Макаріївська ікона Божої Матері

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 17-й день

Макаріївська ікона Божої Матері “Одигітрія” була явлена 17 вересня 1442 року преподобному Макарію Жовтоводському, Унженському († 1444 р.). Він подвизався в пості й молитві на пустельних берегах річки Унжі за часів князювання Василія Темного (1425–1462 рр.). У цей час Галичська, нині Костромська, область перебувала в дуже скрутному становищі, страждаючи від голоду й стихійних лих, міжусобних воєн і навали татар.

Рано вранці, коли преподобний Макарій закінчував свій звичайний ранковий акафістний спів Пресвятій Богородиці, келію його раптом осяяло невідоме світло. Преподобний збентежився духом і став старанніше молитися. За стінами келії пролунав ангельський спів. У страху і подиві вийшовши із келії, святий побачив на небосхилі ікону Пресвятої Богородиці, яка в оточенні світлозарного сяйва наближалася до подвижника. Преподобний з радісним трепетом упав на землю і вигукнув: “Радуйся, Мати Божа! Радуйся, присноплинне Джерело, Яке спасіння світу показує і всій Галичській країні є твердою огорожею і заступництвом!”

Святий Макарій з благоговінням взяв ікону і поставив у своїй келії. З огляду на це її стали називати “Келійною”. Пізніше учні преподобного дали їй іменування “Макаріївська”.

Згодом з чудотворної ікони Пресвятої Богородиці було зроблено список у візантійському стилі, котрий прославився, як і первообраз. На іконі лик Божої Матері нахилений до Предвічного Немовляти, Яке спочиває на Її лівій руці. Двічі святий образ виходив неушкодженим із вогню згарищ: у 1626 і 1690 роках.

У XVIII столітті за ігумена монастиря Митрофана ІІ, який не знав історії і значення ікони, святий образ було перенесено із соборного храму до Благовіщенської церкви. Він перебував там у забутті. Окрім того, ігумен дав дозвіл переписати образ на Смоленський.

Лише майже через століття, 1858 року, Промислом Божим ікона повернулася до ченців у своєму первинному вигляді. Коли її стали очищати від верхнього старого шару фарб, під ним виявився неушкодженим прекрасний лик Богоматері стародавнього письма з написом “Макаріївська ікона” і підписом тропаря й кондака. У монастирському літописі зберігаються записи багатьох благодатних знамень і дивовижних подій, які супроводжували знайдення святого образа.

Імовірно, в цей час у монастирі перебувала й ікона, явлена преподобному Макарію. На це вказує запис архімандрита Платона, за якого було знайдено список, зроблений в 1863 році. Отець Платон писав, що один і той самий тропар та кондак співаються в обителі “перед обома чудотворними іконами”.

Атеїстичне лихоліття XX століття зруйнувало чернече життя Макарівської обителі. 1929 року монастир закрили, а свята ікона була втрачена.

Лише 1993 року почалося повномасштабне відродження обителі. Однак доля й нинішнє місце перебування списку чудотворної Макаріївської ікони Божої Матері і його первообраза невідомі. Зберігся єдиний список Макаріївської ікони, який перебуває зараз у церкві на честь Різдва Христового міста Макар’єва.