Блаженна Параскева Дивєєвська
День пам'яті (н. ст.)
Місяця вересня на 22-й день / червня на 14-й день — Собор Дивєєвських святих / у неділю після 26 серпня — Собор Нижньогородських святих (перехідне)
Блаженна Параскева Дивєєвська, в миру Ірина, народилася в 1795 році в селі Нікольському Спаського повіту Тамбовської губернії в сім’ї кріпосних селян. У сімнадцять років пани проти бажання і волі Ірини віддали її заміж за селянина Феодора. Ірина з чоловіком жили добре, у злагоді й любові. Рідні чоловіка любили її за лагідний норов і працьовитість. Вона любила церковні служби, ревно молилася, уникала гостей, суспільства і не виходила на сільські ігри.
Минуло п’ятнадцять років, і Господь не благословив їх дітьми. Поміщики Булигіни продали Ірину з чоловіком панам Шмідтам, у село Суркот. Через п’ять років після цього переселення чоловік Ірини захворів на сухоти і помер. Пани Шмідти намагалися видати Ірину заміж вдруге, але вона на це відповіла: «Хоч убийте мене, заміж більше не піду». Її вирішили залишити у себе вдома.
Недовго довелося працювати Ірині економкою. Через півтора року в садибі виявили крадіжку двох полотен. Прислуга показала, що їх вкрала Ірина. Приїхав становий зі своїми солдатами, і поміщики попросили його покарати винну. Солдати по-звірячому її били, катували, пробили їй голову, порвали вуха. Ірина продовжувала говорити, що не брала полотен. Пани покликали місцеву ворожку. Вона сказала, що полотна справді вкрала Ірина, але не ця, і опустила їх у воду, тобто в річку. На підставі слів ворожки стали шукати полотна в річці і знайшли їх.
Після перенесеного катування безвинна Ірина не була в силах жити у панів “нехрещених” і в один прекрасний день пішла. Поміщик подав заяву про її зникнення. Через півтора року її знайшли в Києві, куди вона дісталася Христовим ім’ям на прощу. Схопили нещасну Ірину, посадили в острог і потім повернули до поміщика.
Шмідти, відчуваючи свою провину, пробачили Ірину і призначили її городницею. Більше року вона прослужила їм вірою і правдою, але внаслідок перенесених страждань та несправедливості й завдяки спілкуванню з київськими подвижниками в ній сталася внутрішня зміна. Вона знову втекла, але через рік її знайшли в Києві і заарештували.
Цього разу їй також довелося зазнати страждання острогу й повернення до поміщиків. Пани не прийняли її і вигнали роздягнену, без шматка хліба на вулицю села. Прийнявши під час перебування в Києві постриг з ім’ям Параскева, вона не сумувала. Свята знала свою путь, і вигнання було лише знаком, що настав час сповнитися благословенню старців.
П’ять років вона блукала по селу, наче божевільна, слугуючи посміховиськом для селян. Тут вона виробила звичку жити всі чотири пори року на повітрі, голодувати й терпіти холод. Потім блаженна Параскева пішла до Саровських лісів, де прожила понад два десятки років у виритій власноруч печері. Іноді її бачили на Саровському млині, куди вона приходила працювати.
До переїзду в Дивєєвську обитель свята якийсь час жила в одному селі. Бачачи її подвижницьке життя, люди стали звертатися до неї по поради, просили помолитися.
Одного разу ворог роду людського вселив злим людям думку напасти на блаженну і пограбувати її. Параскеву побили, але ніяких грошей у неї не було. Блаженну знайшли в калюжі крові з проломленою головою. Після цього вона хворіла рік, але цілковито одужати так і не змогла. Біль в проломленій голові й пухлина під ложечкою мучили її постійно.
Неодноразово блаженна Параскева відвідувала Дивєєвську обитель. З часом вона стала по декілька тижнів, а згодом і місяців жити в монастирі. Зрештою, Параскева оселилася в обителі.
Після смерті в 1884 році Дивєєвської блаженної Пелагії Іванівни свята Параскева залишилася в обителі до кінця своїх днів. Переселившись до монастиря, вона спершу мандрувала на дальні послухі або до Сарова, на попередні свої улюблені міста.
Померла блаженна схимонахиня Параскева 22 вересня 1915 року (за старим стилем) у віці ста двадцяти років. Могилка Параскеви Іванівни знаходиться біля вівтаря Троїцького собору.
Перед своєю смертю блаженна Параскева благословила жити в Дивєєвській обителі свою наступницю, блаженну Марію Іванівну.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь Дивеевским блаженным Пелагии, Параскеве и Марии, глас 1:
Гла́с апо́стола Па́вла услы́шавша глаго́лющ: мы́ юро́ди Христа́ ра́ди, рабы́ Твои́, Христе́ Бо́же, Пелаги́я, Параске́ва и Мари́я, юро́ди бы́ша на земли́ Тебе́ ра́ди; те́мже, па́мять и́х почита́юще, Тебе́ мо́лим: Го́споди, спаси́ ду́ши на́ша.
Кондак Дивеевским блаженным Пелагии, Параскеве и Марии, глас 8:
Величание Дивеевским блаженным Пелагии, Параскеве и Марии
Ублажа́ем ва́с, святы́я блаже́нныя ма́тери на́ша Пелаги́е, Параске́во и Мари́е, и чти́м святу́ю па́мять ва́шу, вы́ бо моли́те о на́с Христа́ Бо́га на́шего.
Ще в розробці
Ще в розробці