Ісааківська ікона Різдва Пресвятої Богородиці

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 8-й день

Ісааківська ікона Різдва Пресвятої Богородиці була явлена в 1659 році неподалік від села Ісаакіївського Ярославської єпархії. Селяни, які перебували тоді в лісі і побачили образ у гілках верби, хотіли перенести ікону до свого села, але не змогли. Тоді вони звернулися до священника, і він у супроводі причту й народу зі священними хоругвами вирушив на місце явлення образа Божої Матері.

Від ікони, що перебувала в гіллі верби, виходило надзвичайне світло, подібне до сонячного. Після молебного співу священник благоговійно зняв ікону з дерева і переніс до села Ісаакіївського в парафіяльний храм. Однак наступного дня новоявленої ікони в храмі не виявилося. Вона була на тому самому місці, де її вперше знайшли. На місці явлення чудотворної ікони побудували каплицю, навколо якої поступово виник скит.

З благословення святителя Іони, митрополита Ярославського і Ростовського, у 1662 році на місці каплиці було побудовано дерев’яний храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці. У 1758 році замість дерев’яного було побудовано кам’яний храм, куди і перенесли чудотворний образ. З 1766 року Ісаакова пустинь була віднесена до заштатних монастирів, а Ісааківську ікону Божої Матері хресними ходами переносили до храмів Вологодської і Ярославської єпархій.

У червні 1900 року монастир став жіночим, у ньому проживали сто сім черниць. У роки радянської влади обитель закрили, а в її головному храмі розмістилися контора радгоспу і клуб.

2006 року обитель було передано у відання Ярославської єпархії для відновлення. Нині монастир діє як архієрейське подвір’я Ісаакової пустині на честь Різдва Пресвятої Богородиці.

До 2013 року в братському корпусі монастиря було освячено домовий храм в ім’я Серафима Саровського. У 2016 році спеціально для обителі було написано ікону Різдва Пресвятої Богородиці, яку доставили до монастиря з хресним ходом.