...

Свенська (Печерська) ікона Божої Матері

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 3-й день / серпня на 17-й день

Свенська (Печерська) ікона Божої Матері має два святкування: 3 травня, в день кончини преподобного Феодосія Печерського, і 17 серпня, в день кончини преподобного Аліпія Печерського, який її написав. День святкування 17 серпня було встановлено в 1815 році на знак подяки за порятунок міста Брянська від навали наполеонівських військ в 1812 році.

Ікона була написана преподобним Аліпієм Печерським († близько 1114 року). На ній зображено Божу Матір, Яка сидить на престолі. На колінах у Неї знаходиться Богонемовля. Праворуч від престолу стоїть преподобний Феодосій Печерський, а ліворуч стоїть преподобний Антоній Печерський.

До 1288 року ікона перебувала в Києво-Печерському монастирі, де прославилася чудесами, після чого була перенесена до Брянського Свенського монастиря на честь Успіння Пресвятої Богородиці.

Сталося це так. Одного разу Чернігівський князь Роман Михайлович, будучи в Брянську, осліп. Почувши про дива від ікони, написаної самим преподобним Аліпієм, князь послав у монастир гінця з проханням надіслати до нього в Брянськ ікону для зцілення. Ікону відправили разом зі священником річкою Десною. Під час плавання човен пристав до правого берега річки Свени. Після ночівлі подорожні вранці пішли до човна, щоб помолитися іконі, але не знайшли її там, а побачили на горі навпроти річки Свени. Ікона стояла на дубі між гілками.

Звістка про це дійшла до князя Романа, і його привели до ікони пішки. Князь палко молився й обіцяв збудувати на цьому місці монастир, віддавши йому всі землі, які побачить з гори. Після молитви князь став прозрівати. Спочатку він побачив стежку, потім близькі предмети і, нарешті, всі околиці. Роман Михайлович приклався до ікони, було відслужено молебень, а потім усі присутні заснували деревʼяний храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Дерево, на якому перебувала ікона, зрубали і виготовили із нього дошки для інших ікон. Тоді ж було встановлено святкування Свенської ікони Божої Матері 3 травня.

Ікона прославилася зціленнями сліпих, біснуватих, заступництвом від ворогів.

Одне із найзначніших чудес було явлено 1812 року, коли Брянськ опинився під загрозою навали наполеонівських військ. Жителі міста звершили хресний хід, несучи на руках Свенську (Печерську) ікону Божої Матері і підносячи молитви Заступниці, щоб вона позбавила місто від французької навали. Їхні моління були почуті — ворог обійшов місто стороною. На згадку про це диво в Брянську став щороку 17 серпня проводитися хресний хід.

Але все закінчилося після революції. Обитель закрили в 1924 році, а всі споруди, зокрема Успенський собор вісімнадцятого століття, зруйнували. Невідомо, що сталося би з давньою чудотворною іконою, якби її не врятував знаменитий мистецтвознавець Микола Миколайович Померанцев (1891–1986). Привізши її до Москви, він передав ікону на реставрацію, і після надскладної кропіткої роботи вона була поміщена до Третьяковської галереї, де перебуває донині.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Свенской» («Печерской»), глас 4

Днесь све́тло торжеству́ет Све́нская оби́тель;/ и ра́дуется явле́нием о́браза Богома́тери;/ Безме́рный лик Пече́рских отце́в/ с ни́ми же и мы непреста́нно вопие́м:// ра́дуйся Благода́тная Све́нская Похвало́.

Кондак Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Печерской», глас 3

Де́ва днесь неви́димо предстои́т в це́ркви/ и с ли́ки Пече́рских отце́в мо́лится о нас,/ благогове́йно велича́ющих Ея́ безме́рную ми́лость к ро́ду на́шему,/ я́вльшуюся в чу́дном о́бразе Ея́,// оби́тель Пече́рскую украша́ющем.

Молитва Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Печерской»

О, Пресвята́я и Пренепоро́чная Де́во Богоро́дице, на́ша Пече́рская похвало́ и украше́ние, держа́вный покро́ве свята́го ме́ста сего́, и́стинная Влады́чице избра́ннаго уде́ла Своего́. Приими́ нас, недосто́йных рабо́в Твои́х, убо́гое моле́ние, с ве́рою и любо́вию принося́щих пред чу́дным о́бразом Твои́м, да посети́ши ми́лостивно грехо́вное житие́ на́ше, просвеща́ющи его́ све́том покая́ния, осени́ нас, обремене́нных скорбьми́ мно́гими, Твое́ю Небе́сною ра́достию, сподо́би нас при́сно сла́вити Тя в ми́ре и благоче́стии на ме́сте святе́м сем, да, без поро́ка преше́дше путь жития́ на́шего, по́мощию Твое́ю дости́гнем ве́чнаго весе́лия во све́тлости святы́х и Богоно́сных оте́ц на́ших Анто́ния и Феодо́сия и всех преподо́бных Пече́рских и еди́ными усты́ и се́рдцы воспои́м Тя с Предве́чным Сы́ном Твои́м и Безнача́льным Его́ Отце́м и Пресвяты́м, Животворя́щим, Всеблаги́м и Единосу́щным Его́ Ду́хом во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Ще в розробці

Ще в розробці