Мученик Андрій Трофимов

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 29-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця лютого на 4-й день — Собор новомучеників і сповідників Клинських

Мученик Андрій народився 30 жовтня 1882 року в селі Кітенєво Клинського повіту Московської губернії в селянській сім’ї; батько його, Матвій Трофимов, влітку займався сільським господарством, а взимку розробляв лісові ділянки. Андрій закінчив сільську школу і допомагав батькові, поки не одружився й не обзавівся своїм господарством, небагатим, але цілком, на його думку, достатнім. У 1916 році він був призваний на фронт і служив рядовим до 1917 року.

Андрій Матвійович був парафіянином церкви Воздвиження Хреста Господнього в селі Воздвиженському Клинського повіту, з юності співав тут на кліросі, був псаломщиком і регентом, членом церковної ради. Коли почалися гоніння на Православну Церкву, він не зрадив своїй вірі і своїм переконанням та залишився членом церковної ради й регентом.

У 1931 році радянська влада почала знищувати селянські господарства, і Андрій Матвійович вступив до колгоспу, де йому було доручено доглядати колгоспних коней.

Настав 1937 рік, влада районів і областей приступила до складання списків на арешт неугодних комуністам людей. Звернув на себе увагу і благочестивий селянин, який дотримувався всіх церковних свят, часто відвідував церкву і під час богослужінь виконував обов’язки регента.

Співробітники НКВС зажадали довідку на Андрія Матвійовича від голів сільради і колгоспу. Голова сільради написав, що «Трофимов після революції і до революції є активним церковником, був і є в цей час членом церковної ради, був церковним старостою. В цей час є регентом церковного хору і виконує службу дячка при церкві. Є вороже налаштованим проти радянської влади і колгоспів». Голова колгоспу ж написав, що Андрій Матвійович говорив, що «”не треба працювати на престольні свята, а йти до церкви, а то у нас уже нічого не стало родити через те, що ви не ходите до церкви”… Веде в колгоспі підривну роботу… прийшовши на збори, кинув на стіл ключі від стайні і каже, що “нате вам ваші ключі і доглядайте, як хочете самі, а я працювати більше не буду”».

У листопаді 1937 року співробітники НКВС допитали свідків, односельців Андрія Матвійовича. Свідки засвідчили, що Андрій Матвійович є людиною твердих релігійних переконань і на церковні свята сам на роботу не виходить та колгоспникам каже, що робота на свята — великий гріх, що в них тому й не родить нічого, що вони працюють на свята, краще полишити в ці дні роботу і йти до церкви. А з приводу смерті однієї колгоспниці він сказав, що ось, мовляв, до чого довели колгоспи селян, що люди передчасно стали вмирати, всі жили витягли з цими колгоспами, у могилу вганяють.

14 листопада 1937 року Андрія Матвійовича заарештували й ув’язнили в Таганській в’язниці в Москві.

Визнавши на допиті, що він справді є активним парафіянином, є членом церковної ради і співає на кліросі, Андрій Матвійович, однак, відмовився визнати, що проводив контрреволюційну діяльність.

21 листопада 1937 року трійка НКВС засудила Андрія Трофимова до десяти років ув’язнення, і його відправили до Байкало-Амурського виправно-трудового табору. Андрій Матвійович помер 11 червня 1938 року в Середньобільському виправно-трудовому таборі в Амурській області і був похований в безвісній могилі.