Казанська (Піщанська) ікона Божої Матері

Місяця липня на 8-й день

У слободі Піски Ізюмського повіту Харківської губернії, за дві версти до повітового міста Ізюма, в місцевому приходському храмі знаходиться ікона Божої Матері, названа «Піщанською». Історія прославлення цієї ікони пов’язана з життям святителя Іоасафа (Горленка).

Ось що сказано в наявній у церкві «Оповіді» про цю ікону:

«У 1754 році святитель Іоасаф, об’їжджаючи свою єпархію, до складу якої входила і нинішня Харківська губернія, прибув до міста Ізюм. Першою церквою, яку він відвідав, була Вознесенська в передмісті, названому Замостям. Церква ця під час первинного заселення Ізюма в XVII столітті була влаштована на лівому боці Донця в місцевості під назвою “Звіринець”. Внаслідок частих затоплень весняною водою Донця вона була перенесена в передмістя Ізюма Замостя, але і тут була неодноразово залита Донцем. Тому в 1792 році прихожани, до числа яких належали і жителі Пісків, порушили клопотання про перенесення Вознесенської церкви із Замостя у більш високу місцевість на Пісках, що було дозволено і виконано в тому ж році. На місці колишньої церкви на Замостянській вулиці до 1898 року існувала дерев’яна капличка, а в 1898 році вона була замінена кам’яною каплицею на пам’ять священного коронування їх імператорської величності государя імператора Миколая Олександровича і государині імператриці Олександри Феодорівни. Під час перенесення ікони із Пісків в Ізюм 13 травня в цю капличку заноситься ікона і перед нею читається акафіст Богородиці.

Зустрітий духовенством, святитель, увійшовши до притвору, зі здивуванням зупинився і став вдивлятися у велику ікону Богоматері, яка стояла у кутку притвору і слугувала перегородкою, за котру зсипали вугілля для кадила. Довго, з розчуленням, дивився він на ікону, а потім, осінив себе хресним знаменням, впав перед нею на коліна і голосно промовив: “Царице Небесна, прости недбалість Твоїх служителів, не відають бо, що творять!” Потім зробив благочинному зауваження за таке недбале відношення до святині і сказав: “Чому ця ікона не поставлена в краще місце? У цьому образі є велика особлива благодать Божа, в ньому Пресвята Владичиця являє особливе знамення свого заступництва для всієї країни”. Потім наказав поставити цю ікону в достойніше місце. Благочинний на своє виправдання зауважив, що у церкві багато ікон від старого іконостаса, яким немає місця. Тоді святитель, швидко ввійшовши на середину церкви, подивився на всі боки, звернув увагу на великий кіот позаду лівого кліроса, встановлений невеликими іконами зі старого іконостаса і сказав: “Ось найдостойніше місце для ікони Божої Матері. Поставте її на місце тих, уже застарілих ікон, і щоб вона завжди стояла на цьому кіоті”. Відтоді ікона завжди стояла на цьому місці, навіть після перенесення церкви на Піски.

Святитель Іоасаф прожив в Ізюмі більше трьох днів; щодня вранці і ввечері він приходив до приходської церкви і молився перед образом Божої Матері, тоді ж перенесеним і поставленим в місці, вказаному святителем. Після будівництва в 1826 році нової кам’яної церкви ікона розміщена і до теперішнього часу в кіоті в лівому боці храму.

Звістка про увагу, звернену святителем на ікону, про його молитву перед нею, поширилася поміж мешканців, і багато їх стали приходити до неї, як до такої, котра має особливу благодать. До того ж в цей час поширили слух, що святитель перед від’їздом із Бєлгорода бачив сон: «Нібито він оглядав церкви й в одній із них, в притворі побачив на купі сміття ікону Богоматері зі світлим сяйвом, котре виходило від неї, причому невідомий голос вказував на цю ікону, як на джерело благодаті для країни. Сон цей справив таке враження на святителя, що він під час поїздки по єпархії уважно оглядав кожну церкву, ніби сподівався знайти схожість з тим, що бачив уві сні. Прибувши до Ізюма, він був здивований схожістю Вознесенської церкви з тою, яку бачив уві сні, а тому, глянувши на ікону Божої Матері, яка стояла в притворі в такій недбалості, зрозумів, що сон його стосується тієї церкви і тієї ікони».
І, справді, після цього багато людей стали звертатися з вірою і молитвою до Владичиці світу й отримували у цього образу виконання того, що просили. Внаслідок того звістка про церкву, де зберігався дивний образ Богоматері, поширилася далеко за межі Ізюма, й численні натовпи охочих поклонитися іконі стали приходити до цієї церкви.

З перенесенням Вознесенської церкви в 1792 році із Замостянської вулиці на Піски була перенесена й ікона, котра привертала все більше і більше шанування і благоговіння як прихожан, так і навколишніх жителів. І Пречиста Діва не посоромила тих, хто шанував Її ім’я. Невдовзі, після перенесення церкви й образу на Піски, Вона благоволила явно показати всім, що на цьому образі спочиває особлива благодать і що всякий, хто приходить з вірою і припадає до цього образу, не відійде від лику її непочутим.

Близько 1800 року в Ізюмі жив учитель місцевого училища Стефан Гелевський, у котрого помирали діти. Зрештою, захворів і останній, який залишився в живих, син Петро. Попри сильну скорботу, батьки не втрачали надії на милість Божу і, вірячи в благодатну силу образу Піщанської Богоматері, дали обітницю відслужити молебень перед цим образом, для чого і відправились на Піски, але по дорозі їхній син помер. Мати хотіла повернутися назад, але батько настояв на тому, щоб виконати дану обіцянку.

Після приходу на Піски, не говорячи нікому про смерть дитини, вони просили священника відслужити молебень перед іконою. Під час молебню батьки зі сльозами благали Заступницю християн втішити їх в скорботі. І віра їхня не була осоромлена. Під час читання кондака дитя несподівано скрикнуло так сильно, що привело в жах всіх присутніх, батько і мати втратили свідомість. Прийшовши до тями, вони розповіли, що їхній син помер по дорозі, але перед іконою ожив. Цей хлопчик швидко поправився, виріс, служив потім в чині полковника і помер в Петербурзі в похилому віці.

Чутка про такий незвичайний випадок швидко поширилася і стала привертати на Піски натовпи богомольців, особливо із жителів Ізюма. Церква й огорожа були переповнені мирянами, так що священники не встигали служити молебні. В цей час в Ізюмі був благочинним соборний протоієрей Іоасаф Погорлевський, котрий за донесенням Ізюмського духовенства про те, що в Ізюмі прихожани служать молебні виключно на Пісках, чи в силу інших причин, заборонив служити перед образом молебні приїжджим богомольцям.

Але ця заборона призвела до ще більшого прославлення образу. Незабаром після заборони протоієрей захворів на мучительну хворобу, із судомами по всьому тілі, які посилювалися під час найменшого руху. Тяжко страждаючи, хворий прийшов до висновку, що ця недуга є покаранням Божим за введені ним обмеження. Усвідомлюючи свою провину, він вирішив звернутися з покаянням до милосердя Цариці Небесної і звелів нести себе до чудотворного образу. Принесений на Піски і покладений перед іконою, він під час молебного співу усердно молився, просячи прощення і зцілення своєї недуги. Як тільки закінчився молебень і хворий приклався до образу, відразу відчув таке полегшення, що сам без сторонньої допомоги вийшов із церкви. Через кілька днів Погорлевський був повністю здоровий. Після цього він не забороняв служіння молебнів перед образом, завжди благоволив перед ним і всім радив звертатися до нього, як до джерела благодаті.

Ці два дивовижні випадки, які сталися один за одним, явно показали, що ікона ця призначена бути рікою Божественної благодаті для всіх вірних. І дійсно, до цієї ікони, як до лікувального джерела, стали приходити безліч віруючих богомольців.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Песчанской», глас 4

О, Пречу́дная, Преблагослове́нная Ма́ти Христа́ Бо́га на́шего, све́том небе́сным от ико́ны Твоея́ лю́ди страны́ на́шея при́сно озаря́ющая, Ты́ бо еси́ преизоби́льная река́ Благода́ти Боже́ственныя. Сего́ ра́ди к Сы́ну Твоему́ моли́твами Твои́ми от вся́ких бе́д на́с защити́, покро́вом ми́лости Твоея́ огради́ и в Го́рний Иерусали́м, Ца́рствие Небе́сное, возведи́.

Кондак Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Песчанской», глас

Взбра́нной Воево́де и покрови́тельнице страны́ на́шея, мно́гая чудеса́ от ико́ны Твоея́ преди́вныя прие́мше, похва́льная воспева́ем Ти́, Цари́це Богоро́дице; Ты́ же, я́ко иму́щи благода́ть от вся́ких на́с бе́д свобожда́ти, спаси́ души́ на́ша, да зове́м Ти́: ра́дуйся, Влады́чице ми́ра, ико́ною Твое́ю Песчанскою сердца́ на́ша утеша́ющая.

Молитва Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Песчанской»

О, преми́лостивая и премилосе́рдная Ма́ти Бо́жия, Покрови́тельнице держа́вы на́шея, ку́пно же и о все́м ми́ре Моли́твеннице, приими́ се́рдца на́шего воздыха́ния, и услы́ши коленопреклоненныя моли́твы, во умиле́нии ду́ш на́ших Тебе́ возсылаемыя, я́коже издре́вле приимала еси́ моли́твы лю́бящих ду́ш зде́, пред ико́ною Твое́ю возноси́мыя. Помози́ на́м в побежде́нии пре́лестей и собла́знов ми́ра сего́, не попусти́ на́м отве́рженным бы́ти ве́чнаго Небе́снаго блаже́нства. Ты́ Еди́на на́ша ра́дость и утеше́ние в жи́зни се́й вре́менней, Ты́ на́ша наде́жда и в Жи́зни Ве́чней. Ве́руем, я́ко Ты́ Свое́ю Ма́тернею любо́вию и снисхождением удостоиши на́с вожделе́ннаго Ца́рствия Сы́на Твоего́. Тебе́ у́бо про́сим: не отступа́й от на́с, Всеблага́я, защища́й от все́х ко́зней вра́жиих, не попусти́ на́м чрез грехи́ на́ша лиши́тися милосе́рдия Бо́жия, изжени́ из на́с ле́ность в моли́тве и посеще́нии хра́ма Бо́жия. Изба́ви на́с от малоду́шия, уны́ния, вражды́, гне́ва, подозре́ния, за́висти, клеветы́, не́нависти и го́рдости бесо́вския. Вразуми́ попра́вших за́поведи Це́ркве Христо́вы. Сро́дником на́шим да́руй ми́р и любо́вь, да согла́сно поживу́т роди́тели и де́ти. Да бу́дет в стране́ на́шей пра́вда Бо́жия, да сохраня́тся в наро́де на́шем благочести́вии обы́чаи. Вознеси́, о, Всеблага́я, усе́рдныя моли́твы пред Бо́гом о всего́ ми́ра умире́нии, да не поги́бнет ро́д людски́й в пла́мени опустошения всеми́рнаго, да позна́ют вси́ наро́ди Отца́ Своего́ Небе́снаго и Тя́, Ма́терь Бо́жию, Засту́пницу ро́да христиа́нскаго. Приведи́ вся́ наро́ды к и́стинному покая́нию и жи́зни грехо́вныя исправле́нию, да не осу́димся в де́нь Стра́шнаго Суда́ Бо́жия, но да сподо́бит на́с Госпо́дь ве́чныя ра́дости в Небе́сных селе́ниих, Ему́же подоба́ет вся́кая сла́ва, че́сть и поклоне́ние, Отцу́ и Сы́ну и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно и во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Тропaрь, глaсъ д7:

Q пречyднаz, пребlгословeннаz м™и хrтA бGа нaшегw! лучезaрнымъ нбcнымъ свётомъ t їкHны своеS пэсчaнскіz грaдъ и3зю1мъ и3 лю1ди страны2 нaшеz тебЁ при1снw њзарsеши и3 рyцэ свои2 пречcтыz къ тебЁ молsщымъ простирaеши. q, всебlгaz! ты2 є3си2 многотекyщаz рэкA бжcтвенныz бlгодaти, нaсъ вод0ю жив0ю напои2, и3 под8 кр0вомъ свои1мъ сохрани2, сн7а своего2 њ нaсъ моли2, и3 въ г0рній їеrли1мъ введи2.

Кондaкъ, глaсъ G:

Дв7а днeсь предстои1тъ сн7у, рyцэ свои2 къ немY простирaющи, с™и1тель їwасaфъ съ мн0жествомъ вёрныхъ рaдуетсz, и3 съ ни1мъ грaдъ и3зю1мъ и3 странA нaша торжествyетъ, нaсъ бо рaди м0литъ бцdа превёчнаго бGа.

Ще в розробці