись до святителя Поліхронія, ясно вимовив: «Молися за мене, отче, я бачу на тобі Духа Святого».
За наказом Декія святого єпископа Поліхронія стали бити каменем по вустах, і він, піднявши очі свої до неба, випустив дух. Тіло його залишилося лежати перед храмом Сатурна. Вночі прийшли два персидські князі, Авдон і Сенніс, таємні християни, та поховали тіло святого мученика біля міської стіни.
Невдовзі Декій вирушив у місто Кордулу (Кордуену) і наказав вести за собою трьох пресвітерів і двох дияконів. У Кордулі він знову примушував мучеників принести жертву ідолам, але святий Парменій, незважаючи на відрізаний язик, голосно і твердо відповідав за всіх відмовою.
Декій, вважаючи, що святий Парменій говорить без язика силою чаклунства, наказав посилити муки і палити сповідників вогнем. У цей час почувся голос із неба: «Прийдіть до Мене, смиренні серцем». Декій визнав і цей голос дією чаклунства й наказав відсікти мученикам голови.
Перські князі Авдон і Сенніс уночі викрали тіла мучеників і поховали у своєму селі поблизу Кордули. Про це було донесено Декієві. Князів схопили і привели до імператора. Той, бачачи їхню твердість і мужнє сповідання Христа, повелів ув’язнити святих князів у в’язницю. Святі раділи і славили Бога за таку долю.
Того ж дня інших двох персів, Олімпія і Максима, привели до Декія як християн. За сміливе сповідання віри в Христа святі мученики після жорстоких катувань були усічені мечем. П’ять днів тіла їхні лежали непохованими, але на шостий день християни таємно вночі поховали останки їхні з честю.
Повертаючись до Рима, Декій повів з собою Авдона і Сенніса в кайданах. У Римі, покликавши жерця, Декій наказав святим принести жертву богам, обіцяючи свободу і почесті. Святі мученики відповіли: «Ми тільки себе приносимо в жертву Богові нашому Іісусу Христу, своїм же богам ти сам принось жертву». Після цього Декій кинув їх на поталу звірам. Випущені на них два леви, а потім чотири ведмеді не торкнулися святих мучеників і лягли біля їхніх ніг. Тоді Авдона і Сенніса зарубали мечами.
Їхні тіла лежали три дні перед ідолом для залякування християн. Вночі таємний християнин на ім’я Кирин узяв тіла мучеників і поховав у своєму будинку.
Святі мученики Авдон і Сенніс постраждали в 251 році. Мощі їхні зберігаються в церкві святого Марка в Римі.