20 000 мучеників, у Нікомідії в церкві спалених, та інші, які там само, поза церквою, постраждали
День пам'яті (н. ст.)
Місяця грудня на 28-й день
На початку IV століття імператор Максиміан (284–305) наказав руйнувати християнські храми, спалювати богослужбові книги і позбавляти всіх християн цивільних прав та посад. У цей час єпископом міста Нікомідії був святий Кирил. Він проповіддю і життям сприяв поширенню християнської віри, тож багато хто із сановників імператора був таємним християнином.
У палаці імператора жила язичницька жриця Домна. За відсутності Максиміана вона прочитала Діяння апостолів і Послання апостола Павла. Серце її загорілося бажанням познайомитися з християнським вченням. За сприяння однієї юної християнки Домна таємно прийшла до єпископа Кирила в супроводі вірного слуги, євнуха Індиса. Святий Кирил огласив їх, після чого вони прийняли Святе Хрещення.
Домна стала допомагати бідним. Вона роздала свої коштовності за допомогою Індиса, роздавала вона і їжу з царської трапези. Дізнавшись про незвичайний спосіб життя Домни й Індіса, начальник євнухів, який завідував царським столом, ув’язнив обох і морив їх голодом. Але вони отримували підкріплення від ангелів і не постраждали.
Щоб більше не жити разом з язичниками, свята Домна прикинулася божевільною. Тоді її та Індиса видалили із палацу, і вона оселилася в дівочому монастирі в ігумені Агафії. Невдовзі ігуменя одягла її в чоловічий одяг, обстригла їй волосся і відпустила із монастиря.
Тим часом імператор повернувся і наказав всюди розшукувати колишню жрицю Домну. Споряджені для цього воїни досягли обителі й розорили її. Сестер кинули до в’язниць і віддали на муки та наругу, але жодна із них не піддалася оскверненню. Одна із них, свята Феофіла, була віддана до будинку розпусти. Але за допомогою ангела Господнього вона і там зберегла дівоцтво. Ангел вивів її із блудилища.
Одного разу імператор влаштував на міській площі жертвопринесення язичницьким богам. Коли почалося окроплення натовпу кров’ю жертовних тварин, християни стали йти з площі. Побачивши це, імператор розгнівався,. Проте він не дав волі своїм почуттям, бо раптово похитнулася земля.
Через деякий час Максиміан увійшов до церкви і наказав зректися Христа. За відмову він обіцяв спалити церкву і вбити християн. Християнський пресвітер Гликерій відповів йому, що християни ніколи не зречуться своєї віри, які б муки їм не загрожували. Стримуючи гнів, цар вийшов із церкви.
Потім Максиміан звелів привести пресвітера Гликерія на суд. Кати мучили святого, який не переставав молитися і прикликати ім’я Господнє. Не маючи сил схилити святого Гликерія до зречення, Максиміан наказав його спалити.
У свято Різдва Христового 302 року, коли в Нікомідійській соборній церкві зібралося близько двадцяти тисяч християн, імператор послав до храму глашатая. Той передав його наказ усім християнам вийти із церкви та принести жертву ідолам. Інакше він погрожував спалити храм разом з присутніми, які молилися. Однак усі присутні поклонитися ідолам відмовилися.
Поки мучителі готувалися підпалити церкву, єпископ Анфим (пам’ять 3 вересня), який звершував богослужіння, охрестив усіх оглашенних і всіх причастив Святих Тайн. Усі двадцять тисяч молільників померли у вогні. Серед них були ігуменя Агафія і свята Феофіла. Єпископу Анфиму вдалося сховатися.
Максиміан вважав, що він знищив усіх християн Нікомідії. Однак незабаром він дізнався, що їх ще багато й всі вони, як і раніше, сповідують свою віру та готові померти за Христа. Імператор задумав з ними розправитися. За його наказом схопили полководця Зінона, який всенародно викрив царя за нечестя і жорстокість. Зінона жорстоко побили і, зрештою, обезголовили. Також ув’язнили євнуха Індиса, ідольського жерця, за відмову брати участь у язичницькому святі.
Тим часом свята Домна ховалася в печері й харчувалася рослинами. Гоніння на християн тривало. Були кинуті в темницю намісник Італії Дорофей, Мардоній, Мигдоній диякон і декілька сановників. Єпископ Анфим укріпляв їх, відправляючи до них послання. Одне із послань було перехоплено у диякона Феофіла. Прагнучи дізнатися про єпископа, святого Феофіла піддали тортурам. Проте він витримав усі муки, не відкривши нічого. Тоді разом із ним стратили й тих, до кого звертався єпископ у посланні.
Коли свята Домна повернулася до міста, вона довго плакала на згарищі, шкодуючи, що не сподобилася померти зі своїми сестрами. Потім вона пішла на берег моря. У цей час рибалки витягли сітками з води тіла мучеників Індиса, Горгонія і Петра. Все ще одягнена в чоловічий одяг, свята Домна допомагала рибалкам тягнути сітки, і вони залишили їй тіла мучеників. З благоговінням дивилася вона на святі останки. Особливо її тішило, що вона побачила тіло свого духовного друга, мученика Індиса. І після поховання вона не відходила від дорогих її серцю могил, щодня звершуючи перед ними кадіння.
Коли імператорові розповіли про невідомого юнака, який вшановує могили страчених християн, той наказав відрубати йому голову. Разом з Домною був страчений і святий мученик Євфимій.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь мученикам Никомидийским, глас 2
Страстоте́рпцы Госпо́дни,/ блаже́нна земля́, напи́вшаяся кровьми́ ва́шими,/ и свя́та селе́ния, прии́мшая телеса́ ва́ша:/ в по́двизе бо врага́ победи́сте/ и Христа́ со дерзнове́нием пропове́дасте./ Того́, я́ко бла́га, моли́те// спасти́ся, мо́лимся, душа́м на́шим.
Кондак мученикам Никомидийским, глас 2
Тве́рди душе́ю по ве́ре, святи́и,/ огне́м страда́ние прие́мше, две тьме страда́лец/ вопию́ще Ро́ждшемуся от Де́вы:/ приими́ всесожже́ния на́ша за Тя,/ я́коже да́ры пе́рсских царе́й, зла́то, и сми́рну, и лива́н,// Преве́чный Бо́же.
Тропaрь с™ы6хъ, глaсъ в7:
Страстотeрпцы гDни, бlжeнна землS напи1вшаzсz кровьми2 вaшими, и3 ст7а селє1ніz пріи1мшаz тэлесA в†ша: въ п0двизэ бо врагA побэди1сте, и3 хrтA со дерзновeніемъ проповёдасте. того2 ћкw бл7га мlте сп7сти1сz, м0лимсz, душaмъ нaшымъ.
Кондaкъ, глaсъ в7.
Под0бенъ: Твє1рдыz:
Твeрди душeю по вёрэ, с™jи, nгнeмъ страдaніе пріeмше двЁ тьмЁ страдaлєцъ, вопію1ще р0ждшемусz t дв7ы: пріими2 всесожжє1ніz н†ша за тS, ћкоже дaры пeрсскихъ царeй, злaто, и3 смЂрну, и3 лівaнъ, превёчный б9е.
Ще в розробці