Мученик Андрій Аргунов

Місяця липня на 23-й день

Мученик Андрій Аргунов народився 13 жовтня 1904 року в селі Прудці Дмитровського повіту Московської губернії в сім’ї селян Івана Кузьмича і Пелагії Василівни Аргунових. Іван Кузьмич помер рано, і дітям довелося зіткнутися з поневіряннями.

Незважаючи на бідність, Андрій благополучно закінчив сільську школу і став займатися кустарним промислом, працюючи в артілі, яка виготовляла зубні щітки й знаходилася в сусідньому селі Покровському. Багато років Андрій Іванович був старостою в парафіяльній церкві і співав у церковному хорі. У 1933 році в їхньому селі було утворено колгосп, але Андрій Іванович через релігійні переконання відмовився до нього вступати, бо колгосп на той час ідеологічно заявляв себе безбожним.

У 1936 році Андрію Івановичу було вказано, скільки і чого він повинен був здати державі як одноосібник. Оскільки він цього не зміг зробити, у нього відібрали майже все його майно: хату, сараї, комору, коня і корову.

На початку жовтня 1936 року представники місцевої влади надіслали начальнику районного відділення НКВС заяву, в якій писали: «За погодженням з райвиконкомом ми… проводили нараду з церковною радою Покровської церкви щодо дачі цегли з церковної огорожі для артілі на будівництво електростанції та встановлення двигуна… Аргунов Андрій, він же голова церковної ради, сказав, що ми своєї згоди не даємо і не дамо, і так віра християнська від гонителів Церкви сильно постраждала…

Після виступу… про троцькістсько-зинов’євську зграю, яка заважає зміцненню соціалістичного суспільства і переходу до комуністичного суспільства, про велике будівництво в СРСР і обороноздатність країни, Аргунов відповів, що “ці люди… постраждали, можливо, ні за що. Можливо, така доля спіткає і нас, але раз Христос ніс Свій хрест, страждав за нас, і ми теж повинні постраждати від гонителів Церкви за віру Христову. Ось ви (вказавши в наш бік) своїх вождів тримаєте в Кремлі за цегляною огорожею і стінами й святиню не розбираєте, а нашу огорожу хочете зламати. Нам діла немає до вашої електростанції, все одно, що б ви не набудували, час прийде, все це зруйнується”».

У 1937 році за продаж зубних щіток, які він виготовляв, Андрія Івановича було засуджено на шість місяців ув’язнення; того самого року його знову засудили на шість місяців ув’язнення за те, що він зрубав без дозволу сільради кілька беріз на кладовищі в церковній огорожі.

У липні 1937 року йому було пред’явлено нове обвинувачення в тому, що він відмовився виконувати обов’язкові поставки державі в кількості шістдесяти кілограмів м’яса.

Тоді ж автори доносу були залучені слідчим для свідчення проти церковного старости. 14 вересня 1937 року Андрія Івановича заарештували й ув’язнили в Таганській в’язниці в Москві та одразу ж допитали.

Він підтвердив, що справді виступав проти того, щоб ламати церковну огорожу, і, закликаючи до протесту всіх членів церковної ради, говорив: «Христос ніс Свій хрест, і ми так само повинні страждати від гонителів Церкви за віру християнську». — «Одночасно з цим, вказуючи в бік присутніх на нараді комуністів, я заявив: “Ось ви своїх вождів охороняєте в Кремлі за цегляною стіною і стіни не ламаєте, нам діла немає до вашої електростанції, все одно, що б не будували, прийде час, все зруйнується”».

— Вкажіть факти вашої контрреволюційної діяльності, яку ви вели серед колгоспників, — зажадав від Андрія Івановича слідчий.

— У травні 1936 року в моєї родички на похороні, де були присутні колгоспники, серед присутніх зайшла розмова про існування Бога. Я став доводити присутнім, що Бог є. Одночасно з цим я доводив, що прийде час, люди будуть помирати, як мухи, від голоду й хвороб і від меча війни за гріхи народу.

— Вкажіть, які ще були факти ваших контрреволюційних висловлювань серед колгоспників?
— Під час зустрічей з окремими людьми із села Прудці я висловлював свої релігійні переконання, заявляючи: “Потрібно зберігати віру і Церкву, якщо не буде її, то ми всі загинемо”.

— Кого ви вважали гонителями і ворогами Церкви?

— Гонителями і ворогами Церкви я вважаю комуністів.

— Слідством встановлено, що ви поширювали контрреволюційний наклеп проти радянської влади. Дайте з цього питання свідчення.

— Особисто я вважаю, що радянська влада є гонителькою віри християнської, щодо цього в мене були контрреволюційні висловлювання, про які я дав свідчення. Але я їх наклепницькими не вважаю і заявляю – те, що я говорив, було правдою.

10 жовтня 1937 року трійка НКВС засудила церковного старосту на вісім років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Андрій Іванович Аргунов помер у Байкало-Амурському виправно-трудовому таборі 5 серпня 1938 року і був похований у безвісній могилі.