Вступ
І.С. Свенцицька
“Пастир” Герми (за іншою транскрипцією його ім’я передається як Єрма) – твір ранньої християнської літератури, написаний у формі Одкровення; до цього ж жанру відноситься канонічне Одкровення Іоанна Богослова та апокрифічний Апокаліпсис апостола Петра. “Пастир” дістав свою назву за описом видінь, у яких у вигляді пастиря (пастуха) діє ангел, який наставляє автора. Книга ця довгий час шанувалася християнами як священна. Щоправда, у фрагменті списку священних книг, складеного близько 200 р. у Римі (так званий “Канон Мураторі”), сказано, що Єрма написав “Пастиря” вже “в наші дні в Римі, коли єпископом був його брат Пій. Тому його можна читати, але не в церкві – подібно до писань апостолів і пророків”. Проте “Пастиря” було включено до зводу канонічних християнських творів, що належать до IV ст., – так званого Синайського кодексу, найдавнішого зібрання книжок Нового Завіту, що дійшло до нас. Але до остаточного тексту канону він не увійшов.
“Пастир” відображає демократичний струмінь у християнстві II ст. Єрма, від імені якого написаний “Пастир”, є звичайним “нерозумним” християнином; він ставить безліч запитань, а янголи, які з’являються перед ним у видіннях, дають тлумачення явленого, оскільки сам він розібратися не може. У цьому істотна відмінність “Пастиря” від канонічного Одкровення: пояснення явищ не тільки повинно розкрити суть основних ідей книги, а й показати шлях до розуміння тих писань християн (зокрема, інших одкровень), де такого роз’яснення немає. “Пастир” складається з трьох книжок: Видіння, Заповіді та Подоби. Можливо, справжній творець “Пастиря” носив інше ім’я і, за звичаєм багатьох християнських авторів I-II ст., запозичив ім’я відомого проповідника: такий собі Єрма згаданий у Посланні апостола Павла до Римлян. Характерний образ автора, створеного в цьому творі: він виходець із низів (вільновідпущеник), який намагався вибитися в люди, розбагатіти на торговельних операціях, але збіднів, – типова постать для середніх верств тієї епохи, представники яких у II ст. почали приходити в християнські громади. Ми не знаємо, наскільки достовірна біографія автора, але загалом його образ відповідає ідеологічній спрямованості “Пастиря”, що відображає етичні та теологічні погляди досить численної групи християн.
Одна з центральних тем апокрифа – ідея єдиної Церкви, що будується. Церкву створено від віку, але її існування реалізується в активній діяльності вірян. Церква об’єднує і праведників, які живуть, і пророків, які колись жили, і тих, хто, покаявшись, у майбутньому зможе увійти до неї. Коли Церкву буде добудовано, відбудеться Друге Пришестя (тим самим знімається питання, що хвилювало перших християн, про терміни кінця земного світу). Поки Церква будується, у грішників є надія врятуватися покаянням, але із завершенням будівництва каятися буде вже пізно. Тільки тяжкі грішники – для Єрми це насамперед віровідступники і зрадники (тобто внутрішні вороги християнства) – відкидаються назавжди ще під час будівництва Церкви.
Єрма виробляє систему етичних вимог до християн, які повинні слідувати основним чеснотам, уособлюваним у його видіннях дівами, які проводжають праведників всередину Церкви. До таких чеснот належать віра, утримання, сила духу, терпіння, простодушність, бадьорість, правдивість, одностайність, любов тощо. Характерним є заклик до одностайності – тобто єдності вірян, дуже важливої в умовах, коли серед християн з’явилося багато різних трактувань образу Іісуса, воскресіння мертвих, коли почала складатися ієрархія очільників громад, проти якої виступала низка християнських груп II ст., коли сильний вплив чинили гностики, що вважали головним способом з’єднання з Богом інтуїтивне знання (гнозис), а не віру. Для рядових вірян важливими були також простодушність і бадьорість – якості, які допомагали вижити в нестійкому, загрузлому в інтригах суспільстві імператорського Риму.
“Пастир” відповідає і на запитання: чи припустимо мати багатство? Якщо в канонічних Євангеліях на це дається різко негативна відповідь (наприклад, у словах Іісуса в Євангелії від Матвія: “…зручніше верблюду пройти крізь вуха голки, ніж багатому увійти в царство Боже” – 19:24), то Єрма, засуджуючи прагнення до розкоші та мирських насолод, закликає до добродійності. Необхідно віддавати частину своїх статків біднякам, тоді можна стати угодним Богові. Бідні, своєю чергою, допомагають багатим врятуватися, бо підносять молитви за своїх благодійників. Тим самим знімалося протиріччя між екстремальними вимогами перших християн (і деяких груп II ст.), які проповідували в очікуванні швидкого Страшного суду суворий аскетизм, і реальним становищем у суспільстві, де трудилися не тільки знедолені раби, а й вільні, які одержували плату за свою роботу, ремісники, торговці, хлібороби, які мали свою землю. Взаємопідтримка багатих і бідних, проголошена у видіннях Єрми, допомагала представникам усіх соціальних верств ставати християнами, сприяла місіонерській діяльності християн, які прагнули поширити своє вчення серед якомога більшої кількості людей.
У зв’язку з виконанням етичних норм і заповідей у “Пастирі” порушено питання про роль диявола, що було вельми актуально для звичайних християн того часу. У Новому Завіті образ диявола – сатани, князя світу цього не відіграє суттєвої ролі, оскільки “цьому світові” скоро має настати кінець, а дотримання заповідей Іісуса, віра в нього мають забезпечити порятунок; перші християни, власне кажучи, протиставляли себе світові. Але в міру збільшення чисельності християн, які продовжували жити за законами навколишнього суспільства і, ймовірно, досить часто порушували жорсткі вимоги перших послідовників Іісуса, дедалі більшу роль починає відігравати віра в підступи диявола, переплітаючись із язичницькими уявленнями про злі духи і демонів. У такий спосіб вину людини ніби переносили назовні, на злого духа, а сам грішник виявлявся винним лише в слабкості, піддавшись спокусі могутнього сатани. У “Пастирі” автор стверджує: “…диявол наполегливий і своєю силою протидіє рабам Божим”, на що отримує заперечення: “Не може диявол пересилити рабів Божих, які вірять у Господа від щирого серця”. Тим самим підкреслюється, що людина відповідальна за свої вчинки; а той, хто не дотримується заповідей (як сказано дещо раніше), сам себе засуджує на загибель.
Ці роздуми були своєрідною відповіддю на віру в особливу роль сатани, що починала складатися. Утім, і автор “Пастиря” не чужий цієї віри: у міркуваннях, як відрізнити істинного пророка від неправдивого, наголошується, що в псевдопророка диявол вселяє свій дух, щоб привернути когось із праведних. Уявлення про сатану, однак, ще не склалося у всіх деталях. Згідно з настановами пастиря, який виступає у видіннях, біля людини два ангели – добрий і злий. Злий ангел (риса майбутніх вірувань) може увійти в серце людини й розбудити в ній погані почуття й прагнення: гнів, досаду, побажання розкішних страв, але вірянин повинен уникати його, не допускати його до себе (тобто не допускати подібних емоцій і бажань). Тут злий ангел виступає окремо від сатани, поки що це всього лише уособлення поганих спонукань, яких легше позбутися, якщо вважати, що їх нав’язано збоку. Покарання також здійснює не диявол, а “ангел покарання”, який визначає ступінь покарання за гріхи (навіть якщо грішник покаявся), після чого той, хто кається, отримає прощення, бо він має зазнати різних скорбот зі смиренням (тим самим ніби перевіряється істинність покаяння).
Подібні уявлення існували й раніше, їх можна простежити в Посланні апостола Павла до Філіппійців (2:7), де сказано, що Іісус “принизив Себе Самого, прийнявши образ раба” (у канонічних Євангеліях аналогічного висловлювання немає). Син Божий, згідно з віруваннями християн, давніший за всяку створіння (творіння – тобто він не створений), але проблему Боголюдини автор “Пастиря” намагається вирішити логічно: Бог помістив Святого Духа, “перш сущого”, у тіло, ним самим вибране. Тіло Іісуса воскресло, бо він багато потрудився і багато постраждав. Таким чином, як і в низці неортодоксальних християнських груп II ст. (про що згадує Ліонський єпископ Іриней у книжці “Проти єресей”), розділяється тілесна оболонка Іісуса і Дух, що увійшов у нього, – одвічно існуючий Христос і людина, з якою Він з’єднався. Ймовірно, подібна концепція була і в апокрифічному Євангелії від Петра, створеному приблизно в першій половині II ст.
Своїм поясненням Єрма намагається створити уявлення про Іісуса, яке було б зрозумілим різним групам вірян, передусім із середніх верств колишніх язичників: утвердити традицію воскресіння Його у плоті та водночас зберегти віру в Нього як в Сина Божого, який існує від віків. Частково така позиція Єрми може бути пов’язана з тим, що для нього дуже важливою була єдність Церкви – без цього вона не може бути добудована. Єрма закликає до припинення віронавчальних суперечок. Пропонуючи своє розуміння сутності Іісуса, він, ймовірно, прагнув згладити протиріччя між різними християнськими групами.
Але в описі споруджуваної Церкви і тих “каменів”, з яких вона складається, автор “Пастиря” не виділяє особливої ролі кліру – єпископів і пресвітерів, які вважали себе керівниками громад не тільки в організаційних, а й у віронавчальних питаннях. Особливий осуд він висловлює на адресу тих служителів, які збагачуються за рахунок вдів і сиріт і наживаються за рахунок свого служіння.
Автор “Пастиря” продовжував традиції 1 ст., зокрема, традиції пророцтв і опису видінь, які (з його позицій) виходили безпосередньо від Бога. При цьому, завдяки поясненню пророцтв і видінь, цей твір був близький багатьом вірянам, яким були недоступні складні роздуми та полемічні твори християнських богословів і отців Церкви. Ймовірно, саме тому “Пастир” виявився включеним до Синайського кодексу. Однак ціла низка розбіжностей з ортодоксальним вченням не дозволила зарахувати його до числа священних книг, як, можливо, і відносно пізня дата його створення.
Я зупинилася тільки на деяких питаннях, які можуть виникнути під час читання “Пастиря”; зміст його глибокий і багатоплановий, проте навмисна “нерозумність” Єрми й докладні тлумачення всього викладеного дають змогу зрозуміти ідеї автора “Пастиря” кожному уважному читачеві.
переклад Остапчук М. С.
Видіння перше
Викриття Єрми за його власні слабкості І
Той, хто виховував мене, продав в Рим одну дівчинку. Після багатьох років я побачив її, впізнав і полюбив як сестру. Через деякий час, бачачи, що вона купається в річці Тибр, я подав їй руку і вивів з річки. Дивлячись на її красу, я подумав у своєму серці: «Щасливий був би я, якби мав дружину з таким лицем і характером». Тільки це я подумав і нічого більше. Пізніше я йшов з такими думками і прославляв творіння Боже, роздумуючи, наскільки воно величне і прекрасне. Під час прогулянки я заснув, і дух підхопив мене і кудись поніс через місцевість, по якій людина не могла пройти. Вона була скелястою, крутою і непрохідною із-за вод. Проминувши її, я досяг рівнини і, схиливши коліна, почав молитися Господу і сповідувати свої гріхи. І під час моєї молитви відкрилось небо, і я побачив ту жінку, яку забажав собі. Вона вітала мене з неба:
— Вітаю, Єрмо. Поглянувши на неї, я запитав:
— Госпоже, що ти тут робиш?
— Я взята сюди, щоб викрити перед Господом твої гріхи, — відповіла вона.
— Госпоже, невже ти мене звинувачуватимеш?
— Ні, але вислухай слова, які хочу сказати тобі. Бог, Який є на небесах, Який сотворив з нічого все суще і помножив ради святої Своєї Церкви, гнівається на тебе за те, що ти згрішив проти мене.
— Госпоже, якщо я згрішив проти тебе, то яким чином? — запитав я. — Де або коли я сказав тобі яке-небудь погане слово? Чи не завжди я поважав тебе як госпожу, чи не завжди я шанував тебе як сестру? Що ж наговорюєш на мене настільки погане?
Тоді вона, посміхаючись, відповіла мені:
— В серці твоєму виникло нечисте бажання. Невже ти не думаєш, що для людини праведної і те порочне, якщо в її серці виникає погане бажання? Це — гріх для неї, до того ж тяжкий. Бо людина праведна і думає про праведне. І коли вона думає про праведне і непохитно прагне до нього, то має на небесах благовоління Господа у всякому ділі. Ті ж, які помишляють нечестиве у своїх серцях, накликають на себе смерть і тління; особливо ті, які люблять теперішній вік, розкошують у своєму багатстві і не чекають благ майбутніх — гинуть їхні душі. А це роблять двоєдушні1 , які не мають надії в Господі, не дбають про своє життя. Але ти молися до Господа, і Він зцілить гріхи твої і всього дому твого, і всіх святих2 .
II
Після того, як вона виголосила ці слова, небеса зачинились3 . І я весь був у скорботі і страсі і сказав у собі: «Якщо це ставиться мені в гріх, то як я зможу спастися або яким чином ублагаю Господа про численні мої гріхи? Якими словами прохатиму Господа, щоб був до мене милостивим?» Роздумуючи так, я раптом побачив перед собою велику кафедру, немовби сотворену з хвилі, білої як сніг. І прийшла стара жінка в блискучому одязі з книгою в руках, сіла і привітала мене:
— Вітаю, Єрмо.
І я, в печалі і сльозах, відповів:
— Вітаю, госпоже.
Вона запитала:
— Чому ти засмучений, Єрмо, ти, який був терплячий, помірний і завжди веселий?
— Госпоже, одна прекрасна жінка дорікала мені, ніби я згрішив проти неї, — відповів я. І вона сказала мені:
— У серці твоєму виникло гріховне бажання до неї. Це повинно бути чужим рабу Господньому, адже для рабів Божих навіть і такий помисел стає гріхом. І чисте серце не повинне бажати поганого, особливо твоє, Єрмо, ти уникаєш всякого злочинного бажання і сповнений простоти і великої любові.
III
— Втім, не заради тебе, власне, гнівається на тебе Господь, але за твій дім, який впав у нечестя перед Господом і своїми батьками. І ти, люблячи дітей, не напоумлював свого сімейства, але дозволив їм сильно розбеститися. За це і гнівається на тебе Господь, але Він виправить все, що раніше зроблене погане у твоєму домі. За їхні гріхи і беззаконня ти пригнічений мирськими ділами4 . Але милосердя Боже зглянулося над тобою і сімейством твоїм і зберегло тебе в славі. Ти тільки не вагайся, але будь благодушний і зміцнюй своє сімейство. Як коваль, старанно працюючи молотом, звершує свою працю, так і праведне слово, яке щодня надихає, переможе всяке зло. Тому не переставай напоумлювати своїх дітей, бо Господь знає, що вони покаються від щирого серця свого і будуть записані в Книзі життя5 . Сказавши це, вона запитала мене:
— Хочеш послухати, що я буду читати?
— Хочу, госпоже, — відповів я.
— Отже, слухай. Розкривши книгу, вона читала величні і дивні слова, яких я не міг утримати в пам’яті, бо вони були такі страшні, що людина не могла їх знести.
Втім, самі останні слова я запам’ятав, оскільки вони були короткими і відрадними для нас: «Ось Бог Сил, Який невидимою Силою і великим Своїм розумом сотворив світ і славною Своєю радою благоприкрасив творіння, і всесильним словом Своїм утвердив небо, і землю заснував на водах, і всесильною силою Своєю сотворив Свою Святу Церкву, яку і благословив. Ось, Він змінив небеса і гори, пагорби і моря, і все зрівняється для вибраних Його, щоб виконати обітницю, яку Він дав, з великою славою і торжеством, якщо вони дотримуватимуться заповідей Божих, які отримані ними з великою вірою».
IV
Коли вона закінчила читання, то встала з кафедри, і прийшли четверо юнаків, і понесли кафедру на схід. А вона покликала мене до себе і, торкнувшись до моїх грудей, запитала:
— Чи сподобалося тобі моє читання?
— Госпоже, останні слова мені подобаються, але попередні страшні і жорстокі. І вона сказала:
— Ці останні слова стосуються праведних, а перші — відступників і язичників.
В цей час з’явилися якихось двоє мужів, підняли її на плечі
і відправилися вслід за кафедрою, на схід. Вона віддалилася весела і на прощання сказала:
— Будь мужнім, Єрмо!
Видіння друге
Покликання Єрми на проповідь про покаяння його дітям І 6 , приблизно в той же час, що і минулого року, то пригадав про минуле видіння, і знову підніс мене дух туди ж, де раніше було видіння. Досягнувши того місця, я схилив коліна і почав молитися Господу і прославляти ім’я Його за те, що Він удостоїв мене і відкрив мені колишні мої гріхи. І коли я встав від молитви, то побачив перед собою ту стару жінку, яку бачив раніше: вона гуляла і читала якусь книгу.
— Чи можеш сповістити про це обранцям Божим? — запитала вона мене. Я відповів: «Госпоже, так багато я не можу запам’ятати, але дай мені книгу, я перепишу».
— Візьми, — сказала вона, — а потім поверни її мені. Взявши книгу, я віддалився в поле і списав все буква в букву, не розуміючи значення. І коли закінчив я переписування книги, раптом забрали її з моїх рук, але хто це був — я не побачив.
II 7 . Зрадивши їх, вони не виправилися, але приєднали до своїх гріхів: розпусту, скверну та нечестя, і таким чином сповнили міру неправди своєї. Промов ці слова всім своїм дітям і своїй дружині, оскільки і вона не стримана в своїх словах і тим грішить. Почувши ці слова, вона приборкає свій язик і заслужить помилування. Вона врозумиться після того, як перекажеш їй ці слова, які Господь повелів відкрити тобі. Тоді відпустяться гріхи, скоєні раніше, як їм, так і всім святим, якщо вони від щирого серця покаються і видалять сумніви з своїх сердець. Бо славою Своєю поклявся Господь, що той із вибраних Його, хто і в цей напередвизначений день продовжуватиме грішити, не отримає спасіння. Бо покаянню праведних покладені терміни, і визначені дні покаяння для всіх святих, але язичникам дозволено каятися до останнього дня. Тому скажи предстоятелям Церкви, щоб вони звершували путі свої в правді, щоб могли отримати обіцяне з великою славою. І ви, які чинили правду, стійте твердо і не будьте двоєдушними, щоб переселення ваше було зі святими ангелами8 . Блаженні ті, хто перетерпить прийдешнє велике гоніння і не відречеться від свого життя, бо Сином Своїм поклявся Господь, що ті, які відрікаються від Господа, гублять своє життя. Це саме стосується до тих, які відречуться в майбутні дні; до тих же, які раніше відрікалися, із великого милосердя Він став милостивим.
III
IV
— Хто, ти думаєш, та стариця, від якої ти отримав книгу?
— Сивілла, — я відповів.
— Помиляєшся, — сказав він, — вона не Сивілла.
— Хто ж вона, господарю?
— Вона — Церква Божа.
Я запитав його, чому ж вона стара.
— Тому що, — пояснив він, — сотворена вона раніше за все, і для неї сотворений світ.
Після того було мені видіння в домі моєму, і прийшла та стариця, і запитала мене, чи віддав я вже книгу предстоятелям Церкви. Я відповідав, що ще ні, і вона сказала:
— Добре, тому що я додам ще кілька слів. Коли ж закінчу всі слова, тоді нехай через тебе вони дійдуть до вибраних. Для цього ти напишеш дві книги і одну віддаси Клименту, а іншу
— Гранті9 . Климент відішле в зовнішні міста, бо йому це надано; Гранта ж навчатиме вдів і сиріт. А ти прочитаєш її в цьому місті разом з пресвітерами, предстоятелями Церкви.
Видіння третє
Будівництво вежі, яка зображає Церкву І
— Оскільки ти дуже просиш і бажаєш знати все, то приходь в поле близько шостої години, і я з’явлюся тобі та покажу те, що потрібно тобі побачити. Місце ж вибери сам.
І я вибрав місце прекрасне, усамітнене. Але спершу, ніж я встиг назвати їй це місце, вона сказала:
— Прийду, куди бажаєш.
Отже, браття, помітив я годину і з’явився у полі, на місці, куди призначив їй прийти. І бачу я поставлену лаву, на ній льняна подушка, а над лавою простягнута парусина. Побачивши такі приготування, тоді як нікого не було на місці, я здивувався, волосся у мене піднялося, і жах огорнув мене тому, що я був один. Але опам’ятавшись і згадавши славу Божу, я підбадьорився і, схиливши коліна, сповідав Богу свої гріхи, як і раніше. Ось прийшла вона з шістьма юнаками, яких я раніше бачив, і, ставши позаду мене, слухала, як я молився і сповідався перед Богом. Торкнувшись мене, вона промовила:
— Перестань молитися тільки про свої гріхи, молися і за правду, щоб частку з неї отримав ти для свого дому.
Узявши мене за руку, вона привела мене до лави і повеліла тим юнакам:
— Ідіть і будуйте.
Коли ми залишилися одні, вона сказала мені:
— Сідай тут.
— Госпоже, нехай спочатку сядуть пресвітери.
— Я тобі кажу, — наполягала вона, — сідай. Я хотів сісти праворуч, але вона рукою показала, щоб я сідав ліворуч. Коли я засмутився, через те що не дозволила мені сісти праворуч, вона сказала:
— Не засмучуйся, Єрмо. Місце праворуч належить тому,
хто вже догодив Богу і постраждав за Його ім’я. У тебе багато не вистачає для того, щоб сидіти з ними. Але залишайся в простоті своїй, як раніше, і сидітимеш з ними, так само як і всі, хто творитиме їхні діла і перетерпить те, що вони перетерпіли.
II
— Госпоже, я бажав би дізнатися, що вони перетерпіли.
— Слухай: лютих звірів, бичування, темниці, хрести ради імені Його10 . За це їм належить права сторона святині і всякому, хто постраждає за ім’я Боже, а іншим — ліва сторона. Але для тих і інших, і для тих, що сидять праворуч, і для тих, що сидять ліворуч, — одні і ті ж дари обітниці; тільки ті, що сидять праворуч, мають деяку честь. Ти бажаєш сидіти праворуч з ними, але у тебе багато немочей. Очисти себе від своїх немочей; і всі не двоє душні повинні очиститись до того дня від своїх немочей11 .
Сказавши це, вона хотіла піти, але я кинувся до її ніг і благав її Господом, щоб явила мені обіцяне видіння. І вона знову взяла мене за руку, підняла і посадила на лаву ліворуч і, піднімаючи якийсь блискучий жезл, запитала:
— Чи бачиш велику роботу?
— Госпоже, нічого не бачу.
— Невже не бачиш навпроти себе великої вежі, яка будується на воді з блискучих квадратних каменів?
Справді будувалася квадратна башта тими шістьма юнаками, які прийшли з нею. Багато тисяч інших мужів підносили камені. Деякі діставали камені з глибини, інші — із землі і подавали тим шістьом юнакам, вони ж приймали їх і будували. Камені, які витягували з дна, відразу клали в будівлю, тому що вони були гладкими і рівними і так щільно прилягали один до одного, що їхнє з’єднання не можна було помітити, і вежа здавалася зведеною з одного каменя. Камені, принесені із землі, не всі використовувалися для будівництва. Деякі з них будівничі відкладали, тому що вони були шорсткі або з тріщинами, або світлі і круглі і не годилися для будівництва вежі. А деякі камені вони розколювали і відкидали далеко в бік. І відкинуті камені, бачив я, падали на дорогу і, не залишаючись на ній, скочувались: одні в місце пустинне, інші потрапляли у вогонь і горіли, інші падали поблизу води і не могли скотитися у воду, хоча і прагнули потрапити в неї.
III
— Госпоже, яка користь мені бачити, але не розуміти, що означає це будівництво? Вона відповідала мені:
— Допитлива ти людина, якщо бажаєш зрозуміти значення вежі.
— Справді, госпоже, я бажаю зрозуміти і сповістити браттям, щоб і вони зраділи, почувши це, і прославили Господа.
— Почує багато хто. І, почувши, деякі зрадіють, а інші заплачуть; втім, і останні, якщо, почувши, принесуть покаяння, також радітимуть. Вислухай тепер пояснення вежі, я відкрию все, і не докучай мені більше про одкровення. Одкровення ці закінчилися, бо мають межу. А ти не перестаєш вимагати одкровень, тому що наполегливий. Отже, вежа, яку ти бачиш, що будується, — це я, Церква, яка з’явилася тобі тепер і була раніше. Питай же, що хочеш знати про вежу, і я відкрию тобі, щоб зрадів ти разом зі святими.
— Госпоже, якщо одного разу ти визнала мене достойним того, щоб відкрити мені все, то відкрий, — просив я старицю.
— Все, що належить відкрити тобі, відкриється, аби серце твоє було з Господом і ти не сумнівався, що б не побачив.
— Госпоже, — запитав я її, — чому вежа побудована на водах?
— І раніше я говорила тобі, — відповідала вона, — що ти допитливий і старанно шукаєш: шукаючи, знайдеш істину. Слухай же, чому вежа будується на водах: життя ваше через воду спасенне і спасеться12 . А вежа заснована словом всемогутнього і преславного імені і тримається невидимою силою Господа.
IV
— Величне і дивне діло! А хто, госпоже, ті шість юнаків, які будують?
— Це первозданні ангели Божі, яким Господь ввірив все Своє творіння для того, щоб вони примножували, упорядковували і управляли Його творінням: їхніми силами і буде закінчено будівництво вежі.
— А хто ті інші, які підносять камені?
— І це святі ангели Господні, але перші — вищі. Коли закінчиться будівництво вежі, вони всі разом будуть торжествувати біля вежі і прославлятимуть Господа за те, що завершилось будівництво вежі.
— Бажав би я знати, — сказав я, — яке значення і в чому відмінність каменів.
І вона відповідала мені:
— Хіба ти кращий за всіх, щоб тобі це було відкрите? Є більш достойні, яким варто було б відкрити ці видіння. Але щоб прославлялося ім’я Боже, тобі це відкрите і ще відкриється ради тих, хто має сумнів у серці своєму, чи буде це, чи ні13 . Скажи їм, що все це істинне і що нічого не немає неправдивого, але все твердо і міцно засноване.
V
— Госпоже, я бажаю знати, кого означають інші камені, які дістали із землі.
— Ті, які необробленими кладуться в основу вежі, означають людей, яких Бог похвалив за те, що вони жили праведно
перед Господом і виконували Його заповіді14 . А ті, які приносяться і кладуться в саму будівлю вежі, це новонавернені до віри і вірні. Вони призиваються ангелами до здійснення добра, і тому не знайшлося в них зла.
— А хто ті камені, які відкладаються в бік біля вежі?
Вона відповіла:
— Це ті, які згрішили і бажають покаятися, тому вони відкинуті недалеко від вежі і будуть придатні, якщо покаються. Тому охочі покаятися будуть тверді у вірі, якщо тільки принесуть покаяння тепер, доки будується вежа. Бо коли будівництво закінчиться, то їм вже не знайдеться місця в самій будівлі, і вони будуть відкинуті і тільки залишаться лежати при вежі.
VI
— Бажаю, госпоже.
— Це сини беззаконня, які увірували вдавано і від яких не відступила всяка неправда; тому вони не мають спасіння, тому і не придатні для будівлі через свою неправедність, — вони розколоті і відкинуті далеко із гніву Господа за те, що зневажили Його. А значення попередніх каменів, які в безлічі ти бачив складеними і не використаними в будівництві, таке. Шершаві камені це ті, які пізнали істину, але не залишилися в ній і не перебувають в спілкуванні зі святими, тому вони і не придатні. Камені з тріщинами — це ті, які тримають в серцях ворожнечу один проти одного; будучи разом, вони миролюбні, але коли розходяться, знаходять в серцях злобу. І ця злоба — тріщини в каменях. Камені меншого розміру — це ті люди, які, хоч і увірували, але мають ще багато неправди, тому вони короткі.
— Хто ж, пані, білі і круглі камені, що теж не йдуть в будівлю вежі? Вона відповідала мені:
— Доки ти будеш нерозумним і необачливим? Ти про все запитуєш і нічого не розумієш. Білі і круглі камені — це ті, які мають віру, але мають і багатства віку цього; і коли прийдуть гоніння, то заради своїх багатств і турбот вони відречуться від Господа.
— Коли ж будуть вони угодні Господу?
— Коли будуть відсічені їхні багатства, які утішають їх, тоді вони стануть корисні Господу для будівлі. Бо як круглий камінь, доки не буде обсічений і не позбудеться деяких своїх частин, не зможе стати квадратним, так і багаті в нинішньому віці, якщо не позбудуться своїх багатств, не зможуть бути угодними Господу. Насамперед ти повинен знати це по собі самому: коли ти був багатий, був некорисний; а зараз ти корисний і придатний для життя; ти і сам був з числа тих каменів.
VII
— Кого ж означають камені, які падали поблизу води і не могли скотитися в неї?
— Тих, які чули слово і бажають охреститися в ім’я Господнє, коли приходить їм на пам’ять святість істини, але потім вони ухиляються і знову вдаються до своїх порочних бажань.
Так вона закінчила пояснення вежі. Але я, будучи наполегливим, запитав її:
— Чи є покаяння для тих каменів, які відкинуті, і чи буде їм місце в цій вежі? Вона сказала:
— Є для них покаяння, але в цій вежі не знайдуть вони місця, а потраплять в інше, нижче місце, причому тоді, коли вони постраждають і сповнять дні своїх гріхів. І за те вони будуть переведені, що прийняли слово істинне. І тоді позбавляться вони від своїх покарань, коли здригнуться серцем від порочних діл, ними сотворених, і вони покаються. Якщо ж вони не схаменуться, то не спасуться із-за впертості свого серця.
VIII
— Хочеш побачити ще щось?
І оскільки я дуже бажав побачити, то радість відбилася на моєму обличчі. Поглянувши на мене, вона посміхнулася і запитала:
— Бачиш сім жон навколо вежі?
— Бачу, госпоже.
— Вежа ця за наказом Господа ними підтримується. Слухай тепер про їхні дії. Перша з них, яка тримає вежу руками, називається вірою; з її допомогою спасаються обранці Божі. Інша, яка підперезана і веде себе мужньо, називається стриманістю, вона — дочка віри. Хто піде за нею, буде блаженний у своєму житті, бо стримуватиметься від усіх нікчемних діл і всякої злої похоті і стане спадкоємцем вічного життя.
— Хто ж інші п’ять, госпоже?
— Дочки одна однієї. Одна називається простотою, інша — невинністю, третя — скромністю, четверта — знанням, п’ята
— любов’ю. Тому, коли виконаєш діла їхньої матері, тоді зможеш і всього дотриматись.
— Хотів би я знати, госпоже, яку кожна з них має силу?
— Слухай, — відповідала вона, — сили їхні однакові: вони зв’язані між собою і йдуть одна за іншою, як і народжені. Від віри народжується стриманість, від стриманості простота, від простоти невинність, від невинності скромність, від скромності знання, від знання любов. Їхні дії чисті, цнотливі і святі, і хто послужить їм і в силі виконуватиме їхні діла, той матиме оселю у вежі зі святими Божими.
Я запитав її про час, чи зараз ще не кінець. Але вона голосно вигукнула:
— Безрозсудна людино! Невже ти не бачиш, що вежа все ще будується? Коли вежа буде побудована, тоді і буде кінець. Не питай у мене більше нічого. І цього нагадування і оновлення душ ваших достатньо для тебе і для всіх святих. Не для тебе одного це відкрито, але щоб ти сповістив усім. Тому після трьох днів ти, Єрмо, повинен зрозуміти наступні слова, які маю сказати тобі, щоб ти довів їх до вух святих, щоб, слухаючи і виконуючи їх, очистилися від своєї неправди, і ти разом з ними.
ІХ
X
— Це нехай пояснить тобі інший.
А з’явилася вона мені, браття, в першому видінні минулого року дуже старою сидячою на кафедрі. У другому видінні вона мала юне лице, але тіло і волосся старечі, і розмовляла зі мною стоячи; втім, була веселішою, ніж раніше. У третьому ж видінні вона вся була набагато молодшою, з прекрасним лицем, але зі старечим волоссям; вона була цілком весела і сиділа на лаві. І я дуже засмучувався, що не зрозумілі мені такі відмінності, поки не побачив у нічному сні ту старицю, і вона сказала мені:
— Всяка молитва потребує смирення, тому постися і отримаєш від Господа, чого просиш.
Отже, я постився один день, і в ту ж ніч з’явився мені юнак і сказав:
— Чому ти так часто в молитві просиш одкровень? Дивися, щоб, просячи багато чого, ти не пошкодив своєї плоті. Достатньо для тебе і цих одкровень. Чи зможеш бачити одкровення ще більші від тих, які бачив?
— Господарю, я про одне тільки прошу, щоб мені було дано повне пояснення щодо трьох виглядів тієї стариці.
— Доки ви будете безрозсудні? — дорікав він. — Сумніви ванті роблять вас безрозсудними, тому що не маєте в серцях ваших стремління до Господа.
Я відповідав йому:
— Від тебе ми дізнаємося про це точніше.
XI
— Я бажаю дізнатися, господарю, чому вона сиділа на кафедрі?
— Тому, — відповідав він мені, — що всякий немічний сидить на сідалищі внаслідок своєї слабкості, щоб його немічне тіло мало підтримку. Ось тобі розуміння першого явлення.
XII
XIII
Видіння четверте
Про майбутнє гоніння на християн І 15 Через це місце шлях буває рідко. Гуляючи один, я благав Господа, щоб Він підтвердив ті одкровення, які явив мені через святу Свою Церкву, укріпив мене і дав покаяння всім рабам Своїм, які спокусилися; щоб прославлялося велике і славне ім’я Його за те, що удостоїв показати мені Свої чудеса. І в той час, коли я прославляв і дякував Йому, був мені голос: «Не сумнівайся, Єрмо!» Став я думати: «Чого мені сумніватися, коли я такий укріплений Господом і бачив дивні діла?»
Пройшовши небагато, браття, раптом я побачив пил, що піднімався до неба, і подумав, що це йде худоба, піднімаючи пил. Відстань між хмарою пилу і мною була близько стадія. Тим часом пил піднімався густіше і густіше, так що мені стало це здаватися чимось надприроднім. Дещо проглядало сонце, і я побачив величезного звіра на зразок кита, із вуст якого виходила вогненна саранча. У довжину ця тварина мало близько ста футів, а голова була подібна до глиняного сосуду. І я почав плакати і благати Господа, щоб спас мене від неї. Потім пригадав я слова, які чув: «Не сумнівайся, Єрмо». Тому, браття, зодягнувшись вірою в Бога і пригадавши явлені мені Ним великі діла, я сміливо пішов до звіра. Звір же кидався з такою люттю і був такий лютий і сильний, що, здавалося, при нападі міг би зруйнувати місто. Я наблизився до нього, і ця величезна страхітлива тварина мирно розтягнулася на землі, висунувши язика. Я пройшов повз нього, і воно не поворушилося. Голова цього звіра була чотирьох кольорів: чорного, потім червоного, або кривавого, далі золотистого і, нарешті, білого.
II
— Здраствуй, людино.
І я відповів їй таким же привітанням.
Вона запитала:
— Нічого не зустрічалося тобі, людино?
— Госпоже, мені зустрілася така тварина, яка могла б винищити народи, але силою Бога і великим Його милосердям я врятувався від неї.
— Щасливо ти спасся, — сказала вона, — тому що свою турботу ти поклав на Господа і Йому відкрив своє серце, віруючи, що ніким іншим не можеш бути спасенний, окрім Його великого і преславного імені. За це Господь послав Свого ангела, поставленого над звірами, якому ім’я Егрін16 , і він закрив його пащу, щоб він не пожер тебе. Ти уникнув великого лиха по вірі твоїй, оскільки ти не засумнівався, побачивши такого звіра. Тому піди і сповісти обранцям Бога про Його великі діла і скажи їм, що звір цей є образом грядущої великої напасті. Тому якщо приготуєте себе і від щирого серця покаєтеся перед Господом, то можете уникнути її, якщо серце ваше буде чистим і непорочним і в решту днів життя вашого бездоганно служитимете Богу. Покладіть на Господа печалі ваші, і Він сам вилікує їх. Ви, двоєдушні, віруйте в Бога, що Він все може — і відвернути від вас Свій гнів, і послати бичі на двоєдушних. Горе тим, які почують ці слова і зневажать їх, краще було б їм не народжуватися.
III
— Знову ти цікавишся, запитуючи про такі речі.
— Так, госпоже, поясни мені, що вони означають.
— Слухай же, — відповідала вона. — Чорний колір означає світ, в якому ви живете. Вогненний і кривавий — те, що цьому світу належить загинути в крові та полум’ї. А золотиста частина — це всі ви, що уникаєте цього світу. Бо як золото випробовується з допомогою вогню і стає придатним, так випробовуєтеся і ви, що живете серед них. Ті, які збережуть твердість і будуть спокушені ними, очистяться. І як золото залишає у вогні свої домішки, так і ви залиште всяку скорботу і печаль, очистіться і будьте придатні для споруди вежі. Біла ж частина означає майбутній вік, в якому стануть жити вибрані Божі, тому що непорочними і чистими будуть ті, які вибрані Богом у життя вічне. Тому не переставай доносити це до слуху святих. Маєте ви і образ прийдешнього великого лиха. Якщо ви захочете, воно буде не страшне для вас: пам’ятайте заповідане вам.
Сказавши це, вона віддалилася, і не бачив я, куди вона пішла. Зчинився шум, і я в страсі кинувся назад, думаючи, що наближається той звір.
Книга друга
Пролог17
Коли я помолився вдома і сидів на ложі, увійшов до мене чоловік поважного вигляду в пастушому одязі: на ньому був білий плащ, за плечима торба і посох в руці. Він привітав мене, і я відповів йому також привітанням. Негайно ж він сів поряд зі мною і говорить:
— Я посланий від ангела, достойного поклоніння (в рос. пер. «достопоклоняемого ангела». — ред.)18 , щоб жити з тобою решту днів твого життя.
Мені здалося, що він спокушає мене, і я сказав йому:
— Хто ж ти? Я знаю того, кому я доручений.
— Не впізнаєш мене?
— Ні.
— Я той самий пастир, якому ти доручений. Поки він говорив, вигляд його змінився, і я впізнавав, що це той, якому я доручений. Я негайно збентежився, мене обійняв страх, і я весь розривався від скорботи, що відповідав йому так лукаво і безрозсудно. Він же сказав мені:
— Не бентежся, але зміцнися заповідями, які почуєш від мене. Бо я посланий для того, щоб знову показати тобі все, що бачив ти раніше, і особливо те, що корисно для вас. Тому я наказую тобі спершу записати мої заповіді і притчі, щоб перечитувати їх час від часу, — так буде зручніше тобі виконувати їх.
Тому я записав заповіді і притчі так, як повелів він мені. Якщо, почувши їх, ви поступатимете за ними і виконаєте їх з чистим серцем, то отримаєте від Господа те, що Він обіцяв вам. Якщо ж, почувши їх, не покаєтеся, але повернетесь до гріхів ваших, то приймете від Господа покарання. Все це повелів мені записати цей пастир, ангел покаяння.
Заповідь перша
Про віру в єдиного Бога
Заповідь друга
Про те, що належить уникати лихослів’я
— Май простоту і будь незлобивий, будь як дитя, яке не знає лукавства, що губить життя людей. Ні про кого не говори погано і не прагни слухати того, хто говорить погано. Якщо ж слухатимеш, то будеш причетний до гріха того, хто лихословить; вірячи йому, ти будеш подібний до нього, тому що повірив тому, хто лихословить на брата твого. Згубне лихослів’я — це злий дух неспокійний, який ніколи не перебуває в мирі, але завжди живе в незгоді. Утримуйся від нього і завжди май мир з братом твоїм. Вдягнися благопристойністю, в якій немає нічого образливого, але все рівне і приємне. Чини добро і від плоду праці твоєї, який дарує тобі Бог, давай всім бідним просто, нітрохи не сумніваючись, кому даєш. Давай всім, бо Бог хоче, щоб всім дісталося від Його дарів. Ті, що беруть, дадуть звіт Богу, чому і на що брали. Ті, що беруть за потребою, не будуть осуджені, а ті, що беруть удавано, судяться. Той же, що дає, не буде винен: бо він виконав служіння, призначене Богом, не розбираючи, кому дати, а кому не давати, і виконав з похвалою перед Богом. Тому дотримуйся цієї заповіді, як я сказав тобі, щоб покаяння твоє і твоєї сім’ї були в простоті, і серце твоє було чистим і непорочним перед Богом.
Заповідь третя
Про те, що належить уникати неправди
— Люби істину, і нехай виходить з уст твоїх всяка істина, щоб дух, який Господь поселив в цьому тілі, явився істинним перед всіма людьми і щоб прославлявся Господь, який дав тобі дух, тому що
Бог істинний у всякому слові, і жодної неправди немає в Ньому. І ті, які обманюють, відкидають Бога і не повертають Йому залогу, який отримали; а вони отримали від Нього дух правдивий (в рос. пер. «нелживый». — ред.). Якщо вони повертають його неправдивим, то ганьблять заповідь Господа і стають викрадачами.
Почувши це, я гірко заплакав. Побачивши мою скорботу, він запитав:
— Про що ти плачеш?
— Не знаю, господарю, чи зможу я спастися.
— Чому?
— Тому, що ніколи в житті, господарю, не вимовив я слова правдивого, але завжди говорив підступно і видавав перед всіма
неправду за істину, і ніхто не перечив мені, тому що довіряли моєму слову. Як же я можу жити, коли поступав таким чином?
Він відповідав:
— Ти міркуєш добре і правильно, бо належало тобі як рабу Божому ходити в істині і не з’єднувати лукавої совісті з духом істини, і не ображати Духа Божого, Святого й Істинного.
І я сказав йому:
— Ніколи, господарю, я не чув таких слів.
— Почувши зараз, надалі дотримуйся їх і намагайся, щоб і ті неправдиві слова, які раніше говорив ти, стали вірними від наступних твоїх слів, якщо вони виявляться істинними. Бо і ті можуть стати вірними, якщо відтепер говоритимеш істинну; і якщо дотримуватимешся істини, можеш отримати собі життя. І всякий, хто тільки послухається цієї заповіді, і виконуватиме її, і віддалятиметься від неправди, — житиме з Богом.
Заповідь четверта
Про цнотливість і розлучення І
І я попросив:
— Дозволь мені, господарю, запитати тебе небагато.
— Питай.
— Якщо, господарю, — сказав я, — чоловік має вірну дружину у Господі і помітить її в перелюбстві, то чи буде він грішний, живучи з нею?
І він відповів мені: — Доки чоловік не знає гріха своєї дружини, він не грішить, якщо живе з нею. Якщо ж дізнається чоловік про її гріх, а вона не покається у своєму перелюбстві, то чоловік згрішить, живучи з нею, і стане учасником в її перелюбстві.
— Що ж робити, — запитав я, — якщо дружина залишатиметься в своєму пороці?
— Нехай чоловік відпустить її і залишиться один. Якщо ж, відпустивши свою дружину, візьме іншу, то і сам прийме гріх перелюбства.
— Що ж, господарю, якщо відпущена дружина покається і забажає повернутися до свого чоловіка, то чи повинна вона бути прийнята чоловіком?
— Якщо не прийме її чоловік, він зробить великий гріх, — відповів він мені. — Належить приймати грішницю, яка розкаюється, але не багато разів. Бо для рабів Божих покаяння покладене одне. Тому заради розкаяння не повинен чоловік, відпустивши дружину свою, брати собі іншу. Так само робити належить і дружині. Але перелюбство не тільки в оскверненні плоті своєї: перелюбствує і той, хто поступає подібно до язичників19 . Уникай спілкування з тим, хто чинить такі діла і не кається, інакше і ти будеш причетний до його гріха. Тому заповідаю вам, щоб ви залишалися самотніми, як чоловік, так і дружина, бо в цьому випадку може мати місце покаяння. Але я не даю приводу для того, щоб так чинилось: нехай не грішить більше той, хто вже згрішив. Щодо попередніх його гріхів, то є Бог, Який може дати зцілення, бо Він має владу над усім.
II
— Оскільки Господь удостоїв мене того, щоб ти завжди жив зі мною, то дозволь сказати мені ще кілька слів, тому що я нічого не розумію і серце моє затьмарене минулими моїми ділами. Врозуми мене, оскільки я абсолютно нічого не розумію.
І він у відповідь сказав мені:
— Я наставник покаяння і всім, хто кається, даю розум. Або саме покаяння, ти думаєш, не є великим розумом? Адже грішник, що кається, зрозумів, що він згрішив перед Господом, він засудив всім серцем скоєні ним діла і, розкаявшись, більше вже не робить зла, але творить добро і смиряє душу, і мучить її за те, що згрішила. Тому розумієш, що покаяння є великим розумом?
— Через те, господарю, я і розпитую тебе детально про все, бо я грішник і бажаю дізнатися, що мені робити, щоб жити, бо гріхи мої численні і різноманітні.
— Ти будеш живий, — сказав він, — якщо збережеш мої заповіді і поступатимеш за ними; і кожен, хто тільки почує і виконає ці заповіді, житиме з Богом.
III
— Господарю, я чув від деяких учителів, що немає іншого покаяння, крім того, коли сходимо у воду20 і отримуємо відпущення попередніх наших гріхів.
— Справедливо ти чув. Бо тому, хто отримав відпущення гріхів, не подобає більше грішити, але жити в чистоті. І оскільки ти про все розпитуєш, поясню тобі це, не даючи приводу для заблудження тим, які збираються увірувати або тільки що увірували в Господа. Вони не мають покаяння у гріхах, але мають відпущення колишніх своїх гріхів. Тим же, які покликані раніше, Господь поклав покаяння, бо Він серцезнавець, що передбачає все, знає слабкість людей і велику підступність диявола, який сіятиме шкоду і злість серед рабів Божих. Тому милосердний Господь зглянувся над Своїм творінням і поклав покаяння, над яким і дана мені влада. Отже, я говорю тобі після цього великого і святого покликання, якщо хтось, будучи спокушений дияволом, згрішив, — має одне покаяння. Якщо ж він часто грішитиме і творитиме покаяння — не принесе йому покаяння користі, бо з трудом він житиме з Богом.
І я сказав:
— Господарю, я оновився, коли почув про це так докладно. Бо я знаю, що спасуся, якщо ще не додам нічого до своїх гріхів.
— Спасешся, — відповів він, — ти і всі, які зроблять те ж саме.
IV
— Господарю, оскільки ти терпляче мене вислуховуєш, поясни мені ще ось що. Якщо чоловік або дружина помре і один з них одружиться, — чи грішить той, хто вступає в шлюб?
— Не згрішить, але якщо залишиться сам один, то придбає собі велику славу від Господа. Тому бережи чистоту і цнотливість — і житимеш з Богом. Те, що я говорю і збираюся сказати тобі потім, дотримуйся з цього самого дня, з якого ти доручений мені і я живу в твоєму домі. І попереднім твоїм гріхам буде прощення, якщо збережеш мої заповіді; і всі, хто збереже їх і ходитиме в чистоті, отримає відпущення.
Заповідь п’ята
Про печаль і терпіння І
І я сказав йому:
— Бажав би я дізнатися, господарю, про дію гніву, щоб зберегти себе від нього.
— Якщо ти і твої домочадці не будете стримуватися від нього, то втратите всяку надію на спасіння. Але стримуйся від гніву, бо Я з тобою; і від нього стримаються всі, які покаються від щирого серця свого, бо Я буду з ними і збережу їх. Всі такі приймаються святійшим ангелом21 в число праведних.
Послухай тепер і про дію гніву, який він шкідливий і як губить рабів Божих і відвертає їх від правди. Він не може шкодити людям, які сповнені вірою, тому що з ними перебуває Сила Божа; спокушає ж тих, що сумніваються і не мають віри. Як тільки він побачить таких людей спокійними — проникає в їхнє серце, і чоловік або дружина сердяться один на одного через які-небудь життєві справи: або через їжу, або через пусте слово, або через якогось приятеля, або через борг, або через подібні дріб’язкові речі. Все це безглузде, пусте і непристойне для рабів Божих. Але тверда і мужня великодушність має міцну силу і перебуває у великій широті, весело і безтурботно радіючи, і прославляє Господа повсякчасно — чужа всякій гіркоті, завжди мирна та смиренна. Ця великодушність живе з тими, що мають непорушну віру. А гнів безрозсудний, пустий і легковажний. Від безрозсудності народжується скорбота (в рос. пер. «огорчение». — ред.), від скорботи роздратування, від роздратування — гнів, від гніву ж — несамовитість (в рос. пер. «неистовство». — ред.). Несамовитість, яка стала від такої кількості зла, — великий і неспокутуваний гріх. І коли все це знаходиться в одному сосуді, де перебуває і Дух Святий, то сосуд не вміщає їх в собі і переповнюється: добрий дух не може жити разом зі злим духом, а віддаляється від такої людини і шукає собі притулку в смиренності і тиші. Коли він відступить від людини, в якій перебував, то людина, сповнена духами злими, стає чужою для Святого Духа і закритою для благої думки. Так буває зі всіма гнівливими. Тому ти віддаляйся від гніву, але зодягнись у великодушність і опирайся всякій скорботі, і будеш в чистоті і святості, угодній Богу. Тому дивися, щоб ти як-небудь не був легковажним з цією заповіддю, бо якщо дотримаєшся цієї заповіді, то можеш виконати й інші мої заповіді, які хочу тобі дати. Тому тепер утверджуйся в цих заповідях, щоб тобі жити з Богом, — також і всі, хто дотримає їх, житимуть з Богом.
Заповідь шоста
Про двох духів при всякій людині і намову кожного з них І
— Так, господарю, — підтвердив я.
— А зараз я хочу пояснити тобі, силу цих чеснот, щоб ти знав, як кожна з них діє і яку має владу. Двоякого роду їхні дії і полягають у праведному і неправедному. Ти віруй праведному, а неправедному аніскільки не віруй. Бо правда має шлях прямий, а неправда — кривий. Але ти йди прямим шляхом, а кривий залиш. Кривий шлях нерівний, має безліч спотикань, скелястий і тернистий і веде до погибелі тих, що йдуть ним. А ті, які йдуть прямим шляхом, йдуть рівно і без перешкод, тому що він не скелястий і не тернистий. Тому бачиш, що краще йти цим шляхом.
Я сказав:
— Мені подобається йти цим шляхом.
— І ти підеш так само, як і підуть ним всі, які від щирого серця звернуться до Господа.
II
Я запитав його:
— Яким чином, господарю, я зможу розпізнати їх, якщо обидва ангели живуть зі мною?
— Слухай і розумій. Добрий ангел тихий і скромний, смиренний і мирний. Тому, увійшовши до твого серця, він постійно вселятиме тобі справедливість, цнотливість, чистоту, ласкавість, поблажливість, любов і благочестя. Коли все це вселиться у твоє серце, знай, що добрий ангел з тобою: вір цьому ангелу і слідуй за його ділами.
Послухай і про дію злого ангела. Насамперед він злобний, гнівливий і безрозсудний, і дії його злі і розбещують рабів Божих. Тому коли увійде він у твоє серце, із його дій розумій, що цей ангел злий.
— Яким чином, — запитав я, — пізнаю його, господарю?
— Слухай. Коли оволодіють тобою гнів чи досада, знай, що він у тобі; також коли в твоєму серці виникає бажання різних і пишних страв і напоїв, і чужих дружин, то вселяються в нього гордість, надмірне вихваляння, зарозумілість і тому подібне, тоді знай, що з тобою злий ангел. Тому ти, знаючи його діла, уникай і не вір йому: діла його злі і не властиві рабам Божим. Такі дії того та іншого ангела. Розумій їх, вір ангелу доброму і віддаляйся від ангела злого, тому що намови його у всякому ділі є злі. Навіть якщо в серце віруючої людини увійде помисел злого ангела, то вона неодмінно згрішить. Якщо ж злі люди відкриють свої серця ділам доброго ангела, то обов’язково він зробить що-небудь добре. Тому бачиш, що добре слідувати за добрим ангелом. Якщо станеш коритися йому і творити його діла, то житимеш з Богом; так само як і всі, які слідуватимуть за його ділами, житимуть з Богом.
Заповідь сьома
Про те, що потрібно боятися Бога,
Заповідь восьма
Про утримання від зла і про творення добра
— Відкрий мені, господарю, — попросив я, — від чого належить стримуватися і від чого не слід.
— Стримуйся, — відповідав він, — від зла і не роби його, а від доброго не стримуйся, але роби його. Бо якщо стримуватимешся від доброго і його не робитимеш, то згрішиш. Тому стримуйся від всякого зла і роби всяке добро.
— Від якого зла, — запитав я, — належить стримуватися?
— Від перелюбу, пияцтва і надмірних бенкетів, від надмірного споживання їжі, від розкоші і марнославства, від гордості, від неправди і наклепу, від лицемірства, злопам’ятства і всяких образ честі інших людей. Такі діла злі, від яких треба стримуватися рабу Божому. Хто не стримується від них, той не може жити з Богом.
Послухай тепер і про наступні діла, які йдуть за ними.
— Хіба ще є, господарю, злі діла?
— Істинно є ще багато такого, від чого повинен стримуватися раб Божий. Це — злодійство, лжесвідчення, бажання чужого, гордовитість і тому подібне. Чи не вважаєш всього цього злим? Істинно, це є зло для рабів Божих, і від всього цього повинен стримуватися раб Божий, щоб жити з Богом і бути разом з тими, які стримуються від злих діл. А зараз слухай про ті добрі діла, які належить творити, щоб спастися. Насамперед це віра, страх Божий, любов, злагода, справедливість, істина, терпіння — краще за них не немає нічого в житті людини: хто дотримається їх і у всі дні не стане уникати, той блаженний у своєму житті. Потім ідуть добрі діла, що полягають в тому, щоб служити вдовам, піклуватися про сиріт і бідних, позбавляти від нужди рабів Божих, бути гостинним, не перечити, бути стриманим, вважати себе нижчим за всіх людей, шанувати старших за віком, дотримуватись правди, зберігати братерство, переносити образи, бути великодушним, не відкидати тих, що відпали від віри, але навертати і заспокоювати їх, напоумлювати грішників, не гнобити боржників і тому подібне. Чи не вважаєш це добром?
— Немає нічого кращого і достойнішого за це! — вигукнув я.
— Ось і твори ці діла і будеш жити з Богом, так само як і всі, які дотримають цю заповідь, житимуть з Богом.
Заповідь дев’ята
Потрібно просити у Бога постійно і без сумніву
Далі говорив мені пастир:
— Відкинь від себе сумніви й аніскільки не вагайся просити чого-небудь у Господа, кажучи собі: яким чином я можу просити у Господа і отримати, коли стільки згрішив перед Ним? Не думай про це, але від щирого серця звертайся до Господа і проси без сумніву, і пізнаєш велику Його благість, тому що Він не зневажить тебе, але виконає прохання твоєї душі. Бо Бог — не як люди, які пам’ятають образи, Він не пам’ятає зла і милосердний до свого творіння. Тому очисти своє серце від всіх суєтних діл віку цього і насамперед виконуй дані тобі від Бога повеління, і отримаєш всі блага, яких просиш, і всі прохання твої не будуть залишені, якщо проситимеш у Господа без сумніву. Ті, які сумніваються, зовсім нічого не отримають з того, про що просять. Сповнені віри всього просять з надією і отримують від Господа, бо просять без сумніву. Всяка людина, що вагається, з великим трудом спасеться, якщо тільки не покається. Тому очисти своє серце від сумніву, зодягнися у віру і, віруючи Господу, отримаєш все, про що просиш. Але якщо іноді, просячи про що-небудь Господа, довго не отримуєш, не сумнівайся, тому що не одразу виконуються прохання твоєї душі. Адже, можливо, для випробування або через твій гріх, якого не знаєш, пізніше отримаєш те, що просиш. Але ти не переставай висловлювати бажання своєї душі, і одержиш винагороду. Якщо ж засмутишся і перестанеш просити, то скаржся на себе, а не на Бога, що Він не дає тобі. Тому бачиш, які згубні і жахливі сумніви, і багатьох, навіть твердих у вірі, зовсім відкидають від віри. Бо сумніви — це діти диявола, і вони сильно замислюють зло на рабів Божих. Тому відкинь сумніви і здолай їх у всяких ділах, озброївшись сильною і могутньою вірою. Бо віра все обіцяє і все звершує, сумнів же ні в чому не довіряє собі, і тому не має успіху в своїх ділах. Тому бачиш, що віра сходить зверху від Бога і має велику силу. Сумнів же є земний дух, від диявола і не має сили. Тому служи вірі, що має силу, і віддаляйся від сумніву, який безсилий; і житимеш з Богом ти і всі люди, що поступають так само.
Заповідь десята
Про дух відчаю, який затьмарює душу І
— Яким чином, господарю, — здивувався я, — вона їхня сестра? Мені здається, печаль — це одне, інше — гнів, і інше — сумнів.
І він відповів:
— Нерозумний ти. Невже не розумієш, що печаль — найзліший зі всіх духів і найшкідливіший для рабів Божих? Вона губить людину, як ніщо інше, і виганяє з неї Святого Духа — і знову спасає.
— Господарю, не можу я збагнути значення цієї притчі і не розумію, яким чином печаль може погубити і знову спасти.
— Слухай, — сказав він, — і розумій. Хто ніколи не шукав істини і не досліджував Божество, але тільки увірував і потім вдався до різних язичницьких занять і інших діл цього світу, той не розуміє притч божественних, тому що затьмарюється від таких діл, пошкоджується і огрубіває розум. Як хороші виноградні лози, залишені без догляду, придушуються і заглушуються різними бур’янами і тернями, так і люди, які тільки увірували і вдалися до діл цього світу, позбавляються сенсу свого життя і, думаючи про багатства, абсолютно нічого не розуміють, і їхній розум, зайнятий мирською суєтою, глухий до Господа. Але ті, які живуть в страсі Божому, ревно досліджують істину і божественне і серцем звернені до Господа, вони легко сприймають і розуміють все, що говориться їм. Бо де перебуває Господь, там багато розуму. Тому пристань до Господа — і все збагнеш, і зрозумієш.
II
Духа і вижене Його. І коли охоплюють людину гнів і сильне роздратування з якого-небудь приводу, то знову печаль входить в серце, вона печалиться за свій вчинок, розкаюється, що розгнівалась. Ця печаль є спасенною, тому що викликає покаяння. Але і в тому, і в іншому випадку печаль зневажає Святого Духа. Печаль, зумовлена сумнівом або тим, що людині не вдалася її справа, — печаль неправедна. Печаль же від досади за поганий вчинок не є поганою печаллю, але і вона ображає Святого Духа. Тому віддаляй від себе печаль і не ображай Святого Духа, Який живе в тобі, щоб Він не воззвав (в рос. пер. «возроптал». — ред.) на тебе до Господа і не віддалився від тебе. Бо Дух Божий, що перебуває в цьому тілі, не терпить печалі. Тому ти зодягнися в радість, яка завжди має благодать перед Господом і угодна Йому, і втішайся нею. Всяка людина, яка радіє, чинить добро і думає про добро, зневажаючи печаль. А людина, яка перебуває в печалі, завжди зла, по-перше, тому, що ображає Святого Духа, Який даний людині радісній; і, по-друге, тому, що вона творить беззаконня, не навертаючись до Господа і не сповідаючись перед ним. Молитва людини, яка перебуває в печалі, ніколи не доходить до престолу Божого.
І я запитав його:
— Чому ж, господарю, молитва людини, яка перебуває в печалі, не підноситься до престолу Господнього?
— Тому, — відповів він, — що печаль перебуває в її серці. Печаль, змішана з молитвою, не допускає молитву чистою зійти до престолу Божого. Як вино, що змішане з оцтом, вже не має попередньої приємності, так і печаль, домішана до Святого Духа, не має тієї ж чистої молитви. Тому очищайся від злої печалі, і житимеш з Богом, і всі житимуть з Богом, якщо тільки відкинуть від себе печаль і зодягнуться в радість.
Заповідь одинадцята
Про те, що істинні і неправдиві пророки пізнаються
— Поглянь на них. Ті, які сидять на лавах, — віруючі, а той, що стоїть на кафедрі, — лжепророк, що губить розум рабів Божих — тих, які двоєдушні, а не істинно віруючі. Ці двоєдушні приходять до нього як до пророка і запитують його про те, що стане з ними, і він, не маючи в собі сили Божественного Духа, відповідає їм, кажучи те, що вони хочуть почути, і наповнює їхні душі неправдивими обіцянками. Будучи суєтним, він суєтно і відповідає суєтним людям. Втім, він говорить і дещо правдиве, тому що диявол вселяє в нього свій дух, щоб привернути кого-небудь з праведних. Але сильні у вірі, які зодягнулися в істину, не приєднуються до таких духів, але віддаляються від них. Двоєдушні і ті, що часто каються, звертаються за пророкуваннями, як і язичники, і накликають на себе великий гріх своїм ідолопоклонством, тому що той, хто запитує у лжепророка, — ідолопоклонник, він чужий істині і безрозсудний. А всякий дух, даний Богом, не чекає розпитувань, але, маючи силу божественну, говорить все сам, тому що він з неба, від сили Духа Божого. Дух, який відповідає на питання згідно з бажаннями людськими, є дух земний, легковажний, який не має сили: він зовсім не говорить, якщо його не запитують.
І я сказав:
— Як же можна розпізнати, хто істинний пророк, а хто лжепророк?
— Вислухай, — говорить, — про обох пророків; і з того, що я скажу тобі, відрізниш пророка Божого від лжепророка. За ділами пізнавай людину, яка має Духа Божого. По-перше, вона спокійна, лагідна і смиренна, віддаляється від всякого зла і суєтного бажання віку цього, ставить себе нижче за всіх людей і нікому не відповідає на запитання, не говорить наодинці; Дух Божий говорить не тоді, коли людина того бажає, але коли угодно Богу. Тому коли людина, що має Духа Божого, прийде в церкву праведних, які мають віру, і там звершується молитва до Господа, тоді ангел пророчого духу, приставлений до неї, сповнює цю людину Святим Духом, і вона говорить до зібрання, як угодно Богу. Так проявляється Божественний Дух і Його сила.
Слухай тепер і про дух земний, суєтний, безрозсудний і безсилий. Насамперед людина, що видається сповненою духом, прославляє себе, прагне до влади, зухвала і багатослівна, живе серед розкоші і багатьох задоволень, бере винагороду за своє пророкування; якщо ж не отримає, то й не пророкує. Хіба може Дух Божий брати винагороду і пророкувати? Так чинити не властиво Божому пророку; і в тих, хто так чинить, діє дух земний. Потім він не входить в зібрання мужів праведних, але уникає їх і, навпаки, спілкується з людьми двоєдушними і легковажними, пророкує в місцях потаємних22 і одурює промовами, які хочуть почути, і говорить суєтне людям суєтним: так порожній посуд, коли складається з іншим порожнім, не розбивається, але вони добре підходять один одному. А коли він опиняється серед людей праведних, сповнених Духом Божественним, які підносять молитву, тоді і розкривається його порожнеча: земний дух від страху покидає його, і він, абсолютно повержений, нічого не може сказати. Якщо в комору помістити вино чи єлей і туди ж поставити порожню посудину, а потім брати запаси з комори, то посудину, яка поставлена порожньою, порожньою і знайдеш. І порожні пророки: якими приходять до людей, що мають Святого Духа, такими і залишаються.
Ось образ пророка істинного і неправдивого. Тому випробовуй за ділами і за життям ту людину, яка говорить, що вона має Святого Духа. Вір Духу, що приходить від Бога і має силу, духу ж земному і порожньому, в якому немає сили, не вір: бо він приходить від диявола. Задумайся над прикладом, який я приведу тобі. Якщо взяти камінь і кинути в небо, то чи зможеш докинути до нього? Або ж якщо взяти трубу з водою і направити струмінь в небо, то чи зможеш ти пробити небо?
— Що ти, господарю, — вигукнув я, — все це не можливо!
— Ось, — сказав він, — як цього не може бути, так само дух земний — безсилий і недієвий. Усвідом тепер силу, що з неба сходить. Град — крупинка дуже мала, але, попадаючи в голову людини, який спричиняє біль? Або ще приклад: дощова краплина, яка скочується з даху вниз і камінь точить. Бачиш, і найменше, що зверху падає на землю, має велику силу: такий сильний і Дух Божественний, що приходить зверху. Цьому Духу ти вір, а від іншого віддаляйся.
Заповідь дванадцята
Про віддалення від поганих бажань і про те, І
— Віджени від себе всяку похіть злу і зодягнись в бажання добре і святе. Бо зодягнувшись в добре бажання, ти зненавидиш зло і управлятимеш ним, як захочеш. Похіть є зла і люта, і важко смиряється: вона страшна і своєю лютістю руйнує людей; особливо якщо впаде в неї раб Божий і не буде благорозумний, то жорстоко постраждає від неї. Але вона сокрушає тих людей, які не мають доброго бажання і занурилися в діла віку цього: саме їх вона передає смерті.
— Які дії, господарю, — запитав я, — злої похоті прирікають людей на смерть? Поясни мені, щоб я зміг уникати їх.
— Послухай, з допомогою яких дій зла похіть умертвляє рабів Божих.
II
III
— Слухай. Май страх Божий і віру в Бога, люби істину, твори правду і подібні їм добрі діла. Творячи це, ти будеш угодним рабом Божим і житимеш з Богом; і всі, які служитимуть доброму бажанню, житимуть з Богом.
Отже, він закінчив дванадцять заповідей і сказав мені:
— Ось тобі заповіді, поступай за ними і до того ж переконуй людей слухати тебе, щоб їхнє покаяння було чистим до останніх днів їхнього життя. І це служіння, яке доручаю тобі, виконуй ретельно, і отримаєш велику нагороду, бо знайдеш любов у всіх, які покаються і послухаються твоїх слів. Я буду з тобою і буду спонукати їх слухатися тебе.
І я сказав йому:
— Господарю, ці заповіді величні, прекрасні і здатні звеселити серце людини, яка виконає їх. Але не знаю, господарю, чи здатна людина дотримуватись цих заповідей, тому що вони дуже важкі.
Він відповідав мені:
— Цих заповідей легко дотримуватись, і вони не будуть здаватись важкими, якщо будеш переконаний в тому, що їх можна дотриматись; але якщо в твоє серце закрався сумнів, що не під силу людині це виконати, то не дотримаєшся їх. Тепер же говорю тобі: якщо не дотримаєшся цих заповідей і нехтуватимеш ними, то ти не спасешся, не спасуться твої діти і весь твій дім, тому що ти сам собі присудив, що цих заповідей не можна дотриматись людині.
IV
— Нерозумний і непостійний, чи не бачиш славу Божу, не розумієш, який величний і премудрий Той, Який сотворив світ для людини і все творіння підкорив людині, і дав їй всю владу, щоб панувати над всім піднебесним? Якщо людина є владикою творіння Божого і над всім панує, то невже вона не може панувати і над цими заповідями? Це під силу людині, яка має Господа у своєму серці. Хто ж має Господа тільки у своїх устах, той огрубів серцем і далекий від Господа, для того ці заповіді тяжкі і нездійсненні. Тому ви, слабкі і нетверді у вірі, покладіть собі Господа вашого в серця свої і пізнаєте, що немає нічого легшого за ці заповіді, нічого приємнішого і доступнішого за них. Зверніться до Господа, залиште диявола, його задоволення, які є злі і гіркі, і не бійтеся диявола, тому що над вами він не має сили. Бо я з вами, ангел покаяння, і я паную над ним. Диявол наводить страх, але його страх не має сили. Тому не бійтеся його, і він покине вас.
V
— Господарю, вислухай кілька моїх слів.
— Говори, — дозволив він.
— Всяка людина бажає виконувати Божі заповіді, і немає такої, яка б не просила у Бога сили дотримуватись Його заповідей; але диявол наполегливий і своєю силою протидіє рабам Божим.
— Не може диявол, — заперечив він, — пересилити рабів Божих, які вірують у Господа від щирого серця. Диявол може протистояти, але перемогти не може. Якщо чинитимете опір йому, то, переможений, він з ганьбою покине вас. Бояться диявола як такого, що ніби має владу, ті, які не тверді у вірі. Диявол спокушає рабів Божих і, якщо знайде слабких, губить їх. Коли людина наповнює посудини добрим вином і між ними ставить кілька посудин неповних, то, прийшовши спробувати вино, не думає про повні, бо знає, що вони добрі, а пробує з неповних, чи не скисло в них вино, тому що в неповних посудинах вино швидше скисає і втрачає смак. Так і диявол приходить до рабів Божих, щоб спокусити їх. І всі ті, які повні віри, мужньо не підкоряються йому; і він віддаляється від них, тому що йому ніде увійти. Тоді він підступає до тих, які не повні віри, і, маючи можливість увійти, вселяється в них, робить з ними що хоче, і вони стають його рабами.
VI
— Господарю, тепер я утвердився у всіх заповідях Господа, тому що ти зі мною; знаю, що сокрушиш всю силу диявола, і ми восторжествуємо над ним; і надіюсь, що з допомогою Божою зможу дотриматися заповідей, які ти передав.
— Дотримаєшся, — сказав він, — якщо серце твоє буде чистим перед Господом, і всі дотримаються, які очистять свої серця від суєтної похоті віку цього і житимуть з Богом.
Книга третя
Подоба перша
Ми, не маючи на цьому світі постійного міста,
Пастир сказав мені:
— Чи знаєте, що ви, раби Божі, перебуваєте в подорожі? Ваше місто далеко звідси. Якщо знаєте вашу батьківщину, в якій належить вам жити, то навіщо тут купуєте маєтки, будуєте прекрасні будівлі і непотрібне житло? Бо хто займається подібними приготуваннями в цьому місті, той не думає про повернення у свою батьківщину. Не розумна, двоєдушна і жалюгідна людино, хіба не розумієш, що все це чуже і під владою іншого23 ? Бо господар цього міста говорить: або слідуй за моїми законами, або забирайся геть за мої межі. Що ж після цього ти зробиш, маючи власний закон у твоїй батьківщині? Невже заради полів або інших своїх надбань ти відмовишся від вітчизняного закону? Якщо ж ти відмовишся, а потім забажаєш повернутися у свою батьківщину, то не будеш прийнятий, але вигнаний і звідти. Тому дивись і живи подібно до мандрівника в чужій місцевості, не готуй собі нічого більше від того, скільки тобі необхідно для життя; і будь готовий до того, щоб, коли володар цього міста захоче вигнати тебе за те, що ти не підкоряєшся його закону, йти собі у свою вітчизну і жити за своїм законом без печалі і радісно.
Тому ви, що служите Богу і маєте Його у своїх серцях, дивіться: чиніть діла Божі, пам’ятаючи про Його заповіді й обітниці, Ним дані, і віруйте Йому, що Він сповнить їх, якщо будуть дотримані Його заповіді. Замість полів викупляйте душі від нужд, скільки хто може, допомагайте вдовам і сиротам; багатство і всі здобутки ваші використовуйте на подібні діла, заради яких ви і отримали їх від Бога. Бо Господь збагатив вас для того, щоб ви виконували таке служіння Йому. Набагато краще чинити це, ніж купувати будинки і маєтки, бо майно тлінне, тоді як те, що зроблене в ім’я Боже, знайдеш в своєму місті і матимеш радість без печалі і страху. Отже, не бажайте багатств язичників, бо не властиві вони рабам Божим; надлишком же своїм розпоряджайтеся так, щоб ви могли отримати радість. І не робіть фальшивих грошей, не торкайтеся і не бажайте чужого. Робіть своє діло — і спасетесь.
Подоба друга
Як виноградне дерево підтримується в’язом,
Одного разу, коли я, прогулюючись полем, побачив в’яз і виноградне дерево і роздумував про їхні плоди, пастир з’явився мені і запитав:
— Що ти думаєш про це виноградне дерево і в’яз?
— Думаю, що вони придатні один для одного. І сказав він мені:
— Ці два дерева являють рабам Божим глибокий зміст.
— Бажав би я, господарю, зрозуміти цей зміст.
— Дивіться, — сказав він, — це виноградне дерево має плід, а в’яз — дерево безплідне; але виноградне дерево не може приносити багатих плодів, якщо не спиратиметься на в’яз. Бо лежачи на землі, воно дає гнилий плід, але якщо виноградна лоза висітиме на в’язі, то дає плід і за себе, і за в’яз. Тому бачиш, що в’яз дає плід не менший, а набагато більший, ніж виноградна лоза, тому що виноградна лоза, підтримувана в’язом, дає плід і рясний, і добрий, а лежачи на землі, дає плід поганий і малий. Цей приклад служить притчею для рабів Божих, для бідного і багатого.
— Яким чином, поясни мені.
— Слухай, — говорить він, — багатий має багато скарбів, але бідний перед Господом. Зайнятий своїми багатствами, він дуже мало молиться Господу і якщо має якусь молитву, то убогу і безсилу. Але коли багатий подає бідному те, що він потребує, тоді бідний благає Господа за багатого, і Бог подає багатому всі блага, тому що бідний багатий в молитві, і молитва його має велику силу перед Господом. Багатий подає бідному, віруючи, що його слухає Господь, і охоче, і без сумніву подає йому все, піклуючись, щоб у нього не було в чому-небудь недостатку. Бідний дякує Господу за багатого, який йому подає. Так люди, думаючи, що в’яз не дає плоду, не розуміють того, що під час засухи в’яз, маючи в собі вологу, живить виноградну лозу, і виноградна лоза завдяки цьому дає подвійний плід — і за себе, і за в’яз. Так і бідні, благаючи Господа за багатих, бувають почуті і примножують їхні багатства, а багаті, допомагаючи бідним, підбадьорюють їхні душі. Ті та інші беруть участь у доброму ділі. Тому хто поступає таким чином, той не буде залишений Господом, але буде вписаний в Книгу життя. Блаженні ті, які, маючи багатство, усвідомлюють, що вони збагачуються від Господа, бо хто відчує це, той може чинити добро.
Подоба третя
Як взимку не можна відрізнити дерев, сповнених життя,
Пастир показав мені багато дерев без листя, що видались засохлими.
— Бачиш ці дерева?
— Бачу, — говорю я. — Вони схожі один на одного і сухі.
— Ці дерева служать образом людей, що живуть у цьому світі.
— Чому ж, господарю, — запитав я, — вони немов би засохли і схожі один на одного?
— Тому, — відповідав він, — що в цьому віці не помітні ні праведні, ні нечестиві люди: одні є схожими на інших. Бо теперішній вік є зимою для праведних, які, живучи з грішниками, на вигляд не відрізняються від них. Як під час зими всі дерева з листям, що облетіло, схожі між собою, і не видно, які з них справді засохли, а які живі, так само в теперішньому віці не можна розпізнати праведників і грішників, але всі схожі одні на інших.
Подоба четверта
Як влітку свіжі дерева відрізняються від засохлих плодами
Знову показав мені пастир багато дерев, з яких одні розцвіли, а інші були засохлі.
— Чи бачиш ці дерева?
— Бачу, господарю, — відповідав я, — одні засохли, а інші покриті листям.
— Ці дерева, що зеленіють, — сказав він, — означають праведних, які житимуть в майбутньому віці. Бо майбутній вік є літом для праведних і зимою для грішників. Тому коли засяє благість Господа, тоді являться ті, що служили Богу, і всі будуть видимі. Бо як влітку достигає плід всякого дерева, і стає зрозуміло, який він, так само виявиться і буде видимий і плід праведних, і всі вони являться радісними в тому віці. Язичники і грішники — сухі дерева, які ти бачив, вони виявляться в майбутньому віці сухими і безплідними і будуть віддані вогню, як дрова, і стане видно, що під час їхнього життя їхні діла були злими. Грішники будуть віддані вогню, тому що згрішили і не розкаялися у своїх гріхах, язичники ж тому, що не пізнали Бога — Творця свого. Тому ти принось плід добрий, щоб він явився під час того літа. Утримуйся від багатьох турбот, і ніколи не згрішиш. Бо ті, що мають багато турбот, грішать багато в чому, тому що заклопотані своїми ділами і не служать Богу. Яким же чином людина, яка не служить Богу, може просити і отримати що-небудь від Нього? Ті, які служать Богу, просять і отримають на свої прохання, а ті, які не служать Богу — не отримають. Хто займається одним ділом, той може і служити Богу, тому що його дух не відчужується від Господа, але з чистою думкою служить Богу. Тому якщо виконаєш це — матимеш плід в грядущому віці; так само як і всі, які виконають це, матимуть плід добрий.
Подоба п’ята
Про істинний піст і про чистоту тіла І
— Навіщо ти так рано сюди прийшов?
— Тому, господарю, що перебуваю на стоянні.
— А що таке «стояння»?
— Тобто пощу, пане, — пояснив я.
— Яким же чином, — запитав він, — ти постиш?
— Як постив за звичаєм, так і пощу.
— Не вмієте ви, — сказав він, — постити Богу, і піст, який звершуєте, не корисний.
— Чому, господарю, говориш так?
— Те, як ви бажаєте постити, не є істинний піст, але я навчу тебе, який піст є досконалим і угодним Богу. Слухай. Бог не хоче такого суєтного посту, бо, постячи таким чином, ти не звершуєш правди. Пости ж Богу таким чином: не лукав у житті, але служи Богу чистим серцем; дотримуйся Його заповіді, ходи в Його повеліннях і не допускай жодної злої похоті в своєму серці. Віруй в Бога, і якщо сповниш це, і матимеш страх Божий, і стримуватимешся від всяких злих діл, то житимеш з Богом. І таким чином ти вчиниш великий і угодний Богу піст.
II
Через деякий час повернувся його господар і прийшов у виноградник. Коли він побачив, що виноградник добре обставлений і, понад те, скопаний, прополений, і лози багаті плодами, то був дуже задоволений вчинком свого раба. Тому запросив він улюбленого сина, свого спадкоємця, і друзів, своїх радників, і розповів їм, що наказав він зробити рабу своєму і що той понад це зробив. Вони одразу вітали раба з тим, що він одержав таку високу похвалу від свого господаря. Господар же говорить їм: «Я обіцяв свободу цьому рабу, якщо він виконає даний наказ, він виконав його і понад те приклав до виноградника добру працю, яка мені вельми сподобалася. Тому за його старанність я хочу зробити його співспадкоємцем мого сина, тому що, помисливши про добре, він не залишив його, але виконав». Цей намір господаря, тобто щоб раб був співспадкоємцем сину, схвалили і син, і його друзі.
Потім, через кілька днів, коли були скликані гості, господар зі свого бенкету посилав тому рабу багато страв. Отримуючи їх, раб брав з них те, що було для нього достатньо, останнє ж ділив між своїми товаришами. Вони, обрадувані, почали бажати йому, щоб він ще більшу любов знайшов у господаря за свою доброту і щедрість. Коли про все це дізнався його господар, то він знову дуже зрадів і знову розказував друзям і сину про вчинок свого раба, і вони ще більше схвалили думку господаря, щоб цей раб був співспадкоємцем сина.
IІI
— Господарю, не знаю цих притч і не зможу зрозуміти, якщо ти не поясниш мені їх.
— Все, — обіцяв він, — поясню, що тільки скажу і покажу тобі. Дотримуйся заповідей Господа, і будеш угодний Богу і включений в число тих, які дотримались Його заповідей. Якщо ж зробиш що-небудь добре понад заповідане Господом, то придбаєш собі ще більше достоїнство і будеш перед Господом славнішим, ніж міг бути раніше. Тому якщо дотримаєшся заповідей Господніх і до них приєднаєш ці стояння, то отримаєш велику радість, особливо якщо виконуватимеш їх згідно з моїми настановами.
— Господар, — кажу, — я виконаю все, що повелиш мені, бо я знаю, що ти будеш зі мною.
— Буду, — сказав він, — з тобою, тому що маєш такий добрий намір; буду також зі всіма, що мають такий намір. Цей піст, — продовжував він, — при виконанні заповідей Господа дуже добрий, і дотримуйся його таким чином: насамперед утримуйся від всякого поганого слова і злої похоті і очисти своє серце від всіх суєтних діл віку цього. Якщо дотримуватись цього, то піст у тебе буде праведний. Поступай же так: виконавши вищесказане, в той день, у який постиш, нічого не їж, окрім хліба і води; а з їжі, яку ти таким чином збережеш цього дня, відклади і віддай вдові, сироті або бідному; таким чином ти смириш свою душу, а той, що отримав від тебе, наситить свою душу і за тебе молитиметься Господу. Якщо чинитимеш піст так, як я повелів тобі, то жертва твоя буде приємна Господу, і цей піст буде записаний, і діло, що таким чином звершується, прекрасне, радісне і угодне Господу. Якщо ти дотримаєшся цього з дітьми своїми і зі всіма домашніми твоїми, то будеш блаженний; і всі, хто тільки дотримається цього, будуть блаженні, і чого б не попросили у Господа, все отримають.
IV
— Дуже сміливий ти на запитання. Ти ні про що не повинен запитувати; що повинне бути пояснене, те буде пояснене тобі.
— Господарю, я марно бачитиму те, що ти покажеш мені, не тлумачачи, що це означає; марно слухатиму і притчі, якщо ти пропонуватимеш їх мені без пояснення.
Він сказав мені знову:
— Хто раб Божий і в серці своєму має Господа, той просить у Нього розуму і отримує, і розуміє всяку притчу, і розуміє слова Господні, сказані у притчах. А безтурботні і ліниві до молитви вагаються прохати Господа, тоді як Господь многомилостивий і безперестанно дає всім, хто просить у Нього. Ти ж утверджений тим достопоклоняємим ангелом і отримав від Нього таку могутню молитву. Чому, якщо ти не лінивий, не просиш розуму і не отримуєш від Господа?
— Якщо ти зі мною, — сказав я йому, — належить мені тебе про все просити і запитувати, бо ти все мені показуєш і говориш зі мною. Якби без тебе я бачив це або чув, тоді б просив Господа, щоб було мені пояснено.
V
— Я і раніше говорив тобі, що ти винахідливий і сміливий на те, щоб запитувати значення притч. Оскільки ти наполегливий, то я поясню тобі притчу про маєток і про інше, щоб ти розповів всім. Слухай же і розумій. Маєток, про який говориться в притчі, означає світ. Власник маєтку — Творець, Який все сотворив і утвердив. Син є Дух Святий24 . Раб — Син Божий. Виноградник означає народ, який насадив Господь. Підпори — це ангели, приставлені Господом для збереження Його народу. Трави, знищені у винограднику, це злочини рабів Божих. Страви, які з бенкету посилав господар рабу, це заповіді, які через Сина Свого дав Господь Своєму народу. Друзі, покликані на пораду, це святі ангели першостворені. Відсутність господаря означає час, що залишається до Його пришестя.
VI
— Господарю, велично, дивно і славно все, що ти повідав, але чи міг я, господарю, зрозуміти це? Жодна людина, хоч би і дуже розумна, не може збагнути цього. Тепер же запитаю тебе ось про що.
— Запитуй, що хочеш.
— Чому Син Божий в цій притчі постає в образі раба?
— Слухай, — сказав він. — Син Божий являється в рабському стані, але має велику могутність і владу.
— Яким чином, господарю, не розумію?
— Бог насадив виноградник, тобто сотворив народ і доручив своєму Сину; Син же приставив ангелів для збереження кожної людини і Сам старанно трудився, і неабияк постраждав, щоб очистити їхні гріхи. Бо жоден виноградник не може бути очищений без зусиль і подвигу. Тому, очистивши гріхи Свого народу, Він показав їм шлях життя і дав їм закон, прийнятий Ним від Отця. Бачиш, що Він є Господь народу з усією владою, отриманою від Отця. Ось чому Господь взяв у раду про насліддя Свого Сина і славних ангелів? Духа Святого, Який раніше всього сущий, Який сотворив усе творіння, Бог поселив у плоть, яку Він забажав25 . І ця плоть, в яку вселився Святий Дух, добре послужила Духу, ходячи в чистоті і святості, і нічим не осквернила Духа. І оскільки жила вона непорочно, і подвизалася разом з Духом, і мужньо співдіяла Йому у всякому ділі, то Бог прийняв її в спілкування, бо Йому було угодне життя плоті, яка не осквернилась на землі, маючи в собі Святого Духа. І призвав Він у раду Сина і добрих ангелів, щоб і ця плоть, що непорочно послужила Духу, знайшла місце заспокоєння (прославлення і блаженства на небі. — Ред.), щоб не опинилася без нагороди непорочна і чиста плоть, в якій поселився Святий Дух. Ось тобі пояснення цієї притчі.
VII
— Слухай далі. Бережи цю плоть неоскверненою і чистою, щоб дух, який живе в ній, був задоволений нею, і спаслася твоя плоть. Дивися також, ніколи не допускай думки, що ця плоть загине, і не зловживай нею в якій-небудь похоті. Бо якщо оскверниш свою плоть, то оскверниш і Святого Духа, якщо ж оскверниш Святого Духа — не житимеш.
І я запитав:
— Що ж, якщо хтось через невідання, до того як почув ці слова, осквернив свою плоть, яким чином отримає він спасіння?
— Попередні гріхи невідання, — сказав він, — зцілити може один Бог, бо Йому належить всяка влада. Але тепер бережи себе; і Господь всемогутній і милостивий дасть покаяння для минулих гріхів, якщо надалі не осквернятимеш плоті своєї і духа. Бо вони співпричасні, і одна без іншого не оскверняється. Тому і те, й інше зберігай чистим, і житимеш з Богом.
Подоба шоста
Про двоякий рід людей любострасних і про їхнє покарання І
— Що роздумуєш про мої заповіді, які я тобі передав? Вони прекрасні, аніскільки не сумнівайся; але зодягнися вірою в Господа і виконуватимеш їхні, бо наділю тебе для цього силою. Заповіді ці корисні для тих, хто хоче покаятися; якщо не виконуватимуть їх, то марним буде їх покаяння. Тому ви, що каєтеся, відкиньте від себе лукавства віку цього, що гублять вас. Вдягніться ж у всяку чесноту, щоб ви могли дотриматись цих заповідей, і нічого не додайте до ваших гріхів. Бо якщо знову не грішитимете, то загладите минулі гріхи. Поступайте за заповідями моїми і житимете з Богом. Все це мною сказане вам. Після цих слів він продовжував:
— Підемо в поле, і я покажу тобі пастухів овець.
— Підемо, господарю, — погодився я.
Пішли ми і в полі побачили молодого пастуха, одягненого в багатий одяг багряного кольору; стадо його було численне, і доглянуті вівці весело гуляли в травах. І сам пастух радів за своє стадо, і із задоволеним обличчям ходив біля овець.
II
— Це ангел насолоди і неправди, він нищить душі рабів Божих, відвертаючи їх від істини, спокушаючи злими бажаннями; і вони забувають заповіді живого Бога і живуть в розкоші і суєтних задоволеннях, і цей злий ангел губить їх — деяких до смерті, а деяких до розтління.
— Господарю, — запитав я, — як зрозуміти «до смерті» і що означає «до розтління»?
— Слухай. Вівці, яких ти бачив, що гуляли, це ті, які назавжди відреклися від Бога і вдалися до задоволень цього віку. Тому їм немає вороття до життя через покаяння, бо вони до інших своїх злочинів додали ще більше — нечестиво хулили ім’я Господа. Життя таких людей подібне до смерті. А вівці, які не скакали, а нудно паслися, означають тих, які хоч і вдавалися до насолоди і задоволень, але не чинили хули проти Господа: вони не відійшли від істини, і для них ще є покаяння, з допомогою якого вони спасуть життя. У розтлінні є певна надія на відновлення; а смерть має безповоротну погибель.
Ми ще пройшли небагато, і він показав мені великого пастуха, дикого на вигляд, одягненого в білу козину шкуру, з торбою на плечах, з сучкуватою і міцною палицею і великим бичем в руках; обличчя його було суворим і грізним, так що ставало страшно. Він приймав від юного пастуха овець, які жили в розкоші і насолоді, але не скакали; він відганяв їх в місцевість скелясту і тернисту, і вівці, заплутавшись в колючках, сильно страждали, а пастух обсипав їх ударами, ганяв туди і сюди, не давав їм спокою і не дозволяв де-небудь зупинитися.
III
— Це, — відповів пастир, — ангел покарання; він із праведних ангелів, але приставлений для покарання. Йому ввіряються ті, які відхилилися від Бога і вдалися до похоті і задоволень віку цього; і він карає їх, як вони того заслуговують, різними жорстокими муками.
— Розкажи мені, господарю, — попросив я, — що це за муки, якого вони роду?
— Слухай: ці різні покарання і муки є тими, які люди терплять у своєму щоденному житті. Одні терплять збитки, інші — бідність, інші — різні хвороби, деякі — непостійність в житті, інші піддаються образам від людей недостойних і багатьом іншим прикрощам. Багато хто з непостійними намірами береться за різні діла, але ніщо їм не вдається, і скаржаться вони, що не мають успіху в своїх починах; не приходить їм думка, що вони творять погані діла, але скаржаться на Господа. Після того, як вони натерпляться всяких скорбот, вони віддаються мені для доброї настанови, зміцнюються у вірі в Господа і в решту днів свого життя служать Господу чистим серцем. І коли вони почнуть каятись у злочинах, тоді на їхні серця приходять беззаконні діла, і вони віддають славу Господу, кажучи, що Він Суддя праведний і що вони всі праведно отримали за своїми ділами. І в решту днів служать Богу чистим серцем і мають успіх у всіх своїх ділах, отримуючи від Бога все, що попросять; і тоді дякують Господу, що вони мені ввірені, і віднині не піддаються ніяким жорсткостям.
IV
— Стільки ж часу і мучаться, — відповів він.
— Вони мало мучаться, потрібно, щоб ті, хто вдались до задоволень і забули про Бога, терпіти покарання в сім разів більше.
— Нерозумний ти, — сказав він, — і не розумієш сили покарання.
— Господарю, якби я розумів, то і не просив би тебе пояснити мені.
— Слухай, — сказав він, — яка сила цього й іншого — насолоди і покарання. Одна година насолоди обмежується своєю тривалістю, а одна година покарання має силу тридцяти днів. Хто один день вдавався до насолоди і задоволення, той мучитиметься один день, але день муки обходитиметься цілим роком. Тому хто скільки днів насолоджується, стільки років мучиться. Бачиш, — зробив висновок він, — що час мирської насолоди і спокус дуже малий, а час покарання і мук великий.
V
— Не зовсім розумію щодо часу насолоди і покарання, поясни мені краще.
Він відповів:
— Твоя нетямущість наполегливо залишається з тобою, і ти не хочеш очистити своє серце і служити Богу. Дивися, щоб не залишитись тобі безрозсудним, коли сповниться час. А зараз слухай, якщо бажаєш зрозуміти. Хто один день вдавався до задоволень і чинив, що було бажане його душі, той сповнюється великим нерозумінням і на ранок не усвідомлює своїх попередніх дій, і не пам’ятає, що робив напередодні, бо насолода і спокуси не мають пам’яті внаслідок нерозуміння, яким людина сповнюється. Але коли на один день до людини прийде покарання і муки, то вона страждає цілий рік, тому що покарання і мука мають велику пам’ять. Той, хто страждає впродовж цілого року, згадує про суєтну насолоду і усвідомлює, що за неї він терпить зло. Саме таким чином караються ті, які вдалися до насолоди і спокусились; тому що, будучи наділеними життям, самі себе віддали смерті.
Я запитав:
— Господар, які задоволення шкідливі?
— Будь-яке діло, — відповів він, — приносить задоволення людині, якщо вона виконує його з приємністю. Бо і гнівливий, виконуючи своє діло, отримує задоволення, і перелюбник, і п’яниця, і обмовник, і лжець, і сріблолюбець, і всякий, що чинить подібне, задовольняє свою пристрасть і насолоджується своїм ділом. Вся ця насолода шкідлива рабам Божим, і за неї вони страждають і терплять покарання. Але є також задоволення, які спасительні для людей: багато хто, творячи добрі діла, отримує задоволення, знаходячи в них для себе солодкість. Це задоволення корисне рабам Божим і готує майбутнє життя таким людям. А ті, про яких сказано раніше, заслуговують покарання і муки, і ті, які нестимуть їх і не покаються у своїх злочинах, приречуть себе на смерть.
Подоба сьома
Про те, що ті, що каються, повинні приносити плоди,
Після кількох днів я зустрів пастиря на тому полі, на якому раніше бачив пастухів, і він запитав мене:
— Чого ти шукаєш?
— Я прийшов, господарю, просити тебе, щоб ти наказав віддалитися з мого дому пастирю, приставленому для покарання, тому що він сильно мене уражає.
Він сказав мені у відповідь:
— Тобі необхідно пережити біди і скорботи, тому що так заповідав тобі той славний ангел, який хоче випробувати тебе.
— Яке ж зло, господарю, я зробив, що відданий цьому ангелу?
— Слухай, — сказав він. Ти маєш дуже багато гріхів, та не настільки, що варто було тебе віддати цьому ангелу; але твої домочадці вчинили великі гріхи і злочини, і той славний ангел прогнівався на їхні діла і повелів понести тобі покарання певний час, щоб і вони покаялися у своїх гріхах і очистилися від всякої скверни цього віку. І коли вони покаються і очистяться, тоді віддалиться від тебе ангел покарання.
Я сказав йому:
— Господарю, якщо вони так поводили себе, що розсердили славного ангела, в чому ж моя провина?
Він відповідав:
— Вони не можуть бути покарані, якщо ти, глава всього дому, не будеш підданий покаранню. Бо все, що зазнаєш ти, неминуче зазнають і вони, а при твоєму благополуччі вони не зможуть відчути ніяких мук.
— Але тепер, господарю, — сказав я, — вони вже покаялися від щирого свого серця.
— Знаю, що вони покаялися від щирого серця. Але хіба ти думаєш, що гріхи тих, хто покаявся, відразу відпускаються? Ні, той, що кається, повинен помучити свою душу, смиритися у всякому своєму ділі і перенести багато різних страждань. І коли він все перенесе, що йому призначене, тоді, звичайно, Той, Який все сотворив і утвердив, прийде до нього і Своєю милістю та щедротами дасть йому спасительні ліки, і тільки тоді, коли побачить, що його серце покаялось та чисте від всяких злих діл. А тобі і сімейству твоєму тепер постраждати корисно. Потрібно постраждати так, як повелів той ангел Господній, який мені віддав тебе. А ти краще дякуй Господу за те, що Він удостоїв наперед відкрити тобі покарання, щоб, заздалегідь знаючи про нього, ти стійко переніс його.
І я просив його:
— Господарю, будь зі мною, і я легко перенесу всяку біду.
— Я буду з тобою і навіть попрошу ангела покарання, щоб він легше уражав тебе; втім, ти ще не довго терпітимеш біду і знову повернешся у своє благополуччя, тільки перебувай у смиренномудреності і корися Господу від чистого серця. Нехай і діти твої, і весь дім твій живуть за заповідями, які я тобі передав, — і покаяння ваше може стати твердим і чистим. І якщо ти зі своєю сім’єю дотримаєшся моїх заповідей, то віддалиться від тебе всяка біда; і від усіх тих, які дотримуватимуться цих заповідей, віддалиться всяка біда.
Подоба восьма
Багато є родів вибраних і тих, що каються в гріхах, але всі І 26 , він великим серпом зрізав з верби вітки і роздавав їх народу. Після того, як всі отримали вітки, ангел поклав серп, але дерево залишилося таким же цілим, яким я бачив його раніше. Я дуже здивувався цьому, але пастир сказав:
— Не дивуйся, що дерево залишилося неушкодженим після того, як було зрізано з нього стільки віток. Почекай, що буде далі, і тобі стане все зрозумілим.
Ангел, що роздавав вітки, захотів повернути їх назад. Він кликав людей, вони підходили в тому ж порядку, в якому отримували, і повертали вітки. Ангел Господній приймав їх і розглядав. Від деяких він отримував сухі вітки, немов би роз’їдені міллю, і тим він наказував стати окремо; ті, які повернули вітки сухими, але не зачеплені міллю, теж стали окремо. Окремо стали і ті, хто приніс вітки напівсухі і з тріщинами, і ті, чиї вітки були наполовину сухі, наполовину зелені. Деякі повертали вітки на дві третини сухими, а деякі — на третину зеленими; а хтось — навпаки: на дві третини зеленими і на третину — сухими. Ангел їх також поставив окремо. Інші подавали вітки повністю зелені, і лише мала їхня частина, сама верхівка, була сухою, і вони були потріскані. А в інших вітках було зовсім мало зеленого. А у більшості людей були такі ж зелені вітки, якими вони їх і отримали; ангел дуже радів їм. Інші віддавали вітки зеленими і з молодими паростками, ангел приймав їх також з великою радістю. У деяких зелені вітки були і з новими паростками, і з плодами на них. Мужі, що повертали таке віття, приходили дуже задоволеними, і сам ангел був вельми веселий, і пастир теж радів.
II
— Я піду, а ти впусти їх всередину стін, на те місце, якого кожен заслужив, але насамперед розглянь уважно їхнє віття; стеж, щоб хто-небудь не минув тебе; якщо ж хто пройде повз тебе, я викрию їх перед вівтарем.
Він віддалився, після чого пастир сказав мені:
— Візьмемо у них віття і посадимо їх в землю, можливо, деякі з них зазеленіють знову.
Я здивувався:
— Господарю, яким чином можуть знову зазеленіти вітки, які вже засохли?
Він відповів мені:
— Це верба, а вона завжди любить життя: тому якщо ці вітки будуть посаджені і отримають трохи вологи, дуже багато хто з них знову зазеленіє. Спробую полити їх водою, і якщо якась з них зможе ожити, радітиму за неї; якщо ж ні, принаймні, буде видно, що я не був недбайливий.
Потім пастир наказав мені покликати їх в тому ж порядку, в якому вони стояли; вони підійшли і передавали свої вітки. Отримавши їх, пастир кожну посадив за порядком. І, розсадивши, так безперервно поливав їх водою, що вода повністю покрила їх. Поливши, він сказав:
— Підемо, а через кілька днів повернемось і подивимось на них. Бо Той, Хто сотворив це дерево, хоче, щоб були живі всі вітки, які проросли від нього. А я сподіваюся, що після того, як ці вітки були залиті водою, дуже багато з них оживуть.
III
— Господарю, поясни мені, що означає це дерево; я дивуюся, чому воно залишається цілим: адже зрізано з нього стільки віток, але не видно, щоб воно зменшилось.
— Слухай, — сказав він. Це велике дерево, що покриває поля і гори, і всю землю, означає закон Божий, даний всьому світу; законом цим є Син Божий, про Якого проповідують у всіх кінцях землі. Люди, що стоять під покровом його, означають тих, які почули проповідь і увірували в Нього. Величний і сильний ангел — це Михаїл, який має владу над цим народом і управляє ним: він насаджує закон у серцях віруючих і стежить за тими, яким дав закон, чи вони дотримуються його. У кожного є вітка: вітки означають також закон Господній. Бачиш, багато хто з них стали непридатними, і ти впізнаєш всіх тих, які не дотримались закону, і побачиш місце кожного з них.
— Чому ж, господарю, одних Він відіслав у вежу, а інших залишив тут, при тобі?
— Ті, які порушили закон, від Нього прийнятий, залишені в моїй владі, щоб покаялися у своїх злочинах; а ті, які догодили закону і дотримались його, перебувають під власною Його владою.
— Хто ж, господарю, ті, які увінчані і увійшли до вежі?
Він відповів:
— Це ті, які вели боротьбу з дияволом і перемогли його; ті, які, дотримуючись закону, постраждали за нього; інші, які повернули вітки зеленими і з паростками, але без плодів, — це ті, які хоч і терпіли муки за цей закон, але не зазнали смерті і не зреклися свого закону; ті ж, які повернули вітки зеленими, якими і взяли — це смиренні і праведні, які жили з чистим серцем і дотримувались заповідей Божих. Останнє ти дізнаєшся після того, як переглянеш вітки, які я посадив в землю і полив.
IV
— Клич тих мужів, вітки яких посаджені в землю, в тому порядку, в якому кожен їх подавав.
І я відправився в поле та скликав всіх, і вони стали на свої місця.
— Нехай кожен вийме свою вітку і подасть мені, — сказав він.
Найпершими подали ті, у яких тоді вітки були сухими і гнилими. І оскільки вони знову виявилися гнилими і сухими, то він повелів їм стати окремо. Потім подали вітки ті, у яких раніше вони були сухі, але не гнилі. Одні з них подавали вітки зелені, а інші — сухі і загнилі, немов би пошкоджені міллю. Тим, які подали вітки зелені, він повелів стати окремо; а тим, які подали сухі і загнилі, велів стати разом з першими. Потім подали ті, чиї вітки були напівзасохлі і з тріщинами; багато хто з них приніс вітки зелені і без тріщин; а деякі — зелені та з паростками, і навіть з плодами, — як ті, які увінчаними увійшли до вежі; інші подали сухі і пошкоджені, інші — сухі, але не гнилі, а деякі — напівсухі і з тріщинами, як і раніше. І всіх їх пастир розділив на групи, повелів кожній стати окремо.
V
VI
— Я ж говорив тобі, що це дерево любить життя. Бачиш, багато хто покаявся і отримав спасіння.
— Бачу, господарю.
— Знай же, — продовжував він, — велична і славна благість і милість Господа, Який дав духа тим, що здатні покаятись.
— Чому ж, господарю, — запитав я, — не всі покаялися?
Він відповів:
— Господь дав покаяння для тих, яких побачив, що серця їхні будуть чистими і що вони будуть служити Йому ревно і праведно. А для тих, у кого відчув лукавство і неправду, і вдаване до Нього звертання, не дав покаяння, щоб вони знову не осквернили Його імені.
— Тепер, господарю, поясни мені, що означає кожен з тих, хто повернув віття, і де його місце, щоб про це дізналися віруючі, які отримали печать, але сокрушили її і не зберегли в цілості, і щоб пізнавши діла свої, покаялися і, прийнявши від тебе печать, вознесли славу Господу за те, що Він до них змилосердився і послав тебе для оновлення їхніх душ.
— Слухай, — сказав він. Ті , у кого вітки були знайдені сухими і гнилими, немов би пошкодженими міллю, є відступниками і зрадниками Церкви, які в гріхах своїх хулили Господа і посоромилися імені Його, на них призваного: всі вони померли для Бога. І ти бачиш, що ніхто з них не покаявся, і вони знехтували слова Божі, які я заповідав тобі; від цих людей відступило життя. Таким же чином недалеко від них ті, які повернули вітки сухими, хоч не гнилими, бо вони були лицемірами, запроваджували чужі вчення і спокушали рабів Божих, особливо тих, які згрішили, не дозволяючи їм повертатися до покаяння, але вселяючи їм злі думки. Вони мають надію покаяння; і ти бачиш, що багато хто з них вже покаявся після того, як я сповістив їм мої заповіді, і ще покаються. Ті, які не покаються, згублять життя своє; ті ж, які покаялися, стануть добрими, і їхнім місцеперебуванням будуть перші стіни, а деякі увійдуть навіть всередину вежі. Тому, бачиш, покаяння грішників несе в собі життя, а нерозкаяність — смерть.
VII
VIII
IX
X
XI
— Піди і скажи всім, щоб покаялися і жили для Бога, тому що Господь зі Свого милосердя послав мене дати всім покаяння, навіть і тим, які у своїх ділах не заслуговують спасіння. Але терплячий Господь хоче, щоб спаслися покликані Його Сином.
— Надіюся, господарю, — відповів я, — що кожен, хто почує це, покається. Бо я переконаний, що всякий звернеться до покаяння, пізнавши свої діла і убоявшись Бога.
— Всі ті, які від щирого серця покаються і очистяться від всіх неправедних діл, про які йшлося раніше, і не примножать ще чим-небудь свої злочини, отримають від Господа прощення своїх минулих гріхів, якщо не засумніваються в цих заповідях моїх і житимуть з Богом. І ти ходи в цих заповідях — і житимеш з Богом; і всі, хто тільки вірно виконуватиме їх, житимуть з Богом. Показавши мені все це, він пообіцяв:
— Інше я покажу тобі через кілька днів.
Подоба дев’ята
Будівництво Церкви Божої, воюючої і торжествуючої І
І повів він мене в Аркадію, на гору, що має форму грудей, і ми сіли на її вершині. І показав він мені велике поле, яке оточували дванадцять гір, не схожих одна на одну. Перша з них була чорною, як сажа. Друга була голою, без рослин. Третя заросла бур’янами і терням. На четвертій були рослини напівзасохлі, із зеленою верхівкою і мертвим стеблом, а деякі рослини зовсім засохли від сонячної спеки. П’ята гора була скелястою, але на ній зеленіли рослини. Шоста гора була з ущелинами, в одних місцях малими, а в інших великими. У цих ущелинах були рослини, але не квітучі, а злегка зів’ялі. На сьомій горі цвіли рослини, і вона була родючою; всяка худоба і птахи небесні збирали там їжу, і чим більше вони харчувалися на ній, тим рясніше росли рослини. Восьму гору суцільно покривали джерела, і з цих джерел утамовували спрагу творіння Божі. Дев’ята гора зовсім не мала ніякої води і вся була оголеною. На ній мешкали отруйні змії, згубні для людей. Десята гора вся була затінена величезними деревами, що на ній росли, і в тіні лежала худоба, відпочиваючи і пережовуючи жуйку. На одинадцятій горі теж росло безліч дерев, і вони рясніли різними плодами, і хто бачив їх, бажав скуштувати цих плодів. Дванадцята гора, вся біла, мала найприємніший вигляд, на ній все було прекрасним.
II
Навколо дверей стояли дванадцять дів. Четверо з них, що стояли по кутах дверей, здавалися мені найпрекраснішими, але і останні були гарні. Веселі і радісні, ці діви були одягнені в полотняні туніки та красиво підперезані. Їхні праві плечі були оголені, ніби діви мали намір нести якусь ношу. Я замилувався цим величним і прекрасним видовищем, але в той же час дивувався, що діви, будучи такими ніжними, стояли мужньо, ніби готуючись понести на собі ціле небо. І коли я так роздумував, пастир сказав мені:
— Що ти роздумуєш і дивуєшся, і сам на себе накликаєш печаль? Чого не можеш збагнути, за те не берися, але проси Господа, щоб настановив зрозуміти це. Що за тобою, того не можеш побачити; а бачиш тільки те, що перед тобою. Чого не можеш бачити, те залиш і не муч себе. Володій тим, що бачиш, а про інше не турбуйся. Я поясню тобі все, що покажу, а зараз дивися, що далі буде.
III
IV
Потім ті шість мужів наказали народу приносити для вежі камені з дванадцяти гір. І стали мужі приносити зі всіх гір обсічені камені різних кольорів і подавали їх дівам, а ті проносили їх через двері і подавали будівничим. І коли ці різнобарвні камені були покладені в будівлю, то змінили свої попередні кольори і стали однаковими та білими. Але деякі камені не передавалися дівами і не проносилися через двері, а подавалися самими мужами прямо в будову і не ставали світлими, а залишалися такими, якими клалися. Ці камені безобразно виглядали в будівлі вежі. Побачивши їх, ті шість мужів наказали вийняти і покласти на те місце, звідки їх взяли. І сказали вони тим, які приносили ці камені:
— Ви зовсім не подавайте каменів для будови, але кладіть їх біля вежі, щоб діви проносили їх через двері і подавали, інакше камені не зможуть змінити свій колір; тому не трудіться даремно.
V
— Вона не може бути завершеною перш, ніж прийде господар вежі і випробує її, щоб замінити непридатні камені, якщо такі з’являться, бо з його волі будується ця вежа, — відповідав він.
— Господарю, — попросив я, — я бажав би знати, що означає будівництво вежі, а також дізнатися і про цей камінь, і про двері, і про гори, і про дів, і про камені, які витягували з дна і не обтесували, але одразу поклали в будівлю; і чому спочатку поклали в основу десять каменів, потім двадцять п’ять, потім тридцять п’ять і, нарешті, сорок; також і про ті камені, які були покладені в будову, але потім вийняті і віднесені на своє місце; все це, господарю, поясни мені і заспокой мою душу.
І він сказав мені:
— Якщо не будеш допитуватись про пусте, то про все дізнаєшся і побачиш, що далі буде з цією вежею, і про всі притчі дізнаєшся докладно.
Через кілька днів прийшли ми на те ж саме місце, де сиділи раніше, і він покликав мене: «Підемо до вежі, бо прийде господар, щоб випробувати її». І прийшли ми до вежі, і нікого іншого не знайшли, окрім дів. Пастир запитав їх, чи не прибув господар вежі. І вони відповіли, що він скоро прийде оглянути цю будівлю.
VI
І будівничі запитали його:
— З якої гори накажеш принести камені і покласти на місце викинутих?
Він заборонив приносити з гір, але звелів носити з найближчого поля. Вони розорали поле і знайшли блискучі і квадратні камені, а деякі навіть були круглими. І всі камені, скільки їх було на цьому полі, були принесені і дівами пронесені через двері; з них квадратні обтесали і поклали на місце викинутих, а круглі не використали для будівлі, бо їх було важко і довго обсікати. Їх залишили біля вежі, щоб потім обсікти і застосувати для будівлі, тому що вони були дуже блискучими.
VII
— Ретельно очисти ці камені, — повелів він, — і поклади для будівництва вежі ті, які зможуть приєднатись до інших, а невідповідні відкидай далеко в бік.
Наказавши це, він віддалився зі всіма, з ким прийшов до вежі. Діви ж залишилися біля вежі охороняти її.
І я запитав пастиря:
— Яким чином ці камені знову зможуть бути використаними для будівництва вежі, коли вони вже виявились непридатними?
Він відповідав:
— З цих каменів я більшу частину обсічу і використаю для будівництва, і вони приєднаються до інших.
— Господарю, — сказав я, — яким чином обсічені камені зможуть зайняти те ж саме місце?
— Ті, які виявляться малими, підуть в середину будівлі; а великі ляжуть зовні і будуть їх утримувати.
Потім він сказав:
— Підемо і через два дні повернемось та, очистивши ці камені, покладемо їх у будівлю. Бо все, що знаходиться біля вежі, повинно бути очищеним, а то раптом випадково з’явиться господар і побачить, що біля вежі нечисто, і розсердиться; тоді ці камені не будуть використані для будівництва вежі, і він вважатиме мене недбайливим.
Через два дні, коли ми прийшли до вежі, він сказав мені:
— Оглянемо всі ці камені і побачимо, які з них можуть йти в будівлю.
— Оглянемо, господарю, — відповів я.
VIII
Потім він став розглядати білі та круглі камені і запитав мене, що з ними робити.
— Не знаю, господарю, — відповів я.
— Значить, ти нічого не можеш придумати щодо них?
— Господарю, я не каменяр і не володію цим мистецтвом, та нічого не можу придумати.
І він сказав:
— Хіба не бачиш, що вони круглі? Якщо я захочу зробити їх квадратними, то потрібно дуже багато від них відсікати, але необхідно, щоб деякі з них увійшли до будівлі вежі.
— Якщо необхідно, — сказав я, — то чому ти вагаєшся і не вибираєш, які хочеш, і не прилаштовуєш їх у цю будівлю?
І він вибрав великі та блискучі камені і обсік їх; а діви, взявши їх, поклали в зовнішню частину будівлі. Інші ж були віднесені на те ж поле, звідкіля взяті, але не відкинуті.
— Тому що, — пояснив пастир, — ще кількох бракує для закінчення вежі; Господу угодно, щоб ці камені були використані для будівництва вежі, оскільки вони дуже білі.
Потім були покликані дванадцять дуже гарних дів, одягнені в чорне, з оголеними плечима і розпущеним волоссям. Вони були схожі на сільських жінок. Пастир наказав їм взяти відкинуті від будівлі камені і віднести їх на гори, звідкіля вони були принесені, і вони з радістю підняли і віднесли всі камені, і поклали туди, звідки вони були взяті. Коли ж не залишилося біля вежі жодного каменя, він сказав:
— Обійдемо вежу і подивимося, чи немає в ній якогось дефекту.
Обійшовши вежу, пастир побачив, що вона прекрасна і побудована бездоганно, і дуже зрадів. І всякий замилувався б нею, тому що не було видно жодного з’єднання і вежа здавалася висіченою з єдиного каменя.
X
І він повелів мені:
— Принеси вапно і дрібну черепицю, щоб мені виправити вигляд тих каменів, які знову були вийняті з будівлі, бо все навколо вежі повинне бути рівним і гладким.
І я все приніс, як наказав він мені, і він додав:
— Послужи мені: це діло швидко закінчиться. Він виправив вигляд тих каменів і наказав навести порядок біля вежі. Тоді діви, взявши мітли, прибрали весь бруд і полили водою — і місце біля вежі стало красивим і веселим.
Пастир сказав мені:
— Все очищене; якщо Господь прийде подивитися на цю вежу, то не знайде нічого, за що б докорити нам, — і він хотів віддалитися, але я схопив його за край одягу і благав його Господом, щоб пояснив мені показане.
— Мені потрібно трохи відпочити, потім я все поясню тобі, — пообіцяв він. — Чекай мене тут.
— Господарю, що я буду тут один робити?
— Ти не один, — відповідав він, — всі діви з тобою.
— Господарю, — попросив я, — передай їм мене. І він покликав їх і сказав:
— Доручаю його вам, доки не повернуся.
Тому я залишився один з тими дівами. Вони були веселі і ласкаві зі мною, особливо ж чотири з них прекрасніші.
XІ
— Сьогодні пастир сюди не прийде.
— Що ж я робитиму?
— Почекай до вечора, можливо він прийде і говоритиме з тобою, якщо ж не прийде, побудеш з нами, доки прийде.
— Чекатиму його до вечора, — вирішив я, — якщо ж не прийде, піду додому і повернуся вранці.
Але вони заперечили:
— Ти доручений нам і не можеш піти від нас.
Тоді я запитав:
— Де я залишусь?
— З нами, — відповіли вони, — ти заснеш як брат, а не як чоловік, бо ти наш брат, і ми після цього житимемо з тобою, тому що дуже тебе полюбили.
Мені ж соромно було залишатись з ними. Але та, яка з них здавалася головною, обійняла мене і почала цілувати. Та інші, побачивши це, теж почали цілувати мене, як брата, водити навколо вежі і грати зі мною. Деякі з них співали псалми, а інші водили хороводи. А я в мовчанні ходив з ними біля вежі, і здавалось мені, що я помолодів. З настанням вечора я хотів піти додому, але вони утримали мене і не дозволили піти. Тому я провів з ними цю ніч біля вежі. Вони постелили на землю свої полотняні туніки і уклали мене на них, самі ж нічого іншого не робили, тільки молилися. І я з ними молився безперервно і так же старанно, і діви раділи моїй старанності. Так залишався я з дівами до наступного дня. Потім прийшов пастир і запитав їх:
— Чи не заподіяли ви йому якоїсь образи?
І вони відповідали:
— Запитай його самого.
— Господарю, — сказав я, — я отримав велике задоволення тому, що залишився з ними.
— Що ти вечеряв? — запитав він.
Я відповів:
— Всю ніч, господарю, я живився словами Господа.
— Чи добре вони тебе прийняли?
— Добре, господарю.
— Тепер про що насамперед бажаєш почути?
— Щоб ти, господарю, пояснив мені все, що до цього показав.
— Як бажаєш, — сказав він, — так і поясню тобі, і нічого від тебе не приховаю.
XII
— Камінь і двері, — сказав він, — це Син Божий.
— Яким же чином, господарю, — здивувався я, — адже камінь древній, а двері нові?
— Слухай, нерозумний, і розумій. Син Божий древніший за всяке творіння, бо був присутній на раді Отця Свого про сотворення світу. А двері нові тому, що Він з’явився в останні дні, став новими дверима для того, щоб ті, які бажають спастися, увійшли через них до Царства Божого. Ти бачив, що камені були пронесені в будівлю вежі через двері, а ті, які не пронесені через них, були повернені на своє місце. Так, — продовжував він, — ніхто не увійде до Царства Божого, якщо не прийме імені Сина Божого. Бо якби ти захотів увійти до якого-небудь міста, оточеного стіною з одними тільки вратами, то не зміг би ти проникнути в це місто інакше, як тільки через ці врата.
— По-іншому і бути не може, господарю, — погодився я.
Тому у це місто можна увійти тільки через його врата, так і в Царство Боже не потрапить людина інакше, як тільки через ім’я Сина Божого возлюбленого.
— Чи бачив ти, — запитав він, — безліч тих, що будують вежу?
— Бачив, господарю, — говорю я.
— Всі вони, — сказав він, — славні ангели. Ними, як стіною, оточений Господь; двері — Син Божий, Який є єдиним проходом до Господа. Ніхто інакше не увійде до Нього, як тільки через Його Сина.
— Чи бачив, — говорить він, — тих шестеро мужів і всередині їх величного і достойного мужа, який ходив біля вежі і випробовував камені в будівлі?
— Бачив, господарю, — говорю я.
— Той достойний муж, — говорить він, — Син Божий; а шість мужів — славні ангели, що стоять біля Нього праворуч і ліворуч. Із цих славних ангелів ніхто без Нього не піднесеться до Бога. Тому хто не прийме Його імені, той не увійде до Царства Божого.
XIII
— Це, — говорить він, — є Церква.
— А хто цей господар і діви?
— Це, — говорить, — святі духи; людина не може увійти в Царство Боже, якщо вони не зодягнуть його у свій одяг. Бо не буде тобі ніякої користі, якщо приймеш ім’я Сина Божого, а разом з ним не приймеш від них одягу. Ці діви — сила Сина Божого; марно носитимеш ім’я Його, якщо не носитимеш Його сили.
— Чи бачив ти, — говорить він, — ті камені, які були відкинуті? Це ті, які хоч і носили ім’я Боже, але не зодягнулись в одяг дів.
— Який же їхній одяг, господарю? — сказав я.
— Самі їхні імена, — говорить він, — означають їхній одяг. Кожен, хто носить ім’я Сина Божого, також повинен носити їхні імена, тому що Сам Син Божий носить імена цих дів. Ті камені, які, як ти бачив, були передані їхніми руками і залишилися в будівлі, означають тих, які зодягнулися їхньою силою. Через це ти бачиш, що вся вежа зроблена немовби з одного каменя. Так і ті, які увірували в Господа через Його Сина і зодягнулися цими духовними силами, будуть мати один дух і одне тіло, і одяг їхній буде одного кольору; саме ці здобудуть місце у вежі, які носитимуть імена цих дів.
— Чому ж, господарю, — запитав я, відкинуті ті камені, які були забраковані, тоді як і вони були пронесені через двері і передані через руки дів до вежі?
— Оскільки, — говорить він, — ти старанний і все ретельно досліджуєш, то слухай і про ті камені, які відкинуті. Всі вони прийняли ім’я Сина Божого і силу цих дів. Прийнявши ці дарування Духа, вони зміцнилися і були в числі рабів Божих, і став у них один дух, одне тіло і один одяг, тому що вони були однодумні і чинили правду. Але через певний час вони захопилися тими красивими жінками, яких ти бачив одягненими в чорний одяг, з оголеними плечима і розпущеним волоссям; побачивши їх, вони забажали їх і зодягалися їхньою силою, а силу попередніх дів відкинули. Тому вони вилучені з дому Божого і віддані тим жінкам. А ті, хто не спокусився їхньою красою, залишилися в домі Божому.
— Ось тобі, — говорить він, — значення відкинутих каменів.
XIV
— Увійдуть, якщо відкинуть діла тих жінок і знову здобудуть силу дів, і будуть чинити за їхніми ділами. Для того і зупинено будівництво, щоб вони покаялися і увійшли до будівлі вежі: якщо ж не покаються, то інші займуть їхнє місце, а вони будуть відкинуті назавжди. За все це я подякував Господу, що Він є милостивим до тих, хто призиває Його ім’я, і послав ангела покаяння до тих, що згрішили проти Нього, і відновив душі наші, що вже ослабли і не мають надії на спасіння, відновив нас до життя.
— Тепер, господарю, — сказав я, — поясни мені, чому вежа будується не на землі, але на камені і дверях?
— Ти запитуєш, тому що нерозумний.
— Господарю, я змушений про все тебе запитувати, тому що зовсім не можу нічого зрозуміти, адже все це так велично і дивно, що людям важко збагнути.
— Слухай, — сказав мені пастир, — ім’я Сина Божого велике і невимірне, і воно тримає весь світ.
— Якщо все творіння тримається Сином Божим, — запитав я, — то як ти думаєш, чи підтримує Він тих, які покликані Ним, носять ім’я Його і живуть за Його заповідями?
— Бачиш, Він підтримує тих, які від щирого серця носять Його ім’я. Він Сам служить для них оновою і з любов’ю тримає їх, тому що вони не соромляться носити Його ім’я.
XV
— Слухай. Ось імена тих дів, які могутніші і стоять по кутах дверей: перша зветься вірою, друга — стриманістю, третя — міцністю, четверта — терпінням. Інші ж, які всередині, мають такі імена: простота, невинність, цнотливістю, радість, правдивість, розуміння, згода і любов. Хто носить ці імена і ім’я Сина Божого, той може увійти до Царства Божого. Слухай тепер імена жінок, одягнених в чорний одяг. Чотири наймогутніші: першу звуть віроломством, другу — непомірністю, третю — невірством, четверту — любострасністю. Імена наступних за ними: печаль, лукавство, похіть, гнів, неправда, безрозсудливість, лихослів’я, ненависть. Раб Божий, який носить такі імена, хоч і побачить Царство Боже, але не увійде до нього!
Тоді я вирішив дізнатися у пастиря, що означають камені, які підняті з дна для будівлі.
— Перші десять, — він відповів, — які покладені в основу, означають перший вік27 наступні двадцять п’ять — другий вік мужів праведних; тридцять п’ять означають пророків і служителів Господа; сорок же означають апостолів і учителів благовістя Сина Божого.
— Чому ж, господарю, діви подавали і ці камені в будівлю вежі, пронісши їх через двері?
— Тому що вони перші мали сили цих дів, і ті, і інші не відступали — ні духовні сили від людей, ні люди від сил; але ці сили перебували з ними до дня їхнього упокоєння; коли б вони не мали цих духовних сил, то не були б придатними для будівлі вежі.
XVI
— Ще, господарю, поясни мені, чому ці камені були витягнені з глибини і покладені в будівлю вежі, тоді як вони вже мали цих духів?
— Їм було необхідно пройти через воду, щоб оживотворитися28 ; не могли вони інакше увійти до Царства Божого, як відкинувши мертвість попереднього життя. Тому ці померлі отримали печать Сина Божого і увійшли до Царства Божого. Бо людина до прийняття імені Сина Божого мертва; але наскільки швидко прийме цю печать, настільки вона відкидає мертвість і сприймає життя. Печать же ця є вода, у неї сходять люди мертвими, а виходять з неї живими; тому їм і була проповідана ця печать, і вони скористалися нею для того, щоб увійти до Царства Божого.
— Чому ж, — запитав я, — разом з ними взяті з глибини і ті сорок каменів, що вже мають цю печать?
— Тому що ці апостоли й учителі, що проповідували ім’я Сина Божого, померши з вірою в Нього і з силою, проповідували Його тим, хто помер раніше, і самі дали їм цю печать; вони разом з ними сходили у воду і з ними знову виходили. Але вони сходили живими, а ті, які померли раніше за них, сходили мертвими, а вийшли живими; через апостолів вони сприйняли життя і пізнали ім’я Сина Божого, і тому взяті разом з ними і покладені в будівлю вежі; їх використали в побудові необсіченими, тому що вони померли в праведності і чистоті, тільки не мали цієї печаті. Ось тобі пояснення цих каменів.
XVII
— Слухай. Ці дванадцять гір, які ти бачиш, означають дванадцять племен, що населяють весь світ; серед них був проповіданий Син Божий через апостолів.
— Чому ж вони неоднакові і мають різний вигляд?
— Ці дванадцять племен, що населяють весь світ, є дванадцять народів; і як різні ти бачив гори, такі різні думки
і внутрішній настрій цих народів. Я поясню тобі значення кожного з них.
— Спершу, господарю, скажи мені ось що: якщо ці гори такі різні, то яким чином камені з них, будучи покладені в будівлю вежі, стали і однокольоровими і блискучими, так як і камені, що підняті з дна?
— Тому що всі народи під небом, почувши проповідь, увірували і нареклися одним ім’ям Сина Божого, і, прийнявши Його печать, всі отримали один дух, один розум, і стала у них одна віра, і одна любов, і разом з ім’ям Його вони зодяглися духовними силами дів. Через те будівля вежі стала однакового кольору і сяючою, подібно до сонця. Але після того, як вони зійшлися воєдино і стали одним тілом, деякі з них осквернили себе і були вивергнуті з роду праведних; знову повернулися до колишнього стану і навіть стали гіршими.
XVIII
— Якщо хтось, хто не пізнав Господа, — сказав він, — зробить зло, то він підлягає покаранню за свою неправду. Але хто пізнав Господа, той вже повинен утримуватися від зла і робити добро. І якщо той, який повинен робити добро, замість цього робить зло, то чи не більший злочин він вчинив, ніж той, хто не знає Бога? Тому ті, що не пізнали Бога і роблять зло, приречені на смерть, але ті, які пізнали Господа і бачили Його дивні діла, якщо роблять зло то, будуть покарані подвійно і помруть навіки. Так очиститься Церква Божа. Ти бачив, забраковані камені були викинуті з вежі і віддані злим духам, і вежа таким чином очистилася, що вся здавалася ніби висіченою з одного каменя; такою буде і Церква Божа, коли вона очиститься і будуть викинуті з неї злі, лицеміри, богохульники, двоєдушні і всі, хто творить різні види неправди; вона буде єдиним тілом, єдиним духом, єдиним розумом, єдиною вірою і єдиною любов’ю, і тоді Син Божий торжествуватиме між ними і радітиме, прийнявши Свій народ чистим.
— Господарю, — сказав я, — все це велично і славно. Тепер поясни мені значення і дію кожної з гір, щоб всяка душа, що уповає на Господа, почувши це, прославляла велике, дивне і славне Його ім’я.
— Слухай і про ці різні гори, тобто про дванадцять народів.
XIX
— Чому ж, господарю, останнім є доступ до покаяння, а першим — ні? Адже діла їхні майже однакові.
— Для них є покаяння тому, що вони не хулили свого Господа і не були зрадниками рабів Божих; але, бажаючи прибутків, вони облещували людей, і кожен учив за похотями грішних; за ці вчинки вони понесуть покарання, але для них є покаяння, оскільки вони не були хулителями Господа і зрадниками.
XX
XXI
XXII
XXIII
XXIV
XXV
XXVI
А камені шорсткі означають тих, які відреклися і не навернулися до Господа, здичавіли й уподібнилися пустелі, не спілкуються з рабами Божими, але, живучи самотньо, гублять свої душі. Як виноградна лоза, залишена без жодного догляду, пропадає, заглушається травами, з часом стає дикою і непотрібною для господаря, так і ці люди, впавши у відчай, здичавіли і стали непотрібними для Господа свого. Для них можливе покаяння, якщо вони відреклися не від серця; якщо ж хто зробив це від серця, не знаю, чи зможе такий мати життя. Я кажу не про теперішні дні, щоб той, хто відрікся, зміг покаятись; неможливо отримати спасіння тим, хто має намір відректися від Господа свого, але покаяння дається тим, хто відрікся у минулому. Тому хто має намір покаятися, нехай зробить це негайно, перш ніж закінчиться будівництво вежі. Якщо ж хто не поспішить, то буде відданий смерті тими жінками.
Короткі камені означають людей підступних і наклепників: вони подібні до змій, яких ти бачив на дев’ятій горі. Бо як отрута змії смертоносна для людини, так і слова таких людей згубні для інших. Вони малі у своїй вірі внаслідок їхнього способу дій. Втім, деякі з них покаялися і спаслися. Також і решта таких же отримають спасіння, якщо покаються; якщо ж не покаються, то загинуть від тих жінок, силою і владою яких вони володіють.
XXVII
ХХVIII
Я запитав:
— Чому ж, господарю, всі дерева мають плоди, але на деяких плоди менш приємні?
— І це поясню тобі. Ті, які постраждали за ім’я Господнє, шановані у Бога, і всім їм відпущені гріхи, тому що постраждали за ім’я Сина Божого. А чому різні їхні плоди і деякі з них кращі? Ті, яких привели до властей, мучили, але вони не відреклися від Господа, але з готовністю постраждали, вшановані Богом, і плід їхній прекрасніший. А деякі були охоплені страхом і збентеженням і міркували в своєму серці, чи визнати Бога, чи відректися, і постраждали; їхні ж плоди гірші, тому що у їхньому серці був лукавий помисел, щоб рабу відректися від свого Господаря. Дивіться і ви, що думаєте так, щоб ця думка не утвердилась у ваших серцях і щоб ви не померли для Бога. А ті, хто страждають за ім’я Боже, повинні прославляти Господа, що удостоїв їх носити Його ім’я, бо зціляться всі їхні гріхи. Невже ви не вважаєте себе більш блаженними за інших? Ви думаєте, що зробили велике діло, якщо хтось із вас постраждав? Але Господь дарує вам життя, і ви про це не думаєте. Вас обтяжували гріхи ваші, і якби не постраждали ви за ім’я Господнє, то ви померли б для Бога через свої гріхи. Це я говорю вам, які помишляєте, чи визнати Бога, чи відректися.
Визнавайте, що ви маєте Господа, і, не відрікаючись, віддавайте себе в окови. Якщо всі народи карають рабів за зречення від свого господаря, то, як думаєте, що зробить Господь з вами, маючи владу над всім? Тому видаліть зі своїх сердець такі помисли, щоб повіки вам жити з Богом.
XXIX
Після того, як пастир пояснив мені значення всіх гір, я сказав йому:
— Господарю, тепер повідай мені про камені, які принесені з поля і закладені у вежу замість вийнятих, а також про круглі камені, які увійшли до будівлі вежі, і про ті, які досі залишаються круглими.
XXX
Слухай тепер і про круглі блискучі камені. І вони всі від білої гори. Круглими ж вони стали тому, що багатство трохи потьмарило їх, але вони не відступили від Бога, і ніяке погане слово хули не вийшло з їхніх уст, але завжди правда, чеснота й істина. Тому Господь, знаючи їхні душі і те, що вони народилися і залишаються добрими, повелів відсікти їхнє багатство, але не зовсім відняти його, але так, щоб з того, що залишилось, вони могли робити добро і жити з Богом, бо і вони з доброго роду. Тому їх трохи обтесали і поклали в будівлю вежі.
XXXI
Я, ангел покаяння, вважаю вас щасливими, які невинні, як діти, тому що ваша участь блага і шанована перед Богом. І всім, які прийняли печать Сина Божого, кажу: майте простоту, не пам’ятайте образ, не перебувайте в злобі, нехай не буде у вашій душі гіркоти злопам’ятства; виліковуйте і видаляйте від себе злі розбрати, щоб господар стада прийшов і зрадів, знайшовши цілими своїх овець. Якщо ж якась вівця буде втрачена пастирями або самих пастирів господар знайде поганими, яку відповідь дадуть йому? Невже скажуть, що вони змучені стадом? Не повірять їм, бо не може пастир потерпіти від овець; він і ще більше буде покараний за свою неправду. І я — пастир і повинен дати Всевишньому за вас звіт.
XXXII 29 одяг цілий, то бажаєш і отримати його назад цілим, а якщо валяльник поверне тобі його роздертим, то хіба ти візьмеш його? Чи не прогніваєшся і чи не сваритимешся на нього, кажучи: «Я дав тобі одяг цілим, а ти роздер його, і тепер він із-за дірок, які ти на ньому зробив, став непридатним». Хіба не так нарікатимеш ти валяльникові і тужитимеш за своїм одягом? То що ж, думаєш, зробить тобі Господь, Який дав тобі дух чистий, а ти пошкодив його — зробив так, що він не може служити Господу ні для будь-якого вжитку? І за це Господь віддасть тебе смерті. Так покарає Він всіх тих, яких знайде такими, що наполегливо пам’ятають образи. Не зневажайте Його милосердя, але краще прославляйте Його за те, що Він, на відміну від вас, такий терпеливий до ваших злочинів. Покайтесь, бо це корисно для вас.
XXXIII
Все, що вище описане, показав я, пастир, ангел покаяння, для того, щоб покаялися. Я завжди говорив і тепер говорю рабам Божим: якщо повірите і послухаєтеся моїх слів, поступатимете за ними і виправите шляхи ваші, то зможете спастися. Якщо ж будете впертими в лукавстві і злопам’ятстві, то жоден з таких грішників не житиме з Богом, бо все це мною наперед сказано вам.
І після цих слів пастир запитав мене:
— Чи все ти запитав у мене? Я відповів, що все.
— Чому ж ти не запитав мене, — сказав тоді він, — про камені, покладені в будівлю, вигляд яких ми виправили?
— Забув, господарю.
— Вислухай і про них. Це ті, до яких дійшли мої заповіді, і вони від щирого серця покаялися, і Господь, побачивши, що покаяння їхнє добре і чисте і що вони перебуватимуть в Ньому, повелів загладити колишні їхні гріхи. Так гріхи їхні загладжені, щоб потім їх не було видно.
Подоба десята
Про покаяння і милостиню І
Після того, як я написав цю книгу, той ангел, який вручив мене пастирю, прийшов у мій дім і сів на ложі, а праворуч від нього став пастир.
Покликав мене ангел і сказав:
— Я доручив тебе і твій дім цьому пастирю під його заступництво.
— Так, господарю, — підтвердив я.
— Тому якщо хочеш бути захищений від всякого лиха і нещастя, мати успіх у всякому благому ділі і слові і у всякій істинній чесноті, то поступай за тими заповідями, які він тобі дав, і пануватимеш над всякою неправдою. Бо якщо дотримуватимешся цих заповідей, підкоряться тобі всякі бажання і насолоди віку цього і супроводжуватиме тебе успіх у всякому доброму ділі. Шануй його достоїнство і святість і скажи всім, що він у великій честі і славі у Бога і має велику владу і силу.
Йому одному у всій вселеній вручена влада покаяння. Хіба він не здається тобі могутнім? Але ви нехтуєте його достоїнством і владою, яку він має над вами.
II
Я сказав:
— Запитай, господарю, його самого, чи зробив я щось погане або образив його чим-небудь за той час, коли він перебував у моєму домі.
— Я знаю, що ти не зробив і не зробиш нічого поганого, тому я і кажу це тобі, щоб ти завжди був такий. Бо він переді мною добре засвідчив про тебе. Скажи це й іншим, щоб і вони, якщо покаялися або мають намір покаятися, відчували те ж, що і ти, — і він засвідчить добре і про них переді мною, а я перед Господом.
— Господарю, — відповів я, — всякій людині сповіщу великі діла Божі і сподіваюсь, що всі, що раніше грішили, почувши це, покаються, щоб отримати життя.
— Тому звершуй неухильно це служіння і надалі. Хто виконає заповіді Його — матиме життя і велику честь у Господа. А хто не дотримається Його заповідей, той тікає від свого життя, хто не шанує Його, втрачає свою честь у Господа. Ті, хто зневажають Його і не дотримуються Його заповідей, прирікають себе на смерть, і будь-який з них винен в крові своїй. Тобі ж наказую дотримуватись цих заповідей — і отримаєш прощення всіх своїх гріхів.
III
Я послав до тебе також і цих дів, щоб вони жили з тобою, бо я бачив, що вони дуже люб’язні до тебе. Вони стануть тобі помічниками, щоб ти старанніше міг дотримуватись заповідей, бо без цих дів неможливо дотриматись заповідей. Я бачу, що їм приємно бути з тобою, і я накажу, щоб вони зовсім не виходили з твого дому. Ти тільки очисти свій дім: у чистому домі вони живуть охоче. Вони самі чисті, непорочні і дбайливі, і дуже угодні Господу. Тому якщо буде чистий твій дім, вони залишаться з тобою. Якщо ж чимось оскверниться твій дім, вони зовсім підуть з нього, бо не люблять жодної нечистоти.
— Я сподіваюся догодити їм, так що вони охоче і невідлучно житимуть у моєму домі. І як той, якому ти передав мене, ні в чому на мене не скаржиться, так і вони не скаржитимуться.
Ангел сказав пастирю:
— Я бачу, що раб Божий хоче дотримуватись цих заповідей і помістити дів в чистому житлі.
Промовивши це, він знову доручив мене пастирю і звернувся до дів:
— Оскільки я бачу, що вам приємно жити в цьому домі, то вручаю вам Єрму і його сім’ю для того, щоб ви не покидали цього дому.
І вони із задоволенням послухали ці слова.
IV
Потім він сказав мені:
— Мужньо проходь це служіння і повідай всякій людині велич Божу — і матимеш благодать у своєму служінні. Всякий, хто виконає ці заповіді, житиме і буде блаженний; а хто нехтуватиме ними, не житиме і буде нещасливим у своєму житті. Скажи всім, щоб не переставали, хто може, благодіяти, бо благодіяння корисне їм. Кажу про те, що повинно визволити всяку людину від біди. Той, хто не має в повсякденному житті, терпить велику муку і скорботу. Хто вирве з нужди душу такої людини, той знайде велику радість, бо той, що терпить подібну біду, відчуває страждання схожі на ув’язненого в узах. Багато хто, не витримавши тяжкого становища, чинить собі смерть. Тому хто знає про лихо такої людини і не позбавляє її, той скоює великий гріх і приймає провину за її кров. Тому благодійте, скільки хто отримав від Господа. Не зволікаєте, поки не закінчилося будівництво вежі, бо заради вас його призупинено. Якщо не поспішите виправитися, буде добудована вежа — і ви не потрапите в неї.
Після цих слів він встав з ложа і, взявши пастиря та дів, віддалився, але обіцяв мені, що пастиря та дів відпустить назад у мій дім.
Переклад взято з сайту: Парафії святого Архистратига Михаїла, Київ, Пирогів.
Вступление
И.С. Свенцицкая
«Пастырь» Гермы (по другой транскрипции его имя передается как Ерма) – произведение ранней христианской литературы, написанное в форме Откровения; к этому же жанру относится каноническое Откровение Иоанна Богослова и апокрифический Апокалипсис апостола Петра. «Пастырь» получил свое название по описанию видений, в которых в облике пастыря (пастуха) действует ангел, наставляющий автора. Книга эта долгое время почиталась христианами как священная. Правда, во фрагменте списка священных книг, составленного около 200 г. в Риме (так называемый «Канон Муратори») сказано, что Герма написал «Пастыря» уже «в наши дни в Риме, когда епископом был его брат Пий. Поэтому его можно читать, но не в церкви – подобно писаниям апостолов и пророков». Тем не менее «Пастырь» был включен в свод канонических христианских произведений, относящихся к IV в., – так называемый Синайский кодекс, древнейшее дошедшее до нас собрание книг Нового завета. Но в окончательный текст канона он не вошел.
«Пастырь» отражает демократическую струю в христианстве II в. Герма, от лица которого написан «Пастырь», представляет собой обычного «неразумного» христианина; он задает массу вопросов, а представшие ему в видениях ангелы дают толкование явленного, поскольку сам он разобраться не может. В этом существенное отличие «Пастыря» от канонического Откровения: объяснение явлений не только должно раскрыть суть основных идей книги, но и показать путь к пониманию тех писаний христиан (в частности, других откровений), где такого разъяснения нет. «Пастырь» состоит из трех книг: Видения, Заповеди и Подобия. Возможно, подлинный создатель «Пастыря» носил другое имя и, по обыкновению многих христианских авторов I–II вв., заимствовал имя известного проповедника: некий Герма (Ерма) упомянут в Послании апостола Павла к Римлянам. Характерен образ автора, созданного в этом произведении: он выходец из низов (вольноотпущенник), пытавшийся выбиться в люди, разбогатеть на торговых операциях, но обедневший, – типичная фигура для средних слоев той эпохи, представители которых во II в. начали приходить в христианские общины. Мы не знаем, насколько достоверна биография автора, но в целом его образ соответствует идеологической направленности «Пастыря», которая отражает этические и теологические воззрения достаточно многочисленной группы христиан.
Одна из центральных тем апокрифа – идея строящейся единой Церкви. Церковь сотворена от века, но ее существование реализуется в активной деятельности верующих. Церковь объединяет и живущих праведников, и некогда живших пророков, и тех, кто, покаявшись, в будущем сможет войти в нее. Когда Церковь будет достроена, состоится Второе Пришествие (тем самым снимается волновавший первых христиан вопрос о сроках конца земного мира). Пока Церковь строится, у грешников есть надежда спастись покаянием, но с завершением строительства каяться будет уже поздно. Только тяжкие грешники – для Гермы это прежде всего вероотступники и предатели (то есть внутренние враги христианства) – отбрасываются навсегда еще при строительстве Церкви.
Герма вырабатывает систему этических требований к христианам, которые должны следовать основным добродетелям, олицетворяемым в его видениях девами, провожающими праведников внутрь Церкви. К таким добродетелям относятся вера, воздержание, сила духа, терпение, простодушие, бодрость, правдивость, единодушие, любовь и т.п. Характерен призыв к единодушию – то есть единству верующих, очень важному в условиях, когда среди христиан появилось много различных трактовок образа Иисуса, воскресения мертвых, когда начала складываться иерархия руководителей общин, против которой выступал ряд христианских групп II в., когда сильное влияние оказывали гностики, считавшие главным способом соединения с Богом интуитивное знание (гносис), а не веру. Для рядовых верующих важны были также простодушие и бодрость – качества, которые помогали выжить в неустойчивом, погрязшем в интригах обществе императорского Рима.
«Пастырь» отвечает и на вопрос: допустимо ли иметь богатство? Если в канонических Евангелиях на это дается резко отрицательный ответ (например, в словах Иисуса в Евангелии от Матфея: «…удобнее верблюду пройти сквозь игольные уши, нежели богатому войти в царство Божие» – 19:24), то Герма, осуждая стремление к роскоши и мирским наслаждениям, призывает к благотворительности. Необходимо отдавать часть своего состояния беднякам, тогда можно стать угодным Богу. Бедные, в свою очередь, помогают богатым спастись, так как возносят молитвы за своих благодетелей. Тем самым снималось противоречие между экстремальными требованиями первых христиан (и некоторых групп II в.), проповедовавших в ожидании скорого Страшного суда строгий аскетизм, и реальным положением в обществе, где трудились не только обездоленные рабы, но и свободные, получавшие плату за свою работу, ремесленники, торговцы, земледельцы, имевшие свою землю. Взаимоподдержка богатых и бедных, провозглашенная в видениях Гермы, помогала представителям всех социальных слоев становиться христианами, способствовала миссионерской деятельности христиан, стремившихся распространить свое учение среди как можно большего числа людей.
В связи с исполнением этических норм и заповедей в «Пастыре» поднят вопрос о роли дьявола, что было весьма актуально для рядовых христиан того времени. В Новом завете образ дьявола – Сатаны, Князя мира сего не играет существенной роли, поскольку «сему миру» скоро должен наступить конец, а следование заповедям Иисуса, вера в него должны обеспечить спасение; первые христиане, по существу, противопоставляли себя миру. Но по мере увеличения численности христиан, продолжавших жить по законам окружающего общества и, вероятно, достаточно часто нарушавших жесткие требования первых последователей Иисуса, все большую роль начинает играть вера в происки дьявола, переплетаясь с языческими представлениями о злых духах и демонах. Таким образом вина человека как бы переносилась вовне, на злого духа, а сам грешник оказывался виновным лишь в слабости, поддавшись искушению могучего Сатаны. В «Пастыре» автор утверждает: «… дьявол упорен и своею силою противодействует рабам Божиим», на что получает возражение: «Не может дьявол пересилить рабов Божиих, которые веруют в Господа от всего сердца». Тем самым подчеркивается, что человек ответственен за свои поступки; а тот, кто не соблюдает заповедей (как сказано несколько раньше), сам себя осуждает на гибель.
Эти рассуждения были своеобразным ответом на начинавшуюся складываться веру в особую роль Сатаны. Впрочем, и автор «Пастыря» не чужд этой веры: в рассуждениях, как отличить истинного пророка от ложного, отмечается, что в лжепророка дьявол вселяет свой дух, чтобы привлечь кого-либо из праведных. Представление о Сатане, однако, еще не сложилось во всех деталях. Согласно наставлениям выступающего в видениях пастыря, около человека два ангела – добрый и злой. Злой ангел (черт будущих верований) может войти в сердце человека и разбудить в нем дурные чувства и вожделения: гнев, досаду; пожелание роскошных яств; но верующий должен избегать его, не допускать его к себе (то есть не допускать подобных эмоций и желаний). Здесь злой ангел выступает отдельно от Сатаны, пока это всего лишь олицетворение дурных побуждений, от которых легче избавиться, если считать, что они навязаны со стороны. Наказание также осуществляет не дьявол, а «ангел наказания», который определяет степень наказания за прегрешения (даже если грешник покаялся), после чего кающийся получит прощение, ибо он должен претерпеть различные скорби со смирением (тем самым как бы проверяется истинность покаяния).
Особое место среди заповедей, приведенных в «Пастыре», занимает первая, в которой формулируются основы вероучения. В ней утверждается Единство Бога: «…един есть Бог, все сотворивший и совершивший, приведший все из ничего в бытие. Он все объемлет, будучи необъятен, и не может быть ни словом определен, ни умом постигнут». В этой заповеди нет еще догмата о Троице, как он выражен в Символе (исповедании) веры, принятом в 325 г на Никейском соборе, согласно которому Бог един по существу и троичен в лицах (ипостасях – Бог-Отец, Бог-Сын и Бог-Дух Святой). В период когда создавался «Пастырь», основные споры между христианами шли о сущности Иисуса и его отношении к Богу-Отцу (в меньшей степени эти споры касались Духа Святого).
В «Пастыре» образ Иисуса Христа складывался из представлений первых христиан из иудеев, которым была чужда идея рождения Богом Сына от земной женщины; и гностиков, воспринимавших Иисуса как мистическое Слово Божие, Логос; а некоторые, например докеты, вообще считали пребывание Христа на земле кажущимся.
Интересна особая трактовка в этом памятнике притчи о виноградарях, которая существенно отличается от изложенной в канонических Евангелиях. Согласно этим Евангелиям (Мк. 12:1-9 Мф. 21:33-41 Лк. 20:9-16 Мф. 21:35
В притче Гермы смысл совсем иной: раб, которому господин дал виноградник, улучшил его, а яства, предложенные ему господином, роздал товарищам. Тогда господин, с согласия сына, сделал раба наследником. Здесь господин – Бог, виноградник – народ, сын – Святой Дух, а раб – это Сын Божий, то есть Иисус. Хотя здесь присутствуют все лица Троицы, но их восприятие далеко от ортодоксального. Иисус не выступает как ипостась Бога-Отца. Он Его Сын и одновременно (как и в «Учении двенадцати апостолов») – раб, которого Бог сделал своим наследником за труды по спасению людей. Герма объясняет, что, несмотря на рабский образ, Сын Божий велик и могуч.
Подобные представления существовали и раньше, их можно проследить в Послании апостола Павла к Филиппийцам (2:7), где сказано, что Иисус «уничижил Себя Самого, приняв образ раба» (в канонических Евангелиях аналогичного высказывания нет). Сын Божий, согласно верованиям христиан, древнее всякой твари (творения – то есть он не сотворен), но проблему Богочеловека автор «Пастыря» старается решить логически: Бог поместил Святого Духа, «прежде сущего», в тело, им самим избранное. Тело Иисуса воскресло, ибо он много потрудился и много пострадал. Таким образом, как и в ряде неортодоксальных христианских групп II в. (о чем упоминает Лионский епископ Ириней в книге «Против ересей»), разделяется телесная оболочка Иисуса и Дух, вошедший в него, – извечно существующий Христос и человек, с которым Он соединился. Вероятно, подобная концепция была и в апокрифическом Евангелии от Петра созданном примерно в первой половине II в.
Своим объяснением Герма пытается создать представление об Иисусе, которое было бы понятно разным группам верующих, прежде всего, из средних слоев бывших язычников: утвердить традицию воскресения Его во плоти и в то же время сохранить веру в Него как существующего от века Сына Божия. Отчасти такая позиция Гермы может быть связана с тем, что для него очень важным было единство Церкви – без этого она не может быть достроена. Герма призывает к прекращению вероучительных споров. Предлагая свое понимание сущности Иисуса, он, вероятно, стремился сгладить противоречия между разными христианскими группами.
Но в описании строящейся Церкви и тех «камней», из которых она складывается, автор «Пастыря» не выделяет особой роли клира – епископов и пресвитеров, которые считали себя руководителями общин не только в организационных, но и в вероучительных вопросах. Особое осуждение он высказывает в адрес тех служителей, которые обогащаются за счет вдов и сирот и наживаются за счет своего служения.
Автор «Пастыря» продолжал традиции 1 в., в частности, традиции пророчеств и описания видений, которые (с его позиций) исходили непосредственно от Бога. При этом, благодаря объяснению пророчеств и видений, это произведение было близко многим верующим, которым были недоступны сложные рассуждения и полемические сочинения христианских богословов и отцов Церкви. Вероятно, именно поэтому «Пастырь» оказался включенным в Синайский кодекс. Однако целый ряд расхождений с ортодоксальным учением не позволил включить его в число священных книг, как, возможно, и относительно поздняя дата его создания.
Я остановилась только на некоторых вопросах, которые могут возникнуть при чтении «Пастыря»; содержание его глубоко и многопланово, однако нарочитая «неразумность» Гермы и подробные толкования всего изложенного позволяют понять идеи автора «Пастыря» каждому внимательному читателю.
Видение первое
Обличение Гермы за его собственные слабости и за небрежность в исправлении детей его
I. Воспитатель мой продал в Риме одну девочку. По прошествии многих лет я увидел ее, узнал и полюбил как сестру. Через некоторое время, увидев, что она купается в реке Тибр, я подал ей руку и вывел из реки. Глядя на ее красоту, я думал: «Счастлив бы я был, если бы имел жену такую же и лицом и нравом». Только это, и ничего более я не подумал. Позже шел я с такими мыслями и прославлял творение Божие, раздумывая, сколь величественно оно и прекрасно. Во время прогулки я заснул, и дух подхватил меня и понес куда-то, через местность, по которой человек не мог пройти. Была она скалиста, крута и непроходима из-за вод. Миновав ее, я достиг равнины и, преклонив колена, начал молиться Господу и исповедовать грехи свои. И во время моей молитвыотверзлось небо и увидал я ту женщину, которую пожелал себе. Она приветствовала меня с неба:
– Здравствуй, Герма. Взглянув на нее, я спросил:
– Госпожа, что ты здесь делаешь?
– Я взята сюда, чтобы обличить пред Господом грехи твои, – она ответила.
– Госпожа, ужели ты меня будешь обвинять?
– Нет, но выслушай слова, которые хочу сказать тебе. Бог, живущий на небесах, сотворивший из ничего все сущее и умноживший ради святой Церкви своей, гневается на тебя за то, что ты согрешил против меня.
– Госпожа, если я согрешил против тебя, то каким образом? – спросил я. – Где или когда я сказал тебе какое-нибудь дурное слово? Не всегда ли я уважал тебя как госпожу, не всегда ли я почитал тебя как сестру? Что же наговариваешь на меня столь дурное?
Тогда она, улыбаясь, ответила мне:
– В сердце твоем возникло нечистое пожелание. Ужели не думаешь, что для человека праведного и то порочно, если в сердце его возникает худое пожелание? Это грех для него, и притом тяжкий. Ибо человек праведный и помышляет праведное. И когда он помышляет праведное и неуклонно к тому стремится, то имеет на небесах благоволение Господа во всяком деле. Те же, которые затаили нечистое в сердцах своих, навлекают на себя смерть и тлен; особенно те, которые любят настоящий век, роскошествуют в богатстве своем и не ожидают благ будущих, – гибнут души их. А это делают двоедушные1 , которые не имеют надежды в Господе, не радеют о своей жизни. Но ты молись Господу, и исцелит он грехи твои, и всего дома твоего, и всех святых2 .
II. После того как произнесла она эти слова, небеса заключились3 . И я, весь в скорби и страхе, сказал себе: «Если это вменяется мне в грех, то как могу спастись или каким образом умолю Господа о бесчисленных грехах моих? Какими словами упрошу Господа быть ко мне милостивым?» Размышляя так, увидал я вдруг перед собой большую кафедру, словно сотворенную из волны, белой как снег. И пришла старая женщина в блестящей одежде с книгою в руке, села одна и приветствовала меня:
– Здравствуй, Герма.
И я, в печали и слезах, ответил:
– Здравствуй, госпожа. Она спросила:
– Что печален, Герма, ты, который был терпелив, умерен и всегда весел?
– Госпожа, одна прекрасная женщина укорила меня, будто я согрешил против нее, – ответил я. И она сказала мне:
– В сердце твоем возникло вожделение к ней. Это должно быть чуждо рабу Господню, ведь для рабов Божиих даже и такой помысел составляет грех. И сердце чистое не должно желать дурного – особенно твое, Герма, ты избегаешь всякого преступного пожелания и исполнен простоты и великого незлобия.
III. – Впрочем, не ради тебя, собственно, гневается на тебя Господь, но за дом твой, который впал в нечестие перед Господом и своими родителями. И ты, любя детей, не вразумлял своего семейства, но позволил им сильно развратиться. За это и гневается на тебя Господь, но Он исправит все, что прежде сделано худого в доме твоем. За их грехи и беззакония ты подавлен мирскими делами4 . Но милосердие Божие сжалилось над тобою и семейством твоим и сохранило тебя в славе. Ты только не колеблись, но будь благодушен и укрепляй свое семейство. Как кузнец, усердно работая молотом, совершает свой труд, так и праведное слово, ежедневно внушаемое, победит всякое зло. Поэтому не переставай вразумлять детей своих, ибо Господь знает, что они покаются от всего сердца своего и будут написаны в «Книге жизни»5 , – сказав это, она спросила меня: – Хочешь послушать, что я читать буду?
– Хочу, госпожа, – ответил я.
– Итак, слушай. – И, раскрыв книгу, она читала величественные и дивные слова, которых не мог я удержать в памяти, ибо были они так страшны, что человек не мог вынести их.
Впрочем, самые последние слова я запомнил, так как были они краткими и отрадными для нас: «Вот Бог Сил, который невидимою Силою и великим Своим Разумом сотворил мир, и славным Светом Своим благоукрасил тварь, и всесильным Словом Своим утвердил небо, и землю основал на водах, и всемощною Силою Своею создал Свою святую Церковь, которую и благословил. Вот Он изменит небеса и горы, холмы и моря, и все уравняется для избранных Его, чтобы исполнить обещание, которое Он дал, с великою славою и торжеством, если они соблюдут заповеди Божии, полученные ими с великою верою».
IV. Окончив чтение, она встала с кафедры; и пришли четверо юношей и понесли кафедру на восток. А она подозвала меня к себе и, коснувшись груди моей, спросила:
– Понравилось ли тебе мое чтение?
– Госпожа, самые последние слова мне нравятся, но предыдущие страшны и жестоки. И она сказала:
– Эти последние слова относятся к праведным, а первые – к отступникам и язычникам.
В это время явились два каких-то мужа, подняли ее на плечи и отправились вслед за кафедрой, на восток. Она удалилась веселая и на прощание произнесла:
– Мужайся, Герма!
* * *
1 Под двоедушием подразумевается совмещение веры в Иисуса Христа и его учения, с одной стороны, и стремление к мирским благам – с другой.
2 Святые – здесь: все истинно верующие.
3 То есть снова закрылись
4 Возможно, Герма был разорен из-за расточительности своих домашних (предположительно, он занимался торговлей).
5 «Книга жизни», согласно представлениям христиан, – список праведников, которым даровано вечное блаженство. Упомянута в Послании апостола Павла к Филиппийцам (Флп. 4:3 Ін. 20:15
Видение второе
Призвание Гермы к проповеди о покаянии детям его и всем верующим
I. Гуляя в окрестностях Кумских6 в то же примерно время, что и в прошлом году, вспомнил я о прежнем видении, и снова вознес меня дух туда же, где прежде было видение. Достигнув того места, я преклонил колена и начал молиться Господу и прославлять имя Его за то, что Он удостоил меня и открыл мне прежние грехи мои. И когда восстал я от молитвы, увидел пред собою ту старицу, которую видел прежде: она гуляла и читала какую-то книгу.
– Можешь ли возвестить это избранникам Божиим? – спросила она меня. Я ответил:
– Госпожа, так много я не могу запомнить, но дай мне книгу, я перепишу.
– Возьми, – сказала она, – а потом возврати ее мне. Взяв книгу, я удалился в поле и списал все буква в букву, не понимая смысла. И когда окончил я списывание книги, вдруг забрали ее из рук моих, но кто это был – не увидел я.
II. Спустя пятнадцать дней, в которые я постился и много молился Господу открылся мне смысл написанного. Написано было следующее: «Дети твои, Герма, отступили от Господа, хулили Его и в великом нечестии предали своих родителей; и прослыли они предателями родителей;7 предавши их, они не исправились, но присоединили к грехам своим распутство и нечестие скверны и таким образом исполнили меру неправд своих. Объяви эти слова всем детям своим и жене своей, так как и она не воздержана в речах своих и тем согрешает. Услышав же эти слова, она обуздает свой язык и заслужит помилование. Она образумится после того, как передашь ей слова, которые Господь повелел открыть тебе. Тогда отпустятся грехи, совершенные прежде, как им, так и всем святым, если от всего сердца покаются они и удалят сомнения из сердец своих. Ибо славою Своею поклялся Господь, что тот из избранных Его, кто и в этот предопределенный день будет продолжать грешить, не получит спасения. Ибо покаянию праведных положены сроки, и определены дни покаяния для всех святых, но язычникам позволено каяться до самого последнего дня. Поэтому скажи настоятелям Церкви, чтобы они совершали пути свои в истине, дабы могли получить обетования со многою славою. И вы, праведники, стойте твердо и не будьте двоедушны, чтобы переселение ваше было со святыми ангелами8 . Блаженны те, кто претерпит наступающее великое гонение и не отречется от своей жизни, ибо Сыном своим поклялся Господь, что отрекающиеся от Господа губят свою жизнь. Это именно относится к тем, которые отрекутся в предстоящие дни; к тем же, которые прежде отрекались, по великому милосердию Он сделался милостивым.
III. А ты, Герма, не помни неправды детей своих и не оставляй жены своей, но позаботься о том, чтобы они освободились от прежних грехов. Они образумятся правым учением, если ты не будешь держать зла на них. Ибо злопамятство приводит к смерти, забвение зла – к жизни вечной. А ты, Герма, потерпел большие мирские бедствия за преступления дома твоего, поскольку не обращал на них внимания как на не касающиеся тебя нисколько и предался неправедным своим занятиям. Но то, что не отступил ты от живого Бога, спасет тебя; простота твоя и великое воздержание спасут тебя, если ты пребудешь в них; и всех спасут они, кто поступает так же. Пребывающие в невинности и простоте будут сильны против всякого зла и обретут жизнь вечную. Блаженны все делающие правду: они не погибнут вовек. Но скажешь: вот приходит великое гонение. Если тебе так кажется, то опять отрекись. Господь близок к обращающимся, как написали в книгах Гелдат и Модат, которые в пустыне пророчествовали народу».
IV. Во время сна моего, братия, один красивый юноша явился мне и спросил:
– Кто, ты думаешь, та старица, от которой получил ты книгу?
– Сивилла, – я ответил.
– Ошибаешься, – сказал он, – она не сивилла.
– Кто же она, господин?
– Она есть Церковь Божия.
Я спросил его, почему же она стара.
– Так как, – объяснил он, – сотворена она прежде всего, и для нее сотворен мир.
После того было мне видение в доме моем, и пришла та старица и спросила меня, отдал ли я уже книгу предстоятелям Церкви. Я отвечал, что нет еще, и она сказала:
– Хорошо, потому что я добавлю еще несколько слов. Когда же исчерпаю все слова, тогда пусть через тебя они дойдут до избранных. Для этого ты напишешь две книги и одну отдашь Клименту, а другую – Гранте9 . Климент отошлет во внешние города, ибо ему это предоставлено; Гранта же будет назидать вдов и сирот. А ты прочтешь ее в этом городе вместе с пресвитерами, предстоятелями Церкви.
* * *
6 Кумы – город в Италии; по римским преданиям, там некогда жила сивилла (пророчица) Кумская, чьи предсказания имели широкое хождение в Риме.
7 Возможно, дети Гермы отреклись от принадлежности к христианам (обычно римские власти в качестве подтверждения отречения требовали поклониться статуе императора и хулить Христа) и даже донесли на родителей.
8 Речь идет, по-видимому, о том, что души верующих переселяются в рай при помощи ангелов.
9 Эти имена, по всей вероятности, были знакомы читателям «Пастыря»; возможно, Климент – один из руководителей римской христианской общины конца I – начала II вв. С его именем связаны два послания христианам Коринфа. Кто такая Гранта – неизвестно. Во времена Гермы женщины могли стать дьяконисами, может быть, дьяконисой была и Гранта.
Видение третье
Строение башни, изображающей церковь
I. Однажды было мне, братья, следующее видение. После того как я много раз постился и молил Господа об откровении, которое было обещано мне чрез ту старицу, ночью явилась старица и сказала:
– Так как ты очень просишь и желаешь знать все, то приходи в поле и около шести часов я явлюсь тебе и покажу то, что нужно тебе видеть. Место же выбери сам.
И я избрал место прекрасное, уединенное. Но прежде чем я успел назвать ей это место, она сказала:
– Приду, куда желаешь.
Итак, братья, заметил я часы и явился на поле, к месту, куда назначил ей прийти. И вижу я поставленную скамью, на ней льняная подушка, а над скамьей простерта парусина. Видя такие приготовления, между тем как никого нет на месте, я изумился, волосы у меня поднялись, и ужас объял меня оттого, что я был один. Но придя в себя и вспомнив славу Божию, я ободрился и, преклонив колена, исповедал Богу свои грехи, как всегда. Вот пришла старица с шестью юношами, которых я прежде видел, и, ставши позади меня, слушала, как я молился и исповедовался перед Богом: Коснувшись меня, она молвила:
– Перестань молиться только о грехах своих, молись и о правде, чтобы часть из нее получил ты для дома своего.
Взяв меня за руку, она привела меня к скамейке и велела тем юношам:
– Идите и стройте.
Когда мы остались одни, она сказала мне:
– Садись здесь.
– Госпожа, пусть прежде сядут пресвитеры.
– Я тебе говорю, – настаивала она, – садись. Я хотел было сесть по правую сторону, но она рукою показала, чтобы садился я по левую сторону. Когда опечалился я, что не позволила сесть мне по правую сторону, она проговорила:
– Не печалься, Герма. Место по правую сторону принадлежит тому, кто уже угодил Богу и пострадал за имя Его. У тебя много недостает для того, чтобы сидеть с ними. Но оставайся в простоте своей, как прежде, и будешь сидеть с ними, равно как и все, кто будет творить дела их и претерпит то, что они претерпели.
II. Я сказал ей:
– Госпожа, я желал бы узнать, что они претерпели.
– Слушай: лютых зверей, бичевание, темницы, кресты ради имени Его10 . За это принадлежит правая сторона святыни им и всякому, кто пострадает за имя Божие, а остальным – левая сторона. Но для тех и других, и для сидящих по правую сторону, и для сидящих по левую, – одни и те же дары обетования; только сидящие по правую сторону имеют некоторую честь. Ты желаешь сидеть по правую сторону с ними, но у тебя много слабостей. Очисти себя от своих слабостей, и все недвоедушные должны очиститься к тому дню от своих слабостей11 .
Сказав это, она хотела удалиться, но я бросился к ногам ее и умолял ее Господом, чтобы явила мне обещанное видение. И она опять взяла меня за руку, подняла и посадила на скамейку по левую сторону и, поднимая какой-то блестящий жезл, спросила:
– Видишь ли большую работу?
– Госпожа, ничего не вижу.
– Неужели не видишь против себя великой башни, которая на водах строится из блестящих квадратных камней?
Действительно, строилась квадратная башня теми шестью юношами, которые пришли с нею. Многие тысячи других мужей приносили камни. Некоторые доставали камни со дна, другие из земли и подавали тем шести юношам, они же принимали их и строили. Камни, извлеченные со дна, сразу клали в здание, потому что они были гладкие и ровные и так плотно примыкали один к другому, что соединения их нельзя было заметить, и башня казалась возведенной из одного камня. Камни же, принесенные из земли, не все использовались для строительства. Некоторые из них строители откладывали, потому что были они шероховаты, или с трещинами, или светлы и круглы и не годились для здания башни. А некоторые камни они раскалывали и отбрасывали далеко в сторону. И отброшенные камни, видел я, падали на дорогу и, не оставаясь на ней, скатывались: одни в место пустынное, другие попадали в огонь и горели, иные падали близ воды и не могли скатиться в воду, хотя и стремились попасть в нее.
III. Показав мне это, старица хотела удалиться, но я сказал:
– Госпожа, какая польза мне видеть, но не понимать, что значит это строение? Она отвечала мне:
– Любопытный ты человек, если желаешь понять значение башни.
– Действительно, госпожа, я желаю понять и возвестить братьям, чтобы и они возрадовались, услышав это, и прославили Господа.
– Услышат многие. И, услышавши, некоторые возрадуются, а другие восплачут; впрочем, и последние, если, услышавши, принесут покаяние, также будут радоваться. Выслушай теперь объяснение башни, я открою все, и не докучай мне более об откровении. Откровения эти закончились, ибо имеют предел. А ты не перестаешь требовать откровений, потому что настойчив. Итак, башня, которую видишь строящейся, – это я, Церковь, которая явилась тебе теперь и являлась прежде. Спрашивай же что хочешь о башне, и я открою тебе, чтобы возрадовался ты со святыми.
– Госпожа, если однажды сочла ты меня достойным того, чтобы все открыть мне, то открой, – просил я старицу.
– Все, что следует открыть тебе, откроется, только бы сердце твое было с Господом и ты не сомневался, что бы ни увидел.
– Госпожа, – спросил я ее, – почему башня построена на водах?
– И прежде я говорила тебе, – отвечала она, – что ты любопытен и усердно изыскиваешь; ища – найдешь истину. Слушай же, почему башня строится на водах: жизнь ваша через воду спасена и спасется12 . А башня основана Словом всемогущего и преславного имени и держится невидимою Силою Господа.
IV. Я на это сказал ей:
– Величественное и дивное дело! А кто, госпожа, те шесть юношей, которые строят?
– Это первозданные ангелы Божии, которым Господь вверил все свое творение для того, чтобы они умножали, благоустраивали и управляли Его творением: их силами и будет окончено строительство башни.
– А кто те остальные, которые приносят камни?
– И это святые ангелы Господа, но первые выше. Когда окончится строительство башни, они все вместе будут ликовать около башни и прославлять Господа за то, что совершилось строительство башни.
– Желал бы я знать, – сказал я, – какое значение и в чем различие камней.
И она отвечала мне:
– Разве ты лучше всех, чтобы тебе это было открыто? Есть более достойные, которым следовало бы открыть эти видения. Но, чтобы прославлялось имя Божие, тебе это открыто и еще откроется ради тех, кто имеет сомнение в сердце своем, будет ли это или нет.13 Скажи им, что все это истинно и что ничего нет ложного, но все твердо и крепко основано.
V. Выслушай теперь и о камнях, на которых возведено здание. Камни квадратные и белые, хорошо приходящиеся один к другому своими соединениями, это суть апостолы, епископы, учителя и дьяконы, которые ходили в святом учении Божием, надзирали и свято и непорочно служили избранникам Божиим, – как почившие, так и живущие еще доселе, – которые всегда пребывали в мире и согласии и слушали взаимно друг друга: потому-то они и в здании башни хорошо примыкают один к другому. А камни, извлекаемые из глубины и закладываемые в здание и соприкасающиеся с прочими камнями, вошедшими в здание, это суть те, которые уже умерли и пострадали за имя Господа.
– Госпожа, я желаю знать, кого означают другие камни, которые достали из земли.
– Те, которые неотделанными кладутся в основание башни, означают людей, которых Бог одобрил за то, что они жили праведно пред Господом и исполняли Его заповеди.14 А которые приносятся и кладутся в само здание башни, это суть новообращенные к вере и верные. Ангелами призываются они к совершению добра, и потому не нашлось в них зла.
– А те камни, которые откладываются в сторону возле башни?
Она ответила:
– Это те, которые согрешили и желают покаяться; потому они брошены невдалеке от башни, что будут пригодны, если покаются. Посему желающие покаяться будут тверды в вере, если только принесут покаяние теперь, пока строится башня. Ибо когда строительство окончится, то им уже не найдется места в самом здании, и они, отверженные, только останутся лежать при башне.
VI. Желаешь знать, кто те камни, которые раскалывают и отбрасывают далеко от башни?
– Желаю, госпожа.
– Это суть сыны беззакония, которые уверовали притворно и от которых не отступила неправда всякого рода; потому они не имеют спасения, что не годны в здание по неправедности своей, – они расколоты и отброшены далеко по гневу Господа за то, что оскорбили Его. А значение прошлых камней, которые во множестве видел ты сложенными и не использованными в строительстве, таково. Шероховатые суть те, которые познали истину, но не остались в ней и не находятся в общении со святыми, потому они и не годны. Камни с трещинами – это суть те, которые держат в сердцах вражду друг к другу; будучи вместе, они миролюбивы, но, разойдясь, обретают в сердцах злобу. И эта злоба – трещины в камнях. Камни меньшего размера – это те люди, которые, хоть и уверовали, но имеют еще много неправды, поэтому они коротки.
– Кто же, госпожа, белые и круглые камни, что тоже не идут в здание башни? Она отвечала мне:
– Доколе ты будешь глуп и неразумен? Ты обо всем спрашиваешь и ничего не понимаешь. Белые и круглые камни – это те, которые имеют веру, но имеют и богатства века сего; и когда придет гонение, то ради богатств своих и попечений они отрекутся от Господа.
– Когда же будут они угодны Господу?
– Когда отсечены будут богатства их, которые их утешают, тогда они будут полезны Господу для здания. Ибо как круглый камень, пока не будет обсечен и не лишится некоторых своих частей, не сможет стать квадратным, так и богатые в нынешнем веке, если не лишатся своих богатств, не смогут быть угодными Господу. Прежде всего ты должен знать это по себе самому: когда ты был богат, был бесполезен; а теперь ты полезен и годен для жизни; ты и сам был из числа тех камней.
VII. Прочие же камни, которые ты видел, были отброшены далеко от башни, катились по дороге и с дороги скатывались в места пустынные, означают тех, которые, хотя уверовали, но, по сомнению своему, оставили истинный путь, думая, что они могут найти лучший. Но они обольщаются и бедствуют, ходя по путям пустынным. Камни, упавшие в огонь и горевшие, означают тех, которые навсегда отказались от живого Бога и которым, по причине преступных похотей, ими творимых, уже не приходит мысль покаяться.
– Кого же означают камни, которые падали близ воды и не могли скатиться в нее?
– Тех, которые слышали Слово и желают креститься во имя Господа, когда приходит им на память святость истины, но потом они уклоняются и опять предаются своим порочным пожеланиям.
Так она окончила объяснение башни. Но я, будучи настойчив, спросил ее:
– Есть ли покаяние для тех камней, которые отброшены, и будет ли им место в этой башне? Она сказала:
– Есть для них покаяние; но в этой башне не найдут они места, а попадут в иное, низшее место, причем тогда, когда они пострадают и исполнятся дни грехов их. И за то они будут переведены, что приняли Слово истинное. И тогда избавятся они от наказаний своих, когда содрогнутся сердцем от порочных дел, ими сотворенных, и они покаются. Если же они не опомнятся, то не спасутся из-за упорства своего сердца.
VIII. Когда я перестал спрашивать старицу обо всем этом, она предложила:
– Хочешь увидеть еще что-то?
И так как я очень желал увидеть, то радость отразилась на лице моем. Взглянув на меня, она улыбнулась и спросила:
– Видишь семь женщин вокруг башни?
– Вижу, госпожа.
– Башня эта по распоряжению Господа ими поддерживается. Слушай теперь об их действиях. Первая из них, которая держит башню руками, называется Верою; посредством нее спасаются избранники Божии. Другая же, которая перепоясана и ведет себя мужественно, называется Воздержанием, она – дочь Веры. Кто последует за нею, будет блажен в своей жизни, ибо удержится от всех худых дел и всякой злой похоти и станет наследником вечной жизни.
– Кто же другие пять, госпожа?
– Дочери одна другой. Одна называется Простотою, другая Невинностью, третья Скромностью, четвертая Знанием, пятая Любовью. Поэтому, когда исполнишь дела матери их, тогда сможешь и все соблюсти.
– Хотел бы я знать, госпожа, какую каждая из них имеет силу?
– Слушай, – отвечала она, – силы их одинаковы: они связаны между собою и следуют одна за другою, как и рождены. От Веры рождается Воздержание, от Воздержания Простота, от Простоты Невинность, от Невинности Скромность, от Скромности Знание, от Знания Любовь. Действия их чисты, целомудренны и святы, и кто послужит им и будет в силе исполнять дела их, тот будет иметь обитель в башне со святыми Божиими.
Я спросил ее о времени, не конец ли уж теперь. Но она громко воскликнула:
– Неразумный человек! Неужели не видишь ты, что башня все еще строится? Когда башня будет построена, тогда и будет конец. Не спрашивай у меня ничего более. И этого напоминания и обновления душ ваших достаточно для тебя и для всех святых. Не для тебя одного это открыто, но чтобы ты возвестил всем. Итак, по прошествии трех дней ты, Герма, должен уразуметь следующие слова, которые имею сказать тебе, чтобы ты довел их до ушей святых, дабы, слушая и исполняя их, очистились от своих неправд – и ты вместе с ними.
IX. Послушайте меня, дети. Я воспитала вас в великой простоте, невинности и целомудрии, по милосердию Господа, который излил на вас правду, чтобы вы очистились от всякого беззакония и лжи, а вы не хотите отступиться от неправд ваших. Итак, теперь послушайте меня. Живите в мире, заботьтесь друг о друге, поддерживайте себя взаимно и не пользуйтесь одни творениями Божиими, но щедро раздавайте нуждающимся. Некоторые от многих яств наносят вред своей плоти и истощают ее. А у других, не имеющих пропитания, также истощается плоть оттого, что нет в достатке пищи и гибнут тела их. Такое невоздержание пагубно для тех, кто имеет и не делится с нуждающимися. Подумайте о грядущем суде. Вы, кто превосходит других богатством, отыскивайте алчущих, пока еще не окончена башня. Ибо после, когда завершится строительство, пожелаете благотворить, но не будет вам места. Итак, смотрите вы, гордящиеся своими богатствами, чтобы не восстенали терпящие нужду, стон их взойдет к Господу – и удалены вы будете со своими сокровищами за двери башни. Тем теперь говорю, кто начальствует в Церкви и главенствует: не будьте подобны злодеям. Злодеи, по крайней мере, яд свой носят в сосудах, а вы отраву свою и яд держите в сердце; не хотите очистить сердец ваших и чистым сердцем сойтись в единомыслие, чтобы иметь милость от Великого Царя. Смотрите, дети, чтобы такие разделения ваши не лишили вас жизни. Как хотите вы воспитывать избранников Божиих, когда сами не имеете научения? Поэтому вразумляйте себя взаимно и будьте в мире между собою, чтобы и я, радостно представ пред Отцом вашим, могла дать отчет за вас Господу.
X. Когда она перестала говорить со мною, пришли те шесть юношей, которые строили, и понесли ее к башне, а другие четверо взяли скамью и также отнесли ее в башню. Лица сих последних я не видал, потому что они были обращены в другую сторону. Когда она удалялась, я просил ее объяснить различные облики, в которых являлась она мне. Но она сказала в ответ:
– Это пусть другой объяснит тебе.
А явилась она мне, братья, в первом видении, в прошлом году, очень старою, сидящею на кафедре. Во втором видении она имела лицо юное, но тело и волосы старческие, и беседовала со мною стоя; впрочем, была веселее, нежели прежде. В третьем же видении она вся была гораздо моложе, с прекрасным лицом, но со старческими волосами; она была вполне весела и сидела на скамейке. И очень я печалился, что не понятны мне такие различия, пока не увидел во сне ночном ту старицу, и она сказала мне:
– Всякая молитва нуждается в смирении, поэтому постись и получишь от Господа, чего просишь.
Итак, я постился один день, и в ту же ночь явился мне юноша и сказал:
– Почему ты так часто в молитве просишь откровений? Смотри, чтобы, прося многого, не повредить тебе своей плоти. Достаточно для тебя и этих откровений. Сможешь ли видеть откровения еще больше тех, которые видел?
– Господин, я об одном только прошу, чтобы мне было дано полное объяснение насчет трех обликов той старицы.
– Доколе будете вы неразумны? – укорил он. – Сомнения ваши делают вас неразумными, потому что не имеете в сердцах ваших устремления к Господу.
Я отвечал ему:
– От тебя мы узнаем об этом вернее.
XI. – Слушай, – сказал он, – об обликах, которые тебя интересуют. Почему в первом видении явилась тебе старица, сидящая на кафедре? Потому что дух ваш обветшал и ослабел и не имеет силы от грехов ваших и сомнений сердца. Ибо как старцы, не имеющие надежды на обновление сил, ничего другого не желают, кроме успокоения на ложе, так и вы, обремененные житейскими делами, впали в беспечность и не возложили попечений своих на Господа; одряхлел ваш разум и состарились вы в печалях ваших.
– Я желаю узнать, господин, почему она сидела на кафедре?
– Потому, – отвечал он мне, – что всякий немощный сидит на седалище по причине своей слабости, чтобы имело поддержку немощное тело его. Вот тебе смысл первого явления.
XII. – Во втором видении ты видел ее стоящей, с помолодевшим лицом и более веселою, нежели прежде; а тело и волосы были у нее старческие. Выслушай и эту притчу. Когда кто сильно состарится и отчается в самом себе из-за своей слабости и бедности, то ничего другого не ожидает, только последнего дня своей жизни. Но вдруг получает он наследство. Узнав об этом, он вскакивает повеселевший, к нему возвращаются силы, обновляется дух его, который одряхлел от прежних дел; он уже не лежит, но, восставши, мужественно действует. То же произошло и с вами, когда услышали вы об откровении, которое Бог сообщил вам. Господь сжалился над вами и обновил дух ваш – и вы отложили свои немощи, пришло к вам мужество, вы укрепились в вере, и Господь, видя вашу верность, возрадовался. Поэтому показал Он вам строение башни – и иное покажет, если будет между вами чистосердечный мир.
XIII. В третьем видении ты видел, что она еще моложе, прекрасна, весела и лицо ее светло. Сравнить это с тем можно, как если бы к печалящемуся человеку пришел добрый вестник – тотчас он забыл бы прежнюю скорбь, ни о чем другом не думал, как об услышанной им вести; ободряется и обновляется дух его от радости. Так точно и вы получили обновление душ ваших, узнав такие блага. А что ты видел ее сидящею на скамье – это означает твердое положение, так как скамейка имеет четыре ножки и стоит твердо, да и мир поддерживается четырьмя стихиями. Поэтому и те, которые всецело, от всего сердца покаются, помолодеют и окрепнут. Теперь имеешь ты полное объяснение. Не проси более никаких откровений. Если же нужно будет, то откроется тебе.
* * *
10 Имеются в виду преследования христиан при императоре Нероне, который обвинил их в поджоге Рима во время грандиозного пожара 64 г. Христиан подвергали изощренным пыткам и казням.
11 То есть ко дню Второго Пришествия Христа и Страшного суда.
12 То есть через крещение.
13 Во II в. среди христиан усилились сомнения в реальности скорого наступления Страшного суда (ср. Второе послание апостола Петра в Новом завете: «…явятся наглые ругатели… говорящие: где обетование пришествия Его? Ибо с тех пор как стали умирать отцы, от начала творения все остается также». – 2Пет. 3:3-4
14 Имеются в виду ветхозаветные пророки и праведники, которые провозвестили, согласно христианским верованиям, приход на землю Иисуса.
Видение четвертое
О будущем гонении на христиан
I. Спустя двадцать дней было мне, братья, видение гонения, которое должно случиться. Шел я по полю при дороге Шампанской, от большой дороги до поля почти десять стадиев: 15 через это место путь бывает редко. Гуляя один, я молил Господа, чтобы Он подтвердил те откровения, которые явил мне чрез святую Свою Церковь, укрепил меня и дал покаяние всем рабам Своим, которые соблазнились; дабы прославлялось великое и досточтимое имя Его за то, что удостоил показать мне чудеса Свои. И в то время когда я прославлял и благодарил Его, голос был мне: «Не сомневайся, Герма!» Стал я думать: «Что мне сомневаться, когда я так укреплен Господом и видел дивные дела?»
Пройдя немного, братья, вдруг увидел я пыль, поднимающуюся до неба, и подумал, что это идет скот, пыль поднимая. Расстояние между тучей пыли и мною было около стадия. Между тем пыль поднималась гуще и гуще, так что мне стало это казаться чем-то сверхъестественным. Несколько проглянуло солнце, и увидел я огромного зверя наподобие кита, из уст которого выходила огненная саранча. В длину это животное имело около ста футов, а голова была подобна глиняному сосуду. И начал я плакать и молить Господа, чтобы спас меня от него. Потом вспомнил я слова, которые слышал: «Не сомневайся, Герма». Итак, братья, облекшись верою в Бога и вспомнив явленные мне Им великие дела, я смело пошел к зверю. Зверь же метался с такою яростью и был так свиреп и силен, что, казалось, при нападении мог бы разрушить город. Я приблизился к нему, и это огромное устрашающее животное мирно растянулось на земле, высунув язык. Я прошел мимо него, и оно не пошевелилось. Голова этого зверя была четырех цветов: черного, потом красного, или кровавого, далее золотистого и, наконец, белого.
II. После того как я прошел мимо зверя и удалился почти на тридцать футов, встречается мне разукрашенная дева, словно выходящая из брачного чертога, – в белых башмаках, покрытая белыми одеждами до самого лба; митра была ее покрывалом, волосы у ней были белые. По прежним видениям я догадался, что это Церковь, и обрадовался. Она приветствовала меня:
– Здравствуй, человек.
И я ответил ей также приветствием.
Она спросила:
– Ничто не встретилось тебе, человек?
– Госпожа, мне встретилось такое животное, которое могло бы истребить народы, но силою Бога и по великому Его милосердию я спасся от него.
– Счастливо спасся ты, – сказала она, – потому, что заботу свою ты возложил на Господа и Ему открыл свое сердце, веруя, что никем другим не можешь быть спасен, кроме Его великого и преславного имени. За это Господь послал ангела Своего, поставленного над зверями, которому имя Егрин16 и он заградил пасть его, чтобы не пожрал тебя. Ты избежал великого бедствия по вере твоей, так как ты не усомнился при виде такого зверя. Итак, поди и возвести избранникам Бога о великих делах Его и скажи им, что зверь этот есть образ грядущей великой напасти. Поэтому, если приготовите себя и от всего сердца покаетесь перед Господом, то можете избежать ее, если сердце ваше будет чисто и непорочно и в остальные дни жизни вашей будете безукоризненно служить Богу. Возложите на Господа печали ваши, и Он сам уврачует их. Вы, двоедушные, веруйте в Бога, что Он все может – и отвратить от вас гнев Свой, и послать бичи на двоедушных. Горе тем, которые услышат эти слова и презрят их, лучше было им не родиться.
III. Я спросил ее о четырех цветах, которые были у зверя на голове. Она сказала на это:
– Опять ты любопытствуешь, спрашивая о вещах такого рода.
– Да, госпожа, объясни мне, что они означают.
– Слушай же, – отвечала она. – Черный цвет означает мир, в котором вы живете. Огненный и кровавый – то, что этому миру должно погибнуть посредством крови и огня. А золотистая часть – это все вы, избегающие этого мира. Ибо как золото испытывается посредством огня и становится годным, так испытываетесь и вы, живущие среди них. Те, которые сохранят твердость и будут искушены ими, очистятся. И как золото оставляет в огне примеси свои, так и вы оставите всякую скорбь и печаль, очиститесь и будете годны для здания башни. Белая же часть означает будущий век, в котором станут жить избранники Божии, потому что непорочны и чисты будут те, которые избраны Богом в жизнь вечную. Итак, не переставай доносить это до слуха святых. Имеете вы и образ грядущего великого бедствия. Если захотите вы, оно будет не страшно для вас: помните заповеданное вам.
Сказав это, она удалилась, и не видал я, куда она ушла. Раздался шум, и я в страхе бросился назад, думая, что приближается тот зверь.
* * *
15 Стадий – греческая мера длины, равная примерно 186 м.
16 Значение имени не ясно, оно встречается только в этом произведении.
Заповедь первая
Пролог17
Когда я помолился дома и сидел на ложе, вошел ко мне человек почтенного вида, в пастушеской одежде: на нем был белый плащ, сума за плечами и посох в руке. Он приветствовал меня, и я ответил ему также приветствием. Тотчас же он сел подле меня и говорит:
– Я послан от достопоклоняемого ангела,18 чтобы жить с тобою остальные дни твоей жизни.
Мне показалось, что он искушает меня, и сказал я ему:
– Кто же ты? Я знаю того, кому препоручен я.
– Не узнаешь меня?
– Нет.
– Я тот самый пастырь, которому препоручен ты. Пока он говорил, вид его изменился, и я узнал, что это тот, которому я препоручен. Тотчас я смешался, объял меня страх, и весь я разрывался от скорби, что отвечал ему так лукаво и неразумно. Он же сказал мне:
– Не смущайся, но укрепись заповедями, которые услышишь от меня. Ибо я послан для того, чтобы снова показать тебе все, что видел ты прежде, и особенно то, что полезно для вас. Итак, я приказываю тебе сперва записать заповеди мои и притчи, чтобы перечитывать их время от времени, – так удобнее будет тебе выполнять их.
Поэтому я записал заповеди и притчи так, как повелел он мне. Если, услышав их, вы будете поступать по ним и исполните их с чистым сердцем, то получите от Господа то, что обещал Он вам. Если же, услышав их, не покаетесь, но обратитесь к грехам вашим, то воспримите от Господа наказание. Все это повелел мне записать этот пастырь, ангел покаяния.
О вере в единого Бога
Прежде всего веруй, что един есть Бог, все сотворивший и совершивший, приведший все из ничего в бытие. Он все объемлет, Сам будучи необъятен, и не может быть ни словом определен, ни умом постигнут. Итак, веруй в Него, бойся Его и, боясь, соблюдай воздержание. Храни это и отринешь от себя всякую похоть и беззаконие, и облечешься во всякую добродетель и правду, и будешь жить с Богом, если сохранишь эту заповедь.
* * *
17 В греческом тексте этот пролог отнесен к Книге первой. Видения (видение пятое).
18 Не вполне ясно, кого автор подразумевает под достопоклоняемым ангелом. Некоторые исследователи считают, что это – Христос, другие относят это словосочетание к архангелу Михаилу.
Заповедь вторая
О том, что должно избегать злословия и творить милостыню в простоте
Пастырь сказал мне:
– Имей простоту и будь незлобив, будь как дитя, которое не знает лукавства, губящего жизнь людей. Ни о ком не говори дурно и не стремись слушать того, кто говорит дурно. Если же будешь слушать, то будешь причастен греху злословящего; веря ему, ты будешь подобен ему, потому что поверил злословящему на брата твоего. Гибельно злословие: это – дух беспокойный, который никогда не находится в мире, но всегда живет в несогласии. Удерживайся от него и всегда имей мир с братом твоим. Облекись благопристойностью, в которой нет ничего оскорбительного, но все ровно и приятно. Делай добро и от плода трудов твоих, который дарует тебе Бог, давай всем бедным просто, нимало не сомневаясь, кому даешь. Давай всем, ибо Бог хочет, чтобы всем досталось от Его даров. Берущие дадут отчет Богу, почему и на что брали. Берущие по нужде не будут осуждены, а берущие притворно – подвергнутся суду. Дающий же не будет виноват: ибо он исполнил служение, назначенное Богом, не разбирая, кому дать и кому не давать, и исполнил с похвалою пред Богом. Итак, соблюдай эту заповедь, как я сказал тебе, чтобы покаяния твое и семейства твоего были в простоте и сердце твое явилось чистым и непорочным пред Богом.
Заповедь третья
О том, что должно избегать лжи
Также сказал он мне:
– Люби истину, и пусть исходит из уст твоих всякая истина, чтобы дух, который Господь поселил в этом теле, предстал истинным пред всеми людьми, и чтобы прославлялся Господь, который дал тебе дух, потому что Бог истинен во всяком слове и никакой лжи нет в Нем. И те, которые лгут, отвергают Бога и не возвращают Ему залога, который получили; а они получили от Него дух нелживый. Если они возвращают его лживым, то бесчестят заповедь Господа и становятся похитителями.
Услышав это, я горько заплакал. Видя скорбь мою, он спросил:
– О чем ты плачешь?
– Не знаю, господин, могу ли спастись я.
– Почему?
– Потому, что никогда в жизни, господин, не произнес я слова правдивого, но всегда говорил коварно и выдавал пред всеми ложь за истину, и никто не прекословил мне, потому что доверяли моему слову. Как же я могу жить, когда поступал таким образом?
Он отвечал:
– Ты рассуждаешь хорошо и верно, ибо следовало тебе, как рабу Божию, ходить в истине, и не соединять лукавой совести с духом истины, и не оскорблять Духа Божия Святого и истинного.
И я сказал ему:
– Никогда, господин, я не слышал таких слов.
– Услышав сейчас, впредь соблюдай их и старайся, чтобы и те лживые слова, которые прежде говорил ты, стали верными от последующих речей твоих, если они окажутся правдивыми. Ибо и те могут сделаться верными, если отныне будешь говорить правду; и если будешь соблюдать истину, можешь получить себе жизнь. И всякий, кто только послушается этой заповеди, будет исполнять ее и удаляться от лжи, – будет жить с Богом.
Заповедь четвертая
О целомудрии и разводе
I. – Заповедую тебе, – говорил пастырь, – соблюдать целомудрие. И да не войдет тебе в сердце помысел о чужой жене, или о любодеянии, или о каком-либо подобном дурном деле, ибо все это – великий грех. А ты помни о Господе во все часы и никогда не согрешишь. Если какой низкий помысел взойдет на твое сердце, то совершишь великий грех; и кто творит такое преступное дело, обрекает себя на смерть. Итак, смотри ты, воздерживайся от таких помыслов. Ибо где обитает целомудрие, там никогда не должен возникать худой помысел в сердце человека праведного.
И попросил я:
– Позволь мне, господин, спросить тебя немного.
– Спрашивай.
– Если, господин, – сказал я, – муж имеет жену верную в Господе и заметит ее в прелюбодеянии, то будет ли он грешен, живя с нею?
И ответил он мне:
– Доколе муж не знает греха своей жены, он не грешит, если живет с нею. Если же узнает муж о грехе ее, а она не покается в своем прелюбодеянии, то муж согрешит, живя с нею, и сделается участником в ее прелюбодеянии.
– Что же делать, – спросил я, – если жена будет оставаться в своем пороке?
– Пусть муж отпустит ее и останется один. Если же, отпустивши свою жену, возьмет другую, то и сам примет грех прелюбодеяния.
– Что же, господин, если жена отпущенная покается и пожелает возвратиться к мужу своему, то должна ли она быть принята мужем?
– Если не примет ее муж, он совершит грех великий, – он ответил мне. – Должно принимать грешницу, которая раскаивается, но не много раз. Ибо для рабов Божиих покаяние положено одно. Поэтому ради раскаяния не должен муж, отпустив жену свою, брать себе другую. Так же делать надлежит и жене. Но прелюбодейство не только в осквернении плоти своей: прелюбодействует и тот, кто поступает подобно язычникам.19 Избегай общения с тем, кто совершает такие дела и не кается, иначе и ты будешь причастен греху его. Итак, заповедуется вам, чтобы вы оставались одинокими – как муж, так и жена, ибо в этом случае может иметь место покаяние. Но я не даю повода к тому, чтобы так делалось:
пусть не грешит более тот, кто уже согрешил. Что касается прежних грехов его, то есть Бог, который может дать исцеление, ибо Он имеет власть над всем.
II. И я опять просил его:
– Поскольку Господь удостоил меня того, чтобы ты всегда жил со мною, то дозволь сказать мне еще несколько слов, потому что я ничего не понимаю и сердце мое омрачено прежними делами моими. Вразуми меня, так как я совершенно ничего не смыслю.
И он в ответ сказал мне:
– Я приставник покаяния и всем кающимся даю разум. Или самое покаяние, ты думаешь, не есть великий разум? Грешник кающийся уразумел, что он согрешил пред Господом, он осудил всем сердцем содеянные им дела и, раскаявшись, более уже не делает зла, но вершит добро, и смиряет душу, и мучит ее за то, что согрешила. Итак, понимаешь, что покаяние есть великий разум?
– Потому-то, господин, я и расспрашиваю тебя подробно обо всем, что я грешник и желаю узнать, что мне делать, чтобы жить, ибо грехи мои многочисленны и разнообразны.
– Ты будешь жив, – сказал он, – если сохранишь мои заповеди и будешь поступать по ним; и всякий, кто только услышит и исполнит эти заповеди, будет жить с Богом.
III. Я сказал ему:
– Господин, я слышал от некоторых учителей, что нет иного покаяния, кроме того, когда сходим в воду20 и получаем отпущение прежних грехов наших.
– Справедливо ты слышал. Ибо получившему отпущение грехов не должно более грешить, но жить в чистоте. И так как ты обо всем расспрашиваешь, объясню тебе это, не давая повода к заблуждению тем, которые собираются уверовать или только что уверовали в Господа. Они не имеют покаяния во грехах, но имеют отпущение прежних грехов своих. Тем же, которые призваны прежде, положил Господь покаяние, ибо Он сердцеведец, провидящий все, знал слабость людей и великое коварство дьявола, который будет сеять вред и злобу среди рабов Божиих. Поэтому милосердный Господь сжалился над своим созданием и положил покаяние, над которым и дана мне власть. Итак, я говорю тебе, после этого великого и святого призвания, если кто, будучи искушен дьяволом, согрешил, – пусть покается. Если же часто он будет грешить и творить покаяние, – не принесет ему покаяние пользы, ибо с трудом он будет жить с Богом.
И я сказал:
– Господин, я обновился, когда услышал об этом так обстоятельно. Ибо я знаю, что спасусь, если еще не присовокуплю ничего к грехам своим.
– Спасешься, – ответил он, – ты и все, которые сделают то же.
IV. И опять я попросил его:
– Господин, так как ты терпеливо меня выслушиваешь, объясни мне еще вот что. Если муж или жена умрет и один из них вступит в брак – согрешает ли вступающий в брак?
– Не согрешает, но если останется сам по себе, то приобретет себе большую славу у Господа. Поэтому храни чистоту и целомудрие – и будешь жить с Богом. То, что я говорю и собираюсь сказать тебе после, соблюдай с этого самого дня, ибо ты поручен мне и живу в твоем доме. И прежним грехам твоим будет отпущение, если сохранишь мои заповеди; и все, кто сохранит их и будет ходить в чистоте, получит отпущение.
* * *
19 То есть поклоняется идолам, совершает жертвоприношения.
20 Покаяние во время таинства крещения.
Заповедь пятая
О печали и терпении
I. – Будь великодушен и терпелив, – сказал пастырь, – и будешь господствовать над всеми злыми делами и сотворишь всякую правду. Если будешь великодушен, то Дух Святой, в тебе обитающий, останется чист и не омрачится от какого-либо злого духа, но, ликуя, расширится, и вместе с сосудом, в котором обитает, будет радостно служить Господу. Если же найдет какой-либо гнев, то Дух Святой, сущий в тебе, тотчас же будет стеснен и постарается удалиться, ибо подавляется злым духом и, оскорбляемый гневом, не имеет возможности служить Господу, как желает. Поэтому, когда оба духа обитают вместе, плохо бывает человеку. Так, если взять немножко полыни и положить в сосуд с медом, не весь ли мед испортится? И столько меда пропадает от незначительного количества полыни, теряет сладость и уже не имеет приятности для своего владельца, потому что делается горьким и негодным к употреблению. Но если в мед не класть полынь, он останется сладок. Сам видишь, великодушие слаще меда, и оно угодно Богу, и Господь обитает в нем, а гнев горек и неугоден. Итак, если к великодушию примешивается гнев, то дух возмущается, и неприятна Богу молитваего.
И я сказал ему:
– Желал бы я узнать, господин, действие гнева, чтобы уберечь себя от него.
– Если ты и твои домочадцы не будете удерживаться от него, то потеряете всякую надежду спасения. Но воздерживайся от гнева, ибо я с тобою; и от него воздержатся все, которые покаются от всего сердца своего, ибо я буду с ними и сохраню их. Все такие принимаются святейшим ангелом21 в число праведных.
II. Послушай теперь и о действии гнева, как он вреден и как губит рабов Божиих и отвращает их от правды. Он не может вредить людям, исполненным веры, потому что с ними пребывает Сила Божия; совращает же сомневающихся и не имеющих веры. Как скоро он увидит таких людей спокойными – проникает в сердце их, и муж или жена сердятся друг на друга по каким-нибудь житейским делам: или из-за пищи, или пустого слова, или какого приятеля, или долга, или из-за подобных мелочных вещей. Все это глупо, пусто и неприлично рабам Божиим. Но великодушие твердо и мужественно, имеет крепкую силу и пребывает в великой широте, весело и беззаботно радуясь, и прославляет Господа во всякое время – чуждое всякой горечи, всегда мирное и кроткое. Это великодушие живет с имеющими полную веру. А гнев безрассуден, пуст и легкомыслен. От безрассудства рождается огорчение, от огорчения раздражение, от раздражения гнев, от гнева же неистовство. Неистовство, происшедшее от стольких зол, есть великий и неискупимый грех. И когда все это находится в одном сосуде, где обитает и Дух Святой, то сосуд не вмещает их в себе, но переполняется: добрый дух не может жить вместе со злым духом, а удаляется от такого человека и ищет себе пристанища в кротости и тишине. Когда он отступит от человека, в котором обитал, человек, исполненный духами злыми, делается чужд Святого Духа и закрыт для благой мысли. Так бывает со всеми гневливыми. Итак, ты удаляйся гнева, но облекись в великодушие и противься всякому огорчению – и будешь в чистоте и святости, любезной Богу. Смотри поэтому, чтобы как-нибудь не пренебречь тебе этой заповедью, ибо если соблюдешь эту заповедь, то можешь исполнить и прочие мои заповеди, которые хочу тебе преподать. Итак, теперь утверждайся в этих заповедях, чтобы тебе жить с Богом, – равно и все, кто соблюдет их, будут жить с Богом.
* * *
21 Святейший ангел – возможно, Иисус Христос или архангел Михаил.
Заповедь шестая
О двух духах при всяком человеке и внушениях каждого из них
I. – Я повелел тебе, – сказал пастырь, – в первой заповеди, чтобы хранил ты веру, страх и воздержание.
– Да, господин, – подтвердил я.
– А теперь я хочу объяснить тебе силу этих добродетелей, чтобы знал ты, как каждая из них действует и какую имеет власть. Двоякого рода их действия и состоят в праведном и неправедном. Ты веруй праведному, неправедному нисколько не веруй. Ибо правда имеет путь прямой, а неправда – кривой. Но ты иди путем прямым, а кривой оставь. Кривой путь неровен, имеет множество преткновений, скалист и тернист и ведет к погибели идущих по нему. А те, которые следуют прямому пути, идут ровно и без препятствий, потому что он не скалист и не тернист. Итак, видишь, что лучше идти этим путем.
Я сказал:
– Мне нравится идти этим путем.
– И пойдешь ты, равно как пойдут по нему и все, которые от всего сердца обратятся к Господу.
II. Послушай теперь, – продолжал он, – о вере. Два ангела с человеком: один добрый, а другой злой.
Я спросил его:
– Каким образом, господин, я могу распознать их, если оба ангела живут со мною?
– Слушай и разумей. Добрый ангел тих и скромен, кроток и мирен. Поэтому, войдя в твое сердце, постоянно будет внушать он тебе справедливость, целомудрие, чистоту, ласковость, снисходительность, любовь и благочестие. Когда все это вселится в твое сердце, знай, что добрый ангел с тобою: верь этому ангелу и следуй делам его.
Послушай и о действиях ангела злого. Прежде всего он злобен, гневлив и безрассуден, и действия его злы и развращают рабов Божиих. Поэтому, когда войдет он в твое сердце, из действий его разумей, что это ангел злой.
– Каким образом, – спросил я, – узнаю его, господин?
– Слушай. Когда овладеют тобой гнев или досада, знай, что он в тебе; также когда возникнет в сердце твоем пожелание разных и роскошных яств, и напитков, и чужих жен, то вселяются в него гордость, хвастовство, надменность и тому подобное – тогда знай, что с тобою злой ангел. Поэтому ты, зная его дела, избегай и не верь ему: дела его злы и не свойственны рабам Божиим. Таковы действия того и другого ангела. Разумей их, верь ангелу доброму и удаляйся от ангела злого, потому что внушение его во всяком деле злое. Даже если в сердце человека верующего войдет помысел злого ангела, то он непременно согрешит. Если же злые люди откроют сердце свое делам ангела доброго, то обязательно он сделает что-нибудь доброе. Итак, видишь, что хорошо следовать ангелу доброму. Если станешь повиноваться ему и творить его дела, то будешь жить с Богом; равно как и все, которые будут следовать его делам, будут жить с Богом.
Заповедь седьмая
О том, что должно бояться Бога, а дьявола бояться не должно
– Бойся, – говорил пастырь, – Господа и соблюдай заповеди Его, ибо, соблюдая заповеди Божии, будешь тверд в любом деле и преуспеешь в нем. Боясь Господа, будешь все делать хорошо. Вот страх, которым должно страшиться, чтобы спастись. Дьявола же не бойся: боясь Господа, ты будешь господствовать над дьяволом, потому что в нем нет никакой силы. А в ком нет силы, того не должно бояться. В ком есть превосходная сила, того и должно бояться. Ибо всякий имеющий силу внушает страх; а кто не имеет силы, всеми презирается. Бойся, впрочем, дел дьявола, потому что они злы; боясь Господа, ты не совершишь дел дьявола, но удержишься от них. Двоякий есть страх. Если ты захотел сделать злое, то бойся Бога – и не сделаешь этого. Равно если бы захотел ты сделать доброе, то опять бойся Бога и сделаешь его. Подлинно, страх Божий велик, силен и славен. Итак, бойся Бога, и будешь жить. И все те, которые будут бояться Его, соблюдая Его заповеди, будут жить с Богом; а которые не соблюдают Его заповедей, в тех нет жизни.
Заповедь восьмая
О воздержании от зла и о совершении добра
– Я сказал тебе, – продолжал поучения пастырь, – что творения Божии двояки, двояко и воздержание. Поэтому от некоторых следует воздерживаться, а от иных не следует.
– Открой мне, господин, – попросил я, – от чего следует воздерживаться и от чего не следует.
– Воздерживайся, – отвечал он, – от зла и не делай его, а от доброго не воздерживайся, но делай его. Ибо если будешь удерживаться от доброго и не будешь его делать, согрешишь. Итак, удерживайся от всякого зла и делай всякое добро.
– От какого зла, – спросил я, – должно удерживаться?
– От прелюбодеяния, пьянства и чрезмерных пиршеств, от излишеств в яствах, от роскоши и тщеславия, от гордости, от лжи и клеветы, от лицемерия, злопамятства и всякого оскорбления чести другого. Таковы дела злые, от которых должно воздерживаться рабу Божию. Кто не воздерживается от них, тот не может жить с Богом.
Послушай теперь и о делах, следующих за ними.
– Разве и еще есть, господин, дела злые?
– И подлинно есть еще много такого, от чего должен воздерживаться раб Божий. Это – воровство, лжесвидетельство, пожелание чужого, надменность и тому подобное. Не почитаешь ли всего этого злым? Подлинно, это есть зло рабов Божиих – и от всего этого должен воздерживаться раб Божий, чтобы жить с Богом и быть вместе с теми, которые воздерживаются от злых дел. А теперь слушай о тех добрых делах, которые положено творить, чтобы спастись. Прежде всего это вера, страх Божий, любовь, согласие, справедливость, истина, терпение – лучше их ничего нет в жизни человеческой: кто соблюдает их и во все дни не станет избегать, тот блажен в своей жизни. Затем следуют добрые дела, состоящие в том, чтобы служить вдовам, печься о сиротах и бедных, избавлять от нужды рабов Божиих, быть гостеприимным, не прекословить, быть уравновешенным, считать себя ниже всех людей, почитать старших возрастом, соблюдать правду, хранить братство, переносить обиды, быть великодушным, не отвергать отпадших от веры, но обращать и успокаивать их, вразумлять согрешающих, не притеснять должников – и тому подобное. Не почитаешь ли это добром?
– Нет ничего лучше и достойнее этого! – воскликнул я.
– Вот и твори эти дела и не воздерживайся жить с Богом, равно как и все, которые соблюдут эту заповедь, будут жить с Богом.
Заповедь девятая
Должно просить у Бога постоянно и без сомнения
Далее говорил мне пастырь:
– Отринь от себя сомнения и нисколько не колеблись просить чего-либо у Господа, говоря себе: каким образом могу я просить у Господа и получить, столько согрешив пред Ним? Не помышляй этого, но от всего сердца обращайся к Господу и проси без сомнения – и познаешь великую благость Его, потому что Он не презрит тебя, но исполнит прошение души твоей. Ибо Бог – не как люди, которые помнят обиды, Он не помнит зла и милосерден к своему созданию. Итак, очисти сердце свое от всех сует настоящего века и прежде всего выполняй данные тебе от Бога наказы – и получишь все блага, которых просишь, и все прошения твои не будут оставлены, если будешь просить у Господа без сомнения. Те же, которые сомневаются, совсем ничего не получают из того, о чем просят. Исполненные веры всего просят с упованием и получают от Господа, ибо просят без сомнения. Всякий колеблющийся человек с трудом спасется, если только не покается. Поэтому очисти сердце свое от сомнения, облекись в веру и, веруя Господу, получишь все, о чем просишь. Но если иногда, прося о чем-либо Господа, долго не получаешь, не колеблись оттого, что сразу не выполняются прошения души твоей. Ибо, может быть, для испытания или за грех твой, которого не знаешь, позднее получишь то, что просишь. Но ты не переставай высказывать желание души своей и будешь вознагражден. Если же придешь в уныние и перестанешь просить, то жалуйся на себя, а не на Бога, что Он не дает тебе. Итак, видишь, как гибельно и ужасно сомнение, и многих даже твердых в вере совсем отторгает от веры. Ибо сомнение – это дочь дьявола и сильно злоумышляет на рабов Божиих. Итак, отвергни сомнение и одолей его во всяком деле, вооружившись сильной и могущественной верой. Ибо вера все обещает и все совершает, сомнение же ни в чем не доверяет себе и оттого не имеет успеха в делах своих. Итак, видишь, что вера исходит свыше от Бога и имеет великую силу. Сомнение же есть земной дух, от дьявола, и силы не имеет. Поэтому служи вере, имеющей силу, и удаляйся от сомнения, которое бессильно, и будете жить с Богом – ты и все люди, поступающие так же.
Заповедь десятая
О духе уныния, помрачающем душу и препятствующем успеху молитвы
I. – Удаляй от себя всякую печаль, потому что она сестра сомнения и гнева.
– Каким образом, господин, – удивился я, – она сестра их? Мне кажется, печаль – это одно, другое – гнев, и сомнение – само по себе.
И он ответил:
– Неразумен ты. Неужели не понимаешь, что печаль – самый злой из всех духов и самый вредный для рабов Божиих? Она губит человека как ничто другое и изгоняет из него Святого Духа – и опять спасает,
– Господин, не могу я постичь смысла этих притчей и не понимаю, каким образом печаль может погубить и опять спасти.
– Слушай, – сказал он, – и разумей. Кто никогда не изыскивал истины и не исследовал Божество, но только уверовал и потом предался разным языческим занятиям и другим делам сего мира, тот не понимает притчей божественных, потому что помрачается от таких дел, повреждается и загрубевает разумом. Как хорошие виноградные лозы, оставленные без ухода, подавляются и заглушаются разными сорняками и терниями, так и люди, которые только уверовали и вдались в дела этого мира, лишаются своего смысла и, думая о богатствах, совершенно ничего не понимают, и разум их, занятый мирской суетой, глух к Господу. Но те, которые живут в страхе Божием, тщательно исследуют истину и божественное и сердцем обращены к Господу, они легко принимают и разумеют все, что говорится им. Ибо, где обитает Господь, там много разума. Поэтому прилепись к Господу, и все поймешь и уразумеешь.
II. Послушай теперь, неразумный, каким образом печаль изгоняет Духа Святого и как опять спасает. Когда сомневающийся не обретает успеха в каком-либо деле из-за своего сомнения, то печаль входит в сердце такого человека, омрачает Духа Святого и изгоняет его. И когда охватывают человека гнев и сильное раздражение по какому-нибудь поводу, то опять печаль входит в сердце, он скорбит о своем поступке, раскаивается, что разгневался. Эта печаль кажется спасительною, потому что влечет раскаянье. Но и в том и в другом случае печаль оскорбляет Святого Духа. Печаль, вызванная сомнением или тем, что не удалось человеку его дело, – печаль неправедная. Печаль же от досады на дурной поступок не плохая печаль, но и она оскорбляет Святого Духа. Посему удаляй от себя печаль и не оскорбляй Святого Духа, в тебе живущего, чтобы он не возроптал на тебя к Господу и не удалился от тебя. Ибо Дух Божий, обитающий в этом теле, не терпит печали. Итак. Облекись ты в радость, которая всегда имеет благодать пред Господом и угодна Ему, и утешайся ею. Всякий радующийся человек совершает добро и помышляет о добре, презирая печаль. А человек печальный всегда зол, во-первых, потому, что оскорбляет Святого Духа, который дан человеку радостным; и, во-вторых, потому, что он творит беззаконие, не обращаясь к Господу и не исповедуясь перед ним. Молитвапечального человека никогда не достигает престола Божия.
И я спросил его:
– Почему же, господин, молитва печального человека не восходит к престолу Господню?
– Потому, – ответил он, – что печаль пребывает в его сердце. Печаль, смешанная с молитвою, не допускает молитву чистою взойти к престолу Божию. Как вино с добавлением уксуса уже не имеет прежней приятности, так и печаль, примешанная к Святому Духу, не имеет той же чистой молитвы. Посему очищайся от злой печали и будешь жить с Богом, и все будут жить с Богом, если только отбросят от себя печаль и облекутся в радость.
Заповедь одиннадцатая
О том, что истинные и ложные пророки познаются на деле
Пастырь показал мне людей, сидящих на скамьях, и одного стоящего на кафедре и сказал:
– Посмотри на них. Те, которые сидят на скамьях, – верующие, а стоящий на кафедре – лжепророк, погубляющий смысл рабов Божиих – тех, которые двоедушествуют, а не истинно верующих. Эти двоедушные приходят к нему как к пророку и спрашивают его о том, что станет с ними, и он, не имея в себе Силы Духа Божественного, отвечает им, говоря то, что хотят они услышать, и наполняет души их лживыми обещаниями. Будучи суетен, он суетно и отвечает суетным людям. Впрочем, он говорит и кое-что справедливое, потому что дьявол вселяет в него свой дух, дабы привлечь кого-либо из праведных. Но сильные в вере, облеченные в истину не присоединяются к таким духам, но удаляются от них. Двоедушные же и часто кающиеся обращаются за прорицаниями, как и язычники, и навлекают на себя великий грех своим идолопоклонством, потому что спрашивающий лжепророка является идолопоклонником, он чужд истины и неразумен. А всякий дух, Богом данный, не дожидается расспросов, но, имея Силу Божественную, говорит все сам, потому что он свыше, от Силы Духа Божия. Дух, который отвечает на вопросы согласно желаниям человеческим, есть дух земной, легкомысленный, не имеющий силы: он совсем не говорит, если его не спрашивают.
И я сказал:
– Как же можно распознать, кто истинный пророк и кто лжепророк?
– Выслушай, – говорит, – об обоих пророках; и по тому, что я скажу тебе, отличишь пророка Божия от ложного пророка. По делам узнавай человека, который имеет Дух Божий. Во-первых, он спокоен, кроток и смирен, удаляется от всякого зла и суетного желания этого века, ставит себя ниже всех людей и никому не отвечает на вопросы, не говорит наедине; Дух Божий говорит не тогда, когда человек того желает, но когда угодно Богу. Поэтому когда человек, имеющий Дух Божий, придет в церковь праведных, имеющих веру, там совершается молитва к Господу; тогда ангел пророческого духа, приставленный к нему, исполняет этого человека Духом Святым, и он говорит к собранию, как угодно Богу. Так проявляется Дух Божественный и Сила его.
Слушай теперь и о духе земном, суетном, неразумном и не имеющем силы. Прежде всего человек, кажущийся исполненным духа, возвышает себя, стремится к власти, нагл и многословен, живет среди роскоши и многих удовольствий, берет мзду за свое прорицание, без вознаграждения не пророчествует. Может ли Дух Божий брать мзду и пророчествовать? Это не свойственно пророку Божию, и в поступающих таким образом обитает дух земной. Далее, он не входит в собрание мужей праведных, но избегает их и, наоборот, общается с людьми двоедушными и пустыми, пророчествует в местах потаенных22 и обманывает речами, которые хотят услышать, и говорит суетное людям суетным: так пустая посуда, когда складывается с другими пустыми же, не разбивается, но они хорошо приходятся одна к другой. А когда он оказывается среди людей праведных, исполненных Духа Божественного, возносящих молитву, тогда и обнаруживается его пустота: земной дух от страха покидает его, и он, совершенно поверженный, ничего не может говорить. Если в кладовую поместить вино или масло и туда же поставить пустой сосуд, а после брать запасы из кладовой, то сосуд, который поставил пустым, пустым и найдешь. И пустые пророки, какими приходят к людям, имеющим Святого Духа, такими и остаются.
Вот образ пророка истинного и ложного. Итак, испытывай по делам и по жизни того человека, который говорит, что он имеет Святого Духа. Верь Духу, приходящему от Бога и имеющему Силу, духу же земному и пустому, в котором нет силы, не верь: ибо он приходит от дьявола. Задумайся над примером, который приведу я тебе. Если взять камень и бросить в небо, то сможешь ли докинуть до него? Или же если взять трубу с водою, направить струю в небо, то сможешь ли ты пробить небо?
– Что ты, господин, – воскликнул я, – все это невозможно!
– Вот, – сказал он, – как этого не может быть, так точно дух земной бессилен и недейственен. Осознай теперь Силу, свыше приходящую. Град – крупинка очень малая, но, попадая в голову человека, какую причиняет боль? Или еще пример: дождевая капля, которая, с крыши скатываясь вниз, источает камень. Видишь, и самое малое, что сверху падает на землю, имеет великую силу: так силен и Дух Божественный, приходящий свыше. Этому Духу ты верь, а от другого удаляйся.
* * *
22 Здесь содержится намек на существование в христианстве тайных учений, к которым относились и различные учения гностиков.
Заповедь двенадцатая
Об удалении от худых пожеланий и о том, что заповеди Божии возможно исполнить верующим
I. Пастырь сказал мне:
– Удали от себя всякую похоть злую и облекись в желание доброе и святое. Ибо, облекшись в желание доброе, ты возненавидишь зло и будешь управлять им, как захочешь. Похоть злая люта и с трудом усмиряется: она страшна и своею лютостью сокрушает людей. Но сокрушает тех людей, которые не имеют стремления доброго и погрузились в дела этого века: их-то она предает смерти.
– Какие действия, господин, – спросил я, – злой похоти обрекают людей на смерть? Объясни мне, чтобы я мог избегать их.
– Послушай, посредством каких действий злая похоть умерщвляет рабов Божиих.
II. Злая похоть состоит в том, чтобы желать чужой жены, или жене желать чужого мужа, желать великого богатства, множества роскошных яств и питий и других наслаждений:
ибо всякое наслаждение бессмысленно и суетно для рабов Божиих. Таковы пожелания злые, умерщвляющие рабов Божиих. Злая похоть есть дочь дьявола. Поэтому должно удаляться злой похоти, чтобы жить с Богом. А те, которые поддадутся злой похоти и не воспротивятся ей, погибнут, потому что она смертоносна. Итак, ты стремись к правде и, вооружившись страхом Господним, противостой злой похоти. Ибо страх Божий обитает в добрых пожеланиях. И злая похоть, видя тебя вооруженным страхом Господним и противящемся ей, убежит от тебя далеко и не явится к тебе, боясь твоего оружия; и одержавши победу и увенчанный за нее, предайся стремлению к правде и, воздавши Ему за полученную тобою победу, служи Ему по Его воле. И если послужишь доброму началу и покоришься Ему, то можешь владычествовать над злою похотью и управлять ею, как тебе угодною.
III. – Желал бы я услышать, господин, – сказал я, – как должно служить доброму желанию?
– Слушай. Имей страх Божий и веру в Бога, люби истину, твори правду и подобные добрые дела. Делая это, ты будешь угодным рабом Божиим и будешь жить с Богом; и все, которые будут служить стремлению доброму, будут жить с Богом.
Заповедь – эпилог
И так окончил он двенадцать заповедей и сказал мне:
– Вот тебе заповеди, поступай по ним и к тому же убеждай людей слушать тебя, чтобы покаяние их было чисто в остальные дни их жизни. И это служение, которое поручаю тебе, исполняй тщательно и получишь великий плод, ибо найдешь любовь у всех, которые покаются и послушаются слов твоих. Я буду с тобою и буду побуждать их слушаться тебя.
И я сказал ему:
– Господин, эти заповеди величественны, прекрасны и могут возвеселить сердце человека, который исполнит их. Но не знаю, господин, способен ли человек соблюдать эти заповеди, потому что они очень трудны.
Он отвечал мне:
– Эти заповеди легко соблюсти, и не покажутся они трудными, если будешь убежден, что их можно соблюсти; но если закралось в сердце твое сомнение, что не по силам человеку, то не соблюдешь их. Теперь же говорю тебе: если не соблюдешь этих заповедей и пренебрежешь ими, то не спасешься ты, не спасутся и дети твои, и весь дом твой, потому что ты сам себе присудил, что этих заповедей нельзя соблюсти человеку.
I. Произносил он это с большим гневом, и я очень смутился и испугался. Лицо его изменилось так, что вид его стал невыносим для человека. Но, видя, что я весь в смущении и страхе, начал он говорить умереннее и ласковее:
– Неразумный и непостоянный, не видишь ли славу Божию, не понимаешь, как велик и дивен Тот, который сотворил мир для человека, и все творение покорил человеку, и дал ему всю власть господствовать над всем поднебесным? Если человек есть владыка тварей Божиих и над всем господствует, то ужели он не может господствовать и над этими заповедями? Это по силам человеку, имеющему Господа в сердце своем. Кто же имеет Господа только в устах своих, огрубел сердцем и далек от Господа, для того эти заповеди тяжки и неисполнимы. Итак вы, слабые и нетвердые в вере, положите себе Господа вашего в сердце и узнаете, что ничего нет легче этих заповедей, ничего приятнее и доступнее их. Обратитесь к Господу, оставьте дьяволу его удовольствия, которые злы и горьки, и не бойтесь дьявола, потому что над вами он не имеет силы. Ибо я с вами, ангел покаяния, и я господствую над ним. Дьявол наводит страх, но страх его не имеет силы. Посему не бойтесь его, и он покинет вас.
II. И я попросил его:
– Господин, выслушай несколько слов моих.
– Говори, – разрешил он.
– Всякий человек желает исполнять Божии заповеди, и нет такого, который бы не просил у Бога силы соблюдать Его заповеди; но дьявол упорен и своею силою противодействует рабам Божиим.
– Не может дьявол, – возразил он, – пересилить рабов Божиих, которые веруют в Господа от всего сердца. Дьявол может противоборствовать, но победить не может. Если воспротивитесь ему, то, побежденный, он с позором покинет вас. Боятся дьявола, как будто имеющего власть, те, которые не тверды в вере. Дьявол искушает рабов Божиих и, если найдет слабых, губит их. Когда человек наполняет сосуды хорошим вином и между ними ставит несколько сосудов неполных, то, приходя попробовать вино, не думает о полных, ибо знает, что они хороши, а отведывает из неполных, не скисло ли в них вино, потому что в неполных сосудах вино скоро скисает и теряет вкус. Так и дьявол приходит к рабам Божиим, чтобы искусить их. И все те, которые полны веры, мужественно противятся ему; и он удаляется от них, потому что негде войти ему. Тогда он подступает к тем, которые не полны веры, и, имея возможность войти, вселяется в них, делает с ними что хочет, и они становятся его рабами.
III. Но, говорю вам я, ангел покаяния: не бойтесь дьявола, ибо я послан для того, чтобы быть с вами, кающимися от всего сердца, и утвердить вас в вере. Посему верьте вы, которые по грехам своим отчаялись в спасении, и, прилагая грехи к грехам, отягощаете жизнь свою: если обратитесь к Господу от всего сердца вашего и будете творить правду в остальные дни своей жизни и служить Ему по воле Его, то Он простит прежние грехи ваши, и обретете власть над делами дьявола. Угроз же дьявола вовсе не бойтесь, потому что они бессильны, как нервы человека мертвого. Итак, слушайте меня и бойтесь Господа, который может спасти и погубить: соблюдайте заповеди Его и будете жить с Богом. И я сказал ему:
– Господин, теперь я проникся всеми заповедями Господа, потому что ты со мною; знаю, что сокрушишь всю силу дьявола, и мы восторжествуем над ним; и надеюсь, что могу соблюсти при помощи Божией заповеди, которые ты передал.
– Соблюдешь, – сказал он, – если сердце твое будет чисто пред Господом, и все соблюдут, которые очистят сердца свои от суетных похотей этого века и будут жить с Богом.
Подобие первое
Мы, не имея в этом мире постоянного города, должны искать будущего
Пастырь сказал мне:
– Знаете ли, что вы, рабы Божии, находитесь в странствии? Ваш город далеко отсюда. Если знаете ваше отечество, в котором надлежит вам жить, то зачем здесь покупаете поместья, строите великолепные здания и ненужные жилища? Ибо кто занимается подобными приготовлениями в этом городе, тот не помышляет о возвращении в свое отечество. Немысленный, двоедушный и жалкий человек, разве не понимаешь, что все это чужое и под властию другого?23 Ибо господин этого города говорит: или следуй моим законам, или убирайся вон из моих пределов. Что же поэтому сделаешь ты, имея собственный закон в твоем отечестве? Ужели ради полей или других стяжаний своих откажешься от отечественного закона? Если же ты откажешься, а потом пожелаешь возвратиться в свое отечество, то не будешь принят, но изгнан оттуда. Итак, смотри, подобно страннику на чужой стороне, не приготовляй себе ничего более того, сколько тебе необходимо для жизни; и будь готов к тому, чтобы, когда господин этого города захочет изгнать тебя за то, что не повинуешься закону его, – идти тебе в свое отечество и жить по своему закону беспечально и радостно.
Итак, вы, служащие Богу и имеющие Его в сердцах своих, смотрите: делайте дела Божии, помня о заповедях Его и обетованиях, Им данных, и веруйте Ему, что Он исполнит их, если будут соблюдены Его заповеди. Вместо полей искупайте души от нужд, сколько кто может, помогайте вдовам и сиротам; богатство и все стяжания ваши употребляйте на такого рода дела, ради которых вы и получили их от Бога. Ибо Господь обогатил вас для того, чтобы вы исполняли такое служение Ему. Гораздо лучше делать это, нежели покупать дома и поместья, ибо имущество тленно, тогда как то, что сделаешь во имя Божие, обретешь в своем городе и будешь иметь радость без печали и страха. Итак, не желайте богатств язычников, ибо не свойственны они рабам Божиим; избытком же своим распоряжайтесь так, чтобы могли вы получить радость. И не делайте фальшивой монеты, не касайтесь и не желайте чужого. Делай свое дело – и спасешься.
* * *
23 Другой – не Христос, а Антихрист, противостоятель Христа.
Подобие второе
Как виноградное дерево поддерживается вязом, так богатому помогает молитва бедного
Однажды, когда я, прогуливаясь по полю, увидал вяз и виноградное дерево и размышлял о плодах их – пастырь явился мне и спросил:
– Что ты думаешь об этом виноградном дереве и вязе?
– Думаю, что они пригодны друг для друга. И сказал он мне:
– Эти два дерева являют рабам Божиим глубокий смысл.
– Желал бы я познать, господин, этот смысл.
– Смотрите же, – сказал он, – это виноградное дерево имеет плод, а вяз – дерево бесплодное; но виноградное дерево не может приносить обильных плодов, если не будет опираться на вяз. Ибо, лежа на земле, оно дает гнилой плод; но если виноградная лоза будет висеть на вязе, то дает плод и за себя, и за вяз. Итак, видишь, что вяз дает плод не меньший, а гораздо больший, нежели виноградная лоза, потому что виноградная лоза, поддерживаемая вязом, дает плод и обильный и хороший, но, лежа на земле, дает плод плохой и малый. Этот пример служит притчею рабов Божиих, для бедного и богатого.
– Каким образом, объясни мне.
– Слушай, – говорит он, – богатый имеет много сокровищ, но беден перед Господом. Занятый своими богатствами, он очень мало молится Господу и если имеет какую молитву, то скудную и не имеющую силы. Но когда богатый подает бедному то, в чем он нуждается, тогда бедный молит Господа за богатого, и Бог подает богатому все блага, потому что бедный богат в молитве и молитва его имеет великую силу пред Господом. Богатый подает бедному, веруя, что ему внимает Господь, и охотно и без сомнения подает ему все, заботясь, чтобы у него не было в чем-нибудь недостатка. Бедный благодарит Бога за богатого, дающего ему. Так люди, думая, что вяз не дает плода, не понимают того, что во время засухи вяз, имея в себе влагу, питает виноградную лозу, и виноградная лоза благодаря этому дает двойной плод – и за себя, и за вяз. Так и бедные, моля Господа за богатых, бывают услышаны и умножают богатства их, а богатые, помогая бедным, ободряют их души. Те и другие участвуют в добром деле. Итак, кто поступает таким образом, не будет оставлен Господом, но будет вписан в «Книгу жизни». Блаженны те, которые, имея богатство, сознают, что они обогащаются от Господа, ибо кто почувствует это, тот может совершать добро.
Подобие третье
Как зимой нельзя отличить деревьев полных жизни от засохших, так и в настоящем веке нельзя отделить праведных от нечестивых
Пастырь показал мне много деревьев без листьев, казавшихся иссохшими.
– Видишь эти деревья?
– Вижу, – говорю я. – Они похожи друг на друга и сухи.
– Эти деревья служат образом людей, живущих в этом мире.
– Почему же, господин, – спросил я, – они как бы засохли и похожи друг на друга?
– Потому, – отвечал он, – что в этом веке не различимы ни праведные, ни нечестивые люди: одни походят на других. Ибо настоящий век есть зима для праведных, которые, живя с грешниками, по виду не отличаются от них. Как во время зимы все деревья с облетевшими листьями сходны между собою, и не видно, которые из них действительно засохли, а которые живы, так точно в настоящем веке нельзя распознать праведников и грешников, но все похожи одни на других.
Подобие четвертое
Как летом свежие деревья отличаются от засохших плодами и зелеными листьями, так и в будущем веке праведные от нечестивых различаются блаженством
Снова показал мне пастырь многие деревья, из которых одни расцвели, а другие были иссохшие.
– Видишь ли эти деревья?
– Вижу, господин, – отвечал я, – одни засохли, а другие покрыты листьями.
– Эти зеленеющие деревья, – сказал он, – означают праведных, которые будут жить в грядущем веке. Ибо будущий век есть лето для праведных и зима для грешников. Итак, когда воссияет благость Господа, тогда явятся служащие Богу и все будут видимы. Ибо как летом созревает плод всякого дерева, и становится понятно, какого оно, так точно обнаружится и будет видим и плод праведных, и все они явятся радостными в том веке. Язычники же и грешники суть сухие деревья, которые ты видел, они обретутся в будущем веке сухими и бесплодными, и будут преданы огню, как дрова, и обнаружится, что во время их жизни дела их были злы. Грешники будут преданы огню, потому что согрешили и не раскаялись в грехах своих, язычники же потому, что не познали Бога – Творца своего. Посему ты приноси плод добрый, чтобы он явился во время того лета. Воздерживайся от многих попечений и никогда не согрешишь. Ибо имеющие многие заботы согрешают во многом, потому что озабочены своими делами и не служат Богу. Каким же образом человек, не служащий Богу, может просить и получить что-либо от Бога? Те, которые служат Богу, просят и получат свои прошения, а не служащие Богу – не получат. Кто занимается одним делом, тот может и служить Богу, потому что дух его не отчуждается от Господа, но чистою мыслию служит Богу. Итак, если исполнишь это – будешь иметь плод в грядущем веке; равно как и все, которые исполнят это, будут иметь плод.
Подобие пятое
Об истинном посте и о чистоте тела
I. Однажды во время поста сидел я на горе, благодарил Господа за то, что сделал Он со мною, и увидал вдруг пастыря рядом с собою. И спрашивает он у меня:
– Что так рано пришел ты сюда?
– Потому, господин, что нахожусь на стоянии.
– А что такое «стояние»?
– То есть пощусь, господин, – объяснил я.
– Каким же образом, – спросил он, – постишься ты?
– Как постился по обыкновению, так и пощусь.
– Не умеете вы, – сказал он, – поститься Богу, и пост, который совершаете, бесполезен.
– Почему, господин, говоришь так?
– То, как вы думаете поститься, не есть истинный пост, но я научу тебя, какой пост есть совершенный и угодный Богу. Слушай. Бог не хочет такого суетного поста, ибо, постясь таким образом, ты не совершаешь правды. Постись же Богу следующим постом: не лукавствуй в жизни, но служи Богу чистым сердцем; соблюдай Его заповеди, ходи в Его повелениях и не допускай никакой злой похоти в сердце своем. Веруй в Бога, и если исполнишь это и будешь иметь страх Божий и удержишься от всякого злого дела, то будешь жить с Богом. И таким образом ты совершишь великий и угодный Богу пост.
II. Послушай притчу относительно поста, которую я намерен поведать тебе. Некто имел поместье и много рабов; в одной части земли своей он насадил виноградник и потом, отправляясь в дальнее путешествие, избрал раба, самого верного и честного, и поручил ему виноградник с тем, чтобы он к виноградным лозам приставил подпорки, обещая за исполнение этого приказания дать ему свободу. Только это хозяин приказал рабу сделать в винограднике и с тем отправился. Раб тщательно сделал, что господин повелел: он расставил подпорки в винограднике, но, приметив в нем много сорных трав, стал рассуждать сам с собою: я исполнил приказание господина, вскопаю теперь виноградник, и он будет красивее; а если выполоть сорную траву, он, не заглушаемый сорняками, даст больше плода. И принялся за работу, вскопал виноградник и выполол в нем все сорняки, и стал виноградник красивым и цветущим, не засоренным травами.
Через некоторое время возвратился господин его и пришел в виноградник. Когда он увидел, что виноградник хорошо обставлен и сверх того вскопан, прополот, и лозы обильны плодами, то был весьма доволен поступком раба своего. Итак, пригласил он любимого сына, своего наследника, и друзей, своих советников, и рассказал им, что приказал он сделать рабу своему и что тот сверх этого сделал. Они тотчас приветствовали раба с тем, что он получил столь высокую похвалу от своего господина. Господин же говорит им: «Я обещал свободу этому рабу, если он исполнит данное приказание, он исполнил его и сверх того приложил к винограднику добрый труд, который мне весьма понравился. Поэтому за его усердие я хочу сделать его сонаследником моего сына, потому что, помысливши доброе, он не оставил его, но исполнил». Это намерение господина, то есть чтобы раб был сонаследником сыну, одобрили и сын, и друзья его.
Потом, спустя несколько дней, когда созваны были гости, господин со своего пира посылал тому рабу много яств. Получая их, раб брал из них то, что было для него достаточно, остальное же делил между товарищами своими. Они, обрадованные, начали желать ему, чтобы он еще большую любовь нашел у хозяина за свою доброту и щедрость. Когда обо всем этом узнал господин его, он опять весьма обрадовался и снова рассказал друзьям и сыну о поступке своего раба, и они еще более одобрили мысль господина, чтобы раб этот был сонаследником сына.
III. Я сказал:
– Господин, не знаю этих притчей и не смогу понять, если ты не объяснишь мне их.
– Все, – обещал он, – объясню, что только скажу и покажу тебе. Соблюдай заповеди Господа, и будешь угоден Богу и включен в число тех, которые соблюли Его заповеди. Если же сделаешь что-либо доброе сверх заповеданного Господом, то приобретешь себе еще большее достоинство и будешь пред Господом славнее, нежели мог быть прежде. Итак, если соблюдешь заповеди Господа и к ним присоединишь эти стояния, то получишь великую радость, особенно если будешь исполнять их согласно с моим внушением.
– Господин, – говорю, – я исполню все, что ни повелишь мне, ибо я знаю, что ты будешь со мною.
– Буду, – сказал он, – с тобою, потому что имеешь такое доброе намерение; буду также и со всеми имеющими такое намерение. Этот пост, – продолжал он, – при исполнении заповедей Господа очень хорош, и соблюдай его таким образом: прежде всего воздерживайся от всякого дурного слова и злой похоти и очисти сердце свое от всех сует века сего. Если соблюдать это, пост у тебя будет праведный. Поступай же так: исполнив вышесказанное, в тот день, в который постишься, ничего не вкушай, кроме хлеба и воды; а то из пищи, что ты в этот день сбережешь таким образом, отложи и отдай вдове, сироте или бедному; таким образом ты смиришь свою душу, а получивший от тебя насытит свою душу и будет за тебя молиться Господу. Если будешь совершать пост так, как я повелел тебе, то жертва твоя будет приятна Господу, и этот пост будет написан, и дело, таким образом совершаемое, прекрасно, радостно и угодно Господу. Если ты соблюдешь это с детьми своими и со всеми домашними твоими, то будешь блажен; и все, кто только соблюдут это, будут блаженны и что ни попросят у Господа, все получат.
IV. И упрашивал я его, чтобы объяснил мне эту притчу о поместье и господине, о винограднике и рабе, поставившем подпорки в нем, о травах, выполотых в винограднике, о сыне и друзьях, призванных для совета: ибо я понял, что все это – притча. Он сказал мне:
– Очень смел ты на вопросы. Ты ни о чем не должен спрашивать; что должно быть объяснено, то объяснится тебе.
– Господин, я напрасно буду видеть то, что ты покажешь мне, не истолковав, что это значит; напрасно буду слушать и притчи, если ты будешь предлагать их мне без объяснения.
Он сказал мне снова:
– Кто раб Божий и в сердце своем имеет Господа, тот просит у Него разума и получает, и постигает всякую притчу, и понимает слова Господа, сказанные приточно. А беспечные и ленивые к молитве колеблются просить Господа, тогда как Господь многомилостив и непрестанно дает всем просящим у Него. Ты же утвержден тем достопоклоняемым ангелом и получил от Него столь могущественную молитву. Почему, если не ленив ты, не просишь разума и не получаешь от Господа?
– Если ты при мне, – сказал я ему, – надлежит мне тебя обо всем просить и спрашивать, ибо ты все мне показываешь и говоришь со мною. Если бы без тебя я видел это или слышал, тогда бы Господа просил, чтобы было мне объяснено.
V. И он отвечал:
– Я и прежде говорил тебе, что ты искусен и смел на то, чтобы спрашивать смысл притчей. Так как ты настойчив, то объясню тебе притчу о поместье и о прочем, чтобы ты рассказал всем. Слушай же и разумей. Поместье, о котором говорится в притче, означает мир. Владелец поместья есть Творец, который все создал и утвердил. Сын есть Дух Святой.24 Раб – Сын Божий. Виноградник означает народ, который насадил Господь. Подпорки суть ангелы, приставленные Господом для сохранения Его народа. Травы, уничтоженные в винограднике, суть преступления рабов Божиих. Яства, которые с пира посылал господин рабу, суть заповеди, которые через Сына своего дал Господь своему народу. Друзья, призванные на совет, суть святые ангелы первозданные. Отсутствие же господина означает время, остающееся до Его Пришествия.
VI. Я сказал тогда:
– Господин, величественно, дивно и славно все, что ты поведал, но мог ли я, господин, понять это? Да ни один человек, хотя бы и очень разумный, не может постичь этого. Теперь же спрошу тебя вот о чем.
– Спрашивай, что хочешь.
– Почему Сын Божий в этой притче представляется рабом?
– Слушай, – сказал он, – Сын Божий предстает в рабском положении, но имеет великое могущество и власть.
– Каким образом, господин, не понимаю?
– Бог насадил виноградник, то есть создал народ и поручил Сыну своему; Сын же приставил ангелов для сохранения каждого из людей и сам усердно трудился и изрядно пострадал, чтобы искупить грехи их. Ибо никакой виноградник не может быть очищен без труда и подвига. Итак, очистив грехи народа своего, Он показал им путь жизни и дал им закон, принятый Им от Отца. Видишь, что Он есть Господь народа со всею властью, полученною от Отца. А вот почему Господь держал совет о наследстве с Сыном своим и славными ангелами? Дух Святой, прежде сущий, создавший всю тварь, Бог поселил в плоть, какую Он пожелал.25 И эта плоть, в которую вселился Дух Святой, хорошо послужила Духу, ходя в чистоте и святости и ничем не осквернив Духа. И так как жила она непорочно, и подвизалась вместе с Духом, и мужественно содействовала Ему во всяком деле, то Бог принял ее в общение, ибо Ему угодно было житие плоти, которая не осквернилась на земле, имея в себе Дух Святой. И призвал Он в совет Сына и добрых ангелов, чтобы и эта плоть, непорочно послужившая Духу, обрела место успокоения, дабы не оказалась без награды непорочная и чистая плоть, в которой поселился Святой Дух. Вот тебе объяснение этой притчи.
VII. – Возрадовался я, господин, – сказал я, услышав такое объяснение.
– Слушай далее. Эту плоть храни неоскверненною и чистою, чтобы дух, живущий в ней, был доволен ею и спаслась твоя плоть. Смотри также, никогда не допускай мысли, что эта плоть погибнет, и не злоупотребляй ею в какой-либо похоти. Ибо если осквернишь плоть свою, то осквернишь и Духа Святого, если же осквернишь Духа Святого, не будешь жить.
И спросил я:
– Что же, если кто по неведению, до того, как услышать эти слова, осквернил свою плоть, каким образом получит он спасение?
– Прежние грехи неведения, – сказал он, – исцелить может один Бог, ибо Ему принадлежит всякая власть. Но теперь храни себя; и Господь всемогущий и милостивый даст искупление для прежних грехов, если впредь не осквернишь плоти своей и духа. Ибо они взаимопричастны, и одна без другого не оскверняется. Итак, и то и другое сохраняй чистым и будешь жить с Богом.
* * *
24 В этой теологической концепции Сын Божий одновременно выступает как раб Божий, а Дух Святой отождествляется с Сыном, то есть тоже как бы с порождением Бога-Творца, что не соответствует Символу веры, согласно которому Дух Святой проистекает (а не порождается) от Отца (в учении Православной Церкви) или от Отца и Сына (в Католической Церкви).
25 Речь идет о вхождении Духа Святого в человека Иисуса и воссоединении человеческой и божественной природы Иисуса; эта идея была близка первым христианам из иудеев, которые считали Иисуса человеком, сыном земных родителей, на которого во время крещения сошел Дух Святой. Христианские неортодоксальные группы, разделявшие Христа и Иисуса, только первого считали Сыном или Разумом Божиим.
Подобие шестое
О двояком роде людей сластолюбивых и о наказаниях их
I. Когда я, сидя дома, прославлял Господа за все то, что видел, и размышлял о заповедях, как они прекрасны, тверды, почтенны и сладостны и могут спасти душу человека, то я говорил сам себе: «Блажен буду, если стану поступать по этим заповедям; и всякий поступающий по ним, будет блажен!» Когда рассуждал таким образом – вдруг пастырь появился возле меня и сказал:
– Что раздумываешь о заповедях моих, которые я тебе преподал? Они прекрасны, нисколько не сомневайся; но облекись верою в Господа и будешь исполнять их, ибо наделю тебя для этого силой. Заповеди эти полезны для тех, которые хотят покаяться; если не будут исполнять их, то тщетным будет их покаяние. Итак, вы, кающиеся, отриньте от себя лукавства этого века, губящие вас. Облекитесь же во всякую добродетель, чтобы вы могли соблюсти эти заповеди, и ничего не прибавляйте к грехам вашим. Ибо если снова не будете грешить, то загладите прежние грехи. Поступайте по заповедям моим и будете жить с Богом. Все это мною наказано вам. После этих слов он продолжал:
– Пойдем в поле, и я покажу тебе пастухов овец.
– Пойдем, господин, – согласился я.
Пошли мы и в поле увидали молодого пастуха, одетого в богатые одежды багряного цвета; стадо его было многочисленно, и ухоженные овцы весело резвились в травах. И сам пастух радовался на свое стадо и с довольным лицом ходил около овец.
II. Ангел покаяния указал мне на пастуха и сказал:
– Это ангел наслаждения и лжи, он изводит души рабов Божиих, отвращая их от истины, обольщая злыми пожеланиями; и они забывают заповеди живого Бога и живут в роскоши и суетных удовольствиях, и этот злой ангел губит их – некоторых до смерти, а некоторых до растления.
– Господин, – спросил я, – как понять «до смерти» и что значит «до растления»?
– Слушай. Овцы, которых ты видел резвящимися, это те, которые навсегда отреклись от Бога и предались удовольствиям этого века. Поэтому им нет возврата к жизни через покаяние, ибо они к другим своим преступлениям прибавили еще больше – нечестиво хулили имя Господа. Жизнь таких людей подобна смерти. А овцы, которые не скакали по полю, а скучно паслись, означают тех, которые хоть и предавались наслаждениям и удовольствиям, но не возводили хулы против Господа: они не отошли от истины, и для них есть еще покаяние, посредством которого они спасут жизнь. В растлении есть некоторая надежда на восстановление; а смерть имеет окончательную погибель.
Еще прошли мы немного, и он показал мне большого пастуха, дикого на вид, одетого в белую козью шкуру, с сумой на плечах, сучковатой и крепкой палкой и большим бичом в руках; лицо его было суровое и грозное, так что становилось страшно. Он принимал от юного пастуха овец, которые жили в неге и наслаждении, но не скакали; он отгонял их в местность скалистую и тернистую, и овцы, запутавшись в колючках, сильно страдали, а пастух осыпал их ударами, гонял туда и сюда, не давал им покоя и не позволяя где-либо остановиться.
III. Видя, что овцы подвергаются побоям, терпят такие мучения и не находят покоя, я пожалел их и спросил пастыря, кто этот безжалостный и жестокий пастух, не имеющий ни малейшего сострадания к овцам.
– Это, – ответил пастырь, – ангел наказания; он из праведных ангелов, но приставлен для наказания. Ему вверяются те, которые уклонились от Бога и предались похотям и удовольствиям этого века; и он наказывает их, как они того заслуживают, различными жестокими мучениями.
– Расскажи мне, господин, – попросил я, – что это за мучения, какого рода они?
– Слушай: эти различные наказания и мучения – те, которые люди терпят в своей ежедневной жизни. Одни терпят убытки, другие – бедность, иные – различные болезни, некоторые – непостоянство в жизни, другие подвергаются обидам от людей недостойных и многим иным неприятностям. Очень многие с непостоянными намерениями принимаются за различные дела, но ничто им не удается, и жалуются они, что не имеют успеха в своих начинаниях; не приходит им мысль, что они творят худые дела, но жалуются на Господа. После того как натерпятся они всякой скорби, они предаются мне для доброго увещевания, укрепляются в вере в Господа и в остальные дни жизни своей служат Господу чистым сердцем. И когда начнут они каяться в преступлениях, тогда на сердце их приходят беззаконные дела их и они воздают славу Господу, говоря, что Он Судия праведный и что они все претерпели достойно по делам своим. И в остальное время служат Богу чистым сердцем и имеют успех во всех делах своих, получая от Бога все, чего ни попросят; и тогда благодарят Бога, что вручены мне, и уже не подвергаются более никакой жестокости.
IV. И захотел я узнать, столько ли времени мучаются оставившие страх Божий, сколько наслаждались удовольствиями, и спросил пастыря об этом.
– Столько же времени и мучаются, – ответил он.
– Мало они мучаются, надобно бы предавшимся удовольствиям и забывшим Бога терпеть наказания в семь раз более.
– Неразумен ты, – сказал он, – и не понимаешь силы наказания.
– Господин, если бы я понимал, то и не просил бы тебя объяснить мне.
– Слушай, – сказал он, – какова сила того и другого – наслаждения и наказания. Один час наслаждения ограничивается своим протяжением, а один час наказания имеет силу тридцати дней. Кто один день предавался наслаждению и удовольствию, тот будет мучиться один день, но день мучения будет стоить целого года. Следовательно, сколько дней кто наслаждается, столько лет мучится. Видишь, – заключил он, – что время мирского наслаждения и обольщения очень кратко, а время наказания и мучения велико.
V. Я сказал ему:
– Не совсем понимаю относительно времени наслаждения и наказания, объясни мне лучше.
Он ответил:
– Неразумие твое упорно остается с тобою, и ты не хочешь очистить сердце свое и служить Богу. Смотри, чтобы не оказаться тебе неразумным, когда исполнится время. А теперь слушай, если желаешь понять. Кто один день предавался удовольствиям и делал, чего было угодно душе его, тот исполняется великим неразумием и наутро не понимает своих действий и не помнит, что делал накануне, ибо наслаждение и обольщение не имеют никакой памяти по причине неразумия, которым человек исполняется. Но когда на один день придет человеку наказание и мучение, то он страдает целый год, потому что наказание и мучение имеют великую память. Страдающий в течение целого года вспоминает и о суетном наслаждении и сознаёт, что за него он терпит зло. Таким-то образом наказываются те, которые предались наслаждению и обольщению; потому что, наделенные жизнью, сами себя предали смерти.
Я спросил:
– Господин, какие удовольствия вредны?
– Любое дело, – ответил он, – доставляет удовольствие человеку, если он выполняет его с приятностью. Ибо и гневливый, исполняя свое дело, получает удовольствие, и прелюбодей, и пьяница, и клеветник, и лжец, и любостяжательный человек, и хищник, и всякий совершающий что-либо подобное удовлетворяет свою страсть и наслаждается своим делом. Все эти наслаждения вредны рабам Божиим, и за них-то они страдают и терпят наказания. Но есть также удовольствия, спасительные для людей: многие, совершая добрые дела, получают удовольствие, находя в них для себя сладость. Это удовольствие полезно рабам Божиим и приготовляет жизнь таким людям. А те, о которых сказано прежде, заслуживают наказания и мучения, и те, которые будут нести их и не покаются в своих преступлениях, обрекут себя на смерть.
Подобие седьмое
О том, что кающиеся должны приносить плоды, достойные покаяния
Спустя несколько дней я встретил пастыря на том поле, на котором прежде видел пастухов, и спросил он меня:
– Чего ты ищешь?
– Я пришел, господин, просить тебя, чтобы ты приказал удалиться из моего дома пастырю, приставленному для наказания, потому что он сильно поражает меня.
Он сказал мне в ответ:
– Необходимо пережить тебе бедствия и скорби, потому что так заповедал тебе тот славный ангел, который хочет испытать тебя.
– Какое же зло, господин, сделал я, что предан этому ангелу?
– Слушай, – сказал он. – Ты имеешь очень много грехов, но не столь много, чтобы следовало тебя предать этому ангелу; но домочадцы твои совершили великие грехи и преступления, и тот славный ангел прогневался на их дела и повелел понести тебе наказание некоторое время, чтобы и они покаялись в своих прегрешениях и очистились от всякой скверны этого века. И когда они покаются и очистятся, тогда удалится от тебя ангел наказания.
Я сказал ему:
– Господин, если они так вели себя, что рассердили славного ангела, в чем же моя вина?
Он отвечал:
– Они не могут быть наказаны, если ты, глава всего дома, не подвергнешься наказанию. Ибо все, что претерпишь ты, неизбежно претерпят и они, а при твоем благополучии они не могут испытать никакого мучения.
– Но теперь, господин, – сказал я, – они уже покаялись от всего сердца своего.
– Знаю, что они покаялись от всего сердца. Но не думаешь ли ты, что тотчас отпускаются грехи кающихся? Нет, кающийся должен помучить свою душу, смириться во всяком деле своем и перенести многие и различные скорби. И когда перенесет все, что ему назначено, тогда, конечно, Тот, который все сотворил и утвердил, подвигнется к нему Своею милостью и даст ему спасительное врачевание, и лишь тогда, когда увидит, что сердце кающегося чисто от всякого злого дела. А тебе и семейству твоему пострадать теперь полезно. Нужно пострадать так, как повелел тот ангел Господа, который мне предал тебя. А ты лучше благодари Господа, что Он удостоил предварительно открыть тебе наказание, чтобы, наперед зная о нем, ты стойко перенес его.
И я просил его:
– Господин, будь со мною, и я легко перенесу всякое бедствие.
– Я буду с тобою и даже попрошу ангела наказания, чтобы он легче поражал тебя; впрочем, не долго ты потерпишь бедствие и снова возвратишься в свое благосостояние, только пребывай в смиренномудрии и повинуйся Господу от чистого сердца. Пусть и дети твои, и весь дом твой живут по заповедям, которые я тебе преподал, – и покаяние ваше может сделаться твердым и чистым. И если ты с семьей своей соблюдешь мои заповеди, то удалится от тебя всякое бедствие; и от всех тех, которые будут придерживаться этих заповедей, удалится всякое бедствие.
Подобие восьмое
Много есть родов избранных и кающихся во грехах, но по мере покаяния все будут иметь награду в добрых делах своих
I. Пастырь показал мне заросли ивы, покрывшие поля и горы, в тень которых пришли все призванные в имени Господа. И подле этой ивы стоял славный, весьма высокий ангел,26 он большим серпом срезал с ивы ветки и раздавал их народу. После того как все получили ветки, ангел положил серп, но дерево осталось таким же целым, каким я видел его прежде. Очень я удивился этому, а пастырь сказал:
– Не дивись, что дерево осталось невредимо после того, как срезано было с него столько веток. Подожди, что будет дальше, и станет понятным тебе, что все это означает.
Ангел, раздававший ветки, потребовал их назад. Он подзывал людей, они подходили в том же порядке, в каком получали, возвращали ветки. Ангел Господень принимал их и рассматривал. От некоторых он получал сухие, как бы изъеденные молью ветки, и тем он повелел встать отдельно; те, которые вернули ветки сухие, но не тронутые молью, тоже встали отдельно. Особо встали и те, кто принес ветки полусухие и с трещинами, и те, чьи ветки были наполовину сухие, наполовину зеленые. Некоторые возвращали ветки на две трети сухими, а на треть – зелеными; а некоторые – наоборот: на две трети зелеными и на треть – сухими. Ангел их также поставил отдельно. Иные подавали ветки полностью зеленые, и только малая часть их, самая верхушка была сухая, и они были потрескавшиеся. А в других ветках было совсем мало зеленого. А у большинства людей были такие же зеленые ветки, какими они их и получили; ангел весьма радовался им. Иные отдавали ветки зелеными и с молодыми побегами, ангел принимал их также с большим удовольствием. У некоторых зеленые ветки были и с новыми отростками, и с плодами на них. Мужи, возвращающие такие ветки, приходили с очень довольным видом, и сам ангел был весьма весел, и пастырь тоже радовался.
II. Потом ангел Господа велел принести венцы. Принесены были венцы, словно сплетенные из пальмовых листьев, и ангел надел их на тех мужей, ветки которых были с отростками и плодами, и велел им идти в башню; и других мужей, ветки которых были зелены и с побегами, но без плодов, послал туда же, дав им печать. На всех входивших в башню была одежда, белая как снег. В ту же башню послал он и тех, которые возвратили свои ветки такими же зелеными, как приняли, дав им печать и белую одежду. По окончании этого он обратился к пастырю:
– Я пойду, а ты впусти их внутрь стен, на то место, какого каждый заслужил, но прежде рассмотри внимательно их ветки; следи, чтобы кто-нибудь не миновал тебя; если же кто пройдет мимо, я обличу их перед алтарем.
Он удалился, после чего пастырь сказал мне:
– Возьмем у них ветки и посадим их в землю, может быть, некоторые из них зазеленеют снова.
Я удивился:
– Господин, каким образом могут снова зазеленеть ветки, которые уже засохли?
Он ответил мне:
– Это дерево – ива, и оно всегда любит жизнь: поэтому, если эти ветки будут посажены и получат чуть-чуть влаги, очень многие из них опять зазеленеют. Попробую полью их водою, и если какая из них сможет ожить, порадуюсь за нее; если же нет, по крайней мере, видно будет, что я не был небрежен.
Потом пастырь приказал мне позвать их в том порядке, в каком они стояли; подошли они и передали свои ветки. Получив их, пастырь каждую посадил по порядку. И, рассадивши, так обильно поливал их водою, что вода полностью покрыла их. Полив, он сказал:
– Пойдем, а через несколько дней воротимся и посмотрим все ветки. Ибо Сотворивший это дерево хочет, чтобы были живы все происшедшие от него ветки. А я надеюсь, что после того, как эти ветки политы водою, очень многие из них оживут, напоенные влагою.
III. Я попросил:
– Господин, объясни мне, что означает это дерево; я недоумеваю, почему оно остается целым: ведь срезано с него столько веток, но не видно, чтобы от него что-нибудь убавилось.
– Слушай, – сказал он, – это большое дерево, покрывающее поля и горы и всю землю, означает Закон Божий, данный всему миру; Закон этот есть Сын Божий, проповеданный во всех концах земли. Люди, стоящие под сенью его, означают тех, которые услышали проповедь и уверовали в Него. Величественный и сильный ангел есть Михаил, который имеет власть над этим народом и управляет им: он насаждает Закон в сердцах верующих и наблюдает за теми, которым дал Закон, соблюдают ли они его. У каждого есть ветки: ветки означают также Закон Господа. Видишь, многие из них сделались негодными, и ты узнаешь всех тех, которые не соблюли Закона, и увидишь место каждого из них.
– Почему же, господин, одних Он отослал в башню, а других здесь оставил, при тебе?
– Те, которые преступили Закон, от Него принятый, оставлены в моей власти, чтобы покаялись в своих преступлениях; а которые удовлетворили Закону и его соблюли, находятся под собственною Его властью.
– Кто же, господин, те, которые увенчаны и вошли в башню?
Он ответил:
– Это те, которые вели борьбу с дьяволом и победили его; те, которые, соблюдая Закон, пострадали за него; другие, которые возвратили ветки зелеными и с отростками, но без плодов, – это те, которые, хоть и потерпели мучение за тот Закон, но не вкусили смерти и не отреклись от своего Закона; те же, которые возвратили ветки зелеными, какими и взяли, суть кроткие и праведные, которые жили с чистым сердцем и соблюли заповеди Божии. Остальное ты узнаешь тогда, когда пересмотрю ветки, которые я посадил в землю и полил.
IV. Через несколько дней мы возвратились туда, и пастырь сел на месте того ангела, а я стал подле него, и он велел мне подпоясаться полотенцем и помогать ему. Я подпоясался чистым платом, сделанным из мешка. Видя, что я готов служить ему, он сказал:
– Зови тех мужей, ветки которых посажены в землю, в том порядке, в каком каждый их подавал.
И отправился я в поле, созвал всех, и они стали на свои места.
– Пусть каждый вынет свою ветку и подаст мне, – указал он.
Прежде всего подали те, у которых тогда были ветки сухие и гнилые. И так как они опять оказались загнившими и сухими, то он повелел им встать отдельно. После подали ветки те, у которых ранее они были сухие, но не гнилые. Одни из них подали ветки зеленые, а другие – сухие и загнившие, как бы тронутые молью. Тем, которые подали ветки зеленые, велел он стать отдельно; а тем, которые подали сухие и загнившие, велел стать вместе с первыми. Потом подали те, чьи ветки были полузасохшие и с трещинами; многие из них принесли ветки зеленые и без трещин; а некоторые – зеленые, имеющие побеги и даже плоды – как те, которые увенчанные вошли в башню; другие подали сухие и поврежденные, иные сухие, но не гнилые, а некоторые полусухие и с трещинами, какими и прежде были. И всех их пастырь разделил на группы, повелел каждой стать отдельно.
V. Потом принесли ветки те, у которых они были хотя зеленые, но с трещинами: все они подали их теперь зелеными и стали на своем месте, и пастырь радовался за них, что все они оправились и заживили свои трещины. Подали и те, которые прежде имели ветки наполовину сухие; ветки некоторых из них оказались все зелеными, других – полусухими, иных – сухими и поврежденными, а иных – зелеными и с отростками. Потом подали те, у которых ветки на две трети были зеленые и на треть сухие; многие из них подали ветки зеленые, многие полусухие, прочие же сухие и гнилые. Далее подали те, у которых до того ветки на две трети были сухие, а на треть зеленые; из них многие подали полусухие, некоторые сухие и гнилые, другие полусухие и с трещинами, а иные зеленые. Потом подали те, у которых ветки были зелены, но немного и сухи и с трещинами; из них некоторые возвратили ветки зеленые, другие же зеленые и с побегами; и они отошли на свое место. Наконец, у тех, у которых в ветках было немного зелени, а остальное засохло, ветки большею частью оказались зелеными, с отростками и даже с плодом на них, а остальные были зеленые, этими ветками пастырь весьма был доволен. И каждого он отправлял на свое место.
VI. Пересмотрев все ветки, сказал мне пастырь:
– Я говорил тебе, что дерево это любит жизнь. Видишь, многие покаялись и получили спасение.
– Вижу, господин.
– Знай же, – продолжал он, – велики и славны благость и милость Господа, который дал дух, способный покаяться.
– Почему же, господин, – спросил я, – не все покаялись?
Он ответил:
– Господь дал покаяние тем, чьи сердца, он видел, будут чисты и кто будет служить Ему усердно и праведно. А тем, у которых чувствовал лукавство, и неправду, и притворное к Нему обращение, не дал покаяния, чтобы они снова не осквернили имени Его.
– Теперь, господин, объясни мне, что означает каждый из тех, кто возвратил ветки, и где его место, чтобы узнали об этом уверовавшие, которые получили печать, но сокрушили ее и не сохранили в целости и, дабы, познав дела свои, покаялись и, приняв от тебя печать, воздали славу Господу, что подвигся Он к ним своею милостью, и послал тебя для обновления душ их.
– Слушай, – сказал он. – У кого ветки найдены сухими и гнилыми, как бы поврежденными тлею, – это суть отступники и предатели Церкви, которые во грехах своих хулили Господа и постыдились имени Его, на них призванного: все они умерли для Бога. И ты видишь, что никто из них не покаялся, и они презрели слова Божии, которые я заповедал тебе; от этих людей отступила жизнь. Равным образом недалеко от них те, которые возвратили ветки сухими, хотя не гнилыми, ибо они были лицемеры, вводили чуждые учения и совращали рабов Божиих, особенно тех, которые согрешили, не дозволяя им возвращаться к покаянию, но внушая им вредные мысли. Они имеют надежду покаяния; и ты видишь, что многие из них уже покаялись после того, как я возвестил им мои заповеди, и еще покаются. Те, которые не покаются, потеряли жизнь свою; те же, которые покаялись, сделались добрыми и местопребыванием их стали первые стены, а некоторые вошли даже внутрь башни. Итак, видишь, покаяние грешников несет в себе жизнь, а нераскаянность – смерть.
VII. Послушай и о тех, которые вернули ветки полусухие и с трещинами, – говорил пастырь далее. – Те, у которых ветки были только полусухие, – это сомневающиеся: они ни живы, ни мертвы; а те, которые подали ветки полусухие и с трещинами, – это сомневающиеся и вместе с тем злоязычные, которые поносят отсутствующих, никогда не живут в мире, но постоянно находятся в раздоре. Впрочем, и им есть покаяние. Видишь, и из них некоторые покаялись. Из них немедленно покаявшиеся найдут себе место в башне, а те, которые позднее покаялись, будут обитать на стенах. Те же, которые не покаялись, но остались при своих делах, обретут погибель. Те, которые подали ветки зеленые, но с трещинами, всегда были верными и добрыми, хотя имеют между собою зависть и соперничество о первенстве и достоинстве: только глупы люди, спорящие между собою о первенстве. Впрочем, они были добры в других отношениях, послушались моих заповедей, исправились и скоро покаялись, потому и место их в башне. Если же кто-нибудь из них возвратится к раздору, будет изгнан из башни и погубит жизнь свою. Ибо жизнь званных Богом состоит в соблюдении заповедей Господа, в этом жизнь, а не в первенстве или каком-либо достоинстве. Чрез терпение и смирение духа люди получат жизнь от Господа, а пренебрегающие Законом приобретут себе смерть.
VIII. Те, у которых ветки наполовину сухи, наполовину зелены, – это привязанные к мирским занятиям и отчуждавшиеся от общения со святыми, и потому половина их жива, половина мертва. И из них многие, послушавши заповедей моих, покаялись и получили место в башне; некоторые же вовсе отпали. Для них нет покаяния, потому что они хулили Господа, и наконец отвергли Его, и за это нечестие они потеряли жизнь свою. Но многие из них двоедушествовали: этим еще есть покаяние, и если вскоре покаются, будут иметь жилище в башне; если позднее – будут обитать на стенах; если же совсем не покаются – потеряют жизнь свою. Те, у которых ветки на две трети были зелены, а на треть сухие, означают тех, которые, будучи различным образом совращены, отреклись от Господа; из них многие покаялись и уже получили место в башне; а иные навсегда отпали от Бога и совсем потеряли жизнь. А некоторые из них двоедушествовали и возбуждали раздоры: им еще есть покаяние, если вскоре покаются и откажутся от своих удовольствий; если же останутся при своих делах, то приготовят себе смерть.
IX. Подавшие свои ветки на две трети сухими, а на треть зелеными суть верные, но, обогатившись и обретя славу среди язычников, они впали в большую гордость, стали высокомерными, оставили истину и не имели общения с праведными, но жили вместе с язычниками, и эта жизнь казалась им приятнее; от Бога, впрочем, они не отпали и сохраняли веру, только не творили дела веры. Многие из них уже покаялись и стали обитать в башне. Другие, живя с язычниками и набравшись надменного тщеславия у них, совершенно отошли от Бога, предавшись делам язычников: такие люди причислились к язычникам. Некоторые же из них начали колебаться, не надеясь спастись по делам, ими совершаемым; другие пришли в сомнение и стали возбуждать несогласия. И тем и другим еще есть покаяние, но покаяние их должно быть немедленным, чтобы осталось для них место в башне. А тем, которые не раскаются, пребывая в своих удовольствиях, скоро предстоит смерть.
X. Те, которые подали ветки зеленые, за исключением их сухих верхушек, и с трещинами, те всегда были добрыми, верными и славными у Бога, но согрешили несколько раз по причине небольших удовольствий и мелких несогласий, которые имели между собою. Услышав слова мои, очень многие тотчас покаялись, и место их стало в башне. Некоторые из них пришли в сомнение, а некоторые, сверх того, произвели большой раздор. Для таких есть надежда покаяния, потому что всегда были добрыми и едва ли кто из них умрет. Те же, которые подали сухие ветки с зелеными верхушками, они только уверовали в Бога, но творили беззаконие; впрочем, они никогда не отступали от Бога, но всегда охотно носили Его имя и с любовью принимали рабов Божиих в дома свои. Услышав о покаянии, они немедленно покаялись и делают всякую добродетель и правду. Некоторые из них претерпели смерть, а другие охотно перенесли несчастия, помня о делах своих, – всем таковым место будет в башне.
XI. Окончив объяснение всех веток, он повелел мне:
– Пойди и скажи всем, чтобы покаялись и жили для Бога, потому что Господь, по Своему милосердию, послал меня дать всем покаяние, даже и тем, которые по делам своим не заслуживают спасения. Но терпелив Господь и хочет, чтобы спаслись призванные Его Сыном.
– Я надеюсь, господин, – ответил я, – что все услышавшие это покаются. Ибо я убежден, что всякий обратится к покаянию, познавши дела свои и убоявшись Бога.
– Все те, которые от всего сердца покаются и очистятся от всех неправедных дел, о которых говорилось прежде, и не приумножат еще чем-либо свои преступления, получат от Господа прощение прежних грехов своих, если не усомнятся в этих заповедях моих и будут жить с Богом. И ты ходи в этих заповедях и будешь жить с Богом; и все, кто только будет верно исполнять их, будут жить с Богом. Показав мне все это, он пообещал:
– Остальное я покажу тебе спустя несколько дней.
* * *
26 Высокий ангел – архангел Михаил, попечению которого они вверены.
Подобие девятое
Строение Церкви Божией, воинствующей и торжествующей
I. После того как я написал заповеди и притчи пастыря, ангела покаяния, он пришел ко мне и сказал: «Я хочу показать тебе все, что показал тебе Дух Святой, который беседовал с тобою в образе Церкви: Дух тот есть Сын Божий. И так как ты был слаб телом, то не было открываемо тебе через ангела, доколе ты не утвердился духом и не укрепился силами, чтобы мог видеть ангела. Тогда Церковьюпоказано было тебе строение башни хорошо и величественно; но ты видел, как все было показано тебе девою. А теперь ты получишь откровение через ангела, но от того же Духа. Ты должен тщательно все узнать от меня; ибо для того и послан я тем досточтимым ангелом обитать в доме твоем, чтобы ты рассмотрел все хорошо, ничего не страшась, как прежде».
И повел он меня в Аркадию, на гору, имеющую форму груди, и сели мы на ее вершине. И показал он мне большое поле, которое окружали двенадцать гор, не похожих одна на другую. Первая из них была черная как сажа. Вторая была голая, без растений. Третья заросла сорняками и терниями. На четвертой были растения полузасохшие, с зеленой верхушкой и мертвым стеблем, а некоторые растения совсем засохли от солнечного жара. Пятая гора была скалистая, но на ней зеленели растения. Шестая гора была с расселинами, в иных местах малыми, в других большими; в этих расселинах были растения, но не цветущие, а слегка увядшие. На седьмой горе цвели растения, и была она плодородна; всякий скот и птицы небесные собирали там корм, и чем более питались они на ней, тем обильнее росли растения. Восьмую гору сплошь покрывали источники, и из этих источников утоляли жажду творения Божии. Девятая гора вовсе не имела никакой воды и вся была обнажена; на ней обитали ядовитые змеи, гибельные для людей. Десятая гора вся была затенена огромными деревьями, на ней растущими, и в тени лежал скот, отдыхая и пережевывая жвачку. На одиннадцатой горе тоже во множестве росли деревья, и они изобиловали разными плодами, и видевший их желал вкусить этих плодов. Двенадцатая гора, вся белая, имела вид самый приятный, все было на ней прекрасно.
II. В середине поля он показал мне огромный белый камень; камень этот, квадратный по форме, был выше тех гор, так что мог бы держать всю землю. Он был древний, но имел высеченную дверь, которая казалась недавно сделанною. Дверь эта сияла ярче солнца, так что я поразился ее блеску.
Двенадцать дев стояли возле двери, по четырем сторонам ее, в середине попарно. Четверо из них, стоявшие по углам двери, показались мне самыми великолепными, но и остальные были прекрасны. Веселые и радостные, эти девы одеты были в полотняные туники, красиво подпоясанные; их правые плечи были обнажены, словно девы намеревались нести какую-то ношу. Я залюбовался этим величественным и дивным зрелищем, но в то же время недоумевая, что девы, будучи столь нежны, стояли мужественно, будто готовясь понести на себе целое небо. И когда размышлял я так, пастырь сказал мне:
– Что размышляешь ты и недоумеваешь и сам на себя навлекаешь заботу? Чего не можешь понять, за то не берись, но проси Господа, чтобы вразумил понять это. Что за тобою, того не можешь видеть; а видишь, что перед тобою. Чего не можешь видеть, то оставь и не мучь себя. Владей тем, что видишь, о прочем же не беспокойся. Я объясню тебе все, что покажу, а теперь смотри, что дальше будет.
III. И вот увидел я, что пришли шесть высоких и почтенных мужей, и все были похожи один на другого; они призвали множество других мужей, которые также были высоки, красивы и сильны. И те шесть мужей приказали строить башню над дверью. Тогда мужи, которые пришли для строительства башни, подняли великий шум и беготню около двери. Девы, стоявшие при двери, сказали им поспешить со строительством и сами протянули свои руки, как бы готовясь что-нибудь брать у них. Те шестеро приказали доставать камни со дна и подносить их к башне. И подняты были десять камней белых, квадратных, обтесанных. Те шесть мужей подозвали дев и приказали им носить все камни, которые должны были идти на строительство, проходить через дверь и передавать камни строителям башни. И тотчас же девы начали возлагать друг на друга первые камни, извлеченные со дна, и носить их вместе по одному камню.
IV. Как стояли девы около двери, так они и носили: те, которые казались сильнее, брались за углы камня, а другие держали по бокам. И таким образом носили они все камни, проходили через дверь, как было велено, и передавали строителям башни; а те, принимая их, строили. Башня строилась на большом камне, над дверью. Те десять камней были положены в основание башни: камень же и дверь держали на себе всю башню. После извлекли со дна другие двадцать пять камней, и они были принесены девами и использованы для строительства башни. После них подняли другие тридцать пять, которые подобным же образом уложили в башню. Затем подняли еще сорок камней, и они все пошли на строительство этой башни. Таким образом в основание башни легло четыре ряда камней. Когда закончились все камни, которые брали со дна, немного отдохнули строители.
Потом те шесть мужей приказали народу приносить для башни камни с двенадцати гор. И стали мужи приносить со всех гор камни обсеченные, различных цветов, и подавали их девам, а те проносили их через дверь и подавали строителям. И когда эти разнообразные камни были положены в здание, то изменили свои прежние цвета и сделались белыми и одинаковыми. Но некоторые камни не были передаваемы девами и не проносились через дверь, а подавались самими мужами прямо в строение и не делались светлыми, а оставались такими, какими клались. Эти камни безобразно смотрелись в здании башни. Увидев их, те шесть мужей приказали вынуть и положить на то место, откуда их взяли. И сказали они тем, которые приносили эти камни:
– Вы совсем не подавайте камней для строения, но кладите их возле башни, чтобы девы проносили через дверь и подавали их, иначе камни не смогут изменить цветов своих, так что не трудитесь понапрасну.
V. И кончились в тот день работы, но башня не была завершена; строительство ее должно было опять возобновиться, и только на время сделана некоторая остановка. Те шесть мужей приказали строившим удалиться и отдохнуть немного; девам же повелели не отходить от башни, чтобы охранять ее. После того как ушли все, я спросил пастыря, почему не окончено здание башни.
– Не может оно быть завершено прежде, нежели придет господин башни и испытает это строение, чтобы, если окажутся некоторые камни негодными, заменить их, ибо по его воле строится эта башня, – отвечал он.
– Господин, – попросил я, – я желал бы знать, что означает строение башни, а также узнать и об этом камне, и о двери, и о горах, и о девах, и о камнях, извлеченных со дна и не отесанных, но сразу положенных в здание; и почему сперва положены в основание десять камней, потом двадцать пять, затем тридцать пять и, наконец, сорок; равно и о тех камнях, которые положены были в строение, но потом вынуты и отнесены на свое место; все это, господин, объясни и успокой душу мою.
И сказал он мне:
– Если не будешь попусту любопытен, то все узнаешь и увидишь, что дальше будет с этою башнею, и все притчи обстоятельно узнаешь.
Через несколько дней пришли мы на то же самое место, где сидели прежде, и позвал он меня: «Пойдем к башне, ибо господин ее придет, чтобы испытать ее». И пришли мы к башне и никого другого не нашли, кроме дев. Пастырь спросил их, не прибыл ли господин башни. И они отвечали, что он скоро придет осмотреть это здание.
VI. И вот спустя немного времени увидел я, что идет великое множество мужей, и в середине муж такого величайшего роста, что он превышал саму башню; окружали его шесть мужей, которые распоряжались строительством, и все те, которые строили эту башню, и сверх того еще очень многие славные мужи. Девы, охранявшие башню, поспешили к нему навстречу, облобызали его, и стали они вместе ходить вокруг башни. И он так внимательно осматривал строение, что испытал каждый камень: по каждому камню он ударил трижды тростью, которую держал в руке. Некоторые камни после его ударов сделались черны как сажа, некоторые шероховаты, другие потрескались, иные стали коротки, некоторые ни черны, ни белы, другие неровны и не подходили к прочим камням, иные покрылись множеством пятен. Так разнообразны были камни, найденные негодными для здания. Господин повелел убрать все их из башни и оставить подле нее, а на место их принести другие камни.
И спросили его строившие:
– С какой горы прикажешь принести камни и положить на место выброшенных?
Он запретил приносить с гор, но велел носить с ближайшего поля. Взрыли поле и нашли камни блестящие, квадратные, а некоторые и круглые. И все камни, сколько их было на этом поле, были принесены и девами пронесены через дверь; из них квадратные были обтесаны и положены на место выброшенных, а круглые не употреблены в здание, ибо трудно и долго было их обсекать. Их оставили около башни, чтобы после обсечь и употребить в здание, потому как они были очень блестящи.
VII. Окончив это, величественный муж, господин этой башни, призвал пастыря и поручил ему камни, не одобренные для здания и положенные около башни.
– Тщательно очисти эти камни, – велел он, – и. положи в здание башни те, которые могут приладиться к прочим, а неподходящие отбрасывай далеко в сторону.
Приказав это, он удалился со всеми, с кем пришел к башне. Девы же остались около башни охранять ее.
И спросил я пастыря:
– Каким образом эти камни могут снова пойти в здание башни, когда они уже найдены негодными?
Он отвечал:
– Я из этих камней большую часть обсеку и использую для строения, и они придутся к прочим.
– Господин, – сказал я, – каким образом, обсеченные, они могут занять то же самое место?
– Те, которые кажутся малыми, пойдут в середину здания; а большие лягут снаружи и будут их удерживать.
Потом он сказал:
– Пойдем и через два дня возвратимся и, очистив эти камни, положим в здание. Ибо все, что находится около башни, должно быть очищено, а то вдруг случайно явится господин, увидит, что нечисто около башни, и прогневается; тогда эти камни не пойдут на строительство башни, и сочтет он меня нерадивым.
Спустя два дня, когда пришли мы к башне, он сказал мне:
– Рассмотрим все эти камни и узнаем, которые из них могут идти в здание.
– Рассмотрим, господин, – ответил я.
VIII. Сначала мы рассмотрели черные камни. Они оказались такими же, какими были отложены от здания. Он приказал отнести их от башни и положить отдельно. Потом он рассмотрел камни шероховатые и многие из них велел обсечь и девам взять их и положить в здание; и они, взяв их, положили в середину башни. Остальные же он велел положить с черными камнями, потому что и они оказались черными. Затем он рассмотрел камни с трещинами и из них многие обсек и велел чрез дев отнести в здание: они были положены снаружи, как более крепкие; остальные же, по множеству трещин, не могли быть обработанными и потому были удалены от здания башни. Далее он рассмотрел камни, которые были коротки; многие из них оказались черными, а некоторые с большими трещинами, и он велел положить их с теми, которые были отброшены; остальные же, очищенные и обработанные, он велел использовать, и девы, взяв их, положили в середину здания башни, потому что они были не так крепки. Потом он рассмотрел камни наполовину белые и наполовину черные: многие из них оказались черными, и он велел их перенести к отброшенным. Остальные же все были найдены белыми и взяты девами и положены снаружи, будучи крепкими, так что могли удерживать камни, помещенные в середине, ибо в них ничего не было отсечено. Затем он рассмотрел камни неровные и крепкие. Некоторые из них отбросил, потому что по причине твердости нельзя было обработать их; остальные же были обсечены и положены девами в середину здания башни, как более слабые. Далее он рассмотрел камни с пятнами, и из них немногие оказались черными и были отброшены к прочим; остальные же оказались белыми – они в целости были использованы девами для строительства и уложены снаружи по причине их твердости.
IX. Потом стал он рассматривать камни белые и круглые и спросил меня, что делать с ними.
– Не знаю, господин, – я ответил.
– Значит, ты ничего не можешь придумать насчет их?
– Господин, – сказал я, – не владею этим искусством, я не каменщик и ничего не могу придумать.
И сказал он:
– Разве не видишь, что они круглы? Если я захочу сделать их квадратными, то нужно очень много от них отсекать, но необходимо, чтобы некоторые из них вошли в здание башни.
– Если необходимо, – сказал я, – что же ты затрудняешься, не выбираешь, что хочешь, и не подгоняешь в это здание?
И он выбрал камни большие и блестящие и обсек их; а девы, взяв их, положили во внешних частях здания. Остальные же были отнесены на то же поле, откуда взяты, но не отброшены.
– Потому что, – объяснил пастырь, – несколько еще недостает башне для окончания; господину угодно, чтобы эти камни пошли в здание башни, так как они очень белы.
Потом призваны были двенадцать очень красивых женщин, одетых в черное, с обнаженными плечами и распущенными волосами. Эти женщины казались деревенскими. Пастырь приказал им взять отброшенные от здания камни и отнести их на горы, откуда они были принесены. И они с радостию подняли, отнесли все камни и положили туда, откуда они взяты. Когда же не осталось возле башни ни одного камня, он сказал:
– Обойдем башню и посмотрим, нет ли в ней какого изъяна.
Обойдя башню, пастырь увидел, что она прекрасна и построена безукоризненно, и очень развеселился. И всякий залюбовался бы постройкою, потому что не было видно ни одного соединения и башня казалась высеченною из единого камня.
X. И я, ходя вместе с пастырем, весьма был доволен таким прекрасным зрелищем.
И повелел он мне:
– Принеси известь и мелкие черепицы, чтобы мне исправить вид тех камней, которые опять вынули из здания, ибо все вокруг башни должно быть ровно и гладко.
И я все принес, как приказал он мне, и он добавил:
– Послужи мне: это дело скоро окончится. Он исправил вид тех камней и приказал навести порядок около башни. Тогда девы, взяв веники, убрали всю грязь и полили водою – и место около башни стало красивым и веселым.
Пастырь сказал мне:
– Все очищено; если Господь придет посмотреть эту башню, не найдет ничего, за что бы укорить нас, – и он хотел удалиться, но я схватил его за суму и начал умолять его Господом, чтобы объяснил мне показанное.
– Мне нужно отдохнуть немного, потом я все объясню тебе, – пообещал он. – Дожидайся меня здесь.
– Господин, что я здесь буду один делать?
– Ты не один, – отвечал он, – все девы с тобою.
– Господин, – попросил я, – передай им меня. И он позвал их и сказал:
– Поручаю вам его, пока не вернусь.
И так я остался один с теми девами. И они были веселы и ласковы со мною, особенно же четыре из них, превосходнейшие.
XI. Девы сказали:
– Сегодня пастырь сюда не придет.
– Что же я буду делать?
– Подожди до вечера, может быть, придет и будет говорить с тобою, если же не придет, пробудешь с нами, доколе придет.
«Буду дожидаться его до вечера, – решил я, – если же не придет, пойду домой и возвращусь поутру».
Но они воспротивились:
– Ты нам перепоручен и не можешь уйти от нас.
Я спросил тогда:
– Где я останусь?
– С нами, – ответили они, – ты уснешь, как брат, а не как муж, ибо ты брат наш и после мы будем обитать с тобою, потому что очень тебя полюбили.
Мне же стыдно было оставаться с ними. Но та, которая из них казалась главною, обняла меня и начала лобзать. И прочие, увидев это, тоже начали лобзать меня, как брата, водить около башни и играть со мною. Некоторые из них пели псалмы, а иные водили хороводы. А я в молчании ходил с ними около башни, и казалось мне, что я помолодел. С наступлением вечера я хотел уйти домой, но они удержали меня и не позволили уйти. Итак, я провел с ними эту ночь около башни. Они постлали на землю свои полотняные туники и уложили меня на них, сами же ничего другого не делали, только молились. И я с ними молился непрерывно и столь же усердно, и девы радовались моему усердию. Так оставался я с девами до следующего дня. Потом пришел пастырь и спросил их:
– Вы не причинили ему никакой обиды?
И отвечали они:
– Спроси его самого.
– Господин, – сказал я, – я получил великое удовольствие оттого, что остался с ними.
– Что ты ужинал? – спросил он.
Я ответил:
– Всю ночь, господин, я питался словами Господа.
– Хорошо ли они тебя приняли?
– Хорошо, господин.
– Теперь что прежде всего желаешь услышать?
– Чтобы ты, господин, объяснил мне, все что до этого показал.
– Как желаешь, – сказал он, – так и буду объяснять тебе и ничего от тебя не скрою.
XII. – Прежде всего, господин, – попросил я, – объясни мне, что означают камень и дверь.
– Камень и дверь, – сказал он, – это Сын Божий.
– Как же так, господин, – удивился я, – ведь камень древний, а дверь новая?
– Слушай, неразумный, и понимай. Сын Божий древнее всякой твари, так что присутствовал на совете Отца своего о создании твари27 . А дверь новая потому, что Он явился в последние дни, сделался новою дверью для того, чтобы желающие спастись через нее вошли в царство Божие. Ты видел, что камни через дверь были пронесены в здание башни, а те, которые не пронесены через нее, были возвращены на свое место. Так, – продолжал он, – никто не войдет в царство Божие, если не примет имени Сына Божия. Ибо если бы ты захотел войти в какой-либо город, окруженный стеною с одними только воротами, не мог бы ты проникнуть в этот город иначе как только через эти ворота.
– По-другому и быть не может, господин, – согласился я.
XIII. – Итак, как в этот город можно войти только через ворота его, так и в царство Божие не попадет человек иначе как только через имя Сына Божия возлюбленного. Видел ли ты множество строящих этими духовными силами? Будут один дух и одно тело, и будет один цвет одежд их; тот именно заслужит место в башне, кто будет носить имена этих дев.
– Почему же, господин, – спросил я, отброшены и забракованы были некоторые камни, тогда как и их пронесли через дверь и передали через руки дев в здание башни?
– Так как у тебя есть обыкновение все тщательно исследовать, то слушай и об отброшенных камнях. Все они приняли имя Сына Божия и силу этих дев. Приняв эти дары Духа, они укрепились и были в числе рабов Божиих, и стали у них один дух, одно тело и одна одежда, потому что они были единомысленны и делали правду Но спустя некоторое время они увлеклись теми красивыми женщинами, которых ты видел одетыми в черную одежду с обнаженными плечами и распущенными волосами; увидев их, они возжелали их и облеклись их силою, а силу дев свергли с себя. Поэтому они изгнаны из дома Божия и преданы тем женщинам. А не соблазнившиеся красотою их остались в доме Божием. Вот тебе, – заключил он, – значение камней отброшенных.
XIV. – Что если, господин, – продолжал я расспросы, – такие люди покаются, отринут пожелания тех женщин и, вновь обратившись к девам, облекутся их силою, – то войдут ли они в дом Божий?
– Войдут, если отвергнут дела тех женщин и снова приобретут силу дев и будут ходить в делах их. Для того и остановлено строительство, чтобы они покаялись и вошли в здание башни; если же не покаются, то другие займут их место, а они будут отвержены навсегда. За все это я возблагодарил Господа, что Он, подвигнутый милостью ко всем призывающим Его имя, послал ангела покаяния к ним, согрешившим против Него, и обновил души наши, уже ослабевшие и не имеющие надежды на спасение, восстановив нас к жизни.
– Теперь, господин, – сказал я, – объясни мне, почему башня строится не на земле, но на камне и двери?
– Ты спрашиваешь, потому что неразумен.
– Господин, я вынужден обо всем тебя спрашивать, потому что совершенно не могу ничего понять, ведь все это так величественно и дивно, что людям трудно постичь.
– Слушай, – сказал мне пастырь. – Имя Сына Божия велико и неизмеримо, и оно держит весь мир.
– Если все творение держится Сыном Божиим, – спросил я, – то как думаешь, поддерживает ли Он тех, которые призваны Им, носят имя Его и живут по Его заповедям?
– Видишь, Он поддерживает тех, которые от всего сердца носят Его имя. Он сам служит для них основанием и с любовью держит их, потому что они не стыдятся носить Его имя.
XV. – Открой мне, господин, – попросил я, – имена дев и тех женщин, облеченных в черную одежду.
– Слушай. Из тех, которые могущественнее и стоят по углам двери, первая зовется Верою, вторая – Воздержанием, третья – Мощью, четвертая – Терпением. Прочие же, которые в середине, имеют следующие имена: Простота, Невинность, Целомудрие, Радость, Правдивость, Разумение, Согласие и Любовь. Носящие эти имена и имя Сына Божия могут войти в царство Божие. Слушай теперь имена женщин, одетых в черную одежду Четыре самые могущественные: первую зовут Вероломством, вторую – Неумеренностью, третью – Неверием, четвертую – Сластолюбием. Имена следующих за ними: Печаль, Лукавство, Похоть, Гнев, Ложь, Неразумие, Злословие, Ненависть. Раб Божий, носящий такие имена, хоть и увидит царство Божие, но не войдет в него!
Тогда решил узнать я у пастыря, что означают камни, которые со дна подняты для здания.
– Первые десять, – он ответил, – положенные в основание, означают первый век28 , следующие двадцать пять – второй век мужей праведных; тридцать пять означают пророков и служителей Господа; сорок же означают» апостолов и учителей благовестия Сына Божия.
– Почему же, господин, девы подавали и эти камни в здание башни, пронеся их через дверь?
– Потому, что они первые имели силы этих дев, и те и другие не отступали – ни духовные силы от людей, ни люди от сил; но эти силы пребывали с ними до дня упокоения; если бы они не имели этих сил духовных, то не годились бы для здания башни.
XVI. И снова я попросил:
– Еще, господин, объясни мне, почему эти камни были извлечены со дна и положены в здание башни, тогда как они уже имели этих духов?
– Им было необходимо пройти через воду, чтобы оживотвориться29 ; не могли они иначе войти в царство Божие, как отринув мертвость прежней жизни. Посему эти почившие получили печать Сына Божия и вошли в царство Божие. Ибо человек до принятия имени Сына Божия мертв; но как скоро примет эту печать, он отлагает мертвость и воспринимает жизнь. Печать же эта есть вода, в нее сходят люди мертвыми, а восходят из нее живыми; посему и им проповедана была эта печать, и они воспользовались ею, чтобы войти в царство Божие.
– Почему же, – спросил я, – вместе с ними взяты со дна и те сорок камней, уже имеющие эту печать?
– Потому, что эти апостолы и учители, проповедовавшие имя Сына Божия, скончавшись с верою в Него и с силою, проповедовали Его и прежде почившим, и сами дали им эту печать; они вместе с ними нисходили в воду и с ними опять восходили30 . Но они нисходили живыми, а те, которые почили прежде, нисходили мертвыми, а вышли живыми; через апостолов они восприняли жизнь и познали имя Сына Божия и потому взяты вместе с ними и положены в здание башни; они употреблены в строение не обсеченные, потому что они скончались в праведности и чистоте, только не имели этой печати. Вот тебе объяснение этих камней.
XVII. – Теперь, господин, – сказал я, – объясни мне значение тех гор: почему они такие разные?
– Слушай. Эти двенадцать гор, которые ты видишь, означают двенадцать племен, населяющих весь мир; среди них был проповедан Сын Божий через апостолов.
– Почему же они различны и вид имеют неодинаковый?
– Эти двенадцать племен, населяющие весь мир, суть двенадцать народов; и как различны, ты видел, горы, так различны мысль и внутреннее настроение этих народов. Я поясню тебе смысл каждого из них.
– Прежде всего, господин, скажи мне вот что: если эти горы так различны, то каким образом камни с них, будучи положены в здание башни, сделались одноцветными и блестящими, как и камни, поднятые со дна?
– Потому; что все народы под небом, услышав проповедь, уверовали и нареклись одним именем Сына Божия и, приняв печать Его, все получили один дух и один разум, и стала у них одна вера и одна любовь, и вместе с именем Его они облеклись духовными силами дев. Потому-то здание башни сделалось одноцветным и сиянием подобно солнцу. Но после того как они сошлись воедино и стали одним телом, некоторые из них осквернили себя и были извергнуты из рода праведных; опять возвратились к прежнему состоянию и даже сделались хуже.
XVIII. И спросил я, каким образом они, познав Господа, сделались худшими?
– Если не познавший Господа, – сказал он, – сделает зло, он подлежит наказанию за свою неправду Но кто познал Господа, тот уже должен удерживаться от зла и делать добро. И если тот, который должен совершать добро, вместо этого причиняет зло, то не более ли он преступен, нежели не ведающий Бога? Посему хотя и не познавшие Бога и делающие зло обречены на смерть; но те, которые познали Господа и видели дивные дела Его, делая зло, будут вдвойне наказаны и умрут навеки. Так очистится Церковь Божия. Ты видел, забракованные камни были выброшены из башни и преданы злым духам, и башня так очистилась, что казалась вся высеченною из одного камня; такою будет и Церковь Божия, когда она очистится и будут изринуты из нее злые, лицемеры, богохульники, двоедушные и все виновные в различной неправде; она будет единое тело, единый дух, единый разум, единая вера и единая любовь, и тогда Сын Божий будет торжествовать между ними и радоваться, приняв Свой народ чистым.
– Господин, – сказал я, – все это величественно и славно. Теперь объясни мне значение каждой из гор, чтобы всякая душа, уповающая на Господа, услышав это, прославляла великое, дивное и славное имя Его.
– Слушай и об этих различных горах, то есть двенадцати народах.
XIX. – Первая гора черная означает верующих отступников, хулителей Господа и предателей рабов Божиих: им назначена смерть и нет покаяния, и они черны потому, что род их беззаконен. Вторая гора голая – это верующие лицемеры и учители неправды; они весьма близки к первым и не имеют плода правды. Ибо как гора их пуста и бесплодна, так и эти люди, хоть и имеют имя, но не имеют веры и нет в них никакого плода истины. Им, впрочем, есть покаяние, если только немедленно покаются; а если замедлят, то и им будет смерть вместе с первыми.
– Почему же, господин, последним есть доступ к покаянию, а первым нет? Ведь дела их почти те же самые.
– Потому для них есть покаяние, что они не хулили Господа своего и не были предателями рабов Божиих; но, стремясь к корысти, они обольщали людей, и каждый потворствовал похотям грешных; за это дело они понесут наказание, но так как не были хулителями и предателями Господа, есть у них возможность покаяния.
XX. Третья гора, – продолжал пастырь, – покрытая терниями и сорняками, знаменует верующих, из которых одни богаты, а другие занялись множеством дел, ибо сорняки означают богатых, а тернии – тех, которые предались многим попечениям. Таковые не имеют общения с рабами Божиими, но удаляются от них, увлекаемые делами своими. А богатые с трудом вступают в общение с рабами Божиими, опасаясь, чтобы у них не попросили чего-либо. И как разутыми ногами трудно ходить по колючкам, так и людям такого рода трудно попасть в царство Божие. Но и им есть покаяние, только они должны немедленно обратиться к нему, чтобы упущенное ими прежде вознаградить в остающиеся дни и делать добро. Покаявшись и творя добрые дела, они будут жить с Богом; если же пребудут в своих делах, то будут преданы тем женщинам, которые лишат их жизни.
XXI. И далее повествовал пастырь:
– Четвертая гора, на которой очень много растений, в верхней части зеленых, а к корням сухих и даже увядших от солнечного зноя, означает верующих, которые колеблются или же имеют Господа только на устах, но не в сердце. Потому они в основании сухи и лишены силы, и только слова их живы, а дела мертвы – и сами они ни мертвы, ни живы. Подобным образом и колеблющиеся – ни зелены, ни сухи, то есть ни живы и ни мертвы. Как те растения засохли, едва лишь показалось солнце, так точно и двоедушные, услышав о гонении, по малодушию поклоняются идолам и стыдятся имени своего Господа; такие люди ни живы и ни мертвы; но и они могут жить, если скоро покаются; если же не покаются, то будут преданы тем женщинам, которые лишат их жизни.
XXII. Пятая гора скалистая, но поросшая зелеными травами, означает верующих таких, которые хоть и веруют, но мало учатся, дерзки и самодовольны, желают казаться всезнающими, но ничего не знают. За эту дерзость разум отступил от них и вошло в них тщеславное безрассудство. Они выдают себя за умных и, будучи глупы, желают быть учителями. За это высокомудрие многие из них уничижены, ибо великое беснование – дерзость и суетная самонадеянность. Из них многие отвержены, другие же, осознав свое заблуждение, покаялись и покорились имеющим разум. Но и прочим, подобным им, есть покаяние, потому что они не столько были злы, сколько неразумны и глупы. Посему, если покаются, они будут жить с Богом; если же не покаются, будут обитать с женщинами, коварствующими над ними.
XXIII. Шестая гора, с большими и малыми расселинами и с сухими растениями в них, означает верующих. Малые расселины – тех, которые имели между собою распри и от взаимных пререканий притупилась их вера; многие из них покаялись, то же сделают и прочие, услышав мои заповеди, потому что незначительны их распри и легко они обратятся к покаянию. Большие расселины – это те, что упорствуют в распрях, злопамятны и гневливы; они отброшены от башни и не годятся для здания, трудно им жить с Богом. Если Бог и Господь наш, владычествующий над всем Своим творением, не помнит зла на исповедующих грехи свои, но умилостивляется, то пристало ли человеку; смертному и исполненному грехов, упорно гневаться на другого, словно он может спасти или погубить его? Я, ангел покаяния, убеждаю вас, склонных к этому; одумайтесь и обратитесь к покаянию – и Господь уврачует прежние ваши прегрешения, если очиститесь от этого бесовского зла, если же нет – будете преданы смерти.
Седьмая гора, – продолжал пастырь свои объяснения, – на которой растительность зеленая, цветущая и обильная, так что всякий скот и птицы небесные питаются ею, и она, будучи срываема, растет еще лучше, знаменует верующих, которые просты и добры, не враждуют между собою, но всегда радуются за рабов Божиих, исполнены духом дев, милосердны к любому человеку и плодами от трудов своих делятся со всяким немедленно и без колебания. Посему Господь, видя простоту и доброту их, благопоспешал трудам рук их и даровал успех во всяком деле. Я, ангел покаяния, убеждаю вас пребывать в таком расположении, и семя ваше не искоренится вовек. Господь одобрил вас и вписал в наше число, и все семя ваше будет обитать с Сыном Божиим, потому что вы от Духа Его.
Восьмая гора, со многими источниками, которые поили всякую тварь Божию, означает апостолов31 и учителей, которые проповедовали по всему миру, и свято и чисто учили слову Господню, и не склонялись к дурным желаниям, но постоянно пребывали в правде и истине, приняв Святого Духа. Посему они обитают с ангелами.
XXVI Камни с пятнами на девятой горе, пустынной и населенной вредоносными змеями, означают дьяконов, которые плохо проходили служение, расхищая блага вдов и сирот и, обогащаясь от своего служения. Если останутся в своем пороке, то они мертвы и нет в них никакой надежды жизни; если же обратятся и будут непорочно исполнять свое служение, то смогут жить.
А камни шероховатые означают тех, которые отреклись и не обратились к Господу, одичали и уподобились пустыне, не общаются с рабами Божиими, но, живя одиноко, губят свои души. Как виноградная лоза, оставленная без всякого ухода, пропадает, заглушается травами, со временем делается дикою и бесполезною для хозяина, так и эти люди, отчаясь в себе самих, одичали и стали бесполезны для своего Господа. Для них возможно покаяние, если отреклись они не от сердца; если же кто сделал это от сердца, не знаю, сможет ли он возродиться. Я не о настоящих днях – говорю, чтобы отрекшийся мог покаяться; невозможно обрести спасение тем, кто намерен отречься от своего Господа; но покаяние дается тем, кто отрекся в прошлом. Итак, кто намерен покаяться, пусть сделает это немедленно, прежде чем закончится строительство башни. Если же кто не поспешит, то будет предан смерти теми женщинами.
Камни короткие означают людей коварных и клеветников: они подобны змеям, которых ты видел на девятой горе. Ибо как яд змеи смертоносен для человека, так и слова таких людей губительны для других. Несовершенны они в своей вере по причине их образа действий. Впрочем, некоторые из них покаялись и спаслись. Равным образом прочие таковые получат спасение, если покаются; если же не покаются, то погибнут от тех женщин, силою и властью коих они обладают.
Деревья на десятой горе, которые служат кровом для скота, означают епископов и верующих страннолюбцев, которые всегда непритворно и радушно принимали в домах своих рабов Божиих; епископов, которые беспрестанно покровительствовали бедным и вдовствующим и жили всегда непорочно. Таким людям покровительствует сам Господь: они почтенны у Бога, и им место среди ангелов, если пребудут до конца в служении Господу.
Одиннадцатая гора, деревья на которой обильны разными плодами, означает верующих, пострадавших за имя Сына Божия, пострадавших с любовью и от всего сердца своего.
Я спросил:
– Почему же, господин, все деревья имеют плоды, но на некоторых плоды менее приятны?
– И это объясню тебе. Пострадавшие за имя Господне почтенны у Бога, и всем им отпущены грехи, потому что пострадали за имя Сына Божия. Но некоторые, будучи допущены ко властям и спрошены, не отреклись от Господа, но с готовностью пострадали, – они почтенны у Бога, и плод их превосходнее. А некоторые, охваченные страхами и смущением, колебание имели в своем сердце, проповедать ли Бога или отречься, и пострадали – их плоды хуже, потому что в сердце их был лукавый помысел раба отречься от своего господина. Смотрите вы, помышляющие так, чтобы эта мысль не утвердилась в ваших сердцах и чтобы не умереть вам для Бога. А вы, страдающие за имя Божие, должны прославлять Господа, что удостоил вас носить Его имя, ибо исцелятся все грехи ваши. Ужели вы не почитаете себя более других блаженными? Вы думаете, что совершили великое дело, если кто из вас пострадал? Но Господь дарует вам жизнь, и вы об этом не помышляете. Вас отягощали грехи ваши, и если бы не пострадали вы за имя Господне, то вы умерли бы для Бога за грехи свои. Это я говорю вам, сомневающимся, исповедать ли Бога или отречься. Исповедуйте, что вы имеете Господа, и, не отрекаясь, отдавайте себя в оковы. Если все народы наказывают рабов за отречение от своего хозяина, то что, думаете вы, сделает с вами Господь, имеющий власть над всеми? Итак, удалите из сердец своих такие помыслы, чтобы вовеки жить вам с Богом.
XXIX. Двенадцатая гора, белая, означает верующих, подобных младенцам, коим не всходила на сердце никакая злоба, которые не знают, что такое лукавство, но всегда пребывают в простоте. Такие люди, без сомнения, будут обитать в царстве Божием, потому что они ни в одном деле не преступили заповедей Божиих, но с простотою пребывали в том же расположении все дни своей жизни. Те, которые останутся как младенцы, не имеющие злобы, будут почетнее всех, о которых сказано выше: все младенцы славны у Господа и почитаются у Него первыми. Итак, блаженны вы, которые удалили от себя лукавство и облеклись в невинность, потому что вы первые будете жить с Богом.
После того как пастырь истолковал мне все горы, я сказал ему:
– Господин, теперь поведай о тех камнях, которые принесены с поля и заложены в башню вместо вынутых, а также о тех круглых камнях, которые вошли в здание башни, и о тех, которые доселе остаются круглыми.
XXX. – Слушай и об этом. Камни, которые были принесены с поля и заложены в здание башни вместо отвергнутых, – это суть отроги белой горы. Поскольку верующие с этой горы оказались невинными, то господин башни поместил их в здание башни, ибо знал, что, войдя в здание, они останутся белыми и ни один из них не почернеет. А если бы он приказал положить в здание башни камни и с прочих гор, то нужно было бы ему снова осматривать эту башню и очищать. Эти белые камни суть новообращенные, которые уверовали и уверуют, ибо они веруют от сердца. Блажен этот род, потому что невинен.
Слушай теперь и о круглых блестящих камнях. И они все от белой горы. Круглыми же они оказались потому, что богатство немного омрачило их, но они не отступили от Бога и ни единое слово хулы не сошло с языка их – только правда, добродетель и истина. Посему Господь, зная душу их и то, что они родились и остаются добрыми, повелел отсечь их богатства, но не совсем отнять их, чтобы из оставшегося они могли делать добро и жить с Богом, ибо и они из доброго рода. Посему их несколько отесали и положили в здание башни.
XXXI. А прочие камни, которые остались круглыми и были негодны для здания, еще не получили печати и возвращены на свое место, ибо оказались слишком круглыми. Должно лишить их благ настоящего века и суетного богатства – и тогда они будут годны в царстве Божием. Они должны войти в царство Божие, ибо Господь благословил этот род, и из него никто не погибнет; может быть, кто из них, искушенный злым дьяволом, и согрешит в чем-либо, но скоро вновь обратится к Господу своему
Я, ангел покаяния, почитаю счастливыми вас, которые невинны, как дети, потому что ваша участь благая и почтенная перед Богом. И всем, которые приняли печать Сына Божия, говорю: имейте простоту, не помните обид, не пребывайте в злобе, да не будет в душе кого-либо из вас горечи злопамятства; врачуйте и удаляйте от себя злые раздоры, чтобы господин стада пришел и возрадовался, найдя целыми овец своих. Если же какая овца будет потеряна пастырями или самих пастырей господин найдет дурными, что ответят ему? Ужели скажут, что они измучены стадом? Не поверят им, ибо не может пастырь потерпеть что от овец и еще более будет наказан за ложь свою. И я – пастырь и должен дать Всевышнему отчет за вас.
XXXII. Итак, позаботьтесь о себе, пока еще строится башня. Господь обитает в людях, любящих мир, ибо Он сам любит мир и далек от сварливых и развращенных злобою. Возвратите Ему дух целым, какой приняли от Него. Ибо если ты отдашь валяльщику одежду целую, то желаешь и получить ее обратно целою, а если валяльщик возвратит тебе ее изодранною, возьмешь ли ты ее? Не прогневаешься ли и не будешь ли бранить его, говоря: я дал тебе одежду целою, а ты изодрал ее, и теперь она из-за дыр, которые ты на ней сделал, стала непригодна. Разве не так будешь пенять ты валяльщику и скорбеть о своей одежде? Так что же, думаешь, сделает тебе Господь, который вручил тебе дух чистый, а ты повредил его и привел в негодность, так что он никак не может служить Господу? И за это Господь предаст тебя смерти. Так накажет Он всех тех, которых найдет упорно помнящими обиды. Не пренебрегайте Его милосердием, но лучше прославляйте Его за то, что Он, не в пример вам, столь терпим к вашим преступлениям. Покайтесь, ибо это полезно для вас.
XXXIII. Все, что описано выше, показал я, пастырь, ангел покаяния, ради покаяния. Я всегда говорил и теперь говорю рабам Божиим: если поверите и послушаетесь слов моих, будете поступать по ним и исправите пути ваши, то сможете спастись. Если же будете упорствовать в лукавстве и злопамятстве, ни один из таких грешников не будет жить с Богом: ибо все это мною наперед сказано вам. И после этих слов пастырь спросил меня:
– Все ли ты проведал у меня?
Я ответил, что все.
– Почему же ты не спросил меня, – сказал тогда он, – о камнях, положенных в здание, вид которых мы исправили?
– Забыл, господин.
– Выслушай и о них. Это те, до которых дошли теперь мои заповеди, и они от всего сердца покаялись, и Господь, видя, что покаяние их доброе и чистое и что пребудут они в Нем, повелел загладить прежние грехи их. Так грехи их изглажены, чтобы после они не были видны.
* * *
27 Сын Божий в этом видении выступает как существующий «от века», он не сотворен и в то же время как будто бы не единосущен Богу-Отцу.
28 Первый век – век существования первых ветхозаветных патриархов.
29 Чтобы попасть в царство Божие, ветхозаветные праведники тоже должны принять крещение. В Евангелии от Никодима, апокрифе, созданном в III в., рассказывается о сошествии Христа в ад, откуда он вывел ветхозаветных праведников, совершив над ними крестное знамение (то есть причислив к христианам).
30 В этом произведении крещение умерших совершают апостолы, уже однажды крещенные (умершие апостолы крестят мертвых, погружаясь вместе с ними в воду). По-видимому, проблема отношения ветхозаветных патриархов и пророков к христианству и царству Божию волновала умы верующих; они полагали, что те должны быть крещены хотя бы посмертно.
31 В «Пастыре», как и в посланиях апостола Павла, слово «апостолы» относится ко всем проповедникам учения Иисуса, а не только к его ученикам.
Подобие десятое
О покаянии и милостыне
I. После того как я написал эту книгу, тот ангел, который вручил меня пастырю, пришел в дом мой и сел на ложе, а справа от него стал пастырь.
Позвал ангел меня и сказал:
– Я поручил тебя и дом твой этому пастырю под его покровительство.
– Так, господин, – подтвердил я.
– Итак, если хочешь быть защищен от всякого бедствия и злополучия, иметь успех во всяком благом деле и слове и во всякой истинной добродетели, то поступай по тем заповедям, которые он дал тебе, и будешь господствовать над всякою неправдою. Ибо, если будешь соблюдать эти заповеди, покорятся тебе всякое пожелание и сладость этого века и будет сопровождать тебя удача во всяком добром деле. Почитай его достоинство и святость и скажи всем, что он в великой чести и славе у Бога и имеет великую власть и силу. Ему одному во всей вселенной вручена власть покаяния. Разве он не кажется тебе могущественным? Но вы пренебрегаете его достоинством и властью, которую он имеет над вами.
II. Я сказал:
– Спроси, господин, самого его, сделал ли я что дурное или оскорбил его чем-нибудь за то время, что он находится в доме моем.
– И я знаю, что ты не сделал и не сделаешь ничего дурного, потому я и говорю это тебе, чтобы ты всегда был таков. Ибо он предо мною хорошо засвидетельствовал о тебе. Скажи это и прочим, чтобы и они, если покаялись или намерены покаяться, чувствовали то же, что и ты, – и он засвидетельствует доброе о них предо мною, а я пред Господом.
– Господин, – ответил я, – я всякому человеку возвещу великие дела Божии и надеюсь, что все прежде согрешившие, услышав это, покаются, чтобы получить жизнь.
– Итак, совершай неуклонно это служение и впредь. Кто исполнит заповеди Его, будет иметь жизнь и великую честь у Господа. А кто не соблюдет Его заповедей, бежит от своей жизни, кто не чтит Его, теряет свою честь у Господа. Презирающие Его и не соблюдающие Его заповедей обрекают себя на смерть, и любой из них виновен в крови своей. Тебе же наказываю соблюдать эти заповеди – и получишь искупление всех грехов своих.
III. Я послал к тебе также и этих дев, чтобы они жили с тобою, ибо я видел, что они очень ласковы к тебе. Они станут тебе помощниками, чтобы усерднее ты мог соблюдать заповеди, ибо без этих дев невозможно соблюсти заповеди. Я вижу, что им приятно быть с тобою, и я прикажу, чтобы они вовсе не выходили из твоего дома. Ты только очисти дом свой: в чистом доме они живут охотно. Они сами чисты, непорочны и рачительны и весьма угодны Господу. Итак, если будет чист дом твой, они останутся с тобою. Если же чем осквернится дом твой, они совсем удалятся из него, ибо не любят никакой нечистоты.
– Я надеюсь угодить им, так что они охотно и безотлучно будут жить в доме моем. И как тот, которому ты передал меня, ни в чем на меня не жалуется, так и они не будут жаловаться.
Ангел сказал пастырю:
– Я вижу, что раб Божий хочет соблюдать эти заповеди и поместить дев в чистом жилище.
Произнеся это, он опять поручил меня пастырю и обратился к девам:
– Так как я вижу, что вам приятно жить в этом доме, то вручаю вам Герму и семью его с тем, чтобы вы не покидали этого дома.
И они с удовольствием вняли этим словам.
IV. Потом он сказал мне:
– Мужественно проходи это служение и поведай всякому человеку величие Божие – и будешь иметь благодать в своем служении. Всякий, кто исполнит эти заповеди, будет жить и будет блажен; а кто пренебрежет ими, не будет жить и будет несчастлив в своей жизни. Скажи всем, чтобы не переставали, кто может, благотворить, ибо благотворение полезно им. Говорю о том, что должно всякого человека вызволять из бедствия. Неимущий в ежедневной жизни терпит великое мучение и скорбь. Кто вырвет из нужды душу такого человека, тот обретет великую радость, ибо терпящий подобное бедствие испытывает страдания сродни заключенному в узах. Многие, не вынеся бедственного положения, причиняют себе смерть. Посему кто знает о бедствии такого человека и не избавляет его, тот совершает великий грех и принимает вину за кровь его. Итак, благотворите, сколько кто получил от Господа. Не медлите, пока не окончилось строительство башни, ибо ради вас приостановлено оно. Если не поспешите исправиться, будет достроена башня – и вы не попадете в нее.
После этих слов он встал с ложа и, взяв пастыря и дев, удалился, но обещал мне, что пастыря и дев отпустит обратно в дом мой.
Источник:
