Моздоцька ікона Божої Матері

День пам'яті (н. ст.)

Перехідне святкування у Преполовіння Пʼятидесятниці / місяця серпня на 15-й день

Свята цариця Грузинська Тамара, яка жила наприкінці XII – на початку XIII століття, сприяла поширенню на Кавказі християнства, побудувала безліч храмів у горах та ущелинах і забезпечувала їх начинням та облаченням. До одного із таких храмів, що знаходився біля осетинського аулу Мар’ям-Kay, вона і надіслала список з афонської Іверської ікони Божої Матері як дар новопросвітленим християнам. Написана ця ікона була благочестивою людиною, котра перед тим, як почати роботу, постила шість тижнів.

До 1768 року ця ікона Богоматері зберігалася в Куртатинському окрузі. Тут вона тричі дивовижним чином залишалася неушкодженою після пожеж. Того ж року за наполяганням імператриці Катерини II осетини аулу Мар’ям-Kay мали виселитися із Куртатинського округу.

Вирушивши в дорогу і взявши з собою Іверську ікону, подорожні-осетини заночували на березі річки Терек біля міста Моздока. Всю ніч від святої ікони виходило яскраве світло, освітлюючи всю околицю. А вранці, коли переселенці хотіли продовжити свій шлях, воли, запряжені в арбу, на якій містилася Іверська ікона, не змогли зрушити з місця. Одному із подорожніх було уві сні видіння: Богородиця наказала залишити ікону на цьому місці.

Звістка про це дійшла до архієрея Гаїя, який звершив урочистий молебень біля ікони. Архієрей хотів було перенести ікону до міського собору, але йому теж було відкрито, що святий образ має залишатися на тому самому місці. Єпископ дослухався до цього небесного веління і побудував тут для Іверської ікони каплицю, на місці якої в 1796–1797 роках було збудовано храм в ім’я Успіння Богоматері. Там само невдовзі було засновано жіночу обитель. Однак у 1799 році і храм, і монастир було закрито, як було скасовано й саму Моздоцьку єпархію.

За переданням, коли ватажок кавказьких горян Шаміль підходив зі своїм військом до Моздока, щоб оволодіти ним, йому з’явилася у видіннях Жінка в білому вбранні і наказала не чіпати місто.

Наприкінці XIX століття на честь Іверської ікони Божої Матері жителями Моздока був збудований величний храм. Але не тільки моздоцькі жителі вважали цю ікону своєю покровителькою. Її шанували на всьому Кавказі; і не лише православні, а й католики, які населяли Кавказ, служили їй молебні та ставили перед нею свічки.

Від Іверської Моздоцької ікони сталося багато чудес і зцілень. Часто за обітницею прочани приходили до неї здалеку босоніж і кілька разів обходили навколо собору на колінах. Щороку її переносили до міста Владикавказ, де вона перебувала близько місяця.

На превеликий жаль, після революції 1917 року ікона була загублена, і сьогодні в Успенській церкві міста Моздока знаходиться її список.