Блаженний Василій, Христа заради юродивий, Московський, чудотворець

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 2-й день

Святий блаженний Василій, Христа заради юродивий, Московський, чудотворець, народився в грудні 1468 року на паперті підмосковного Єлоховського храму на честь Володимирської ікони Пресвятої Богородиці. Батьки його були із простих і віддали сина на навчання шевського ремесла.

Під час навчання блаженного його майстру довелося бути свідком одного дивовижного випадку, коли він зрозумів, що його учень є незвичайною людиною. Один купець привіз на баржах до Москви хліб і зайшов до майстерні замовити чоботи, просячи зробити їх такими, щоб не зносив за рік. Блаженний Василій розплакався: «Пошиємо тобі такі, що й не зносиш їх». У відповідь на здивоване запитання майстра учень пояснив, що замовник, який не взує чоботи, невдовзі помре. Через кілька днів пророцтво збулося.

У шістнадцять років святий прийшов до Москви і почав тернистий подвиг юродства. У пекучу літню спеку і тріскучий лютий мороз ходив він голий і босий вулицями Москви. Дивними були його вчинки: то перекине лоток з калачами, то проллє глечик з квасом. Розсерджені торговці били блаженного, але він з радістю приймав побої і дякував за них Богові. А потім виявлялося, що калачі були погано спечені, квас приготований непридатним.

Шанування блаженного Василія швидко зростало: у ньому визнали юродивого, людину Божу, викривача неправди.

Один купець задумав побудувати на Покровці в Москві кам’яну церкву, але тричі склепіння її обвалювалися. Купець звернувся за порадою до блаженного, а він направив його до Києва: «Знайди там убогого Іоанна, він дасть тобі пораду, як добудувати церкву». Приїхавши до Києва, купець розшукав Іоанна, який сидів в убогій хаті й гойдав порожню люльку. “Кого ти качаєш?» — запитав купець. «Рідну матінку, плачу неоплатний борг за народження та виховання». Тоді тільки згадав купець свою матір, яку вигнав із дому, і йому стало ясно, чому він ніяк не може добудувати церкву. Повернувшись до Москви, він повернув матір додому, попросив у неї прощення і добудував церкву.

Проповідуючи милосердя, блаженний допомагав насамперед тим, хто соромився просити милостиню, а тим часом потребував допомоги більше за інших. Був випадок, що він віддав багаті царські подарунки купцю-іноземцю, який залишився без нічого і, хоча три дні вже нічого не їв, не міг звернутися по допомогу, бо носив гарний одяг.

Суворо засуджував блаженний тих, хто подавав милостиню з корисливими цілями, не зі співчуття до бідності й нещастя, а сподіваючись легким шляхом залучити благословення Боже на свої діла. Одного разу блаженний побачив біса, який прийняв вигляд жебрака. Він сидів біля Пречистенських воріт і всім, хто подавав милостиню, надавав негайну допомогу в ділах. Блаженний розгадав лукаву вигадку і прогнав біса.

Заради порятунку ближніх блаженний Василій відвідував і корчми, де намагався навіть у найзанепаліших людях побачити зерно добра, підкріпити їх ласкою, підбадьорити. Багато хто помічав, що, коли блаженний проходив повз будинок, де шалено веселилися і пиячили, він зі сльозами обіймав кути того будинку. Юродивого запитували, що це означає, і він відповідав: «Ангели скорботні стоять біля будинку і журяться через гріхи людські, а я зі сльозами благав їх молити Господа про навернення грішників».

Очистивши великими подвигами і молитвою свою душу, Блаженний сподобився і дару передбачення майбутнього. У 1547 році він передбачив велику пожежу Москви. Молитвою він вгасив пожежу в Новгороді, а одного разу дорікнув царю Іоанну Грозному, що він під час богослужіння був зайнятий думками про будівництво палацу на Воробйових горах.

Помер блаженний Василій 2 серпня 1557 року. Святитель Московський митрополит Макарій з собором духовенства звершив поховання святого. Його тіло було поховано біля Троїцької церкви, що на рові. Святий Василій був прославлений Собором 2 серпня 1588 року, який очолив патріарх Іов.

В описі вигляду святого збереглися характерні подробиці: «нагий весь, в руці посошок». Шанування блаженного Василія завжди було таким сильним, що Троїцький храм і прибудована до нього Покровська церква й донині іменуються храмом Василія Блаженного.

Тропарі, кондаки, молитви та величання