Ікона Божої Матері, іменована «Охтирська»

День пам'яті (н. ст.)

Місяця липня на 2-й день

Охтирська ікона Божої Матері отримала свою назву від назви міста Охтирка, що в Сумській області. У цьому городі був храм на честь Покрови Пресвятої Богородиці, де в першій половині XVIII століття жив благочестивий і доброчесний священник Василій Данилов (в службі він названий ієреєм Даниїлом). Влітку 1739 року, за Промислом Божим, отець Василій знайшов чудотворну ікону Божої Матері, яка згодом і стала називатися Охтирською.

Одного разу він косив траву біля свого будинку і раптом в густій високій траві побачив у незвичайному світлі ікону Божої Матері, Яка молиться перед Розп’яттям. У побожному страху отець Василій опустився на коліна і помолився до Божої Матері, а потім відніс ікону в свій будинок. Через деякий час стали помічати, що в кімнаті, де стоїть ікона, неможливо перебувати самому, бо на людину нападає таємничий страх. Бажаючи відновити живопис ікони, отець Василій віддав її іконописцю Іоанну, але Іоанн почув голос, який звелів віднести ікону назад і повернути її священникові.

Через три роки отець Василій знову побачив від ікони дивовижне сяяння, яке згодом неодноразово повторювалося. Невдовзі уві сні він отримав вказівку обмити ікону і покрити покривалом. Прокинувшись, він негайно виконав веління. Воду, якою обмивали ікона, отець Василій перелив до посудини і хотів вранці вилити в річку.

Очікуючи ранку, він знову заснув, і йому вдруге явилася Божа Матір та повеліла не виливати воду, тому що вона зцілює від лихоманки. Після сну священник напоїв цією водою свою дочку, яка хворіла на лихоманку, і вона одужала. Багато хворих, випивши води, також зцілилися.

Звістка про нову чудотворну ікону швидко поширилося. З благословення Молдавського митрополита Антонія (Черновського), в 1743 році було досліджено дивовижні зцілення. Пізніше було проведено ще два дослідження, і 1751 року Синод ухвалив шанувати новоявлену Охтирську ікону як чудотворну. В Охтирці святителем Бєлгородським Іоасафом був закладений величний собор за проектом архітектора Растреллі. 1766 року, з благословення єпископа Бєлгородського Порфирія (Крайського), було встановлено святкування на честь Охтирської ікони — 2 липня за старим стилем.

У 1768 році собор був освячений на честь Покрови Пресвятої Богородиці, і в ньому було покладено Охтирську ікону Божої Матері. З 1844 року щороку в суботу перед Днем Святої Трійці чудотворну ікону переносили з урочистим хресним ходом із собору до Охтирського Троїцького монастиря. В Неділю Всіх святих Охтирську ікону повертали до Покровського собору.

Під час відправки ікони на реставрацію до Санкт-Петербурга в 1903 році вона була викрадена. Пізніше невідомим чином вона опинилася в Харбіні й була придбана С. Степановим. Як свідчив харбінський священник, котрий неодноразово прикладався до Охтирської ікони в Охтирці, ікона, придбана Степановим, була справжньою чудотворною Охтирською іконою.

У 1950-х роках син Степанова вивіз ікону до Бразилії, а потім до Сан-Франциско. Згодом Охтирська ікона перейшла у відання Сіднейського архієпископа Іларіона (Капрала).

1995 року митрополит Харківський Никодим (Руснак) привіз список з ікони й передав його до Охтирського Покровського собору.

Тропарі, кондаки, молитви та величання