...

Покладення чесної ризи Господа нашого Іісуса Христа в Москві

День пам'яті (н. ст.)

Місяця липня на 10-й день

Чесну ризу Спасителя не слід ототожнювати з незшитим Його хітоном — вони ясно розрізняються у Святому Письмі: «Воїни ж, коли розп’яли Іісуса, взяли одежу Його і розділили на чотири частини, кожному воїнові по частині, і хітон; хітон же був не зшитий, а весь зітканий зверху, і сказали один одному: не будемо роздирати його, а кинемо жереб про нього, чий буде,– щоб збулося сказане в Писанні: розділили ризи Мої між собою і про одежу Мою кидали жереб (Пс. 21:19). Так воїни і зробили» (Ін. 19:23-24).

За переданням Грузинської Православної Церкви, хітон Господній був принесений єврейським рабином Еліозом із Єрусалима до Мцхетії і понині перебуває під спудом у підмурів’ї Мцхетського Патріаршого собору Светіцховелі (святкування на честь хітона Господнього відбувається 1 жовтня). Ніхто із мусульманських завойовників не наважився зазіхнути на це місце, прославлене знаменням милості Божої  — Животворящим Стовпом.

Риза Господня, точніше, одна із її чотирьох частин, а саме срачиця (відомі також частини ризи Господньої в Західній Європі — у німецькому місті Трірі й місті Аржантейлі поблизу Парижа), також опинилася в Грузії. На відміну від хітона, риза зберігалася не в землі, а в скарбниці собору Светіцховелі аж до ХVII століття, коли перський шах Аббас I, спустошивши Грузію, вивіз разом з іншими скарбами і ризу Господню.

Щоб заручитися підтримкою царя Михаїла Феодоровича, 1625 року шах надіслав ризу Господню в дар патріарху Філарету (1619–1633) і царю Михайлу. Справжність цієї ризи засвідчили Нектарій, архієпископ Вологодський, патріарх Єрусалимський Феофан, який прибув із Візантії, та Іоанникій грек, а особливо дивовижні знамення, явлені Господом над хворими через принесену святиню.

Згодом дві частини ризи Господньої перебували в Петербурзі: одна в соборі Зимового палацу, інша в Петропавлівському соборі. Частина ризи зберігалася і в Успенському соборі в Москві, а малі частки перебували у Києво-Софійському соборі, в Іпатіївському монастирі поблизу Костроми та в деяких інших стародавніх храмах.

У Москві щорорку 10 липня ризу Господню урочисто виносили із бокового вівтаря в ім’я святих апостолів Петра і Павла Успенського собору та покладали на аналої для поклоніння під час Богослужіння. Після Літургії ризу забирали на колишнє місце.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь Положения честной ризы Господней в Москве, глас 4

Днесь притеце́м, ве́рнии,/ к Боже́ственней и цельбоно́сней ри́зе Спаси́теля на́шего Бо́га,/ благоизво́лившаго сию́ пло́тию носи́ти/ и на Кресте́ святу́ю Свою́ Кровь излия́ти,/ е́юже искупи́ нас от рабо́ты вра́жия./ Тем, благодаря́ще, вопие́м Ему́:/ спаси́ оте́чество на́ше,/ и архиере́ев, и град, и вся лю́ди/ честно́ю Твое́ю ри́зою защити́,/ и спаси́ ду́ши на́ша,// я́ко Человеколю́бец.

Кондак Положения честной ризы Господней в Москве, глас 4

Одея́ние нетле́ния, спаси́тельнаго целе́ния/ все́м челове́ком, Влады́ко, дарова́л еси́,/ Твое́ Боже́ственное сокро́вище – честну́ю ри́зу,/ я́же есть хито́н,/ е́юже живоно́сную и святу́ю плоть вочелове́чения Твоего́ оде́яти благоволи́л еси́./ Сию́ жела́нием прие́млюще све́тло пра́зднуем,/ стра́хом же и любо́вию, я́ко Благода́телю воспева́юще, зове́м Ти, Христе́:/ сохрани́ в ми́ре оте́чество на́ше, и архиере́ев, и вся лю́ди,// по вели́цей Твое́й ми́лости.

Тропaрь, глaсъ д7:

Днeсь притецeмъ вёрніи, къ бжcтвеннэй и3 цэльбон0снэй ри1зэ сп7си1телz нaшегw бGа, бл7гоизв0лившагw сію2 пл0тію носи1ти, и3 на кrтЁ с™yю свою2 кр0вь и3зліsти, є4юже и3скупи2 нaсъ t раб0ты врaжіz. тёмъ благодарsще вопіeмъ є3мY: спаси2 nтeчество нaше, и3 ґрхіерeєвъ, и3 грaдъ, и3 вс‰ лю1ди, чcтн0ю твоeю ри1зою защити2, и3 спаси2 дyшы нaшz, ћкw чlвэколю1бецъ.

Кондaкъ, глaсъ д7:

Њдэsніе нетлёніz, сп7си1тельнагw цэлeніz, всBмъ человёкwмъ, вLко, даровaлъ є3си2 твоE бжcтвенное сокр0вище честнyю ри1зу, ћже є4сть хітHнъ, є4юже живон0сную и3 с™yю пл0ть вочlвёченіz твоегw2 њдёzти бл7говоли1лъ є3си2: сію2 желaніемъ пріeмлюще свётлw прaзднуемъ, стрaхомъ же и3 люб0вію, ћкw бlгодaтелю воспэвaюще, зовeмъ ти2, хrтE: сохрани2 въ ми1рэ nтeчество нaше, и3 ґрхіерeєвъ, и3 вс‰ лю1ди, по вели1цэй твоeй млcти.

Ще в розробці