Блаженний Лаврентій, Христа заради юродивий, Калузький

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 10-й день

Блаженний Лаврентій, Христа заради юродивий, Калузький, жив на початку ХVІ століття за пів версти від старої Калуги при лісовому храмі на честь Різдва Христового, який стояв на горі. Із хижі святого був прокопаний підземний хід до церкви, де він відвідував богослужіння. Бував він і в будинку калузького князя Симеона Іоанновича, сина царя Іоанна ІІІ.

Припускають, що блаженний Лаврентій походив із старовинного боярського роду Хитрових, бо його ім’ям починався їхній родовий пом’янник у Перемишльському Лютиковому монастирі, що знаходився в Калузькій єпархії.

Взимку і влітку блаженний ходив босоніж, у сорочці та овечому тулупі. Подвигами самозречення він духовно зріс до того, що ще за життя прославився благодатними дарами.

Коли в травні 1512 року кримські татари напали на Калугу, блаженний Лаврентій, який був у будинку князя, раптом заволав: «Дайте мені мою сокиру гостру, пси напали на князя Симеона, треба оборонити його!» Після цього він схопив сокиру і пішов. Несповідано опинившись на кораблі поруч з князем, праведник укріпив та підбадьорив воїнів, і вони здолали ворога.

З сокирою в лівій руці, насадженою на довге топорище, святого Лаврентія зображають на іконах.

10 серпня 1515 року блаженний Лаврентій преставився. Прославлений він був, вочевидь, у другій половині XVI століття.

Перше посмертне чудо блаженного записано під 1621 роком. Тоді він зцілив розслабленого боярина Кологривова, який одужав після звершення молебню святому.

Вірогідно, що князь Симеон († 1518 р.), зобов’язаний праведникові своїм порятунком, влаштував на його пам’ять іночеську обитель на місці подвигів святого.

Тропарі, кондаки, молитви та величання