Ікона Божої Матері, йменована «Усіх скорботних Радість», або «Скорботна» (Сімферопольська)
День пам'яті (н. ст.)
Місяця жовтня на 24-й день
1998 року парафіянка Іоанно-Предтеченської церкви села Первомайське Кіровського району Криму Феодосія Денисенко пожертвувала до храму ікону Божої Матері – тьмяне, темне, ледве помітне зображення на невеликій дошці без окладу. Настоятель храму поставив подаровану ікону у вівтар. Минуло два тижні, настало свято Успіння Богородиці. Під час святкового богослужіння крізь розкриті Царські врата колишня власниця ікони побачила свій подарунок і не впізнала його — таким яскравим було зображення. Ледве дочекавшись кінця служби, вона поспішила до священника з питаннями, де так добре відреставрували ікону. Той був здивований не менше.
Спеціальна комісія, куди ввійшли священнослужителі й миряни-художники, вчені та краєзнавці, встановила, що ікону не реставрували. У деяких місцях пласт барви стертий дощенту, місцями дошку трішки пошкоджено, але фарби сяють, вони соковиті і яскраві. Богоматір зображена сама, з молитовно складеними руками. Живопис невигадливий, але образ зворушливий і проникливий.
Комісія однодушно вирішила: ікона обновилася. У Свято-Троїцькому кафедральному соборі відбувся подячний молебень із акафістом, а невдовзі Священний Синод Української Православної Церкви благословив церковне шанування цієї ікони. Святкування іконі встановлено 6 листопада, у день, коли вшановується пам’ять ікони “Всіх скорботних Радість”.
1999 року ікона хресним ходом обійшла весь півострів, ставши воістину всекримською святинею. Під час хресного ходу були випадки, коли ікона мироточила. Нині святиня в золоченому кіоті перебуває над Царськими вратами у Свято-Троїцькій жіночій обителі.
Оновлення ікони Божої Матері є глибоко символічним. Богородиця являє людям Своє Материнське лице, аби благодатне світло, випромінюване від нього, освіщало людські душі і зціляло їх від хвороб гріха.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Всех скорбящих Радость», глас 4
К Богоро́дице приле́жно ны́не притеце́м,/ гре́шнии и смире́ннии, и припаде́м,/ в покая́нии зову́ще из глубины́ души́:/ Влады́чице, помози́, на ны милосе́рдовавши,/ потщи́ся, погиба́ем от мно́жества прегреше́ний./ Не отврати́ Твоя́ рабы́ тщи,// Тя бо и еди́ну наде́жду и́мамы.
Кондак Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Всех скорбящих Радость», глас 6
Не и́мамы ины́я по́мощи,/ не и́мамы ины́я наде́жды,/ ра́зве Тебе́, Влады́чице./ Ты нам помози́:/ на Тебе́ наде́емся и Тобо́ю хва́лимся,/ Твои́ бо есмы́ раби́,// да не постыди́мся.
Молитва Пресвятой Богородице пред иконой Ея «Всех скорбящих Радость»
О, Пресвята́я Влады́чице и Богоро́дице, Вы́сшая Херуви́м и Честне́йшая Серафи́м, Богоизбра́нная Отрокови́це, поги́бших Взыска́ние и всех скорбя́щих Ра́досте! Пода́ждь утеше́ние и нам, в поги́бели и ско́рби су́щим; ра́зве бо Тебе́ ино́го прибе́жища и по́мощи не и́мамы. Ты еди́на еси́ ра́дости на́шея Хода́таица, и я́ко Ма́терь Бо́жия и Ма́ти милосе́рдия, предстоя́щи у Престо́ла Пресвяты́я Тро́ицы, мо́жеши нам помощи́, никто́же бо притека́яй к Тебе́ посра́млен отхо́дит. Услы́ши у́бо и нас ны́не в день поги́бели и печа́ли пред Твое́ю ико́ною припа́дающих и со слеза́ми Тебе́ моля́щихся: отжени́ от нас належ́ащия на нас ско́рби и бе́ды в сей вре́менней жи́зни, не лише́ны же сотвори́ Твои́м всеси́льным хода́тайством и ве́чныя несконча́емая ра́дости в Ца́рствии Сы́на и Бо́га на́шего. Ами́нь.
Тропaрь, глaсъ д7:
Къ бцdэ прилёжнw нhнэ притецeмъ грёшніи и3 смирeнніи, и3 припадeмъ, въ покаsніи зовyще и3з8 глубины2 души2: вLчце, помози2, на ны2 млcрдовавши: потщи1сz, погибaемъ t мн0жества прегрэшeній: не tврати2 тво‰ рабы6 тщы2, тs бо и3 є3ди1ну надeжду и4мамы.
Кондaкъ, глaсъ ѕ7:
Не и4мамы и3нhz п0мощи, не и4мамы и3нhz надeжды, рaзвэ тебє2, вLчце: ты2 нaмъ помози2: на тебE надёемсz и3 тоб0ю хвaлимсz: твои1 бо є3смы2 раби2, да не постыди1мсz.
Ще в розробці