...

Луг духовний. Лимонар або “Синайський патерик”

УкраїнськаРосійська

На пустельному березі священного Іордану знаходилася обитель св. Іллі. Сюди-то, перш за все, прийшов, захоплений духом подвижництва, Іоанн Мосх, і прожив тут близько десяти років, перебуваючи іноді на цілковитій самоті в довколишній печері. Це було в 568-79 роках. За царювання імператора Тиверія II-го (рр. 578-582) Іоанну довелося вирушити до Єгипту для служіння. У Єгипті відбувалися страшні смути, порушувані монофізитською єрессю. У той час патріархом Олександрії був Євлогій, попередник Іоанна Милостивого. Глибоко освічений Іоанн Мосх вирушив на допомогу для боротьби з єрессю. Наприкінці 6-го століття ми знаходимо блаженного Іоанна знову в Палестині, в обителі преп. Феодосія. Тут-то він і познайомився зі своїм знаменитим учнем Софронієм, майбутнім патр. Єрусалимським. Спільне прагнення до духовної досконалості з’єднало наставника й учня узами найтіснішої дружби. В обителі вони дізналися про великих подвижників і вирішили відвідати й інші знамениті обителі Сходу, щоб поговорити з досвідченими старцями. Всі свої враження вони записали для повчання прийдешніх століть. Їхня подорож тривала десятки років. Насамперед, вони обійшли палестинські обителі: преп. Герасима, “Веж”, Каламонську, св. Петра, обитель Євнухів, Євфимія Великого, монастирі на околицях Мертвого моря, обитель св. Сави та інші. Вклонившись св. місцям Єрусалима і Вифлеєма, вони зупинилися на деякий час у Новій Лаврі св. Сави, біля витоку Іордану з Галілейського озера. З Північної Палестини мандрівники вирушили до Антіохії та Кілікійських обителей. Близько 603 року вони відвідали Антіохію, Ліван, гору Росс, Селевкію, Егі, Тарс і Аназарв. Надалі, після виснажливої подорожі аравійською пустелею, вони досягли священної гори Синай. Провівши тут деякий час у подвигах молитви і богомислення, вони обійшли пустелі: Синайську, Фаран, Раїф. Зустрічаючись із великими старцями, вони збирали відомості про подвижників віддалених пустель. Нарешті, на березі Суецького перешийка, вони перейшли до Єгипту і близько 607 р. прибули до Олександрії. Відвідавши храми й обителі Олександрії та її околиць, подорожні вирішили відвідати гірські хребти Нільської долини, які були колискою чернецтва. У цих кам’янистих скитах, після смерті засновника чернецтва св. Антонія, почали селитися пустельники. З’явилися обителі на схід від Нілу і до самого Червоного моря і Синаю, а на захід до страшних пустель лівійських. Там-то і знаходилася славна Нітрійська пустеля. Обійшовши майже всі знамениті палестинські й сирійські обителі та Єгипет, вони скрізь придивлялися до подвижницького життя і з любов’ю його вивчали. Свої враження і зібрані відомості вони дбайливо записали в книгу, що отримала назву “Луг Духовний” (Лимонар або “Синайський патерик”).

1.Життя св. старця Іоанна, і про печеру “Сапсас”.

Жив один старець, на ім’я Іоанн, у пустелі авви Євсторгія. Архієпископ Єрусалимський св. Ілія хотів його поставити ігуменом монастиря, але старець відмовився, кажучи: “Я хочу вирушити на гору Синай для молитви”. Архієпископ наполягав, щоб він спершу став ігуменом, і потім уже вирушив. Старець не погодився, і архієпископ відпустив його, взявши обіцянку, що він прийме ігуменство після свого повернення. Попрощавшись, таким чином, з архієпископом, старець вирушив у дорогу, до гори Синай. Взяв із собою і свого учня. Але щойно він перейшов Іордан і пройшов не більше версти, як раптом відчув озноб і жар. Подальша подорож стала неможливою. Подорожні знайшли невелику печеру, і увійшли в неї, щоб заспокоїтися старцю. Хвороба настільки посилилася, що старець не міг уже рушити, і в печері довелося пробути три дні. Тоді старець уві сні почув голос когось, хто говорив йому:

– Скажи мені, старче, куди ти прагнеш?

На пустынном берегу священного Иордана находилась обитель св. Илии. Сюда-то, прежде всего, пришел, влекомый духом подвижничества, Иоанн Мосх, и прожил здесь около десяти лет, пребывая иногда в полном уединении в близлежащей пещере. Это было в 568–79 годах. В царствование императора Тиверия II-го (гг. 578–582) Иоанну пришлось отправиться в Египет для служения. В Египте происходили страшные смуты, возбуждаемые монофизитской ересью. В то время патриархом Александрии был Евлогий, предшественник Иоанна Милостивого. Глубоко образованный Иоанн Мосх отправился в помощь для борьбы с ересью. В конце 6-го века мы находим блаженного Иоанна снова в Палестине, в обители преп. Феодосия. Здесь-то он и познакомился со своим знаменитым учеником Софронием, будущим патр. Иерусалимским. Общее стремление к духовному совершенству соединило наставника и ученика узами теснейшей дружбы. В обители они узнали о великих подвижниках и решили посетить и другие знаменитые обители Востока, чтобы побеседовать с опытными старцами. Все свои впечатления они записали для назидания грядущих веков. Их путешествие продолжалось десятки лет. Прежде всего, они обошли палестинские обители: преп. Герасима, «Башен», Каламонскую, св. Петра, обитель Евнухов, Евфимия Великого, монастыри в окрестностях Мертвого моря, обитель св. Саввы и другие. Поклонившись св. местам Иерусалима и Вифлеема, они остановились на время в Новой Лавре св. Саввы, при истоке Иордана из Галилейского озера. Из Северной Палестины путешественники отправились в Антиохию и Киликийские обители. Около 603 года они посетили Антиохию, Ливан, гору Росс, Селевкию, Эги, Тарс и Аназарв. В дальнейшем, после утомительного путешествия по аравийской пустыне, они достигли священной горы Синай. Проведя здесь некоторое время в подвигах молитвы и богомыслия, они обошли пустыни: Синайскую, Фаран, Раиф. Встречаясь с великими старцами, они собирали сведения о подвижниках отдаленных пустынь. Наконец, на берегу Суэцкого перешейка, они перешли в Египет и около 607 г. прибыли в Александрию. Посетив храмы и обители Александрии и ее окрестностей, путники решили посетить горные хребты Нильской долины, которые являлись колыбелью иночества. В этих каменистых скитах, после смерти основателя иночества св. Антония, начали селиться отшельники. Появились обители к востоку от Нила и до самого Красного моря и Синая, а к западу до страшных пустынь ливийских. Там-то и находилась славная Нитрийская пустыня. Обойдя почти все знаменитые палестинские и сирийские обители и Египет, они везде присматриваясь к подвижнической жизни и с любовью ее изучая. Свои впечатления и собранные сведения они заботливо записали в книгу, получившую название «Луг Духовный» (Лимонарь или «Синайский патерик»).

  1. Жизнь св. старца Иоанна, и о пещере «Сапсас».

Жил один старец, по имени Иоанн, в пустыне аввы Евсторгия. Архиепископ Иерусалимский св. Илия хотел его поставить игуменом монастыря, но старец отказался, говоря: «Я хочу отправиться на гору Синай для молитвы». Архиепископ настаивал, чтобы он сперва сделался игуменом, и потом уже отправился. Старец не согласился, и архиепископ отпустил его, взявши обещание, что он примет игуменство по своем возвращении. Простившись, таким образом, с архиепископом, старец отправился в путь, к горе Синай. Взял с собой и своего ученика. Но только что он перешел Иордан и прошел не более версты, как вдруг почувствовал озноб и жар. Дальнейшее путешествие стало невозможно. Путники нашли небольшую пещеру, и вошли в нее, чтобы успокоиться старцу. Болезнь настолько усилилась, что старец не мог уже двинуться, и в пещере пришлось пробыть три дня. Тогда старец во сне услышал голос кого-то, говорящему ему:

– Скажи мне, старец, куда ты стремишься?