Новокайдацька (Самарська) ікона Божої Матері

Перехідне святкування в суботу після 18 серпня.

Новокайдацька (Самарська) ікона Божої Матері є головною святинею Самарського Пустинно-Миколаївського чоловічого монастиря міста Новомосковська. У 1736 році запорозькі козаки привезли зі Сходу ікону Божої Матері «Всіх скорботних Радість». Як великий скарб зберігалася вона в Січовій церкві. З Запорізької Січі близько 1770 року ікона була перенесена до містечка Нові Кайдаки поблизу Катеринослава і стала іменуватися Новокайдацькою. Після будівництва храму на річці Самара ікона отримала назву «Самарська».

Влітку 1804 року святиню перенесли до Катеринослава, а в 1807 році з благословення архієпископа Платона перенесли до Самарського монастиря, заснований 1672 року.

1927 року монастир був закритий і перетворений на будинок-інтернат, а розписи печерного храму були знищені. Святу ікону після закриття монастиря перевезли до Свято-Троїцького собору, і в 1931 році вона була загублена.

Під час Другої світової війни храм Георгія Побідоносця згорів, залишився сам лише фундамент. З 1941 до 1958 року в монастирі жили німці-колоністи, потім репресовані. Тоді ж були знесені куполи з храмів, підірвано дзвіницю. З 1958 до 1980 року в обителі знаходився будинок літних ветеранів-металургів, а в 1980–2000 роках там був інтернат для дітей-інвалідів від народження, в якому проживало до двохсот сиріт.

У 1989 році на свято Стрітення Господнього, а це був день відкриття собору, ікона була повернута до обителі. Весь цей час вона зберігалася на горищі будинку, де таємно проживали колишні черниці Іосифівського жіночого монастиря. Після кончини матінки були поховані на центральному Вороновському кладовищі Новомосковська, і на знак подяки за збереження святині парафіяни собору доглядають за могилами, а священнослужителі звершують там панахиди.

Після 2001 року територію Пустинно-Миколаївського монастиря було повністю звільнено і передано братії під управлінням намісника ігумена Досифея. У день святкування ікони «Всіх скорботних Радість» чудотворний образ обносять навколо монастиря хресним ходом.

Навколо ікони на оксамитовому тлі видно сліди від так званих «привісок», тобто зображень різних частин тіла людини: рук, ніг, серця. Їх виготовляли із дорогоцінних металів і залишали в давнину люди на знак вдячності за отримані зцілення. Злодії викрали ці зображення, однак не наважилися взяти саму ікону.