Мученик Петро Ігнатов
День пам'яті (н. ст.)
Місяця листопада на 1-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)
Мученик Петро народився 1904 року в селі Андрєєвські Паліки Жиздринського повіту Калузької губернії в сім’ї селянина Івана Ігнатова. Він закінчив сільську школу й одружився з дівчиною Анастасією із того самого села.
Коли Петру виповнилося двадцять два роки, він був мобілізований на строкову службу і прослужив три роки рядовим. У той час, поки він служив в армії, його дружина Анастасія переїхала до села Кунцево під Москвою і влаштувалася працювати на фабрику ткалею.
Після демобілізації Петро оселився в дружини. 1933 року подружжя поїхало на батьківщину до Брянської області, але, проживши тут декілька місяців, повернулося назад до Кунцева. Петро влаштувався працювати сторожем на склад, вони оселилися з дружиною в гуртожитку.
За час служби Петра в армії Анастасія повністю приліпилася серцем до Бога і до церкви, тож і за способом свого життя стала схожою на черницю. Повернувшись, Петро був дуже здивований благочестям своєї дружини. Раніше він не дивився так серйозно на питання віри й на те, як важливо жити за заповідями Господніми і яким суттєвим для цього є особисте благочестя. Тепер, дивлячись на життя дружини, він глибоко замислився над цим.
Петро потягнувся слідом за нею до храму, до служб. Він став читати духовні книги і зрештою цілком перейнявся усвідомленням, що перспектива вічного життя куди важливіша, ніж минуща суєта. Початок цього вічного життя і плоди благочестя він уже відчував у своїй власній душі — що, справді, Царство Боже всередині вас є (Лк. 17:21), а якщо воно всередині є, то і відчуватися людиною може зсередини вже тут, на землі.
Відколи Петро прийшов із армії, життя подружжя стало справді чернечим. Уже не про подружнє тілесне життя вони думали, а про те, як спастися, як догодити Господеві. Відповідно, не було в них чад земних, а були діла благочестя, якими вони й служили Богові, людям і своєму спасінню.
Навіть зовні змінився вигляд Петра Івановича. Він став схожим більше на ченця, ніж на мирянина. Здобули вони собі і духовного наставника-старця. Ним став один із ченців, які жили в Сергієвому Посаді після закриття Троїце-Сергієвої лаври.
Співробітники НКВС у селі бачили благочестиве православне подружжя і 20 жовтня 1937 року прийняли рішення про їхній арешт. Але жодних свідчень і матеріалів у них не було. Вони стали викликати на допити сусідів за будинком, де жило подружжя; господаря квартири, у якого вони жили раніше; директора і деяких робітників складу.
3 листопада 1937 року Петро і Анастасія були заарештовані й ув’язнені в різних в’язницях Москви. Їх звинуватили в членстві у “секті євангельських християн” і контрреволюційній діяльності.
19 листопада 1937 року трійка НКВС засудила Петра Івановича і його дружину Анастасію на вісім років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Петро Іванович Ігнатов помер 14 листопада 1941 року у виправно-трудовому таборі міста Норильська і був похований у невідомій могилі.