Пензенська-Казанська ікона Божої Матері
День пам'яті (н. ст.)
Місяця липня на 8-й день / серпня на 4-й день
Пензенська-Казанська ікона Божої Матері є однією із головних святинь Сурського краю. Вона була подарована царем Олексієм Михайловичем (1645–1676) як благословення місту Пензі під час його заснування. Вважають, що цар благословив нею перших поселенців фортеці над річкою Пензою в 1663 році. Від Москви до самого міста Пензи образ несли на руках, після чого його помістили в міську соборну церкву. Ті, хто приходив з вірою до цієї ікони, завжди отримували допомогу в різних потребах.
Чудотворній іконі Пресвятої Богородиці Пенза зобов’язана своїм порятунком від ворогів. Напередодні 4 серпня 1717 року під час навали ногайських татар, які кочували в астраханських і саратовських степах (так званий «кубанський погром»), коли не залишалося надій на порятунок міста, всі жителі зібралися до собору на бдіння, яке не переривалося всю ніч. Вранці ікону з хрестами і хоругвами винесли на фортечний вал, після чого заспівали акафіст.
Коли ногайці пішли на приступ, лик Божої Матері потемнішав і свята ікона відвернулася від ворогів. Під час читання молитви в татарському стані сталося сум’яття, і вони втекли.
Наприкінці ХІХ століття Пензенська-Казанській іконі Божої Матері було встановлено святкування 4 серпня.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь Пресвятой Богородице пред Ее иконою «Казанская (Пензенская)», глас 4-й
Засту́пнице усе́рдная,/ Ма́ти Го́спода Вы́шняго,/ за всех мо́лиши Сы́на Твоего́, Христа́ Бо́га на́шего,/ и всем твори́ши спасти́ся,/ в держа́вный Твой покро́в прибега́ющим./ Всех нас заступи́, о Госпоже́, Цари́це и Влады́чице,/ и́же в напа́стех, и в ско́рбех, и в боле́знех обремене́нных грехи́ мно́гими,/ предстоя́щих и моля́щихся Тебе́ умиле́нною душе́ю/ и сокруше́нным се́рдцем/ пред пречи́стым Твои́м о́бразом со слеза́ми/ и невозвра́тно наде́жду иму́щих на Тя,/ избавле́ния всех зол,/ всем поле́зная да́руй,/ и вся спаси́, Богоро́дице Де́во:// Ты бо еси́ Боже́ственный покро́в рабо́м Твои́м.
Кондак Пресвятой Богородице пред Ея иконою «Казанская (Пензенская)», глас 8-й
Притеце́м, лю́дие, к ти́хому сему́ и до́брому приста́нищу,/ ско́рой Помо́щнице, гото́вому и те́плому спасе́нию, покро́ву Де́вы,/ ускори́м на моли́тву и потщи́мся на покая́ние:/ источа́ет бо нам неоску́дныя ми́лости Пречи́стая Богоро́дица,/ предваря́ет на по́мощь и избавля́ет от вели́ких бед и зол// благонра́вныя и богобоя́щияся рабы́ Своя́.
Ще в розробці