Петрівська ікона Божої Матері

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 24-й день

Петрівська ікона Пресвятої Богородиці названа так тому, що її написав святитель Петро, митрополит Київський (Московський) і всієї Русі († 21 грудня 1326 р.), коли ще був ігуменом Ратського монастиря на Волині. Під час відвідин Ратської обителі святителем Максимом, митрополитом Київським і всієї Русі († 6 грудня 1306 р.), святий Петро підніс йому як дар цю ікону. Митрополит переніс її до Володимира-на-Клязьмі, де тоді перебувала його кафедра.

Після смерті святителя Максима ігумен Геронтій, який вирішив захопити митрополичий престол, ходив з цією іконою до Константинопольського патріарха Афанасія (1303–1311 рр.). Під час плавання ігумена Геронтія здійнялася страшна буря. Вночі йому явилася Пресвята Богородиця і сказала: “Не на тебе покладеться сан святительський, а на того, хто написав Мій образ”.

Коли він постав перед патріархом Афанасієм з іконою, святитель Петро вже був у Константинополі. Патріарх передав ікону святителю Петру зі словами: “Прийми святий Богородичний образ, який ти написав своїми руками, бо заради цього віддала тобі дар Сама Владичиця, передрікши про тебе”. Святитель Петро привіз ікону до Володимира, а 1325 року під час перенесення митрополичої кафедри до Москви ікону як велику святиню помістили в Московському Успенському соборі.

У джерелах XV століття ікона називалася “животворивою” і, імовірно, знаходилася біля гробу святителя Петра. Вона згадана в літописних оповідях про порятунок Москви від ворогів.