Блаженна інокиня Параскева Старобільська

День пам'яті (н. ст.)

Місяця жовтня на 17-й день / травня на 14-й день — Собор Старобільських святих

Блаженна Параскева (Дибіна) народилася 1867 року в Харківській губернії (сьогодні Луганська область) і дуже рано виявила дивовижні Божі дари прозорливості. Їй було близько трьох років, коли батьки, які помітили це, вирішили випробувати її. Вони заховали лопату і стали у дитини запитувати, чи не знає, де вона. Дівчинка одразу пішла до того місця, де лопата була захована. Трохи згодом блаженна стала свої передбачення прикривати юродством.

У дванадцять років Параскева побачила якесь видіння. Після нього вона все залишила і пішла у Скорбященський Старобільський монастир. Батьки декілька разів приїжджали за нею, але щоразу, передбачивши їхній приїзд, вона ховалася.

Так вона і залишилася в монастирі. Блаженна прийняла там чернечий постриг з ім’ям Параскева, на честь шанованої Сербської святої, і добровільно взяла на себе подвиг юродства.

Не залишаючи строгого виконання чернечих правил, матушка Параскева дуже часто поводилася вкрай дивно. То вона переодягнеться у все червоне і бігає вулицями, то змете сміття в купу і тут же зі всієї сили вдарить по ньому так, що все розлетиться. І ось революція. При владі більшовики — червоні, а собор підірвано.

Після закриття Старобільського монастиря матушка з сестрами перейшла до Фомівського Успенсько-Серафимівського (Раздабарівського) монастиря. Як і раніше, перед прийняттям рішення всі, включно з ігуменею, приходили до інокині Параскеви за благословенням. Родичі теж не забували про неї.

Раздабарівський монастир 1928 року теж закрили. Більшість насельниць, вигнаних із його стін, стали мандрувати по селах Сватовщини і сусідніх районів. Вони закликали вірян не відвідувати храми, де служили обновленські священники, не вступати до колгоспів, не підкорятися постановам безбожної влади.

У мандрах перебувала і блаженна Параскева. За проповідь слова Божого її неодразово заарештовували і кидали до в’язниці. Одного разу її відправили до психіатричної лікарні в Чернігові, звідки їй вдалося втекти і повернутися до рідних країв.

1933 року блаженну Параскеву вчергове заарештували. Після ув’язнення її відправили на заслання до міста Котлас в Архангельській області. Коли до неї приїхали її послушниці Надія і Анна, стало відомо, що більшість в’язнів, зокрема й Параскеву, переводитимуть в інше місце. Під час проходження в’язнів площею міста блаженна вийшла із колони, що охоронці не помітили, і разом з послушницями пішла із міста.

Утрьох вони вирушили до міста Лисичанськ на Луганщині. Там їх знову заарештували й ув’язнили. Після звільнення блаженна Параскева продовжила духовно допомагати гонимим за віру православним християнам. Серед іншого, під час масових репресій, коли людей виганяли із своїх домівок та висилали до таборів, вона вдень і вночі знаходилася на станціях, переповнених стражденними людьми.

Постійно мандруючи, свята Параскева ніколи не переодягалася, ходила в одному і тому самому одязі. Одягалася вона відповідно до іночеського чину, носила підрясник і тепле ватне пальто. Іноді влітку замість нього вона вдягала ватну кофту.

До блаженної Параскеви постійно йшли люди зі своїми бідами, скорботами. Багатьох недужих вона зціляла. Однак якщо свята бачила, що зцілення людині піде не на користь, то залишала її без лікування. Нерідко вона й викривала. Її грізне слово було сповнене духовної сили і приводило в жах винуватців.

Наприкінці 1938 року блаженну Параскеву знову кинули до в’язниці. Вона пробула в ув’язненні п’ять місяців.

Останній час свого життя блаженна провела в зайнятому німцями місті Лисичанську, живучи у черниць Херувими і Надії. Перед кончиною вона вже припинила юродствувати і спілкувалася з ближніми, як і всі люди.

27 жовтня 1942 року свята Параскева відсвяткувала свій останній день Ангела. Попри всі труднощі шанувальники блаженної зібралися навколо своєї духовної матері і приготували святковий пиріг.

30 жовтня її здоров’я сильно погіршилося. У неї був сильний жар, і вона просила пити. Блаженна згадала про місця, де була в засланні за віру. Невдовзі вона тихо померла в оточенні своїх духовних чад.

Сумна звістка про смерть великої стариці миттєво облетіла Лисичанськ і околиці. На поховання праведниці зібралися безліч людей. Її поховали поблизу головної вулиці в Лисичанську.

Одразу після кончини блаженної Параскеви на її могилу стали приходити віряни, просячи допомоги і молитовного заступництва перед Господом. На могилі стали відбуватися чудеса і зцілення.

У 2005 році над могилою матушки Параскеви було збудовано каплицю. 30 жовтня 2008 року були знайдені мощі святої. Разом з ними зберігся натільний хрестик, який вона носила за життя і з яким була похована.

19 червня 2014 року Священний Синод Української Православної Церкви постановив благословити місцеве прославлення блаженної Параскеви в лику святих і шанування її в межах Сєвєродонецької єпархії. 6 жовтня того ж року на площі перед кафедральним собором на честь Різдва Христового міста Сєвєродонецька Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій очолив Божественну літургію з чином прославлення в лику святих блаженної Параскеви Старобільської.

Тропарі, кондаки, молитви та величання