Мученик Георгій Новий

День пам'яті (н. ст.)

Місяця лютого на 11-й день / травня на 26-й день — перенесення мощей / у Неділю другу після П’ятидесятниці (перехідне)

Святий мученик Георгій Новий народився наприкінці XV століття в Кратові, за десять годин ходьби від Штипа, у нинішній Македонії, і його болгарським ім’ям було Борба. У шестирічному віці благочестиві батьки хлопчика Димитрій і Сарра віддали його на навчання. Він швидко навчився грамоти і виявив великі успіхи в книжкових науках. Освоївши їх, став вивчати ювелірне мистецтво. Батько Георгія помер, коли святий Георгій був зовсім юним.

Святий Георгій був красивим, струнким юнаком. Боячись бути силоміць відвезеним до султанського двору, він залишив рідні місця і переїхав до міста Средець (нинішня Софія). Там він жив у будинку освіченого і богобоязливого священника Петра, який став його духовним батьком, і утвердився у вірі та любові до християнства.

Георгій був помічений магометанами, яким захотілося залучити до себе такого зразкового юнака. Вони вибрали серед своїх учених людей — улемів — кмітливу людину для того, щоб вона поговорила з Георгієм. Законник, замовивши ювеліру роботу, намагався привернути юнака обіцянками багатого життя, якщо той навернеться до ісламу. У відповідь Георгій викрив брудне життя мусульманських правителів, суддів і начальників, вказавши на неугодність Богові жертв від нечистого серця. На противагу він сказав про святих християн і запропонував законнику упевнитися в нетлінні та мироточенні святого короля Мілутина, котрі спочивають в Середці. Присоромлений агарянин пішов зі злістю в душі і доніс своїм одноплемінникам, що святий Георгій не лише не навернувся до ісламу, а й здатний навернути сотні людей до Христа і цим становить небезпеку для їхньої віри.

Святий був схоплений і кинутий до в’язниці. Коли його вперше привели на судилище, всі присутні були вражені його незвичайною красою. На поставлені йому запитання юнак твердо відповідав, що він сповідує християнство. Це викликало озлоблення турків, і його знову відвели до в’язниці. Священник, у якого жив святий Георгій, упросив начальника вартових відпустити його на недовгий час до нього в дім. «Умов його прийняти магометанство», — говорили стражники.

Коли ж господар будинку і святий Георгій залишилися самі, священник обійняв юнака і виголосив: «Ти прославив Бога, як первомученик Стефан! Залишайся твердим до кінця! Мученикам слава у всесвіті й на останньому суді!» — «Боюся, як би мене не стали катувати вогнем», — відповів Георгій. «А ти подумай про те, що страшніше за вогонь. І що значать тимчасові страждання перед життям вічним?» Зміцнивши його такими словами у вірі, свящеyник обіцяв святому Георгію зробити для нього все можливе, після чого юнака знову повернули до в’язниці.

Ще двічі його приводили на суд. Погрозами і ласкою судді намагалися схилити Георгія до магометанства, але святий відповідав, що сповідує тільки Христа, Сина Божого, пришестя Якого було передбачено пророками, і не визнає Магомета. Озлоблені турки закричали: «Спаліть його!» У люті вони кинулися на сповідника, побили його і повели до міських мурів, де розвели вогонь і кинули в нього мученика. У той час священник і всі християни в місті молилися за нього, а один із таємних християн, учень священника Петра, на прохання останнього, слідував за натовпом до місця муки святого Георгія. Коли вогонь торкнувся зв’язаних рук мученика і мотузка зотліла, святий осінив себе хресним знаменням і вигукнув: «Господи, Іісусе Христе, в руки Твої віддаю дух мій!» У цю хвилину розлючений турок вдарив його по голові, і святий Георгій упав бездиханним.

Тропарі, кондаки, молитви та величання