Блаженний Лаврентій, Христа заради юродивий, Калузький
День пам'яті (н. ст.)
Місяця серпня на 10-й день
Блаженний Лаврентій, Христа заради юродивий, Калузький, жив на початку ХVІ століття за пів версти від старої Калуги при лісовому храмі на честь Різдва Христового, який стояв на горі. Із хижі святого був прокопаний підземний хід до церкви, де він відвідував богослужіння. Бував він і в будинку калузького князя Симеона Іоанновича, сина царя Іоанна ІІІ.
Припускають, що блаженний Лаврентій походив із старовинного боярського роду Хитрових, бо його ім’ям починався їхній родовий пом’янник у Перемишльському Лютиковому монастирі, що знаходився в Калузькій єпархії.
Взимку і влітку блаженний ходив босоніж, у сорочці та овечому тулупі. Подвигами самозречення він духовно зріс до того, що ще за життя прославився благодатними дарами.
Коли в травні 1512 року кримські татари напали на Калугу, блаженний Лаврентій, який був у будинку князя, раптом заволав: «Дайте мені мою сокиру гостру, пси напали на князя Симеона, треба оборонити його!» Після цього він схопив сокиру і пішов. Несповідано опинившись на кораблі поруч з князем, праведник укріпив та підбадьорив воїнів, і вони здолали ворога.
З сокирою в лівій руці, насадженою на довге топорище, святого Лаврентія зображають на іконах.
10 серпня 1515 року блаженний Лаврентій преставився. Прославлений він був, вочевидь, у другій половині XVI століття.
Перше посмертне чудо блаженного записано під 1621 роком. Тоді він зцілив розслабленого боярина Кологривова, який одужав після звершення молебню святому.
Вірогідно, що князь Симеон († 1518 р.), зобов’язаний праведникові своїм порятунком, влаштував на його пам’ять іночеську обитель на місці подвигів святого.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь блаженному Лаврентию Калужскому, Христа ради юродивому, глас 4
Просвети́вся боже́ственною благода́тию, Богому́дре,/ и весь ра́зум и се́рдце от су́етнаго ми́ра сего́/ к Зижди́телю неукло́нно возложи́в,/ целому́дрием и мно́гим терпе́нием во вре́менней жи́зни тече́ние до́бре сконча́л еси́/ и ве́ру соблю́л еси́ непоро́чну./ Те́мже и по сме́рти яви́ся све́тлость жития́ твоего́,/ источа́еши бо чудесе́м исто́чник неисчерпа́емый/ ве́рою притека́ющим ко свято́му твоему́ гро́бу, Лавре́нтие всеблаже́нне,// моли́ Христа́ Бо́га, да спасе́т ду́ши на́ша.
Ин тропарь блаженному Лаврентию Калужскому, Христа ради юродивому, глас 3
Святы́й пра́ведный Лавре́нтие,/ моли́ Ми́лостиваго Бо́га,/ да прегреше́ний оставле́ние// пода́ст душа́м на́шим.
Кондак блаженному Лаврентию Калужскому, Христа ради юродивому, глас 8
Избра́нному и ди́вному в пра́ведницех,/ и́же у́бо от Христа́ дар чуде́с прии́мшему,/ похва́льныя ны́не принесе́м глаго́лы,/ но я́ко име́я дерзнове́ние ко Святе́й Тро́ице,/ Ю́же моли́ изба́витися от бед рабо́м твои́м, да зове́м ти:// ра́дуйся, Богому́дре Лавре́нтие.
Молитва блаженному Лаврентию Калужскому, Христа ради юродивому
О, святы́й и Богопросла́вленный пра́ведниче и чудотво́рче Лавре́нтие, ско́рый помо́щниче и усе́рдный засту́пниче всех с ве́рою и любо́вию моли́твенно к тебе́ прибега́ющих! Се и мы, смире́ннии и гре́шнии, обремене́нии и́гом тя́жким мно́гих беззако́ний на́ших, во умиле́нии глубо́цем к тебе́ прибега́ем и, припа́дающе к многоцеле́бней ра́це святы́х моще́й твои́х, мо́лим и про́сим тя: помоли́ся за нас ко Го́споду Бо́гу, да не погуби́т нас со беззако́нии на́шими, но обрати́т нас на стезю́ покая́ния и спасе́ния. Ве́мы бо, ве́мы, я́ко мно́го мо́жет пред Ним моли́тва пра́веднаго. Тебе́ же, вои́стинну пра́ведника су́ща, на умоле́ние к Нему́ предлага́ем со упова́нием кре́пким, я́ко твоего́ ра́ди Небе́снаго предста́тельства пред Ним и мы, недосто́йнии, поми́ловани бу́дем. Испроси́ нам у Созда́теля на́шего вели́кия и бога́тыя да́ры бла́гости Его́: земли́ плодоно́сие, возду́ха благорастворе́ние, дожди́ благовре́менны, мир во днех на́ших, благоче́стия умноже́ние, боля́щим здра́вие, скорбя́щим утеше́ние, уныва́ющим ободре́ние, сиро́тствующим призре́ние, убо́гим снабде́ние, подвиза́ющимся преуспе́яние, умира́ющим благу́ю христиа́нскую кончи́ну и всем правове́рующим ве́чное спасе́ние. Страну́ на́шу сохрани́ святы́ми моли́твами твои́ми в благоде́нствии невреди́му от вся́каго зла, град же твой и святу́ю оби́тель твою́ соблюди́ в ми́ре и благоустрое́нии, я́ко страж и храни́тель их неотсту́пный. Ей, уго́дниче Бо́жий! Не посрами́ упова́ния на́шего, но яви́ нам свято́е твое́ заступле́ние, да велича́ем тя немо́лчно, я́ко вели́каго предста́теля на́шего, и прославля́ем неизрече́нное человеколю́бие ди́внаго во святы́х Свои́х Триеди́наго Бо́га, Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха, во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Ще в розробці