Оновлення ікони «Спас Нерукотворний» у Борисо-Глібському монастирі Ізюмської єпархії

День пам'яті (н. ст.)

Місяця липня на 7-й день

20 липня 1997 року в Борисо-Глібському жіночому монастирі, що в селі Водяне на Слобожанщині, відбулося дивовижне оновлення ікони «Спас Нерукотворний». Надзвичайна подія сталася під час звершення Божественної літургії, яку очолював ігумен Севастіан (Щербаков).

Раніше ікона належала Олександрі Проскуріній, яка жила в селі Червона Поляна Зміївського району на Слобожанщині. Ця давня ікона візантійського стилю, написана на дерев’яній дошці, дісталася їй від батьків. У роки Другої світової війни по селу проходила лінія фронту, тому Олександра Проскуріна всі ікони опустила в льох будинку разом з іншими речами, а сама пішла до села Мохнач, рятуючи життя.

Після повернення до рідного села вона застала від свого будинку самі розвалини. Всі речі й ікони в льоху постраждали, залишилася тільки купка попелу, але дивовижним чином ікона Нерукотворного Образа не була пошкоджена вогненним полум’ям, яке знищило все. Від пожежі й несприятливих умов ікона потемнішала і в такому вигляді перебувала у Олександри Проскуріної до свята Різдва Христового 1997 року. 9 січня раба Божа Олександра передала свою улюблену святиню до храму святих Бориса і Гліба. Там вона була встановлена на горньому місці, де й знаходилася до часу свого Божественного оновлення.

У неділю 20 липня, коли за Літургією читали Святе Євангеліє, парафіянки храму Ксенія Каноннікова, Ірина Малько та інші побачили сяйво яскравого золотистого світла у вигляді спалаху і відчули немовби рух повітряної хвилі з тихим шелестом. Це відбулося миттєво і було явно відчутно. Під час цього явлення їхні душі сповнилися глибоким миром та благоговійним страхом, і вони вирішили посповідатися, аби не впасти в диявольську оману.

Першими власне оновлення ікони побачили під час співу Херувимської пісні пономар Андрій Пестунов і дев’ятирічний отрок Миколай Забродський. За їхніми словами, ікона сяяла яскравим, золотистим сяйвом, після чого проступили раніше непомітні написи, а по боках, у дзеркалах, з’явилися лики Архістратига Михаїла й архангела Рафаїла. Ікона стала видавати пахощі, які трималися п’ять днів, і позолота ікони набула світлого вигляду.

5 серпня 1997 року за благословенням митрополита Харківського і Богодухівського Никодима була утворена єпархіальна комісія, яка засвідчила дивовижне оновлення образа, зібрала свідчення про нього очевидців і склала відповідний акт.

28 жовтня того ж року доповідь владики Никодима про оновлення ікони було заслухано на засіданні Священного Синоду Української Православної Церкви. Було ухвалено вважати ікону «Спас Нерукотворний», що в Борисо-Глібському монастирі Харківської єпархії, чудотворною і благословити її богослужбове шанування в Слобідському краї. Також тоді було затверджено тропар, кондак, величання і службу на пам’ять про дивовижне оновлення ікони і встановлено її церковне святкування 7 липня, в день, коли відбулося чудо.