Києво-Печерська ікона Успіння Божої Матері
День пам'яті (н. ст.)
Місяця травня на 3-й день / серпня на 15-й день
Києво-Печерська ікона Успіння Пресвятої Богородиці є однією із найдавніших явлених ікон наших земель. Пресвята Богородиця вручила її чотирьом візантійським зодчим, які 1073 року принесли ікону преподобним Антонію і Феодосію Печерським. Зодчі прийшли в печеру до преподобних і запитали: «Де хочете ви заснувати церкву?» Святі відповіли: «Ідіть, Господь призначить місце». — «Як ви, передрікаючи собі швидку смерть, не призначили ще місця? — здивувалися зодчі. — А ще дали нам стільки золота».
Тоді преподобні покликали всю братію і стали розпитувати греків, кажучи: «Скажіть нам істину, хто вас послав і як ви потрапили сюди?» Зодчі стали розповідати: «Одного разу, коли ми спали у своїх будинках, рано, на сході сонця, прийшли до кожного із нас благообразні юнаки і сказали: “Кличе вас Цариця до Влахерни”. Ми прийшли всі в один час і, розпитавши один одного, дізналися, що ту саму промову Цариці чув кожен із нас, і одні й ті самі послані були за всіма нами. Нарешті, ми побачили Царицю з безліччю воїнів. Ми вклонилися Їй, і Вона сказала: “Я хочу побудувати Собі Церкву на Русі, в Києві, і ось, велю вам це зробити. Візьміть золота на три роки”. Ми ж, поклонившись, запитали: “Пані, Царице! Ти посилаєш нас у чужу країну, до кого ми там прийдемо?” Вона відповіла: “Я посилаю вас ось з ними, з Антонієм і Феодосієм”. Ми здивувалися: “Навіщо ж, Пані, Ти даєш нам золота на три роки? Їм і накажи піклуватися про нас, що нам їсти і що пити, і нас обдаруєш, чим Сама знаєш”. Цариця заперечила: “Цей, Антоній, тільки благословить і відійде від цього світу у вічний спокій. А цей, Феодосій, відійде після нього через два роки. Отже, беріть золота до надлишку. А щодо того, щоб вшанувати вас, то ніхто не може зробити це так, як Я. Дам вам, чого і вухо не чуло, і око не бачило, і що на серце людині не сходило. Я Сама прийду дивитися Церкву і буду в ній жити”.
Вона дала нам також мощі святих мучеників: Артемія, Полієвкта, Леонтія, Акакія, Арефи, Якова, Феодора — і сказала: “Це покладіть у фундамент”. Ми взяли золота більше, ніж нам потрібно було, і Вона сказала: “Вийдіть на подвірʼя, подивіться величину Церкви”. Ми вийшли і побачили Церкву на повітрі. Увійшовши знову до Цариці, ми вклонилися і сказали: “Пані Царице, яке імʼя Церкви?” Вона відповіла: «Я хочу назвати її Своїм Іменем». Ми не сміли запитати, як Її Імʼя, але Вона знову сказала Сама: “Богородицина буде Церква”. І, давши нам цю ікону, сказала: “Вона буде в ній намісною”. Ми вклонилися Їй і пішли у свої домівки, несучи з собою ікону, отриману з рук Цариці».
Вислухавши це, всі прославили Бога, і преподобний Антоній сказав: «Діти, ми ніколи не виходили із цього місця. Благообразними юнаками, які кликали вас, були святі ангели, а Цариця у Влахерні — Сама Пресвята Богородиця. А щодо нашого образу і даного ніби через нас золота, то Господь відає, як Він зволив учинити це зі Своїми рабами. Благословенний прихід ваш, добру супутницю ви маєте, чесну ікону Владичиці».
Три дні молився преподобний Антоній, щоб Господь Сам вказав йому місце для церкви. Після першої ночі по всій землі була роса, а на святому місці сухо. Другого ранку по всій землі було сухо, а на святому місці роса. Третього ранку, помолившись, благословили місце й виміряли золотим поясом ширину і довжину церкви (цей пояс ще давно приніс варяг Шимон, якому було видіння про будівництво церкви). Вогонь, який зійшов з неба по молитві преподобного Антонія, вказав, що Богові до вподоби почин. Так було покладено початок Божественній церкві.
Ікона Успіння Пресвятої Богородиці прославилася чудесами. Одне із них стосувалися двох друзів, Іоанна і Сергія, які побраталися перед нею. Через багато років Іоанн смертельно захворів. Він віддав свою частку майна в Печерський монастир, а частку п’ятирічного сина передав на зберігання Сергієві; йому ж віддав і сина Захарію на піклування. Коли Захарії виповнилося п’ятнадцять років, він захотів узяти майно, яке належало йому, але Сергій наполегливо казав, що Іоанн усе роздав жебракам.
Він дійшов до того, що прийшов до Успенської церкви і заприсягся перед чудотворною іконою, що не брав нічого. Коли Сергій захотів поцілувати ікону, то не зміг наблизитися до неї. Він пішов до дверей і раптом закричав: «Святі Антонію і Феодосію! Не веліть вбивати мене цьому немилостивому і моліться до Пані Пресвятої Богородиці, щоб Вона відігнала від мене цю безліч бісів, яким я відданий. Нехай беруть золото і срібло: воно запечатане в моїй кліті». Захарія віддав усе майно до Печерського монастиря, де й сам постригся. Відтоді нікому не давали клястися чудотворною іконою.
Ікона не раз захищала країну від навали ворогів. 1677 року, коли турки облягали Чигирин і Києву загрожувала небезпека, її майже протягом усього дня 27 серпня обносили навколо міста. У 1812 році, під час війни з Наполеоном, ікону знову обносили навколо Києва.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Успение» Киево-Печерской, глас 4
Днесь све́тло торжеству́ет Пече́рская оби́тель,/ и ра́дуется явле́нием о́браза Богома́тере/ безме́рный лик Пече́рских отце́в,/ с ни́миже и мы непреста́нно вопие́м:// ра́дуйся, Благода́тная, Пече́рская похвало́.
Кондак Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Успение» Киево-Печерской, глас 3
Де́ва днесь неви́димо предстои́т в це́ркви/ и с ли́ки Пече́рских отце́в мо́лится о нас,/ благогове́йно велича́ющих Ея́ безме́рную ми́лость к ро́ду на́шему,/ я́вльшуюся в чу́дном о́бразе Ея́,// оби́тель Пече́рскую украша́ющем.
Молитва Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Успение» Киево-Печерской
О, Пресвята́я и Пренепоро́чная Де́во Богоро́дице, на́ша Пече́рския похвало́ и украше́ние, покро́ве и заступле́ние, и́стинная Влады́чице избра́ннаго уде́ла Твоего́; приими́ на́с, недосто́йных рабо́в Твои́х, убо́гое моле́ние с ве́рою и любо́вию принося́щих пред чу́дным о́бразом Твои́м; да посети́ши ми́лостивно грехо́вное житие́ на́ше, просвеща́юще его́ све́том покая́ния, осени́ на́с, обремене́нных скорбьми́ мно́гими, Твое́ю небе́сною ра́достию, и сподо́би на́с при́сно сла́вити Тя́ в ми́ре и благоче́стии во оби́тели Пече́рстей, и зде́ без поро́ка преше́дше пу́ть жития́ на́шего, по́мощию Твое́ю дости́гнем ве́чнаго весе́лия во све́тлостех святы́х и Богоно́сных оте́ц на́ших Анто́ния и Феодо́сия и все́х преподо́бных Пече́рских, и еди́ными усты́ и се́рдцы воспое́м Тя́ и Предве́чнаго Сы́на Твоего́, со Безнача́льным Его́ Отце́м и Пресвяты́м, Всеблаги́м, Животворя́щим и Единосу́щным Его́ Ду́хом во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Ще в розробці
Ще в розробці