Блаженний Никита у Царгороді

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 9-й день

Блаженний Никита жив у Константинополі й обіймав посаду хартуларія, тобто діловода. Називають його “потаємним” тому, що, живучи в миру, серед міської метушні, таємними подвигами благочестя він досяг духовної досконалості й був великим угодником Божим.

Його святе життя відкрилося за незвичайних обставин. Два друга, священник і диякон на ім’я Созонт, посварилися. Священник помер, і диякон дуже сумував, що вони не встигли помиритися. Досвідченому старцю-подвижнику він розповів про гріх, що терзав його совість. Той подав йому лист і велів віддати його першому, кого Созонт зустріне опівночі біля храму Софії, Премудрості Божої.

Цією людиною виявився святий Никита хартуларій. Прочитавши лист, він заплакав і сказав, що на нього покладено те, що перевищує його сили, але молитвами старця, який послав Созонта, він постарається це виконати. Зробивши уклін перед церковними дверима, святий Никита сказав: “Господи, відкрий нам двері милості Твоєї”, — і двері храму самі собою відчинилися. Залишивши диякона на порозі, святий Никита став молитися, і Созонт бачив, як його осяяло дивовижне світло.

Потім вони вийшли із храму, і двері зачинилися. Підійшовши до церкви Влахернської Божої Матері, святий Никита знову помолився — і знову перед ними відчинилися двері. У храмі стало світло, і із вівтаря вийшли два ряди священників, серед яких диякон Созонт упізнав свого померлого друга. Святий Никита тихо сказав: “Отче пресвітере, поговори з братом твоїм і припиніть ворожнечу, яку ви маєте між собою”. Одразу священник і диякон Созонт вклонилися один одному, з любов’ю обійнялися і примирилися. Священник пішов назад, і двері самі собою зачинилися.

Блаженний Никита сказав дияконові: “Брате Созонте, спаси душу свою для себе і для моєї користі. Отцю ж, що послав тебе, скажи, що чистота його святих молитов і його надія на Бога можуть і мертвих воскресити”. Після цих слів блаженний Никита став невидимим для Созонта.

Повернувшись до свого старця-духівника, диякон зі сльозами дякував йому за те, що по його молитвам великий потаємний угодник Божий Никита хартуларій зняв гріх з живого і мертвого.