Благовірний князь Даниїл Московський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця березня на 4-й день / серпня на 30-й день — знайдення мощей / у неділю перед 26 серпня — Собор Московських святих (перехідне)

Святий благовірний князь Даниїл Московський народився 1261 року у Володимирі. Він був четвертим сином святого Олександра Невського (пам’ять 30 серпня і 23 листопада) і праведної Васси. У віці двох років він втратив батька. Час преставлення його матері в літописах не вказано.

1272 року благовірний князь Даниїл отримав місто Москву з прилеглими землями, яке дісталося йому за розподілом. Благовірний князь побудував на березі Москви-річки храм і при ньому монастир на честь свого тезоіменитого покровителя, преподобного Даниїла Стовпника (пам’ять 11 грудня). Московське князівство було в ті часи маленьким і незавидним. Змужнілий благовірний князь Даниїл зміцнив та збільшив його, але не шляхом неправди і насильства, а милосердям і миролюбством.

1300 року, коли Рязанський князь Константин Романович, покликавши на допомогу татар, займався таємними приготуваннями до раптового нападу на землі Московського князівства, преподобний Даниїл пішов з військом до Рязані, розгромив ворога, полонив Константина і винищив безліч татар. Це була перша перемога над татарами, перемога неголосна, але прикметна як перший порив до свободи. Розбивши Рязанського князя і розсіявши його союзників-татар, благовірний князь Даниїл не скористався перемогою, щоб відібрати чужі землі або взяти багату здобич, як це було заведено в ті часи, а показав приклад істинного нестяжательства, любові і братолюбства.

Ніколи не брався святий князь за зброю, аби захопити чужі землі, ніколи не забирав власності в інших князів ні насильством, ні підступністю. За це Господь розширив межі його володінь.

У 1303 році святий Даниїл тяжко захворів. Він прийняв велику схиму і заповів поховати себе в Даниловому монастирі. З глибокого смирення він хотів бути похованим не в церкві, а на загальному монастирському кладовищі. 4 березня благовірний князь помер.

За часів великого князя Іоанна III (1462–1505 рр.) преподобний Даниїл нагадав про себе нащадкам. Юнакові із оточення великого князя з’явився хтось невідомий і сказав: “Не бійся мене — я християнин і господар цього місця. Ім’я моє Даниїл, князь Московський, з волі Божої я покладений тут. Скажи від мене великому князю Іоанну: сам ти втішаєш себе, а мене забув, але не забув мене Бог”. Відтоді великий князь постановив співати соборні панахиди за родичами-князями.

За часів царя Іоанна Грозного біля гробу преподобного Даниїла зцілився син коломенського купця, який вмирав. Цар, вражений дивом, відновив стародавній Данилів монастир і встановив щорічно звершувати митрополиту зі священним собором хресний хід до місця поховання благовірного князя й служити там панахиди.

1652 року благовірний князь Даниїл був прославлений знайденням святих нетлінних мощей, які 30 серпня було перенесено до церкви на честь святих отців Семи Вселенських Соборів.

Тропарі, кондаки, молитви та величання