Книга святителя Кирила, архієпископа Єрусалимського (315-386), в якій містяться його оголошувальні і тайноводственні повчання, наочно показує висоту, красу і спасенність православного віроповчання і моралі, зразок викладання християнських догматів. Ці повчання зробили святителя особливо шанованим, як досвідченого наставника правої віри. Повчання користувалися великою повагою й авторитетом на Сході, тож святі отці не тільки керувалися ними в проповіді слова Божого, а й перекладали їх з грецької багатьма іншими мовами, щоб якомога більшу кількість християн і всіх людей, які шукають істину, познайомити з цим джерелом християнської мудрості. Книга розрахована на широке коло православних читачів, а також на тих, хто ще не прийняв Святого Хрещення, але бажає дізнатися про християнське вчення.
Передмова Святитель Кирило, архієпископ Єрусалимський (315-386) – видатний аскет, проповідник і церковний письменник. Спочатку був ченцем в околицях Кесарії Палестинської, 348 року його обрали єпископом. Кілька разів його знімали з кафедри в періоди гонінь на аріан (у 357, 360, 362 і 367 роках), деякий час він провів у вигнанні. У 381 році взяв участь у Константинопольському соборі.
Із проповідей його (імпровізацій, записаних його слухачами) оголошувальні (κατεκετικάι) і тайноводственні (μισταγωγικάι) повчання (з-поміж двадцяти чотирьох) мають важливе значення для історії християнських догматів, таїнств і обрядів. Святитель Кирило читав їх публічно близько 347, або в 350, роках. Тоді він був ще пресвітером, в обов’язки якого входило повчання новохрещуваних. Перші 19 повчань несуть відбиток розмовної мови, інші, мабуть, були опубліковані після смерті святителя Кирила. Повчання ці були адресовані тим, хто готується до Святого Хрещення, а також тим, хто вже сподобився його прийняття. Перше з них вступне, п’ять наступних стосуються проблеми навернення до Христа, у подальших пояснюються основи віри. П’ять останніх повчань ми називаємо містичними, або таємничо-навчальними, оскільки вони призначені для тих, хто вже прийняв Хрещення, і пояснюють сенс християнських Таїнств. В основі огласительних повчань лежить докладне роз’яснення Символу віри. Святитель пропонував християнину записати Символ віри “на скрижалі серця”. “Члени віри, – вчить святитель Кирило, – складені не за людською вигадкою, але з усього Писання зібрано все найважливіше і таким чином складено одне віровчення. Як гірчичне насіння в малому зерні укладає безліч гілок, так точно і віра в декількох висловах поєднує все вчення благочестя Старого і Нового Завіту”.
У стародавній християнській Церкві було два роди людей: охрещені (вони були членами Церкви і називалися вірними) і ті, хто бажає прийняти Хрещення (або оголошені). Слово “оголошений” походить від слова “оголошення”, грецькою: κατήχησις (катехізис), тобто початкове наставляння в догматах віри для охочого бути християнином. Оголошені, на відміну від вірних, не могли брати участь у церковних Таїнствах, особливо причащатися Святих Христових Таїн, слухати Символ віри, молитву Господню “Отче наш”, і повчання про найголовніші та найпотаємніші Таїнства християнської віри.
Прийняття оголошених у члени Церкви відбувалося не відразу, але поступово і послідовно. Після достатнього випробування щирості бажання оголошених прийняти християнську віру, їм спочатку роз’яснювали згубність язичницьких забобонів і православні догмати віри, з тлумаченням і свідченнями Старого і Нового Завітів. Їх поступово долучали до церковного життя: дозволяли входити в збори вірних, але при них жодна таємниця, а особливо Євхаристія, не звершувалася, за словом святителя Іоаннна Златоуста: “За замкнутими дверима служимо таємницю, а неосвіченим же вхід забороняємо”.
До оголошених святитель Кирило говорив свої перші повчання, названі оголошувальними. Їм давали повний і точний виклад Символу віри і коротку розповідь про Таїнства. А члени Церкви, своєю чергою, молилися за них, особливо старанно в дні Великого Посту аж до Великої Суботи, коли відбувалося нарочите Хрещення оголошених.
А тайноводчі повчання були адресовані вже новохрещеним.
Хоча відомості про життя святителя Кирила вельми мізерні, його слова, що пролунали так давно в Єрусалимі та були закарбовані письмовою традицією християнства, зробили його ім’я особливо шанованим, як ім’я великого наставника правої віри.
Слова святителя Кирила стали основою для численних оголошувальних повчань і текстів Православ’я. Багато катехізисів прямо засновані на текстах Тайноводчих і оголошувальних словах. Цей зв’язок не випадковий: адже святитель Кирило Єрусалимський, керований благодатною дією Духа Святого, у надзвичайно лаконічній формі зумів викласти догматичну основу вчення Церкви.
Повчання цього єрусалимського святителя користувалися великою повагою й авторитетом на Сході, тож святі отці не тільки керувалися ними в проповіді слова Божого, а й перекладали їх із грецької багатьма іншими мовами, щоб якомога більшу кількість християн і всіх людей, які шукають істину, познайомити з цим джерелом християнської мудрості.
Повчання святого отця нашого Кирила, архієпископа Єрусалимського, і слов’янською мовою перекладали неодноразово, і вони завжди входили в коло найважливіших повчальних духовних читань як священнослужителів, так і всіх православних християн, будучи вірним посібником у поясненні догматів Православ’я та благочестивому житті за євангельськими законами.
Святитель Кирило Єрусалимський своїми повчаннями наочно виклав висоту і красу православного віровчення і моралі та іншим показав образ викладання християнських догматів.
Повчання передоголошувальне, або передмова до оголошувальних повчань святого отця нашого Кирила, архієпископа Єрусалимського 1. Вже пахощі блаженства на вас, просвічувані! Ви вже збираєте духовні квіти для сплетіння небесних вінців; вже благоухання Святого Духа вилилося; ви вже на порозі царських палаців; о, коли б сам Цар ввів вас у середину їх! На деревах тепер цвіт; о, коли б і плід на них побачити?
Уже був перепис імен ваших. Також і наречення у воїнство, і шлюбні світильники. І бажання небесного спільножиття, і намір благий, і подальша надія. Бо неправдивий той, хто промовив: «Тим, хто любить Бога, усе сприяє до блага» (Рим. 8:23
2. Колись приступив до купелі і Симон-волхв; охрестився, але не просвітився; тіло омив водою, але серце не просвітив Духом. Тіло входило в купіль, і вийшло з неї, а душа «не співпоховалася» з Христом, «і не співвоскресла з Ним» (Кол. 2:12 Рим. 6:4 1Кор. 10:2 «щоб якийсь гірший корінь, що виріс, не завдав шкоди» (Євр. 12:15
3. Хтось задумав дізнатися, що відбувалося під час весілля, яке згадується в Євангелії; і зодягнувши непристойний одяг, увійшов, возлежав і став їсти, бо жених дозволяв. Побачивши на всіх білий одяг, мав би і він зодягнутися в такий самий. Однак, споживаючи однакову їжу з іншими, він не однаковий з ними мав одяг і не однаковий намір. Але жених, хоча і щедрий, втім не без розбірливості. Обходячи кожного з тих, що возлежали, і оглядаючи всіх (бо він хотів, щоб не в старому одязі були у нього, але в красивому), коли побачив пришельця, що не має весільного вбрання, сказав йому: «Друже, як увійшов ти сюди?» (Мф. 22:12
4. Ми, служителі Христові, кожного приймаємо і, перебуваючи у званні ніби притворників, залишаємо двері незачиненими. Отже, тобі можна увійти і з душею, оскверненою гріхами, і з наміром нечистим. Ти увійшов, удостоєний, ім’я твоє записане. Чи бачиш оце важливе церковне чиновизначення? Чи споглядаєш порядок і благочинність? Читання писань? Присутність священнослужителів і безперервність повчань? Стань благоговійним перед місцем цим і навчися з того, що споглядаєш. Вийди сьогодні своєчасно та увійди завтра своєчасно. Якщо душа твоя одягнена в одяг сріблолюбства, то увійди, одягнувшись в інше; скинь попередній одяг, не закривай; скинь одежу любострастя та нечистоти і зодягнися у світлий одяг цнотливості. Я сповіщаю тобі перш, ніж прийде Жених душ Іісус і побачить одежі. Багато часу у тебе на це. Сорок днів маєш для покаяння. Багато є придатного часу — і роздягнутися й омитися, і одягнутися й увійти. Якщо ж ти залишишся у своєму злому волевиявленні, то і той, хто проповідує тобі, буде не винний, а ти не сподівайся отримати благодать. Вода тебе прийме, але Дух не прийме. Хто бачить на собі рану, той нехай накладе пластир; хто впав, нехай встає, ніхто з вас нехай не буде Симоном, нехай не буде у вас ні лицемірства, ні цікавості в цьому ділі.
5. Можна прийти сюди і за іншим спонуканням; чоловіку можна прийти для того, щоб догодити дружині, і, навпаки, те саме можна сказати про дружин. Часто раб приходом хотів догодити господарю, приятель — приятелю. Я кидаю вудку і уловлюю тебе, який хоча прийшов з недобрим наміром, але благою надією того, хто спасається. Можливо, ти не знав, куди йдеш і якою сіттю уловлюється. Уловлений сітьми церковними; живим в полон віддайся. Не тікай: бо ловить тебе Іісус не для того, щоб умертвити; але щоб, умертвивши, оживити. Бо належить тобі і померти, і знову встати. Чув апостола, який говорить: «Ті, хто помер для гріха, живі» для правди (Рим. 6:2
6. Дивися, яке достоїнство дарує тобі Іісус; ти називався оголошеним, був оголошуваним ззовні. Слухав слово про уповання, і не знав його; слухав тайни, і не розумів їх; слухав Божественне Писання, і не осягав його глибини. Тепер вже оголошення вимовляється не зовні, але всередині тебе. Бо Дух, «Який вселився» (Як. 4:5 «Вірний Бог» (1Кор. 1:9 1Ін. 1:9 «Я сказав: ви — боги і сини Вишнього всі» (Пс. 81:6
7. Не можна приймати хрещення двічі або тричі, інакше можна б було сказати: в перший раз воно було для мене марним, а в другий виправлю. Навпаки, якщо в перший раз було без користі, то не виправиш. «Бо єдиний Господь і єдина віра, і одне хрещення» (Еф. 4: 5). Тільки єретики охрещуються другий раз, тому що перше їхнє хрещення не було хрещенням.
8. Бог нічого від нас іншого не вимагає, як тільки благого волевиявлення. Не говори, як очистяться гріхи мої? Хотінням і віруванням, я тобі промовляю. Що коротше цього? Втім, якщо твої уста говорять, що ти бажаєш цього, а серце не говорить, то Серцезнавець є суддею. З цього часу утримуйся від усякого лихого діла, нехай твій язик не промовляє безчинних слів, нехай не грішить око твоє і нехай не блукає по марних предметах.
9. Ноги твої нехай поспішають на оголошувальні повчання. Заклинання приймай з благоговінням, і чи дмухають на тебе, чи заклинають, вважай і ці дії для себе спасінням. З грубого золота і підробленого, змішаного з різними речовинами, з міддю, оловом, залізом і свинцем, коли хочемо отримати одне золото; то без вогню золото не може бути очищене від сторонніх домішок; так і душа не може очиститися без заклинань. Вони Божественні, з Божественних Писань взяті. Закритим буває лице твоє, щоб розум був вільним; щоб очі, блукаючи, не змусили поневірятися серце; закривання ж очей зовсім не перешкоджає слуху слухати спасительне вчення. Як золотих справ художники за допомогою деяких невеликих знарядь, роздуваючи вогонь і покладене в горнилі золото розплавляючи, полум’я посилюючи, знаходять те, що шукають, так і заклинателі, коли Духом Божим викликають в людині страх, і в тілі, ніби в горнилі, душу розігрівають; тоді диявол тікає, а залишається спасіння, надія вічного життя, і нарешті душа, очищена від гріхів, отримує спасіння. Перебуватимемо, браття, твердими в упованні і, віддавши йому самих себе, сподіватимемося, що Бог, Владика всього, побачивши наше волевиявлення, очистив нас від гріхів; щоб подав нам благу надію речей, і дарував спасительне покаяння. Бог покликав тебе, а ти покликаний.
10. Не ухиляйся від оголошувальних повчань: скільки б не тривало їх промовлення, щоб думка твоя ніколи не ослабла. Бо зброю ти отримуєш проти сил супротивних, проти єретиків, іудеїв, самарян і язичників. Багато в тебе ворогів, багато і зброї старайся мати, на багатьох націлюєш стріли, так треба знати тобі, як уражати ними елліна, як боротися з єретиком, іудеєм і самарянином. І ось вже зброя готова, і меч духовний ще більш готовий. Належить тобі при тому благою волею і праву руку простягати, щоб вести боротьбу Господню, щоб подолати супротивні сили, щоб бути непереможним при всякому єретичному нападі.
11. Раджу тобі і це: вивчи те, що сказане тобі і бережи його; не вважай цих повчань звичайними бесідами. Бо хоч і ці добрі й достойні віри, але якщо ми сьогодні опустимо щось в них, то дізнаємося завтра. А вчи за порядком те, чого тебе навчають, і про купіль відродження, якщо цього дня буде опущено, то коли винагородиться? Уяви, що час садити дерева: якщо не скопаємо землі і не посадимо їх, то в який інший час добре можуть бути посаджені, якщо спочатку посаджені недобре? Уяви, що оголошувальне повчання є будова. Якщо не зміцнимо її, як належить, з’єднанням, щоб не виявилося ущелин, то й будова буде неміцною. Але треба за порядком класти камінь на камінь, кут пов’язувати з кутом, зайве відкидати і таким чином будову піднімати. Подібно до того і ми доставляємо тобі, ніби камені, пізнання. Треба слухати про живого Бога, треба слухати про суд, треба слухати про Христа, треба слухати про воскресіння. Про багато що треба говорити послідовно. Сьогодні це сказано окремо, а потім воно буде викладено послідовно зі зв’язком. Якщо ж ти не об’єднаєш в єдине і не будеш пам’ятати першого і другого, то той, хто будує, буде будувати, а будівля твоя буде недоброю.
12. Тоді, як говорять оголошувальні повчання, якщо оголошений запитає тебе, що тобі говорили вчителі? Ти нічого не відповідай сторонньому. Бо навчаємо тебе тайнам й упованню майбутнього віку. Бережи тайну цю заради Того, Хто винагороджує, і не слухай, коли хто скаже тобі, що в тому буде поганого, якщо і я дізнаюся? І хворі просять вина, але якщо воно не вчасно буде подане, то викликає божевілля. Від цього народжуються два зла: і хворий вмирає, і лікар залишається безславним? Так і оголошений, коли почує щось від вірного, то впадає в безумство, бо не розуміє того, що почув, і починає спотворювати і висміювати те, що йому було сказано. І вірний осуджується як зрадник цієї тайни. Це ти вже тепер близький до нас; дивися, не розповідай, не тому, що проповідуване тут не достойне бути розказаним; але тому, що слух не достойний слухання. Колись і ти був оголошеним, тоді я не повідомляв тобі, що належить повідомити. Коли ти досвідом осягнеш висоту вчення, тоді дізнаєшся, що оголошувані не достойні слухання.
13. Ви, чиї імена внесені до списку просвічуваних, стали синами і дочками єдиної матері. Коли ви зійдете раніше заклинань, то кожен з вас нехай говорить про щось благочестиве; і якщо когось з вас не буде, пошліть за ним. Бо якщо б тебе покликали на обід, то хіба не став би ти чекати того, кого покликали разом з тобою? Якби мав брата, то хіба не потурбувався б про благо його? Втім, не цікався даремним; як, наприклад, що робиться в місті, що робиться в селі, що робить цар, що робить єпископ, що робить пресвітер. Вгору споглядай, цього вимагає твій час; «навчіться і розумійте, бо Я є Бог» (Пс. 45:11
14. Коли буває заклинання, тоді, до прибуття інших, яких заклинають, чоловіки повинні перебувати з чоловіками, а жінки з жінками. Доречно тепер згадати про Ноїв ковчег. У ньому були Ной і сини його, і дружина, і дружини синів його. Хоча один був ковчег і замкнені двері, проте все було там гаразд. Хоч і зачинений храм, і всі всередині нього, однак повинен бути поділ між вами: чоловіки повинні бути з чоловіками, а жінки — з жінками, щоб намір спасіння не був приводом до загибелі. Добрий намір — сидіти одному поблизу іншого; але нехай видалені будуть пристрасті. Для цього чоловіки, які сидять, повинні мати і книгу корисну; один нехай читає, а інший слухає. Якщо ж книги немає, то один нехай молиться, а інший повинен говорити що-небудь корисне. І діви, коли збираються, повинні або співати, або читати про себе, так щоб уста говорили, але не чули чужі вуха. «Жінка в Церкві нехай мовчить» (1Кор. 14:34 1Тим. 2:12
І заміжня жінка так само повинна чинити і молитися: уста нехай рухаються, а голос нехай не буде чути, щоб народився Самуїл, щоб безплідна душа твоя, будучи почутою Богом, народила спасіння. Бо таке значення містить назва «Самуїл».
15. Я буду помічати старанність кожного, буду помічати благоговіння кожної. Нехай запалає розум до благоговіння, нехай розкується душа, нехай розіб’ється жорстокість невірства, нехай відокремиться від заліза зайва полона ; нехай залишиться одне чисте, нехай спаде з заліза іржа; нехай залишиться одне природне. Коли ж покаже вам Бог ніч, морок, що сяє світлом дня, про яке було сказано: «Темрява не потьмариться від Тебе, і ніч, як день, просвітиться» (Пс. 138:12 Пс. 31:1
16. Велика справа — хрещення, що наближається. Воно є викуплення полонених, відпущення гріхів, смерть гріха, відродження душі, світлий одяг, святині, непорушна печать, колісниця на небо, райська втіха, царства благання, дар усиновлення. Втім, змій на шляху стереже тих, що проходять повз; дивися, щоб не уразив тебе невірством. Він бачить багатьох, що спасаються, і «шукає, кого б пожерти» (1Пет. 5:8 «Взуй ноги в готовність благовіствувати мир» (Еф. 6: 15), щоб, коли й уразить, не зазнати шкоди. Насади в собі віру, май тверду надію, взуття міцне, щоб пройти тобі повз ворога і зійти до Владики. Приготуй серце твоє до прийняття вчення, до причастя Святих Таїн. Молися частіше, щоб Бог удостоїв тебе небесних і безсмертних Таїн. Не будь бездіяльним ні вдень, ні вночі; як тільки сон зійде з очей, і розум нехай піднесеться на молитву. І якщо відчуєш, що в нього входить злий помисел, збуди в собі спасительний спогад про суд. Розум нехай буде зайнятий повчанням, щоб забув він мерзенне. Якщо хтось скаже тобі: «І ти хочеш у воду зануритися? Хіба немає в місті лазень», то знай, що морський змій говорить тобі це. Не зважай на слова того, хто говорить, але на слова істинного Бога. Пильнуй свою душу, щоб залишитися не схопленим, і щоб перебувати в надії, стати спадкоємцем вічного спасіння.
17. Ми, як люди, заповідаємо і навчаємо, ви ж не будуйте будівлю вашу з соломи, очерету і полови, щоб наш труд не був марним, коли діло згорить. Але робіть діло із золота, срібла і дорогоцінних каменів. Моє діло говорити, твоє — погоджуватися, а Боже — звершувати. Спрямуємо наш розум, налаштуємо душу, приготуємо серце: для душі подвизаємося, очікуємо вічних скарбів. Сильний Бог, Який відає серця ваші і знає, хто щирий і хто лицемірний, щирого збереже, а лицеміра вчинить вірним. Бо може Бог і невірного зробити вірним, (якщо тільки цей віддасть Йому серце своє), і загладити рукописання осудження. Нехай віддасть Він забуттю попередні гріхи ваші, нехай насадить вас в Церкві, і нехай вибере вас у Своє воїнство, одягнувши у зброю правди, нехай наповнить небесними дарами Нового Завіту, і нехай запечатає печаттю Святого Духа, непорушною на віки, у Христі Іісусі, Господі нашому. Слава Йому на віки віків. Амінь.
Перше оголошувальне повчання До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, яке вводить тих, хто приступають до хрещення, на слова пророка Ісаї: «Омийтеся» та ін. (Іс. 1:16
1. Ученики Нового Завіту і причасники Таїн Христових! Зараз покликанням, а незабаром і благодаттю, зробіть собі «серце нове і дух новий» (Єз. 18:31 «за єдиного грішника, що кається, буває радість» (Лк. 15:7 «Прийдіть до Мене, всі струджені й обтяжені, і Я заспокою вас» (Мф. 11:28 «Обмийтеся, очистіться, віддаліть злі діяння від душ ваших перед очима Моїми» (Іс. 1:16 «Блаженні, кому прощено беззаконня і чиї гріхи покрито» (Пс. 31:1
2. Якщо хто тут раб гріха, той нехай приготується вірою до свободи і відродження усиновлення і, знявши з себе ганебне гріховне рабство, вступивши в блаженне служіння Господнє, нехай удостоїться успадкувати Царство Небесне через сповідання; «скиньте стару людину, що зотліває в спокусливих похотях» (Еф. 4: 22; 4: 24), щоб «зодягнутися в нову, яка оновлюється розумом за образом Творця її» (Кол. 3:10 «бо дух дише, де хоче» (Ін. 3:8 «Добре, благий рабе і вірний» (Мф. 25:21
3. Бо якщо хто з тих, що знаходяться тут, думає спокутати благодать, той обманює сам себе і не знає сили. Людино, май душу неспотворену, заради «серця, що випробовує, і утроби» (Пс. 7:10 «Не дає святого псам» (Мф. 7:6
4. Ти приймаєш зброю не тлінну, а духовну. Наостанок насаджуєшся у духовний рай. Отримуєш нове ім’я, якого раніше не мав. Бо перед цим був оголошеним, відтепер же назвешся вірним. Врешті, пересаджуєшся в оливи духовні; від оливи дикої приєднаний до плодовитої, від гріхів до правди, від скверни до чистоти, прищеплюєшся до святої лози. Втім, якщо будеш перебувати на цій лозі, примножишся, як плодовита гілка, якщо ж не будеш перебувати, будеш знищений вогнем. Отже, будемо приносити плід належним чином, і нехай не станеться з нами того самого, що з безплідною смоковницею, щоб Іісус, прийшовши, і тепер не прокляв за неплідність, але щоб всім можна було сказати це: «Я, мов оливкове плодовите дерево в домі Божому, уповаю на милість Божу повік» (Пс. 51:10
5. Теперішній час — час сповідання. Сповідуй зроблене словом, ділом, вночі, вдень, в «час сприятливий і в день спасіння» (2Кор. 6:2 «Заспокойтеся і пізнайте, що Я — Бог» (Пс. 45:11
6. Якщо на когось гніваєшся, прости. Ти приступаєш до прийняття прощення гріхів; потрібно, щоб і сам ти простив тому, хто згрішив. Інакше з яким виглядом скажеш Владиці: «Відпусти мені багато моїх гріхів», коли сам ти навіть малих не простив своєму співслужителю? Будь старанний до благочестивих зібрань, не тільки сьогодні, коли служителі Церкви вимагають цього від тебе, але й після прийняття благодаті. Бо якщо річ добра, перш ніж ти отримав її, то невже після отримання вона не буде доброю? Якщо до насадження з користю тебе могли напоїти та обробити, то хіба не з більшою користю зможуть після насадження? Подвизайся особливо сьогодні для своєї душі. Наповнюй її читанням Божественних Писань, бо духовну вечерю приготував тобі Владика. Скажи і ти з Псалмоспівцем: «Господь пасе мене, і нічого мені не бракуватиме; на місці плодючому, там Він оселив мене; біля води спокійної виховав мене. Душу мою навернув» (Пс. 22:1,3 «Ось Я і діти, яких дав Мені Бог» (Іс. 8:18 Євр. 2:13
Друге оголошувальне повчання До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, про покаяння, відпущення гріхів і про супротивника, на слова Єзекиїля: «Правда праведного буде на ньому» (Єз. 18:20
1. Жахливе зло — гріх, і найжорстокіша хвороба душі — порушення закону; воно зовсім позбавляє її сил і штовхає у вогонь вічний; зло самої людини, породження волевиявлення — і що ми справді грішимо за своєю волею, про це ясно говорить пророк: «Я насадив тебе, як виноград плодоносний, істинний, як же ти перетворився на дикий паросток чужого винограду» (Єр. 2:21 «Бо Бог створив людину праведною, — за словами Екклезіаста, — а вона пустилася у безліч помислів» (Еккл. 7:30 «Чи може хтось взяти собі вогонь в пазуху, щоб не прогорів одяг його» (Притч. 6:27
2. Але хтось скаже: що ж таке гріх? Чи тварина? Чи ангел? Чи злий дух? Що ж це, що так діє? Це не ворог, який ззовні наступає на тебе, людино, але непридатна галузка, що від тебе проростає. Дивися праведними очима, і не буде в тобі похоті, зберігай своє і не кради чужого, і припиниться схильність до крадіжки. Пам’ятай про суд, і не поселяться в тобі ні блуд, ні перелюб, ні вбивство. Коли ти забуваєш Бога, тоді тільки починаєш і думати зле, і звершувати безбожні вчинки.
3. Втім, не тільки ти сам буваєш винуватцем гріха, є дехто й інший, найзліший підбурювач до нього — диявол. Він підбурює всіх, проте не долає тих, які не коряться йому. Саме тому говорить Екклезіаст: «Якщо гнів начальника запалає на тебе, то не залишай місця твого» (Еккл. 10:4
4. Перший винуватець гріха і «батько зла» (Ін. 8:44 «Бо диявол спочатку згрішив» (1Ін. 3:8 «Ти печать досконалості і вінець доброти, в раю Божому був ти» (Єз. 28:12,13 «Ти непорочним був в днях своїх від дня створіння твого, доки не знайшлося в тобі неправди» (Єз. 28:15 «Знайшлося в тобі» , оскільки не ззовні прийшло в тебе зло, але ти сам породив його. Після того він сказав і причину цього: «Вознеслося серце твоє в доброті твоїй через безліч гріхів твоїх; і за гріхи твої уражений ти, і на землю повалив тебе» (Єз. 28:17 «Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба» (Лк. 10:18
5. Хтось скаже, що ж тепер ми, спокушені, загинули, і невже немає після того спасіння? Ми впали — невже не можна піднятися? Ми стали сліпими — невже не можливо знову прозріти? Ми стали кривими — невже не зможемо ходити прямо? Коротше кажучи, ми померли — і невже немає засобу, щоб воскреснути? Тому, Який підняв Лазаря чотириденного, який вже смердів, чи не зручніше тебе, людино, воскресити живою? Той, Який пролив за нас дорогоцінну Свою кров, визволить нас від гріха. Не будемо впадати у відчай, браття, не впадаймо в стан безнадійності. Бо жахливо не мати віри і надії на покаяння. Хто не надіється спастися, той без страху примножує гріхи свої, а хто сподівається отримати зцілення, той без труднощів застерігає себе від них. Розбійник, якщо не очікує помилування, доходить до озлоблення, а якщо сподівається отримати прощення, часто приходить до розкаяння. Також змій відкидає луску свою, а чи ми не відкинемо гріха? І земля, що пророщує терня, будучи добре обробленою, перетворюється в плодоносну, а невже для нас не повернеться спасіння? Отже, природа наша може прийняти спасіння, потрібне тільки наше волевиявлення.
6. Чоловіколюбний Бог, і чоловіколюбний безмежно. Ти ж не говори: я блудодіяв, перелюбствував, жахливі творив гріхи, і до того ж не один раз, але багаторазово. Невже Він простить? Невже віддасть їх забуттю? Слухай, що говорить Псалмоспівець: «Яке велике множество благості Твоєї, Господи» (Пс. 30:20 «Я сказав: визнаю я перед Господом беззаконня мої» . І на тобі справдяться такі слова: «І Ти залишив нечестя серця мого» (Пс. 31:5
7. Чи хочеш бачити чоловіколюбство Боже ти, який тільки недавно почав слухати Оголошувальне вчення? Чи хочеш бачити чоловіколюбство і велике довготерпіння Боже? Вислухай те, що трапилося з Адамом. Переступив заповідь Божу первозданний Адам, чи не міг Бог тоді ж віддати його смерті? Подивися, що робить чоловіколюбний Господь! Правда виганяє його з раю (поскільки через свій гріх він став недостойним цього місця перебування); втім, поселяє його прямо перед раєм, щоб, бачачи, звідки впав, з якого і в який стан скинений, він згодом міг спастися за допомогою покаяння. Першонароджений чоловік Каїн став братовбивцею, винахідником злодійства, винуватцем і початківцем вбивств і першим заздрісником. Але після того, як убив брата свого, на що засуджується він? «Вигнанцем й мандрівником будеш на землі» . Гріх великий — покарання легке.
8. Так, воістину тут відкривається чоловіколюбство Боже, але ще воно не настільки велике, як бачимо його далі. Уяви собі те, що трапилося за часів Ноя. Згрішили велетні, нечестя сильно розлилося тоді по землі, через це мусив надійти потоп. І в п’ятсотий рік (життя Ноя) відкриває Бог загрозу Свою, проте, у шістсотий вже навів потоп на землю. Чи бачиш велич Божого чоловіколюбства, яке простягається ще на сто років? Невже Він відразу не міг зробити того, що зробив після закінчення століття? Але Він зумисне продовжив час, щоб дати можливість покаянню. Бачиш, якою є благість Божа? Якщо б навіть і тоді вони покаялися, то не втратили б чоловіколюбства Божого.
9. Подивимося також і на інших, які спаслися за допомогою покаяння. Можливо, що з числа жінок якась скаже: Я блудодіяла, перелюбствувала, осквернила тіло моє всіма видами нестриманості — чи можливо спастися мені? Жінко, поглянь на Раав, надійся і ти на спасіння. Бо якщо вона, будучи явною і всенародно розпусницею, спаслася за допомогою покаяння, то невже жінка, яка один раз колись зблудила ще до прийняття благодаті, не спасеться за допомогою покаяння і посту? Подивися, як спаслася Раав. Вона сказала лише: «Бог ваш на небі і на землі. Бог ваш» (Ісус. 2:11 «Пом’яну Раав і Вавилон перед тими, що знають мене» (Пс. 86:4
10. І хоча б згрішив цілий народ, чоловіколюбство Боже не перемагається. Відлив Ізраїльський народ тільця, але Бог не залишив чоловіколюбства Свого. Люди відреклися від Бога, але Бог не відрікся від Себе Самого. Ці «боги твої, Ізраїлю» (Вих. 32:4 «І на Аарона прогнівався Господь, і помолився за нього, — продовжує він, — і простив йому Бог» (Повт. 9:20,9:26
11. Якщо ж ти хочеш, щоб і інші приклади я зобразив, то подивися на блаженного Давида і візьми його за зразок покаяння. Впав цей великий муж тоді, коли, вставши від післяобіднього сну, прогулювався на покрівлі свого дому. Подивився необережно і піддався людській слабкості. Гріх був створений, але від цього не зник добрий намір сповідати своє падіння. Відразу приходить пророк Нафан для викриття та лікування рани. «Розгнівався Господь, — говорить він, — коли ти згрішив» (2Сам. 12:13 «Згрішив я перед Господом» (2Сам. 12:13 «Господь зняв з тебе гріх твій» (2Сам. 12:13
12. Але блаженний Давид, хоч справді чув слова: «Господь зняв з тебе гріх твій» , втім не припинив покаяння, але замість порфири зодягнувся у веретище, а замість позолоченого престолу цар сидів на попелі й на землі, і не тільки на попелі сидів, але й в їжу вживав попіл, як і сам говорить: «Попіл їм, наче хліб» (Пс. 101:10 «кожної ночі, — говорить він, — обмиваю ложе моє сльозами моїми, зрошую ними постіль мою» (Пс. 6:7 «Відпустіть йому» (2Сам. 16:10
13. Чи бачиш ти, що розкаяння є добрим ділом? Чи бачиш, що ті, які каються, спасаються. І Соломон упав, але що він говорить? «І подивився я, і покаявся» (Притч. 24:32 1Царів. 21:27 «Бачиш, як смирився Ахав перед лицем Моїм?» (1Царів. 21:29
14. Так само Єровоам приносив на жертовник ідолам жертву (1Царів. 13:4 «Помолися перед лицем Господа Бога твого» (1Царів. 13:6 «смирився Манасія перед лицем Господнім і помолився, і почув Господь, і повернув його у царство його» (2Хрон. 33:13
15. Дивися, без причини не відкидай дії покаяння. Чи хочеш дізнатися, наскільки сильним є покаяння? Чи бажаєш дізнатися міцну зброю спасіння і зрозуміти, наскільки сильне сповідання? «Сто вісімдесят п’ять тисяч» (2Царів. 19:35 «Зроби заповіт для дому твого, тому що помреш ти і не будеш живим» (2Царів. 20:1 Іс. 38:1 «Коли, повернувшись, воззвеш, тоді спасешся» (Іс. 30:15 «Господи, пом’яни мене» (2Царів. 20:3
16. Якщо ж не віриш, то уяви собі, що сталося з Ананією та тими, що були з ним; які вилили вони джерела. Яка міра води могла загасити полум’я, що піднялося на сорок дев’ять ліктів? Але там, де надмірно височіло полум’я, там подібно до річки вилилася віра, там протистояли злу таким гласом: «Праведний Ти, Господи, до всіх, що вчинив з нами; згрішили бо і беззаконствували» (Дан. 3:27,29
17. Які твої думки стосовно Навуходоносора? Чи не чув ти з Писання, що він кровожерна та люта людина, з властивостями звіра? Хіба не чув ти, що він кістки з царських гробниць викинув геть? Хіба не чув, що він цілий народ відвів у полон? Хіба не чув, що він осліпив царя після того, як той побачив смерть своїх дітей? Хіба не чув ти, що він розтрощив херувимів? Я не говорю про духовних херувимів, ні, не зрозумій так, людино! Але про херувимів виліплених, очистилище, з середовища якого вголос говорив Бог. Завісу святині він потоптав, взяв кадильницю і переніс в ідольське капище, все приношення забрав і храм спалив дощенту. Якого покарання він був достойний за умертвіння царів, за спалення святині, за полонення народу, за присвячення ідолам священних сосудів? Чи не був він достойний тисячі смертей?
18. Ти бачив багато зла, подивися тепер на чоловіколюбство Боже. Він перетворений у звіра, в пустелі провадив життя, був битий, щоб міг спастися. Мав кігті, як лев, бо був грабувальник святині. Мав волосся, як у лева, бо був він левом, що грабує та ричить. Траву, як віл, з’їдав, бо був він худобою, не пізнав того, хто дарував йому царство. Тіло його зволожене було росою, бо, бачачи погашений росою вогонь, він не увірував. І що ж відбувається? «Я, Навуходоносор, очі свої до неба звернув, — говорить він, — і Вишнього благословив, і Того, Який живе по віки, похвалив і прославив» (Дан. 4:31
19. І що ж? Навуходоносору, який зробив стільки зла і потім розкаявся, Бог дарував прощення і царство, а тобі, що кається, невже не дарує відпущення гріхів і Царства Небесного, якщо ти будеш жити, як належить? Чоловіколюбний Господь швидко прощає і зволікає карати. Тому нехай ніхто не втрачає надії на своє спасіння. Петро, верховний і перший з апостолів, тричі перед служницею відрікся Господа, але, розкаявшись, «плакав гірко» (Мф. 26:75
Третє оголошувальне повчання До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, про хрещення, на слова з Послання до римлян: «Хіба не розумієте, що ті, що у Христа Іісуса хрестилися, у смерть Його хрестилися; співпогребаємося Йому хрещенням…» та ін. (Рим. 6:3-4
1. Веселіться небеса та торжествуй земле за тих, хто бажає окропитися ісопом, очистити себе ісопом духовним і силою Того, Хто під час Свого страждання за допомогою ісопу і тростини був напоєний. Сили небесні нехай радіють, а душі, яким належить поєднатися з духовним Женихом, нехай готуються до цього. Бо глас вже волає в пустелі: «Готуйте путь Господню» (Іс. 40:3 «Приготуйте путь Господеві» (Ін. 1:23 Мф. 22:12 «Гаразд, добрий і вірний рабе, в малому був ти вірний, над великим тебе поставлю: увійди в радість Господа твого» (Мф. 25:21 «Введе мене цар у ложницю свою. Нехай радіє душа моя в Господі: бо одягнув мене в ризу спасіння, і одежею веселощів одягнув мене; як і на нареченого, поклав на мене вінець і, як невісту, прикрасив мене красою» (Пісн. 1:3 Іс. 61:10 «не маючи ні скверни або пороку, або чогось від такого» (Еф. 5: 27). Не говорю я, щоб це було раніше прийняття благодаті: бо для чого було б закликати вас до відпущення гріхів? Але щоб тоді, коли дарується благодать, згідна була з благодаттю совість, будучи знайденою бездоганною.
2. Воістину велике це діло, браття, і тому з роздумами приступіть до нього. Кожному з вас належить предстати Богу перед міріадами воїнства ангельського. Дух Святий буде запечатувати ваші душі. Ви будете обиратися у воїнство великого Царя. Отже, налаштуйте і приготуйте себе, вдягнувшись не в дорогоцінні одежі, але в благочестя душі, що відкривається в добрій совісті. Приступи до хрещення не так, як до простої води, але як до духовної благодаті, яка дарується з водою. Бо як те, що приноситься в жертву, просте за природою, оскверняється через закликання ідолів, так і, навпаки, проста вода, отримавши силу від закликання Святого Духа і Христа, й Отця, робиться святою. Оскільки людина складається з двох частин, з душі і тіла, то й очищення двояке: безтілесне для безтілесного, а тілесне для тіла. Вода очищає тіло, а Дух душу запечатує, щоб нам приступити до Бога з окропленим серцем та омитим чистою водою тілом. Отже, коли зійдеш ти у воду, то не просту воду уявляй собі, але від дії Святого Духа чекай спасіння. Бо без того й іншого неможливо тобі досягти досконалості. Не я говорю це, але Господь Іісус Христос, Який має владу в цьому ділі. Він говорить: «Якщо хто не народиться звище, — і додає слова: водою і Духом, не може увійти в Царство Боже» (Ін. 3:3,3:5
3. Хрещення — це кінець Старого Завіту і початок Нового. Бо почав його Іоанн, «більшого за якого не було серед народжених жінками» (Мф. 11:11 «Всі пророки і закон до Іоанна» (Мф. 11:13 «початок Євангелія Іісуса Христа» та ін. «Явився Іоанн, який хрестив» (Мк. 1:4 «радісно заворушився» (Лк. 1:4
4. Він хрестив в Йордані; виходив до нього весь Єрусалим, приймаючи початок хрещення, бо всі найкращі блага в Єрусалимі. Але знайте, єрусалимляни, яким чином ті, що приходили, приймали від нього хрещення: вони сповідували свої гріхи. Спочатку вони відкривали рани, потім він прикладав ліки, і тим, які вірували, дарував викуплення від вічного вогню. І якщо ти сам хочеш переконатися в тому, що хрещення Іоанна є викуплення від вогню, що загрожує, то слухай, що говорить він: «Поріддя єхидни 1, хто навчив вас тікати від грядущого гніву?» (Мф. 3:7 «Скинь стародавню людину з ділами її» (Кол. 3:9 «Скинув ризу мою, як одягнувся в неї?» (Пісн. 5:3 «Вже і сокира біля кореня дерева лежить: бо всяке дерево, що не приносить доброго плоду, посікається і кидається у вогонь» (Мф. 3:10
5. Що ж потрібно робити, і якими є плоди покаяння? «Хто має дві ризи, нехай дасть тому, хто не має» (Лк. 3:11 «Митарі і перелюбники попереду вас йдуть у Царство Боже» (Мф. 21:31 «Ні блудниці, ні ідолослужителі» , ні ті, кого далі він перераховує, «Царства Божого не успадкують. І такими були деякі з вас; але обмилися, але освятилися» (1Кор. 6:9,6:11 «Такими були деякі з вас» . Гріх невідання прощається, а закореніле зло осуджується.
6. Хрещення прославлене для тебе Самим Єдинородним Сином Божим. Що ж мені ще говорити про людину? Величним є Іоанн, але що він порівняно з Господом? Велегласний цей глас, але що він порівняно зі Словом? Дуже знаменитий провісник, але що він порівняно з Царем? Знаменитий той, хто хрестить водою, але що він порівняно з тим, хто охрещує Духом Святим і вогнем? Духом Святим і вогнем хрестив апостолів Спаситель, коли «раптом зчинився шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони перебували. І з’явились їм розділені язики, мов вогненні, і спочили по одному на кожному з них. І сповнилися всі Духа Святого» (Діян. 2:2-4
7. Хто не приймає хрещення, той не має спасіння, окрім тільки мучеників, які і без води отримують Царство Небесне. Бо Спаситель, викупляючи вселенну Хрестом і будучи проколеним в ребро, вивів з нього кров і воду, щоб одні в часи миру хрестилися водою, а інші під час гонінь хрестилися власного кров’ю. Та й мучеництво Спаситель назвав хрещенням, кажучи: «Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і хрещенням, яким Я хрещусь, хреститися?» (Мк. 10:38
8. Іісус освятив хрещення, коли Сам хрестився. Якщо Син Божий хрестився, то яка благочестива людина може зневажати хрещення? Хрестився ж Він не для того, щоб отримати прощення гріхів (бо Він був безгрішний), але, будучи безгрішним, хрестився для того, щоб тим, які охрещуються, дарувати Божественну благодать і славу. Бо як за прикладом дітей, що мають плоть і кров, і Сам Він прийняв те ж саме, щоб ми з Ним стали учасниками втіленого Його явлення, і разом з цим стали учасниками Його Божественної благодаті, так і хрестився Іісус для того, щоб ми через це знову стали з Ним спільниками, могли отримати славу разом зі спасінням. За словами Іова, у водах був дракон, який міг поглинути Йордан. Отже, оскільки належало знищити голову дракона, Він, увійшовши у води, зв’язав сильного, щоб ми отримали від Нього владу наступати на змій та скорпіонів. Це був не малий звір, але звір страшний. Всі риболовні судна не могли підняти однієї шкіри його хвоста; йому передувала погибель, що поглинає тих, хто з ним зустрічався. Прийшло життя, щоб нарешті припинити дію смерті, щоб всі ми, будучи спасенними, могли сказати: «Смерте! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога?» (1Кор. 15:35
9. З гріхами сходиш у воду, але благодатне закликання, що запечатало твою душу, вже не попустить бути тобі поглинутим страшним драконом. Зійшовши мертвим через гріхи, виходиш оживленим через правду. Бо якщо ти став співобразний «подобою смерті» (Рим. 6:5 «ходити в оновленому житті» (Рим. 6:4
10. Іісус Христос є Син Божий. Але не раніше хрещення Він почав проповідувати Євангеліє. Якщо Сам Владика спостерігав за порядком часу, то хіба ми, раби, будемо приступати до чого-небудь без дотримання порядку? З того часу Іісус почав проповідувати, як Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді — у вигляді голуба, не для того, щоб Іісус в перший раз пізнав Його (бо Він знав Його і раніше тілесного зішестя), але для того, щоб Його побачив Іоанн, який хрестив. «Бо я не знав Його, — говорить він, — але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на Кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той і є» (Ін. 1:33 «Це є Син Мій» (Мф. 3:17 Ін. 1:1
11. Отже, приготуй душевний сосуд, щоб стати тобі сином Божим, наслідником Божим, співспадкоємцем Христа, якщо тільки справді готуєш себе до прийняття цього дару, якщо з вірою бажаєш стати вірним, якщо добровільно скидаєш з себе стару людину. Бо проститься все, що зроблено тобою, чи то блуд, чи перелюб, чи інший який вид нестриманості. Що є жахливішим, ніж розіп’ята Христа? Хрещення і від цього очищає. Бо тим, які, навертаючись до Господа, запитували і говорили: «Що нам робити, мужі-браття» (Діян. 2:37 «Начальника життя вбили» (Діян. 3:15 «Покайтеся, — провіщає він, — і нехай охреститься кожен із вас в ім’я Іісуса Христа, Господа нашого, на відпущення гріхів; і приймете дар Святого Духа» (Діян. 2:38
12. Невимовне чоловіколюбство Боже! Люди не сподіваються отримати спасіння і удостоюються Святого Духа. Бачиш силу хрещення. Якщо хто з вас, за невіданням, відрікся від Христа перед людьми, якщо хто богохульними словами розіп’яв Його, якщо хто злими ділами піддав хулі вчення Його, то такий кайся і май надію, тому що та ж сама і нині у нас благодать. Дерзай, Єрусалиме, — «зніме з тебе Господь всі неправди твої, відмиє Господь скверну синів і дочок Своїх духом суду та духом вогню» (Іс. 4:4 «вас водою чистою, і очиститеся від усіх гріхів ваших» (Єз. 26:25 «Хто я, яка піднімається від пустелі, убілена спираючись на свого брата?» (Пісн. 8:5 «О, ти добра, щира моя, ти добра; зуби твої, як стада» (Пісн. 1:14 «острижених» (Пісн. 4:2 «Всі двоплідні» (Пісн. 4:2
Йому слава з Сином і Святим Духом на віки. Амінь.
Черверте оголошувальне повчання До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, про десять догматів, на слова з Послання до колосян: «Глядіть, щоб хто не звабив вас філософією й марною оманою, за переданням людським, за стихіями світу» та ін. (Кол. 2:8
1. Порок уподібнюється чесноті, і кукіль намагається здатися пшеницею. Правда, з вигляду вона схожа на пшеницю, але ті, що здатні розрізняти, впізнають її при споживанні. І диявол приймає вигляд ангела світла не для того, щоб прийти в свій первісний стан, але щоб звабити людей (бо, маючи тверде серце, як ковадло, він і волю має, яка не може вже розкаятися), щоб тих, які ведуть рівноангельське життя, обкладати мороком сліпоти та смертоносним поширенням невірства. Багато ходить вовків в овечому одязі; одяг овець мають вони, але не мають їхніх копит і зубів. Будучи покриті шкірою лагідної тварини і зовнішністю зваблюючи простих людей, вони випускають зі своїх щелеп згубну отруту нечестя. Отже, нам потрібна Божественна благодать, бадьора думка та обачливі очі, щоб через незнання не з’їсти замість пшениці кукіль і не зазнати нам шкоди, щоб не потрапити на вовка, прийнявши його за вівцю, і щоб не стати їжею злотворного диявола, прийнявши його за благодійного ангела. Бо він, за словами Писання, «ходить, як лев, рикаючи та шукаючи, кого б пожерти» (1Пет. 5:8
2. Образ богошанування полягає в таких двох речах: у точному пізнанні догматів благочестя та в добрих ділах. Догмати без добрих діл не благоприємні Богові; не приймає Він і діл, якщо вони засновані не на догматах благочестя. Бо яка користь добре знати вчення про Бога і ганебно чинити любодіяння? З іншого боку, яка користь бути стриманим, як потрібно, і нечестиво богохульствувати? Тому пізнання догматів і бадьорість душі є найбільшим надбанням. Оскільки багато тих, які облещують філософією і марною оманою: язичники захоплюють тих, що навертаються солодкістю мови, мед виливають уста жінки-блудниці (Притч. 5:3 «Стережіться, щоб хто не спокусив вас» (Мф. 24:4
3. Але спершу, ніж вступити в суспільство віруючих, мені здається, що зараз не буде марно скорочено навести потрібні догмати, щоб велика кількість предметів, про які потрібно буде говорити, і тривалість всієї Святої Чотиридесятниці не спричинили у вас забуття про найважливіші для роздумів істини. Втім, запропонувавши зараз скорочено, не забудемо запропонувати про це і ширше. А довершеніші серед тих, які стоять і мають хист та «почуття, привчені розрізняти добро і зло» (Євр. 5:14
Про Бога 4. Отже, насамперед нехай буде покладене в основу вашої душі вчення про Бога: Бог є єдиний, єдиний ненароджений, безначальний, незмінний, безперемінний, не народжений від кого-небудь і Той, Який не має в Своєму житті іншого наступника, Який не почав жити в часі і Який кінця життя не має. Він є благий і разом з тим правосудний; тому, якщо колись почуєш слова єретика, що інший бог правосудний, а інший благий, негайно згадавши це, пізнаєш отруту єресі, яка насмілюється розділяти єдиного Бога нечестивим вченням. А інші говорять, що інший є творцем і господом душі, а ще інший — тіла: це безумні і разом з тим нечестиві вчителі. Бо як людина може бути слугою двох господарів, адже Господь говорить у Євангелії: «Ніхто не може двом господарям служити» (Мф. 6:24
5. Отець Господа нашого Іісуса Христа не обмежений будь-яким місцем і не менший неба, але, навпаки, небеса є ділом рук Його і вся земля тримається в долоні Його. Він у всьому і поза всім. Не думай, ніби Він менший від сонця або рівний йому. Бо Той, Який першопочатково створив сонце, повинен незрівнянно бути більшим і світлішим від нього. Він наперед знає майбутнє, Він могутніший за все; знає і робить так, як хоче. Він не підлягає ні порядкові речей, ні велінню зірок, ні випадку, ні долі; у всьому довершений, містить у Собі всю повноту довершеності, не зростає, але завжди одне і те саме має в однаковій мірі; Той, Який приготував грішним покарання, а праведним — вінець.
6. А багато хто різними шляхами віддалилися від єдиного Бога: деякі обожнили сонце, щоб після заходу сонця, вночі, бути без бога; деякі обожнили місяць, щоб вдень не мати бога; інші — решту частин світу, інші — мистецтва, інші — їжу, інші — задоволення. А деякі, до безумства пристрасні до жінок, на височині поставивши зображення оголеної жінки і називаючи її Венерою, в цьому образі поклоняються своїй пристрасті, а інші, будучи ураженими блиском золота, обожнили як його, так і інші речі. Якщо ж хто покладе в основу свого серця вчення про єдиновладність Божу й увірує в Нього, той знищить всю згубність злого ідолопоклонства і єретичного зваблювання. Отже, цю істину благочестя насамперед за допомогою віри поклади в основу своєї душі.
Про Христа 7. Віруй також і в Сина Божого, одного та єдиного, Господа нашого Іісуса Христа, в Бога, від Бога народженого, в життя від життя народженого, у Світло від Світла народженого, Який у всьому подібний до Того, Хто народив Його; Який не в часі отримав буття, але раніше всіх віків народжений від Отця вічно і незбагненним чином, Який є премудрістю Божою і силою, і правдою самобутньою; Який сидить праворуч Отця раніше всіх віків, бо Він не після страждання, будучи увінчаний, отримав від Бога, як деякі думають, але з самим буттям Своїм престіл праворуч Його Він народжений і завжди має Царственне достоїнство, сидить разом з Отцем, є Богом і Премудрістю, і Силою, як сказано: разом з Отцем царює і все творить з волі Отця, не умаляючись, втім, в Божественному достоїнстві; знає Того, Хто народив так, як знає Його Той, Хто народив. Коротко сказати, згадай написане в Євангелії: «Ніхто не знає Сина, тільки Отець; ні Отця ніхто не знає, тільки Син» (Мф. 11:27
8. Не відділяй Сина від Отця і також не змішуй, допускаючи Сино-Отцівство, але віруй, що одного Бога є один Єдинородний Син, Бог-Слово раніше всіх віків; слово не те, яке, будучи вимовлене, розливається в повітрі, слово, не подібне до слів не самобутніх, але Слово-Син, Творець словесних істот, Слово, Яке чує Отця і Саме говорить. Втім, про це, якщо Бог дозволить, з часом ширше буде сказано вам: я пам’ятаю свій намір зробити зараз короткі настанови у вірі.
Про народження від Діви 9. Віруй, що Єдинородний Син Божий заради наших гріхів зійшов з небес на землю, прийнявши на Себе подібне до нашого людство і народившись від Святої Діви і Святого Духа. Не у вигляді і примарі, але істинно звершилося Його втілення; не пройшов Він через Діву так, як через канал, але істинно втілився від Неї; справді споживав їжу, як ми, і справді пив, як ми. Бо якщо втілення є привидом, то і спасіння буде мрією. Два єства мав Христос: Він був людиною, оскільки був видимий, і разом з тим невидимим Богом. Як людина Він справді споживав їжу, як ми (бо мав плоть подібну до нашої), а як Бог наситив п’ятьма хлібами п’ять тисяч чоловік; справді помер як людина, а чотириденного мерця воскресив як Бог; справді спав на кораблі як людина, і як Бог ходив по водах.
Про Хрест 10. Він істинно розп’ятий за наші гріхи. Якщо б ти захотів це відкинути, то видиме місце викрило б тебе, ця блаженна Голгофа, на якій зібралися ми зараз заради Розп’ятого на ній. Та й вся вселенна вже має частини хресного древа, а розп’ятий Він не за Свої гріхи, а для того, щоб ми звільнилися від наших гріхів. Він зганьблений був тоді людьми, і битий був як людина, але пізнаний творінням як Бог. Бо сонце, побачивши знеславленого Владику, з трепетом затьмарилося, не виносячи такого видовища.
Про поховання 11. Він істинно покладений був у кам’яному гробі як людина, але заради Нього розсипалося каміння від страху; зійшов у підземні місця, щоб і звідти звільнити праведних. Скажи мені, чи хотів би ти, щоб живі насолоджувалися благодаттю, тоді як більша частина з них неправедні, а ті, які від Адама на довгий час були замкнені, не отримали свободи? Пророк Ісая велемовно дуже багато провістив про Нього; не побажав би ти, щоб Цар, зійшовши, звільнив провісника? Там був Давид і Самуїл, і всі пророки, і сам Іоанн, який говорить через посланих: «Чи Ти є Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати?» (Мф. 11:3
Про воскресіння 12. Але Той, Який зійшов в підземні місця і вийшов звідти, і похований Іісус істинно постав на третій день. І якщо іудеї коли-небудь будуть дорікати тобі, то ти, не зволікаючи, взаємно запитай їх так: якщо Іона на третій день вийшов з кита, то чому ж і Христу не встати із землі на третій день? Якщо мертвий, який доторкнувся до Єлисеєвих кісток, устав, то невже Творець усього не міг устати силою Отця? Отже, воістину Він воскрес і, воскреснувши, знову явився ученикам; свідки Його воскресіння — дванадцять учеників, які не облесливими словами засвідчили про воскресіння, але піддали себе мукам і смерті, подвизаючись за істину воскресіння. Якщо «при свідчені двох або трьох свідків підтверджується кожне слово» , як говорить Писання (Мф. 18:16
Про Вознесіння 13. Звершивши подвиг терпіння і викупивши людей від гріхів, Іісус знову вознісся на небеса, будучи піднятий хмарою. Ангели предстали перед Тим, Хто возноситься, апостоли були спостерігачами. Якщо ж хто не вірить цій розповіді, то повинен повірити діям, які бачить сьогодні. Усі царі, помираючи, разом з життям позбавляються і своєї сили, а Розп’ятому Христу поклоняється вся вселенна. Ми промовляємо ім’я Розп’ятого, і тремтять злі духи. Багато хто в різні часи був розп’ятий, але коли ім’я кого-небудь іншого розп’ятого проганяло злих духів?
14. Отже, посоромимся Хреста Христового, але якщо б хто інший і приховував його, ти відкрито знаменуй ним своє чоло, щоб злі духи, пізнавши Царське знамення, з трепетом далеко втікали від тебе. Знаменуй себе ним, коли їси, п’єш, сідаєш, лягаєш, встаєш від сну, говориш, ходиш, взагалі у всякому випадку. Бо Розп’ятий на Хресті перебуває на висоті неба. Якби Розп’ятий і Похований залишився у гробі, тоді мали б причину соромитися, але Розп’ятий на Голгофі зійшов на небо зі східного боку Єлеонської гори. Зійшовши звідси в пекло і вийшовши назад до нас, від нас знову зійшов на небо, при голосі Отця, Який говорив до Нього: «Сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх у підніжжя ніг Твоїх» (Пс. 109:1
Про майбутній суд 15. Цей Іісус Христос, Який вознісся, знову прийде з небес, не від землі. Не від землі, кажу я, бо від землі невдовзі з’являться багато противників Христа. Вже багато, як відомо тобі, стали говорити: «Я є Христос» (Мф. 24:5 «мерзота запустіння» (Мф. 24:15
Про Святого Духа 16. Віруй і в Духа Святого і тих тримайся стосовно Нього думок, які маєш про Отця і Сина, а не слухай богохульного про Нього вчення. Знай, що цей Святий Дух є єдиний, нероздільний, багатомогутній, багатодієвий, але в Собі неподільний, Який знає таємниці, «все досліджує» , і «глибини Божі» (1Кор. 2:10 «ні в цьому віці, ні в майбутньому» (Мф. 12:32
17. Вчення це запечатуй в думці твоїй безперестанно, зараз воно викладене тобі скорочено; якщо ж Господь дозволить, то, по можливості, воно буде викладене з доказами зі Священного Писання. Бо ніяка Божественна і свята тайна віри не повинна сповіщатися без Божественного Писання і не повинна ґрунтуватися на одній лише вірі і вибраних словах. Навіть мені не вір, коли я просто кажу тобі про Нього, якщо на слова мої не будеш мати доказів з Божественного Писання. Бо сила віри, що спасає нас, залежить не від вибору слів, але від доказу Божественними Писаннями.
Про душу 18. Після того, як пізнав ти цю чисту і славну, і всесвяту віру, пізнай і самого себе, ким ти є, пізнай що ти — людина, що складається з двох частин, з душі і тіла, і що, як вище сказано, той Самий Бог є Творцем душі і тіла. Знай, що ти маєш душу свобідну, творіння Боже прекрасне, створене за образом Сотворителя, безсмертне по благодаті Бога, Який робить його безсмертним, творіння живе, розумне, нетлінне по благодаті Того, Який дарував це, творіння, що має владу робити, що хоче. Бо ти не тому грішиш, що народився в той чи інший період часу, не доля змушує тебе чинити перелюб, не розташування зірок, як деякі марнословлять, примушують віддаватися любострастю. Для чого приписуєш невинним зіркам причину, не бажаючи зізнатися у власному злі? Не слухай звіздарів. Бо Божественне Писання про них говорить: «Нехай же виступлять спостерігачі небес, і спасуть тебе» , і далі: «Вони як солома: вогонь спалив їх, — не визволили душі своєї від полум’я» (Іс. 47:13-14
19. Пізнай і те, що душа зовсім не грішила до того, як з’явилася у цьому світі; прийшовши в нього безгрішними, ми грішимо нині через волевиявлення. Зовсім не слухай того, хто погано пояснює таке місце: «Роблю те, чого не хочу» (Рим. 7:16 «Якщо захочете і послухаєтеся, то будете споживати блага землі; якщо ж зречетеся і будете чинити опір, то меч пожере вас» (Іс. 1:19-20 «Як віддавали ви члени ваші в раби нечистоті і беззаконню на беззаконня, так і нині представте члени ваші в раби праведності на освячення» (Рим. 6:19 «Вони не вважали за потрібне мати Бога в розумі» (Рим. 1:28,1:19 «Розумне Боже явилося в них» , і ці: «Очі свої закрили» (Мф. 13:15 «Я насадив тебе як виноград плодоносний, істинний: як же ти перетворився на паросток, чужий виноград» (Єр. 2:21
20. Душа безсмертна, і душі чоловіків і жінок подібні; різні тільки члени тіла. Не так влаштовані душі, щоб одні за природою грішили, а інші за природою чинили добро; але те й інше залежить від волевиявлення, а єство душ у всіх однакове і подібне. Багато про що міг би я говорити з вами, але часу пройшло вже багато; втім, про що ще нам говорити, як не про спасіння? Невже не бажаєш ти прийняти настанови для подвигу з єретиками? Невже не бажаєш дізнатися поворотів цього шляху, щоб через невідання не впасти з висоти? Якщо наставники бачать чималу користь у тому, що ти пізнаєш це, то ти, якого наставляють, чи не повинен із задоволенням приймати все, що тобі говорять?
21. Душа самовладна; тому диявол може підбурювати, але примусити проти волі не має влади. Вселяє він тобі думку про перелюб; якщо захочеш, то приймеш її, якщо ж не захочеш, то не приймеш. Бо якщо б чинив ти перелюб за потребою, то для чого Бог приготував геєну? Якби за природою, а не за свободою робив ти добро, то для чого приготував Бог невимовні вінці? Вівця лагідна, але вона ніколи за свою лагідність не увінчається, бо її лагідність походить не від свободи, а від природи.
Про тіло 22. Улюблений, пізнав ти зараз про душу, наскільки це можливо; прийми посилене повчання і про тіло твоє. Нікого не слухай, хто говорить, що воно не від Бога. Бо ті, які вірять, що тіло не від Бога, його, як чужорідний сосуд, свобідно використовують для любодіяння. І чому зневажають достойне подиву тіло своє? Який недолік воно має у красі? Якого мистецтва бракує в його будові? Чи не належало б їм уявити собі прозорішого складу очей? Уявити, як вуха, що криво утворені, можуть безперешкодно чути? І як нюх здатний до сприйняття і розрізнення запахів? Як язик служить в двох випадках: для розрізнення смаку і для словесної дії? Як легені, які приховані всередині, безперестанно дихають повітрям? Хто змусив серце бути в безперервному битті? Хто влаштував стільки малих і великих жил? Хто мудро поєднав кістки з нервами? Хто одну частину їжі призначив для підтримки життя, а іншу відділив для виверження, і соромні члени приховав у неблагородних місцях? Хто людський рід, який би вже міг закінчити своє існування, робить безперервним за допомогою зручного з’єднання?
23. Не говори мені, що тіло винне в гріхові. Бо якщо тіло винне в гріхові, то чому мертвий не грішить? Вклади меч у руку тому, хто щойно помер; вбивства не буде. Нехай усі прикраси з’являться перед померлою молодою людиною — похоті до любодіяння в ній не буде. Чому? Тому що тіло саме по собі не грішить, але грішить душа за допомогою тіла. Тіло є знаряддям і, ніби, одягом та покровом душі. Якщо вона наважується на любодіяння, тоді тіло буває нечистим; коли ж з’єднане буде зі святою душею, то стає храмом Духа Святого. Це не я кажу, але апостол Павло сказав: «Хіба не знаєте, що тіла ваші храм Святого Духа, Який живе у вас?» (1Кор. 6:19
24. Вислухайте вчення і про цнотливість, по-перше, ви, які належите до стану ченців та дів, на землі проводите рівноангельське життя, а потім й інші члени Церкви. Великий вінець готується вам, браття; не проміняйте важливого достоїнства на незначні задоволення, вислухайте слова апостола: «Щоб не було між вами якого блудника або нечестивця, який би, як Ісав, за одну лише їжу відмовився від свого первородства» (Євр. 12:16
25. З іншого боку, той, хто живе цнотливим життям, не загордися перед тими, які вступили в шлюб. Бо «шлюб у всіх нехай буде чесний і ложе непорочне» (Євр. 13:4
26. Одношлюбні нехай не зневажають тих, які вступили в другий шлюб: стриманість воістину добра і дивовижна річ, втім, прощається вступ у другий шлюб, щоб слабкі не чинили перелюбу. «Добре їм залишатися, як я, — говорить апостол, — але якщо не можуть стримуватися, нехай одружуються, бо краще одружитися, ніж розпалюватися» (1Кор. 7:8-9
Про їжу 27. Стосовно їжі ось для вас правила, оскільки багато хто через їжу грішить. Одні без розбору приступають до ідольських жертв, а інші утримуються від них, втім осуджують тих, хто споживає, і різним чином в судженнях про їжу осквернюються душі деяких, які не знають ґрунтовних причин їсти що-небудь чи не їсти. Ми постимо, утримуємося від вина і від м’яса не тому, що ненавидимо їх як речі нечисті, але тому, що чекаємо за те винагороди; щоб через відкидання чуттєвого насолодитися нам духовною та мисленною трапезою і щоб, посіявши нині сльозами, з радістю зібрати плід в майбутньому віці. Отже, не зневажай тих, хто споживає їжу через тілесну неміч, і не дорікай тим, що вживають небагато вина «заради шлунка і частих недуг» (1Тим. 5:23 «Забороняють одружуватися і вживати в їжу те, що Бог сотворив, аби вірні і ті, що пізнали істину, споживали з подякою» (1Тим. 4:3
28. Будь твердий душею, щоб ніколи не їсти споживи, принесеної ідолам. Про це не тільки я зараз дбаю, але турбувалися і апостоли, і Яків, єпископ цієї Церкви; апостоли і пресвітери писали до всіх народів соборне послання про те, щоб вони особливо утримувалися від ідольських жертв, а потім «від крові та удушенини» (Діян. 15:20
29. Одяг на собі май простий, не для прикраси, але для необхідного покривання, не для того, щоб одягатися пишно, але щоб зігрітися взимку і прикрити наготу тіла. Піклуючись про одяг під приводом прикриття сорому, не піддавайся іншому сорому.
Про воскресіння мертвих 30. Прошу тебе, бережи тіло твоє і знай, що ти воскреснеш з мертвих і будеш судимий з цим тілом. Якщо ж ти цьому не віриш як неможливому, то з того, що бачиш на самому собі, запам’ятай хоч трохи і про те, чого не бачиш. Уяви і скажи мені, в якому стані ти був сам до десятьох років, або більше, з наскільки малозначного і слабкого стану ти досягнув настільки великого віку і такої краси. Невже Той, Хто небуття привів до буття, не в змозі воскресити те, що вже існувало і знову зруйнувалося? Тому, Хто оживотворює пшеницю, що сіється для них і кожного року знищується, невже важко буде воскресити нас самих, для яких і Він воскрес? Чи бачиш ти, що дерева зараз упродовж стількох місяців стоять без плодів і без листя, а коли пройде зима, то всі знову, ніби з мертвих, оживуть? Чи не на багато краще і зручніше буде ожити нам? Мойсеїв жезл з волі Божої перетворився на чуже для нього єство змія, а людина, що піддалася смерті, невже знову не прийде в первісний стан?
31. Не слухай тих, які говорять, що не воскресне це тіло — воно воскресне. Про це свідчить Ісая, кажучи: «Воскреснуть мертві і встануть ті, що в гробах» (Іс. 26:19 «І багато з тих, що сплять у поросі землі, пробудяться: одні для життя вічного, інші — на вічну наругу і посоромлення» (Дан. 12:2
Про хрещення 32. Тому Господь попередньо, зі Свого чоловіколюбства, дав нам викуплення за допомогою покаяння, щоб, скинувши з себе більший або, краще, весь тягар гріхів і прийнявши печать від Святого Духа, ми стали спадкоємцями життя вічного. Але я раніше достатньо говорив про покаяння, тепер залишається дати остаточне приготувальне вчення.
Про Божественне Писання 33. Так навчає нас Богонатхненне Писання Старого і Нового Завіту. Бо обох Завітів є єдиний Бог, Який про Христа, Який явився в Новому Завіті, сповіщав у Старому, Який скеровував до Христа через закон і пророків. «Бо до пришестя віри ми були замкнені під охороною закону; закон був вихователем, який вів нас до Христа» (Гал. 3:23-24 «Не прийшов Іісус зруйнувати закон, а виконати» (Мф. 5:17
34. Після смерті Олександра, царя Македонського, і після розділення його царства на чотири держави: Вавилонську, Македонську, Азійську і Єгипетську один з царів Єгипту, Птоломей Філадельф, цар дуже відданий до наук, звідусіль збирав книги і, коли почув від Димитрія Фалерейского, начальника книгосховища, про Божественні Писання закону і пророків, то, вважаючи набагато кращим придбати ці книги не примусом проти волі володарів, але схиленням їх на свій бік за допомогою дарів та дружби (він знав, що вимушене яке, здебільшого, віддається без свобідної волі, буває оманливим, а те, що віддається з волі, завжди буває вірним), послав до Єлеазара, тодішнього архієрея, багаті дари в місцевий Єрусалимський храм і попросив у нього для перекладу по шість чоловік від усіх дванадцятьох колін Ізраїлевих. Потім, як для випробування, чи Божественими були книги, так і для тієї обережності, щоб перекладачі, яких прислали, не бачилися один з одним, кожному з них призначивши особливий будинок у так званій Фарі, що знаходиться поблизу Олександрії, і велів кожному перекладати все писання. Коли ж вони впродовж сімдесятьох двох днів закінчили справу, то він, порівнявши переклади, над якими працювали всі в різних будинках і не бачилися один з одним, помітив, що вони мали не лише одну думку, але і слова. Бо не від винаходу краси і людських мудрувань залежала справа, але як Божественні Писання були відкриті Святим Духом, так і їхній переклад був звершений при співдїї Духа Святого.
35. Читай перекладені ними двадцять дві книги, а тих, в яких Богонатхненність прихована, зовсім не торкайся. Тими одними старанно займайся, які ми безпечно читаємо і в Церкві. Набагато розумнішими за тебе були апостоли і древні єпископи, предстоятелі Церкви; вони передали ці книги. А ти як син Церкви не змінюй законів її. Зі Старого Завіту займайся двадцятьма двома книгами, як сказано, і якщо ти хочеш навчитися, то намагайся з моїх слів запам’ятати їх поіменно. Перші п’ять книг — книги Мойсея, відомі під іменем Закону: книги Буття, Виходу, Левит, Чисел, Второзаконня, потім Іісус, син Навина, далі — книга Суддів з книгою Руфі, які рахуються сьомою; з решти історичних книг — перша і друга книги Царств у євреїв складають одну книгу, одну також третя і четверта, таким чином перша і друга книги Параліпоменон у них є однією книгою, і Ездри перша і друга за одну книгу рахуються. Дванадцята книга Есфирі. Це історичні книги. П’ять книг, написаних у віршованій формі: Іов, Псалми, Притчі, Екклезіаст та Пісня Пісень, яка буде вже сімнадцятою книгою. Крім того, п’ять пророчих книг. Одна дванадцятьох пророків, одна Ісаї, одна Єремії разом з Варухом, з Плачем і Посланням, потім одна Єзекиїля і на кінець Даниїла — двадцять друга книга Старого Завіту.
36. Книги ж Нового Завіту: чотири Євангелія, а інші Євангелія є підробленими й шкідливими. І маніхеї написали Євангеліє від Фоми, яке, будучи намащене пахощами Євангельського найменування, розбещує душі простих людей. За Богонатхненні також приймай і Діяння дванадцятьох апостолів; окрім того, сім Соборних послань: Якова, Петра, Іоанна та Іуди; а печать всього і остання справа для учеників — чотирнадцять Павлових послань, а інші писання нехай будуть поза цими і повинні вважатися другорядними. Нічого того, що не читається в Церквах, сам по собі не читай і ти, як про це вже ти чув. Але про це достатньо.
37. Втікай від усякої диавольської дії і не корися цьому відступнику, який самовільно змінив своє добре єство. Він може підкорити собі того, кого хоче, але примусити до того не може нікого. Не слухай вчення звіздарів, ні гадань на птахах, ні віщунів, ні байкарських еллінських пророцтв; навіть не слухай про чародійства і чаклунські наговори, і найбеззаконіші справи, які звершуються при викликанні мертвих. Відкидай всякого роду нестриманність, не догоджай череву, не люби задоволень. Будь вищим над пристрастю сріблолюбства і лихварства. Не входь у язичницькі зібрання на видовища і під час хвороб ніколи не вживай чаклунських замовлянь. Цілком відвертайся від непотребу шинкарів; не схиляйся ні до самарянства, ні до жидівства, бо Іісус Христос вже викупив тебе. Залиш всяке дотримання субот, а особливо цурайся всяких зібрань законопорушних єретиків; всебічно зміцнюй душу свою, дотримуючись постів, подаючи милостиню та читаючи Божественні Писання, щоб після того, як ти в цнотливості при благочестивих догматах віри проживеш у плоті решту часу, насолодитися єдиним спасительним даром Хрещення, і таким чином бути співпричисленим Отцем і Богом до небесних воїнств та удостоїтися небесних вінців у Христі Іісусі, Господі нашому. Йому слава на віки віків. Амінь.
П’яте оголошувальне повчання До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, про віру, на слова з Послання до євреїв: «Віра ж є здійснення очікуваного…» та ін. (Євр. 11:1
1. Яке достоїнство дарує вам Господь, Який переводить вас зі стану оголошених у стан вірних, апостол Павло цього разу говорить: «Вірний Бог, Яким покликані ви до єднання з Сином Його Іісусом Христом» (1Кор. 1:9
2. Отже, постарайтеся тепер знайти між вами мужа вірного по совісті, бо «знайти мужа вірного — велика справа» (Притч. 20:6 «У вірного цілий світ багатства» (Притч. 17:6 «одяг і їжа, і цим задовольняючись» (1Тим. 6:8
3. Та й не тільки у нас, які носимо ім’я Христове, віра вважається за велике, але і все те, що звершується у світі, навіть людьми, які далекі від Церкви, звершується вірою: вірою шлюбні закони з’єднують осіб віддалених одне від одного, і чужа людина за допомогою віри, яка буває у шлюбних союзах, стає учасником у володінні чужими рабами і багатством. На вірі затверджується і землеробство, бо хто не вірить, що збере плоди, які виросли, той не стане працювати. Вірою керуються мореплавці, коли, довіривши свою долю малому древу, віддають перевагу твердій стихії — землі перед непостійним стремлінням хвиль; вони віддають самих себе невідомим надіям і мають при собі тільки віру, яка для них є надійнішою за будь-який якір. Отже, дуже багато людських справ засновані на вірі, і цьому не одні ми віримо, але вірять і ті, що знаходяться поза Церквою, як я сказав вище. Вони хоч і не приймають Священного Писання, а керуються якимись своїми будь-якими вченнями, втім і їх приймають вірою.
4. До істинної віри закликає вас теперішнє читання, яке показало вам спосіб, як потрібно вам догоджати Богові. Бо апостол говорить, що «без віри догодити Богові неможливо» (Євр. 11:6 «Якщо не увіруєте, не зрозумієте» (Іс. 7:9 «І виведений був Даниїл з рову, і ніякого ушкодження не виявилося на ньому, тому що він вірував у Бога свого» (Дан. 6:23 «А понад усе візьміть щит віри, яким зможете погасити всі розпечені стріли лукавого» (Еф. 6: 16). Часто пускає диявол розпечену стрілу похоті до соромного задоволення, але віра, промовивши суд і прохолодивши думку, погашає стрілу.
5. Багато можна говорити про віру, так що цілого дня не вистачить нам для роздумів про неї. Задовільнімося ще одним старозавітним прикладом Авраама, оскільки ми і синами за допомогою його віри стали, він не тільки ділами виправдався, але і вірою. Багато, правда, він і зробив, проте не раніше названий другом Божим, ніж коли увірував, та й усяке його діло звершене вірою. По вірі він залишив своїх батьків. По вірі залишив і батьківщину, і країну, і дім. Тому як він виправдався, так і ти намагайся виправдатися. Вже мертве тіло він мав для дітонародження, оскільки і сам був старий, і дружина його Сарра була старою, і не залишалося ніякої надії на дітонародження. Бог обіцяє старцю дарувати сина. І не зневірився Авраам; бачив він, що тіло його вже мертве, втім, не на слабкість тіла дивився, але на силу Того, Хто обіцяє, бо «вірний Той, Хто обіцяв» (Євр. 11:11 «В Ісаакові наречеться тобі сім’я» (Бут. 21:12 Євр. 11:19 «віри, яку мав під час необрізання» (Рим. 4:11
6. Розглянемо, чому ж Авраам є батьком багатьох народів. Безперечно, він є батьком іудеїв через плотське спадкоємство. Якщо ж ми будемо дивитися на плотське спадкоємство, то будемо змушені слова Божі визнати помилковими. Бо він по плоті ніяк не батько всім нам, але образ віри його робить нас синами Авраама. Як неймовірним для людей є те, щоб хто-небудь устав з мертвих, таким самим чином неймовірно для них є і те, щоб від умертвлених старців народжувалися діти. Але ми віримо, коли проповідують про Христа, що Він був розп’ятий на древі, помер і воскрес. Отже, за подобою нашої віри віри Авраамової, ми стаємо синами його, і тоді, подібно до нього, ми з вірою приймаємо духовну печать, будучи обрізаними Святим Духом у Хрещенні не обрізанням плоті, але обрізанням серця, як говорить Єремія: «Обріжте для Бога жорстокосердя ваше» (Єр. 4:4 «Обрізанням Христовим поховані з Ним у хрещенні…» (Кол. 2:11-12
7. Якщо ми збережемо таку віру, то невинними будемо перед Богом і прикрасимо себе всіма родами чеснот. Бо віра настільки сильна, що надає людям легкість ходити і по морю. Петро був чоловіком подібним до нас, який мав плоть і кров і живився їжею, подібною до нашої, але коли Іісус сказав йому: «Прийди» (Мф. 14:29 «Маловіре! Чого ти засумнівався» (Мф. 14:31 «І як увійшли вони в човен» , не сказано, що Петро, перепливши, зійшов, але дається знати, що він якусь відстань пройшов до Іісуса, таку саму і на зворотньому шляху пройшовши, й увійшов в судно.
8. Віра має таку силу, що не один лише віруючий спасається, але спасаються і деякі за віру інших. Розслаблений в Капернаумі не був людиною віруючою, але мали віру ті, які принесли його і спустили через покрівлю. А у хворого разом з тілом була хвора і душа. Ти не думай, що я осуджую його; в самому Євангелії сказано: «Побачивши віру» не його, а віру «їхню» , сказав «розслабленому: встань» (Мф. 9:2
9. У наступному прикладі ще ясніше побачиш, як вірою одних спасаються інші. Лазар помер. Минув день, другий і третій, розривалися його жили, і гнилість руйнувала його тіло. Як чотириденний померлий міг повірити й ублагати за себе Викупителя? Але чого не вистачало у померлого, те було доповнене його рідними сестрами. Коли прийшов Господь, то сестра припала до ніг Його і на питання, «де поклали його» , вона відповіла: «Господи, вже смердить, бо чотири дні, як він у гробі» , тоді говорить Господь: «Коли будеш вірувати, побачиш славу Божу» (Ін. 11:40 «Вірую, Господи! Допоможи моєму невірству» (Мк. 9:24 «Господи! Додай нам віри» (Лк. 17:5
10. Слово «віра» одне за своєю назвою, втім поділяється на два роди. До першого роду належить віра, яка навчає, коли душа погоджується на щось. І вона корисна для душі, як говорить Господь: «Хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить» (Ін. 5:24 «Хто вірує в Сина, не буде осуджений, але перейде від смерті до життя» (Ін. 3:18-36 «Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся» (Рим. 10:9
11. Другий рід віри є той, який з благодаті дарується Христом. «Одному дається Духом слово мудрості, іншому — слово знання, Тим Самим Духом; іншому — віра, Тим Самим Духом; іншому — дари зцілення» (1Кор. 12:8-9 «скаже горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде» (Мф. 17:20 «і не сумніватиметься в серці своїм» (Мк. 11:23 «Якщо ви матимете віру, як зерно гірчичне» (Мф. 17:20
12. Віру ж, як у навчанні, так і в сповіданні, намагайся мати і тримати тільки ту, яка нині сповіщається тобі Церквою і яка утверджена всім Писанням. Оскільки не всі можуть читати Писання, бо одні не вміють, а іншим перешкоджають пізнати їх будь-які заняття, то, щоб невіданням не погубити душі, ми в небагатьох віршах вміщуємо все вчення віри, і бажано, щоб ви при самому читанні запам’ятали його і самі по собі з усією ретельністю повторили, не накреслюючи його на папері, але спогадом накреслювали його на серці, і при вивченні його остерігаючись того, щоб хто-небудь з оголошених не вислухав того, що сповіщено тобі. Бажано, щоб ви це вчення мали настановою впродовж усього життя і, крім цього, ніякого більше не приймали, навіть якщо б і ми самі, змінившись, стали говорити протилежне тому, чого тепер навчаємо, або якби ворожий ангел, преобразившись в ангела світла, хотів звабити тебе. «Коли б навіть ми або ангел з неба став благовістити вам» більш того, що прийняли ви нині, «нехай буде анафема» (Гал. 1:8-9
13. З благоговінням зберігайте їх, щоб ворог їх не викрав, коли ослабне хто-небудь з вас, щоб який-небудь єретик не перетворив чогось переданого нами. Справа віри покласти срібло на стіл, що ми тепер і зробили. А Бог вимагатиме від вас звіту про цей залог. «Засвідчую, — як говорить апостол, — перед Богом, Який все животворить, і перед Христом Іісусом, Який засвідчив перед Понтієм Пилатом, добре сповідання; берегти цю передану вам віру неоскверненою, до явлення Господа нашого Іісуса Христа» (1Тим. 5:21,6:13-14 1Тим. 6:15-16
Шосте оголошувальне повчання До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, про єдиновладність Божу, на слова: «Вірую в єдиного Бога» , і про єресі; а також на слова Ісаї: «Оновлюйтеся переді Мною острови: Ізраїль же буде спасенний спасінням вічним; ви не будете посоромлені й осоромлені довіку…» та ін. (Іс. 41:1,45:16-17
1. «Благословений Бог і Отець Господа нашого Іісуса Христа» (2Кор. 1:3
2. Розум дуже швидко уявляє, але язик має потребу в словах і в тривалому поясненні посередніх понять. Око миттєво обіймає численний сонм зірок, але якщо хтось захоче пояснити окремо, що таке денниця, що зірниця і що кожна зірка, той буде мати потребу в багатьох словах. Так само розум в одну мить обіймає землю і море, і всі межі світу, але те, що миттєво уявляє він, пояснює багатьма словами. Важливою є правда і цей приклад, але все ще немічний та недостатній. Тому що ми не все говоримо, скільки б належало говорити про Бога (бо це відомо тільки одному Йому), але скільки можливо для людського єства і скільки наша неміч зможе понести. Бо ми не пояснюємо, що таке є Бог, але щиро зізнаємося, що ми не маємо досконалого відання про Нього. Бо в Божественних речах великим є знання усвідомлювати своє незнання. Отже, «величайте Господа зі мною, і прославимо ім’я Його разом» (Пс. 33:4
3. Великим був і достойним честі Авраам, але великий між людьми, а коли являється перед Богом, тоді щиросердечно відкриває істину: «Я земля і попіл» (Бут. 18:27 «земля» , не зупинився, щоб не найменувати себе великою стихією, але додав, що він і попіл, щоб показати свою тлінність і слабкість. Чи є щось, говорить він, менше і нікчемніше від попелу? Порівняй, каже він, попіл з будинком, будинок з містом, місто з областю, область з Римською країною, країну Римську з усією землею і з усіма її межами, а всю землю з небом, що її в собі вміщує; вона таке саме має відношення до неба, яке ступиця до цілої окружності колеса: таке ж саме відношення землі до неба. Притому уяви, що це перше видиме небо менше за друге, а друге за третє, стільки їх найменувало Писання не тому, щоб їх було стільки, але тому, що стільки з них нам потрібно знати. І якщо б ти пізнав своїм розумом всі небеса, то й небеса не змогли б прославити Бога достатнім чином, якщо б і гучніше грому був їхній голос. Якщо ж небеса, які настільки просторі, не можуть достойно оспівати Бога, то невже земля і попіл, найменша і найнікчемніша річ, матиме змогу достойну пісню співати Богу або достойно сказати про Бога, «Який тримає коло землі і тих, що живуть на ній — як сарана» (Іс. 40:22
4. Якщо хто має намір говорити про Бога, той спочатку нехай дослідить межі землі. Ти живеш на землі і не знаєш кінця землі — свого пристановища, як же тобі належним чином можна буде пізнати її Творця? Ти бачиш зірки, але Творця їх не бачиш. Перелічи зірки, які тобі видимі, і тоді повідай про Невидимого, Який «перелічує безліч зірок і всім їм нарікає імена» (Пс. 146:4 «Він збирає краплі дощу» (Йов. 36:27 «Понад міру для себе не шукай, і що понад сили твої, того не випробовуй; що заповідано тобі, про те розмірковуй» (Сир. 3:21-22
5. Але скаже хто-небудь: якщо сутність Божа незбагненна, то для чого ж тобі говорити про це? Але невже тому, що я не можу випити всієї річки, не буду і в міру для своєї користі брати воду з неї? Невже тому, що очі мої не в змозі вмістити всього сонця, і стільки, скільки потрібно для мене, не дивитися мені на нього? Невже тому, що я, увійшовши в який-небудь великий сад, не можу з’їсти всіх плодів, хотів би ти, щоб я вийшов з нього абсолютно голодним? Хвалю і прославляю Того, Хто сотворив нас. Бо на це є Божественне повеління, яке говорить: «Все, що дише, нехай хвалить Господа» (Пс. 150:6 «Бога ніхто не бачив ніколи» (Ін. 1:18
6. А хіба як скаже хто-небудь, чи не написано: «Ангели малих цих на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного» (Мф. 18:10 «Отця не бачив ніхто, тільки Той, Хто від Бога; Він бачив Отця» (Ін. 6:46 «все досліджує» і пізнає «глибини Божі» (1Кор. 2:10 «Отця ніхто не знає, — говорить Він, — тільки Син, і той, кому Син схоче відкрити» (Мф. 11:27
7. Для благочестя досить нам знати те, що ми маємо Бога: Бога Єдиного, Бога, Який існує і Який завжди існував, завжди Собі Самому подібний, у Якого немає Отця, за Якого немає могутнішого, Якого ніякий наступник не позбавляє Царства, Бога багатоіменного і Всесильного, і Єдиного за Своєю Сутністю. Бо тому Він не різноманітний і не інший, що іменується Благим і Правосудним, і Вседержителем, і Саваофом. Але, будучи Одним і Тим Самим, відкриває незліченні дії Божества, Він не більший за тією властивістю, а менший за іншою, але у всьому подібний Самому Собі. Не тільки через чоловіколюбство Він великий і малий у премудрості, але чоловіколюбство має рівне премудрості. Не частково бачить Він і частково не може бачити, але весь є Оком, весь є Слухом, і весь є Розумом. Не так, як ми, частково розуміє і частково пізнає. Богохульна ця думка і не достойна Божественної Сутності. Наперед знає Він те, що буває; Він і Святий, і Вседержитель, і всіх перевершує добротою, більший за всіх і найпремудріший, ми не можемо пояснити ні початку Його, ні образу, ні вигляду. «Ні голосу Його ніколи не чули, ні лиця Його ніколи не бачили» (Ін. 5:37 «Твердо дотримуйте в душах ваших, що ви не бачили ніякої подоби» (Повт. 4:15
8. Багато хто про багато що помишляли, і всі заблукали. Одні вогонь вважали Богом, а інші вважали Бога ніби крилатою людиною, ґрунтуючись на цих, добре написаних, але погано зрозумілих для них словах: «Під покровом крил Твоїх покрий мене» (Пс. 16:8 «Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах збирає пташенят своїх під крила, і ви не схотіли?» (Мф. 23:37 «Ті сім — це очі Господа, які обіймають поглядом всю землю» (Зах. 4:10 «Отець ваш Небесний досконалий є» (Мф. 5:48 «Небо — престіл Його» (Іс. 66:1 «і земля — підніжжя Його» (Діян. 7:49
9. Один всюди перебуває, все бачить, все знає, все творить посередництвом Христа. Бо «все через Нього сталося, і без нього ніщо не сталося» (Ін. 1:3 «Або дослідженням знайти Бога, — як говорить Іов, — або зовсім пізнати Вседержителя?» (Йов. 11:7 «Око не бачило, і вухо не чуло, і на серце людині не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його» (Іс. 64:4 1Кор. 2:9 «О глибино багатства і премудрості, і розуму Божого! Які незбагненні суди Його і недослідимі путі Його» (Рим. 11:33
10. Наскільки великий є Бог, і ще більше Він є (бо, якщо все єство моє оберну я в язик, і тоді не в змозі буду сказати про Нього, як належить; навіть якщо всі ангели з’єднаються, і вони не скажуть, як належить); настільки Бог благий та великий, але людина, витесавши камінь, насмілюється сказати каменю: «Ти Бог мій» (Іс. 44:17 Пс. 103:5 «Нехай вирощує земля зелень, що приносить за родом своїм плід» (Бут. 1:11 Пс. 103:15
11. Звідки багатобожний еллінський обман? Бог безтілесний, чому ж викриваються в перелюбі ті, яких вони називають богами? Замовчую я про перетворення Юпітера в лебедя, соромлюся говорити про перетворення його у вола, бо мукання не достойне Бога — бог-перелюбник знайшовся в еллінів, і вони не соромляться. Якщо він перелюбник, то не повинен називатися богом. Розповідають про смерть своїх богів, про біди, про те, як блискавкою уражено їх; бачиш, з якої величі куди вони впали? Чи ж даремно Син Божий зійшов з неба — для того, щоб зцілити таку рану? Чи ж даремно прийшов Син, прийшовши для того, щоб пізнаний був Отець? Чи бачиш ти, що спонукало Єдинородного зійти з Престолу сущого праворуч Отця? Отець зневажався; належало Синові відвернути цю оману, бо належало, щоб Той, Хто створив усе, усе приніс Владиці всього, належало зцілити рану. Бо що було гірше тієї хвороби, як поклонятися каменю замість Бога?
Про єресі 12. І не тільки між язичниками намагався поширити це диявол, але багато хто навіть з лжеіменних християн, які недостойно носять найсолодше ім’я Христове, насмілилися нечестиво віддалити Бога від Його творінь. Я говорю про єретичних дітей, безчесних та безбожних дітей, які прикидаються, що люблять Христа, але насправді ненавидять Його. Бо хто хулить Отця Христового, той є ворог Сина. Вони насмілилися стверджувати, що існують два Божества: одне благе, а інше — зле. Велика сліпота! Якщо Божество, то, без сумніву, благе. А якщо не благе, то для чого називати його Божеством? Якщо Богові належить благість, Йому властиве чоловіколюбство, доброчинність, всемогутність, то має бути одне з двох, або Бога нехай іменують як по імені, так і за дією, або, якщо хочуть позбавити Його Божественних дій, то нехай не називають Його Богом навіть і по імені.
13. Єретики насмілилися говорити, що два боги і два джерела добра і зла і що вони ненароджені. Якщо обидва ненароджені, то, безсумніву, рівні, й обидва рівносильні; як же темрява поєднується зі світлом? Притому, чи разом вони знаходяться, чи окремо? Разом бути вони не можуть, бо «яке спілкування світла з темрявою» (2Кор. 6:14
14. Засновником всіх єресей є Симон волхв; той, який згадується в Діяннях апостольських; Симон, який захотів сріблом купити благодать Святого Духа, яку продавати неможливо, і який почув: «Нема для тебе в цьому ні частки, ні жереба» і т. д. (Діян. 8:21 «Вони вийшли від нас, але не були наші» (1Ін. 2:19
15. Коли омана поширювалася, то викрили її двоє добрих мужів, Петро і Павло, старійшини Церкви, які прибули туди, і вдаваного бога Симона, який звеличувався, уразили раптовою смертю. Бо коли Симон обіцяв піднестися на небеса і носився по повітрю на колісниці злих духів, тоді раби Божі, схиливши коліна і виявивши згоду, про яку сказав Іісус: «Якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм» (Мф. 18:19 «в рай і чула невимовні слова, яких людині не можна переказати» (2Кор. 12:4
16. Керинф розбещував Церкву, так само і Карпократ, Евіоней і Маркіон, — безбожний язик. Він проповідував різних богів, одного доброго, іншого — справедливого, суперечачи Сину, Який говорить: «Отче Праведний» (Ін. 17:25 «Коли ж траву на полі, яка сьогодні є, а завтра буде кинута у піч, Бог так зодягає» (Лк. 12:28 «Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних» (Мф. 5:45
17. Після нього з’явився інший — Василід, чоловік нечестивий та аморальний, який проповідував розпусту. Це зло намагався поширити й Валентин, який проповідував тридцятьох богів. Елліни шанують не багатьох богів, а той, хто називається християнином, втім, не будучи таким, дійшов до такого заблудження, що допустив цілих тридцять. Він говорить, що Віт (безодня) (пристойно йому як безодні зла почати вчити від безодні) породив Сигену (мовчання) і від Сигени породив Логос (слово), що в еллінів є Юпітер. Його Віт, куди гірше, зійшовся з сестрою. Бо Сигена була дочкою Віта. Чи бачиш безглуздість, приховану під виглядом християнства? Почекай трохи, і зненавидиш нечестя. Він говорить, що від Віта народилися вісім еонів (віків), а від тих восьми — десять, а від цих десятьох — дванадцять, чоловічої та жіночої статі. Звідки походять вони? Зауваж марнослів’я у вигадках. Де знайдеш докази про буття тридцятьох еонів? Написано, що Іісус хрестився, коли мав тридцять років. Який доказ від цих тридцятьох років, хоча й у тридцять років хрестився Він? Він переломив п’ять хлібів для п’ятьох тисяч, невже через це п’ять богів? Або невже через те, що Він мав дванадцять учеників, дванадцять повинно бути і богів?
18. І це ще не є важливим порівняно з іншим вченням нечестя. Він говорить, що останнє Божество є чоловічої статі і жіночої, і це, як насмілюється говорити, є Софія (премудрість). О безбожництво! Бо премудрість є Христос, Єдинородний Син Божий, а він цю премудрість у своєму вченні вважає жінкою, тридцятою стихією й останньою з роду богів. Бо він говорить, що Софія захотіла побачити першого бога, і, не стерпівши його блиску, впала з неба, і була відкинута з числа тридцятьох; потім почала стогнати, і в стогонах своїх народила диявола, а, ридаючи через своє відпадіння, народила море. Чи бачиш ти нечестя? Як від мудрості народитися дияволові, від розуму злобі, від світла темряві? Валентин продовжує, що диявол породив інших дияволів, з яких деякі створили цей світ; говорить, що Христос зійшов для того, щоб відвернути людей від Творця світу.
19. Щоб тобі більше зненавидіти їх, вислухай, що вони говорять про Христа Іісуса. Вони вчать, що після відпадіння Софії для того, щоб число тридцятьох не загубилося, кожен з двадцятьох дев’ятьох еонів, склавши по найменшій частині, породили Христа, і говорять про Нього, що Він чоловік і жінка. Чи є щось нечестивіше від них? Чи є щось нещасніше від них? Я розповідаю тобі про їхнє заблудження для того, щоб ти більше зненавидів їх. Отже, уникай нечестя і не вітай такого чоловіка, щоб не прилучитися тобі до безплідних діл темряви. Навіть не цікався ними і не бажай вступати з ними в розмову.
20. Відвертайся від усіх єретиків, а особливо від того, який має найменування від манії (сказу) і нещодавно з’явився в царювання Прова (сімдесят років, як почалося це заблудження); нині ж ще є люди, які своїми очима бачили його. Проте ти не тому відвертайся від нього, що він жив нещодавно, але відвертайся від злочестивих догматів, відвертайся від винуватця зла, вмістилища всякої нечистоти, того, який прийняв скверну від усіх єресей. Він, поставивши собі за честь відзначитися у злі, зібрав усе і склав одну єресь, сповнену богохульства і всякого беззаконня, яка розбещує Церкву (а найбільше тих, що знаходяться поза Церквою), ходячи та поглинаючи, як лев. Не слухай їхніх облесливих слів, ні лукавого смирення. Бо вони змії, поріддя єхидни. Й Іуда говорив: «Радуйся, Учителю!» і зраджував Його. Не дивися на цілування, але бійся отрути.
21. І щоб не подумали, що я марно викриваю його, в коротких словах скажу, хто цей Манес і небагато про те, чого він навчає. Бо про все його мерзенне вчення не розповісти, як потрібно, за все життя. Треба згадати про те, що допомогло б тобі в потрібний час. Що сказав я раніше цього, те саме скажу і тепер, щоб ті, які цього не знають, дізналися, а ті, які знають, згадали про це. Не з християн Манес, ні! І не відлучений від Церкви, за прикладом Симона, ні він, ні ті, які того самого навчали раніше за нього. Бо він злодій чужих неправд, який привласнив собі їх; як же це і яким чином, про це потрібно вислухати.
22. Якийсь Скифіан був у Єгипті, за походженням сарацинянин; він нічого не мав спільного ні з іудеями, ні з християнами. Оселившись в Олександрії і проводячи життя за прикладом Арістотеля, склав чотири книги: одну, названу Євангелієм, яка містить не діяння Христові, але має тільки таке найменування; іншу, яка названа книгою Глав, третю — Таїнств, четверту — Скарбів, яку і тепер мають в руках. У нього був учень на ім’я Теревинф, але коли вищезгаданий Скифіан прийшов в іудею і почав розбещувати цю країну, то Господь, хворобою умертвивши його, припинив дію цієї зарази.
23. А учень зла Теревинф, будучи спадкоємцем золота і книг, і єресі, коли прибув до Палестини і в іудеї почали визнавати і викривати його, вирішив переселитися до Персії. Але щоб тут його не впізнали по імені, він назвав себе Вудою. Втім, він мав тут собі противників серед жерців Мифри 1 і після багатьох сперечань і змагань був викритий. І, нарешті, коли його гонили, то прибіг до якоїсь вдовиці. Потім, піднявшись на покрівлю будинку і закликавши повітряних духів, яких маніхеї і донині під проклятим деревом смоковниці закликають, будучи уражений Богом, впав з висоти будинку і віддав дух. Таким чином знищений був і цей другий звір.
24. Втім, залишилися пам’ятки нечестя — його книги; вдовиця була спадкоємицею і його книг, і майна. Але, не маючи ні родичів, ні когось іншого, вирішила купити на гроші отрока на ім’я Куврик і, усиновивши його, навчила перських наук як сина, і виточила злий меч проти людства. І Куврик, нечестивий раб, зростав серед філософів і після смерті вдови отримав у спадок і книги, і гроші. Потім, щоб рабське ім’я не безчестило його, він замість Куврика назвав себе Манесом, що на перській мові означає «бесіда». Бо оскільки він показував себе словесником, то й назвався Манесом, ніби якимось особливим співрозмовником. Втім, в той час, коли він хотів придбати собі славу на персидській мові, промисел Божий понад його наміри змусив його самого себе викрити: так що, думаючи вшанувати своє ім’я у Персії, грекам сповістив, що він взяв ім’я своє через сказ.
25. Насмілювався він називати себе утішителем. Написано: «Хто ж хулитиме Духа Святого, тому не буде прощено довіку» (Мк. 3:29 «Якщо раб стане царем» (Притч. 30:21-22
26. При моїй розповіді про багато злодіянь згадай, по-перше, його богохульство, по-друге і рабство. Рабство не є ганьбою, але те погано, що, перебуваючи в рабстві, вважав себе свобідним. По-третє, обман в його обіцянці; по-четверте, умертвіння юнака; по-п’яте, ганебне ув’язнення. І не одне тільки ганебне ув’язнення, але і втеча з в’язниці. Бо той, який називав себе утішителем і подвижником істини, втік; він не був наступником Іісуса, який охоче йде на Хрест, але був Його противником, утікачем. Після того персидський цар наказав убити в’язничну варту. Манесова гордість була причиною смерті юнака, а втеча його була причиною смерті варти. Невже тому, який був винний у смерті, мають поклонятися? Чи не належало б йому, наслідуючи Іісуса, сказати: «Якщо Мене шукаєте, залишите цих, нехай ідуть» (Ін. 18:8 «Візьміть мене і киньте в море, бо я знаю, що через мене осягла вас ця велика буря» (Іона. 1: 12).
27. Манес тікає з в’язниці і приходить до Месопотамії, але зустрічає його зі зброєю правди єпископ Архелай. Викривши його при суддях, вибраних з філософів, зробив зібрання слухачів з еллінів, щоб судді з християн не здалися поблажливими суддями. Скажи, говорить Архелай Манесу, що ти проповідуєш? А він, маючи уста, як гріб відкритий, почав промову спершу з хули на Творця всіх речей, кажучи: Бог Старого Завіту є винахідником зла. Він говорить Сам про Себе: «Я є вогонь, що поїдає» (Повт. 4:24 «Я прийшов вогонь звести на землю» (Лк. 12:49 «Господь умертвляє і оживляє» (1Сам. 2:6 «Йдіть від Мене прокляті у вогонь вічний» (Мф. 25:41 «Я є Бог, Який творить мир і тримає злих» (Іс. 45:7 «Не прийшов Я принести мир, але меч» (Мф. 10:34
28. Потім Манес говорить йому: Який Бог засліплює? А Павло говорить: «У них бог віку цього засліпив розум невірних, щоб для них не засяяло світло Євангелія» (2Кор. 4:4 «Якщо ж закрите благовістування наше, то закрите для тих, що гинуть» (2Кор. 4:3 «святого псам» (Мф. 7:6 «Тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать» (Мф. 13:13 «очі свої закрили» (Мф. 13:15 «Кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має» (Мф. 25:20
29. Можна, як деякі пояснюють (пояснення, до речі, не погане), сказати і те: якщо і засліпив розум невірних, то з благою метою засліпив, щоб вони почали звершувати святі діла. Бо він не сказав: засліпив їхні душі, але розум невірних. Сказане ж ось що означає: засліпи злі помисли перелюбника, і людина спасенна. Засліпи помисли розбійника до пограбування та розбою, і людина спасена. Але ти не хочеш таким чином розуміти. Є й інше пояснення. Осліплює і сонце людей, які мають тупий зір, і ті, що з хворими очима, засліплюються, будучи уражені світлом, не тому, що сонцю властиво засліплювати, але тому, що очі не бачать за своїм станом. Так і недужі сердечним невірством не можуть споглядати променів Божества. Не сказав він: засліпив розум для того, щоб не чути Євангелія, але для того, щоб не засяяти світлу благовістування слави Господа нашого Іісуса Христа. Бо слухати благовістування дозволено всім, але слава благовістування надана лише щирим Христовим служителям. Тим, які не могли слухати, Господь говорив у притчах, а Своїм ученикам на самоті пояснював притчі. Сяйво слави для просвічених є засліпленням для невірних. Ці тайни Церква нині відкриває тому, хто приходить з оголошених; немає звичаю відкривати їх язичникам. Бо ми не відкриваємо язичнику таїн про Отця і Сина, і Святого Духа. Навіть і перед оголошеними не говоримо відкрито про тайни, але про багато що зазвичай говоримо утаємничено, щоб вірні, які знають це, роздумували, а ті, що не знають, не отримали шкоди.
30. Цими та багатьма іншими словами відбитий був змій. Таким чином, сперечаючись, Архелай перемагав Манеса. Той, який втік із в’язниці, знову тікає і звідси, втікши від протиборця, приходить в незнатне село, за прикладом змія, який в раю залишивши Адама, приступив до Єви. Але добрий пастир Архелай, який піклується про овець, коли почув про втечу, негайно погнався за вовком, поспішав знайти його. А Манес, випадково побачивши свого супротивника, зник і втік; втік в останній раз. Бо воїни перського царя, які скрізь шукали його, схопили втікача. І той суд, який він повинен був прийняти перед Архелаєм, приносять йому царські воїни. Манеса, якому поклоняються його учні, беруть і ведуть до царя. Цар докорив йому в обмані і у втечі, висміяв його рабське становище, помстився за смерть юнака, звинуватив і в смерті варти. За перським законом Манесові повелівають зняти шкіру, тіло, що залишиться, віддати на поживу звірам, а вмістилище мерзенних думок, шкіра, за подобою мішка, була повішена перед воротами, тому що, називаючи себе утішителем і говорячи про себе, що він знає майбутнє, не дізнався про свою втечу і про те, що він буде схоплений.
31. У Манеса було троє учнів — Фома, Вада і Єрм. Ніхто не читай Євангеліє від Фоми, бо воно не є Писанням одного з дванадцятьох апостолів, але одного з трьох злих учнів Манеса. Ніхто не спілкуйся з душогубцями маніхеями, які видають себе за суворих посників, вживаючи з плівою приготовлену воду, які ганьблять Творця їжі, а кращу їжу поїдають, які навчають тому, що той, хто рве траву, сам в неї перетворюється. Якщо той, хто вириває трави або що-небудь із зілля, в те сам перетворюється, то у що повинні перетворитися землероби та садівники? Стільки дерев посік садівник, як ми бачимо, на яке ж з них перетворюється він? Воістину смішне вчення, достойне осудження та посоромлення! Одна й та сама людина, яка є пастирем овець, і вівцю заколола в жертву, і вовка убила. У що ж він має перетворитися? Багато хто з людей ловили птахів та риб. В яких же з них вони повинні перетворитися?
32. Нехай відповідають на це діти суєти — маніхеї, які самі не трудяться і поїдають приготоване тими, хто трудиться. Тих, хто приносить їм їжу, вони приймають радісно, і замість благословень проклинають їх. Бо коли хто-небудь нерозумний принесе їм що-небудь, то говорить (Маніхей), почекай трохи за дверима, і я благословлю тебе, потім, взявши в руки хліб (як зізналися в тому ті, що навернулися з них), говорить Маніхей хлібу: я тебе не створив, і проголошує прокляття на Всевишнього, і проклинає Сотворителя, і таким чином їсть створене. Якщо ненавидиш їжу, то навіщо з веселим виглядом дивишся на тих, хто приніс її? Якщо дякуєш тому, хто приніс, то чому промовляєш хулу на Бога, Який створив і приготував їжу? Потім говорить: я тебе не сіяв, нехай буде посіяний той, хто тебе сіяв. Я тебе не жав серпом, нехай буде спожатий той, хто косив тебе. Я на вогні не пік тебе, нехай же буде спечений той, хто пік тебе. Добре віддання подяки!
33. Великі і ці злодіяння, але не великі в порівнянні з іншими. При чоловіках та жінках я не смію говорити про їхнє хрещення, не смію говорити, у що вмочують вони смокви, і дають жалюгідним людям. Треба пояснити це, але тільки натяками. Чоловіки нехай уявлять те, що трапляється з ними уві сні, а жінки те, що буває при місячних очищеннях. Воістину осквернюємо уста, говорячи це. Чи більш достойні знехтування елліни? Чи безбожніші самаряни за них? іудеї більше від них? Розпусники більш скверні за них? Той, хто зблудив в один час, чинить справу похоті, а осквернившись засуджує свій вчинок, і хоче омити себе, і усвідомлює мерзенність вчинку. А Маніхей покладає цю скверну на середину шанованого їм жертовника, і оскверняє і язик, і вуста, і з таких уст приймаєш ти, людино, вчення? Таку людину, зустрівши, обіймаєш її і цілуєш? Окрім іншого нечестя їх, чи не повинен ти тікати від скверни, тікати від людей, які гірше найрозпусніших, паскудніші за загальнонародну блудницю?
34. Про це сповіщає тобі Церква і навчає; і скверн торкається вона, щоб тобі не осквернитися. Говорить про рани, щоб ти не був уражений. Для тебе достатньо знати тільки це, бережися того, щоб дізнатися на досвіді. Бог гримить, ми всі здригаємося, а вони богохульствують. Бог посилає блискавку, ми всі падаємо на землю, а вони своїм язиком лихословлять небеса. Іісус говорить про Свого Отця, що Він «сонцем Своїм осяває злих і добрих, і посилає дощ на праведних і неправедних» (Мф. 5:45
35. Але нехай позбавить нас Господь від такого заблудження, нехай викличе у вас ворожнечу проти змія, щоб, як вони жалять вас у п’яту, так і ви потоптали голови їхні. Пам’ятайте про сказане: яка згода в тебе з ними? Що спільного у «світла з темрявою» (2Кор. 6:14 «погляд на жінку» (Мф. 5:28
36. Приєднайся до овець, втікай від вовків, від Церкви не відлучайся, відвертайся навіть тих, які колись були підозрювані в цій справі. І якщо не дізнаєшся, що вони довгий час розкаюються, то швидко не ввіряй себе їм. Тобі передана істина про єдиновладність Божу; розпізнавай вчення, як трави. Будь майстерним купцем, «доброго тримайся, утримуйся від усякого зла» (1Сол. 5:21-22
Сьоме оголошувальне повчання До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, на слова з Послання до ефесян: «Для цього схиляю мої коліна до Отця» та ін. (Еф. 3: 14).
1. Вчора я достатньо говорив вам про єдиновладність Божу; достатньо, кажу, розуміючи не те, щоб моє слово було цілком досконале (бо цього досягнути ніяк не можливо смертній істоті), але те, скільки я міг сказати через свою неміч. Тоді разом я показав вам і всі викручування безбожних єретиків, які різноманітним чином заблуджуються. Тепер, виявивши їхній сором і душевну отруту і згадавши про все їхнє вчення (бо я це робив не для того, щоб заподіяти їм шкоду, але щоб принести їм велику користь), знову вийдемо проти них і отримаємо спасительні уроки істинної віри, поєднуючи з надбанням єдиновладдя Божого надбання вітчизни і віруючи в єдиного Бога Отця. Бо ми повинні вірувати не тільки в єдиного Бога, але разом зобов’язані благочестиво визнавати, що Він є і Отець Єдинородного Сина, Господа нашого Іісуса Христа.
2. Саме тому ми більш піднесено судимо, ніж іудеї, які у своєму вченні, хоча і визнають єдиного Бога Отця (хоча і це багато разів відкидали, впадаючи в ідолослужіння), але не визнають, що Він є Отець і Господа нашого Іісуса Христа, мудруючи проти своїх пророків, які говорять в Божественному Писанні: «Господь говорить до мене: Ти Син Мій, Я сьогодні породив Тебе» (Пс. 2:7 «повстають і збираються на Господа і на Христа Його» (Пс. 2:2 «ніхто не приходить до Отця, як тільки» (Ін. 14:6 «Я є двері, і Я є путь» (Ін. 10:7,14:6 «І буде Він звати Мене: Ти Отець мій і Бог мій, твердиня спасіння мого. І я первенця піднесу мого високо, вище царів землі» (Пс. 88:27-28 «як дні неба, як сонце перед лицем Божим і як місяць, досконалий у віки» (Пс. 88:30,37-38 «З утроби раніше денниці породив Тебе» (Пс. 109:3 «Перебуватиме із сонцем, і раніше місяця з роду в рід» (Пс. 71:5
3. Але нехай через своє звичне невірство іудеї помиляються, коли хочуть, як з приводу цих слів, так і інших подібних. Ми ж, навпаки, приймаємо благочестиве вчення віри, коли поклоняємося Єдиному Богу, Отцю Іісуса Христа. (Бо Того, Хто всім дарує силу народжувати, позбавляти цієї самої сили є нечестивим ділом). Віруємо «у Єдиного Бога Отця» , і таким чином віра в Христа ще раніше, ніж почнемо викладати власне вчення про Христа, вселиться в серцях тих, які чують, будучи зовсім невіддільним від того, що сказано про Отця.
4. Бо ім’я Отця при самому Його промовлянні вже дає розуміти і про Сина, точно так само, як, промовивши ім’я Сина, відразу уявляємо у своєму розумі й Отця. Бо якщо Отець, то, без сумніву, Він є Отець Сина, і якщо Син, без сумніву, Він є Син Отця. Тому щоб з цих слів: «В Єдиного Бога Отця Вседержителя, Творця неба і землі, видимого ж всього і невидимого» , коли потім додаємо до них: «І в Єдиного Господа Іісуса Христа» , не вивів хтось нечистого розуміння, ніби Єдинородний в порядку посідає друге місце після неба і землі, і ми раніше, ніж найменували небо і землю, назвали Бога Отцем, щоб таким чином думаючи про Отця, разом думали і про Сина. Бо між Сином і Отцем немає нічого, що розділяло б їх.
5. Отже, Бог, хоча є Отцем багатьох, але не у власному розумінні, а за природою і по самій істині є Отець тільки Єдиного, Єдинородного Сина, Господа нашого Іісуса Христа, Який не в часі почав бути Отцем, але від віку Отець Єдинородного; бо раніше не був Він без Сина і не породив Його згодом, роздумувавши Сам з Собою. Цей Отець раніше всякої істоти, раніше всякого знання, раніше часу і всіх віків має насліддя Отця; тому Отець більше, ніж за іншими його досконалостями, повинен бути шанований; Отець, Який став таким не через пристрасть, не від з’єднання, не через невідання, Отець без виснаження, без приниження, без зміни. «Бо всякий досконалий дар, який є з висоти, сходить від Отця світла, у Якого немає зміни, ані тіні переміни» (Як. 1:17 «Все віддане Мені Отцем Моїм» (Мф. 11:27 «Я шаную Отця Мого» (Ін. 8:49 «Я заповідей Отця Мого дотримуюся, і перебуваю в любові» (Ін. 15:10 «Благословен Бог і Отець Господа нашого Іісуса Христа, Отець щедрот і Бог усякої втіхи. Заради цього схиляємо коліна перед Отцем Господа нашого Іісуса Христа, від Якого іменується великий рід і на небесах, і на землі» (2Кор. 1:3 «Бо кожний, хто відкидає Отця, відкидає і Сина, і, навпаки, той, хто сповідує Сина, і Отця має» , і ми усвідомлюємо, «що Господь Іісус Христос у славу Бога Отця» (1Ін. 2:22-23
6. Тому ми поклоняємося Отцю Христа, Творцю неба і землі, Богу Авраама, Ісаака, Якова, в честь Якого і раніше тут прямо навпроти нас був споруджений храм. Не будемо слухати єретиків, що відокремлюють Старий Завіт від Нового, але маємо віру в Іісуса Христа, Який говорить про храм: «Хіба ви не знали, що Я маю бути в тому, що належить Отцю Моєму?» (Лк. 2:49 «Візьміть це звідси, і не робіть з дому Отця Мого дому торгівлі» (Ін. 2:16 «Чи не дві птиці ціняться одним асарієм? І жодна з них не впаде на землю, без волі Отця Мого, Який на небесах» (Мф. 10:29 «Погляньте на птахів небесних, які не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, а Отець ваш Небесний їх годує» (Мф. 6:26 «Отець Мій досі робить, і Я роблю» (Ін. 5:17
7. Втім, щоб хтось або через простоту, або через зловмисність з цих слів Христа — «Схожду до Свого Отця й Отця вашого» (Ін. 20:17 «Схожду до Отця Свого й Отця вашого» , не сказав: «До Отця нашого» , але окремо сказав спершу про Себе: «До Отця Мого» , Який є Отець Його за єством, а потім додав: «І до Отця вашого» , яким Він є для них через усиновлення їх Собі. Хоча ми отримали повне право взивати в наших молитвах: «Отче наш, що єси на небесах» (Мф. 6:9
8. Якщо ж хтось хоче знати, чому ми Бога називаємо Отцем; той нехай послухає доброго наставника Мойсея, який говорить: «Чи не Сам цей Отець здобув тебе, створив тебе і влаштував тебе» (Повт. 32:6 «І нині, Господи, Ти Отець наш, ми ж — глина, всі діла рук Твоїх» (Іс. 64:8
9. А щоб ти ще краще дізнався, що не скрізь в Божественному Писанні називається Отцем тільки природний Отець, то вислухай слова Павла: «Бо хоч у вас тисячі наставників у Христі, та не багато отців; я родив вас у Христі Іісусі благовістям» (1Кор. 4:12 «Я був отцем немічних» (Йов. 29:16 «Це Мати твоя, а Марії: це син твій» (Ін. 19:27-26 «І були батько і Мати Його здивованими» (Лк. 2:33 «він не знав її, аж поки народила Сина Свого первістка» (Мф. 1:23
10. Це мимохідь сказано вам, ніби для нагадування. Додамо тепер й інше свідчення на доказ того, що Бог називається Отцем людей не у власному значенні. У Ісаї читаються ці слова, які звернені до Бога: «Ти бо є Отець наш, оскільки Авраам не впізнав нас, і Сарра не породила нас» (Іс. 63:16 «Нехай збентежаться від лиця Його, Отця сиріт і судді вдовиць» (Пс. 67:6 «І нині прослав Мене Ти, Отче, в Тебе Самого — славою, яку Я мав у Тебе, коли ще не було світу» (Ін. 17:5
11. Тому ми віруємо в Єдиного Отця Бога недослідимого і невимовного, Якого ніхто з людей не бачив: «Єдинородний тільки Син явив» (Ін. 1:18 «Сущий від Бога, Цей бачив Отця, лице Якого ангели завжди споглядають на небесах» (Ін. 6:46
12. Довівши до цього моє слово і згадавши коротко про всі ті місця, в яких Бог сповіщається Отцем людей, я вкрай дивуюся, уявляючи собі невдячність людей. Бог через невимовне чоловіколюбство благозволив назватися Отцем людей, небесний — Отцем земних, Творець віків — Отцем сущих в часі, Той, Який вміщує всю землю долонею — Отцем таких, які на землі уподібнюються сарані, а людина, залишивши пренебесного Отця, сказала дереву: «Ти є мій отець, і каменю: ти мене породив» (Євр. 2:27 «і забудуть люди народ свій і дім отця свого» (Пс. 44:11
13. Та не тільки дерева і каміння, але деякі вибрали собі отцем і самого сатану — душогубця. Господь, викриваючи таких, сказав: «Ви творите діла отця вашого диявола» (Ін. 8:41 «Діти Божі і діти диявола пізнаються так» (1Ін. 3:10 «Тих же, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав їм силу бути дітьми Божим» (Ін. 1:12
14. Тому, знаючи це, будемо вести духовне життя, щоб удостоїтися усиновлення Богу. «Бо всі, кого Дух Божий водить, є Божі сини» (Рим. 8:14 «Якщо ви були б дітьми Авраама, то діла б Авраама творили» (Ін. 8:39 «якщо Отця нелицемірно називаємо таким, що судить кожного по його ділах, то зі страхом проводьте шлях мандрування вашого, не люблячи світу, ні того, що в світі. Бо хто любить світ, то немає любові Отчої в ньому» (1Пет. 1:17 1Ін. 2:15 «і нехай побачать добрі діла наші і прославлять Отця нашого, Який на небесах» (Мф. 5:16 «всю печаль нашу покладіть на Нього» (1Пет. 5:7 «Бо знає Отець наш, чого потребуємо» (Мф. 6:8
15. А шануючи Отця пренебесного, вшануємо і батьків наших по плоті, оскільки в законі і пророків ясно Сам Господь заповів: «Шануй батька твого і матір твою, і добре тобі буде, і довголітнім будеш на землі» (Вих. 20:12 «Діти, слухайте своїх батьків у всьому, бо це є угодно Господу» (Еф. 6: 1). Господь не сказав просто: «Хто любить батька або матір, недостойний Мене» (Мф. 10:37 «Більше Мене» . Тоді потрібно слідувати цій заповіді, коли земні батьки мудрують противне Отцю Небесному, а коли вони зовсім не перешкоджають нам у справі благочестя, ми ж, навпаки, захоплюючись розпустою і забуваючи їхнє благодіяння, які надані нам, зневажаємо їх, то в цьому випадку на нас падає такий вислів: «Хто лихословить батька або матір, нехай смертю помре» (Мф. 15:4
16. Неперевершене і перше діло християнського благочестя є шанувати батьків, винагороджувати труд, який вони понесли при нашому вихованні, і всіма силами заспокоювати їх. Бо хоча б ми і дуже багато чого повернули їм, втім, всі ніяк не зможемо самі знову їх народити. Будемо з ними чинити так, щоб вони, будучи упокоєні нами, утверджували нас своїми благословеннями, які розсудливо підхопив кмітливий Яків, і щоб Отець Небесний, прийнявши це добре налаштування нашої волі, удостоїв нас разом з праведними «просвітитися, як сонце в Царстві Отця нашого» (Мф. 13:43
Восьме оголошувальне повчання До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, на це слово: «Вседержителя» . На слова з пророка Єремїі: «Бог великий і кріпкий, Бог великий у раді і сильний у ділах, Бог великий Вседержитель, і великоіменитий Господь» та ін. (Єр. 32:19
1. Вірою в єдиного Бога ми руйнуємо всяке заблудження багатобожників, маючи цю зброю проти язичників і проти всякого неприємного єретичного зусилля, а коли додаємо «в Єдиного Бога Отця» , то цим озброюємося проти обрізаних, які відкидають Єдинородного Сина Божого. Вчора було сказано, що і раніше докладного дослідження про Господа нашого Іісуса Христа, у той самий час, коли вимовляємо «Отець», вже показуємо, що Він є Отець Сина, щоб, як уявляємо в розумі, що є Бог, точно так уявляли, що Він і Сина має. Тепер додає до цього те, що Він є і Вседержитель. А це ми говоримо, маючи на увазі як язичників і іудеїв, так і всіх взагалі єретиків.
2. Бо одні з язичників називали Бога душею світу, інші думали, що Його влада простягається тільки на одне небо, а на землю — зовсім ні, а деякі, разом з ними заблукавши, неправильно зрозумівши слова: «І до хмар істина Твоя» (Пс. 107:3 «Якщо зійду на небо, Ти там е, якщо зійду в пекло, і тут є» (Пс. 138:8
3. Але єретики, як я сказав раніше, не визнають Єдиного Вседержителя Бога. Вседержителем є Той, Хто всім володіє, має над усіма владу; але ті, що говорять, що один є Господь душі, інший — тіла, то, звичайно, такого Господа називають недосконалим. Бо як Він буде досконалий, коли іншому надає що-небудь? Бо хто має владу над душею, а над тілом не має влади, то що Він за Вседержитель? І Той, Хто володіє тілами, а над духами не має влади, також що за Вседержитель? Але Господь викриває таких, кажучи всупереч їм: «Бійтеся того, хто може душу і тіло погубити в геєні» (Мф. 10:28 «якщо перше не зв’яже сильного і зброю його забере» (Мф. 12:20
4. Божественне Писання і вчення істини визнають Єдиного Бога, Який хоча над усім володарює Своєю могутністю, але також багато що терпить зі Своєї волі. Він володарює і над ідолопоклонниками, але терпить їх через Свою незлобивість. Володарює і над єретиками, які відкидають Його, але терпить їх через Свою велику поблажливість, володарює і над дияволом, але і його терпить: терпить не через слабкість, нібито був переможений ним. Бо диявол є «початок творіння Господнього» (Йов. 40:14
5. Тому ніщо не вилучено з влади Божої, як стверджує і Писання: «Бо все служить Тобі» (Пс. 118:91 «Ось влада Його, влада вічна, і Царство Його в роди і роди» (Дан. 4:31
6. Багатство, золото і срібло не належить дияволу, як думають деякі. Бо у вірного «весь світ багатство; у невірного — ні гроша» (Притч. 17:6 «Моє срібло і Моє золото» (Ог. 2:9 «Кому хочу, дам це» (Лк. 4:6 «Голодним був, і ви дали Мені їсти» (Мф. 25:35 «Нагий був, і одягнули мене» (Мф. 25:36 «Продай, — сказано, — твоє добро, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небесах» (Мф. 19:21
7. Це сказано мною проти єретиків, які проклинають наживання майна і рабів. Тобі ж я не бажаю бути рабом багатства, не бажаю також, щоб ти на те, що даровано тобі Богом для користі, дивився як на щось вороже. Тому ніколи не говори, що багатство належить дияволу. Хоча диявол і сказав: «Все Тобі дам, бо мені віддане це» (Мф. 4:9 «Це все Тобі дам» , бо воно моє, але, бо мені віддане це. Він не присвоїв собі право володарювання, але тільки визнав себе повіреним і розпорядником. Нехай у свій час досліджують тлумачі, чи збрехав він, чи сказав правду.
8. Тому один є Бог Отець Вседержитель, Якого єретики осмілилися зневажити. Бо осмілилися зневажити Господа Саваофа, Який сидить на херувимах (Пс. 79:2 «Отцю Господа нашого Іісуса Христа» (Рим. 15:6 «Владику Господа всіх покличу, Який творить діла великі і недослідимі, дивні без міри, яким немає рахунку. У них велич, слава і честь Вседержителя» (Йов. 5:8-9,37:22
Дев’яте оголошувальне повчання До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, на слова: «Творця неба і землі, всього видимого і невидимого» . І також на слова Іова: «Хто цей, що приховує від Мене раду, тримає слова у серці, чи ж від Мене думає їх втаїти?» та ін. (Йов. 38:2
1. Неможливо Бога бачити тілесними очима, бо безтілесне не може бути предметом тілесного зору, і це засвідчив Сам Єдинородний Син Божий, Який говорить: «Бога ніхто ніколи не бачив» (Ін. 1:18 «Ніхто, хто побачить лице Моє, не залишиться живим» (Вих. 33:20 «Якби відкрилися небеса, то трепетом пройнялися б від Тебе гори, і розтанули б» (Іс. 64:1
2. Тому неможливо бачити Сутності Божої тілесними очима, але можливо від Божественних діл сходити до споглядання Всемогутності, як говорить Соломон: «Від величі краси творінь порівняльно пізнається Винуватець буття їх» (Прем. 13:5
3. Чи хочеш знати, що осягнути Боже єство неможливо? Скажуть тобі про це три отроки, які у вогненній печі хвалили Бога: «Благословен єси, що бачиш безодні, що сидиш на херувимах» (Дан. 3:54 Єз. 1:6,10 Іс. 6:2 Єз. 10:12 Єз. 1:15-17
4. Це сказано вам тому, що йде вчення віри, оскільки ми і говоримо: «Віруємо в єдиного Бога Отця Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого» , щоб нам утримувати в пам’яті, що Отець Господа нашого Іісуса Христа є разом Той Самий, Який створив небо і землю, і щоб захистити себе від заблудження безбожних єретиків, які осмілилися нечестиво проповідувати про Премудрого Художника всього світу цього і які хоч і бачать тілесними очима, але позбавлені душевного зору.
5. Що вони можуть зганьбити в цьому великому ділі Божому? Споглядаючи простір небес, вони повинні були б здивуватися дивом, вони мали б поклонитися Тому, Який поставив небо, «як шатро» (Іс. 40:22 «Нехай буде твердь посеред води» (Бут. 1:6
6. І чи не варто також дивуватися, дивлячись на влаштування сонця? Будучи, мабуть, настільки малим сосудом, вміщує в собі велику силу, бо, будучи на сході, до заходу поширює своє світло; описуючи його ранкове сходження, псалмоспівець сказав: «І воно, мов жених, виходить із чертога свого» (Пс. 18:6 «День дневі сповіщає про них, і одна ніч ночі дає звістку» (Пс. 18:3
7. Нехай ніхто не погоджується з тими, які говорять, що інший є творець світла, інший — темряви, але нехай згадає слова Ісаї: «Я є Бог, що влаштував світло і сотворив темряву» (Іс. 45:7
8. Належало б їм здивуватися дивом, дивлячись не тільки на влаштування сонця і місяця, але і на правильне розташування зірок, на їхній безперешкодний рух, і на кожне їхнє своєчасне сходження; як одні з них показують літо, а інші — зиму, і як інші означають час сіяння, а інші знаменують час, який настає для плавання, і людина, сидячи на кораблі і плаваючи по невимірних хвилях за допомогою спостережень за зірками керує кораблем. Про ці дії добре говорить Писання: «І будуть в знамення і в часи, і літа» (Бут. 1:14
9. «Хто є Отець дощу! Хто ж є тим, хто народив краплі роси» (Йов. 38:28 «Знає відмінність хмар» (Йов. 37:16 «Той, Хто рахує хмари премудрістю, небо ж до землі схилив» (Йов. 38:37 «Не розкриється хмара під нею» (Йов. 24:8 «Хто виводить вітри від сховищ своїх» (Пс. 134:7 «Хто ж є, — як ми сказали раніше, — той, хто народив краплі роси? З чийого лона виходить лід?» (Йов. 38:28-29
10. Що ж? Чи за це належить хулити Творця, або найперше поклонятися Йому? І досі я ще не говорив про утаємничені діла Його премудрості. Подивися на весну і на квіти всякого роду, які при самій схожості різні; подивися, яка червона троянда, і біла лілія: вони від одного дощу і з однієї землі. Хто урізноманітнив їх? Хто створив їх? Розсуди, яка дотримується ощадливість: одна речовина дерева частиною обертається в кору, а частиною — в різні плоди, а Художник один. В одній виноградній лозі частина йде в гілку, частина — в пагони, частина — в листя, частина — в кісточки і частина — в ягоди. Подивися і на те, наскільки частими колінами підперезав Художник очерет. З однієї землі походять плазуни і звірі, і худоба, і дерева, і їжа, і золото, і срібло, і мідь, і залізо, і камінь. Одне єство води, але з нього народжуються риби і птахи, і як одні плавають у водах, так і інші літають в повітрі.
11. «Ось море велике і просторе: там безліч гадів, яким немає числа» (Пс. 103:25 «До цього дійдеш і не перейдеш, але в тобі розіб’ються хвилі твої» (Йов. 38:11
12. Хто може дослідити єство повітряних птахів? Одні з них мають мову, яка здатна до співу, інші прикрашені різними кольорами, інші, злетівши на висоту, стоять нерухомо серед повітря, наприклад, яструб. Бо, за Божественним повелінням, «яструб розпростер крила, стоїть нерухомо, дивлячись на південь» (Йов. 39:26
13. Хто з людей знає імена всіх звірів? Або хто може дослідити вчення про єство кожного з них? Якщо ж не знаємо навіть імен звірів, то як осягнемо їхнього Творця? Одного разу Бог повелів: «Нехай — родить земля звірів і худобу, і гадів за родом» (Бут. 1:24-25 «Піди до мурахи, лінивцю, подивися на дії її, і будь мудрим» (Притч. 6:6 «Піди до бджоли, і подивися, яка вона працьовита» (Притч. 6:8 «Які солодкі слова Твої в гортані моїй, наче мед і соти в устах моїх» (Пс. 118:103
14. Чи не достойний Художник прославлення? Якщо ти і не знаєш єства всього творіння, то невже через це і погані вони? Та й чи можеш знати дію всіх рослин? Або зрозуміти всю користь, яка походить від усякої тварини? Навіть і від отруйних змій запобіжні засоби дані людям для зцілення. Але ти скажеш мені: страшний змій — бійся Господа, і не зможе нашкодити тобі. Отруйний скорпіон — бійся Господа, і не уразить тебе. Лев кровожерливий — бійся Господа, і буде сидіти з тобою, як з Даниїлом. Істинно, діям тварин потрібно дивуватися: як одні з них мають гострі жала, наприклад скорпіон, в інших сила у зубах, інші ж кігтями діють в боротьбі, а у василиска сила у погляді. Тому з різних творінь розумій про силу Творця.
15. Але, можливо, ти цього не розумієш: немає в тебе нічого спільного з чужими для тебе тваринами. Подивися на себе самого і з власного єства пізнай Художника. Чи зроблено щось в твоєму тілі таке, що варте осуду? Керуй самим собою, не буде з усього жодного непридатного члена. На початку Адам був нагий у раю з Євою, але не за члени був вигнаний. Бо не члени є причиною гріха, але ті, які на зло вживають члени; Творець членів премудрий. Хто приготував для дітонародження розлогу утробу? Хто бездушний плід одушевляє в ній? Хто жилами і кістками зв’язує нас, наділяє шкірою і плоттю і, як тільки немовля народиться, з грудей виточує молоко? Як немовля зростає в отрока, потім в юнака, далі в чоловіка, нарешті змінюється в старця? І, між тим, ніхто не помічає цієї безперервної зміни. Яким чином їжа частиною переходить в кров, частиною відділяється на випорожнення та частиною перетворюється в тіло? Хто постійно рухає серце? Хто премудро огородив повіками ніжність очей? Різна і дивовижна будова очей, яву ледь пояснюють великі книги лікарів. Хто одноразове переведення духу передає всьому тілу? Бачиш, людино, Художника? Бачиш премудрого Творця?
16. Тому я це запропонував тобі у своєму слові, залишивши ще безліч іншого, особливо того, що стосується безтілесного і невидимого світу, як для того, щоб ти зненавидів тих, які хулять премудрого і благого Творця, так і для того, щоб зі сказаного і прочитанного і з того, що ти сам зможеш знайти або пізнати, і також «від величі та краси створінь в порівнянні пізнав Творця» (Прем. 13:3 «Які дивні діла Твої, Господи! Все премудрістю сотворив єси» (Пс. 103:24
Десяте оголошувальне повчання До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, на слова: «І в Єдиного Господа Іісуса Христа» , і також на слова з Першого послання до коринф’ян: «Бо хоч і є так звані боги, чи на небі, чи на землі: але нам Єдиний Бог Отець, від Нього ж все, і ми від Нього: і єдиний Господь Іісус Христос, через Якого все, і ми через Нього» та ін. (1Кор. 8:5-6
1. Ті, які навчилися вірити в Єдиного Бога, Отця Вседержителя, повинні вірувати і в «Єдинородного Сина, бо хто відкидає Сина, не має Отця» (1Ін. 2:23 «Я є двері, — говорить Іісус (Ін. 10:9 ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» (Ін. 14:6 «Ніхто не знає Отця, тільки Син, і кому захоче Син відкрити» (Мф. 27:27 «Якщо не вірить в Сина, не побачить життя, але гнів Божий перебуває на ньому» (Ін. 3:36
2. Тому якщо хтось хоче бути благочестивим шанувальником Бога, той нехай поклоняється Сину, в іншому випадку Отець не приймає служіння. Отець з небес виголосив так: «Це Син Мій Улюблений, у Ньому ж [Моє] благовоління» (Мф. 3:17 «Господь говорить до Мене: Ти є Син Мій» (Пс. 2:7
3. Ти віруй в Єдиного Господа Іісуса Христа, Сина Божого Єдинородного, у Єдиного говоримо, нехай Єдинородне буде синівство, у Єдиного, щоб ти не подумав, що є інший, у Єдиного, щоб по-різному зображені Його дії ти нечестиво не поширив на багатьох синів. Він називається Дверима, проте не віднось цього найменування до дерев’яних дверей, але до розумних Дверей, живих, які розпізнають тих, що входять. Називається Шляхом, який не потоптаний ногами, але який веде до Отця Небесного. Називається Агнцем (Діян. 8:32 Іс. 53:7 «Я є Пастир добрий» (Ін. 10:11 «Це Я посилаю вас, як овець посеред вовків» (Мф. 10:16 «наріжним Каменем, в Якому віруючі не осоромляться» (Іс. 28:16
4. Він називається Христом, помазаним не людськими руками, але Якого Отець предвічно помазав (Діян. 4:27 Євр. 7:3 «з мертвих встав» (Пс. 87:6 «на хмарах» (Мф. 16:13,24:30 Лк. 2:11 «В Єдиного Господа Іісуса Христа» , бо хоч і багато є імен, але особа одна.
5. Кожному різним чином Спаситель служить на користь. Для тих, хто бажає веселощів, стає Виноградом; для тих, які потребують собі входу, стає Дверима; ті, які бажають піднести молитви, стає Заступником Архієреєм; для грішників стає Агнцем, Який приноситься за них в жертву. Для всіх Він — все, Сам перебуваючи за Своєю сутністю таким, Який є. Бо, перебуваючи незмінним і маючи непорушне достоїнство істинного Сина, як якийсь добрий лікар і жалісливий вчитель, сходить до наших немочей. Будучи Господом через саму істину, не через перевагу отримав панування, але має природне право панувати, і не в звичайному значенні, як ми, називається Господом, але істинно є Господь, оскільки волею Отця володіє Своїми творіннями. Бо ми маємо панування над людьми рівними і подібними нам, а нерідко і над старшими, і часто юний господар володіє старими рабами. Не таке панування Господа нашого Іісуса Христа. Але раніше Він Творець, а потім — Господь. Раніше створив з волі Отця все, а потім володіє Своїми творіннями.
6. «Христос є Господь, Який народився у граді Давидовому» (Лк. 2:11 «Створімо людину, не за образом моїм, але за образом нашим» (Бут. 1:26 «І створив Бог людину, за образом Божим створив її» (Бут. 1:27 «І пролив Господь на Содом і Гоморру дощем сірку, і вогонь від Господа з небес» (Бут. 19:24 Вих. 3:2-6 Вих. 34:5-6
7. І щоб дізнатися тобі, що Він є Той Самий, що явився Мойсеєві, вислухай свідчення Павла, який говорить: «Бо пили від духовного грядущого каменю: камінь же є Христос» (1Кор. 10:4 «Вірою Мойсей залишив Єгипет, — і тут же говорить: і ганьбу Христову вважав більшим для себе багатством, ніж єгипетські скарби» (Євр. 11:27-26 «Покажи мені Тебе Самого» (Вих. 33:13 «Покажи мені Тебе Самого, щоб розумом побачити Тебе. Бог же говорить: «Ніхто, побачивши лице Моє, не залишиться живий» (Вих. 33:20 «лице Його засяяло, як сонце» (Мф. 17:2 і це тобі слово сотворю (Вих. 33:17 ось поставлю тебе в печеру кам’яну» (Вих. 33:22
8. Тепер ти повинен утвердити себе проти іудеїв тим, що буде тобі сказано. Бо я маю намір довести, що Господь Іісус Христос був у Отця. І так говорить Господь до Мойсея: «Я пройду перед тобою славою Моєю, і проголошу ім’я Господнє перед тобою» (Вих. 33:19 «І зійшов Господь у хмарі, і зупинився там біля нього, і призвав ім’я Господнє: і пройшов Господь перед лицем його і взивав: Господь, Господь щедрий і милостивий, довготерпеливий і многомилостивий, і істинний, і правду зберігає, і подає милість в тисячі [родів], віднімає беззаконня і неправду, і гріхи» (Вих. 34:5-7 «Нехай йде Господь з нами» (Вих. 34:9
9. Ти бачив цей перший доказ, вислухай і інший, також зрозумілий: «Сказав Господь Господеві моєму: Сиди праворуч Мене» (Пс. 109:1 «все підкорив, коли ж казати, що все підкорено Йому, то зрозуміло, що, крім Того, Який підкорив Йому все (1Кор. 15:27 і нехай буде Бог всього у всіх» (1Кор. 15:28 «Усе Мені передано Отцем Моїм. Передано Мені» (Мф. 11:27
10. Тому Син Божий є Господь, Господь, Який народився у Вифлеємі іудейському, як ангел сповістив пастирям: «Благовістую вам радість велику, що народився вам сьогодні Христос Господь у місті Давидовому» (Лк. 2:10-11 «Він послав синам Ізраїлевим слово, благовістячи мир через Іісуса Христа; Цей є Господь усіх» (Діян. 10:36 «всіх» , то нічого не виключай з Його володарювання, хоча б то були ангели або архангели, або начала, або власті (Кол. 1:16 «Тоді залишив Його диявол, і ось ангели приступили і служили Йому» (Мф. 4:11 «але служили Йому» , що означає рабський стан. Коли Він захотів народитися від Діви, тоді служив Йому Гавриїл, вступивши в своє достоїнство для служіння Йому. Коли Він захотів піти до Єгипту, щоб знищити рукотворних єгипетських богів, то знову ангел з’являється у сні Йосифові. Після Його розп’яття і воскресіння, ангел благовістив і говорив жонам, як добрий служитель: «Ідіть, скажіть ученикам Його, що Він воскрес із мертвих і попередить вас у Галилеї» (Мф. 28:7 «Бо хоч і є так звані боги, чи на небі, чи на землі та інші, але в нас один Бог Отець, від Якого все, і ми для Нього, і один Господь Іісус Христос, через Якого все, і ми через Нього» (1Кор. 8:5-6
11. Іісус і Христос — два найменування. Іісус, бо спасає, Христос, бо священнослужить, і це передбачаючи, Божественний пророк Мойсей ці два найменування дав двом мужам із середовища всіх обраних: одного наступника своєї влади Навина перейменував «Іісусом» (Чис. 13:17 «Христом» (Лев. 4:5 «Оскільки не сам себе прославив бути Первосвящеником, але Той, Хто сказав до Нього: Ти є Священиком повіки за чином Мелхиседековим» (Євр. 5:5-6 «Ось митарі та блудники випереджають вас в Царстві Божому» (Мф. 21:31 «Не залишиться тут каменя на камені» (Мф. 24:2
12. Один є Господь Іісус Христос, ім’я дивне, про Якого пророки таємно проголошували; пророк Ісая говорить: «Ось Спаситель твій іде, маючи з собою відплату» (Іс. 62:11 «Не бійся прийняти Марію, дружину твою, бо народжене в ній є від Духа Святого. Народить же Сина, ти ж даси ім’я Йому Іісус» (Мф. 1:20-21 «Бо Він спасе людей Своїх від їхніх гріхів» . Подумай, якби Він міг мати людей, ще не народившись, як би Він не був раніше народження? І це пророк від Його імені говорить: «Від утроби матері Моєї назване ім’я Моє» (Іс. 49:1 «І під покровом руки своєї приховай Мене» (Іс. 49:2
13. Тому Іісус у євреїв означає Спаситель, а на грецькій мові — Лікар. Оскільки Він є Лікар душ і тіл і Цілитель духів, Цілитель сліпих чуттєвими очима і разом Просвітитель умів. Лікар видимих кульгавих і Путівник грішників до покаяння. Він говорить розслабленому: «Більше не гріши» (Ін. 5:14 «візьми ложе твоє і йди» (Ін. 5:8 «Допоможи моєму невірству» (Мк. 9:24
14. іудеї визнають Його Іісусом, але аж ніяк не визнають Його Христом. Саме тому апостол говорить: «Хто неправдомовець, як не той, хто відкидає, що Іісус є Христос» (1Ін. 2:22 «нескінченне священство» (Євр. 7:24 «За чином Мелхиседековим» (Пс. 109:4 «Вони ж були священиками без клятви, Цей же з клятвою через того, хто говорив до Нього, клявся Господь, і не розкається» (Євр. 7:20-21 «щоб у двох непохитних речах, у яких Бог не міг говорити неправду, ми мали тверде утішення» (Євр. 6:18
15. Цього Христа, Який прийшов, іудеї відкинули, а біси сповідували. Втім, Він не був прихований від праотця Давида, який говорить: «Приготував світильник помазанику моєму» (Пс. 131:17 «Маємо ж цей скарб у глиняних сосудах» (2Кор. 4:7 «І сповіщаючи в людях свого Христа» (Ам. 4:13 «Він забороняв їм, бо знали, — як сказано, — Самого сущого Христа» (Лк. 4:41 «Прийдіть, побачите людину, Яка сказала мені все, що вчинила: чи не Він є Христос» (Ін. 4:29
16. Цей Іісус Христос є «Архієрей майбутніх благ, Який прийшов» (Євр. 9:11 «Тим, хто трудиться для Мене, дасться нове ім’я, яке благословиться на землі» (Іс. 65:15-16 «Нове» , і притому таке нове ім’я, «яке благословиться на землі» . Пронеслося по всій вселенній це ім’я, бо іудеї до відомої країни, а християни поширюються до кінця вселенної. Бо сповіщається ім’я Єдинородного Сина Божого.
17. Чи хочеш знати, що ім’я Христове знали і проповідували апостоли, а тим більше і Самого Христа мали в собі? Павло говорить до слухачів: невже «шукаєте доказів того, що говорить в мені Христос» (2Кор. 13:3 «Бо не себе проповідуємо, але Христа Іісуса Господа; а ми раби ваші — заради Іісуса» (2Кор. 4:5
18. Говорячи про цей предмет, я воістину дивуюся провидінню Духа Святого, як Він іншим апостолам визначив написати мале число послань, а Павлу, який був раніше гонителем, дарував силу написати чотирнадцять послань. Бо Петру або Іоанну Він не тому відмовив у цьому дарі, що вони були гірші — нехай такого не буде. Але щоб вчення не підлягало сумніву, що раніше колишньому ворогові і гонителю дарував сили написати більше, щоб всі таким чином увірували. «Дивувалися же всі за Павла і говорили: хіба це не той, який раніше гнав, чи не для того прийшов, щоб нас зв’язаними відвести до Єрусалиму» (Діян. 9:21 «Не дивуйся, — говорить Павло, — я знаю, що ми жорстоко йдемо проти рожна (Діян. 9:5 став недостойним назватися апостолом за те, що гнав церкву Божу» (1Кор. 15:9 «не знав» (1Тим. 1:13 «виконати закон, а не зруйнувати: примножилася ж благодать Божа у мені» (1Тим. 1:14
19. Багато є, улюблені, істинних про Христа свідчень: свідчить з небес Отець про Сина. Свідчить Дух Святий, що сходить «тілесним образом» у вигляді голуба (Лк. 3:22 «Нині відпускаєш раба Твого, за словом Твоїм з миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх людей» (Лк. 2:28-29
Свідчить з річок Йордан, з морів свідчить море Тиверіадське, свідчать сліпці, свідчать кульгаві, свідчать воскреслі мерці, свідчать біси, кажучи: «Що нам до Тебе, Іісусе? Знаємо Тебе, хто Ти, Святий Божий» (Мк. 1:24 Ін. 12:13 «Відкрийте врата ваші, і відкриються врата вічні, і ввійде Цар слави» (Пс. 23:7 «хустки і пояси» (Діян. 19:12
20. Такі і настільки різні, і так багато є свідків, невже ще не віриш Христу, про Якого свідчать? Тому якщо хтось раніше був у невірстві, — той нехай увірує сьогодні, якщо ж хтось раніше був вірним, нехай помножить більшу віру, віруючи в Господа нашого Іісуса Христа, і щоб пізнав, чиє носить на собі ім’я. Ти називаєшся християнином, бережи це ім’я, щоб тобою не був хулимий Господь наш Іісус Христос, Син Божий, але нехай світять твої добрі діла перед людьми, так щоб люди, бачачи їх, прославили у Христі Іісусі Господа нашого Отця Небесного (Мф. 5:16
Одинадцяте оголошувальне повчання До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, на слова: «Сина Божого Єдинородного, від Отця народженого перше всіх віків, Бога істинного, через Якого все сталося» . І також на слова з Послання до євреїв: «Бог, Який багаторазово й різноманітно говорив здавна через пророків, в останні дні говорив через Сина» та ін. (Євр. 1:1-2
1. Те, що ми маємо надію на Іісуса Христа, про це по можливості достатньо сказано в повчанні, викладеному вам вчора. Але не просто треба вірити в Іісуса Христа і не потрібно шанувати Його нарівні з будь-ким з безлічі тих, які не у власному значенні названі христами; вони були прообразними христами, а Цей є істинний Христос, Який не з числа людей через спадкоємство вступив у священство, але завжди має достоїнство священства, дане від Отця. Саме тому віра, застерігаючи нас, щоб між простими помазаниками не шукали істинного Христа, приєднує: Єдиного, сповіщаючи в Символі віри, що ми віруємо в «Єдиного Господа Іісуса Христа, Сина Божого Єдинородного» .
2. Тепер, коли ти чуєш «Сина» , не розумій Сина усиновленого, але природного, Сина Єдинородного, Який не має у Себе іншого брата. Єдинородним Він називається тому, що за Божественним достоїнством і народженням від Отця не має брата, а Сином Божим називаємо Його ми не від себе, але тому, що Сам Отець назвав Іісуса Христа Сином Божим. Найменування ж, яке дається від Отця дітям, — істинне.
3. Господь наш Іісус Христос втілився, але багатьма не був пізнаний. А коли, бажаючи відкрити непізнане, у зібранні учеників запитав: «За кого вважають мене, Сина Людського?» (Мф. 16:13 «Одні за Іллю, інші ж за Єремію» (Мф. 16:14 «Ти є Христос, причому не просто, але Син Бога Живого» (Мф. 16:16 «Блажений ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і кров відкрили це тобі, але Отець Мій, Який на небесах» (Мф. 16:17
4. Знову, коли чуєш, що Христос є Син Божий, не приймай цього не у власному значенні, але повір, що Він є істинно Син, Син за єством, безначальний, Який не з рабства перейшов в стан усиновлення, але Син, Який предвічно народжений нез’ясованим і незбагненним народженням. Також коли чуєш, що Він є першонароджений, не думай, що Він є таким за людством. Бо первістки людей мають і інших братів, як десь сказано в Писанні: «Син первісток Мій Ізраїль» (Вих. 4:22 «[Ви] є синами Господа Бога вашого» (Повт. 14:1 «[Ви] богами є, і всі сини Всевишнього» (Пс. 81:6
5. Тому, коли почуєш слова Євангелія: «Книга родоводу Іісуса Христа, сина Давидового, сина Авраамового» (Мф. 1:1 «Бо про рід Його хто розповість» (Іс. 53:8 «Господь говорить до Мене: Ти є Син Мій, Я сьогодні породив Тебе» (Пс. 2:7 «сьогодні» тут є не щось недавнє, але вічне, передчасне, «сьогодні» , раніше всіх віків: «З утроби раніше віків породив Тебе» (Пс. 109:3
6. Тому віруй в Іісуса Христа, Сина Бога Живого, Сина Єдинородного за Євангельським словом: «Так полюбив Бог світ, що і Сина Свого Єдинородного віддав, щоб кожний, хто вірує, не загинув, але мав життя вічне» (Ін. 3:16 «Хто вірує в Сина Божого, не буде засуджений, а перейде від смерті до життя» (Ін. 3:18 «якщо не вірує в Сина, не побачить життя, але гнів Божий перебуватиме на ньому, бо не увірував в Сина Божого Єдинородного» (Ін. 3:36 «І бачив славу Його, славу як Єдинородного від Отця, повну благодаті й істини» (Ін. 1:14 «Залиш, що Тобі до нас, Іісусе, Сину Бога Живого» (Лк. 4:34 Мк. 5:7
7. Тому Він є Син Божий за єством, не через усиновлення народжений від Отця. І кожен, хто любить Того, Хто народив, любить і народженого від Нього (1Ін. 5:1
8. Тому це народження не вважай людським, не вважай таким, як народив Авраам Ісаака. Авраам народив Ісаака, але народив не того, кого б хотів народити, а кого Інший йому дарував. Але коли народжує Бог Отець, тут не має місця ні незнанню, ні роздуму. Говорити, що Він не знав народжуваного від Себе, є найбільше нечестя; говорити також, що Він через роздуми в часі нарешті став Отцем, є також нечестям. Бо Бог раніше не був без Сина і не став Отцем потім в часі, але завжди має Сина, народивши Його не так, як люди народжують людей, але так, як Сам один знав, народивши Його раніше всіх віків, народивши Бога істинного.
9. Отець, Бог істинний, народив і Сина, подібного Собі, Бога істинного, народив не так, як вчителі народжують учнів, не так, як Павло говорить до деяких: «Я породив вас у Іісусі Христі Євангелієм» (1Кор. 4:15 «А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу бути дітьми Божими, які не від крові, не від похоті плотської, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися» (Ін. 1:12-13 «Це Син Мій» (Мф. 3:17 «Цей є Син Мій» , щоб показати, що й раніше дії хрещення Він був Сином.
10. Отець породив Сина не так, як розум в людині народжує слово. Бо розум перебуває в нас незмінним, а вимовлене слово, розсіюючись в повітрі, втрачається. Але ми знаємо, що Христос, народившись, є Слово невимовне, але Слово, Яке постійно перебуває і живе, не устами вимовлене, але вічне, невимовним чином, як Особа, народжена від Отця. «На початку було Слово, і Слово було у Бога, і Бог був Слово» (Ін. 1:1 «Я говорю те, що бачив у Отця Мого» (Ін. 8:38 «все віддав Отець Синові» (Ін. 13:3
11. Отець породив Сина не так, як би хтось з людей подумав, але так, як Сам Він один знає. Як Він Його породив, про це обіцяю сказати, а що породив Його не так, це знову підтверджую. Та не тільки ми одні не знаємо народження Сина від Отця, а й вся створена природа. «Поговори із землею, нехай тобі скаже» (Йов. 12:8 «небо» мановінням Отця через Христа, «як дим, утвердилося» (Іс. 51:6 «що вище небес» (Пс. 148:4
12. Я завжди дивувався цікавості тих сміливих, які через уявне благочестя впадають у нечестя. Бо, не знаючи ні престолів, ні господств, ні начал і властей, створених Христом, насмілюються цікавитися про їхнього Творця. Скажи мені наперед ти, сміливий, яка різниця між престолами і властями? І тоді цікався про Христа. Скажи мені, що таке є начало, власть, сила, ангел? І тоді цікався про їхнього Творця. Бо «все через Нього сталося» (Ін. 1:3 «глибини Божі» (1Кор. 2:10
13. Не соромся усвідомлювати своє незнання, бо ти не знаєш того, чого не знають ангели. Один Той, Хто народив, знає Народженого, і Народжений від Нього знає Того, Хто народив. Той, Хто народив, знає, Кого Він народив, а Святий Дух Божий свідчить в Писанні, що Народжений є безначальний Бог. «Бо хто з людей знає, що є в людині, крім духа людського, який живе в ній? Так і Божого ніхто не знає, крім Духа Божого» (1Кор. 2:11 «Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі» (Ін. 5:26 «Нехай всі шанують Сина, як шанують Отця» (Ін. 5:23 «бо як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче» (Ін. 5:21
14. Тому ми віруємо в «Сина Божого Єдинородного, від Отця народженого, Бога істинного» . Бо істинний Бог не народжує неправдивого, як вже сказано. Притому Він породив Його не через попередні роздуми, але вічно народив, породив незрівнянно швидше, ніж як у нас народжуються слова та думки. Бо ми, вимовляючи слова в часі, вживаємо на це час, але народження, яке звершується силою Божою, не має часу. Бог, як багато разів вже сказано, не привів Свого Сина з небуття до буття, не прийняв в усиновлення таку особу, яка не була Сином; але, бувши вічним Отцем, вічно і невимовно породив тільки Єдиного Сина, Який не має брата. Не два Начала, але одне Начало, Отець — глава Сина. Бо Отець породив істинного Бога, названого Еммануїлом. «А Еммануїл означає: «З нами Бог» (Мф. 1:23
15. І якщо хочеш знати, що народжений від Отця і після втілення є Бог, то вислухай слова пророка: «Це є Бог наш, і ніхто інший не зрівняється з Ним. Він знайшов усі путі премудрості і дарував її рабові Своєму Якову й улюбленому Своєму Ізраїлю. Після того Він явився на землі і знаходився між людьми» (Вар. 3:36-38 «Престол Твій, Боже, на віки віків» (Пс. 44:7 «Тому помазав Тебе, Боже, Бог твій єлеєм радості більше, ніж спільників твоїх» (Євр. 1:9
16. Чи хочеш знати і третє свідчення про божественність Христа? Вислухай слова Ісаї: «Потрудився Єгипет і торгівля ефіоплян» (Іс. 45:14 «І в Тобі помоляться, бо в Тобі є Бог, і немає Бога, крім Тебе. Ти бо є Бог потаємний, Бог Ізраїлів Спаситель» (Іс. 45:15 «Отець в Мені, і Я в Отці» (Ін. 14:20 «Я є Отець» , але «Отець у Мені, і Я в Отці» . І в іншому місці не сказав: «Я і Отець, єдине є» , але «Я і Отець є єдині» (Ін. 10:30 «Єдині» по достоїнству Божества, оскільки Бог народив Бога; є «Єдині» через Царську владу, бо не над одними царює Отець, а над іншими Син (як Авесалом, що повставав проти свого батька), але над якими царює Отець, над тими самими царює і Син; є «Єдині» , оскільки немає між ними ніякої розбіжності або відстані, бо не інше хотіння Отця, а інше Сина; є «Єдині» , тому що не інше творіння Христа, й інше Отця, бо все творіння єдине, творіння Отця через Сина: «Бо Він сказав, і сталося, Він повелів, і створилося» (Пс. 148:5
17. Тому Син є істинний Бог, що має в Самому Собі Отця, не змінившись в Отця. Бо не Отець став людиною, але Син. Пояснимо істину вільніше. Не Отець постраждав за нас, але Отець послав Того, Хто постраждав за нас. Не будемо говорити, що Він ніколи не існував і не був Сином; також не будемо допускати Сино-Отцівства, але підемо царським шляхом, не ухиляючись ні ліворуч, ні праворуч. Не будемо називати Сина Отцем, думаючи віддати цим Йому честь; також не будемо шанувати Сина за одне якесь із творінь, думаючи цим віддати честь Отцю. Треба поклонятися Єдиному Отцю через Єдиного Сина і не розділяти поклоніння. Так проповідується Єдиний Син раніше віків, що сидить праворуч Отця, не в часі, після страждання в міру вдосконалення, Який отримав це сидіння, але Який має його від вічності.
18. «Той, що бачив Сина, бачив Отця» (Ін. 14:9 «Скільки часу Я з вами, а ти не пізнав Мене, Филипе? Той, хто бачив Мене, бачив Отця» (Ін. 14:9 «Схожду до Отця Мого і Отця вашого, і Бога Мого, і Бога вашого» (Ін. 20:17
19. Але щоб ти не подумав, що Він в одному значенні є Отець Сина і творіння, то Христос тут зробив розділення. Не сказав «схожду до Отця нашого» , щоб не вийшло спілкування творіння з Єдинородним, але сказав: «До Отця Мого й Отця вашого» , інше «Мого» Отця за природою, інше вашого, через усиновлення, і знову: «До Бога Мого і Бога вашого» , інше «Мого» , бо Я Син істинний і Єдинородний, інше «вашого» , бо ви творіння. Тому Син Божий є істинний Бог, невимовно народжений раніше віків. Багаторазово кажу я вам про одне й те саме, щоб це закарбувати у вашому розумі. Те, що Бог має Сина, віруй цьому, а як має, не цікався. Бо через дослідження не осягнеш цього. Не величайся надмірно, щоб не впасти. «Що проповідане тобі, про те розмірковуй» (Сир. 3:22
20. Для благочестя досить тобі знати, як я сказав, що Бог має тільки єдиного Сина, єдиного, народженого природно, Який почав існувати не тоді, коли народився у Вифлеємі, але перед усіма віками. Вислухай слова пророка Михея: «І ти Вифлеєме, доме Євфрафів, чи малий ти між тисячами Юдиними? З тебе вийде Мені Той, Який повинен бути Владикою в Ізраїлі і Якого походження від початку, від днів вічних» (Мих. 5:2 «Авраам, отець ваш, був би радий побачити день мій; і побачив, і зрадів» (Ін. 8:56 «Раніше, ніж навіть був Авраам, Я є» (Ін. 8:58 «І нині прослав Мене Ти, Отче, у Тебе Самого славою, яку Я мав у Тобі, раніше створення світу» (Ін. 17:5 «Як полюбив Ти Мене раніше створення світу» (Ін. 17:24
21. Тому ми віруємо «в єдиного Господа Іісуса Христа, Єдинородного Сина Божого, від Отця народженого, Бога істинного, перше всіх віків, що через Нього все сталося; чи престоли, чи господства, чи начала, чи власті (Кол. 1:16 все через Нього сталося» (Ін. 1:3 «видимі і невидимі, — чи престоли, чи господства (Кол. 1:16 все через Христа сталося» . Він царює над усім створеним від Нього, царює, захопивши не чуже надбання, але царює над Своїми власними творіннями, як сказав євангеліст Іоанн: «Все через Нього сталося, і без Нього нічого не сталося, що сталося» (Ін. 1:3 «Все через Нього сталося» , бо Отець творив через Сина.
22. Хотів би я і вам навести приклад на сказане, але знаю, що він буде слабкий. Бо що з видимих речей може стати прикладом для пояснення Божественної і невидимої сили? Втім, від слабких для слабких нехай скажу і слабкий приклад. Як, ніби якийсь цар, що має сина-царя, бажаючи влаштувати місто, доручив своєму синові-співправителю влаштування міста і той би, отримавши план, привів до кінця написане в розумі; так, коли Отець захотів все створити, Син за мановінням Отця все влаштував, так що цим мановінням цілком зберігається влада Отця, щоб і Син разом має владу над Його власним творінням, і як Отець не віддалений від панування над Своїм творінням, так і Син царює над творінням, не кимось іншими створеним, але Ним Самим. Бо не ангели, як я сказав, створили світ, але Єдинородний Син, народжений перше всіх віків, як і сказано: «Все через нього сталося» , не виключаючи жодного Його творіння. І цього сказаного мною через благодать Христову поки досить.
23. Звернувшись знову до Символу віри, закінчимо тепер наше слово. Все створив Христос — і ангелів, і архангелів, і господства, і престоли — не тому, що Отець не міг би Сам створити творіння, але тому, що схотів, щоб Син царював над створеним від Нього, Сам показуючи Йому зразок творіння. Бо Єдинородний, віддаючи честь Своєму Отцю, говорить: «Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо як Він творить, це так само творить і Син» (Ін. 5:19 «Отець Мій досі робить, і Я роблю» (Ін. 5:17 «І все Моє — Твоє, і Твоє — Моє» (Ін. 17:10 «Створімо людину за образом Нашим і за подобою» (Бут. 1:26 «Той сказав, і сталося. Той повелів, і створилося» (Пс. 148:5 «Він Єдиний розпростирає небеса і ходить по морю, як по землі» (Йов. 9:8 «Чи ти взяв глину від землі і створив все тварне, і цього, який здатний говорити, посадив на землі» (Йов. 38:14 «Чи відчинялися для тебе врата смерті, і чи бачив ти врата тіні смертної» (Йов. 38:17
24. Тому Христос є Єдинородний Син Божий і Творець світу. «У світі був, і світ через Нього постав» (Ін. 1:10 «До Своїх Прийшов» (Ін. 1:11 «Бо Ним створено все (Кол. 1:16 що на небі або на землі, видиме і невидиме: чи престоли, чи господства, чи начала, чи власті, усе Ним і для Нього створено. І Він є раніше усього, і все Ним стоїть» (Кол. 1:17 «В останні ці дні говорив нам через Сина, Якого поставив спадкоємцем усього, що Ним і віки створив» (Євр. 1:2
Дванадцяте оголошувальне повчання До тих, що готуються в Єрусалимі до просвічення, сказане без приготування, на ці слова: «Воплоченого і втіленого» , також на слова Ісаї: «І продовжував Господь говорити до Ахаза, і сказав: проси собі знамення» та ін. (Іс. 7:10 «Ось Діва в утробі зачне, і народить Сина, і наречуть ім’я Йому — Еммануїл» та ін. (Іс. 7:14
1. Вихованці чистоти й ученики цнотливості, похвалимо устами, сповненими чистоти, Бога, Який народився від Діви. Удостоївшись споживати «м’ясо» (Вих. 12:9 «На початку було Слово, і Слово було у Бога, і Бог був Слово» (Ін. 1:1 «І Слово стало плоттю» . Але є святе діло, поклонятися Йому, як простій людині, однаково не є благочестивим ділом називати Його тільки Богом, Який не втілився. Бо якщо Христос є Бог, як те є істина, але Який не прийняв людства, то ми чужі спасінню. Тому потрібно поклонятися Йому як Богу і вірити, що Він і став людиною. Немає користі говорити, що Він людина без Божества; так само немає спасіння не визнавати в Ньому разом з Божеством людства. Так сповідуємо пришестя Царя і Лікаря. Бо Цар Іісус, бажаючи лікувати, зцілив хворіюче, підперезавшись рушником людства. Досконалий Учитель немовлят був немовлям разом з немовлятами, щоб навчити нерозумних. Хліб небесний зійшов на землю, щоб наситити голодних.
2. Але діти іудеїв, відкидаючи Того, Хто прийшов, і чекаючи того, хто має прийти на погибель, зреклися істинного Христа й у своєму заблудженні приймають неправдивого. І в цьому випадку відкривається істина слів Спасителя: «Я прийшов в ім’я Отця Мого, і ви не приймаєте Мене: якщо ж інший прийде в ім’я своє, того приймете» (Ін. 5:43 Іс. 7:14
3. Тому нехай помиляються іудеї, оскільки вони цього хочуть, а Церква Божа нехай прославляється. Ми визнаємо істинне втілене Слово, не від чоловічої і жіночої похоті, як кажуть єретики, але, за Євангелієм, від Діви і Духа Святого став людиною, не примарно, а істинно. І що справді від Діви став людиною, то почекай до майбутньої бесіди і почуєш докази. Заблудження єретиків багатоскладові. Одні з них кажуть, що це Слово зовсім не народилося від Діви; а інші — що Воно, хоч і народилося, але не від Діви, а від жони, яка жила з чоловіком, а деякі стверджують, що втілений Христос — не Бог, але якась обожена людина. Вони наважилися сказати, що не предвічне Слово стало людиною, але якась людина через своє вдосконалення отримала вінець.
4. Ти ж згадай про те, що вчора було сказано про Його Божество. Віруй, що цей самий Єдинородний Син Божий, і народився згодом від Діви. Повір словам євангеліста Іоанна: «І Слово стало плоттю, і вселилося між нами» (Ін. 1:14
5. По-перше, дослідимо, для чого зійшов Іісус? Тут звертай увагу не на мою красномовність. Бо іноді можна бути обдуреним мудруванням. Але якщо на кожен предмет не почуєш свідчення пророків, то не вір словам. Якщо і про Діву, і про місце, і про час, і про образ народження не дізнаєшся з Божественного Писання, не приймай людського свідчення. Бо на того, хто тепер вчить, можна і підозру мати, але хто, маючи розум, буде підозрювати того, який виголосив за тисячу і більше років? Тому, якщо ти вишукуєш причину пришестя Христового, звернися до першої книги Писання. Бог створив світ за шість днів, але світ для людини. Сонце блищить пресвітлими променями, проте ж воно створене для того, щоб світити людині, та й всі тварини існують нам для служіння. Трави і дерева також створені для нашого вживання. Все творіння добре, але жодне з них не є образом Божим, а тільки людина. Сонце одним велінням, а людина створена руками Божими. «Створімо людину за образом Нашим і за подобою» (Бут. 1:26 Прем. 2:24 «Бо Адам пізнав Єву, дружину свою» (Бут. 4:1
6. Друге коліно роду людського складали Каїн і Авель, і Каїн був першим людиновбивцею. Потім через примножену злобу людей потоп наповнив землю (Бут. 6:13 «Не чини перелюбу» (Вих. 20:14 «місця розпусти» (Чис. 25:8 «Горе мені! Не стало милосердних на землі, немає правдивих між людьми» (Мих. 7:2 «Всі зблудили, всі нікчемні стали: немає тих, хто чинив би добро, немає жодного» (Пс. 13:3 «Злодійство і перелюбство, і вбивство поширилися по землі» (Ос. 4:2 «Приносили в жертву бісам синів своїх і дочок своїх» (Пс. 105:37 «Свій одяг зв’язують пов’язками, творячи завіси, тримаючись жертовників» (Ам. 2:8
7. Вельми велика була рана, що вкривала людство. Від ніг навіть до голови не було в ньому цілості, не можна було прикласти пластиря, ні єлею, ні пов’язки (Іс. 1:6 «Хто дасть із Сиону спасіння» (Пс. 13:7 «Нехай буде рука твоя над мужем правиці Твоєї і над сином людським, Якого ти укріпив для себе, і не відступимо від тебе» (Пс. 79:18-19 «Господи! Прихили небеса і зійди» (Пс. 143:5 «Пророки Твої побиті, вівтарі Твої розкопані» (1Царів. 19:10
8. Господь почув молитву пророків, Отець не знехтував нашим загиблим родом і послав з небес Лікаря — Сина Свого, Господа нашого. Один пророк так говорить: «Господь, Його ж ви шукаєте, гряде: і несподівано прийде. Куди ж? В Церкву Свою Господь» (Мал. 3:1 «Зійди на гору високу, благовіствуй Сиону; скажи містам Іудиним» (Іс. 40:9 «Це Бог ваш, ось Господь з силою йде» (Іс. 40:10 «Ось Я гряду, і поселюся посеред тебе, — говорить Господь» (Зах. 2:10 «І прийдуть багато народів до Господа» (Зах. 2:11 «Гряду зібрати всі племена і народи» (Іс. 66:18 «Бо до своїх прийшов, і свої не прийняли Його» (Ін. 1:11 «Гряду зібрати всі народи (Іс. 66:18 (Іс. 66:19 «І прихилив небеса, і зійшов, і морок під ногами Його» (Пс. 17:10
9. Соломон, чуючи ці слова свого батька Давида, коли побудував чудовий храм і передбачив Того, Хто прийде в нього, з подивом говорить: «Чи істинно живе Господь з людьми на землі» (1Царів. 8:27 «Зійде, як дощ на руно» (Пс. 71:6 «Дощ» — цим позначається Його небесне походження, а «на руно» — Його людство. Бо дощ, падаючи на вовну, падає без шуму, оскільки і волхви, коли невідомою була таємниця народження, говорили: «Де є народжений Цар іудейський» (Мф. 2:2 «Де Христос народжується» (Мф. 2:4
10. Хто ж є Цей, Який сходить? Давид тут же говорить: «І перебуватиме із сонцем і раніше місяця з роду родів» (Пс. 71:3 «Радій від радості, дочко Сиону, проповідуй, дочко Єрусалима: Ось Цар твій іде, для тебе гряде, праведний і спасаючий» (Зах. 9:9 «Ось Цар твій іде для тебе, праведний і спасаючий: він лагідний і сидить на під’яремному і юному ослі, а не на колісниці». Ось єдина ознака Царя, Який приходить. З усіх Царів тільки один Іісус, сівши на осля, яке не було під ярмом, при хвалебних вигуках в’їхав у Єрусалим, як Цар. Що ж робить цей Цар, Який прийшов? «І ти заради крові завіту Твого випустив в’язнів Твоїх з рову, який не має води» (Зах. 9:11
11. Але й на осля можна було сісти. А ти, пророче, покажи нам краще ту ознаку, де зупиниться цей Цар, Який входить, і цю ознаку покажи нам не у віддаленні від міста, так, щоб ми його не знали, але покажи нам близьку ознаку, очевидну, щоб і, в місті перебуваючи, ми бачили те місце. Пророк і на це відповідає, говорячи: «І стануть ноги його у день на горі Єлеонській, яка перед лицем Єрусалиму на сході» (Зах. 14:4
12. Тепер ми маємо дві ознаки, але хочемо дізнатися і про третю. Скажи нам, що робить Господь, Який прийшов? Говорить інший пророк: «Ось Бог наш» (Іс. 35:4 «Він прийде і спасе нас» (Іс. 35:5 «Тоді відкриються очі сліпих, і вуха глухих почують. Тоді скочить кривий, як олень, і зрозумілою буде мова гугнявих» (Іс. 35:6 «Сам Господь прийде на суд зі старійшинами людей і з їхніми князями» (Іс. 3:14
13. Іудеї при читанні не чують цього, бо вони закрили вуха серця, щоб не чути. Але ми так віруємо в Іісуса Христа, Який прийшов у плоті і став людиною, бо інакше не можемо осягнути Його. Оскільки ми не могли дивитися на Нього і насолоджуватися Ним в тому Його стані, в якому Він був, то Він став тим самим, що і ми, щоб таким чином ми удостоїлися насолоджуватися Ним. Якщо не можемо в усій повноті бачити сонця, створеного в четвертий день, то як можемо бачити Бога, його Творця? У вогні зійшов Господь на гору Синайську; народ не виніс цього, але сказав Мойсею: «Говори ти з нами, і ми будемо слухати, і нехай не говорить до нас Бог, щоб нам не померти» (Вих. 20:19 «Бо чи є якась плоть, яка б чула голос Бога живого, Який говорить із середовища вогню, і залишилася живою» (Повт. 5:26 «Я настрашений і тремчу» (Євр. 12:21
14. Отже, чого б ти хотів, чи того, можливо, щоб Той, Хто прийшов для спасіння, став винуватцем загибелі, бо люди не можуть витримати Його явлення, чи того, щоб Він відкрив нам Свою благодать? Даниїл не витримав бачення ангела, і чи ти можеш бачити Господа ангелів? З’явився Гавриїл, і Даниїл впав. І який же був той, хто з’явився і в якому вигляді? «Лице його було, як вигляд блискавки (Дан. 10:6 а не як сонце, очі ж його — як вогняні світильники, а не як вогненна піч; голос же слів його — як голос народу» , а не як голос дванадцятьох ангельських полків. І проте ж пророк впав. Ангел, підійшовши до нього, сказав: «Не бійся, Даниїле (Дан. 10:12 встань, будь сильний, бо були почуті слова твої» (Дан. 10:12 «Встав у трепеті» (Дан. 10:11 «в людську подобу» (Дан. 10:18 «Господи, в Твоєму баченні перевернулося нутро моє в мені (Дан. 10:16 сила і дихання не залишилася в мені» (Дан. 10:17 «не торкнулася мене людська подоба» (Дан. 10:18
15. Вислухай і ще причину. Прийшов Христос, щоб хреститися і освятити хрещення; прийшов, щоб чудодіяти, ходячи по водах морських. Оскільки раніше Його явлення в плоті «море побачило і розтупилося, Йордан повернувся назад» (Пс. 113:3 «Але в членах моїх бачу інший закон, що протиборствує законові розуму мого і полонить мене» та інше (Рим. 7:23 «Коли ж збільшився гріх, то стало більше благодаті» (Рим. 5:20 «Бо якби пізнали, то не розіп’яли б Господа слави» (1Кор. 2:8 «Поглинена буде смерть навіки, і витре Господь Бог сльози з усіх облич» (Іс. 25:8
16. Невже Христос даремно втілився? Невже наше вчення є вигадкою і людським мудруванням? Чи не Божественне Писання є наше спасіння? Чи не пророчі пророкування? Тому вірно бережи цю запоруку, щоб ніхто не похитнув тебе. Віруй в Бога, що став людиною. Те, що Йому було можливо втілитися, це вже доведено. Якщо ж іудеї ще не вірять, то запитаємо їх: що дивного ми звіщаємо, кажучи, що Бог став людиною, коли ви говорите, що Авраам пригощав Господа? Що дивного вам звіщаємо, коли Яків говорив: «Бачив Бога лицем до лиця, і врятувалася душа моя» (Бут. 32:30 «говорили при учениках про Його кінець, який Йому належить завершити у Єрусалимі» (Лк. 9:31
17. Я обіцяв вам в моєму слові відкрити і час, і місце явлення Спасителя. І ми не повинні вийти з докором в обмані, а тим більше повинні тих, які недавно вступили до Церкви, відпустити утвердженими. Тому дослідимо час, в який прийшов Господь, оскільки це пришестя сталося недавно і піддається запереченню і оскільки «Іісус Христос вчора і сьогодні, на віки Той самий» (Євр. 13:8 «Пророка поставить вам Господь Бог від вашої братії, як мене» (Повт. 18:15 «як мене» , воно буде досліджене у своєму місці. Але коли прийде цей очікуваний пророк? Звернися, говорить він, до Писання мого, розбери пророцтво Якова, сказане Іуді: «Іудо, тебе похвалять браття твої» (Бут. 49:8 «Не збідніє князь від Іуди, і вождь від стегон його, доки прийде, коли Йому положено: і це сподівання не іудеїв, але народів» (Бут. 49:10 «сподівання народів» , яку ще має ознаку? Яків говорить далі: «Прив’язує до лози осля своє» (Бут. 49:11
18. Але ти ще шукаєш іншого свідчення про час. «Господь говорить до Мене: Ти Син Мій, Я сьогодні породив Тебе» (Пс. 2:7 «Пастимеш їх жезлом залізним» (Пс. 2:9 «І в дні тих царств Бог небесний воздвигне царство, яке повіки не зруйнується, і царство це не буде передано іншому народові» (Дан. 2:44
19. Але ми вимагаємо ще яснішого доказу щодо часу пришестя. Людина, будучи недовірливою, якщо не дізнається точного обчислення і самих років, не повірить тому, що говориться. Отже, скільки часу і скільки років тому, як після припинення царів від племені Іуди потім почав царювати іноплемінник Ірод? Ангел, розмовляючи з Даниїлом, говорить йому: (зауваж, що говорить) «Отже, знай і розумій: з того часу, як вийде повеління про відновлення Єрусалима, до Христа Владики сім седмин і шістдесят дві седмини» (Дан. 9:25 «Від виходу слів, як вийде повеління про відновлення Єрусалима, до Христа Владики сім седмин і шістдесят дві седмини» . Тому ось тобі пояснення часів, хоча є й інші різні тлумачення про передбачені Даниїлом седмиці років.
20. Тепер послухай слова Михея про місце обітниці: «І ти Вифлеєме, доме Євфрафа, чи малий ти між тисячами Іудиними? З тебе вийде Мені Той, Який повинен бути Владикою в Ізраїлі і Якого походження від початку, від днів вічних» (Мих. 5:2 «Ось ми чули про нього в Євфрафі, знайшли його на полях діброви» (Пс. 131:6 «Коли приблизиться літо, пізнається, коли прийде час, і явиться» (Авак. 3: 2). Яка ж ознака грядущого Господа, пророче? Він говорить далі: «Посеред двох тварин пізнаний будеш» (Авак. 3: 2), ясно кажучи через це Господу, що Ти, прийшовши у плоті, поживеш і помреш, і, воскреснувши з мертвих, знову будеш жити. З якої ж сторони Єрусалиму Він прийде? Від Сходу чи від Заходу, чи від Півночі, чи від Півдня? Скажи нам виразно. Він відповідає вельми ясно, і говорить: «Бог від Фемана гряде (Авак. 3: 3) (а Феман, за поясненням, означає Південь), і Святий від гори Фаран, притіненої хащі» . Згідно з цим сказав і Псалмоспівець: «Побачив я в полях діброви» (Пс. 131:6
21. Ще ми хочемо знати, від кого Він вийде і як вийде? Про це говорить нам Ісая: «Ось Діва в утробі зачне, і народить Сина, і наречуть ім’я Йому: Еммануїл» (Іс. 7:14 «Діва» , але «младолітня» (neani V). Допустивши і це, я все знаходжу істину. Треба запитати їх: діва, бувши зґвалтованою, коли чинить крик — чи після зґвалтування, чи до зґвалтування, закликаючи до себе на допомогу? Коли ж Писання говорить: «Взивала отроковиця (neani V), і ніхто не допоміг їй» (Повт. 22:27 «младолітньою» (neani V), то вислухай слова в книзі Царств про сунамитянку Авісаг: «І була отроковиця (neani V) дуже доброю» (1Царів. 1:4
22. Але іудеї знову кажуть, що це пророцтво сказано Ахазові про Єзекію. Прочитаємо ж слова Писання: «Проси собі знамення у Господа Бога твого у глибині або на висоті» (Іс. 7:11
23. Те, що від Діви народиться Господь, ми ясно бачили. А з якого роду була Діва, це треба показати: «Клявся Господь Давиду істиною, і не відречеться її; від плоду утроби твоєї посажду на престолі твоєму» (Пс. 131:11 «Покладу на віки віків насіння Його, і престол Його, як дні неба» (Пс. 88:30 «Один раз клявся Я святістю Моєю і не скажу неправду Давиду» (Пс. 88:36 «Насіння Його повіки перебуватиме, і престол Його, як сонце переді Мною і як місяць, стоятиме вічно» (Пс. 88:38 «На сідалищі Мойсея сидять книжники і фарисеї» (Мф. 23:2 «Осанна Синові Давидовому: Благословенний Цар Ізраїлів» (Мф. 21:9 «Сину Давидів! Помилуй нас» (Мф. 9:27 «І дасть Йому Господь Бог престол Давида, батька Його» (Лк. 1:32 «Згадуй Іісуса Христа, Який встав з мертвих, з сімені Давидового, за моїм благовіствуванням» (2Тим. 2:8 «Який був із сімені Давидового по плоті» (Рим. 1:3 «І буде в той день із кореня Єсеєвого, який стане як знамено для народів, на нього будуть уповати народи» (Іс. 11:10
Книга святителя Кирилла, архиепископа Иерусалимского (315–386), в которой помещаются его огласительные и тайноводственные поучения, наглядно показывает высоту, красоту и спасительность православного веро – и нравоучения, образец преподавания христианских догматов. Эти поучения сделали святителя особо почитаемым, как искусного наставника правой веры. Поучения пользовались большим уважением и авторитетом на Востоке, так что святые отцы не только руководствовались ими в проповеди слова Божия, но и переводили их с греческого на многие другие языки, чтобы как можно большее число христиан и всех людей, ищущих истину, познакомить с этим кладезем христианской мудрости. Книга рассчитана на широкий круг православных читателей, а также на тех, кто еще не принял Святого Крещения, но желает узнать о христианском учении.
Предисловие Святитель Кирилл, архиепископ Иерусалимский (315–386) – выдающийся аскет, проповедник и церковный писатель. Первоначально был монахом в окрестностях Кесарии Палестинской, в 348 году его избрали епископом. Несколько раз его снимали с кафедры в периоды гонений на ариан (в 357, 360, 362 и 367 годах), некоторое время он провел в изгнании. В 381 году принял участие в Константинопольском соборе.
Из проповедей его (импровизаций, записанных его слушателями) огласительные (κατεκετικάι) и тайноводственные (μισταγωγικάι) поучения (в числе двадцати четырех) имеют важное значение для истории христианских догматов, таинств и обрядов. Святитель Кирилл читал их публично около 347, или в 350, годах. Тогда он был еще пресвитером, в обязанности которого входило поучение новокрещаемых. Первые 19 поучений несут отпечаток разговорной речи, остальные, видимо, были опубликованы после смерти святителя Кирилла. Поучения эти были адресованы готовящимся ко Святому Крещению, а также уже сподобившимся его принятия. Первое из них вступительное, пять следующих касаются проблемы обращения ко Христу, в дальнейших объясняются основы веры. Пять последних поучений мы называем мистическими, или тайноводственными, поскольку они предназначены для уже принявших Крещение и объясняют смысл христианских Таинств. В основе огласительных поучений лежит подробное разъяснение Символа веры. Святитель предлагал христианину записать Символ веры «на скрижали сердца». «Члены веры, – учит святитель Кирилл, – составлены не по человеческому измышлению, но из всего Писания собрано все важнейшее и таким образом составлено одно вероучение. Как горчичное семя в малом зерне заключает множество ветвей, так точно и вера в нескольких изречениях совмещает все учение благочестия Ветхого и Нового Завета».
В древней христианской Церкви были два рода людей: крещеные (являвшиеся членами Церкви и называвшиеся верными) и желающие принять Крещение (или оглашенные). Слово «оглашенный» происходит от слова «оглашение», по-гречески: κατήχησις (катехизис), т.е. первоначальное наставление в догматах веры для желающего быть христианином. Оглашенные, в отличие от верных, не могли участвовать в церковных Таинствах, в особенности причащаться Святых Христовых Таин, слушать Символ веры, молитву Господню «Отче наш», и поучения о главнейших и сокровенных Таинствах христианской веры.
Принятие оглашенных в члены Церкви происходило не сразу, но постепенно и последовательно. После достаточного испытания искренности желания оглашенных принять христианскую веру, им первоначально разъяснялись пагубность языческого суеверия и православные догматы веры, с толкованием и свидетельствами Ветхого и Нового Заветов. Их постепенно приобщали к церковной жизни: позволяли входить в собрания верных, но при них никакая тайна, а особенно Евхаристия, не совершалась, по слову святителя Иоанна Златоуста: «При затворенных дверях служим тайну, непросвещенным же вход возбраняем».
К оглашенным святитель Кирилл говорил свои первые поучения, названные огласительными. Им давалось полное и точное изложение Символа веры и краткий рассказ о Таинствах. А члены Церкви, в свою очередь, молились о них, особенно усердно в дни Великого Поста вплоть до Великой Субботы, когда происходило нарочитое Крещение оглашенных.
А тайноводственные поучения были адресованы уже новокрещенным.
Хотя сведения о жизни святителя Кирилла весьма скудны, его слова, прозвучавшие так давно в Иерусалиме и запечатленные письменной традицией христианства, сделали его имя особо почитаемым, как имя великого наставника правой веры.
Слова святителя Кирилла стали основой для многочисленных огласительных поучений и текстов Православия. Многие катехизисы, появившиеся позже, прямо основаны на текстах Тайноводственных и Огласительных слов. Эта связь не случайна: ведь святитель Кирилл Иерусалимский, водимый благодатным действием Духа Святого, в необычайно лаконичной форме сумел изложить догматическую основу учения Церкви.
Поучения сего иерусалимского святителя пользовались большим уважением и авторитетом на Востоке, так что святые отцы не только руководствовались ими в проповеди слова Божия, но и переводили их с греческого на многие другие языки, чтобы как можно большее число христиан и всех людей, ищущих истину, познакомить с этим кладезем христианской мудрости.
Поучения святого отца нашего Кирилла, архиепископа Иерусалимского, и на славянский язык переводились не раз и всегда входили в круг важнейших назидательных духовных чтений как священнослужителей, так и всех православных христиан, являясь верным руководством в изъяснении догматов Православия и благочестивой жизни по евангельским законам.
В XIX столетии вышли в свет два русских перевода творений святителя Кирилла Иерусалимского. Первый из них, осуществленный Ярославской духовной семинарией, впервые был издан в Санкт-Петербурге в 1822 году. Второй увидел свет в серии «Творения святых отцев в русском переводе, издаваемые при Московской духовной академии» (Т. 25. Творения иже во святых отца нашего Кирилла, архиепископа Иерусалимского. М., 1855) и последний раз был переиздан П. П. Сойкиным в Санкт-Петербурге в 1913 году.
Святитель Кирилл Иерусалимский своими поучениями наглядно преподал высоту и красоту православного веро- и нравоучения и другим показал образ преподавания христианских догматов.
Предлагаемые ниже огласительные и тайноводственные поучения святителя Кирилла воспроизводятся на основе перевода его творений, сделанного в Ярославской духовной семинарии по изданию Синодальной типографии (М., 1900), они адаптированы для современного православного читателя. Надеемся, что они принесут немалую духовную пользу всем, обращающимся к учению Православной Церкви. Все пожелания и замечания читателей будут с благодарностью приняты Издателем.
Поучение предогласительное, или Предисловие к огласительным поучениям святого отца нашего Кирилла, архиепископа Иерусалимского 1 . Уже воня блаженства на вас, просвещаемые! Уже собираете вы духовные цветы для сплетения венцов небесных; уже благоухание Духа Святого излилось; уже вы в преддверии царских чертогов; о когда бы Сам Царь и внутрь оных ввел вас! На древах теперь цвет; о когда бы и плод на них видеть! Уже перепись имен ваших была. Также и в воинство наречение, и брачные светильники. И желание небесного общежития, и намерение благое, и надежда последующая. Ибо не лжив изрекший: любящим Бога все содействует ко благу (Рим. 8:23 1 . Хотя Боги щедр в благотворении, однако же ожидает от каждого нелицемерного произволения. Потому-то апостол присовокупляет: призванным по Его изволению. Намерение нелицемерное делает тебя званым. Ибо если ты находишься здесь телом, но не находишься духом, то это бесполезно.
2 . Приступил было некогда к купели и Симон-волхв; крестился, но не просветился; тело омыл водой, но сердца не просветил Духом; тело входило в купель и вышло из нее, а душа не спогреблась Христу и не совосстала с Ним (см. Кол. 2:12 Рим. 6:4 1Кор. 10:2 чтобы какой горький корень, возникнув, не причинил вреда (Євр. 12:15
3 . Вздумал было некто узнать, что происходило на браке, в Евангелии упоминаемом, и, надев неприличную одежду, взошел, возлег и стал есть, потому что жених позволял. Увидев на всех белую одежду, должен бы и он облечься в такую же. Однако, вкушая одинаковую с другими пищу, он не одинаковую с ними имел одежду и не одинаковое намерение. Но жених хотя и щедр, впрочем, не без разборчивости. Обходя каждого из возлежащих и всех осматривая (ибо он хотел, чтобы не в рубищах у него были, но в одежде благолепной), когда увидел пришельца, не имеющего брачного одеяния, сказал ему: друг! как ты вошел сюда! (Мф. 22:12
4 . Мы, служители Христовы, каждого приемлем и, состоя в звании как бы привратников, оставляем дверь незатворенной; итак, можно тебе взойти и с душой, оскверненной грехами, и с намерением нечистым. Взошел ты, удостоен, имя твое записано. Видишь ли такое важное церковное чиноположение? Созерцаешь ли порядок и благочиние? Чтение Писаний? Присутствие священнослужителей и непрерывность поучений? Возблагоговей перед местом этим и научись из созерцаемого. Выйди сегодня благовременно и взойди завтра заблаговременно. Если душа твоя облечена в одежду сребролюбия, то взойди, одевшись иначе: скинь одежду прежнюю, не закрывай; скинь одежду любострастия и нечистоты и облекись в светлую одежду целомудрия. Я возвещаю тебе прежде, нежели придет Жених душ Иисус и увидит одежды. Много тебе на это времени. Сорок дней имеешь для покаяния. Много способного времени – и раздеться и измыться, и одеться и взойти. Если же ты останешься в злом произволении своем, то и проповедующий тебе не виноват будет, а ты не надейся получить благодать. Вода тебя примет, но Дух не примет. Кто видит на себе рану, тот да приложит пластырь; кто пал, да восстанет. Никто из вас да не будет Симоном, да не будет в вас ни лицемерия, ни любопытства об этом деле.
5 . Можно прийти сюда и по другому побуждению; мужу можно прийти для угождения жене, и обратно – то же можно сказать и о женах. Часто раб приходом хотел угодить господину, приятель -приятелю. Я бросаю уду и уловляю тебя, хотя с худым намерением пришедшего, но с благой надеждой спасаемого. Может быть, ты не знал, куда идешь и какой сетью уловляешься. Уловлен сетями церковными; живой в плен отдайся. Не убегай, ибо ловит тебя Иисус не для того, чтоб умертвить, но чтобы, умертвив, оживить. Ибо надлежит тебе и умереть и восстать снова. Слышал апостола говорящего: (почитайте себя. – Прим. Ред.) мертвыми для греха, живыми же правде (ср. Рим. 6:10
6 . Смотри, какое достоинство дарует тебе Иисус: ты назывался оглашенным, быв оглашаем извне; слушал слово об уповании и не знал его; слушал тайны и не разумевал их; слушал Божественное Писание и не постигал глубины его. Теперь уже оглашение произносится не вне, но внутри тебя. Ибо Дух вселивыйся (см. Як. 4:5 Верен Бог (1Кор. 1:9 верен и праведен (1Ін. 1:9 Я сказал: вы – боги, и сыны Всевышнего – все вы (Пс. 81:6
7 . Нельзя принимать крещение дважды или трижды; иначе можно бы было сказать: в первый раз оно было для меня бесполезно, так в другой поправлю. Напротив, если в первый раз было без пользы, то не поправишь. Ибо один Господь, одна вера, одно крещение (Еф.4:5 ). Только еретики в другой раз крестятся, потому что первое их крещение не было крещением.
8 . Богничего от нас другого не требует, как только благого произволения. Не говори: как очистятся грехи мои? Хотением и верованием, я тебе говорю. Что короче этого? Впрочем, если уста твои говорят, что ты желаешь этого, а сердце не говорит, то Сердцеведец есть Судья. С этого времени удержись от всякого злого дела; да не произносит язык твой бесчинных слов, да не согрешает око твое и да не блуждает по предметам бесполезным.
9 . Ноги твои да поспешают на поучения огласительные. Заклинания принимай с благоговением, и дуют ли на тебя, заклинают ли, почитай действия эти для себя спасением. Из грубого золота и подделанного, смешанного с различными веществами, с медью, оловом, железом и свинцом, когда хотим получить одно золото, то без огня золото не может быть очищено от посторонних примесей; так и душа не может очиститься без заклинаний. Они божественны, из Божественных Писаний извлечены. Закрыто бывает лицо твое, чтобы ум свободен был; чтобы очи, скитаясь, и сердце не заставили скитаться; закрывание же очей нимало не препятствует слуху внимать спасительному учению. Как золотых дел художники, посредством небольших некоторых орудий, огонь раздувая и положенное в горниле золото расплавляя, пламень усиливая, находят, чего ищут, так и заклинатели, когда Духом Божиим производят в человеке страх, и в теле, будто в горниле, душу разогревают; тогда убегает диавол, а остается спасение, надежда вечной жизни, и, наконец, душа, очищенная от грехов, получает спасение. Пребудем, братья, тверды в уповании, и, предав Ему самих себя, да уповаем, чтобы Бог, Владыка всего, увидя наше произволение, очистил нас от грехов; чтобы подал нам благую надежду вещей и даровал спасительное покаяние. Бог призвал тебя, а ты призванный.
10 . Не уклоняйся от огласительных поучений, сколько бы ни продолжительно они говорены были, чтобы мысль твоя не ослабела. Ибо оружие ты получаешь против сил сопротивных, против еретиков, иудеев, самарян и язычников. Много у тебя врагов, много и оружия иметь старайся, во многих бросаешь стрелы, так и надо знать тебе, как поражать ими эллина, как сражаться с еретиком, иудеем и самарянином. И вот уже оружие готово, и меч духовный еще более готов. Надлежит притом тебе благим произволением и правую руку простирать, чтобы вести брань Господню, преодолеть противные силы, быть непобедимым при всяком еретическом нападении.
11 . Советую тебе и это: выучи сказанное тебе и храни его; не почитай этих поучений обыкновенными беседами. Ибо хотя и они хороши и достойны веры, но если мы что-нибудь опустим сегодня в них, то узнаем завтра. А учение, по порядку преподаваемое тебе о бане от рождения, если сегодня будет опущено, то когда вознаградится? Представь, что время сажать деревья: если не вскопаем земли и их не посадим, то в какое другое время хорошо может быть посажено, что сначала посажено худо? Представь, что поучение огласительное есть строение. Если не укрепим его как следует связями, чтобы не оказалось расщелин, то и будет строение непрочно. Но надлежит по порядку класть камень на камень; угол связывать с углом; излишнее отбрасывать – и таким образом строение возвышать. Подобно мы доставляем тебе будто камни познания. Должно слушать о живом Боге, должно слушать о суде, должно слушать о Христе, должно слушать о воскресении; о многом надлежит говорить по порядку; ныне сказано это порознь, а потом представлено оно будет в связи. Если же ты не совокупишь воедино и не будешь памятовать первого и второго, то созидающий будет созидать, а твое здание будет худо.
12 . Тогда, как говорит огласительное поучение, если оглашенный спросит тебя, что говорили тебе учители, ты ничего не отвечай постороннему. Ибо тайну преподаем тебе и упование будущего века. Храни тайну эту ради Мздовоздаятеля и не слушай, когда кто скажет тебе: что за беда, если и я узнаю? И больные просят вина; но если оно безвременно будет дано, то сумасшествие производит, от чего рождаются два зла: и больной умирает, и врач остается в бесславии. Так, если оглашенный услышит что-либо от верного, то и оглашенный впадает в безумие, потому что не понимает слышанного, однако оное порочит и осмеивает говоримое, и верный осуждается, как предатель этой тайны. Вот, ты уже теперь близок к нам; смотри не рассказывай, не потому, чтобы проповедуемое здесь не достойно рассказывать, но потому, что слух не достоин слышания. Был некогда и ты оглашенным; тогда я не сообщал тебе, что надлежит сообщить. Когда ты опытом постигнешь высоту учения, тогда узнаешь, что оглашаемые не достойны слышания.
13 . Вы, коих имена внесены в список просвещаемых, вы соделались сынами и дочерьми единой матери. Когда взойдете вы ранее заклинаний, то каждый из вас пусть говорит о чем-нибудь благочестивом; и, если кого из вас не будет, пошлите за ним. Ибо если бы тебя позвали на обед, то не стал ли бы ты ждать званого вместе с тобой? Если бы имел брата, то не постарался ли бы о благе его? Впрочем, не любопытствуй о бесполезном, как, например: что делается в городе, что делается на селе, что делает царь, что делает епископ, что делает пресвитер. Горе взирай, этого требует время твое; Остановитесь и познайте, что Я – Бог (Пс. 45:11
14 . Когда бывает заклинание, тогда, до прибытия других заклинаемых, мужи должны пребывать с мужами, а жены с женами. Кстати теперь вспомнить о ковчеге Ноя. В нем были Ной, и сыновья его, и жена, и жены сыновей его. Хотя один был ковчег и дверь затворена, однако все было там в порядке. Хотя затворен храм и все внутри него, однако должно быть разделению между вами; мужам должно быть с мужами, а женам с женами, чтобы предположение спасения не было случаем к погибели. Доброе предположение – сидеть одному близ другого; но удалены да будут страсти. Чего ради сидячие мужи должны иметь и книгу полезную; один пусть читает, а другой слушает; если же книги нет, то один пусть молится, а другой должен говорить что-нибудь полезное. И девы, когда собираются, должны или петь, или читать про себя так, чтобы уста говорили, но не слышали чужие уши. Жены ваши в церквах да молчат (1Кор. 14:34 1Тим. 2:12
И замужняя жена так же должна поступать и молиться; уста пусть движутся, а голос да не будет слышим, дабы произошел Самуил; дабы бесплодная душа твоя, быв услышана Богом, родила спасение. Ибо такой смысл заключает название Самуила.
15 . Я буду замечать усердие каждого, буду замечать благоговение каждой. Да воспламенится ум к благоговению, да раскроется душа, да разобьется жестокость неверия, да отделится от железа излишняя плена; пусть останется одно чистое; да спадет с железа ржа; пусть останется одно природное. Когда же покажет вам Бог эту ночь, мрак, светом дня сияющий, о котором сказано: тьма не затмит от Тебя, и ночь светла, как день (Пс. 138:12 Блажен, кому отпущены беззакония, и чьи грехи покрыты! (Пс. 31:1
16 . Великая вещь – предлежащее крещение. Оно есть пленных искупление, грехов отпущение, смертьгреха, возрождение души, одежда светлая, святая, нерушимая печать, колесница на небо, утешение райское; царствия ходатайство, дар усыновления. Впрочем, змей при пути стережет мимоходящих, смотри, чтобы не уязвил тебя неверием. Он видит столь много спасаемых и ищет, кого поглотить (см. 1Пет. 5:8 ноги в готовность благовествовать мир (Еф.6:15 ), чтобы, если и уязвит, не потерпеть вреда. Водвори в себе веру, имей твердую надежду, обувь крепкую, чтобы пройти тебе мимо врага и взойти ко Владыке. Приготовь сердце твое к принятию учения, к общению Святых Таин. Молись чаще, чтобы Бог удостоил тебя небесных и бессмертных Таин. Не будь празден ни днем, ни ночью, но лишь сон спадет с очей, ум да воспрянет на молитву. И если почувствуешь, что входит в него злой помысел, возбуди в себе спасительное воспоминание суда. Займи разум поучением, чтобы забыл он гнусное. Если кто скажет тебе: «И ты хочешь в воду погрузиться? Разве нет в городе бань?», – то знай, что змей морской тебе говорит это. Не внимай словам говорящего, но – действующему Богу. Храни душу твою, чтобы остаться не уловленным и чтобы, пребыв в надежде, соделаться наследником вечного спасения.
17 . Мы, как люди, заповедуем и учим; вы же не созидайте строения вашего из соломы, тростника и плевы, чтобы нам не погубить труда, когда дело сгорит; но делайте дело из золота, серебра и драгоценных камней. Мое дело – говорить, твое – соглашаться, а Божие – совершать. Устремим разум наш, настроим душу, приготовим сердце: для души подвизаемся, сокровищ вечных чаем. Силен же Бог, ведущий сердца ваши и знающий, кто искренен и кто лицемерен, – искреннего сохранить, а лицемера сделать верным. Ибо может Бог и неверного сделать верным (если только сей отдаст Ему сердце свое), и изгладить осуждающее нас рукописание. Да предаст Он забвению прежние грехи ваши, да насадит вас в церковьи да изберет вас в воинство Свое, облекши в оружие правды; да исполнит небесными вещами Нового Завета и да запечатлеет печатью Святого Духа, нерушимой вовеки, во Христе Иисусе, Господе нашем. Слава Ему во веки веков. Аминь.
* * *
1 В переводе творений, на основе которого сделано это издание, все цитаты из Священного Писания даны в славянском переводе. Мы же даем цитаты в русском переводе, кроме тех, которые не имеют идентичного значения в русском переводе.
Огласительное поучение первое [К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления, вводящее приступающих ко крещению, на слова Исаии пророка: омойтесь, очиститесь и проч. (Іс. 1:16
1 . Ученики Нового Завета и причастники таин Христовых! Сейчас званием, а вскоре же и благодатью, соделайте себе новое сердце и новый дух (Єз. 18:31 более радости… об одном грешнике кающемся (Лк. 15:7 Придите ко Мне все труждающиеся и обремененные, и Я успокою вас (Мф. 11:28 Омойтесь, очиститесь; удалите злые деяния ваши от очей Моих (Іс. 1:16 Блажен, кому отпущены беззакония, и чьи грехи покрыты! (Пс. 31:1
2 . Если кто здесь раб греха, тот да приготовится верой к свободе и возрождению усыновления и, сложив с себя позорнейшее рабство греховное, вступив же в блаженнейшее служение Господне, да удостоится наследовать Царство Небесное через исповедание; отложи прежний образ жизни ветхого человека, истлевающего в обольстительных похотях (Еф.4:22 ), чтобы облечься в нового, который обновляется в познании по образу Создавшего его (Кол. 3:10 дух дышит, где хочет (Ін. 3:8 хорошо, добрый и верный раб (Мф. 25:21
3 . Ибо если кто из находящихся здесь думает искушать благодать, тот обманывает сам себя и не знает силы. Имей, о человек, душу беспритворную, ради испытующего сердца и утробы (Пс. 7:10 Мф. 7:6
4 . Ты принимаешь оружие не тленное, но духовное. Насаждаешься напоследок в духовный рай. Получаешь имя новое, которого прежде не имел. Ибо перед этим был оглашенным, отныне же назовешься верным. Пересаждаешься наконец в маслины духовные; от маслины дикой, будучи привит к плодовитой, от грехов к правде, от скверн к чистоте, прививаешься к святой лозе. Впрочем, если пребудешь в этой лозе, умножишься, как ветвь плодовитая; если же не пребудешь, истребишься огнем. Итак, да приносим плод надлежащим образом, да не случится и с нами того же, что с бесплодной той смоковницей; чтобы Иисус, придя, и ныне не проклял за неплодие, но чтобы можно было всем сказать так: А я, как зеленеющая маслина, в доме Божием, и уповаю на милость Божию во веки веков (Пс. 51:10
5 . Настоящее время есть время исповедания. Исповедуй содеянное словом, делом, в ночи, во дни. Исповедуй во время благоприятное… и в день спасения (2Кор. 6:2 Остановитесь и познайте, что Я – Бог (Пс. 45:11
6 . Если на кого гневаешься, прости. Ты приступаешь к принятию прощения грехов; нужно, чтоб и сам ты простил согрешившему. Иначе с каким видом скажешь Владыке: отпусти мне многие мои грехи, – когда сам ты даже и малых не простил своему сослужителю? Будь прилежен к благочестивым собраниям не только ныне, когда и служители Церкви требуют от тебя этого, но и после принятия благодати. Ибо если вещь хороша, прежде нежели получил ты ее, то неужели после получения она не будет хороша? Если до насаждения с пользой мог ты быть напаяем и возделываем, то не с большею ли пользой можешь после насаждения? Подвизайся для души своей особенно в эти дни. Питай ее чтением Божественных Писаний, ибо духовную приготовил тебе вечерю Владыка. Скажи и ты с псалмопевцем: Господь – Пастырь мой; я ни в чем не буду нуждаться: Он покоит меня на злачных пажитях и водит меня к водам тихим, подкрепляет душу мою (Пс. 22:1-3 Іс. 8:18 Євр. 2:13
Огласительное поучение второе [К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления о покаянии, отпущении грехов и о противнике, на слова Иезекииля: Правда праведного при нем и остается (Єз. 18:20
1 . Ужасное зло – грех, и болезнь души самая жестокая – преступление закона; оно лишает ее совершенно сил и повергает в огонь вечный; зло самого человека, порождение произволения. И что мы подлинно грешим по своему произволению, об этом ясно говорит негде пророк: Я насадил тебя как благородную лозу… как же ты превратилась у Меня в дикую отрасль чужой лозы? (Єр. 2:21 Бог сотворил человека правым, по словам Екклесиаста, а люди пустились во многие помыслы (Еккл. 7:29 Ибо мы – Его творение, говорит апостол, созданы… на добрые дела (Еф.2:10 ). Творец, будучи Сам благ, и нас создал для дел благих, а творение по собственному произволению обратилось на зло. Итак, грех, как сказано, есть ужасное зло, но не неизлечимое. Ужасно для того, кто имеет его, но удобно излечимо в том, кто отвергает его посредством покаяния. Ибо представь, что кто-либо держит в руке огонь. Пока он держит уголь, до тех пор тот, без сомнения, жжет его, но если бросит он уголь, то прекратится и жар. Если же кто думает, что он не сгорает от греха, такому говорит Писание: Может ли кто взять себе огонь в пазуху, чтобы не прогорело платье его? (Притч. 6:27
2 . Но скажет кто-нибудь: что же такое грех? Животное ли? Ангел ли? Злой ли дух? Что такое так действующее? Это не есть враг, извне наступающий на тебя, человек, но негодная отрасль, из тебя прозябающая. Взирай правыми очами и не будет в тебе похоти; храни свое и не похищай чужого – и прекратится склонность к хищению. Помни о суде – и не усилятся в тебе ни блуд, ни прелюбодеяние, ни убийство. Когда забываешь ты Бога, тогда только начинаешь и мыслить злое, и совершать дела беззаконные.
3 . Впрочем, не ты только сам бываешь виновником греха, есть некто и другой самый злой подстрекатель к нему – диавол. Он подстрекает всех, однако не одолевает тех, которые не повинуются ему. Потому-то говорит Екклесиаст: Если гнев начальника вспыхнет на тебя, то не оставляй места твоего (Еккл. 10:4
4 . Первый виновник греха и отец зла (см. Ін. 8:44 Сначала дьяволсогрешил (1Ін. 3:8 ты печать совершенства, полнота мудрости и венец красоты, ты находился… в саду Божием (ср. Єз. 28:12-13 Ты совершен был в путях твоих со дня сотворения твоего, доколе не нашлось в тебе беззакония (Єз. 28:15 доколе не нашлось в тебе, поскольку не отвне вошло в тебя зло, но сам ты родил его. После он сказал и причину сему: От красоты твоей возгордилось сердце твое, от тщеславия твоего ты погубил мудрость твою; за то Я повергну тебя на землю (Єз. 28:17 Я видел сатану, спадшего с неба, как молнию (Лк. 10:18
5 . Что же, скажет кто-либо, погибли мы обольщенные и неужели нет после того спасения? Мы пали – неужели нельзя восстать? Мы сделались слепы – неужели невозможно опять прозреть? Мы сделались хромы – неужели не сможем ходить прямо? Кратко сказать, мы умерли – и неужели нет средства воскреснуть? Тому, Который воздвиг Лазаря четырехдневного, уже смердевшего, не удобнее ли тебя, человек, воскресить живого? Тот, Который пролил за нас драгоценную кровь Свою, освободит нас от греха. Не будем отчаиваться, братья, не ввергнем себя в состояние безнадежное. Ибо ужасно не иметь веры и надежды на покаяние. Кто не уповает спастись, тот без опасения умножает грехи свои, а кто надеется получить исцеление, тот без затруднения остерегает себя от них. Разбойник, если не ожидает помилования, доходит до ожесточения, а если надеется получить прощение, часто приходит в раскаяние. Также змей отлагает чешую свою, мы ли не отложим греха? И произращающая терния земля, будучи хорошо возделана, превращается в плодоносную, а для нас неужели невозвратно спасение? Итак, природа наша может принять спасение, требуется только наше произволение.
6 . Человеколюбив Бог, и человеколюбив неограниченно. Не говори же ты: я блудодействовал, прелюбодействовал, ужасные творил грехи, и притом не однажды, но многократно. Неужели простит Он? Неужели предаст их забвению? Слушай, что говорит псалмопевец: Как много у Тебя благ (Господи) (Пс. 30:20 я сказал: «исповедаю Господу преступления мои», – и на тебе сбудутся следующие за этими слова: и Ты снял с меня вину греха моего (Пс. 31:5
7 . Хочешь ли видеть человеколюбие Божие, ты, который недавно только начал слушать огласительное учение? Хочешь ли видеть человеколюбие и великое долготерпение Божие? Выслушай случившееся с Адамом. Преслушал заповедь Божию Адам первосозданный; не мог ли Бог тогда же предать его смерти? Посмотри, что делает человеколюбивейший Господь! Правда, изгоняет его из рая (так как по причине греха своего он соделался недостойным сего местопребывания); впрочем, поселяет его прямо рая, чтобы, видя, откуда ниспал, из какого и в какое состояние низвержен, мог он впоследствии спастись посредством покаяния. Перворожденный человек Каин соделался братоубийцей, изобретателем злодейства, виновником и начальником убийств и первым завистником. Но после того, как убил брата своего, на что осуждается он? Ты будешь изгнанником и скитальцем на земле (Бут. 4:12
8 . Так поистине открывается здесь человеколюбие Божие, но еще оно не столь велико, как увидим его далее. Представь себе случившееся во времена Ноя. Прегрешили исполины, нечестие сильно разлилось тогда по земле, ради него долженствовал последовать потоп. И в пятисотый год (жизни Ноя) открывает Бог угрозу Свою; однако же в шестисотом уже навел потоп на землю. Видишь величие Божия человеколюбия, которое простирается еще на сто лет? Неужели немедленно совершить не мог Он того, что совершил по истечении столетия? Но Он нарочно продлил время, чтобы дать возможность к раскаянию. Видишь благость Божию? Если бы даже и тогда они покаялись, то не лишились бы человеколюбия Божия.
9 . Посмотрим также и на других, которые спаслись посредством покаяния. А может быть, и из числа женщин какая-либо скажет: я блудодействовала, прелюбодействовала, осквернила тело мое всеми родами невоздержания – можно ли спастись мне? Женщина, воззри на Раав и надейся и ты на спасение. Ибо если она, будучи явною и всенародною блудницею, спаслась посредством покаяния, то неужели женщина, один раз некогда соблудившая до принятия благодати, не спасется при помощи покаяния и поста? Рассмотри, как спаслась Раав. Она сказала только: Бог ваш есть Бог на небе вверху и на земле внизу (Ісус. 2:11 Упомяну знающим меня о Рааве (Египте. – Прим. Ред.) и Вавилоне (Пс. 86:4 Упомяну о Рааве и Вавилоне, но присовокупляет: знающим меня. Итак, спасение, которое приобретается покаянием, одинаково возможно для мужского пола и женского.
10 . И хотя бы согрешил целый народ, человеколюбие Божие не побеждается. Отлил народ израильский тельца, но Бог не оставил человеколюбия Своего. Люди отреклись от Бога, но Бог не отрекся Себя Самого. Вот бог твой (телец. – Прим. Ред.), Израиль (Вих. 32:4 И на Аарона весьма прогневался Господь, но я молился о нем, продолжает он, и простил ему Бог (Повт. 9:20
11 . Если же хочешь ты, чтобы и другие представлены были мною примеры, то посмотри на блаженного Давида и возьми его за образец покаяния. Пал сей великий муж тогда, как, вставши от сна послеобеденного, прогуливался на кровле дома своего. Посмотрел неосторожно и подвергся человеческой слабости. Грех соделан, но от этого не истребилось доброе расположение исповедать падение свое. Приходит немедленно пророк Нафан для обличения и уврачевания раны. Разгневался на тебя Господь, говорит он, ибо ты согрешил (см. 2Сам. 12 согрешил я пред Господом (2Сам. 12:13 и Господь снял с тебя грехтвой (2Сам. 12:13 ты этим делом подал повод врагам Господа хулить Его (2Сам. 12:14
12 . Но блаженный Давид, хоть подлинно слышал слова: Господь снял с тебя грехтвой, – впрочем, не прекратил покаяния, но вместо порфиры облекался во вретище, а вместо позлащенного престола царь сидел на пепле и на земле; и не только на пепле сидел, но и в пищу употреблял пепел, как и сам говорить: Я ем пепел, как хлеб (Пс. 101:10 омываю, говорит он, каждую ночь ложе мое, слезами моими омочаю постель мою (Пс. 6:7 2Сам. 16:10
13 . Видишь, что раскаяние есть дело доброе. Видишь, что кающиеся спасаются. И Соломон пал, но что говорит он? Обратил сердце мое (Притч. 24:32 1Царів. 21:27 Видишь, как смирился предо Мною Ахав? (1Царів. 21:29 Не наведу бед, говорит он, в его дни. И хотя после прощения не оставит он злочестия, однако Господь совершенно прощает ему; не потому, чтобы не знал Он будущего, а дарует прощение соответственно настоящему времени покаяния. Ибо Судия справедливый судит о каждом деле так, как оно случилось.
14 . Равным образом Иеровоам приносил на алтарь идолам жертву (см. 1Царів. 13:4 умилостиви лице Господа Бога твоего (1Царів. 13:6 и помолился Ему, и Бог преклонился к нему… и возвратил его… на царство его (2Хрон. 33:13
15 . Смотри, без причины не отвергай действия покаяния. Хочешь ли узнать, сколь сильно покаяние? Желаешь ли узнать крепкое оружие спасения и уразуметь, сколь сильно исповедание? Сто восемьдесят пять тысяч (2Царів. 19:35 сделай завещание для дома твоего, ибо умрешь ты и не выздоровеешь (2Царів. 20:1 Іс. 38:1 оставаясь на месте и в покое, вы спаслись бы (Іс. 30:15 2Царів. 20:3
16 . Если же не веришь, то представь себе, что случилось с Ананией и бывшими с ним, какие излили они источники. Какие меры воды могли погасить пламень, поднимавшийся на сорок девять локтей? Но где чрезмерно возвышался пламень, там, подобно реке, излилась вера, там противодействовали злу таким гласом: Праведен Ты во всем, что сделал с нами… Ибо согрешили мы и поступили беззаконно (Дан. 3:27,29
17 . Каких ты мыслей о Навуходоносоре? Не слышал ли ты из Писания, что он человек кровожадный, свирепый, свойства зверского? Не слышал ли, что он кости из гробниц царских изверг вон? Не слышал ли, что он целый народ отвел в плен? Не слышал ли, что он ослепил царя после того, как видел сей убиваемых детей своих? Не слышал ли ты, что он сокрушил Херувимов? Я не говорю о Херувимах духовных, нет, не разумей так, человек! Но Херувимов изваянных, очистилище, из среды которого вслух говорил Бог. Завесу святыни он попрал, взял кадильницу и перенес в идольское капище, все приношение забрал, храм сжег до основания. Какого он достоин был наказания за умерщвление царей, за сожжение святыни, за пленение народа, за посвящение идолам священных сосудов? Не был ли он достоин тысячи смертей?
18 . Ты видел великость зол, посмотри теперь на человеколюбие Божие. Он преобращен в зверя, в пустыне провождал жизнь, бит был, чтобы мог спастись. Имел когти, как лев, ибо был хищник святыни. Имел львиные волосы, ибо был он лев, похищающий и рыкающий. Траву, как вол, снедал; ибо был он скот, не познавший Даровавшего ему царство. Тело его омочаемо было росой, потому что, видя потушенный росой огонь, он не уверовал. И что же происходит? Я, Навуходоносор, возвел глаза мои к небу… и благословил я Всевышнего, восхвалил и прославил Присносущного (Дан. 4:31
19 . Что же? Навуходоносору, который столько сделал зла и после раскаялся, Бог даровал прощение и царство, а тебе, кающемуся, ужели не дарует отпущения грехов и Царства Небесного, если ты как должно жить будешь? Человеколюбив Господь, скоро прощает, но медлит наказывать. Потому никто да не теряет надежды о своем спасении. Петр, верховный и первенствующий из апостолов, пред служанкою трижды отрекся Господа, но, раскаявшись, плакал горько (Мф. 26:75
Огласительное поучение третье [К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления, о крещении, на слова из Послания к Римлянам: Неужели не знаете, что все мы, крестившиеся во Христа Иисуса, в смерть Его крестились? Итак мы погреблись с Ним крещением в смерть и проч. (Рим. 6:3-4
1 . Веселитесь, небеса, и торжествуй, земля, о тех, кто желает окропиться иссопом, очистить себя иссопом духовным и силою Того, Кто во время страдания Своего посредством иссопа и трости напояем был. Силы небесные да радуются, а души, которым предстоит сочетаться с духовным Женихом, да приготавливаются к этому. Ибо глас вопиет уже в пустыне: приготовьте путь Господу (Іс. 40:3 исправьте путь Господу (Ін. 1:23 друг! как ты вошел сюда не в брачной одежде? (Мф. 22:12 хорошо, добрый и верный раб! в малом ты был верен, над многим тебя поставлю; войди в радость господина твоего (Мф. 25:21 царь ввел меня в чертоги свои. Радостью буду радоваться о Господе, возвеселится душа моя о Боге моем; ибо Он облек меня в ризы спасения, одеждою правды одел меня, как на жениха возложил венец и, как невесту, украсил убранством (Пісн. 1:3 Іс. 61:10 не имеющая пятна, или порока, или чего-либо подобного (Еф.5:27 ). Не говорю я, чтобы это было прежде принятия благодати: ибо для чего было бы звать вас к отпущению грехов? Но чтобы тогда, когда даруется благодать, согласна была с благодатью совесть, быв найдена неукоризненной.
2 . Велико поистине дело это, братья, и потому с размышлением приступите к нему. Каждому из вас надлежит предстать Богу перед мириадами воинства Ангельского. Дух Святой будет запечатлевать ваши души. Вы будете избираемы в воинство великого Царя. Итак, расположите и приготовьте себя, облекшись не в драгоценные одежды, но в благочестие души, открывающееся в доброй совести. Приступи ко крещению не так, как к воде простой, но как к духовной благодати, с водой даруемой. Ибо как приносимое в жертву, простое по природе, оскверняется через призывание идолов, так, напротив, простая вода, получив силу от призывания Святого Духа и Христа и Отца, делается святой. Так как человек состоит из двух частей, из души и тела, то и очищение двоякое: бестелесное для бестелесного, а телесное для тела. Вода очищает тело, а Дух душу запечатлевает, чтобы нам приступить к Богу с сердцем окропленным и телом, омытым водой чистой. Итак, когда сойдешь ты на воду, то не простую воду представляй себе, но от действия Святого Духа ожидай спасения. Ибо без того и другого невозможно тебе достичь совершенства. Не я говорю это, но Господь Иисус Христос, имеющий в этом деле власть. Он говорит: если кто не родится свыше – и присовокупляет слова: водою и Духом, не может увидеть Царствие Божие (ср. Ін. 3:3,5
3 . Крещение есть конец Ветхого Завета и начало Нового. Ибо начал его Иоанн, которого никто более не восставал из рожденных женами (ср. Мф. 11:11 все пророки и закон прорекли до Иоанна (Мф. 11:13 зачало Евангелия Иисуса Христа и проч. таково: Явился Иоанн, крестя в пустыне и проповедуя крещение покаяния для прощения грехов (Мк. 1:1,4 из рожденных женами не восставал больший Иоанна Крестителя (Мф. 11:11 взыграл радостно (Лк. 1:44
4 . Он крестил в Иордане; выходил к нему весь Иерусалим, принимая начатки крещения, ибо все наилучшие блага в Иерусалиме. Но знайте, иерусалимляне, каким образом выходящие принимали от него крещение: они исповедовали грехи свои. Сначала они открывали раны, потом он прилагал врачевства и тем, которые веровали, дарствовал искупление от вечного огня. И если ты сам хочешь увериться в том, что крещение Иоанново есть искупление от угрожающего огня, то слушай, что говорит он: порождения ехиднины! 2 , кто внушил вам бежать от будущего гнева? (Мф. 3:7 Кол. 3:9 Я скинула хитон мой; как же мне опять надевать его? (Пісн. 5:3 Уже и секира при корне дерев лежит: всякое дерево, не приносящее доброго плода, срубают и бросают в огонь (Мф. 3:10
5 . Что же нужно делать, и каковы плоды покаяния? У кого две одежды, тот дай неимущему (Лк. 3:11 И у кого есть пища, делай то же (Лк. 3:11 Мытари и блудницы вперед вас идут в Царство Божие (Мф. 21:31 ни блудники, ни идолослужители, ни те, кого далее он перечисляет, Царства Божия не наследуют. И такими были некоторые из вас, но омылись, но освятилисъ (ср. 1Кор. 6:9,6:11 такими были. Грех неведения прощается, а зло закоренелое осуждается.
6 . Крещение прославлено для тебя Самим Единородным Сыном Божиим. Что же еще говорить мне о человеке? Велик Иоанн, но что он в сравнении с Господом? Красноречив этот голос, но что он в отношении к Слову? Весьма знаменит провозвестник, но что он в сравнении с Царем? Знаменит крещающий водою, но что он в отношении ко Крещающему Духом Святым и огнем? Духом Святым и огнем крестил апостолов Спаситель, когда внезапно сделался шум с неба, как бы от несущегося сильного ветра, и наполнил весь дом, где они находились. И явились им разделяющиеся языки, как бы огненные, и почили по одному на каждом из них. И исполнились все Духа Святаго (Деян.2:2–4 ).
7 . Кто не принимает крещения, тот спасения не имеет, кроме только мучеников, которые и без воды получают Царство Небесное. Ибо Спаситель, искупляя вселенную Крестом и будучи пронзен в ребро, извел из него кровь и воду, чтобы одни во времена мира крестились водой, другие во время гонений крестились собственной кровью. Да и мученичество Спаситель назвал крещением, говоря: Можете ли пить чашу, которую Я пью, и креститься крещением, которым Я крещусь? (Мк. 10:38
8 . Освятил крещение Иисус, крестившись Сам. Если Сын Божий крестился, то какой благочестивый человек может презирать крещение? Крестился же Он не для того, чтобы получить прощение грехов (ибо Он был безгрешен), но будучи безгрешным, крестился для того, чтобы крещающимся даровать Божественную благодать и славу. Ибо, как по примеру детей, имеющих плоть и кровь, и Сам Он принял то же, чтобы мы, сделавшись участниками с Ним в воплощенном Его явлении, вместе с этим стали участниками и в Божественной Его благодати, так и крестился Иисус для того, чтобы мы через это, опять сделавшись с Ним общниками, могли получить славу вместе со спасением. По словам Иова, в водах был дракон, который мог поглотить Иордан. Итак, поскольку надлежало сокрушить главы дракона, Он, сойдя в воды, связал сильного, чтобы мы получили от Него власть наступать на змей и скорпионов. Это был не малый зверь, но зверь страшный. Все рыболовные суда не могли поднять одной кожи хвоста его; ему предшествовала погибель, поглощающая тех, кто с ним встречался. Пришла жизнь, чтобы прекратить наконец действие смерти, чтобы все мы, быв спасены, могли сказать: Смерть! где твое жало? ад! где твоя победа? (1Кор. 15:55
9 . С грехами сходишь ты на воду, но благодатное призывание, запечатлевшее душу твою, уже не попустит быть тебе поглощенным страшным драконом. Сойдя мертвым из-за грехов, восходишь оживотворенным через правду. Ибо если ты сделался сообразным подобию смерти (см. Рим. 6:5 ходить в обновленной жизни (Рим. 6:4
10 . Иисус Христосесть Сын Божий. Но не прежде крещения Он начал проповедовать Евангелие. Если Сам Владыка наблюдал порядок времени, то мы ли, рабы, приступим к чему-либо без соблюдения порядка? С того времени Иисус начал проповедовать, как Дух Святой сошел на Него телесным образом в виде голубя; не для того, чтобы Иисус в первый раз познал Его (ибо Он знал Его и прежде телесного сошествия), но для того, чтобы узрел Его крещающий Иоанн. Ибо Я не знал Его, говорит он, но Пославший меня крестить в воде водою сказал: на Кого увидишь Духа сходящего и пребывающего на Нем, Тот есть крестящий Духом Святым (ср. Ін. 1:33 Сей есть Сын Мой (Мф. 3:17 быть Сыном Ему принадлежит, поскольку в начале было Слово, и Слово было у Бога, и Слово было Бог (Ін. 1:1 есть, – поскольку Он есть всегда Сын Божий; к тебе же: ныне сделался, – потому что ты сыновство имеешь не по природе, а получаешь его по усыновлению. Он вечно есть Сын, а ты получаешь эту благодать по мере усовершенствования себя.
11 . Итак, уготовь сосуд душевный, чтобы сделаться тебе сыном Божиим, наследником Богу, сонаследником Христу, если только действительно приготавливаешь себя к принятию этого дара, если с верой желаешь стать верным, если добровольно слагаешь с себя ветхого человека. Ибо прощено будет все, что сделано тобой, блуд ли то, прелюбодеяние ли, или другой какой вид невоздержания. Что ужаснее, чем распять Христа? Крещение и от этого очищает. Ибо тем, которые, обращаясь ко Господу, вопрошали и говорили: что нам делать, мужи братия? (Деян.2:37 ), велика рана, поразил ты нас, Петр, нашим преступлением, сказав: Начальника жизни убили (Деян.3:15 ), чем излечить такую рану? Как очистить такую скверну? Как спастись от такой пагубы? Покайтесь, вещает он, и да крестится каждый из вас во имя Иисуса Христа, Господа нашего, для прощения грехов и получите дар Святаго Духа (Деян.2:38 ).
12 . Неизъяснимое человеколюбие Божие! Люди не надеются получить спасение и удостаиваются Святого Духа. Видишь силу крещения? Если кто из вас по неведению отрекся Христа пред людьми, если кто словами богохульными распял Его, если кто делами злыми подверг хуле учение Его, то такой раскаивайся и будь благонадежен, ибо та же и ныне у нас благодать. Дерзай, Иерусалим, – снимет с тебя Господь все неправды твои, омоет скверну дочерей Сиона и очистит кровь Иерусалима… духом суда и духом огня (Іс. 4:4 вас чистою водою, и вы очиститесь от всех скверн ваших (Єз. 36:25 Кто это восходит от пустыни, опираясь на своего возлюбленного? (Пісн. 8:5 О, ты прекрасна, возлюбленная моя, ты прекрасна… зубы твои – как стадо выстриженных овец (Пісн. 1:14,4:2 у каждой пара ягнят (Пісн. 4:2
Слава Ему вместе с Сыном и Святым Духом вовеки. Аминь.
* * *
2 Ехидна (старослав.) – змея.
Огласительное поучение четвертое [К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления, о десяти догматах, на слова из Послания к Колоссянам: Смотрите, братия, чтобы кто не увлек вас философиею и пустым обольщением, по преданию человеческому, по стихиям мира и проч. (Кол. 2:8
1 . Порок подражает добродетели, и плевелы стараются показаться пшеницей. По виду, правда, похожи они на пшеницу, но способные различать узнают их при вкушении. И диавол преобразуется в Ангела светла не для того, чтобы прийти в первобытное свое состояние, но чтобы обольстить людей (ибо имея сердце твердое, как наковальня, он и волю имеет, не могущую уже раскаяться), чтобы ведущих равноангельскую жизнь облагать мраком слепоты и смертоносным распространением неверия. Много ходит волков в одежде овечьей; одежду овец имеют они, но не имеют их копыт и зубов. Будучи покрыты кожей кроткого животного и наружностью обольщая простых людей, они испускают из челюстей своих гибельный яд нечестия. Итак, нужна нам благодать Божественная, мысль бодрая и очи осмотрительные, чтобы по неведению не съесть вместо пшеницы плевел и не потерпеть нам вреда, чтобы не попасть на волка, приняв его за овцу, и чтобы не сделаться пищей злотворного диавола, приняв его за благодетельного Ангела. Ибо он, по словам Писания, ходит, как рыкающий лев, ища, кого поглотить (1Пет. 5:8
2 . Образ богопочтения заключается в следующих двух вещах: в точном познании догматов благочестия и в добрых делах. Догматы без добрых дел не благоприятны Богу; не принимает Он и дел, если они основаны не на догматах благочестия. Ибо что пользы знать хорошо учение о Боге и постыдно любодействовать? С другой стороны, что пользы быть воздержным как должно и нечестиво богохульствовать? Поэтому познание догматов и бодрствование души есть величайшее приобретение. Поскольку много прельщающих философией и тщетной ложью: язычники увлекают обращающихся сладостью языка, мед каплет из уст жены блудницы (см. Притч. 5:3 берегитесь, чтобы кто не прельстил вас (Мф. 24:4
3 . Но прежде нежели вступите в общество верующих, мне кажется, не бесполезно сейчас сокращенно представить нужные догматы, чтобы обилие предметов, о которых нужно будет говорить, и продолжение дней всей святой четыредесятницы не произвели в вас забвения о важнейших для размышления истинах. Впрочем, предложив сейчас сокращенно, не забудем предложить об этом и пространнее. А совершеннейшие из предстоящих, имеющие навык и чувства… к различению добра и зла (Євр. 5:14
О Боге
4 . Итак, прежде всего да положится в основание души вашей учение о Боге: Бог есть един, единый нерожденный, безначальный, неизменяемый, непременяющийся, не рожденный от кого-либо и не имеющий иного преемника в жизни Своей, ни начавший жить во времени, ни конца жизни не имеющий. Он есть благой и вместе правосудный; потому, если когда услышишь слова еретика, что иной бог правосудный и иной благой, тотчас вспомнив это, узнаешь яд ереси, которая дерзает единого Бога разделять нечестивым учением. А другие говорят, что иной есть создатель и господь души, и иной – тела; это безумные и вместе с тем нечестивые учителя. Ибо как может быть человек слугой двух господ, ведь говорит Господь в Евангелии: Никто не может служить двум господам (Мф. 6:24
5 . Отец Господа нашего Иисуса Христа не ограничен каким-либо местом и не менее неба, но, напротив, небеса есть дело рук Его и вся земля содержится в горсти Его. Он во всем и вне всего. Не думай, будто Он меньше солнца или равен ему. Ибо Тот, Который первоначально сотворил солнце, должен быть несравненно более и светлее его. Он знает наперед будущее, Он могущественнее всего; знает и делает так, как хочет. Он не подлежит ни порядку вещей, ни велению звезд, ни случаю, ни судьбе; во всем совершенный, заключающий в Себе всю полноту совершенства, не возрастающий, но всегда одно и то же в равной степени имеющий; приготовивший грешным наказание, а праведным венец.
6 . А многие различными путями удалились от единого Бога: некоторые обоготворили солнце, чтобы по захождении солнца, во время ночи, быть без Бога; некоторые обоготворили луну, чтобы днем не иметь Бога; иные – прочие части мира, иные – искусства, иные – снеди, иные – удовольствия. А некоторые, до безумия пристрастные к женщинам, на возвышенности поставив изображение нагой женщины и называя ее Венерой, в этом образе поклоняются своей страсти, а другие, быв поражены блеском золота, обоготворили как его, так и другие вещи. Если же кто положит в основание сердца своего учение о единовластительстве Божием и уверует в Него, тот истребит всю пагубу злого идолопоклонства и еретического обольщения. Итак, эту истину благочестия прежде всего положи при помощи веры в основание души твоей.
О Христе
7 . Веруй также и в Сына Божия, единого и единственного, Господа нашего Иисуса Христа, в Бога, от Бога родившегося, в жизнь от жизни родившегося, в Свет от Света родившегося, Который по всему подобен Родившему, Который не во времени получил бытие, но прежде всех веков рожден от Отца вечно и непостижимым образом, Который есть премудрость Божия, и сила, и правда самобытная; Который сидит одеснуюОтца прежде всех веков; ибо Он не после страдания, быв увенчан, получил от Бога, как некоторые думают, но с самим бытием Своим престол одеснуюЕго. Он рожден и всегда имеет царственное достоинство, сидит вместе с Отцом, есть Бог, и Премудрость, и Сила, как сказано: вместе с Отцом царствует и все творит по воле Отца, не умаляясь, впрочем, в достоинстве Божественном; знает Родившего так, как знает Его Родивший. Кратко сказать, вспомни написанное в Евангелии: никто не знает Сына, кроме Отца; и Отца не знает никто, кроме Сына (ср. Мф. 11:27
8 . Не отделяй Сына от Отца и не смешивай также, допуская Сыно-Отечество, но верь, что одного Бога один есть Единородный Сын, Бог Слово прежде всех веков; слово не то, которое, будучи произнесено, разливается по воздуху, слово, не подобное словам не самобытным, но Слово Сын, Творец существ словесных, Слово, слышащее Отца и Само говорящее. Впрочем, об этом, если позволит Бог, со временем пространнее будет сказано вам: я помню свое намерение сделать сейчас краткие наставления в вере.
О рождении от Девы
9 . Веруй, что Единородный Сын Божий ради грехов наших сошел с небес на землю, приняв на Себя подобное нашему человечество и родившись от Святой Девы и Святого Духа. Не в виде и призраке, но истинно совершилось вочеловечение Его; не прошел Он через Деву так, как через канал, но истинно воплотился от Нее; действительно ел, как мы, и действительно пил, как мы. Ибо если вочеловечение есть призрак, то и спасение будет мечтой. Два естества имел Христос: Он был человек, поскольку был видим, и вместе Бог невидимый. Как человек, Он действительно ел, как мы (ибо имел плоть, подобную нашей), а как Бог, напитал пятью хлебами пять тысяч человек; действительно умер, как человек, а четверодневного мертвеца воскресил, как Бог; спал на корабле действительно, как человек, и ходил по водам, как Бог.
О Кресте
10 . Он истинно распят за грехи наши. Если бы ты захотел это отвергнуть, то видимое место обличило бы тебя, эта блаженная Голгофа, на которой собрались мы сейчас ради Распятого на ней. Да и вся вселенная имеет уже части древа крестного, а распят Он не за Свои грехи, а для того, чтобы мы освободились от наших грехов. Он и поруган был тогда людьми, и заушен был, как человек, но познан тварью, как Бог. Ибо солнце, узрев обесславленного Владыку, с трепетом затмилось, не вынося такого зрелища.
О погребении
11 . Он положен был в каменном гробе истинно, как человек, но ради Него расселись камни от страха; сошел в подземные места, чтобы и оттуда освободить праведных. Ибо хотел ли бы ты, скажи мне, чтобы живые наслаждались благодатью, тогда как большая часть из них неправедны, а те, которые от Адамана долгое время заключены были, не получили свободы? Пророк Исаия во всеуслышание столь многое предвозвестил о Нем; не пожелал ли бы ты, чтобы Царь, сойдя, освободил провозвестника? Там был Давид, и Самуил, и все пророки, и сам Иоанн, который говорит через посланных: Ты ли Тот, Который должен прийти, или ждать нам другого? (Мф. 11:3
О воскресении
12 . Но сошедший в подземные места вышел оттуда, и погребенный Иисус истинно восстал в третий день. И если когда-либо иудеи будут упрекать тебя, то ты немедля взаимно вопроси их так: если Иона в третий день вышел из кита, то почему же и Христу не восстать из земли в третий день? Если мертвый, прикоснувшийся к костям Елисеевым, восстал, то неужели Творец всего не мог восстать силой Отца? Итак, воистину воскрес Он и, воскреснув, опять явился ученикам; и свидетели Его воскресения – двенадцать учеников, которые не обольстительными словами засвидетельствовали воскресение, но подвергли себя мучениям и смерти, подвизаясь за истину воскресения. Если устами двух или трех свидетелей подтвердилось, как говорит Писание, всякое слово (Мф. 18:16
О вознесении
13 . Совершив подвиг терпения и искупив людей от грехов, Иисус взошел снова на небеса, быв поднят облаком. Ангелы предстали перед Восходящим, апостолы были зрителями. Если же кто не верит этому повествованию, то должен поверить действиям, которые видит ныне. Все цари, умирая, вместе с жизнью лишаются и силы своей, а Распятому Христу поклоняется вся вселенная. Мы возвещаем имя Распятого, и трепещут злые духи. Многие в различные времена были распяты, но когда прогоняло злых духов имя какого-либо другого распятого?
14 . Итак, да не устыдимся Креста Христова, но хотя бы другой и утаивал его, ты открыто знаменуй им чело свое, чтобы злые духи, узнав царское знамение, с трепетом далеко убегали от тебя. Знаменуй себя им, когда ешь, пьешь, садишься, ложишься, встаешь от сна, говоришь, ходишь, вообще при всяком случае. Ибо Распятый на Кресте пребывает на высоте неба. Если бы Распятый и Погребенный остался во гробе, тогда имели бы причину стыдиться, но Распятый на Голгофе взошел на небо с восточной стороны горы Елеонской. Сойдя отсюда в ад и обратно изойдя к нам, от нас опять взошел на небо, при гласе Отца, воззвавшего к Нему: седи одеснуюМеня, доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих (Пс. 109:1
О будущем суде
15 . Сей взошедший Иисус Христосопять придет с небес, не от земли. Не от земли, говорю я, ибо от земли вскоре явятся многие противники Христу. Уже многие, как известно тебе, стали говорить: я Христос (Мф. 24:5 мерзость запустения (Мф. 24:15
О Святом Духе
16 . Веруй и в Духа Святого и тех же держись касательно Его мыслей, какие имеешь об Отце и Сыне, а не внимай богохульному о Нем учению. Знай, что сей Святой Дух есть единый, нераздельный, многомощный, многодейственный, но в Себе неразделяемый, Который знает тайны, все проницает, и глубины Божий (1Кор. 2:10 ни в сем веке, ни в будущем (Мф. 12:32
17 . Учение это запечатлевай в мысли твоей непрестанно, сейчас оно изложено тебе сокращенно; если же позволит Господь, то по возможности изложено будет оно с доказательствами из Священного Писания. Ибо никакая Божественная и святая тайна веры не должна быть сообщаема без Божественного Писания и не должна основываться на одной лишь вере и избранных словах. Даже не верь ты мне, когда я просто говорю тебе о Нем, если на слова мои не будешь иметь доказательства из Божественного Писания. Ибо спасающая нас сила веры зависит не от выбора слов, но от доказательства Божественными Писаниями.
О душе
18 . После того как познал ты чистую и славную и всесвятую веру эту, познай и себя самого, что ты такое, познай, что ты – из двух частей состоящий человек, из души и тела, и что, как недавно сказано, тот же Бог есть Творец души и тела. Знай, что ты имеешь душу свободную, творение Божие прекрасное, сотворенное по образу Создателя, бессмертное по благодати Бога, Который делает его бессмертным, творение живое, разумное, нетленное по благодати Того, Который даровал это, творение, имеющее власть делать, что хочет. Ибо ты не потому грешишь, что родился в то или другое время, не судьба заставляет тебя любодействовать, не положение звезд, как некоторые пустословят, принуждает тебя предаваться любострастию. Для чего, не желая признаться в собственном зле, приписываешь невинным звездам его причину? Не внимай же звездочетам. Ибо Божественное Писание говорит о них: пусть же выступят наблюдатели небес и звездочеты, – и далее: Вот они, как солома: огонь сожег их, – не избавили души своей от пламени (Іс. 47:13-14
19 . Познай и то, что душа нисколько не грешила до того, как явилась в мир сей; придя в него безгрешными, грешим мы ныне по произволению. Нисколько не слушай худо изъясняющего место следующее: делаю то, чего не хочу (Рим. 7:16 Если захотите и послушаетесь, то будете вкушать блага земли; если же отречетесь и будете упорствовать, то меч пожрет вас (Іс. 1:19-20 Как предавали вы члены ваши в рабы нечистоте и беззаконию на дела беззаконные, так ныне представьте члены ваши в рабы праведности на дела святые (Рим. 6:19 не заботились иметь Бога в разуме (Рим. 1:28 что можно знать о Боге, явно для них (Рим. 1:19 глаза свои сомкнули (Мф. 13:15 Я насадил тебя, как благородную лозу… как же ты превратилась… в дикую отрасль чужой лозы? (Єр. 2:21
20 . Душа бессмертна, и души мужчин и женщин подобны; различны только члены тела. Не так устроены души, чтобы одни по природе грешили, а другие по природе делали добро; но то и другое зависит от произволения, а существо душ во всех одинаково и подобно. О многом мог бы я говорить с вами, но времени прошло уже много; впрочем, о чем еще говорить нам, как не о спасении? Неужели не желаешь ты принять напутствия для подвига с еретиками? Неужели не желаешь узнать поворотов пути сего, чтобы по неведению не упасть со стремнины? Если наставники видят немалую пользу в том, что ты познаешь это, то ты, наставляемый, не должен ли с удовольствием принимать все, что говорят тебе?
21 . Самовластна душа; потому диавол подстрекать может, а принудить против воли не имеет власти. Внушает он тебе мысль о любодеянии; если захочешь, то примешь ее, если же не захочешь, то не примешь. Ибо если бы любодействовал ты по необходимости, то к чему приготовил Бог геенну? Если бы по природе, а не по свободе делал ты добро, то к чему приготовил Бог венцы неизъяснимые? Кротка овца, но она никогда за кротость свою не увенчается, потому что кротость ее происходит не от свободы, но от природы.
О теле
22 . Возлюбленный, узнал ты сейчас, насколько можно, о душе; прими посильное наставление и о теле твоем. Никого не слушай, кто говорит, что оно не от Бога. Ибо те, которые верят, что тело не от Бога, его, как сосуд чужеродный, на любодеяние свободно употребляют. И почему презирают достойное удивления тело свое? Какой имеет оно недостаток в красоте? Какого недостает искусства в его строении? Не надлежало ли бы им представить себе прозрачнейшего состава глаз? Представить, как уши, быв криво образованы, могут беспрепятственно слышать? И как обоняние способно к принятию и различению запахов? Как язык служить в двух случаях: для различения вкуса и для действия словесного? Как легкое, быв скрыто внутри, непрестанно дышит воздухом? Кто заставил сердце быть в непрерывном биении? Кто устроил столько малых и больших жил? Кто соединил мудро кости с нервами? Кто одну часть пищи определил для поддержания жизни, а другую отделил для извержения и срамные члены скрыл в местах неблагородных? Кто человеческий род, который мог бы пресечься, делает непрерывным посредством удобного совокупления?
23 . Не говори мне, что тело виновно в грехе. Ибо если тело виновно в грехе, то почему не грешит мертвый? Вложи меч в руку только что умершего; убийства не будет. Пусть все красоты явятся перед уже умершим молодым человеком; похоти к любодеянию в нем не будет. Почему? Потому что тело не грешит само по себе, но душа грешит посредством тела. Тело есть орудие и как бы одежда и покров души. Если она решается на любодеяние, тогда тело бывает нечисто; если же соединено будет с душой святой, то бывает храмом Духа Святого. Это не я говорю, но апостол Павел сказал: Не знаете ли, что тела ваши суть храм живущего в вас Святаго Духа? (1Кор. 6:19
24 . Выслушайте учение и о целомудрии, во-первых, вы, принадлежащие к сословию монашествующих и дев, на земле равноангельскую проводящих жизнь, а потом и прочие члены Церкви. Великий венец готовится вам, братья; не променяйте важного достоинства на маловажные удовольствия, выслушайте слова апостола: чтобы не было между вами какого блудника, или нечестивца, который бы, как Исав, за одну снедь отказался от своего первородства (Євр. 12:16
25 . С другой стороны, ведущие девственную жизнь не возгордись перед теми, которые вступили в брак. Ибо брак… честен и ложе непорочно (Євр. 13:4
26 . Однобрачные да не презирают вступивших во второй брак: доброе поистине и удивительное дело -воздержание; впрочем, извинительно вступление и во второй брак, чтобы слабые не любодействовали. Хорошо им оставаться, как я. Но если не могут воздержаться, пусть вступают в брак; ибо лучше вступить в брак, нежели разжигаться (1Кор. 7:8-9
О пище
27 . Касательно пищи вот для вас правила, поскольку многие через пищу погрешают. Одни без разбора приступают к жертвам идольским, а другие воздерживаются от них, впрочем, осуждают ядущих, и различным образом в суждениях о пище оскверняются души некоторых, которые не знают основательных причин есть что-либо или не есть. Мы постимся, воздерживаемся от вина и от мяса не потому, что ненавидим их, как вещи нечистые, но потому, что ожидаем за то награды; чтобы за презрение чувственного насладиться нам духовной и мысленной трапезой и чтобы, посеяв ныне слезами, с радостью пожать в будущем веке. Итак, не презирай ядущих и по причине слабости телесной принимающих пищу, и не порицай употребляющих немного вина ради желудка твоего и частых твоих недугов (ср. 1Тим. 5:23 запрещающих вступать в брак и употреблять в пищу то, что Бог сотворил, дабы верные и познавшие истину вкушали с благодарением (1Тим. 4:3
28 . Будь тверд душой, чтобы никогда не есть брашен, принесенных идолам. Об этом не я только забочусь сейчас, но заботились уже и апостолы, и Иаков, епископ этой церкви. Апостолы и пресвитеры писали ко всем народам соборное послание о том, чтобы воздерживались они особенно от жертв идольских, а потом от крови и удавленины (ср. Деян.15:20 ). Ибо многие из людей, будучи зверообразны и живя подобно собакам, пьют кровь по примеру хищных зверей и с алчностью едят удавленину А ты, раб Христов, и во время ядения соблюдай благоговение. Этого довольно о пище.
29 . Одежду имей на себе простую, не для украшения, но для необходимого покровения, не для того, чтобы одеваться пышно, но чтобы согреться зимой и прикрыть наготу тела. Заботясь об одежде под предлогом прикрытия срамоты, не подвергнись другой срамоте.
О воскресении
30 . Береги, прошу тебя, тело твое и знай, что ты из мертвых восстанешь и будешь судим с этим телом. Если же ты не веришь этому, как делу невозможному, то из того, что видишь на самом себе, заключай хоть сколько-нибудь и о том, чего не видишь. Представь и скажи мне, в каком положении был сам ты до десяти лет, или более, из насколько малозначительного и слабого состояния достиг ты столь великого возраста и такой красоты. Неужели же небытие Приведший в бытие не в состоянии воскресить уже существовавшее и опять разрушившееся? Тому, Который сеемую для нас пшеницу, ежегодно истлевающую, оживотворяет, неужели трудно будет воскресить нас самих, для которых и Он восстал? Видишь ли ты, что деревья сейчас в продолжение стольких месяцев стоят без плодов и без листьев, а когда пройдет зима, то все опять как бы из мертвых оживут? Не гораздо ли лучше и удобнее ожить будет нам? Жезл Моисеев по воле Божией превратился в чуждое для него естество змея, а человек, подвергшийся смерти, неужели не придет опять в первобытное состояние?
31 . Не внимай тем, которые говорят, что не восстает тело это, – оно восстает. Свидетельствуют об этом Исаия, говоря: Оживут мертвецы Твои, восстанут мертвые тела! (Іс. 26:19 И многие из спящих в прахе земли пробудятся, одни для жизни вечной, другие на вечное поругание и посрамление (Дан. 12:2
О крещении
32 . Потому Господь предварительно, по человеколюбию Своему, дал нам искупление посредством покаяния, чтобы, свергнув с себя большую, или, лучше, всю тяжесть грехов и приняв печать от Святого Духа, сделались мы наследниками жизни вечной. Но прежде достаточно говорил я о покаянии, теперь остается преподать окончательное предуготовительное учение.
О Божественном Писании
33 . Так научают нас богодухновенные Писания Ветхого и Нового Заветов. Ибо обоих Заветов един есть Бог, Который явившегося в Новом Завете Христа предвозвещал в Ветхом, Который руководил ко Христу через закон и пророков. А до пришествия веры мы заключены были под стражею закона, до того времени, как надлежало открыться вере. Итак, закон был для нас детоводителем ко Христу (Гал. 3:23-24 нарушить закон, но исполнить (ср.Мф. 5:17
34 . По смерти Александра, царя Македонского, и по разделении царства его на четыре державы, Вавилонскую, Македонскую, Азийскую и Египетскую, один из царей Египетских, Птоломей Филадельф, царь, весьма приверженный к наукам, отовсюду собирая книги, когда услышал от Димитрия Фалерейского, начальника книгохранилища, о Божественных Писаниях закона и пророков, то, считая гораздо лучшим приобрести эти книги не принуждением против воли владетелей, но склонением их на свою сторону посредством даров и дружбы (знал он, что вынужденное, большей частью без свободного произволения отдаваемое бывает обманчиво, а то, что отдается по воле, всегда бывает верно), послал к Елеазару, тогдашнему архиерею, богатые дары в здешний Иерусалимский храм и испросил у него для перевода по шести человек от всех двенадцати колен Израильских. Потом, как для испытания, Божественные ли были книги, так и для той предосторожности, чтобы присланные переводчики не сносились друг с другом, каждому из них назначив особый дом в так называемой Фаре, находящейся близ Александрии, и велел каждому переводить все Писания. Когда же они в течение семидесяти двух дней кончили дело, то он, сличив переводы, над которыми трудились все в разных домах, не сходившись друг с другом, нашел, что они согласны были не только в мыслях, но и в словах. Ибо не от изобретения красот и мудрований человеческих зависело дело, но как Божественные Писания возвещены были Святым Духом, так и переложение их совершено было при содействии Духа Святого.
35 . Читай переведенные ими двадцать две книги, а тех, которых богодухновенность сокрыта, совсем не касайся. Теми одними прилежно занимайся, которые мы безопасно читаем и в Церкви. Гораздо разумнее тебя были апостолы и древние епископы, предстоятели Церкви; они предали эти книги. А ты, будучи сыном Церкви, не изменяй законов ее. Из Ветхого Завета двадцатью двумя книгами, как сказано, занимайся, и если ты хочешь научиться, то старайся с моих слов запомнить их поименно. Первые пять книг суть книги Моисеевы, известные под именем закона, – книги Бытия, Исхода, Левит, Чисел, Второзакония, – потом Иисус, сын Навин, далее книга Судей с книгой Руфи, которые седьмой считаются; из остальных исторических книг первая и вторая книги Царств у евреев одну книгу составляют, одну также третья и четвертая, таким же образом первая и вторая книги Паралипоменон у них есть одна книга, и Ездры первая и вторая за одну считаются книгу. Двенадцатая книга Есфири. Это – книги исторические. Пять книг, стихами написанных: Иов, Псалмы, Притчи, Екклесиаст и Песнь Песней, которая будет уже книга семнадцатая. Кроме того, пять книг пророческих. Одна двенадцати пророков, одна Исаии, одна Иеремии вместе с Варухом, с Плачем и Посланием, потом одна Иезекииля и, наконец, Даниила – двадцать вторая книга Ветхого Завета.
36 . Нового же Завета книги: четыре Евангелия, а прочие Евангелия есть подложные и вредные. И манихеи написали Евангелие от Фомы, которое, быв намащено благовонием евангельского наименования, развращает души простых людей. За богодухновенные также принимай и Деяния двенадцати апостолов; сверх того семь посланий соборных -Иакова, Петра, Иоанна и Иуды; а запечатление всего и последнее дело для учеников – четырнадцать посланий Павловых; а прочие писания все да будут вне этих и должны считаться второстепенными. Ничего того, что не читается в церквах, сам по себе не читай и ты, как то уже ты слышал. Но об этом довольно.
37 . Бегай всякого действия диавольского и не повинуйся этому дракону, отступнику, самопроизвольно изменившему доброе существо свое. Он может покорить себе того, кто хочет, а принудить к тому не может никого. Не внимай ни учению звездочетов, ни птицегаданию, ни предзнаменованиям, ни баснословным эллинским прорицаниям; даже не слушай о чародеяниях и волшебных наговорах и беззаконнейших делах, совершаемых при вызывании мертвых. Презри всякий род невоздержания, не угождай чреву, не люби удовольствий. Будь выше страсти сребролюбия и лихоимства. Не входи в языческие собрания на зрелища и в болезнях никогда не употребляй волшебных наговоров. Совершенно отвращайся непотребства корчемников; не уклоняйся ни к самаритянству, ни к жидовству, ибо Иисус Христос искупил уже тебя. Оставь всякое наблюдение суббот, а особенно гнушайся всяким собранием законопреступных еретиков; всемерно укрепляй душу твою, храня посты, подавая милостыни и читая Божественные Писания, чтобы после того, как ты в целомудрии при благочестивых догматах веры проживешь во плоти остальное время, насладиться единым спасительным даром крещения и таким образом быть сопричисленным Отцом и Богом к небесным воинствам и удостоиться небесных венцов во Христе Иисусе, Господе нашем. Слава Ему во веки веков. Аминь.
Огласительное поучение пятое [К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления, о вере, на слова из Послания к Евреям: Вера же есть осуществление ожидаемого и проч. (Євр. 11:1
1 . Какое достоинство дарует вам Господь, переводя вас из состояния оглашенных в состояние верных, апостол Павел на сей раз говорит: Верен Бог, Которым вы призваны в общение Сына Его Иисуса Христа (1Кор. 1:9
2 . Итак, постарайтесь теперь найти между вами мужа верного по совести, ибо мужа же верна (велико) дело обрести (Притч. 20:6 Верному весь мир богатство (Притч. 17:6 1Тим. 6:8
3 . Да и не только у нас, которые носим имя Христово, за великое почитается вера, но и все то, что совершается в мире, даже людьми, чуждыми Церкви, совершается верой: верой брачные законы соединяют лица, отдаленные одно от другого, и человек чужой посредством веры, которая бывает в брачных союзах, делается участником во владении чужими рабами и богатством. На вере утверждается и земледелие, ибо кто не верит тому, что соберет выросшие плоды, тот не станет сносить трудов. Верой водятся мореплаватели, когда, вверив судьбу свою малому древу, непостоянное стремление волн предпочитают твердейшей стихии – земле, предают самих себя неизвестным надеждам и имеют при себе только веру, которая для них надежнее всякого якоря. Итак, весьма многие дела человеческие основаны на вере, и этому не одни мы верим, но верят и находящиеся вне Церкви, как сказал я выше. Они хоть не принимают Священного Писания, а руководствуются своими какими-либо учениями, впрочем, и их принимают верой.
4 . К истинной вере призывает вас и бывшее ныне чтение, показавшее вам способ, как надобно вам благоугодить Богу. Ибо говорит апостол, что без веры невозможно угодить Богу (ср. Євр. 11:6 Если вы не верите, то потому, что вы не удостоверены (Іс. 7:9 и поднят был Даниил изо рва, и никакого повреждения не оказалось на нем, потому что он веровал в Бога своего (Дан. 6:23 щит веры, которым можно угасить все стрелы лукавого (ср. Еф.6:16 ). Часто пускает диавол разжженную стрелу похоти к постыдному удовольствию, но вера, произнесши суд и прохладивши мысль, угашает стрелу.
5 . Много можно говорить о вере, так что целого дня недостанет нам для рассуждения о ней. Удовольствуемся еще одним ветхозаветным примером Авраама, так как мы и сынами его посредством веры стали, он не делами только оправдался, но и верой. Много, правда, он и сделал, однако не прежде назван другом Божиим, чем когда уверовал, да и всякое дело его совершено верой. По вере он оставил своих родителей. По вере оставил и отечество, и страну, и дом. Поэтому, как он оправдался, так и ты старайся оправдаться. Уже мертвое имел он для деторождения тело, поскольку и сам был стар, и жена его Сарра была стара, и не оставалось никакой надежды к деторождению. Бог обещает старцу даровать сына. И не изнемог Авраам верою; видел он, что тело его уже мертво, впрочем, не на слабость тела смотрел, но на силу Обещающего, ибо знала (Сарра. – Прим. Ред.), что верен Обещавший (Євр. 11:11 в Исааке наречется тебе семя (Бут. 21:12 из мертвых воскресить его (Євр. 11:19 веры, сущей в необрезании (Рим. 4:11
6 . Почему же Авраам есть отец многих народов, рассмотрим. Иудеев бесспорно он отец по плотскому преемству. Если же мы будем смотреть на плотское преемство, то принуждены будем изречение Божие признать ложным. Ибо он по плоти никак не отец всем нам, но образ его веры соделывает нас сынами Авраама. Как невероятно для людей то, чтобы кто-нибудь восстал из мертвых, так таким же образом невероятно для них и то, чтобы от старцев умерщвленных родились дети. Но мы верим, когда проповедуют о Христе, что Он распят на древе, умер и воскрес. Итак, по подобию веры нашей вере Авраама мы делаемся сынами его, и тогда с верой принимаем мы, подобно ему, духовное запечатление, будучи обрезываемы Святым Духом в крещении не обрезанием плоти, но обрезанием сердца, как говорит Иеремия: Обрежьте себя для Господа, и снимите крайнюю плоть с сердца вашего (Єр. 4:4 обрезаны обрезанием нерукотворенным… обрезанием Христовым и проч. (Кол. 2:11-12
7 . Если мы сохраним такую веру, то невинны будем перед Богом и украсим себя всеми родами добродетелей. Ибо вера столь сильна, что сообщает людям легкость ходить и по морю. Петр был подобный нам человек, имевший плоть и кровь, и питался пищей, подобной нашей, но когда сказал ему Иисус: прииди (Мф. 14:31 маловерный! зачем ты усомнился? (Мф. 14:31 вошел в лодку (Мк. 8:13
8 . Вера такую имеет силу, что не один только верующий спасается, но и спасаются некоторые за веру других. Расслабленный в Капернауме не был человек верующий, но имели веру принесшие его и спустившие через кровлю. А у больного вместе с телом больна была и душа. И ты не думай, что я осуждаю его; в самом Евангелии сказано: видя Иисус веру не его, но веру их, говорит расслабленному: встань (ср. Мф. 9:2
9 . На следующем примере еще яснее увидишь, как верой одних спасаются другие. Умер Лазарь. Прошел день, другой и третий, разрывались жилы его, и гнилость разрушала его тело. Как четырехдневный мертвец мог уверовать и умолить за себя Искупителя? Но чего недоставало в умершем, то восполнено было родными сестрами его. Когда пришел Господь, то сестра пала к ногам Его, и когда на вопрос, где положили его, ответствовала она: Господи, уже смердит, ибо четыре дня, как он во гробе, тогда говорит Господь: если будешь веровать, увидишь славу Божию (Ін. 11:34,39-40 верую, Господи, помоги моему неверию (Мк. 9:24 Умножь в нас веру (Лк. 17:5
10 . Слово вера, одно по названию своему, впрочем, разделяется на два рода. К первому роду принадлежит вера научающая, когда душа соглашается на что-либо. И она полезна для души, как говорит Господь: слушающий слово Мое и верующий в Пославшего Меня имеет жизнь вечную, и на суд не приходит (Ін. 5:24 Верующий в Него (Сына. – Прим. Ред.) не судится и имеет жизнь вечную (ср. Ін. 3:18,36 Бог воскресил Его из мертвых, то спасешься (Рим. 10:9
11 . Другой род веры есть тот, который по благодати даруется Христом. Одному дается Духом слово мудрости, другому слово знания, тем же Духом; иному вера, тем же Духом; иному дары исцелений (1Кор. 12:8-9 горе сей: «перейди отсюда туда», и она перейдет (Мф. 17:20 не усомнится в сердце своем (Мк. 11:23 если вы будете иметь веру с горчичное зерно (Мф. 17:20
12 . Веру же как в учении, так и в исповедании старайся иметь и держать ту только, которая ныне сообщается тебе Церковьюи которая утверждена всем Писанием. Поскольку же не все могут читать Писания, но одним неумение, а другим какие-либо занятия препятствуют познать их, то, чтобы неведением не погубить души, мы в немногих стихах заключаем все учение веры, и желательно, чтобы вы при самом чтении запомнили его и сами по себе со всем тщанием повторили, не начертывая его на бумаге, но воспоминанием напечатлевая его на сердце и при изучении его остерегаясь того, чтобы оглашенный как-либо не выслушал сообщенного тебе. Желательно, чтобы имели вы учение это напутствием во все время жизни и кроме него не принимали никакого, даже если бы сами мы, изменившись, стали говорить противное тому, чему теперь учим, или если бы враждебный ангел, преобразившись в Ангела Света, хотел обольстить тебя. Если бы даже мы или Ангел с неба стал благовествовать вам не то, что приняли вы ныне, да будет анафема (Гал. 1:8-9
13 . С благоговением храните их, чтобы враг не похитил их, когда кто-либо из вас ослабеет, чтобы какой-либо еретик не превратил чего нами преданного. Дело веры – положить серебро на стол, что мы теперь и сделали. А Бог потребует от вас отчета в залоге сем. Завещеваю, как говорит апостол, пред Богом, все животворящим, и Христом Иисусом, Который засвидетельствовал пред Понтием Пилатом доброе исповедание… соблюсти эту преданную вам веру чисто и неукоризненно, даже до явления Господа нашего Иисуса Христа (1Тим. 5:21,6:13-14 в свое время откроет блаженный и единый сильный Царь царствующих и Господь господствующих, единый имеющий бессмертие, Который обитает в неприступном свете, Которого никто из человеков не видел и видеть не может (1Тим. 6:15-16 Ему же слава, честь и держава во веки веков. Аминь.
Огласительное поучение шестое [К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления, о единовластительстве Божием, на слова: Верую во единого Бога, и о ересях; также на слова Исаии: Умолкните предо Мною, острова; Израиль же будет спасен спасением вечным в Господе; вы не будете постыжены и посрамлены во веки веков и проч. (Іс. 41:1,45:16-17
1 . Благословен Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа (2Кор. 1:3
2 . Разум весьма быстро представляет, но язык имеет нужду в словах и в продолжительном изъяснении посредствующих понятий. Глаз мгновенно объемлет многочисленный сонм звезд, но если кто захочет объяснить порознь, что такое денница, что зарница и что каждая звезда, тот будет иметь нужду во многих словах. Равным образом разум в одно мгновение объемлет землю и море и все пределы мира, но то, что мгновенно представляет он, многими изъясняет словами. Важен, правда, и этот пример, но все еще слаб и недостаточен. Потому что мы говорим не все, сколько бы надлежало говорить о Боге (ибо это Ему только одному известно), но сколько возможно для естества человеческого и сколько слабость наша снести может. Ибо мы не изъясняем, что такое есть Бог, но искренно признаемся, что мы не имеем совершенного ведения о Нем. Ибо в вещах Божественных великое есть знание сознавать свое незнание. Итак, Величайте Господа со мною, и превознесем имя Его вместе (Пс. 33:4
3 . Велик был и достоин чести Авраам, но велик между человеками, а когда является перед Богом, тогда чистосердечно открывает истину: я, прах и пепел (Бут. 18:27 земля, не остановился, чтобы не наименовать себя стихией великой, но присовокупил, что он и пепел, чтобы представить бренность и слабость свою. Есть ли что, говорит он, менее и ничтожнее пепла? Сравни, говорит, пепел с домом, дом с городом, город с областью, область со страною Римскою, страну Римскую со всей землей и со всеми пределами ее, а всю землю с небом, ее вмещающим в себе; она такое же имеет отношение к небу, какое ступица к целой окружности колеса; точно такое отношение земли к небу. Притом представь, что это видимое первое небо меньше второго, а второе – третьего; столько их наименовало Писание не потому, чтобы было их столько, но потому, что столько из них знать нам нужно. И если бы ты познал умом своим все небеса, то и небеса не могли бы восхвалить Бога достаточным образом, хотя бы и грома звучнее был глас их. Если же настолько пространные небеса не могут достойно воспеть Бога, то неужели прах и пепел, вещь самомалейшая и ничтожная, будет в состоянии достойную песнь воссылать Богу или достойно сказать о Боге: Он есть Тот, Который восседает над кругом земли, и живущие на ней – как саранча (Іс. 40:22
4 . Если кто намерен говорить о Боге, тот пусть исследует сначала пределы земли. Ты живешь на земле и не знаешь конца земли – жилища своего; как же можно будет тебе надлежащим образом познать Творца ее? Видишь ты звезды, но Творца их не видишь. Исчисли звезды, видимые тобой, и тогда поведай о Невидимом, исчитающем множество звезд, и всем им имена нарицающем (ср. Пс. 146:4 Он собирает капли воды (Йов. 36:27 Чрез меру трудного для тебя не ищи, и что свыше сил твоих, того не испытывай. Что заповедано тебе, о том размышляй (Сир. 3:21-22
5 . Но скажет кто-либо: если существо Божие непостижимо, то для чего же тебе говорить об этом? Но неужели потому, что я не могу выпить всей реки, не буду и умеренно для пользы моей брать воды из нее? Неужели потому, что глаза мои не в состоянии вместить всего солнца и столько, сколько нужно для меня, не смотреть мне на него? Неужели потому, что я, вошедши в какой-нибудь большой сад, не могу съесть всех плодов, хотел бы ты, чтобы вышел я из него совершенно алчущим? Хвалю и прославляю Сотворившего нас. Ибо на это есть повеление Божественное, говорящее: Все дышащее да хвалит Господа! (Пс. 150:6 Бога не видел никто никогда (Ін. 1:18
6 . Что же, скажет кто-либо, не написано ли: Ангелы малых на небесах всегда видят лице Отца Моего Небесного (Мф. 18:10 Это не то, чтобы кто видел Отца, кроме Того, Кто есть от Бога; Он видел Отца (Ін. 6:46 все проницает, и познает и глубины Божии (1Кор. 2:10 Отца не знает никто, говорит Он, кроме Сына, и кому Сын хочет открыть (Мф. 11:27
7 . Для благочестия довольно нам знать только, что мы имеем Бога: Бога Единого, Бога Существующего, всегда Существующего, всегда Себе Самому подобного, у Которого нет Отца, Которого нет никого могущественнее, Которого никакой преемник не лишает Царства, Бога многоименного и всесильного и единого по Существу Своему. Ибо потому, что называется Он благим, и правосудным, и Вседержителем, и Саваофом, не есть Он различен и иной. Но, будучи Один и Тот же, бесчисленные открывает действия Божества; Он не более по тому свойству, а менее по другому, но по всему подобен Себе Самому. Не по человеколюбию только велик Он и мал по премудрости, но человеколюбие имеет равное премудрости. Не отчасти видит Он и отчасти не может видеть, но весь есть око, весь есть слух и весь есть ум. Не так, как мы, отчасти разумеет и отчасти познает. Богохульна мысль эта и Существа Божественного недостойна. Наперед знает Он то, что бывает; Он и свят, и Вседержитель и всех превосходит добротой, всех более и всех премудрее; мы не можем изъяснить ни начала Его, ни образа, ни вида. Ни гласа Его никогда не слышали, ни лица Его не видели (Ін. 5:37 Твердо держите в душах ваших, что вы не видели никакого образа (Повт. 4:15
8 . Многие многое измыслили, и все заблудились. Одни огонь почли Богом, а другие почли Бога как бы крылатым человеком, основываясь на сих, хорошо написанных, а худо понимаемых ими словах: в тени крыл Твоих укрой меня (Пс. 16:8 сколько раз хотел Я собрать детей твоих, как птица собирает птенцов своих под крылья, и вы не захотели! (Мф. 23:37 семь, – это очи Господа, которые объемлют взором всю землю (Зах. 4:10 Мф. 5:48 Іс. 66:1 Деян.7:49 ), но сила Его простирается в места подземные.
9 . Один везде находится, все видит, все знает, все творит посредством Христа. Ибо все через Него начало быть, и без Него ничто не начало быть (Ін. 1:3 Можешь ли ты исследованием найти Бога? – говорит Иов. – Можешь ли совершенно постигнуть Вседержителя? (Йов. 11:7 Не видел того глаз, не слышало ухо, и не приходило то на сердце человеку, что приготовил Бог любящим Его (Іс. 64:4 1Кор. 2:9 О, бездна богатства и премудрости и ведения Божия! Как непостижимы судьбы Его и неисследимы пути Его (Рим. 11:33
10 . Столь велик есть Бог, и еще больше Он (ибо, если все существо мое обращу я в язык, и тогда не буду в состоянии сказать о Нем как должно; даже если все Ангелы соединятся, и они не скажут как должно); настолько Бог благ и велик, но человек, истесавши камень, дерзнул сказать камню: ты бог мой (Іс. 44:17 Пс. 103:15 да произрастит земля зелень, траву, сеющую семя, дерево плодовитое, приносящее по роду своему плод (Бут. 1:11 Пс. 103:15
11 . Откуда многобожный обман эллинский? Бог бестелесен, отчего же обличаются в прелюбодеянии те, которых называют они богами? Умалчиваю я о Юпитеровых изменениях в лебедя, стыжусь говорить о превращениях его в вола, ибо мычание недостойно Бога – бог прелюбодей нашелся у эллинов, и они не стыдятся. Если он прелюбодей, то не должен называться богом. Рассказывают о смерти богов своих, о бедствиях, о поражении их молниею; видишь, с какого величия куда низошли они? Так напрасно ли Сын Божий сошел с неба, для того чтобы исцелить такую рану? Неужели напрасно пришел Сын, придя для того, чтобы познан был Отец? Видишь ли ты, что подвигло Единородного сойти с престола сущего одеснуюОтца? Отец был презираем; надлежало Сыну отвратить заблуждение это, ибо надлежало, чтобы Тот, Кто сотворил все, все принес Владыке всего, надлежало исцелить рану. Ибо что было хуже той болезни, как поклоняться камню вместо Бога?
О ересях
12 . И не только между язычниками старался распространить это диавол, но многие даже и из христиан лжеименных, недостойно носящих сладчайшее имя Христово, дерзнули нечестиво удалить Бога от Его творений. Я говорю о чадах еретических, бесчестных и безбожных, которые притворяются, что любят Христа, но поистине ненавидят Его. Ибо кто хулит Отца Христова, тот есть враг Сыну. Они дерзнули утверждать, что есть два Божества: одно благое, другое злое. Великая слепота! Если Божество, то, без сомнения, и благое. А если не благое, то на что и называть его Божеством? Ибо если Богу принадлежит благость, Ему свойственно человеколюбие, благотворительность, всемогущество, то должно быть одно из двух или Бога пусть именуют как по имени, так и по действию, или если хотят лишить Его Божеских действий, то пусть не называют Его Богом даже и по имени.
13 . Осмелились еретики говорить, что два бога и два источника добра и зла и что они не рождены. Если оба не рождены, то, без сомнения, равны, и оба равносильны; как же тьма совмещается со светом? Притом вместе ли они находятся, или раздельно? Вместе быть они не могут, ибо что общего у света с тьмою? (2Кор. 6:14
14 . Всех ересей изобретатель есть Симон-волхв; тот, упоминаемый в Деяниях Апостольских Симон, который хотел купить серебром непродаваемую благодать Духа Святого и который услышал: Нет тебе в сем части и жребия (Деян.8:21 ) и проч. О нем написано: Они вышли от нас, но не были наши (1Ін. 2:19 Симону, богу святому.
15 . Когда обольщение распространялось, то обличили его два добрых человека, Петр и Павел, старейшины Церкви, туда прибывшие, и величающегося мнимого бога, Симона, поразили внезапною смертью. Ибо когда Симон обещался вознестись на небеса и несом был по воздуху на колеснице злых духов, тогда рабы Божии, преклонивши колена и изъявивши то согласие, о котором сказал Иисус: если двое из вас согласятся на земле просить о всяком деле, то, чего бы ни попросили, будет им (Мф. 18:19 неизреченные слова, которых человеку нельзя пересказать (2Кор. 12:4
16 . Керинф развращал Церковь, равно и Карпократ, Евионей и Маркион, – язык безбожный. Он проповедал различных богов, одного доброго, другого справедливого, противореча Сыну, говорящему: Отче праведный! (Ін. 17:25 траву на поле, которая сегодня есть, а завтра брошена в печь, Бог так одевает (ср. Лк. 12:28 повелевает солнцу Своему восходить над злыми и добрыми и посылает дождь на праведных и неправедных (Мф. 5:45
17 . После него восстал другой, Василид, человек бесчестный, негодных нравов, проповедующий распутство. Старался распространить зло сие и Валентин, который проповедовал тридцать богов. Эллины считают не многих богов, а называющийся христианином, впрочем, не бывший таковым, дошел до такого заблуждения, что допустил целых тридцать. Он говорит, что Вит (бездна) (прилично ему, как бездне зла, начать учение от бездны) родил Си-гену (молчание) и от Сигены породил Логос (слово), что у эллинов Юпитер. Его Вит хуже того, который смесился с сестрою. Ибо Сигена была дочь Вита. Видишь нелепость, прикрытую видом христианства? Помедли несколько – и возненавидишь нечестие. Он говорит, что от Вита родились восемь эонов (веков), а от тех восьми – десять, а от сих десяти – двенадцать, мужского пола и женского. Откуда произошли они? Замечай пустословие из вымыслов. Где найдешь доказательство о бытии тридцати эонов? Написано, что крестился Иисус, бывший тридцати лет. Какое доказательство от сих тридцати лет, хотя и тридцати лет крестился Он? Он преломил пять хлебов для пяти тысяч, неужели потому пять и богов? Или неужели потому, что имел Он двенадцать учеников, двенадцать должно быть и богов?
18 . И это еще неважно в сравнении с прочим учением нечестия. Говорит он, что последнее божество есть мужского пола и женского, и это, как осмеливается говорить, есть София (премудрость). О безбожие! Ибо премудрость есть Христос, Единородный Сын Божий, а он эту премудрость в учении своем почел женщиной, тридцатой стихией и последней из рода богов. Ибо он говорит, что София восхотела увидеть первого бога и, не стерпев блеска его, упала с неба и отринута была из числа тридцати; потом начала стенать и в стенаниях своих родила диавола, а рыдая о своем отпадении, произвела море. Видишь ты нечестие? Как от мудрости родиться диаволу, от разума – злобе, от света – тьме? Валентин продолжает, что диавол породил других диаволов, из которых некоторые сотворили этот мир, говорит, что Христос сошел для того, чтобы отвлечь людей от Творца мира.
19 . Чтобы больше возненавидеть тебе их, выслушай, что говорят они о Христе Иисусе. Они учат, что по отпадении Софии, для того, чтобы число тридцати не потерялось, каждый из двадцати девяти эонов, по малейшей части снесши, произвели Христа, и говорят о Нем, что Он мужчина и женщина. Есть ли что нечестивее их? Есть ли что несчастнее их? Я повествую тебе о заблуждении их для того, чтобы ты больше возненавидел их. Итак, убегай нечестия и не приветствуй такого человека, чтобы не приобщиться бесплодным делам тьмы. Даже не любопытствуй о них и не желай вступать с ними в разговор.
20 . Отвращайся всех еретиков, а особенно того, который имеет наименование от мании (бешенства) и явился недавно в царствование Прова (семьдесят лет, как началось это заблуждение); ныне еще есть люди, которые своими глазами видели его. Однако же ты не потому, что он жил в недавнее время, отвращайся его, но отвращайся злочестивых догматов, отвращайся виновника зла, вместилища всякой нечистоты, того, который принял скверное из всех ересей. Он, поставляя себе за честь отличиться в зле, собрав все и составив одну ересь, исполненную богохульства и всякого беззакония, развращает Церковь(а паче находящихся вне Церкви), ходя и поглощая подобно льву. Не внимай льстивым словам их, ни мнимому смирению. Ибо они суть змеи, порождения ехидны. И Иуда говорил: радуйся, Равви! – и предавал Его. Не смотри на лобзания, но опасайся яда.
21 . И чтобы не подумали, что я обличаю его напрасно, в кратких словах скажу, кто этот Манес, а частью и о том, чему он учит. Ибо обо всем мерзком его учении во всю жизнь не рассказать как должно. Надобно вспомнить о том, что помогло бы тебе в нужное время. Что сказал я и прежде этого, то же скажу и теперь, чтобы те, которые сего не знают, узнали, а которые знают, вспомнили о том. Не из христиан Манес, нет! И не извержен из Церкви, по примеру Симона, ни он, ни те, которые тому же учили прежде его. Ибо он тать чужих зол, присвоивший себе их; как же это и каким образом, об этом надо выслушать.
22 . Некто Скифиан был в Египте по происхождению сарацинянин; он ничего не имел общего ни с иудеями, ни с христианами. Поселившись в Александрии и проводя жизнь по примеру Аристотеля, сочинил четыре книги: одну, называемую Евангелием, которая не деяния содержит Христовы, но имеет только это наименование, другую, называемую книга Глав, третью – Таинств, четвертую, которую и теперь имеют в руках, – Сокровищ. У него был ученик по имени Теревинф, но когда вышесказанный Скифиан пришел в Иудею и начал развращать эту страну, то Господь, болезнью умертвивши его, прекратил действие этой заразы.
23 . А ученик зла Теревинф, будучи наследником золота и книг, и ереси, когда прибыл в Палестину и в Иудее начали признавать и обличать его, рассудил переселиться в Персию. Но чтобы здесь по имени его не узнали, то он назвал себя Вудою. Впрочем, имел он здесь и противников себе в жрецах Мифры3 , и после многих словопрений и состязаний обличен был. И, наконец, будучи гоним, прибег к некоторой вдовице. Потом, взойдя в верхнюю часть дома и призвав духов воздушных, которых манихеи и поныне под проклятой смоковницей призывают, будучи поражен от Бога, пал с высоты дома и испустил дух. Таким образом, потреблен был и этот второй зверь.
24 . Впрочем, остались памятники нечестия – книги его; вдовица была наследницей и книг его, и имения. Но не имея ни сродников, ни другого кого, рассудила купить на деньги отрока по имени Куврика и, усыновив его, научила персидским наукам, как сына, и изощрила злой меч против человечества. И Куврик, бесчестный раб, возрастал среди философов и по смерти вдовицы получил в наследство и книги, и деньги. Потом, чтобы рабское имя не бесчестило его, он вместо Куврика назвал себя Манесом, что на персидском языке значит «беседа». Ибо как он показывал из себя некоторого словесника, то и назвался Манесом, как бы отличным каким-нибудь собеседником. Впрочем, в то время, когда хотел он приобрести себе славу на языке персидском, Промысл Божий, сверх его намерения, его же самого заставил быть своим обличителем: так что, думая почтить себя именем своим в Персии, грекам возвестил, что он взял имя от бешенства.
25 . Дерзал он называть себя утешителем. Написано: но кто будет хулить Духа Святаго, тому не будет прощения вовек (Мк. 3:29 от трех трясется земля, четырех она не может носить: раба, когда он делается царем (Притч. 30:21-22
26 . При моем повествовании о премногих злодеяниях его вспомни, во-первых, богохульство его, во-вторых, и рабство. Рабство не постыдно, но то худо, что, находясь в рабстве, он представлял себя свободным. В-третьих, обман его в обещании; в-четвертых, умерщвление отрока; в-пятых, бесчестное заключение в темницу. Да и не одно только бесчестное заключение, но и бегство из темницы. Ибо тот, который называл себя утешителем и подвижником истины, убежал; не был он преемником Иисуса, охотно идущего на Крест, но был противник Ему, беглец. После того царь персидский приказал умертвить стражей темничных. Гордость Манеса была причиной смерти отрока, а бегство его было причиной смерти стражей. Неужели тому, который был виновен в смерти, должно поклоняться? Не надлежало ли ему, подражая Иисусу, сказать: если Меня ищете, оставьте их (Ін. 18:8 возьмите меня и бросьте меня в море… ради меня постигла вас эта великая буря (Йон. 1:12
27 . Манес убегает из темницы и приходит в Месопотамию, но встречает его с оружием правды епископ Архелай. Обличив его при судьях, выбранных из философов, сделал собрание слушателей из эллинов, чтобы судьи из христиан не показались судьями снисходительными. Скажи, говорит Архелай к Манесу, что ты проповедуешь? А он, имея уста, как гроб отверстый, начал речь сначала с хулы Творца всех вещей, говоря: «Бог Ветхого Завета есть изобретатель зла. Он говорит Сам о Себе: Я есть огнь поядающий (Повт. 4:24 Огонь пришел Я низвести на землю? (Лк. 12:49 Господь умерщвляет и оживляет (1Сам. 2:6 идите от Меня, проклятые, в огонь вечный (Мф. 25:41 Я… делаю мир и произвожу бедствия (Іс. 45:7 не мир пришел Я принести, но меч (Мф. 10:34
28 . Потом Манес говорит ему: какой Бог ослепляет? А Павел говорит: для неверующих, у которых бог века сего ослепил умы, чтобы для них не воссиял свет благочествования (2Кор. 4:4 Если же закрыто благовествование, то закрыто для погибающих (ср. 2Кор. 4:3 святыни псам (Мф. 7:6 потому говорю им притчами, что они видя не видят? (Мф. 13:13 глаза свои сомкнули? (Мф. 13:15 Всякому неимеющему дастся и приумножится, а у имеющего отнимется и то, что имеет (Мф. 25:29
29 . Можно, как некоторые объясняют (изъяснение, впрочем, не худое), и то сказать: если и ослепил разумы неверных, то с благой целью ослепил, чтобы они обратились к делам святым. Ибо Он не сказал: ослепил их души, но – разумы неверных. Сказанное же вот что значит: ослепи злые помыслы прелюбодея, и человек спасен. Ослепи помысл разбойника на грабительство и разбои, и человек спасен. Но ты не хочешь таким образом понимать. Есть и другое изъяснение. Ослепляет и солнце людей, имеющих тупое зрение, и больные глазами ослепляются, быв поражены светом, не потому, чтобы солнцу свойственно было ослеплять, но потому, что очи не видят по состоянию своему. Так и недугующие сердечным неверием не могут созерцать лучей Божества. Не сказал Он: ослепил разумы для того, чтобы не слышать Евангелия, но чтобы для них не воссиял свет благочествования о славе Христа (2Кор. 4:4
30 . Этими и другими многими словами отражаем был змей. Таким образом, препираясь, побеждал Архелай Манеса. Убежавший из темницы бежит опять и отсюда, бежав от противоборца, приходит в незнатную весь, по примеру змея, который в раю, оставив Адама, приступил к Еве. Но добрый пастырь Архелай, заботящийся об овцах, когда услышал о бегстве, тотчас, погнавшись за волком, спешил найти его. А Манес, увидев нечаянно противника своего, скрылся и убежал; убежал в последний раз. Ибо воины царя персидского, которые везде искали его, схватили беглеца. И тот суд, который он должен был принять перед Архелаем, приносят ему царские воины. Берут Манеса, которому поклоняются ученики его, берут и ведут к царю. Царь укорил его в обмане и в побеге, осмеял рабское положение его, отомстил за смертьотрока, обвинил и в смерти стражей. По персидскому закону повелевает с Манеса снять кожу, оставшееся тело отдать на съедение зверям, а вместилище мерзких мыслей, кожа, наподобие мешка, повешена была перед воротами, потому что, называя себя утешителем и объявляя о себе, что он знает и будущее, не узнал о своем бегстве и о том, что он будет пойман.
31 . У Манеса были три ученика: Фома, Вадда и Ерма. Никто не читай Евангелие от Фомы, ибо оно не есть Писание одного из двенадцати апостолов, но одного из трех злых учеников Манесовых. Никто не сообщайся с душегубцами манихеями, которые выдают себя за строгих постников, употребляя с плевой приготовленную воду; которые порицают Творца снедей, а лучшие снеди пожирают; которые учат тому, что исторгающий траву сам в нее превращается. Если вырывающий травы или что-либо из зелий в то сам обращается, то земледельцы и садоводы в какие виды должны будут обратиться? Столько деревьев посек садовник, как мы видим, в которое же из них обращается он? Смешное поистине учение, достойное осуждения и срамное! Один и тот же человек, будучи пастырем овец, и овцу заклал в жертву, и волка убил. Во что же он должен превратиться? Многие из людей ловили птиц и рыб. В которых же из них они превратиться должны?
32 . Пусть отвечают на это чада праздности манихеи, сами не трудящиеся и поедающие приготовляемое трудящимися. Приносящих им снеди принимают они с веселым видом и вместо благословений проклинают их. Ибо когда какой-либо неразумный человек принесет что-нибудь им, то говорит (манихей): немного за дверьми постой, и я благословлю тебя; потом, взявши в руки хлеб (как признались в том обратившиеся из них), говорит манихей хлебу: «Я тебя не сотворил», – и произносит проклятие на Высочайшего, и клянет Сотворившего, и таким образом ест сотворенное. Если ненавидишь снеди, то зачем с веселым видом смотришь на принесшего их? Если благодаришь принесшего, то зачем произносишь хулу на Бога, Который сотворил и уготовал снеди? Потом говорит: «Я тебя не сеял, пусть будет посеян тот, кто тебя сеял. Я тебя не жал серпом, пусть будет пожат тот, кто жал тебя. Я на огне не пек тебя, пусть испечен будет тот, кто пек тебя». Хорошее воздаяние благодарности!
33 . Велики и эти злодеяния, но еще неважны в сравнении с другими. При мужчинах и женщинах я не смею говорить о крещении их; не смею говорить, во что обмакают они смокву и дают жалким людям. Надобно объяснить это только намеками. Мужчины пусть представят то, что случается с ними в сновидениях, а женщины – то, что бывает при месячных очищениях. Скверним поистине уста, говоря это. Более ли достойны презрения эллины? Безбожнее ли их самаряне? Иудеи нечестивее ли их? Любодеи сквернее ли их? Соблудивший в один час совершает дело похоти, а осквернившись, осуждает поступок свой, и хочет омыть себя, и сознает гнусность поступка. А манихей полагает скверну эту на середину почитаемого им жертвенника и оскверняет и язык, и уста, и из таких-то уст принимаешь ты, человек, учение? С таким-то человеком встретившись, обнимаешь его и целуешь? Кроме прочего нечестия их, не должен ли ты убегать скверны, убегать людей, которые хуже самых распутных, гнуснее всякой общенародной любодеицы?
34 . Об этом возвещает тебе Церковьи научает; и скверн касается она, чтобы тебе не оскверниться. Говорит о язвах, чтобы ты не был уязвлен. Для тебя довольно только знать это, а узнать на опыте берегись. Бог гремит, мы все содрогаемся, а они богохульствуют. Бог посылает молнию, мы все падаем на землю, а они языком своим злословят небеса. Иисус говорит об Отце Своем, что Он повелевает солнцу Своему восходить над злыми и добрыми и посылает дождь на праведных и неправедных (Мф. 5:45
35 . Но да избавит нас Господь от такового заблуждения, да возбудит в вас вражду против змея, чтобы как они стерегут пяту вашу, так и вам попрать главу их. Помните сказанное: какое согласие у тебя с ними? Что общего у света с тьмою? (2Кор. 6:14 Мф. 5:28
36 . Присоединись к овцам, убегай волков, от Церкви не отлучайся, отвращайся даже тех, которые некогда подозреваемы были в этом. И если не узнаешь, что они долгое время раскаиваются, то скоро не вверяй себя им. Предана тебе истина о единовластительстве Божием, распознавай, как травы, учение. Будь искусным купцом, хорошего держись, удерживайся от всякого рода зла (1Сол. 5:21-22
* * *
3 Так назывались поклонявшиеся солнцу.
Огласительное поучение седьмое [К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления, на слова из Послания к Ефесянам: Для сего преклоняю колени мои пред Отцем Господа нашего Иисуса Христа и проч. (Еф.3:14
1 . Вчера достаточно говорил я вам о единовластительстве Божием; достаточно, говорю, разумея не то, чтобы слово мое было вполне совершенно (ибо достигнуть сего вовсе невозможно существу смертному), но то, сколько я мог сказать по своей немощи. Тогда вместе показал я вам и все увертки безбожных еретиков, многоразличным образом заблуждающихся. Теперь, обнаруживши их срамоту и душевный яд и упомянувши обо всем их учении (что я делал не для того, чтобы причинить им вред, но чтобы принести им большую пользу), снова выйдем против них и примем спасительные уроки истинной веры, соединяя с достоянием единовластительства Божия достояния отечества и веруя во единого Бога Отца. Ибо мы не во единого только Бога должны веровать, но вместе обязаны благочестно признавать, что Он есть и Отец Единородного Сына, Господа нашего Иисуса Христа.
2 . Потому-то мы возвышеннее судим, нежели иудеи, которые в своем учении хотя и признают единого Бога Отца (да и это многократно отвергали, впадая в идолослужение), но не признают, что Он есть Отец и Господа нашего Иисуса Христа, умствуя против своих пророков, которые говорят в Божественном Писании: Ты Сын Мой; Я ныне родил Тебя (Пс. 2:7 против Господа и против Помазанника Его (Пс. 2:2 никто не приходит к Отцу, как только (Ін. 14:6 Я дверь, и Я путь (Ін. 10:7,14:6 Он будет звать Меня: Ты отец мой, Бог мой и твердыня спасения моего. И Я сделаю его первенцем, превыше царей земли (ср. Пс. 88:27-28 как дни неба… как солнце, предо Мною, вовек будет тверд, как луна (ср. Пс. 88:30,37-38 из чрева прежде денницы подобно росе рождение Твое (Пс. 109:3 пребудет с солнцем, и прежде луны рода родов (Пс. 71:5
3 . Но пусть иудеи по обыкновенному своему неверию заблуждаются, когда хотят, по поводу как этих слов, так и других подобных. Мы же, напротив, принимаем благочестное учение веры, когда поклоняемся единому Богу, Отцу Иисуса Христа (ибо Того, Кто всем дарует силу рождать, лишать этой самой силы есть дело нечестивое). Веруем во единаго Бога Отца, да таким образом вера во Христа, еще прежде, нежели начнем излагать учение собственно о Христе, вселится в сердцах слышащих, будучи нимало не отделяема от того, что сказано об Отце.
4 . Ибо имя Отца при самом произнесении Его уже дает разуметь и о Сыне, точно так же, как, изрекши имя Сына, тотчас представляем в уме своем и Отца. Ибо если Отец, то, без сомнения, Он есть Отец Сына; и если Сын, без сомнения, Он есть Сын Отца. Потому, чтобы из этих слов: во единого Бога Отца Вседержителя, Творца небу и земли, видимым же всем и невидимым, когда после присоединяем к ним: и во единого Господа Иисуса Христа, – не вывел кто нечистого заключения, будто Единородный в порядке занимает второе место после неба и земли, мы, прежде нежели наименовали небо и землю, наименовали Бога Отцом, чтобы, таким образом помышляя об Отце, вместе помышляли и о Сыне. Ибо между Сыном и Отцом нет ничего, что разделяло бы Их.
5 . Итак, Бог хотя есть Отец многих, но не в собственном смысле, а по естеству и по самой истине есть Отец единого только, Единородного Сына, Господа нашего Иисуса Христа, не во времени начавший быть Отцом, но от века Отец Единородного; ибо прежде не был Он без Сына и не родил Его впоследствии, размыслив Сам с Собой. Этот Отец прежде всякого существа, прежде всякого знания, прежде времени и всех веков имеет достояние Отца; Отец поэтому более, нежели по другим Его совершенствам, должен быть чтим; Отец, сделавшийся таковым не по страсти, не от совокупления, не по неведению, Отец без истощания, без умаления, без изменения. Всякий дар совершенный нисходит свыше, от Отца светов, у Которого нет изменения, и ни тени перемены (ср. Як. 1:17 все предано Мне Отцем Моим (Мф. 11:27 Я чту Отца Моего (Ін. 8:49 Я соблюл заповеди Отца Моего и пребываю в Его любви (Ін. 15:10 Благословен Бог и Отец Господа нашего Иисуса Христа, Отец милосердия и Бог всякого утешения. Для сего преклоняю колени мои пред Отцем Господа нашего Иисуса Христа, от Которого именуется всякое отечество на небесах и на земле (2Кор. 1:3 Еф.3:14–15 ), и прославляем Его вместе с Единородным. Ибо всякий, отвергающий Сына, не имеет и Отца, напротив, исповедающий Сына имеет и Отца; и мы сознаем, что Господь Иисус Христос в славу Бога Отца (1Ін. 2:22-23
6 . Итак, мы поклоняемся Отцу Христа, Творцу неба и земли, Богу Авраама, Исаака и Иакова, в честь Которого и прежде здесь прямо против нас воздвигнут был храм. Не будем слушать еретиков, отделяющих Ветхий Заветот Нового, но имеем веру Иисусу Христу, Который говорит о храме: или вы не знаете, что Мне должно быть в том, что принадлежит Отцу Моему? (ср. Лк. 2:49 возьмите это отсюда и дома Отца Моею не делайте домом торговли (Ін. 2:16 Не две ли малые птицы продаются за ассарий? И ни одна из них не упадет на землю без воли Отца вашего (Мф. 10:29 Взгляните на птиц небесных: они ни сеют, ни жнут, ни собирают в житницы; и Отец ваш Небесный питает их (Мф. 6:26 Отец Мой доныне делает, и Я делаю (Ін. 5:17
7 . Впрочем, чтобы кто-либо или по простоте, или по злонамеренности из этих слов Христа: восхожу к Отцу Моему и Отцу вашему (Ін. 20:17 восхожу к Отцу Моему и Отцу вашему; не сказал: к Отцу нашему, но отдельно сказал сначала о Себе: к Отцу Моему, Который есть Отец Его по естеству, а потом присовокупил: и к Отцу вашему, каковым Он есть для них по усыновлению их Себе. Хотя мы получили полное право взывать в наших молитвах: Отче наш, Иже еси на небесех (Мф. 6:9
8 . Если же кто хочет знать, почему мы Бога называем Отцом, тот пусть послушает доброго наставника Моисея, который говорит: не Он ли Отец твой, Который усвоил тебя, создал тебя и устроил тебя? (Повт. 32:6 ныне, Господи, Ты – Отец наш; мы – глина, а Ты – образователь наш, и все мы – дело руки Твоей (Іс. 64:8
9 . А чтобы ты еще лучше узнал, что не везде в Божественном Писании называется Отцом Отец только естественный, то выслушай слова Павла: Ибо, хотя у вас тысячи наставников во Христе, но не много отцов; я родил вас во Христе Иисусе благовествованием (1Кор. 4:15 отцом был я для нищих (Йов. 29:16 се, Матерь твоя, а Марии: се, сын Твой (Ін. 19:27,26 Иосиф же и Матерь Его дивились (Лк. 2:33 не знал Ее, как наконец Она родила Сына Своего первенца (Мф. 1:25
10 . Это мимоходом сказано вам, как будто для напоминания. Присовокупим теперь и другое свидетельство в доказательство того, что Бог называется Отцом людей не в собственном смысле. У Исаии читаются эти слова, обращенные к Богу: Только Ты – Отец наш; ибо Авраам не узнаёт нас, и Израиль не признаёт нас своими (Іс. 63:16 Прим. Ред.) Отец сирот и судья вдов (Пс. 67:6 И ныне прославь Меня Ты, Отче, у Тебя Самого славою, которую Я имел у Тебя прежде бытия мира (Ін. 17:5
11 . Итак, мы веруем во единого Отца Бога неисследимого и неизглаголанного, Которого никто не видел из людей: Единородный только Сын… Он явил (Ін. 1:18 Кто есть от Бога; Он видел Отца, лицо Которого Ангелы всегда видят на небесах (Ін. 6:46
12 . Доведя до этого места мое слово и упомянув кратко о всех тех местах, в которых Бог возвещается Отцом человеков, я крайне изумляюсь, представляя себе неблагодарность людей. Бог, по неизреченному человеколюбию, благоволил назваться Отцом людей, небесный – Отцом земных, Творец веков – Отцом сущих во времени, Содержащий всю землю дланью -Отцом таких, которые на земле подобны саранче, а человек, оставив пренебесного Отца, сказал дереву: «ты мой отец», и камню: «ты родил меня» (Єр. 2:27 и забудь народ твой и дом отца твоего (Пс. 44:11
13 . Да не только древа и камни, но некоторые избрали себе отцом и самого сатану – душегубца. Господь, обличая таковых, сказал: Вы делаете дела отца вашего диавола (Ін. 8:41 Дети Божии и дети диавола узнаются так (1Ін. 3:10 А тем, которые приняли Его, верующим во имя Его, дал власть быть чадами Божиими (Ін. 1:12
14 . Итак, зная это, будем вести жизнь духовную, чтобы удостоиться усыновления Богу. Ибо все, водимые Духом Божиим, суть сыны Божий (Рим. 8:14 если бы вы были дети Авраама, то дела Авраамовы делали бы (Ін. 8:39 Ибо если вы называете Отцом Того, Кто нелицеприятно судит каждого по делам, то со страхом проводите время странствования вашего… Не любите мира, ни того, что в мире: кто любит мир, в том нет любви Отчей (1Пет. 1:17 1Ін. 2:15 чтобы они (люди. – Прим. Ред.) видели наши добрые дела и прославляли Отца нашего Небесного (Мф. 5:16 1Пет. 5:7 Мф. 6:8
15 . А чтя Отца пренебесного, да чтим и отцов наших по плоти, поскольку в законе и пророках ясно Сам Господь заповедал: Почитай отца твоего и мать твою, чтобы продлились дни твои на земле (Вих. 20:12 Дети, повинуйтесь своим родителям во всем, ибо это угодно Господу (ср. Еф.6:1 ). Господь не сказал просто: кто любит отца или мать, не достоин Меня (Мф. 10:37 более Меня. Тогда должно следовать этой заповеди, когда земные отцы мудрствуют противное Отцу Небесному, а когда они нимало не препятствуют нам в деле благочестия, мы же, напротив, увлекаясь развратом и забывая благодеяния их, оказанные нам, презираем их, то в сем случае падает на нас следующее изречение: злословящий отца или мать смертью да умрет (Мф. 15:4
16 . Превосходное и первое дело благочестия христианского есть почитать родителей, вознаграждать труды, понесенные ими при воспитании нашем, и всеми силами стараться о доставлении им успокоения. Ибо хотя бы мы и весьма многое им возвратили, все, впрочем, никак не возможем сами опять их родить. Будем с ними поступать так, чтобы они, будучи упокоены нами, утверждали нас своими благословениями, какие благоразумно восхитил запинатель Иаков, и чтобы Отец Небесный, приняв это благое расположение нашей воли, удостоил нас вместе с праведными воссиять, как солнце в Царствии Отца нашего (ср. Мф. 13:43
Огласительное поучение восьмое [К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления, на слово: Вседержителя. На слова из пророка Иеремии: Великий в совете и сильный в делах, Которого очи отверсты на все пути сынов человеческих и проч. (Єр. 32:19
1 . Верой во единого Бога мы испровергаем всякое заблуждение многобожников, имея это оружие против язычников и против всякого неприязненного усилия еретического; а когда присовокупляем: во единаго Бога Отца, то этим ополчаемся против обрезанных, отвергающих Единородного Сына Божия. Вчера сказано было, что и прежде подробного исследования о Господе нашем Иисусе Христе, в то самое время, когда произносим – Отец, уже показываем, что Он есть Отец Сына, чтобы, как представляем в уме, что есть Бог, точно так же представляли, что Он и Сына имеет. Теперь присовокупляем к этому то, что Он есть и Вседержитель. А это мы говорим, имея в виду как язычников и иудеев, так и всех вообще еретиков.
2 . Ибо одни из язычников называли Бога душой мира, другие думали, что власть Его простирается на одно только небо, а на землю нет, а некоторые, вместе с ними заблудившись, превратно поняв эти слова: и до облаков истина Твоя (Пс. 107:5 Взойду ли на небо – Ты там; сойду ли в преисподнюю – и там Ты (Пс. 138:8
3 . Но еретики, как я и прежде сказал, не признают Единого Вседержителя Бога. Вседержитель есть Тот, Кто всем обладает, над всем имеет власть, но говорящие, что один есть Господь души, другой тела, конечно, такого Господа называют несовершенным. Ибо как Он будет совершен, когда другому предоставляет что-либо? Имеющий власть над душой, а над телом не имеющий власти что за Вседержитель? И господствующий над телами, а над душами не имеющий власти также что за Вседержитель? Но Господь обличает таковых, говоря вопреки им: бойтесь более Того, Кто может и душу и тело погубить в геенне (Мф. 10:28 Мф. 12:29
4 . Божественное Писание и учение истины признают Единого Бога, Который хотя над всем владычествует Своим могуществом, но многое также терпит по Своему изволению. Он владычествует и над идолопоклонниками, но терпит их по Своему незлобию. Владычествует и над отметающимися Его еретиками, но терпит их по великому Своему снисхождению, владычествует и над диаволом, но и сего терпит: терпит не по слабости, будто бы побеждаем был от него. Ибо диавол есть начало создания Господня (Йов. 40:14
5 . Итак, ничто не изъято от власти Божией, что утверждает и Писание: ибо все служит Тебе (Пс. 118:91 владычество… вечное и… Царство в роды и роды (Дан. 4:31
6 . Богатство, золото и серебро не принадлежит диаволу, как думают некоторые. Ибо верному […целый мир богатства, а у неверного – ни обола.] (Притч. 17:6 Мое серебро и Мое золото (Ог. 2:8 кому хочу, даю (Лк. 4:6 Алкал Я, и вы дали Мне есть (Мф. 25:35 Был наг, и вы одели Меня (Мф. 25:36 Продай, сказано, имение твое и раздай нищим; и будешь иметь сокровище на небесах (Мф. 19:21
7 . Это сказано мною против еретиков, которые проклинают стяжание имущества и рабов. Тебе же я не желаю быть рабом богатства, не желаю также, чтобы ты на то, что даровано тебе Богом для пользы, смотрел как на нечто враждебное. Итак, никогда не говори, что богатство принадлежит диаволу. Хотя диавол и сказал, что все это он отдаст Христу, ибо оно предано ему (см. Мф. 4:9
8 . Итак, один есть Бог Отец Вседержитель, Которого еретики дерзнули бесславить. Ибо дерзнули бесславить Господа Саваофа, седящаго на Херувимах (Пс. 79:2 Отцу Господа нашего Иисуса Христа (Рим. 15:6 Но я к Богу обратился бы, предал бы дело мое Богу, Который творит дела великие и неисследимые, чудные без числа… окрест Бога страшное великолепие (Йов. 5:8-9,37:22
Огласительное поучение девятое [К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления, на слова: Творца небу и земли, видимым же всем и невидимым. И также на слова Иова: Кто этот, омрачающий Провидение словами без смысла? и проч. (ср. Йов. 38:2
1 . Невозможно видеть Бога телесными очами, ибо бестелесное не может быть предметом зрения телесного, и это засвидетельствовал Сам Единородный Сын Божий, Который говорит: Бога не видел никто никогда (Ін. 1:18 человек не может увидеть Меня и остаться в живых (Вих. 33:20 О, если бы Ты расторг небеса и сошел! горы растаяли бы от лица Твоего (Іс. 64:1
2 . Итак, невозможно видеть существа Божия телесными очами, но возможно от дел Божественных восходить к созерцанию Всемогущества, как говорит Соломон: ибо от величия красоты созданий сравнительно познается Виновник бытия их (Прем. 13:5 сравнительно, ибо Бог тем более представляется каждому, чем более человек занимается созерцанием тварей; и, чем более посредством рассматривания возвышает сердце свое, тем более созерцает он Бога.
3 . Хочешь ли знать, что постигнуть естество Божие невозможно? Скажут тебе об этом три отрока, в огненной пещи хвалившие Бога: Благословен Ты, видящий бездны, восседающий на Херувимах (Дан. 3:54 Иезекииль и сделал им возможное описание, сказав, что каждый имеет четыре лица: человеческое, львиное, орлиное и тельчее, и каждый имеет шесть крил, и очи у них отовсюду, и под каждым находится четверочастное колесо (см. Єз. 1:6,10:12,1:15,17 Іс. 6:2
4 . Это сказано вам потому, что следует учение веры, так как мы и говорим: Веруем во единаго Бога Отца Вседержителя, Творца небу и земли, видимым же всем и невидимым, чтобы нам содержать в памяти, что Отец Господа нашего Иисуса Христа есть вместе Тот же Самый, Который сотворил небо и землю; и чтобы оградить себя от заблуждений безбожных еретиков, которые дерзнули нечестиво проповедовать о премудром Художнике всего мира сего и которые хотя и видят телесными очами, но лишены душевного зрения.
5 . Что они могут опорочить в этом великом деле Божием? Созерцая пространство небес, они должны были бы поразиться удивлением, они должны бы поклониться Тому, Который поставил небо, как шатер (Іс. 40:22 да будет твердь посреди воды (Бут. 1:6
6 . Также, не следует ли удивляться, взирая на устроение солнца? Будучи, по-видимому, столь малым сосудом, вмещает великую силу, ибо, являясь на востоке, до запада распространяет свет свой; утреннее восхождение его описывая, псалмопевец сказал: и оно выходит, как жених из брачного чертога своего (Пс. 18:6 День дню передает речь, и ночь ночи открывает знание (Пс. 18:3
7 . Никто да не соглашается с теми, которые говорят, что иной есть творец света, иной – тьмы, но да вспомнит слова Исаии: Я образую свет и творю тьму (Іс. 45:7
8 . Надлежало бы им поразиться удивлением, смотря не только на устроение солнца и луны, но и на правильное расположение звезд, на их беспрепятственное течение и на благовременное каждой из них восхождение; как одни из них показывают лето, а другие зиму и как иные означают время сеяния, а другие знаменуют наступающее время плавания, и человек, сидя на корабле и плавая по неизмеримым волнам, посредством наблюдения звезд управляет кораблем. О сих-то действиях хорошо говорит Писание: и будут светила на тверди небесной для отделения дня от ночи, и для знамений, и времен, и дней, и годов (Бут. 1:14
9 . Есть ли у дождя отец? Или кто рождает капли росы? (Йов. 38:28 Разумеешь ли равновесие облаков? (Йов. 37:16 Кто может расчислить облака своею мудростью и удержать сосуды неба? (Йов. 38:37 облако не расседается под ними (Йов. 26:8 изводит ветер из хранилищ Своих? (Пс. 134:7 Кто же, как сказали мы прежде, рождает капли росные? Из чьего чрева исходит лед? (Йов. 38:28-29
10 . Что же? За это хулить ли надлежало Творца или лучше поклониться Ему? И до этого я еще не говорил о сокровенных делах Его премудрости. Посмотри на весну и на цветы всякого рода, которые при самом сходстве различны; посмотри, как красна роза и бела лилия: они от одного дождя и из одной земли. Кто разнообразил их? Кто сотворил их? Рассуди, какая соблюдается бережливость: одно вещество дерева частью обращается в кору, а частью в различные плоды, а Художник один. В одной виноградной лозе часть идет в ветвь, часть в отпрыски, часть в листья, часть в кисть и часть в ягоды. Подивись и тому, сколь частыми коленами препоясал Художник тростник. Из одной земли пресмыкающиеся происходят, и звери, и скоты, и деревья, и снеди, и золото, и серебро, и медь, и железо, и камень. Одно естество воды, но из него рождаются рыбы и птицы; и как одни плавают в водах, так и другие летают в воздухе.
11 . Это – море великое и пространное: там пресмыкающиеся, которым нет числа (Пс. 103:25 доселе дойдешь и не перейдешь, и здесь предел надменным волнам твоим (Йов. 38:11
12 . Кто может исследовать естество птиц воздушных? Одни из них имеют язык, способный к пению, другие различными испещрены цветами, иные, взлетев на высоту, среди воздуха стоят неподвижно, например ястреб. Ибо по Божественному повелению летает ястреб и направляет крылья свои на полдень (Йов. 39:26 да произведет земля душу живую, по роду ея, скотов, и гадов, и зверей (ср. Бут. 1:24-25 Пойди к муравью, ленивец, посмотри на действие его, и будь мудрым (Притч. 6:6 [пойди к пчеле и познай, как она трудолюбива] (Притч. 6:8 Как сладки гортани моей слова Твои! лучше меда устам моим (Пс. 118:103
14 . Не достоин ли Художник прославления? Если ты и не знаешь естества всех тварей, то неужели поэтому худы они? Да и можешь ли знать действие всех растений? Или уразуметь в полноте пользу, происходящую от всякого животного? Даже и от ядовитых змей предохранительные средства даны людям для исцеления. Но ты скажешь мне: страшен змей – бойся Господа, и не сможет навредить тебе. Язвителен скорпион – бойся Господа, и не уязвит тебя. Лев кровожаден – бойся Господа, и будет сидеть с тобой, как с Даниилом. Истинно, действиям животных удивляться надобно: как одни из них имеют острые жала, например скорпион, у других сила в зубах, иные же когтями действуют в борьбе, а у василиска сила во взоре. Итак, из различных творений заключай о силе Творца.
15 . Но, может быть, ты этого не разумеешь: нет у тебя ничего общего с чуждыми для тебя животными. Взойди же в себя самого и из собственного естества познай Художника. Сделано ли что-нибудь в теле твоем, достойное порицания? Управляй самим собой, не будет из всех ни одного члена негодного. Вначале Адамнаг был в раю с Евой, но не за члены был изгнан. Ибо не члены являются причиной греха, но те, которые во зло употребляют члены; Творец членов премудр. Кто уготовал к чадородию пространные ложесна? Кто бездушный плод одушевляет в них? Кто жилами и костями связывает нас, кожей и плотью облекает, и, как только младенец родится, из сосцов изводит молоко? Как младенец возрастает в отрока, потом в юношу, далее в мужа, наконец, пременяется в старца? И между тем никто не примечает непрерывного сего изменения. Каким образом пища частью претворяется в кровь, частью отделяется на испражнение и частью обращается в тело? Кто непрестанно движет сердце? Кто премудро оградил веждями нежность очей? Различное и удивительное строение глаз едва изъясняют большие книги врачей. Кто единократное переведение духа передает всему телу? Видишь, человек, Художника? Видишь премудрого Творца?
16 . Итак, вот что тебе предложил я в слове своем, оставив еще великое множество другого, наипаче относящегося к миру бестелесному и невидимому, как для того, чтобы ты возненавидел хулящих премудрого и благого Творца, так и для того, чтобы из сказанного и читанного и из того, что сам можешь найти или познать, и также пленяясь красотою созданий и познавая Виновника красоты (см. Прем. 13:3 Как многочисленны дела Твои, Господи! Все соделал Ты премудро (Пс. 103:24
Огласительное поучение десятое [К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления, на слова: И во единаго Господа Иисуса Христа; и также на слова из Первого послания к Коринфянам: Ибо хотя и есть так называемые боги, или на небе, или на земле, так как есть много богов и господ много, – но у нас один Бог Отец, из Которого все, и мы для Него, и один Господь Иисус Христос, Которым все, и мы Им и проч. (1Кор. 8:5-6
1 . Те, которые научились веровать во единого Бога, Отца Вседержителя, должны веровать и в Сына Единороднаго, ибо отвергающий Сына не имеет и Отца (1Ін. 2:23 Я есмь дверь, – говорит Иисус (Ін. 10:9 никто не приходит к Отцу, как только через Меня (Ін. 14:6 Отца не знает никто, кроме Сына, и кому Сын хочет открыть (Мф. 11:27 не верующий в Сына не увидит жизни, но гнев Божий пребывает на нем (Ін. 3:36 Сына Своего Единородного. Тягостно для царя, когда бесчестят простого воина, гнев его увеличится, когда кто-либо из отличнейших его телохранителей или друзей будет обесчещен. Но если кто оскорбит Единородного Сына Царева, тогда кто умолит Отца, раздраженного за Единородного Сына?
2 . Итак, если кто хочет быть благочестивым почитателем Бога, тот да поклоняется Сыну, в противном случае Отец не принимает служения. Отец от небес возгласил так: Сей есть Сын Мой возлюбленный, в Котором Мое благоволение (Мф. 3:17 Господь сказал Мне: Ты Сын Мой (Пс. 2:7
3 . Ты веруй во единого Господа Иисуса Христа, Сына Божия Единородного; во единого говорим, да Единородное будет Сыновство; во единого, чтобы ты не подумал, что есть другой; во единого, чтобы различно изображаемых действий Его нечестиво ты не распространил на многих сынов. Он называется Дверью, однако не относи этого наименования к двери деревянной, но к Двери разумной, живой, распознающей входящих. Называется Путем, не ногами попираемым, но ведущим к Отцу Небесному. Называется Агнцем (Деян.8:32 ), не бессловесным, но очищающим мир от грехов честною Своею Кровию; Агнцем, ведомым перед стригущим и знающим, когда должно молчать (см. Іс. 53:7 Я есмь пастырь добрый (Ін. 10:11 Вот, Я посылаю вас, как овец среди волков (Мф. 10:16 краеугольным, в Который верующий не постыдится (Іс. 28:16
4 . Называется Он Христом, не руками человеческими помазанным, но Которого Отец предвечно помазал (см. Деян.4:27 ) на первосвященство, высшее человеческого (см. Євр. 7:3 вместе с мертвыми брошенный (Пс. 87:6 на облаках (Мф. 24:30 Лк. 2:11 во единаго Господа Иисуса Христа, ибо хотя и многие суть имена, но Лицо одно.
5 . Каждому различным образом Спаситель служит на пользу. Для хотящих веселия бывает Виноградом; требующим себе входа становится Дверью; желающим вознести молитвыбывает Ходатаем Архиереем; для согрешающих бывает Агнцем, да принесется за них в жертву. Для всех Он все, Сам пребывая по существу Своему таковым, каков есть. Ибо, пребывая неизменным и имея непреложное достоинство истинного Сына, как добрый какой-либо врач и сострадательный учитель, снисходит немощам нашим. Будучи Господом по самой истине, не по преимуществу получил господство, но естественное имеет право владычества; и не в обыкновенном смысле, как мы, называется Господом, но в самом деле есть Господь, поскольку изволением Отца обладает Своими творениями. Ибо мы имеем господство над людьми равными и подобными нам, а нередко и над старшими, и часто юный господин обладает старыми рабами. Не таково владычество Господа нашего Иисуса Христа. Но прежде Он Творец, потом Господь. Прежде сотворил по воле Отца все, потом Своими творениями обладает.
6 . Христос есть Господь, Который родился в городе Давидовом (Лк. 2:11 сотворим человека, не по образу Моему, но по образу Нашему (Бут. 1:26 и сотворил Бог человека… по образу Божию сотворил его (Бут. 1:27 И пролил Господь на Содом и Гоморру дождем серу и огонь от Господа с неба (Бут. 19:24 Вих. 3:2,6,34:5-6
7 . И чтобы узнать тебе, что Он есть Тот Самый, Который явился Моисею, выслушай свидетельство Павла, говорящего: ибо пили из духовного последующего камня; камень же был Христос (1Кор. 10:4 верою Моисей оставил Египет; тут же говорит: и поношение Христово почел большим для себя богатством, нежели Египетские сокровища (Євр. 11:27,26 открой мне путь Твой (Вих. 33:13 Открой мне путь Твой, дабы я познал Тебя. Бог же говорит: человек не может увидеть Меня и остаться в живых (Вих. 33:20 просияло лице Его, как солнце (Мф. 17:2 и о чем ты говорил, Я сделаю (Вих. 33:17 Я поставлю тебя в расселине скалы (Вих. 33:22
8 . Теперь ты должен утвердить себя против иудеев тем, что будет тебе сказано. Ибо я намерен доказать, что Господь Иисус Христос был у Отца. И так говорит Господь к Моисею: Я проведу перед тобою всю славу Мою и возглашу имя Господа пред тобою (ср. Вих. 33:19 И сошел Господь в облаке, и остановился там близ него. И провозгласил имя Господне. И прошел Господь пред лицем его и возгласил: Господь, Господь, Бог человеколюбивый и милосердый, долготерпеливый и многомилостивый и истинный, сохраняющий милость в тысячи родов, прощающий вину и преступление и грех (ср. Вих. 34:5-7 да пойдет Владыка посреди нас (Вих. 34:9
9 . Ты слышал это первое доказательство, выслушай и другое, также ясное: Сказал Господь Господу моему: седи одеснуюМеня (Пс. 109:1 все покорил под ноги Его. Когда же сказано, что Ему все покорено, то ясно, что кроме Того, Который покорил Ему все (1Кор. 15:27 да будет Бог все во всем (1Кор. 15:28 Все предано Мне Отцем Моим (Мф. 11:27
10 . Итак, Сын Божий есть Господь, Господь, Который родился в Вифлееме иудейском, как Ангел возвестил пастырям: я возвещаю вам великую радость… ибо ныне родился вам в городе Давидовом Спаситель, Который есть Христос Господь (Лк. 2:10-11 Он послал сынам Израилевым слово, благовествуя мир чрез Иисуса Христа; Сей есть Господь всех (Деян.10:36 ). Когда же Он говорит всех, то ничего не исключай из владычества Его, хотя бы то были Ангелы, или Архангелы, или Начала, или Власти (см. Кол. 1:16 Еф.1:21 ), или иное что, называемое апостолами, сотворенных, – все находится под владычеством Сына. Он есть Господь Ангелов, как писано в Евангелии: Тогда оставляет Его диавол, и се, Ангелы приступили и служили Ему (Мф. 4:11 но: служили Ему, что означает рабское состояние. Когда Он восхотел родиться от Девы, тогда служил Ему Гавриил, вступив в свое достоинство для служения Ему. Когда Он восхотел идти во Египет, чтобы сокрушить рукотворенных богов Египетских, опять Ангел является во сне Иосифу. По распятии и воскресении Его Ангел благовествовал и говорил женам, как добрый служитель: пойдите скорее, скажите ученикам Его, что Он воскрес из мертвых и предваряет вас в Галилее… Вот, я сказал вам (Мф. 28:7 Ибо хотя и есть так называемые боги, или на небе, или на земле.. . и проч., но у нас один Бог Отец, из Которого все, и мы для Него, и один Господь Иисус Христос, Которым все, и мы Им (1Кор. 8:5-6
11 . Иисус и Христос – два наименования. Иисус, ибо спасает Христос, ибо священствует; и, это предвидя, божественный пророк Моисей эти два наименования дал двум мужам, из среды всех избранным: одного преемника своей власти Навина переименовал Иисусом; другого же брата своего Аарона назвал Христом, чтобы в двух избранных мужах представить первосвященническое и царское достоинство имевшего прийти единого Иисуса Христа. Ибо Христос есть Первосвященник, так же как и Аарон. Поскольку не Сам Себе присвоил славу быть первосвященником, но Тот, Кто сказал Ему: Ты священник вовек по чину Мелхиседека (Євр. 5:5-6 мытари и блудницы вперед вас идут в Царство Небесное (ср. Мф. 21:31 не останется здесь камня на камне (Мф. 24:2
12 . Един есть Господь Иисус Христос, имя чудное, о Котором пророки прикровенно провозвещали; пророк Исаия говорит: грядет Спаситель твой… и воздаяние Его пред Ним (Іс. 62:11 не бойся принять Марию, жену твою, ибо родившееся в Ней есть от Духа Святаго; родит же Сына, и наречешь Ему имя Иисус (Мф. 1:20-21 Он спасет людей Своих от грехов их (Мф. 1:21 от утробы матери Моей называл имя Мое (Іс. 49:1 тенью руки Своей покрывал Меня (Іс. 49:2
13 . Итак, Иисус у евреев означает Спасителя, а на языке греческом – Врача. Поскольку Он есть Врач душ и тела и Целитель духов, Целитель слепотствующих чувственными очами и вместе Просветитель умов. Врач видимых хромых и Путеводитель грешников к покаянию. Он говорит расслабленному: не греши более (Ін. 5:14 возьми постель твою и ходи (Ін. 5:8 помоги моему неверию (Мк. 9:24
14 . Иудеи признают Его Иисусом, но никак не признают Его Христом. Потому-то апостол говорит: кто лжец, если не тот, Кто отвергает, что Иисус есть Христос? (1Ін. 2:22 непреходящее имеющий священство (Євр. 7:24 по чину Мелхиседека (Пс. 109:4 ибо те были священниками без клятвы, а Сей с клятвою, потому что о Нем сказано: клялся Господь, и не раскается (Євр. 7:20-21 дабы в двух непреложных вещах, в которых невозможно Богу солгать, твердое утешение имели мы (Євр. 6:18
15 . Сего пришедшего Христа иудеи отвергли, а бесы исповедали. Впрочем, не был Он сокрыт от праотца Давида, который говорит: поставлю светильник помазаннику Моему (Пс. 131:17 Но сокровище сие мы носим в глиняных сосудах (2Кор. 4:7 Он… объявляет человеку намерения его (Ам. 4:13 А Он запрещал им сказывать, что они знают, как сказано, что Он Христос (Лк. 4:41 пойдите, посмотрите Человека, Который сказал мне все, что я сделала: не Он ли Христос? (Ін. 4:29
16 . Сей Иисус Христос есть Первосвященник будущих благ (Євр. 9:11 рабов Своих назовет иным именем, которым кто будет благословлять себя на земле, будет благословляться Богом (Іс. 65:15-16 Новое, и притом имя новое такое, еже благословится на земли. Пронеслось во всю вселенную это имя; ибо иудеи до известной страны, а христиане до конца вселенной распространяются. Ибо возвещается имя Единородного Сына Божия.
17 . Хочешь ли знать, что имя Христово знали и проповедовали апостолы, а паче и Христа Самого имели в себе? Павел говорит к слушателям: ужели ищете доказательства на то, что Христос ли говорит во мне (ср. 2Кор. 13:3 не себя проповедуем, но Христа Иисуса, Господа; а мы – рабы ваши для Иисуса (2Кор. 4:5
18 . Говоря об этом предмете, я поистине удивляюсь смотрению Духа Святого, как Он другим апостолам определил написать малое число посланий, а Павлу, который был прежде гонителем, даров и силы написать четырнадцать посланий. Ибо Петру или Иоанну не потому отказал Он в этом даре, чтобы они были хуже, да не будет. Но чтобы учение не подлежало сомнению, прежде бывшему врагу и гонителю даровал силы написать более, да все таким образом уверуем. Дивились все о Павле и говорили: не тот ли есть, который прежде гнал в Иерусалиме призывающих имя сие? Да и сюда за тем пришел, чтобы вязать нас и вести к первосвященникам? (Деян.9:21 ). Не изумляйтесь, говорит Павел, я знаю, что трудно тебе идти против рожна (Деян.9:5 ), знаю, что я наименьший из Апостолов, и недостоин называться Апостолом, потому что гнал церковь Божию (1Кор. 15:9 так поступал по неведению (1Тим. 1:13 исполнить закон, а не разрушить: благодать же Господа нашего… открылась во мне обильно (1Тим. 1:14
19 . Много есть, возлюбленные, истинных о Христе свидетельств: свидетельствует с небес Отец о Сыне. Свидетельствует Дух Святой, сходящий в телесном виде в виде голубя (ср. Лк. 3:22 ныне отпускаешь раба Твоего, Владыко, по слову Твоему, с миром, ибо видели очи мои спасение Твое, которое Ты уготовал пред лицем всех народов (Лк. 2:29-31 что Тебе до нас, Иисус Назарянин… Знаем Тебя, кто Ты, Святый Божий (Мк. 1:24 Ін. 12:13 Поднимите, врата, верхи ваши, и поднимитесь, двери вечные, и войдет Царь славы! (Пс. 23:7 платки и опоясания (Деян.19:12 ), которые подобным образом, силой Христовой, врачевали тогда посредством Павла; свидетельствуют персы и готы и все из язычников обращенные, умирая за Того, Которого не видали телесными очами; свидетельствуют бесы, доселе изгоняемые верными.
20 . Таковые и столь различные и столь многие суть свидетели, неужели еще не веруешь Христу, о Котором свидетельствуют? Итак, если кто прежде был в неверии, тот да уверует ныне, если же кто прежде был верным, тот да умножит более веру, веруя в Господа нашего Иисуса Христа, и да познает, чье носит на себе имя. Ты называешься христианином, храни это имя, чтобы тобой не был хулим Господь наш Иисус Христос, Сын Божий, но да светят добрые дела твои пред человеками, так чтобы люди, видя их, прославили во Христе Иисусе, Господе нашем, Отца Небесного (см. Мф. 5:16
Огласительное поучение одиннадцатое [К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления, на слова: Сына Божия Единороднаго, Иже от Отца рожденнаго прежде всех век, Бога истинна, Имже вся быша. И также на слова из Послания к Евреям: Бог, многократно и многообразно говоривший издревле отцам в пророках, в последние дни сии говорил нам в Сыне, и проч. (Євр. 1:1-2
1 . Что мы имеем надежду на Иисуса Христа, об этом по возможности достаточно сказано в поучении, преподанном вам вчера. Но не просто должно веровать в Иисуса Христа и не должно почитать Его наравне с кем-либо из множества тех, которые в несобственном смысле названы христами; они были прообразовательными христами, а Сей есть истинный Христос, не из числа людей по преемству вступивший во священство, но всегда имеющий достоинство священства, данное от Отца. Потому-то вера, предостерегая нас, чтобы между простыми помазанниками не искали Христа истинного, присоединяет: единаго, возвещая в Символе веры, что мы веруем во единаго Господа Иисуса Христа, Сына Бо-
Единороднаго.
Теперь, когда ты слышишь Сына, не разумей Сына усыновленного, но естественного, Сына Единородного, Который не имеет у Себя другого брата. Единородным Он называется потому, что по Божественному достоинству и рождению от Отца не имеет брата, а Сыном Божиим называем Его мы не от себя, но потому, что Сам Отец наименовал Иисуса Христа Сыном Божиим. Наименование же, которое дается от Отца детям, – истинно.
3 . Вочеловечился Господь наш Иисус Христос, но многими не был познан. А когда, желая открыть непознаваемое, в собрании учеников спросил: за кого люди почитают Меня, Сына Человеческого? (Мф. 16:13 за Илию, а иные за Иеремию (Мф. 16:14 Ты – Христос, притом не просто, но Сын Бога Живаго (Мф. 16:16 блажен ты, Симон, сын Ионии, потому что не плоть и кровь открыли тебе это, но Отец Мой, Сущий на небесах (Мф. 16:17
4 . Опять, когда слышишь, что Христос есть Сын Божий, не принимай этого в несобственном смысле, но верь, что Он есть истинно Сын, Сын естественный, безначальный, не из рабства перешедший в достояние усыновления, но Сын предвечно рожденный рождением неизъяснимым и непостижимым. Также, когда слышишь, что Он есть перворожденный, не думай, что Он таков по-человечески. Ибо первенцы людей имеют и других братьев, как сказано в Писании: Израиль – первенец Мой (Вих. 4:22 Вы сыны Господа Бога вашего (Повт. 14:1 Я сказал: вы -боги, и сыны Всевышнего – все вы (Пс. 81:6
5 . Итак, когда услышишь слова Евангелия: Родословие Иисуса Христа, Сына Давидова, Сына Авраамова (Мф. 1:1 род Его кто изъяснит (Іс. 53:8 Господь сказал Мне: Ты Сын Мой; Я ныне родил Тебя (Пс. 2:7 ныне здесь есть не что-либо недавнее, но вечное, безвременное, ныне – прежде всех веков: из чрева прежде денницы подобно росе рождение Твое (Пс. 109:3
6 . Итак, веруй в Иисуса Христа, Сына Бога Живого, Сына Единородного, по слову евангельскому: так возлюбил Бог мир, что отдал Сына Своего Единородного, дабы всякий, верующий в Него, не погиб, но имел жизнь вечную (Ін. 3:16 Верующий в Него не судится… но перешел от смерти в жизнь (Ін. 3:18,5:24 а не верующий в Сына не увидит жизни, но гнев Божий пребывает на нем (Ін. 3:36 мы видели славу Его, славу, как Единородного от Отца, полное благодати и истины (ср. Ін. 1:14 оставь, что Тебе до нас, Иисус Назарянин… Святый Божий, Сын Бога Всевышнего? (ср. Лк. 4:34
7 . Итак, Он есть Сын Божий по естеству, не по усыновлению, рожденный от Отца. Всякий, любящий Родившего, любит и Рожденного от Него (1Ін. 5:1
8 . Итак, сего рождения не почитай человеческим, не почитай таким, как родил Авраам Исаака. Авраам родил Исаака, но родил не того, кого бы хотел родить, а кого Другой ему даровал. Но когда рождает Бог-Отец, здесь не имеет места ни незнание, ни размышление. Говорить, что Он не знал Рождаемого от Себя, есть величайшее нечестие; говорить также, что Он по размышлении во времени наконец стал Отцом, есть такое же нечестие. Ибо Бог прежде не был без Сына и не сделался Отцом после во времени, но всегда имеет Сына, родив Его не так, как люди рождают людей же, но так, как Сам один знал, родивши Его прежде всех веков, родивши Бога истинного.
9 . Отец, Бог истинный, родил и Сына, подобного Себе, Бога истинного, родил не так, как учителя рождают учеников, не так, как Павел говорит к некоторым: я родил вас во Христе Иисусе благовествованием (1Кор. 4:15 А тем, которые приняли Его, верующим во имя Его, дал власть быть чадами Божиими, которые ни от крови, ни от хотения плоти, ни от хотения мужа, но от Бога родились (Ін. 1:12-13 Сей есть Сын Мой (Мф. 3:17 Сей есть Сын Мой, чтобы показать, что и прежде действия Крещения Он был Сыном.
10 . Отец родил Сына не так, как ум в человеке рождает слово. Ибо ум пребывает в нас неизменным, а слово произнесенное, рассеиваясь в воздухе, теряется. Но мы знаем, что Христос родившийся есть Слово не произнесенное, но Слово постоянно пребывающее и живущее, не устами изреченное, но вечно, неизреченным образом, как Лицо, рожденное от Отца. В начале было Слово, и Слово было у Бога, и Слово было Бог (Ін. 1:1 Я говорю то, что видел у Отца Моего (Ін. 8:38 Отец все отдал Сыну (Ін. 13:3
11 . Отец родил Сына не так, как бы кто из людей подумал, но так, как Сам Он один знает. Как Он Его родил, об этом обещаю сказать, а что родил Его не так, это вновь подтверждаю. Да не только мы одни не знаем рождения Сына от Отца, но и вся сотворенная природа. Побеседуй с землею, и наставит тебя (Йов. 12:8 небо мановением Отца через Христа исчезнет, как дым (Іс. 51:6 превыше небес (Пс. 148:4
12 . Всегда я удивлялся любопытству тех дерзновенных, которые через мнимое благочестие впадают в нечестие. Ибо не зная ни Престолов, ни Господствий, ни Начал и Властей, сотворенных Христом, осмеливаются любопытствовать о Творце их. Скажи мне наперед ты, дерзновенный, какое различие между Престолами и Господствиями? И тогда любопытствуй о Христе. Скажи мне, что такое есть Начало, Власть, Сила, Ангел? И тогда любопытствуй о Создателе их. Ибо все через Него начало быть (Ін. 1:3 глубины Божии (1Кор. 2:10
13 . Не стыдись сознавать своего незнания, ибо ты не знаешь того, чего не знают Ангелы. Один Родивший знает Рожденного, и Родившийся от Него знает Родившего. Родивший знает, Кого Он родил, а Святой Дух Божий свидетельствует в Писании, что Родившийся есть Бог безначальный. Кто из человеков знает, что в человеке, кроме духа человеческого, живущего в нем? Так и Божьего никто не знает, кроме Духа Божия (1Кор. 2:11 Как Отец имеет жизнь в Самом Себе, так и Сыну дал иметь жизнь в Самом Себе (Ін. 5:26 Сына, как чтут Отца (Ін. 5:23 ибо, как Отец воскрешает мертвых и оживляет, так и Сын оживляет, кого хочет (Ін. 5:21
14 . Итак, мы веруем в Сына Божия Единородного, от Отца рожденнаго, Бога истиннаго. Ибо истинный Бог не рождает ложного, как уже сказано. Притом Он родил Его не по предварительном размышлении, но вечно родил, родил несравненно скорее, нежели как у нас рождаются слова и мысли. Ибо мы, произнося слова во времени, употребляем на сие время, но рождение, силою Божией совершаемое, не имеет времени. Бог, как многократно уже сказано, не привел Сына Своего из небытия в бытие, не принял в усыновление такое лицо, которое не было Сыном; но, быв вечным Отцом, вечно и неизреченно родил единого только Сына, Который не имеет брата. Не два начала, но одно Начало, Отец – глава Сына. Ибо Отец родил Бога истинного, называемого Еммануилом. А Еммануил значит: с нами Бог (Мф. 1:23
15 . И если хочешь знать, что родившийся от Отца и после вочеловечивыйся есть Бог, то выслушай слова пророка: Сей есть Бог наш, и никто другой не сравнится с Ним. Он нашел все пути премудрости и даровал ее рабу Своему Иакову и возлюбленному Своему Израилю. После того Он явился на земле и обращался между людьми (Вар. 3:36-38 Престол Твой, Боже, вовек (Пс. 44:7 Ты возлюбил правду… посему помазал Тебя, Боже, Бог Твой елеем радости более соучастников Твоих (Євр. 1:9
16 . Хочешь ли знать и третье свидетельство о Божественности Христа? Выслушай слова Исаии: труды Египтян и торговля Ефиоплян (Іс. 45:14 они последуют за тобою, в цепях придут и повергнутся пред тобою, и будут умолять тебя, говоря: у тебя только Бог, и нет иного Бога. Истинно Ты Бог сокровенный, Бог Израилев, Спаситель (Іс. 45:14-15 Я в Отце и Отец во Мне (Ін. 14:10 Я в Отце и Отец во Мне. И в другом месте, не сказал: Я и Отец, едино есмь; но: Аз и Отец одно (Ін. 10:30 Едино по достоинству Божества, поскольку Бог родил Бога; суть Едино по власти царственной, ибо не над одними царствует Отец, а над другими Сын (как Авессалом, восстававший против своего отца), но над которыми царствует Отец, над теми же царствует и Сын; суть Едино, так как нет между ними никакого разногласия или расстояния, ибо не иное хотение Отца, а иное -Сына; суть Едино, так как не иные твари Христа и иные – Отца, ибо едино творение всего, творение Отца чрез Сына: ибо Он [сказал, и они сделались,] повелел, и сотворились (Пс. 148:5
17 . Итак, Сын есть Бог истинный, имеющий в Самом Себе Отца, не изменившийся во Отца. Ибо не Отец вочеловечился, но Сын. Изъясним истину свободнее. Не Отец пострадал за нас, но Отец послал Пострадавшего за нас. Не будем говорить, что Он никогда не существовал и не был Сыном; также не будем допускать Сыно-Отечества, но пойдем царским путем, не уклоняясь ни налево, ни направо. Не будем называть Сына Отцом, думая воздать Ему этим честь; также не будем почитать Сына за одну какую-либо из тварей, думая этим воздать честь Отцу. Надобно поклоняться единому Отцу через единого Сына и не разделять поклонения. Да проповедуется един Сын прежде веков, сидящий одеснуюОтца, не во времени, после страдания по мере усовершения, получивший это седение, но имеющий его от вечности.
18 . Видевший Сына видел Отца (Ін. 14:9 столько времени Я с вами, и ты не знаешь Меня, Филипп? Видевший Меня видел Отца (Ін. 14:9 восхожу к Отцу Моему и Отцу вашему, и Богу Моему и Богу вашему (Ін. 20:17
19 . Но чтобы ты не подумал, что Он в одном смысле есть Отец Сына и тварей, то Христос здесь сделал разделение. Не сказал: восхожу к Отцу нашему, чтобы не вышло общения тварей с Единородным, но сказал: к Отцу Моему и Отцу вашему; иное – Моему, Отцу по естеству; иное – вашему, по усыновлению; и опять: к Богу Моему и Богу вашему; иное – Моему, так как Я Сын истинный и Единородный; иное – вашему, так как вы твари. Итак, Сын Божий есть истинный Бог, неизреченно рожденный прежде веков. Многократно говорю я вам об одном и том же, чтобы напечатлеть это в вашем уме. Что Бог имеет Сына, веруй сему, а как имеет, не любопытствуй. Ибо через изыскания не постигнешь сего. Не возносись чрезмерно, чтобы не упасть. Что заповедано тебе, о том размышляй (Сир. 3:22
20 . Для благочестия довольно тебе знать, как я сказал, что Бог единого только имеет Сына, единого естественно рожденного, не тогда начавшего существовать, когда родился в Вифлееме, но прежде всех веков. Выслушай слова Михея пророка: и ты, Вифлеем-Ефрафа, мал ли ты между тысячами Иудиными? из тебя произойдет Мне Тот, Который должен быть Владыкою в Израиле и Которого происхождение из начала, от дней вечных (Мих. 5:2 Авраам, отец ваш, рад был увидеть день Мой; и увидел и возрадовался (Ін. 8:56 прежде нежели был Авраам, Я есмь (Ін. 8:58 И ныне прославь Меня Ты, Отче, у Тебя Самого славою, которую Я имел у Тебя прежде бытия мира (Ін. 17:5 потому что возлюбил Меня прежде основания мира (Ін. 17:24
21 . Итак, мы веруем во единого Господа Иисуса Христа, Сына Божия Единороднаго, Иже от Отца рожденнаго, Бога истинна прежде всех век; Им создано все… престолы ли, господства ли, начальства ли, власти ли (Кол. 1:16 все через Него начало быть (Ін. 1:3 все… видимое и невидимое: престолы ли, господства ли (Кол. 1:16 вся Христом быша. Он царствует над всем сотворенным от Него, царствует, не чужое стяжание восхитив, но царствует над собственными Своими творениями, как сказал евангелист Иоанн: Все через Него начало быть, и без Него ничто не начало быть (Ін. 1:3 Все Им создано, так как Отец творил через Сына.
22 . Хотел бы я и пример представить вам на сказанное, но знаю, что он будет слаб. Ибо из видимых вещей что может служить примером для изъяснения Божественной и невидимой силы? Впрочем, от слабых для слабых пусть скажу и пример слабый. Как если бы какой царь, имеющий сына царя, желая устроить город, поручил сыну своему соцарственнику устроение города и тот бы, получив план, привел к концу начертанное в уме; так, когда Отец восхотел все создать, Сын по мановению Отца все устроил, так что мановением сим вполне сохраняется власть Отца, да и Сын вместе имеет власть над собственными Его тварями, и как Отец не удален от владычества над Своими тварями, так и Сын царствует над тварями, не другим кем-либо сотворенными, но Им Самим. Ибо не Ангелы, как я сказал, создали мир, но Единородный Сын, рожденный прежде всех веков, как и сказано: Все Им создано, не исключая ни одной твари Его. И сего сказанного мною по благодати Христовой пока довольно.
23 . Обратившись опять к Символу веры, окончим теперь наше слово. Все сотворил Христос – и Ангелов, и Архангелов, и Господства, и Престолы – не потому, что Отец не мог бы Сам создать тварей, но потому, что восхотел, чтобы Сын царствовал над сотворенным от Него, Сам показывая Ему образец творения. Ибо Единородный, воздавая честь Своему Отцу, говорит: Сын ничего не может творить Сам от Себя, если не увидит Отца творящего: ибо, что творит Он, то и Сын творит (Ін. 5:19 Отец Мой доныне делает, и Я делаю (Ін. 5:17 И все Мое Твое, и Твое Мое (Ін. 17:10 сотворим человека по образу Нашему и по подобию (Бут. 1:26 Он [сказал, и они сделались,] повелел, и сотворились (Пс. 148:5 Он один распростирает небеса и ходит по высотам моря (Йов. 9:8 или Ты, брение взем, от земли создал еси животно, и глаголиваго сего посадил еси на земли? (Йов. 38:14 Отворялись ли для тебя врата смерти, и видел ли ты врага тени смертной? (Йов. 38:17
24 . Итак, Христос есть Единородный Сын Божий и Творец мира. В мире был, и мир через Него начал быть (Ін. 1:10 Пришел к Своим (Ін. 1:11 Им создано все, что на небесах и что на земле, видимое и невидимое: престолы ли, господства ли, начальства ли, власти ли, – все Им и для Него создано; и Он есть прежде всего, и все Им стоит (Кол. 1:16-17 в последние дни сии говорил нам в Сыне, Которого поставил наследником всего, через Которого и веки сотворил (Євр. 1:2
Огласительное поучение двенадцатое [К готовящимся в Иерусалиме к просвещению, сказанное без приготовления, на слова: воплотившагося и вочеловечившагося; также на слова Исаии: И продолжал Господь говорить к Ахазу, и сказал: проси себе знамения у Господа и проч. (Іс. 7:10 Се, Дева во чреве примет и родит Сына, и нарекут имя Ему, Еммануил, и проч. (Іс. 7:14
1 . Воспитанники чистоты и ученики целомудрия, восхвалим устами, исполненными чистоты, Бога, родившегося от Девы. Удостоившись вкушать мяса (см. Вих. 12:9 В начале было Слово, и Слово было у Бога, и Слово было Бог (Ін. 1:1 И Слово стало плотью (Ін. 1:14
2 . Но дети иудеев, отвергая пришедшего и ожидая имеющего прийти на погибель, от истинного Христа отреклись, а в заблуждении своем принимают ложного. И в этом случае открывается истина слов Спасителя: Я пришел во имя Отца Моего, и не принимаете Меня; а если иной придет во имя свое, его примете (Ін. 5:43 Іс. 7:14
3 . Итак, пусть заблуждаются иудеи, так как они сего хотят, а ЦерковьБожия да прославляется. Мы признаем Слово истинно вочеловечившееся, не от похоти мужской и женской, как говорят еретики, но, по Евангелию, от Девы и Духа Святого вочеловечившееся, не в призраке, а истинно. И что действительно от Девы вочеловечилось, подожди до будущей беседы и услышишь доказательства. Заблуждения еретиков многосложны. Одни из них говорят, что Слово это вовсе не родилось от Девы; а другие – что Оно хотя и родилось, но не от Девы, а от жены, с мужем жившей; а некоторые утверждают, что Христос вочеловечившийся – не Бог, но какой-то человек обоженный. Они осмелились сказать, что не предвечное Слово вочеловечилось, но какой-то человек по преуспеянии своем получил венец.
4 . Ты же вспомни то, что вчера сказано было о Божестве Его. Веруй, что Сей Самый Единородный Сын Божий и родился впоследствии от Девы. Поверь словам евангелиста Иоанна: и Слово стало плотью, и обитало с нами (Ін. 1:14
5 . И, во-первых, исследуем, для чего сошел Иисус? Здесь не на мою словоизобретательность обращай внимание. Ибо можно иногда обманутым быть мудрованием. Но если на каждый предмет не услышишь свидетельства пророков, не верь словам. Если и о Деве, и о месте, и о времени, и об образе рождения не узнаешь из Божественного Писания, не принимай свидетельства человеческого. Ибо на того, кто учит теперь, можно и подозрение иметь; но кто, имея рассудок, будет подозревать того, который прорек за тысячу и больше лет? Итак, если ты изыскиваешь причину пришествия Христова, обратись к первой книге Писания. Бог сотворил мир в шесть дней, но мир для человека. Солнце пресветлыми блистает лучами, однако же, создано для того, чтобы человеку светило, да и все животные для служения нам существуют. Травы и деревья также для нашего употребления сотворены. Все твари добры, но ни одна из них не есть образ Божий, а только человек. Солнце одним повелением, а человек руками Божиими образован. Сотворим человека по образу Нашему и по подобию (Бут. 1:26 Прем. 2:24 Адам познал Еву, жену свою (Бут. 4:1
6 . Второе колено рода человеческого составляли Каин и Авель, и Каин был первый человекоубийца. После, по причине умножившейся злобы людей, потоп наводнил землю (см. Бут. 6:13 Не прелюбодействуй (Вих. 20:14 блудилище (см. Чис. 25:8 Не стало милосердых на земле, нет правдивых между людьми (Мих. 7:2 Все уклонились, сделались равно непотребными; нет делающего добро, нет ни одного (Пс. 13:3 Клятва и обман, убийство и воровство, и прелюбодейство крайне распространились (Ос. 4:2 Приносили сыновей своих и дочерей своих в жертву бесам (Пс. 105:37 На одеждах, взятых в залог, возлежат при всяком жертвеннике (Ам. 2:8
7 . Весьма велика была язва, покрывавшая человечество. От подошвы ног до темени головы не было у него здорового места… раны, неочищенные… и не смягченные елеем (Іс. 1:6 кто даст с Сиона спасение? (Пс. 13:7 Да будет рука Твоя над мужем десницы Твоей, над сыном человеческим, которого Ты укрепил Себе, и мы не отступим от Тебя (Пс. 79:18-19 «Господи! преклони небеса Твои и сойди (Пс. 143:5 пророков Твоих убили… разрушили Твои жертвенники (1Царів. 19:10
8 . Господь услышал молитву пророков, Отец не презрел погибающего рода нашего, послал с небес Врача – Сына Своего, Господа нашего. Один пророк и говорит: Господь, Которого вы ищете, грядет: и внезапно придет (Мал. 3:1 В храм Свой (Мал. 3:1 Взойди на высокую гору, благовествующий Сион…скажи городам Иудиным (Іс. 40:9 Вот, Господь Бог грядет с силою (Іс. 40:10 Я приду и поселюсь посреди тебя (Зах. 2:10 И прибегнут многие народы ко Господу (ср. Зах. 2:11 приду собрать все народы и языки (Іс. 66:18 Пришел к своим, и свои Его не приняли (Ін. 1:11 «Приду собрать все народы и языки (Іс. 66:18 и положу на них знамение (Іс. 66:19 Наклонил Он небеса и сошел, – и мрак под ногами Его (Пс. 17:10
9 . Соломон, слыша эти слова отца своего Давида, когда построил чудесный храм и провидел Идущего в него, с удивлением говорит: Богу ли жить на земле? (1Царів. 8:27 Он сойдет, как дождь на скошенный луг (Пс. 71:6 Дождь – этим означается небесное Его происхождение, а на скошенный луг – Его человечество. Ибо дождь, падая на волну, падает без шума, так как и волхвы, когда неизвестна была тайна рождения, говорили: где родившийся Царь Иудейский? (Мф. 2:2 где должно родиться Христу? (Мф. 2:4
10 . Кто же есть Сей сходящий? Давид говорит тут же: и пребудет с солнцем, и прежде луны рода родов (Пс. 71:5 Ликуй от радости, дочь Сиона, торжествуй, дочь Иерусалима: это Царь твой грядет к тебе, праведный и спасающий (ср. Зах. 9:9 се Царь твой грядет к тебе, праведный и спасающий, кроткий, сидящий на ослице и на молодом осле (Зах. 9:9 Ради крови завета твоего Я освобожу узников твоих изо рва, в котором нет воды (Зах. 9:11
11 . Но и на жребя можно было сесть. А ты, пророк, покажи нам лучше тот признак, где остановится входящий этот Царь; и сей признак покажи нам не в отдалении от города, так чтобы мы его не знали, но покажи нам признак вблизи, очевидный, чтобы и в городе находясь, мы видели то место. Пророк и на это отвечает, говоря: И станут ноги Его в тот день на горе Елеонской, которая пред лицом Иерусалима к востоку (ср. Зах. 14:4
12 . Теперь имеем мы два признака, но хотим узнать и третий. Скажи нам, что делает пришедший Господь? Говорит другой пророк: вот Бог ваш (Іс. 35:4 Он придет и спасет вас (Іс. 35:5 Тогда откроются глаза слепых, и уши глухих отверзутся. Тогда хромой вскочит, как олень, и язык немого будет петь (Іс. 35:5-6 Господь вступает в суд со старейшинами народа и с князьями их (ср. Іс. 3:14
13 . Иудеи при чтении не слышат этого, ибо они заградили уши сердца, чтобы не слышать. Но мы да веруем в Иисуса Христа во плоти пришедшего и вочеловечившегося, так как иначе не можем Его постигнуть. Поскольку мы не могли взирать на Него и наслаждаться Им в том Его состоянии, в каком Он был, то Он соделался тем же, что и мы, чтобы таким образом мы удостоились наслаждаться Им. Если не можем во всей полноте видеть солнца, созданного в четвертый день, то как можем видеть Бога, Творца оного? В огне сошел Господь на гору Синайскую; народ не перенес сего, и сказал Моисею: говори ты с нами, и мы будем слушать, но чтобы не говорил с нами Бог, дабы нам не умереть (Вих. 20:19 ибо есть ли какая плоть, которая слышала бы глас Бога живаго, говорящего из среды огня… и осталась жива? (Повт. 5:26 я в страхе и трепете (Євр. 12:21
14 . Итак, чего бы ты хотел того ли, чтобы Пришедший для спасения соделался виновником погибели, так как люди не могут снести Его явления, или того, чтобы Он сообщил нам благодать Свою? Даниил не снес видения Ангела, и ты ли можешь зреть Господа Ангелов? Явился Гавриил, и Даниил упал. И каков же был явившийся и в каком виде? Лицо его было как вид молнии (Дан. 10:6 очи его как горящие светильники, а не как печь огненная; голос речей его – как голос множества людей, а не как глас двенадцати полков ангельских. И однако же пророк упал. Ангел, подойдя к нему, сказал: не бойся, Даниил (Дан. 10:12 слова твои услышаны (Дан. 10:12 встал с трепетом (Дан. 10:11 человеческий облик (Дан. 10:18 Господин мой! от этого видения внутренности мои повернулись во мне (Дан. 10:16 сила и дыхание замерло во мне (ср. Дан. 10:16 прикоснулся ко мне человеческий облик (Дан. 10:18
15 . Выслушай и еще причину. Пришел Христос, чтобы креститься и освятить крещение; пришел, чтобы чудодействовать, ходя по водам морским. Так как прежде явления Его во плоти Море увидело и побежало; Иордан обратился назад (Пс. 113:3 но в членах моих вижу иной закон, противоборствующий закону ума моего и делающий меня пленником закона греховного и проч. (Рим. 7:23 А когда умножился грех, стала преизобиловать благодать (Рим. 5:20 Ибо если бы познали (власти века сего. –Прим. Ред.), не распяли бы Господа славы (1Кор. 2:8 Поглощена будет смерть навеки, и снова: и отрет Господь Бог слезы со всех лиц (Іс. 25:8
16 . Неужели Христос напрасно вочеловечился? Неужели учение наше есть вымысел и мудрование человеческое? Не Божественное ли Писание есть спасение наше? Не пророческие ли предсказания? Итак, храни верно этот залог, чтобы никто не поколебал тебя. Веруй в Бога, соделавшегося Человеком. Что возможно было Ему воплотиться, это уже доказано. Если же иудеи еще не верят, то спросим их: что странного возвещаем мы, говоря, что Бог вочеловечился, когда вы говорите, что Авраам угощал Господа? Что странного возвещаем вам, когда Иаков говорил: я видел Бога лицем к лицу, и сохранилась душа моя (Бут. 32:30 говорили при учениках об исходе Его, который Ему надлежало совершить в Иерусалиме (Лк. 9:31
17 . Обещал я вам в слове моем открыть и время, и место явления Спасителя. И не должны мы выйти с упреком в обмане, а паче должны недавно вступивших в Церковьотпустить утвержденными. Итак, исследуем о времени, в которое пришел Господь, поскольку пришествие сие случилось недавно и подвергается прекословию и поскольку Иисус Христос вчера и сегодня и во веки Тот же (Євр. 13:8 Пророка из среды тебя, из братьев твоих, как меня, воздвигнет тебе Господь Бог твой (Повт. 18:15 как меня, в своем месте оно будет исследовано. Но когда придет этот ожидаемый пророк? Обратись, говорит он, к Писаниям моим, разбери пророчество Иакова, сказанное Иуде: Иуда! тебя восхвалят братья твои (Бут. 49:8 Не отойдет скипетр от Иуды и законодатель от чресл его, доколе не придет Примиритель, и Ему покорность не иудеев, но народов (Бут. 49:10 Чаяние народов, какой имеет еще признак? Иаков говорит далее: Он привязывает к виноградной лозе осленка своего (Бут. 49:11
18 . Но ты еще ищешь иного свидетельства о времени. Господь сказал Мне: Ты Сын Мой; Я ныне родил Тебя (Пс. 2:7 поразишь их жезлом железным (Пс. 2:9 И во дни тех царств Бог небесный воздвигнет царство, которое вовеки не разрушится, и царство это не будет предано другому человеку (ср. Дан. 2:44
