Благовірний цар Юстиніан і цариця Феодора
День пам'яті (н. ст.)
Місяця листопада на 14-й день
Святий Юстиніан, видатний державний діяч Візантії, був великим ревнителем православ’я, будівничим храмів і церковним письменником. За походженням він був слов’янином, родом із Болгарії. У його царювання (527–565) Візантія прославилася військовими перемогами в Персії, Африці, Італії, де рішуче викорінювалося язичництво серед вандалів і вестготів.
За розпорядженням царя Юстиніана були закриті язичницькі школи в Афінах. Окрім того, з метою поширення християнства в межах Малої Азії Юстиніан послав туди єпископа Ефеського Іоанна, який охрестив понад сімдесят тисяч язичників. Цар наказав збудувати для новонавернених дев’яносто церков, щедро підтримував храмове будівництво в імперії. Найкращими спорудами його часу вважають монастир на Синаї і храм Святої Софії в Константинополі.. Також, будучи людиною різнобічно освіченою, святий Юстиніан старанно дбав про освіту церковних кліриків та ченців, наказавши викладати їм риторику, філософію і богослов’я.
Благовірний государ багато уваги і сил присвятив боротьбі з орігеністами, які відроджували брехню несторіан. Проти цих єретичних вигадок святий Юстиніан склав пісню “Единородный Сыне и Слове Божий” і запровадив обов’язковий її спів у церквах. Відтоді і до сьогодні ця пісня співається на Божественній літургії перед малим входом. За наказом імператора 553 року було скликано V Вселенський Собор, який засудив вчення Орігена і підтвердив визначення IV Халкідонського Собору.
Святий імператор Юстиніан дбав про порядок, право і законність у державі. Під його керівництвом і наглядом було складено повне зібрання римських законів. Воно дійшло до нас під назвою “Кодекс Юстиніана”. “Новели” Юстиніана входять у всі варіанти руської Кормчої книги.
В особистому житті святий Юстиніан дотримувався суворого благочестя, багато і старанно постив. Помер святий цар Юстиніан у 565 році.
Разом з імператором до лику святих причислена його дружина і однодумниця імператриця Феодора, яка померла в 548 році. Вона була спочатку великою грішницею і прихильницею монофізитів. Потім свята Феодора розкаялася й вела доброчесне життя, дотримуючись чистоти душевної і тілесної.