Божественна Літургія Іоанна Златоуста
Божественная Литургия иже во святых отца нашего Иоанна Златоустаго
Диакон: Благослови́, влады́ко.
Иерей: Благослове́но Ца́рство Отца́ и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Диакон: Ми́ром Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О свы́шнем ми́ре и спасе́нии душ на́ших, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О ми́ре всего́ мiра, благостоя́нии святы́х Бо́жиих церкве́й и соедине́нии всех, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О святе́м хра́ме сем и с ве́рою, благогове́нием и стра́хом Бо́жиим входя́щих в онь, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О Господи́не и отце́ на́шем Блаже́ннейшем Митрополи́те (имярек), (и о высокопреосвяще́ннейшем митрополи́те (или архиепи́скопе, или преосвяще́ннейшем епи́скопе (имярек)), честне́м пресви́терстве, во Христе́ диа́констве, о всем при́чте и лю́дех, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О Богохрани́мей стране́ на́шей, власте́х и во́инстве ея́, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О гра́де сем, (или о ве́си сей, или о святе́й оби́тели сей), вся́ком гра́де, стране́ и ве́рою живу́щих в ни́х, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О бла́горастворе́нии возду́хов, о изоби́лии плодо́в земны́х и вре́менех ми́рных, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О пла́вающих, путеше́ствующих, неду́гующих, стра́ждущих, плене́нных и о спасе́нии их, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О изба́витися нам от вся́кия ско́рби, гне́ва и ну́жды, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Пресвяту́ю, пречи́стую, преблагослове́нную, сла́вную Влады́чицу на́шу Богоро́дицу и Присноде́ву Мари́ю со все́ми святы́ми помяну́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.
Лик: Тебе́, Го́споди.
Священник глаголет молитву перваго антифона:
Го́споди Бо́же наш, Его́же держа́ва несказа́нна и сла́ва непостижи́ма, Его́же ми́лость безме́рна и человеколю́бие неизрече́нно. Сам, Влады́ко, по благоутро́бию Твоему́ при́зри на ны и на святы́й храм сей, и сотвори́ с на́ми и моля́щимися с на́ми, богатыя ми́лости Твоя́ и щедро́ты Твоя́.
Возглашение:
Я́ко подоба́ет Тебе́ вся́кая сла́ва, честь и поклоне́ние, Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
И поется первый антифон от певцев.
Диакон же поклонився уступает от места своего, и отшед стоит пред иконою Христовою, держа и орарь треми персты десныя руки.
По исполнении же антифона, пришед диакон, и став на обычном месте и поклонився, глаголет:
Па́ки и па́ки, ми́ром Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Пресвяту́ю, пречи́стую, преблагослове́нную, сла́вную Влады́чицу на́шу Богоро́дицу и Присноде́ву Мари́ю со все́ми святы́ми помяну́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.
Лик: Тебе́, Го́споди.
Молитва втораго антифона:
Го́споди Бо́же наш, спаси́ лю́ди Твоя́ и благослови́ достоя́ние Твое́, исполне́ние Це́ркве Твоея́ сохрани́, освяти́ лю́бящия благоле́пие до́му Твоего́. Ты те́х воспросла́ви Боже́ственною Твое́ю си́лою и не оста́ви нас, упова́ющих на Тя.
Возглашение:
Я́ко Твоя́ держа́ва и Твое́ есть Ца́рство и си́ла, и сла́ва, Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
И поется подобне от певцев вторый антифон. Диакон же подобне творит, якоже и в первей молитве.
Таже диакон: Па́ки и па́ки, ми́ром Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Пресвяту́ю, пречи́стую, преблагослове́нную, сла́вную Влады́чицу на́шу Богоро́дицу и Присноде́ву Мари́ю со все́ми святы́ми помяну́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.
Лик: Тебе́, Го́споди.
Молитва третияго антифона:
И́же о́бщия сия́ и согла́сныя дарова́вый нам моли́твы, и́же и двема́ или́ трем согласу́ющимся о и́мени Твое́м проше́ния пода́ти обеща́вый, Сам и ны́не раб Твои́х проше́ния к поле́зному испо́лни, подая́ нам и в настоя́щем ве́це позна́ние Твоея́ и́стины, и в бу́дущем живо́т ве́чный да́руя.
Возглашение:
Я́ко благ и человеколю́бец Бог еси́, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Зри. Зде отверзаются двери на малый вход.
Певаему же третиему антифону от певцев, или Блаженнам, аще есть неделя, егда приидут на Славу, священник и диакон, ставше пред святою трапезою, творят поклоны три. Таже прием священник святое Евангелие, дает диакону, и идут от десныя страны созади престола, и тако изшедше северною страною, предыдущим им лампадам, творят малый вход, и ставше на обычном месте, приклоняют оба главы.
Диакон: Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
И глаголет священник молитву входа тайно.
Молитва входа:
Влады́ко Го́споди Бо́же наш, уста́вивый на небесе́х чи́ны и во́инства А́нгел и Арха́нгел в служе́ние Твоея́ сла́вы, сотвори́ со вхо́дом нашим вхо́ду святы́х А́нгелов бы́ти, сослужа́щих нам, и сославосло́вящих Твою́ бла́гость. Я́ко подоба́ет Тебе́ вся́кая сла́ва, честь и поклоне́ние, Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Молитве же скончавшейся, глаголет диакон ко священнику, показуяй к востоку десницею, держа вкупе и орарь треми персты:
Благослови́, влады́ко, святы́й вход.
Священник благословляя, глаголет:
Благослове́н вход святы́х Твои́х, всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Посем диакон подает Евангелие священнику, и целует священник Евангелие. Исполньшуся же конечному тропарю, входит диакон посреде, и став пред иереем, возвышает мало руце и показуя святое Евангелие, глаголет велегласно:
Прему́дрость, про́сти.
Таже сотворив поклонение, входит во святый олтарь диакон и созади его священник. И диакон убо полагает святое Евангелие на святей трапезе. Певцы же поют:
Прииди́те, поклони́мся и припаде́м ко Христу́. Спаси́ ны, Сы́не Бо́жий, во святы́х ди́вен сый, пою́щия Ти, аллилу́иа. Единожды.
Аще же неделя:
Воскресы́й из ме́ртвых, пою́щия Ти, аллилу́иа. Единожды.
Таже обычныя тропари. Священник же глаголет молитву сию:
Молитва Трисвятаго пения:
Бо́же Святы́й, и́же во святы́х почива́яй, и́же трисвяты́м гла́сом от Серафи́мов воспева́емый и от Херуви́мов славосло́вимый, и от вся́кия Небе́сныя Си́лы покланя́емый, и́же от небытия́ во е́же бы́ти приведы́й вся́ческая, созда́вый челове́ка по о́бразу Твоему́ и по подо́бию, и вся́ким Твои́м дарова́нием украси́вый, дая́й прося́щему прему́дрость и ра́зум, и не презира́яй согреша́ющаго, но полага́яй на спасе́ние покая́ние, сподо́бивый нас, смире́нных и недосто́йных раб Твои́х, и в час сей ста́ти пред сла́вою свята́го Твоего́ же́ртвенника, и до́лжное Тебе́ поклоне́ние и славосло́вие приноси́ти. Сам, Влады́ко, приими́ и от уст нас, гре́шных, Трисвяту́ю песнь, и посети́ ны бла́гостию Твое́ю, прости́ нам вся́кое согреше́ние во́льное же и нево́льное, освяти́ на́ша ду́ши и телеса́, и даждь нам в преподо́бии служи́ти Тебе́ вся дни живота́ на́шего, моли́твами святы́я Богоро́дицы, и всех святы́х, от ве́ка Тебе́ благоугоди́вших.
Егда же певцы приидут в последний тропарь, глаголет диакон ко иерею, приклонь вкупе главу и орарь в руце держа треми персты:
Благослови́, влады́ко, вре́мя Трисвята́го.
Иерей же, зна́менуя его, глаголет:
Я́ко свят еси́, Бо́же наш, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно.
Скончавшуся же тропарю, приходит диакон близ святых дверей, и наводя орарем, первее убо ко иконе Христове глаголет: Го́споди, спаси́ благочести́выя.
Лик: Го́споди, спаси́ благочести́выя.
Диакон: И услы́ши ны.
Лик: И услы́ши ны.
Таже наводит, глаголя ко вне стоящим велегласно: И во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Певаему же Трисвятому, глаголют и сами, иерей же и диакон, Трисвятое, творяще вкупе и поклоны три пред святою трапезою.
Таже глаголет диакон ко иерею:
Повели́, влады́ко.
И отходят к Горнему месту; и священник отходя глаголет:
Благослове́н Гряды́й во и́мя Госпо́дне.
Диакон: Благослови́, влады́ко, Го́рний престо́л.
Иерей же: Благослове́н еси́ на престо́ле сла́вы Ца́рствия Твоего́, Седя́й на Херуви́мех, всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Зри. (Ведательно, яко священнику не подобает на Горнее место восходити, ниже седети на нем, но седети во стране Горняго престола, из южныя страны.)
По исполнении Трисвятаго, пришед пред святыя двери, диакон глаголет: Во́нмем.
Иере́й же возглашает: Мир всем.
И чтец глаголет: И ду́хови твоему́.
И паки диакон: Прему́дрость.
И чтец: прокимен, псалом Давидов.
Посем диакон: Прему́дрость.
И чтец надписание Апостола: Дея́ний святы́х Апо́стол чте́ние. Или: Собо́рнаго посла́ния Иа́ковля, или Петро́ва чте́ние. Или: К Ри́мляном, или к Кори́нфяном, или к Гала́том посла́ния свята́го Апо́стола Па́вла чте́ние.
И паки диакон: Во́нмем.
Апостолу же чтому, диакон, прием кадильницу и фимиам, приходит ко священнику, и прием благословение от него, кадит святую трапезу окрест, и олтарь весь, и священника.
Апостолу же исполньшуся, глаголет священник: Мир ти.
И чтец: И ду́хови твоему́.
Диакон: Прему́дрость.
И чтец: Аллилу́иа.
Священник же стоя пред святою трапезою, глаголет молитву сию.
Молитва прежде Евангелия:
Возсия́й в сердца́х на́ших, человеколю́бче Влады́ко, Твоего́ Богоразу́мия нетле́нный свет, и мы́сленныя на́ши отве́рзи о́чи, во Ева́нгельских Твои́х пропове́даний разуме́ние. Вложи́ в нас и страх блаже́нных Твои́х за́поведей, да плотски́я по́хоти вся попра́вше, духо́вное жи́тельство про́йдем, вся, я́же ко благоугожде́нию Твоему́, и му́дрствующе и де́юще. Ты бо еси́ просвеще́ние душ и теле́с на́ших, Христе́ Бо́же, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, со безнача́льным Твои́м Отце́м, и пресвяты́м и благи́м и животворя́щим Твои́м Ду́хом, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Диакон же, кадило отложив на обычное место, приходит ко священнику, и подклонив ему главу свою, держа орарь крайними персты и указуя на святое Евангелие, глаголет:
Благослови́, влады́ко, благовести́теля свята́го Апо́стола и Евангели́ста, имярек.
Священник, знаменуя его, глаголет:
Бог, моли́твами свята́го, сла́внаго, всехва́льнаго Апо́стола и Евангели́ста, имярек, да да́ст тебе́ глаго́л благовеству́ющему си́лою мно́гою, во исполне́ние Ева́нгелия возлю́бленнаго Сы́на Своего́, Го́спода на́шего Иису́са Христа́.
И подает ему святое Евангелие.
Диакон же рек: Ами́нь, и поклонився святому Евангелию, приемлет е, и изшед святыми дверьми, предходящим ему лампадам, приходит и стоит на амвоне, или на учиненном месте. Иерей же, стоя пред святою трапезою и зря к западу, возглашает:
Прему́дрость, про́сти, услы́шим свята́го Ева́нгелия.
Таже: Мир всем.
Людие: И ду́хови твоему́.
Диакон: От имярек свята́го Ева́нгелия чте́ние.
Лик: Сла́ва Тебе́, Го́споди, сла́ва Тебе́.
Священник: Во́нмем.
Аще же суть два диакона, то един да глаголет: Прему́дрость, про́сти. Таже и: Во́нмем.
И исполнившуся Евангелию, глаголет священник:
Мир ти́, благовеству́ющему.
Диакон: И ду́хови твоему́.
Лик: Сла́ва Тебе́, Го́споди, сла́ва Тебе́.
И отшед диакон даже до святых дверий, отдает святое Евангелие священнику и затворяются паки святыя двери.
Диакон, став на обычном месте, начинает сице:
Рцем вси́ от всея́ души́, и от всего́ помышле́ния на́шего рцем.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Го́споди Вседержи́телю, Бо́же оте́ц на́ших, мо́лим Ти ся, услы́ши и поми́луй.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Поми́луй нас, Бо́же, по вели́цей ми́лости Твое́й, мо́лим Ти ся, услы́ши и поми́луй.
Лик: Го́споди, поми́луй, трижды.
Еще́ мо́лимся о Господи́не и Отце́ на́шем Блаже́ннейшем Митрополи́те (имярек) (и о господи́не на́шем высокопреосвяще́ннейшем митрополите или архиепи́скопе, или преосвяще́ннейшем епи́скопе (имярек)), и о всей во Христе́ бра́тии на́шей.
Лик: Го́споди, поми́луй, трижды.
Еще́ мо́лимся о Богохрани́мей стране́ на́шей, власте́х и во́инстве ея́, да ти́хое и безмо́лвное житие́ поживе́м во вся́ком благоче́стии и чистоте́.
Лик: Го́споди, поми́луй, трижды.
Еще́ мо́лимся о бра́тиях на́ших, свяще́нницех, священномона́сех, и всем во Христе́ бра́тстве на́шем.
Лик: Го́споди, поми́луй, трижды.
Еще́ мо́лимся о блаже́нных и приснопа́мятных святе́йших патриа́рсех правосла́вных и созда́телех свята́го хра́ма сего́ (аще во обители: святы́я оби́тели сея́), и о всех пре́жде почи́вших отце́х и бра́тиях, зде лежа́щих и повсю́ду, правосла́вных.
Лик: Го́споди, поми́луй, трижды.
Еще́ мо́лимся о ми́лости, жи́зни, ми́ре, здра́вии, спасе́нии, посеще́нии, проще́нии и оставле́нии грехо́в рабо́в Бо́жиих, бра́тии свята́го хра́ма сего́ (аще во обители: святы́я оби́тели сея́).
Лик: Го́споди, поми́луй, трижды.
Еще́ мо́лимся о плодонося́щих и доброде́ющих во святе́м и всечестне́м хра́ме сем, тружда́ющихся, пою́щих и предстоя́щих лю́дех, ожида́ющих от Тебе́ вели́кия и бога́тыя ми́лости.
Лик: Го́споди, поми́луй, трижды.
Молитва прилежнаго моления:
Го́споди Бо́же наш, приле́жное сие́ моле́ние приими́ от Твои́х раб, и поми́луй нас по мно́жеству ми́лости Твоея́, и щедро́ты Твоя́ низпосли́ на ны и на вся лю́ди Твоя́, ча́ющыя от Тебе́ бога́тыя ми́лости.
Возглашение:
Я́ко ми́лостив и человеколю́бец Бог еси́, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Аще же будет о усопших приношение, диакон или священник глаголет ектению сию:
Поми́луй нас, Бо́же, по вели́цей ми́лости Твое́й, мо́лим Ти ся, услы́ши и поми́луй.
Лик: Го́споди, поми́луй, трижды.
Еще́ мо́лимся о упокое́нии душ усо́пших рабо́в Бо́жиих имярек, и о е́же прости́тися им вся́кому прегреше́нию, во́льному же и нево́льному.
Лик: Го́споди, поми́луй, трижды.
Я́ко да Госпо́дь Бог учини́т ду́ши их, иде́же пра́веднии упокоя́ются.
Лик: Го́споди, поми́луй, трижды.
Ми́лости Бо́жия, Ца́рства Небе́снаго и оставле́ния грехо́в их у Христа́, безсме́ртнаго Царя́ и Бо́га на́шего, про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
Диакон: Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Священник:
Бо́же духо́в, и вся́кия пло́ти, сме́рть попра́вый и диа́вола упраздни́вый, и живо́т мiру Твоему́ дарова́вый: Сам, Го́споди, поко́й ду́ши усо́пших раб Твои́х, имярек, в ме́сте све́тле, в ме́сте зла́чне, в ме́сте поко́йне, отню́дуже отбеже́ боле́знь, печа́ль и воздыха́ние. Вся́кое согреше́ние, соде́янное и́ми сло́вом, или́ де́лом, или́ помышле́нием, я́ко благи́й человеколю́бец Бог, прости́. Я́ко несть челове́к, и́же жив бу́дет и не согреши́т. Ты бо Еди́н кроме́ греха́, пра́вда Твоя́ пра́вда во ве́ки, и сло́во Твое́ и́стина.
Возглас:
Я́ко Ты еси́ воскресе́ние и живо́т и поко́й усо́пших раб Твои́х, имярек, Христе́ Бо́же наш, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, со безнача́льным Твои́м Отце́м, и пресвяты́м и благи́м и животворя́щим Твои́м Ду́хом, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Таже диакон: Помоли́теся, оглаше́ннии, Го́сподеви.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Ве́рнии, о оглаше́нных помо́лимся, да Госпо́дь поми́лует их.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Огласи́т их сло́вом и́стины.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Откры́ет им Ева́нгелие пра́вды.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Соедини́т их святе́й Свое́й собо́рней и апо́стольстей Це́ркви.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Спаси́, поми́луй, заступи́ и сохрани́ их, Бо́же, Твое́ю благода́тию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Оглаше́ннии, главы ва́ша Го́сподеви приклони́те.
Лик: Тебе́, Го́споди.
Молитва о оглашенных:
Го́споди Бо́же наш, и́же на высо́ких живы́й и на смире́нныя призира́яй, и́же спасе́ние ро́ду челове́ческому низпосла́вый, Единоро́днаго Сы́на Твоего́ и Бо́га, Го́спода на́шего Иису́са Христа́, при́зри на рабы Твоя́ оглаше́нныя, подкло́ньшия Тебе́ Своя́ выя, и сподо́би я́ во вре́мя благополу́чное ба́ни пакибытия́, оставле́ния грехо́в и оде́жди нетле́ния, соедини́ их святе́й Твое́й собо́рней и апо́стольстей Це́ркви, и сопричти́ их избра́нному Твоему́ ста́ду.
Возглашение:
Да и ти́и с на́ми сла́вят пречестно́е и великоле́пое и́мя Твое́, Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
И простирает антиминс священник.
Диакон глаголет:
Ели́цы оглаше́ннии, изыди́те.
Аще ли есть вторый диакон, возглашает и той:
Оглаше́ннии, изыди́те.
Таже паки первый:
Ели́цы оглаше́ннии, изыди́те.
Да никто от оглаше́нных, ели́цы ве́рнии, па́ки и па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Аще же един есть точию диакон или, аще иерей служит без диакона, тогда глаголет сице:
Ели́цы оглаше́ннии, изыди́те, оглаше́ннии изыди́те, ели́цы оглаше́ннии изыди́те. Да ни кто от оглаше́нных, ели́цы ве́рнии, па́ки и па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Диакон: Прему́дрость.
Молитва верных первая:
Благодари́м Тя, Го́споди Бо́же Сил, сподо́бившаго нас предста́ти и ны́не свято́му Твоему́ же́ртвеннику, и припа́сти ко щедро́там Твои́м о на́ших гресе́х и о людски́х неве́дениих. Приими́, Бо́же, моле́ние на́ше, сотвори́ ны досто́йны бы́ти, е́же приноси́ти Тебе́ моле́ния и мольбы́, и же́ртвы безкро́вныя о всех лю́дех Твои́х. И удовли́ нас, и́хже положи́л еси́ в слу́жбу Твою́ сию́, си́лою Ду́ха Твоего́ Свята́го, неосужде́нно и непреткнове́нно в чи́стем свиде́тельстве со́вести на́шея, призыва́ти Тя на вся́кое вре́мя и ме́сто. Да послу́шая нас, ми́лостив нам бу́деши, во мно́жестве Твоея́ бла́гости.
Возглашение:
Я́ко подоба́ет Тебе́ вся́кая сла́ва, честь и поклоне́ние, Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Диакон: Па́ки и па́ки, ми́ром Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Егда священник един служит, сия не глаголет:
О свы́шнем ми́ре и спасе́нии душ на́ших, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О ми́ре всего́ мiра, благостоя́нии святы́х Бо́жиих церкве́й и соедине́нии всех, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О святе́м хра́ме сем и с ве́рою, благогове́нием и стра́хом Бо́жиим входя́щих в онь, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О изба́витися нам от вся́кия ско́рби, гне́ва и ну́жды, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Диакон: Прему́дрость.
Входит диакон северными дверьми.
Молитва верных вторая:
Па́ки и мно́гажды Тебе́ припа́даем, Тебе́ мо́лимся, Благи́й и Человеколю́бче, я́ко да призре́в на моле́ние на́ше, очи́стиши на́ша ду́ши и телеса́ от вся́кия скве́рны пло́ти и ду́ха, и да́си нам непови́нное и неосужде́нное предстоя́ние свята́го Твоего́ же́ртвенника. Да́руй же Бо́же, и моля́щимся с на́ми преспе́яние жития́ и ве́ры и ра́зума духо́внаго. Да́ждь им всегда́ со стра́хом и любо́вию служа́щим Тебе́, непови́нно и неосужде́нно причасти́тися святы́х Твои́х Та́ин и Небе́снаго Твоего́ Ца́рствия сподо́битися.
Возглашение:
Я́ко да под держа́вою Твое́ю всегда́ храни́ми, Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
И отверзаются святыя двери.
Таже, Херувимстей песни певаемей, диакон, прием кадильницу и фимиам вложив, приходит ко священнику, и прием благословение от него, кадит святую трапезу окрест, и олтарь весь, и иконостас, таже священника, лики и люди, глаголет же и 50-й псалом, и тропари умилительныя, елико изволит.
Священник же глаголет тайно молитву сию:
Никто́же досто́ин от связа́вшихся плотски́ми похотьми́ и сластьми́ приходи́ти, или́ прибли́житися, или́ служи́ти Тебе́, Царю́ Сла́вы: е́же бо служи́ти Тебе́, вели́ко и стра́шно и саме́м Небе́сным Си́лам. Но оба́че неизрече́ннаго ра́ди и безме́рнаго Твоего́ человеколю́бия, непрело́жно и неизме́нно был еси́ Челове́к, и Архиере́й нам был еси́: и служе́бныя сея́ и безкро́вныя же́ртвы священноде́йствие пре́дал еси́ нам, я́ко Влады́ка всех. Ты бо еди́н, Го́споди Бо́же наш, влады́чествуеши небе́сными и земны́ми, и́же на престо́ле Херуви́мсте носи́мый, и́же Серафи́мов Госпо́дь, и Ца́рь Изра́илев, и́же Еди́н свят, и во святы́х почива́яй. Тя у́бо молю́, Еди́наго блага́го и благопослушли́ваго: при́зри на мя, гре́шнаго и непотре́бнаго раба́ Твоего́, и очи́сти мою́ ду́шу и се́рдце от со́вести лука́выя, и удовли́ мя, си́лою свята́го Твоего́ Ду́ха, облече́на благода́тию свяще́нства, предста́ти святе́й Твое́й сей трапе́зе, и священноде́йствовати Свято́е и Пречи́стое Твое́ Те́ло и Честну́ю Кровь. К Тебе́ бо прихожду́ прикло́нь мою́ вы́ю, и молю́ Ти ся, да не отврати́ши лица́ Твоего́ от мене́, ниже́ отри́неши мене́ от о́трок Твои́х, но сподо́би принесе́нным Тебе́ бы́ти, мно́ю гре́шным и недосто́йным рабо́м Твои́м, даро́м сим. Ты бо еси́ принося́й и приноси́мый, и прие́мляй и раздава́емый, Христе́ Бо́же наш, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, со безнача́льным Твои́м Отце́м, и Пресвяты́м, и Благи́м, и Животворя́щим Твои́м Ду́хом, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Исполньшимся же молитве и каждению, священник и диакон, ставше пред святою трапезою, глаголют Херувимскую песнь трижды, по коемждо же скончании, покланяются по единощи.
Священник: И́же Херуви́мы та́йно образу́юще и животворя́щей Тро́ице Трисвяту́ю песнь припева́юще, вся́кое ны́не жите́йское отложи́м попече́ние.
Диакон: Я́ко да Царя́ всех поды́мем, а́нгельскими неви́димо дориноси́ма чи́нми. Аллилу́иа, аллилу́иа, аллилу́иа.
Таже отходят в предложение, предходящу диакону, и кадит святая, в себе моляся:
Бо́же, очи́сти мя, гре́шнаго.
Диакон глаголет ко священнику:
Возми́, влады́ко.
И священник, взем возду́х, возлагает на левое рамо его, глаголя:
Возми́те ру́ки ва́ша во свя́тая и благослови́те Го́спода.
Таже святый дискос прием, поставляет на главу диакона, со всяким вниманием и благоговением, имеет же вкупе диакон и кадильницу на едином от перстов десныя руки. Сам же святый потир в руце приемлет, и исходят оба северною страною молящеся, предходящим им лампадам.
Диакон глаголет:
Господи́на и отца́ на́шего (имярек), Блаже́ннейшаго Митрополита Киевскаго и всея Украины, и о господи́на на́шего (высоко)преосвяще́ннейшего (имярек) митрополи́та (или архиепи́скопа, или епископа), да помяне́т Госпо́дь Бог во Ца́рствии Свое́м всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Таже священник:
Преосвяще́нныя митрополи́ты, архиепи́скопы и епи́скопы, и весь свяще́ннический и мона́шеский чин, бра́тию и прихо́жан свята́го хра́ма сего́, вас и всех правосла́вных христиа́н, да помяне́т Госпо́дь Бог во Ца́рствии Свое́м, всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Вшед же диакон внутрь святых дверий, стоит одесную, и хотящу священнику внити, глаголет к нему диакон:
Да помяне́т Госпо́дь Бог свяще́нство твое́ во Ца́рствии Свое́м.
И священник к нему:
Да помяне́т Госпо́дь Бог священнодиа́конство твое́ во Ца́рствии Свое́м, всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
И священник убо поставляет святый потир на святую трапезу. Святый же дискос взем со главы диакона, поставляет и той на святую трапезу, глаголя:
Благообра́зный Ио́сиф, с дре́ва снем Пречи́стое Те́ло Твое́, плащани́цею чи́стою обви́в, и благоуха́ньми во гро́бе но́ве покры́в, положи́.
Во гро́бе пло́тски, во а́де же с душе́ю я́ко Бог, в раи́ же с разбо́йником, и на престо́ле был еси́, Христе́, со Отце́м и Ду́хом, вся исполня́яй неопи́санный.
Я́ко живоно́сец, я́ко рая́ красне́йший, вои́стинну и черто́га вся́каго ца́рскаго показа́ся светле́йший, Христе́, гроб Твой, исто́чник на́шего воскресе́ния.
Таже покро́вцы убо взем от священнаго дискоса, и святаго потира, полагает на единой стране святыя трапезы. Возду́х же от диаконя рама взем, и покадив покрывает им святая, глаголя:
Благообра́зный Ио́сиф, с дре́ва снем Пречи́стое Те́ло Твое́, плащани́цею чи́стою обви́в, и благоуха́ньми во гро́бе но́ве покры́в, положи́.
И прием кадильницу от диаконовы руки, кадит Святая трижды, глаголя:
Ублажи́, Го́споди, благоволе́нием Твои́м Сио́на, и да сози́ждутся сте́ны Иерусали́мския. Тогда́ благоволи́ши же́ртву пра́вды, возноше́ние и всесожега́емая, тогда́ возложа́т на олта́рь Твой тельцы́.
И отдав кадильницу, приклонив главу, глаголет диакону:
Помяни́ мя, бра́те и сослужи́телю.
И диакон к нему:
Да помяне́т Госпо́дь Бог свяще́нство твое́ во Ца́рствии Свое́м.
Таже и диакон, поклонив и сам главу, держа вкупе и орарь треми персты десницы, глаголет ко священнику:
Помоли́ся о мне́, влады́ко святы́й.
И священник:
Дух Святы́й на́йдет на тя, и Си́ла Вы́шняго осени́т тя.
И диакон:
То́йже Дух соде́йствует нам вся дни живота́ на́шего.
И паки тойжде:
Помяни́ мя, влады́ко святы́й.
И священник:
Да помяне́т тя Госпо́дь Бог во Ца́рствии Свое́м, всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Диакон же, рек: Ами́нь, и целовав десницу священника, исходит северными дверьми, и став на обычном месте, глаголет:
Испо́лним моли́тву на́шу Го́сподеви.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О предложе́нных Честны́х Даре́х, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О святе́м хра́ме сем, и с ве́рою, благогове́нием и стра́хом Бо́жиим входя́щих в онь, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О изба́витися нам от вся́кия ско́рби, гне́ва и ну́жды, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Дне всего́ соверше́нна, свя́та, ми́рна и безгре́шна, у Го́спода про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
А́нгела ми́рна, ве́рна наста́вника, храни́теля душ и теле́с на́ших, у Го́спода про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
Проще́ния и оставле́ния грехо́в и прегреше́ний на́ших, у Го́спода про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
До́брых и поле́зных душа́м нашим, и ми́ра мiрови, у Го́спода про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
Про́чее вре́мя живота́ на́шего в ми́ре и покая́нии сконча́ти, у Го́спода про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
Христиа́нския кончи́ны живота́ на́шего, безболе́зненны, непосты́дны, ми́рны и до́браго отве́та на стра́шнем суди́щи Христо́ве про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
Пресвяту́ю, пречи́стую, преблагослове́нную, сла́вную Влады́чицу на́шу Богоро́дицу и Присноде́ву Мари́ю со все́ми святы́ми помяну́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.
Лик: Тебе́, Го́споди.
Молитва приношения, по поставлении Божественных даров на святей трапезе:
Го́споди Бо́же Вседержи́телю, Еди́не свя́те, прие́мляй же́ртву хвале́ния от призыва́ющих Тя всем се́рдцем. Приими́ и нас, гре́шных, моле́ния и принеси́ ко свято́му Твоему́ же́ртвеннику, и удовли́ нас приноси́ти Тебе́ да́ры же и же́ртвы духо́вныя о на́ших гресе́х и о людски́х неве́дениих, и сподо́би нас обрести́ благода́ть пред Тобо́ю, е́же бы́ти Тебе́ благоприя́тней же́ртве на́шей, и всели́тися Ду́ху благода́ти Твоея́ благо́му в нас, и на предлежа́щих Даре́х сих, и на всех лю́дех Твои́х.
Возглашение:
Щедро́тами Единоро́днаго Сы́на Твоего́, с Ни́мже благослове́н еси́, со Пресвяты́м и Благи́м и Животворя́щим Твои́м Ду́хом, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Иерей: Мир всем.
Лик: И ду́хови твоему́.
Диакон:
Возлю́бим друг дру́га, да единомы́слием испове́мы.
Лик: Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, / Тро́ицу единосу́щную / и неразде́льную.
И священник покланяется трижды, глаголя тайно:
Возлюблю́ Тя, Го́споди, кре́посте моя́, Госпо́дь утвержде́ние мое́ и прибе́жище мое́. Трижды.
И целует Святая сице, якоже суть покровены, первее верху святаго дискоса, таже верху святаго потира и край святыя трапезы пред собою. Аще же будут священников два или множае, то и они целуют святая вси и друг друга в рамена.
Настоятель же глаголет: Христо́с посреде́ нас. И отвещает целовавый: И есть, и бу́дет.
Такожде и диакони, аще будут два или три, целуют кийждо орарь свой, идеже Креста образ, и друг друга в рамена, тожде глаголюще, еже и священницы. Подобне же и диакон спокланяется, на немже стоит месте и целует орарь свой, идеже есть Креста образ, и тако возглашает:
Две́ри, две́ри, прему́дростию во́нмем.
Священник же воздвизает возду́х и держит над Святыми Дарми. Аще же инии будут священницы служащии, такожде воздвизают святый возду́х, и держат над Святыми Дарми, потрясающе, и глаголюще к себе, якоже и людие, исповедание веры:
Ве́рую во еди́наго Бо́га Отца́ Вседержи́теля, Творца́ не́бу и земли́, ви́димым же всем и неви́димым. И во еди́наго Го́спода Иису́са Христа́, Сы́на Бо́жия, Единоро́днаго, И́же от Отца́ рожде́ннаго пре́жде всех век. Све́та от Све́та, Бо́га и́стинна от Бо́га и́стинна, рожде́нна, несотворе́нна, единосу́щна Отцу́, И́мже вся бы́ша. Нас ра́ди челове́к и на́шего ра́ди спасе́ния сше́дшаго с небе́с и воплоти́вшагося от Ду́ха Свя́та и Мари́и Де́вы и вочелове́чшася. Распя́таго же за ны при Понти́йстем Пила́те, и страда́вша, и погребе́нна. И воскре́сшаго в тре́тий день по Писа́нием. И возше́дшаго на небеса́, и седя́ща одесну́ю Отца́. И па́ки гряду́щаго со сла́вою суди́ти живы́м и ме́ртвым, Его́же Ца́рствию не бу́дет конца́. И в Ду́ха Свята́го, Го́спода, Животворя́щаго, И́же от Отца́ исходя́щаго, И́же со Отце́м и Сы́ном спокланя́ема и ссла́вима, глаго́лавшаго проро́ки. Во еди́ну Святу́ю, Собо́рную и Апо́стольскую Це́рковь. Испове́дую еди́но креще́ние во оставле́ние грехо́в. Ча́ю воскресе́ния ме́ртвых, и жи́зни бу́дущаго ве́ка. Ами́нь.
Диакон: Ста́нем до́бре, ста́нем со стра́хом, во́нмем, свято́е возноше́ние в ми́ре приноси́ти.
Лик: Ми́лость ми́ра, / же́ртву хвале́ния.
И священник убо, взем возду́х от Святых, и целовав и́, полагает на едино место, глаголя: Благода́ть Го́спода: Диакон же, поклонився, входит во святый олтарь, и приим рипиду, веет Святая благоговейно. Аще же несть рипиды, творит сие со единем покровцем.
Возглашение:
Благода́ть Го́спода на́шего Иису́са Христа́, и любы́ Бо́га и Отца́, и прича́стие Свята́го Ду́ха, бу́ди со все́ми ва́ми.
Лик: И со ду́хом твои́м.
Священник: Горе́ име́им сердца́.
Лик: И́мамы ко Го́споду.
Священник: Благодари́м Го́спода.
Лик: Досто́йно и пра́ведно есть / покланя́тися Отцу́ и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, / Тро́ице единосу́щней и неразде́льней.
Священник же молится:
Досто́йно и пра́ведно Тя пе́ти, Тя благослови́ти, Тя хвали́ти, Тя благодари́ти, Тебе́ покланя́тися на вся́ком ме́сте влады́чествия Твоего́. Ты бо еси́ Бог неизрече́нен, недове́домь, неви́димь, непостижи́мь, при́сно сый, та́кожде сый, Ты и Единоро́дный Твой Сын, и Дух Твой Святы́й. Ты от небытия́ в бытие́ нас приве́л еси́, и отпа́дшия возста́вил еси́ па́ки, и не отступи́л еси́ вся творя́, до́ндеже нас на не́бо возве́л еси́, и Ца́рство Твое́ дарова́л еси́ бу́дущее. О сих всех благодари́м Тя и Единоро́днаго Твоего́ Сы́на, и Ду́ха Твоего́ Свята́го, о всех, и́хже ве́мы, и и́хже не ве́мы, явле́нных и нея́вленных благодея́ниих бы́вших на нас. Благодари́м Тя и о слу́жбе сей, ю́же от рук на́ших прия́ти изво́лил еси́. А́ще и предстоя́т Тебе́ ты́сящи Арха́нгелов и тмы А́нгелов, Херуви́ми и Серафи́ми шестокрила́тии, многоочи́тии, возвыша́щиися перна́тии.
Возглашение:
Побе́дную песнь пою́ще, вопию́ще, взыва́юще и глаго́люще.
Лик: Свят, свят, свят Госпо́дь Савао́ф, / испо́лнь не́бо и земля́ сла́вы Твоея́; / оса́нна в вы́шних, / благослове́н Гряды́й во и́мя Госпо́дне, / оса́нна в вы́шних.
И зде паки диакон, приим святую звездицу от святаго дискоса, творит креста образ верху его, и целовав ю́, полагает. Таже приходит, и станет на десней стране, и взем рипиду в руце, омахивает тихо со всяким вниманием и страхом, верху Святых Даров, яко не сести мухам, ни иному чесому таковому.
Священник молится:
С си́ми и мы блаже́нными Си́лами, Влады́ко человеколю́бче, вопие́м и глаго́лем: свят еси́ и пресвя́т, Ты и Единоро́дный Твой Сын, и Дух Твой Святы́й. Свят еси́ и пресвя́т, и великоле́пна сла́ва Твоя́, и́же мiр Твой та́ко возлюби́л еси́, я́коже Сы́на Твоего́ Единоро́днаго да́ти: да вся́к ве́руяй в Него́ не поги́бнет, но и́мать живо́т ве́чный. И́же прише́д, и все е́же о нас смотре́ние испо́лнив, в но́щь в ню́же предая́шеся, па́че же Сам Себе́ предая́ше за мiрски́й живо́т, прие́м хлеб во свя́тыя Своя́ и пречи́стыя и непорочныя ру́ки, благодари́в и благослови́в, освяти́в, преломи́в, даде́ святы́м Свои́м ученико́м и Апо́столом, рек:
Возглашение:
Приими́те, яди́те, сие́ есть Те́ло Мое́, е́же за вы ломи́мое во оставле́ние грехо́в.
Лик: Ами́нь.
Сему же глаголему, показует священнику диакон святый дискос, держа и орарь треми персты десницы. Подобне, и егда глаголет священник: Пи́йте от нея́ вси́: споказует диакон святый потир.
Священник тайно:
Подо́бне и ча́шу по ве́чери, глаго́ля:
Возглашение:
Пи́йте от нея́ вси, сия́ есть Кровь Моя́ Но́ваго Заве́та, я́же за вы и за мно́гия излива́емая, во оставле́ние грехо́в.
Лик: Ами́нь.
Священник молится:
Помина́юще у́бо спаси́тельную сию́ за́поведь, и вся я́же о нас бы́вшая: Крест, гроб, тридне́вное воскресе́ние, на небеса́ восхожде́ние, одесну́ю седе́ние, второ́е и сла́вное па́ки прише́ствие.
Возглашение:
Твоя́ от Твои́х, Тебе́ принося́ще, о всех и за вся.
Сему же глаголему, диакон, прелож руце крестообразне, и подъем святый дискос и святый потир, и поклонится умиленне.
Лик: Тебе́ пое́м, / Тебе́ благослови́м, / Тебе́ благодари́м, Го́споди, / и мо́лим Ти ся, Бо́же наш.
Священник же молится:
Еще́ прино́сим Ти слове́сную сию́ и безкро́вную слу́жбу, и про́сим, и мо́лим, и ми́ли ся де́ем, низпосли́ Ду́ха Твоего́ Свята́го на ны́, и на предлежа́щия Да́ры Сия́.
И диакон убо отлагает рипиду, и приходит близ ко иерею, и покланяются оба трижды пред святою трапезою, молящеся в себе и глаголюще:
Го́споди, и́же Пресвята́го Твоего́ Ду́ха в тре́тий час Апо́столом Твои́м низпосла́вый, Того́, Благи́й, не отыми́ от нас, но обнови́ нас, моля́щих Ти ся.
Диакон стих: Се́рдце чи́сто сози́жди во мне, Бо́же, и дух прав обнови́ во утро́бе мое́й.
Паки священник: Го́споди, и́же Пресвята́го Твоего́ Ду́ха:
Диакон стих: Не отве́ржи мене́ от лица́ Твоего́, и Ду́ха Твоего́ Свята́го не отыми́ от мене́.
И паки священник: Го́споди, и́же Пресвята́го Твоего́ Ду́ха:
Таже главу приклонив диакон, и показуя орарем святый хлеб, глаголет тихим гласом:
Благослови́, влады́ко, святы́й хлеб.
Священник же восклонився, знаменует святый хлеб, глаголя:
И сотвори́ у́бо хлеб сей Честно́е Те́ло Христа́ Твоего́.
Диакон: Ами́нь.
И паки диакон: Благослови́, влады́ко, святу́ю ча́шу.
И священник благословляя глаголет:
А е́же в ча́ши сей, Честну́ю Кровь Христа́ Твоего́.
Диакон: Ами́нь.
И паки диакон, показуя и обоя́ Святая, глаголет:
Благослови́, влады́ко, обоя́.
Священник же, благословляя обоя́ Святая, глаголет:
Преложи́в Ду́хом Твои́м Святы́м.
Диакон: Ами́нь, ами́нь, ами́нь.
И главу подклонив диакон священнику, глаголет:
Помяни́ мя, святы́й влады́ко, гре́шнаго.
Священник же глаголет:
Да помяне́т Тя Госпо́дь Бог во Ца́рствии Свое́м всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Диакон же рек: Ами́нь, преходит, на немже первее стояше месте.
Священник же молится:
Я́коже бы́ти причаща́ющимся во трезве́ние души́, во оставле́ние грехо́в, в приобще́ние Свята́го Твоего́ Ду́ха, во исполне́ние Ца́рствия Небе́снаго, в дерзнове́ние е́же к Тебе́, не в суд, или́ во осужде́ние.
Еще́ прино́сим Ти слове́сную сию́ слу́жбу, о и́же в ве́ре почи́вших, пра́отцех, отце́х, патриа́рсех, проро́цех, Апо́столех, пропове́дницех, евангели́стех, му́ченицех, испове́дницех, возде́ржницех, и о вся́ком ду́се пра́веднем в ве́ре сконча́вшемся.
И прием кадило, священник возглашает:
Изря́дно о Пресвяте́й, Пречи́стей, Преблагослове́нней, Сла́вней Влады́чице на́шей Богоро́дице и Присноде́ве Мари́и.
И кадит пред святою трапезою трижды. Диакон же кадит святую трапезу окрест и поминает яже хощет живыя и мертвыя.
Лик поет: Досто́йно есть я́ко вои́стинну / блажи́ти Тя, Богоро́дицу, / Присноблаже́нную и Пренепоро́чную / и Ма́терь Бо́га на́шего. / Честне́йшую Херуви́м / и сла́внейшую без сравне́ния Серафи́м, / без истле́ния Бо́га Сло́ва ро́ждшую, / су́щую Богоро́дицу Тя велича́ем.
Священник же молится:
О святе́м Иоа́нне Проро́це, Предте́чи и Крести́тели, о святы́х сла́вных и всехва́льных Апо́столех, о святе́м имярек, его́же и па́мять соверша́ем, и о всех святы́х Твои́х, и́хже моли́твами посети́ нас, Бо́же.
И помяни́ всех усо́пших о наде́жди воскре́сения жи́зни ве́чныя. И поминает, ихже хощет, усопших по именом.
И упоко́й их, иде́же присеща́ет свет лица́ Твоего́.
Еще́ мо́лим Тя, помяни́, Го́споди, вся́кое епи́скопство правосла́вных, пра́во пра́вящих сло́во Твоея́ и́стины, вся́кое пресви́терство, во Христе́ диа́конство и вся́кий свяще́ннический чин.
Еще́ прино́сим Ти слове́сную сию́ слу́жбу о вселе́нней, о святе́й, собо́рней и апо́стольстей Це́ркви, о и́же в чистоте́ и честне́м жи́тельстве пребыва́ющих, о Богохрани́мей стране́ на́шей, власте́х и во́инстве ея́. Да́ждь им, Го́споди, ми́рное правле́ние, да и мы в тишине́ их ти́хое и безмо́лвное житие́ поживе́м, во вся́ком благоче́стии и чистоте́.
И по пении стиха, священник возглашает:
В пе́рвых помяни́, Го́споди, господи́на и отца́ на́шего имярек, Блаже́ннейшаго Митрополита Киевскаго и всея Украины, и господи́на на́шего (высоко)преосвяще́ннейшаго имярек, митрополи́та (или архиепи́скопа, или епи́скопа, егоже есть область), и́хже да́руй святы́м Твои́м це́рквам, в ми́ре, це́лых, честны́х, здра́вых, долгоде́нствующих, пра́во пра́вящих сло́во Твоея́ и́стины.
И певцы поют: И всех, и вся.
Священник молится:
Помяни́ Го́споди град сей, в не́мже живе́м, (или весь сию́, в не́йже живе́м, или оби́тель сию́, в не́йже живе́м), и вся́кий град и страну́, и ве́рою живу́щих в них.
Помяни́, Го́споди, пла́вающих, путеше́ствующих, неду́гующих, стра́ждущих, плене́нных, и спасе́ние их.
Помяни́, Го́споди, плодонося́щих и добротворя́щих во святы́х Твои́х це́рквах, и помина́ющих убо́гия, и на вся ны ми́лости Твоя́ низпосли́.
И поминает по именам, ихже хощет, живых.
Возглашение:
И даждь нам еди́неми усты́ и еди́нем се́рдцем сла́вити и воспева́ти пречестно́е и великоле́пое и́мя Твое́, Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Священник, обращься ко дверем и благословляя, глаголет:
И да бу́дут ми́лости вели́каго Бо́га и Спа́са на́шего Иису́са Христа́ со все́ми ва́ми.
Лик: И со ду́хом твои́м.
Диакон, прием время от священника, исходит, и став на обычном месте, глаголет:
Вся святы́я помяну́вше, па́ки и па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О принесе́нных и освяще́нных Честны́х Даре́х, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Я́ко да человеколю́бец Бог наш, прие́м я́ во святы́й и пренебе́сный и мы́сленный Свой же́ртвенник, в воню́ благоуха́ния духо́внаго, возниспо́слет нам Боже́ственную благода́ть и дар Свята́го Ду́ха, помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
О изба́витися нам от вся́кия ско́рби, гне́ва и ну́жды, Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Дне всего́ соверше́нна, свя́та, ми́рна и безгре́шна, у Го́спода про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
А́нгела ми́рна, ве́рна наста́вника, храни́теля душ и теле́с на́ших, у Го́спода про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
Проще́ния и оставле́ния грехо́в и прегреше́ний на́ших, у Го́спода про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
До́брых и поле́зных душа́м нашим, и ми́ра мiрови, у Го́спода про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
Про́чее вре́мя живота́ на́шего в ми́ре и покая́нии сконча́ти, у Го́спода про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
Христиа́нския кончи́ны живота́ на́шего, безболе́знены, непосты́дны, ми́рны, и до́браго отве́та на стра́шнем суди́щи Христо́ве про́сим.
Лик: Пода́й, Го́споди.
Соедине́ние ве́ры и прича́стие Свята́го Ду́ха испроси́вше, са́ми себе́, и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.
Лик: Тебе́, Го́споди.
Священник же молится:
Тебе́ предлага́ем живо́т наш весь и наде́жду, Влады́ко человеколю́бче, и про́сим, и мо́лим, и ми́ли ся де́ем, сподо́би нас причасти́тися Небе́сных Твои́х и стра́шных Та́ин, сея́ Свяще́нныя и Духо́вныя Трапе́зы, с чи́стою со́вестию, во оставле́ние грехо́в, в проще́ние согреше́ний, во обще́ние Ду́ха Свята́го, в насле́дие Ца́рствия Небе́снаго, в дерзнове́ние е́же к Тебе́, не в суд или́ во осужде́ние.
Священник возглашает:
И сподо́би нас, Влады́ко, со дерзнове́нием, неосужде́нно сме́ти призыва́ти Тебе́, Небе́снаго Бо́га Отца́, и глаго́лати.
Людие: О́тче наш, И́же еси́ на небесе́х, да святи́тся и́мя Твое́, да прии́дет Ца́рствие Твое́, да бу́дет во́ля Твоя́, я́ко на небеси́ и на земли́. Хлеб наш насу́щный да́ждь нам днесь; и оста́ви нам до́лги на́ша, я́коже и мы оставля́ем должнико́м на́шим; и не введи́ нас во искуше́ние, но изба́ви нас от лука́ваго.
Священник:
Я́ко Твое́ есть Ца́рство, и си́ла, и сла́ва, Отца́, и Сы́на, и Свята́го Ду́ха, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Таже: Мир всем.
Лик: И ду́хови твоему́.
Диакон: Главы́ ва́ша Го́сподеви приклони́те.
Лик: Тебе́, Го́споди.
Священник молится:
Благодари́м Тя, Царю́ неви́димый, и́же неисче́тною Твое́ю си́лою вся соде́тельствовал еси́, и мно́жеством ми́лости Твоея́ от небытия́ в бытие́ вся приве́л еси́. Сам, Влады́ко, с небесе́ при́зри на подкло́ньшия Тебе́ главы́ своя́, не бо подклони́ша пло́ти и кро́ви, но Тебе́ стра́шному Бо́гу. Ты у́бо Влады́ко, предлежа́щая всем нам во благо́е изравня́й, по коего́ждо свое́й потре́бе: пла́вающим спла́вай, путеше́ствующим спутеше́ствуй, неду́гующия исцели́, Врачу́ душ и теле́с.
Возглашение:
Благода́тию, и щедро́тами, и человеколю́бием Единоро́днаго Сы́на Твоего́, с Ни́мже благослове́н еси́, со Пресвяты́м и Благи́м и Животворя́щим Твои́м Ду́хом, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Священник же молится:
Вонми́, Го́споди Иису́се Христе́ Бо́же наш, от свята́го жили́ща Твоего́, и от престо́ла сла́вы Ца́рствия Твоего́, и прииди́ во е́же освяти́ти нас, и́же горе́ со Отце́м седя́й, и зде нам неви́димо спребыва́яй. И сподо́би держа́вною Твое́ю руко́ю препода́ти нам Пречи́стое Те́ло Твое́ и Честну́ю Кровь, и на́ми всем лю́дем.
Сей молитве глаголемей, диакон, стояй пред святыми дверьми, опоясуется орарем крестовидно. Таже покланяется священник, подобне и диакон, на немже стоит месте, глаголюща тайно, трижды:
Бо́же, очи́сти мя, гре́шнаго, и поми́луй мя.
Егда же видит диакон священника простирающа руце, и прикасающася Святому Хлебу, во еже сотворити святое возношение, возглашает:
Во́нмем.
Священник же, вознося Святый Хлеб, возглашает:
Свята́я святы́м.
Лик: Еди́н свят, / еди́н Госпо́дь, / Иису́с Христо́с, / во сла́ву Бо́га Отца́. / Ами́нь.
И поют лицы киноник дне, или святаго. Диакон же входит во святый олтарь, и став одесную священника, глаголет:
Раздроби́, влады́ко, Святы́й Хлеб.
Священник же, раздробляя и́ на четыре части, со вниманием и благоговением глаголет:
Раздробля́ется и разделя́ется А́гнец Бо́жий, раздробля́емый и неразделя́емый, всегда́ ядо́мый и никогда́же иждива́емый, но причаща́ющияся освяща́яй.
О раздроблении Святаго Агнца:
Подобает тебе ведати, о иерее, яко раздробляя Святый Агнец, полагай части крестным знамением долу ко святому дискосу, закланием же горе́, якоже прежде, егда закалашеся. ИИСУС убо полагай на вышней стране святаго дискоса, яже есть на востоце. ХРИСТОС же, от долу, еже есть на западе, а еже НИ, от северныя страны, КА же, с полуденныя страны, якоже зде изобразися. ИИСУС, убо часть взем, исполняй святую Чашу. ХРИСТОС же, часть, раздробляй священником и диаконом. Тыя же две части святыя, еже НИ, и еже КА, причастником да раздробляеши на части малыя, елико будет довольно по разсмотрению твоему. А от части Пресвятыя Богородицы, или девятих Чинов святых, или иных елико во святем дискосе суть, никакоже кого да причастиши, точию от двою частию, оставшею Святаго Агнца, да причащаеши. К томуже тебе ведомо будет и о сем, яко егда растворяеши святым укропцем Божественную Кровь Владычню, тогда да вливаеши с разсмотрением, елико быти довольно всем хотящим причаститися. Такожде и от вина и воды, егда прободаеши Святый Агнец, тогда да вливаеши толико, елико быти довольно всем: последи же никакоже что да вливаеши, но точию от растворения единою, еже на Свята́я святы́м, и тако причащай всех от сих.
Диакон же, показуя орарем святый потир, глаголет:
Испо́лни, влады́ко, святы́й поти́р.
Священник же взем горе́ лежащую частицу, яже ИИСУС, творит с нею крест верху святаго потира, глаголя:
Исполне́ние Ду́ха Свята́го.
И тако влагает во святый потир.
Диакон: Ами́нь.
И приемля теплоту, глаголет ко священнику:
Благослови́, влады́ко, теплоту́.
Священник же благословляет, глаголя:
Благослове́нна теплота́ святы́х Твои́х всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
И диакон вливает, елико довольно, крестообразно внутрь святаго потира, глаголя:
Теплота́ ве́ры испо́лнь Ду́ха Свята́го. Ами́нь.
И отставив теплоту, стоит мало подале.
Священник же глаголет:
Диа́коне, приступи́.
И пришед диакон творит поклон благоговейно, прося прощения. Священник же, держа Святый Хлеб, дает диакону. И целовав диакон подающую ему руку, приемлет Святый Хлеб, глаголя:
Препода́ждь ми, влады́ко, Честно́е и Свято́е Те́ло Го́спода и Бо́га и Спа́са на́шего Иису́са Христа́.
Священник же глаголет:
Имярек, священнодиа́кону, преподае́тся честно́е и свято́е и пречи́стое Те́ло Го́спода и Бо́га и Спа́са на́шего Иису́са Христа́, во оставле́ние грехо́в его́ и в жизнь ве́чную.
И отходит созади святыя трапезы, приклонив главу, и молится, яко и священник, глаголя:
Ве́рую, Го́споди, и испове́дую, я́ко Ты еси́ вои́стинну Христо́с, Сын Бо́га жива́го, прише́дый в мир гре́шныя спасти́, от ни́хже пе́рвый есмь аз. Еще́ ве́рую, я́ко сие́ есть са́мое пречи́стое Те́ло Твое́, и сия́ есть са́мая честна́я Кровь Твоя́. Молю́ся у́бо Тебе́: поми́луй мя и прости́ ми прегреше́ния моя́, во́льная и нево́льная, я́же сло́вом, я́же де́лом, я́же ве́дением и неве́дением, и сподо́би мя неосужде́нно причастити́ся пречи́стых Твои́х Та́инств, во оставле́ние грехо́в и в жизнь ве́чную. Ами́нь.
Се приступа́ю к Боже́ственному Причаще́нию. Соде́телю, да не опали́ши мя приобще́нием: Огнь бо еси́, недосто́йныя попаля́яй. Но у́бо очи́сти мя от вся́кия скве́рны.
Ве́чери Твоея́ та́йныя днесь, Сы́не Бо́жий, / прича́стника мя приими́; / не бо враго́м Твои́м та́йну пове́м, ни лобза́ния Ти дам, я́ко Иу́да, / но я́ко разбо́йник испове́даю Тя: / помяни́ мя, Го́споди, во Ца́рствии Твое́м.
Боготворя́щую Кровь ужасни́ся челове́че, зря, Огнь бо есть, недосто́йныя попаля́яй. Боже́ственное Те́ло и обожа́ет мя и пита́ет: Обожа́ет дух, ум же пита́ет стра́нно.
Таже тропари:
Услади́л мя еси́ любо́вию, Христе́, / и измени́л мя еси́ Боже́ственным Твои́м раче́нием; / но попали́ огне́м невеще́ственным грехи́ моя́, / и насы́титися е́же в Тебе́ наслажде́ния сподо́би: / да лику́я возвелича́ю, Бла́же, два прише́ствия Твоя́.
Во све́тлостех Святы́х Твои́х ка́ко вни́ду, недосто́йный? / А́ще бо дерзну́ совни́ти в черто́г, оде́жда мя облича́ет, я́ко несть бра́чна, / и свя́зан изве́ржен бу́ду от А́нгелов. / Очи́сти, Го́споди, скве́рну души́ моея́, / и спаси́ мя, я́ко Человеколю́бец.
Таже молитву:
Влады́ко Человеколю́бче, Го́споди Иису́се Христе́ Бо́же мой, да не в суд ми бу́дут Свята́я сия, за е́же недосто́йну ми бы́ти: но во очище́ние и освяще́ние души́ же и те́ла, и во обруче́ние бу́дущия жи́зни и Ца́рствия. Мне же, еже прилепля́тися Бо́гу, бла́го есть, полага́ти во Го́споде упова́ние спасе́ния моего́.
И паки: Ве́чери Твоея́ та́йныя днесь, Сы́не Бо́жий, / прича́стника мя приими́; / не бо враго́м Твои́м та́йну пове́м, / ни лобза́ния Ти дам, я́ко Иу́да, / но я́ко разбо́йник испове́даю Тя: / помяни́ мя, Го́споди, во Ца́рствии Твое́м.
Подобне взем и священник едину частицу Святаго Хлеба, глаголет:
Честно́е и пресвято́е Те́ло Го́спода и Бо́га и Спа́са на́шего Иису́са Христа́ преподае́тся мне, имярек, свяще́ннику, во оставле́ние грехо́в мои́х и в жизнь ве́чную.
И приклонив главу молится, глаголя:
Ве́рую, Го́споди, и испове́дую, я́ко Ты еси́ вои́стинну Христо́с, Сын Бо́га жива́го, прише́дый в мир гре́шныя спасти́, от ни́хже пе́рвый есмь аз. Еще́ ве́рую, я́ко сие́ есть са́мое пречи́стое Те́ло Твое́, и сия́ есть са́мая честна́я Кровь Твоя́. Молю́ся у́бо Тебе́: поми́луй мя и прости́ ми прегреше́ния моя́, во́льная и нево́льная, я́же сло́вом, я́же де́лом, я́же ве́дением и неве́дением, и сподо́би мя неосужде́нно причастити́ся пречи́стых Твои́х Та́инств, во оставле́ние грехо́в и в жизнь ве́чную. Ами́нь.
Таже: Ве́чери Твоея́ та́йныя днесь, Сы́не Бо́жий, / прича́стника мя приими́; / не бо враго́м Твои́м та́йну пове́м, ни лобза́ния Ти дам, я́ко Иу́да, / но я́ко разбо́йник испове́даю Тя: / помяни́ мя, Го́споди, во Ца́рствии Твое́м.
Да не в суд или́ во осужде́ние бу́дет мне причаще́ние Святы́х Твои́х Та́ин, Го́споди, но во исцеле́ние души́ и те́ла.
И тако причащаются в руках держимаго со страхом и всяцем утверждением. Таже священник восклонься приемлет обема рукама с покровцем святый потир и причащается трижды из него, глаголя:
Честны́я и святы́я Кро́ве Го́спода и Бо́га и Спа́са на́шего Иису́са Христа́, причаща́юся аз, раб Бо́жий, свяще́нник имярек, во оставле́ние грехо́в мои́х и в жизнь ве́чную. Ами́нь.
И тако свои устне и край священнаго потира в руку держимым платом отер, глаголет:
Се прикосну́ся устна́м мои́м, и оты́мет беззако́ния моя́, и грехи́ моя́ очи́стит.
Таже призывает диакона, глаголя:
Диа́коне, приступи́.
И диакон приходит и покланяется единою, глаголя:
Се прихожду́ к безсме́ртному Царю́ и Бо́гу на́шему. И: Препода́ждь ми, влады́ко, честну́ю и святу́ю Кровь Го́спода и Бо́га и Спа́са на́шего Иису́са Христа́.
И священник глаголет:
Причаща́ется раб Бо́жий, диа́кон имярек, честны́я и святы́я Кро́ве Го́спода и Бо́га и Спа́са на́шего Иису́са Христа́, во оставле́ние грехо́в свои́х и в жизнь ве́чную.
Причастившуся же диакону, глаголет священник:
Се прикосну́ся устна́м твои́м, и оты́мет беззако́ния твоя́, и грехи́ твоя́ очи́стит.
Зри. Подобает ведати, яко аще суть хотящии причащатися святых таин, раздробляет священник две части Святаго Агнца оставшия, еже НИ, и еже КА, на малыя частицы, яко быти всем причастником довольно, и тако влагает их во святую чашу.
И покрывает святый потир покровцем, подобне и на святый дискос возлагает звездицу и покровцы. Таже глаголет молитву:
Благодари́м Тя, Влады́ко человеколю́бче, Благоде́телю душ на́ших, я́ко и в настоя́щий день сподо́бил еси́ нас небе́сных Твои́х и безсме́ртных Та́инств. Испра́ви наш путь, утверди́ ны во стра́се Твое́м вся, соблюди́ наш живо́т, утверди́ на́ша стопы́, моли́твами и моле́ньми сла́вныя Богоро́дицы и Присноде́вы Мари́и, и всех святы́х Твои́х.
И тако отверзаются двери святаго олтаря. И диакон, поклонився единою, приемлет потир с благоговением, и приходит во двери, и вознося святый потир, показует и́ людем, глаголя:
Со стра́хом Бо́жиим и ве́рою приступи́те.
Лик: Благослове́н Гряды́й во и́мя Госпо́дне, Бог Госпо́дь и яви́ся нам.
Таже приступают хотящии причащатися. И идут един по единому, и покланяются со всяцем умилением и страхом, согбенне руце к персем имуще, таже приемлет кийждо Божественныя Тайны.
Священник же, причащая его, глаголет:
Причаща́ется раб Бо́жий, имярек, честна́го и свята́го Те́ла и Кро́ве Го́спода и Бо́га и Спа́са на́шего Иису́са Христа́, во оставле́ние грехо́в свои́х и в жизнь ве́чную.
И диакон отирает ему устне платом. И целует причастивыйся святую чашу, и поклонився отходит.
И тако причащаются вси.
По причащении же, входит иерей во святый олтарь, и поставляет Святая на святем престоле.
Тогда прием диакон святый дискос верху святаго потира и глаголя воскресныя песни сия:
Воскресе́ние Христо́во ви́девше, / поклони́мся Свято́му Го́споду Иису́су, / еди́ному безгре́шному, / Кресту́ Твоему́ покланя́емся, Христе́, / и свято́е Воскресе́ние Твое́ пое́м и сла́вим: / Ты бо еси́ Бог наш, / ра́зве Тебе́ ино́го не зна́ем, / и́мя Твое́ имену́ем. / Прииди́те вси ве́рнии, / поклони́мся Свято́му Христо́ву Воскресе́нию: / се бо прии́де Кресто́м ра́дость всему́ ми́ру. / Всегда́ благословя́ще Го́спода, / пое́м Воскресе́ние Его́: / распя́тие бо претерпе́в, / сме́ртию смерть разруши́.
Свети́ся, свети́ся, / но́вый Иерусали́ме: / сла́ва бо Госпо́дня / на тебе́ возсия́. / Лику́й ны́не / и весели́ся, Сио́не. / Ты же, Чи́стая, красу́йся, Богоро́дице, / о воста́нии Рождества́ Твоего́.
О Па́сха ве́лия и свяще́ннейшая, Христе́! / О му́дросте, и Сло́ве Бо́жий, и си́ло! / Подава́й нам и́стее Тебе́ причаща́тися, / в невече́рнем дни Ца́рствия Твоего́.
Отирает святою гу́бою зело добре, со вниманием и благоговением, глаголя словеса сия:
Отмы́й, Го́споди, грехи́ помина́вшихся зде́ Кро́вию Твое́ю Честно́ю, моли́твами святы́х Твои́х.
Священник же благословляет люди, возглашая:
Спаси́, Бо́же, лю́ди Твоя́, и благослови́ достоя́ние Твое́.
Лик же поет: Ви́дехом свет и́стинный, / прия́хом Ду́ха Небе́снаго, / обрето́хом ве́ру и́стинную, / неразде́льней Тро́ице покланя́емся, / Та бо нас спасла́ есть.
И обращается священник ко святей трапезе и кадит трижды, глаголя в себе:
Вознеси́ся на Небеса́, Бо́же, и по всей земли́ сла́ва Твоя́.
Таже взем священник святый дискос, возлагает на главу диакона, и диакон прием и́ со благоговением, зря вне к дверем, ничтоже глаголя, отходит в предложение и поставляет и́. Священник же, поклонився, и прием святый потир, и обращся ко дверем, зря на люди, глаголет тайно:
Благослове́н Бог наш:
И возгласно:
Всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
И отходит ко святому предложению и поставляет тамо Святая.
Лик: Ами́нь.
Да испо́лнятся уста́ на́ша / хвале́ния Твоего́ Го́споди, / я́ко да пое́м сла́ву Твою́, / я́ко сподо́бил еси́ нас причасти́тися / Святы́м Твои́м, Боже́ственным, безсме́ртным и животворя́щим Та́йнам, / соблюди́ нас во Твое́й святы́ни / весь день поуча́тися пра́вде Твое́й. / Аллилу́иа, аллилу́иа, аллилу́иа.
И изшед диакон северною дверию, и став на обычном месте, глаголет:
Про́сти прии́мше Боже́ственных, святы́х, пречи́стых, безсме́ртных, небе́сных и животворя́щих, стра́шных Христо́вых Та́ин, досто́йно благодари́м Го́спода.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Заступи́, спаси́, поми́луй и сохрани́ нас, Бо́же, Твое́ю благода́тию.
Лик: Го́споди, поми́луй.
День весь соверше́н, свят, ми́рен и безгре́шен испроси́вше, са́ми себе́ и друг дру́га, и весь живо́т наш Христу́ Бо́гу предади́м.
Лик: Тебе́, Го́споди.
Иерей глаголет молитву:
Благодари́м Тя, Влады́ко человеколю́бче, Благоде́телю душ на́ших, я́ко и в настоя́щий день сподо́бил еси́ нас небе́сных Твои́х и безсме́ртных Та́инств. Испра́ви наш путь, утверди́ ны во стра́се Твое́м вся, соблюди́ наш живо́т, утверди́ на́ша стопы́, моли́твами и моле́ньми сла́вныя Богоро́дицы и Присноде́вы Мари́и, и всех святы́х Твои́х.
Иерей же, согнув антиминс и прямо держа Евангелие, творит над ним крест.
Возглашает:
Я́ко Ты еси́ освяще́ние на́ше, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Иерей: С ми́ром изы́дем.
Лик: О и́мени Госпо́дни.
Диакон: Го́споду помо́лимся.
Лик: Го́споди, поми́луй.
Молитва заамвонная возгласно:
Благословля́яй благословя́щия Тя, Го́споди, и освяща́яй на Тя упова́ющия, спаси́ лю́ди Твоя́ и благослови́ достоя́ние Твое́, исполне́ние Це́ркве Твоея́ сохрани́, освяти́ лю́бящия благоле́пие до́му Твоего́: Ты тех возпросла́ви Боже́ственною Твое́ю си́лою, и не оста́ви нас, упова́ющих на Тя. Мир мiрови Твоему́ да́руй, це́рквам Твои́м, свяще́нником, во́инству и всем лю́дем Твои́м. Я́ко вся́кое дая́ние бла́го, и всяк дар соверше́н свы́ше есть, сходя́й от Тебе́ Отца́ све́тов, и Тебе́ сла́ву, и благодаре́ние, и поклоне́ние возсыла́ем, Отцу́, и Сы́ну, и Свято́му Ду́ху, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Молитве же глаголемей, диакон стоит на десней стране пред образом Владыки Христа, держа орарь свой, главу приклонь, до совершения молитвы. Сей же скончавшейся, священник убо входит святыми дверьми, и отшед в предложение, глаголет настоящую молитву:
Молитва, глаголемая внегда потребити Святая:
Исполне́ние зако́на и проро́ков Сам сый Христе́ Бо́же наш, испо́лнивый все оте́ческое смотре́ние, испо́лни ра́дости и весе́лия сердца́ на́ша, всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Таже: Бу́ди и́мя Госпо́дне: трижды.
И псалом 33: Благословлю́ Го́спода:
Зри. Диакон же, вшед северною страною, потребляет Святая со страхом, и со всяким утверждением.
Священник же изшед, дает людем антидор. По скончании же псалма, и раздаянии антидора, глаголет:
Благослове́ние Госпо́дне на ва́с, Того́ благода́тию и человеколю́бием, всегда́, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в.
Лик: Ами́нь.
Священник: Сла́ва Тебе́, Христе́ Бо́же, упова́ние на́ше, сла́ва Тебе́.
Лик: Сла́ва, и ны́не: Го́споди, поми́луй, трижды. Благослови́.
Священник глаголет отпуст. Аще убо есть неделя:
Воскресы́й из ме́ртвых:
Аще ли же ни:
Христо́с, и́стинный Бог наш, моли́твами Пречи́стыя Своея́ Ма́тере (и прочая), и́же во святы́х отца́ на́шего Иоа́нна, архиепи́скопа Константи́на гра́да, Златоу́стаго, и (святаго имярек, егоже есть храм и его же есть день), и всех святы́х, поми́лует и спасе́т нас, я́ко благ и человеколю́бец.
Лик многолетствует Священноначальника.
Священник же, вшед во святый олтарь, глаголет благодарственныя молитвы (стр. 93).
Таже Ны́не отпуща́еши: Трисвятое. И по О́тче наш:
Отпустительный тропарь, глас 8:
Уст твои́х, я́коже све́тлость огня́, / возсия́вши благода́ть, вселе́нную просвети́; / не сребролю́бия ми́рови сокро́вища сниска́, / высоту́ нам смиренному́дрия показа́, / но твои́ми словесы́ наказу́я, о́тче Иоа́нне Златоу́сте, / моли́ Сло́ва Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.
Слава, кондак, глас 6. Подобен: Е́же о нас:
От Небе́с прия́л еси́ Боже́ственную благода́ть, / и твои́ми устна́ми вся учи́ши / покланя́тися в Тро́ице Еди́ному Бо́гу, / Иоа́нне Златоу́сте всеблаже́нне, преподо́бне, досто́йно хва́лим тя: / еси́ бо наста́вник, я́ко Боже́ственная явля́я.
И ныне, Богородичен:
Предста́тельство христиа́н непосты́дное, / хода́тайство ко Творцу́ непрело́жное, / не пре́зри гре́шных моле́ний гла́сы, / но предвари́, я́ко Блага́я, на по́мощь нас, ве́рно зову́щих Ти: / ускори́ на моли́тву и потщи́ся на умоле́ние, / предста́тельствующи при́сно, Богоро́дице, чту́щих Тя.
Или, аще хощеши, рцы и дню тропарь.
Го́споди, поми́луй, 12. Честне́йшую: Сла́ва, и ны́не:
И творит отпуст, и совлачится священныя одежды.
Потребившу же диакону Святая со всяцем опасением, яко ничему от зело дробнейших пасти крупиц, или остатися, налияв во святую чашу от вина и воды, и потребив, и сопрятав губою всю мокроту́, таже слагает святыя сосуды вкупе, и обвязав их, полагает на обычнем месте, глаголя: Ны́не отпуща́еши: и прочая, якоже и священник. И омывает руки на обычнем месте, и поклонившеся вкупе со священником, творят отпуст, и благодаряще Бога о всех, исходят.
Конец Божественныя Литургии святаго Иоанна Златоустаго.
Молитвы по святем причащении
Егда получиши добраго причащения животворящих Таинственных Дарований, воспой абие, благодари вельми, и сия тепле от души Богу глаголи:
Сла́ва Тебе́, Бо́же. Сла́ва Тебе́, Бо́же. Сла́ва Тебе́, Бо́же.
Таже благодарственную сию молитву:
Благодарю́ Тя, Го́споди Бо́же мой, яко не отри́нул мя еси́ гре́шнаго, но о́бщника мя бы́ти святы́нь Твои́х сподо́бил еси́. Благодарю́ Тя, я́ко мене́ недосто́йнаго причасти́тися пречи́стых Твои́х и небе́сных Даро́в сподо́бил еси́. Но Влады́ко Человеколю́бче, нас ра́ди уме́рый же и воскресы́й, и дарова́вый нам стра́шная сия́ и животворя́щая Та́инства, во благодея́ние и освяще́ние душ и теле́с на́ших, даждь бы́ти сим и мне во исцеле́ние души́ же и те́ла, во отгна́ние вся́каго сопроти́внаго, в просвеще́ние о́чию се́рдца моего́, в мир душе́вных мои́х сил, в ве́ру непосты́дну, в любо́вь нелицеме́рну, во исполне́ние прему́дрости, в соблюде́ние за́поведей Твои́х, в приложе́ние Боже́ственныя Твоея́ благода́ти, и Твоего́ Ца́рствия присвое́ние, да во святы́ни Твое́й те́ми сохраня́емь, Твою́ благода́ть помина́ю всегда́, и не ктому́ себе́ живу́, но Тебе́, на́шему Влады́це и Благоде́телю; и та́ко сего́ жития́ изше́д о наде́жди живота́ ве́чнаго, в присносу́щный дости́гну поко́й, иде́же пра́зднующих глас непреста́нный, и безконе́чная сла́дость зря́щих Твоего́ лица́ добро́ту неизрече́нную. Ты бо еси́ и́стинное жела́ние, и неизрече́нное весе́лие лю́бящих Тя, Христе́ Бо́же наш, и Тя пое́т вся тварь во ве́ки. Ами́нь.
Великаго Василия, 2:
Влады́ко Христе́ Бо́же, Царю́ веко́в и Соде́телю всех, благодарю́ Тя о всех, я́же ми еси́ по́дал благи́х, и о причаще́нии пречи́стых и животворя́щих Твои́х Та́инств. Молю́ у́бо Тя, Бла́же и Человеколю́бче: сохрани́ мя под кро́вом Твои́м, и в се́ни крилу́ Твое́ю. И да́руй ми чи́стою со́вестию, да́же до после́дняго моего́ издыха́ния, досто́йно причаща́тися Святы́нь Твои́х, во оставле́ние грехо́в и в жизнь ве́чную. Ты бо еси́ хлеб живо́тный, исто́чник святы́ни, пода́тель благи́х, и Тебе́ сла́ву возсыла́ем, со Отце́м и Святы́м Ду́хом, ны́не и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Метафраста, по стихом, 3:
Да́вый пи́щу мне плоть Твою́ во́лею, огнь сый и опаля́яй недосто́йныя, да не опали́ши мене́, Соде́телю мой; па́че же пройди́ во у́ды моя́, во вся соста́вы, во утро́бу, в се́рдце. Попали́ те́рние всех мои́х прегреше́ний. Ду́шу очи́сти, освяти́ помышле́ния. Соста́вы утверди́ с костьми́ вку́пе. Чувств просвети́ просту́ю пятери́цу. Всего́ мя спригвозди́ стра́ху Твоему́. При́сно покры́й, соблюди́ же, и сохрани́ мя от вся́каго де́ла и сло́ва душетле́ннаго. Очи́сти, и омы́й, и украси́ мя: удобри́, вразуми́, и просвети́ мя. Покажи́ мя Твое́ селе́ние еди́наго Ду́ха, и не ктому́ селе́ние греха́. Да я́ко Твоего́ до́му вхо́дом причаще́ния, я́ко огня́ мене́ бежи́т всяк злоде́й, вся́ка страсть. Моли́твенники Тебе́ приношу́ вся святы́я, чинонача́лия же безпло́тных, Предте́чу Твоего́, прему́дрыя Апо́столы, к сим же Твою́ нескве́рную, чи́стую Ма́терь, и́хже мольбы́, Благоутро́бне, приими́, Христе́ мой, и сы́ном све́та соде́лай Твоего́ служи́теля. Ты бо еси́ освяще́ние, и Еди́ный на́ших, Бла́же, душ и све́тлость, и Тебе́ лепоподо́бно я́ко Бо́гу и Влады́це сла́ву вси возсыла́ем на всяк день.
Молитва иная:
Те́ло Твое́ Свято́е, Го́споди Иису́се Христе́ Бо́же наш, да бу́дет ми в живо́т ве́чный, и Кровь Твоя́ Честна́я во оставле́ние грехо́в: бу́ди же ми благодаре́ние сие́ в ра́дость, здра́вие и весе́лие; в стра́шное же и второ́е прише́ствие Твое́ сподо́би мя, гре́шнаго, ста́ти одесну́ю сла́вы Твоея́, моли́твами Пречи́стыя Твоея́ Ма́тери, и всех святы́х.
Молитва иная, ко Пресвятой Богородице:
Пресвята́я Влады́чице Богоро́дице, све́те помраче́нныя моея́ души́, наде́ждо, покро́ве, прибе́жище, утеше́ние, ра́дование мое́, благодарю́ Тя, я́ко сподо́била мя еси́ недосто́йнаго, прича́стника бы́ти Пречи́стаго Те́ла, и Честны́я Кро́ве Сы́на Твоего́. Но ро́ждшая И́стинный Свет, просвети́ моя́ у́мныя о́чи се́рдца; Я́же Исто́чник безсме́ртия ро́ждшая, оживотвори́ мя умерщвле́ннаго грехо́м; Я́же ми́лостиваго Бо́га любоблагоутро́бная Ма́ти, поми́луй мя, и даждь ми умиле́ние, и сокруше́ние в се́рдце мое́м, и смире́ние в мы́слех мои́х, и воззва́ние в плене́ниих помышле́ний мои́х; и сподо́би мя до после́дняго издыха́ния, неосужде́нно приима́ти Пречи́стых Та́ин освяще́ние во исцеле́ние души́ же и те́ла. И пода́ждь ми сле́зы покая́ния и испове́дания, во е́же пе́ти и сла́вити Тя во вся дни живота́ моего́, я́ко благослове́нна и препросла́вленна еси́ во ве́ки. Ами́нь.
Конец молитв по святем причащении.
Б9eственнаz слyжба
во с™hхь nтцA нaшегw
їwaнна златоyстагw.
Діaконъ: Бlгослови2, владhко.
Їерeй: Бlгословeно цrтво, nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Діaконъ: Ми1ромъ гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ свhшнэмъ ми1рэ, и3 спасeніи дyшъ нaшихъ, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ ми1рэ всегw2 мjра, бlгостоsніи с™hхъ б9іихъ цRквeй, и3 соединeніи всёхъ, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ с™ёмъ хрaмэ сeмъ, и3 съ вёрою, бlгоговёніемъ и3 стрaхомъ б9іимъ входsщихъ в0нь, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ господи1нэ и3 nтцЁ нaшемъ бlжeннэйшемъ митрополjтэ и4м>къ, и3 њ господи1нэ нaшемъ высокопреwсщ7eннэйшемъ митрополjтэ (и3ли2 ґрхіепjскопэ, и3ли2 преwсщ7eннэйшемъ є3пjскопэ) (и4м>къ), честнёмъ пресвЂтерствэ, во хrтЁ діaконствэ, њ всeмъ при1чтэ и3 лю1дехъ, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ богохрани1мэй странЁ нaшей, властёхъ и3 в0инствэ є3S, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ грaдэ сeмъ, (и3ли2 њ вeси сeй, и3ли2 с™ёй nби1тели сeй,) всsкомъ грaдэ, странЁ, и3 вёрою живyщихъ въ ни1хъ, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ бlгорастворeніи воздyхwвъ, њ и3з8oби1ліи плодHвъ земнhхъ, и3 врeменэхъ ми1рныхъ, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ плaвающихъ, путешeствующихъ, недyгующихъ, стрaждущихъ, плэнeнныхъ, и3 њ спасeніи и4хъ. гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ и3збaвитисz нaмъ t всsкіz ск0рби, гнёва и3 нyжды, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Заступи2, спаси2, поми1луй, и3 сохрани2 нaсъ б9е, твоeю благодaтію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Прес™yю, пречcтую, пребlгословeнную, слaвную вLчцу нaшу бцdу и3 приснодв7у мRjю со всёми с™hми помzнyвше, сaми себE, и3 другъ дрyга, и3 вeсь жив0тъ нaшъ хrтY бGу предади1мъ.
Ли1къ: ТебЁ гDи.
Свящeнникъ глаг0летъ тaйнw
моли1тву пeрвагw ґнтіфHна:
ГDи б9е нaшъ, є3гHже держaва не сказaнна, и3 слaва непостижи1ма, є3гHже ми1лость безмёрна и3 человэколю1біе неизречeнно: сaмъ, вLко, по бlгоутр0бію твоемY, при1зри на ны2 и3 на с™hй хрaмъ сeй, и3 сотвори2 съ нaми, и3 молsщимисz съ нaми, бог†тыz ми1лwсти тво‰ и3 щедрHты тво‰.
Возглашeніе:
Ћкw подобaетъ тебЁ всsкаz слaва, чeсть и3 поклонeніе, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
И# поeтсz пeрвый ґнтіфHнъ t пэвцє1въ.
Діaконъ же поклони1всz ўступaетъ t мёста своегw2, и3 tшeдъ стои1тъ пред8 їкHною хrт0вою, держS и3 nрaрь треми2 пeрсты деснhz руки2.
По и3сполнeніи же ґнтіфHна, пришeдъ діaконъ и3 стaвъ на nбhчномъ мёстэ и3 поклони1всz, глаг0летъ:
Пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Заступи2, спаси2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ б9е, твоeю бlгодaтію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Прес™yю, пречcтую, пребlгословeнную, слaвную вLчцу нaшу бцdу и3 приснодв7у мRjю со всёми с™hми помzнyвше, сaми себE, и3 другъдрyга, и3 вeсь жив0тъ нaшъ хrтY бGу предади1мъ.
Ли1къ: ТебЁ гDи.
Моли1тва вторaгw ґнтіфHна:
ГDи б9е нaшъ, спаси2 лю1ди тво‰ и3 бlгослови2 достоsніе твоE, и3сполнeніе цeркве твоеS сохрани2, њсвzти2 лю1бzщыz благолёпіе д0му твоегw2: ты2 тёхъ воспрослaви б9eственною твоeю си1лою, и3 не њстaви нaсъ ўповaющихъ на тS.
Возглашeніе:
Ћкw твоS держaва, и3 твоE є4сть цrтво и3 си1ла и3 слaва, nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
И# поeтсz под0бнэ t пэвцє1въ вторhй ґнтіфHнъ: діaконъ же под0бнэ твори1тъ, ћкоже и3 въ пeрвой моли1твэ.
Діaконъ: Пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Заступи2, спаси2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ б9е, твоeю благодaтію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Прес™yю, пречcтую, пребlгословeнную, слaвную вLчцу нaшу бцdу и3 приснодв7у мRjю со всёми с™hми помzнyвше, сaми себE, и3 другъдрyга, и3 вeсь жив0тъ нaшъ хrтY бGу предади1мъ.
Ли1къ: ТебЁ гDи.
Моли1тва трeтіzгw ґнтіфHна:
И$же џбщыz сі‰, и3 согл†сныz даровaвый нaмъ моли6твы, и4же и3 двэмA и3ли2 трє1мъ согласyющымсz њ и4мени твоeмъ прошє1ніz подaти њбэщaвый, сaмъ и3 нhнэ р†бъ твои1хъ прошє1ніz къ полeзному и3сп0лни, подаS нaмъ и3 въ настоsщемъ вёцэ познaніе твоеS и4стины, и3 въ бyдущемъ жив0тъ вёчный дaруz.
Возглашeніе:
Ћкw бlгъ и3 человэколю1бецъ бGъ є3си2, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
ЗдЁ tверзaютсz двє1ри на мaлый вх0дъ. Пэвaему же трeтіему ґнтіфHну t пэвцє1въ, и3ли2 бlжeннамъ, ѓще є4сть недёлz, є3гдA пріи1дутъ на Слaва: свzщeнникъ и3 діaконъ, стaвше пред8 с™0ю трапeзою, творsтъ покл0ны три2. Тaже пріeмъ свzщeнникъ с™0е є3ђліе, даeтъ діaкону, и3 и4дутъ t деснhz страны2 созади2 прест0ла, и3 тaкw и3зшeдше сёверною стран0ю, пред8идyщымъ и5мъ лампaдамъ, творsтъ мaлый вх0дъ, и3 стaвше на nбhчномъ мёстэ, приклонsютъ џба главы6.
Діaконъ: ГDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
И# глаг0летъ сщ7eнникъ моли1тву вх0да тaйнw.
Моли1тва вх0да:
ВLко гDи б9е нaшъ, ўстaвивый небесёхъ чи1ны и3 вHинства ѓгGлъ и3 ґрх†гGлъ въ служeніе твоеS слaвы, сотвори2 со вх0домъ нaшимъ вх0ду с™hхъ ѓгGлwвъ бhти, сослужaщихъ нaмъ, и3 сославосл0вzщихъ твою2 бlгость.
Ћкw подобaетъ тебЁ всsкаz слaва, чeсть и3 поклонeніе, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Моли1твэ же скончaвшейсz, глаг0летъ діaконъ ко свzщeннику, показyzй къ вост0ку десни1цею, держS вкyпэ и3 nрaрь треми2 пeрсты:
Бlгослови2, владhко, с™hй вх0дъ.
И# сщ7eнникъ, блгcвлsz, глаг0летъ:
Бlгословeнъ вх0дъ с™hхъ твои1хъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Посeмъ діaконъ подаeтъ є3вaнгеліе свzщeннику и3 целyетъ свzщeнникъ є3вaнгеліе. И#сп0лньшусz же конeчному тропарю2, вх0дитъ діaконъ посредЁ, и3 стaвъ пред8 їерeемъ возвышaетъ мaлw рyцэ, и3 показyzй с™0е є3ђліе, глаг0летъ велеглaснw:
Премyдрость, пр0сти.
Тaже поклони1всz, сaмъ же и3 свzщeнникъ созади2 є3гw2, вх0дитъ во с™hй nлтaрь: и3 діaконъ ќбw полагaетъ с™0е є3ђліе на с™ёй трапeзэ.
Пэвцh же пою1тъ:
Пріиди1те, поклони1мсz и3 припадeмъ ко хrтY. Спаси1 ны сн7е б9ій, во с™hхъ ди1венъ сhй, пою1щыz ти2, ґллилyіа, є3ди1ножды.
Ѓще же недёлz:
Воскресhй и3з8 мeртвыхъ, пою1щыz ти2, ґллилyіа, є3ди1ножды.
Тaже, nбы6чныz тропари6. Свzщeнникъ же глаг0летъ моли1тву сію2:
Моли1тва трис™aгw пёніz:
Б9е с™hй, и4же во с™hхъ почивazй, трис™hмъ глaсомъ t серафjмwвъ воспэвaемый и3 t херувjмwвъ славосл0вимый, и3 t всsкіz нбcныz си1лы покланsемый, и4же t небытіS во є4же бhти приведhй всsчєскаz, создaвый человёка по џбразу твоемY и3 по под0бію, и3 всsкимъ твои1мъ даровaніемъ ўкраси1вый, даsй просsщему премyдрость и3 рaзумъ, и3 не презирazй согрэшaющагw, но полагazй на спасeніе покаsніе, спод0бивый нaсъ, смирeнныхъ и3 недост0йныхъ р†бъ твои1хъ, и3 въ чaсъ сeй стaти пред8 слaвою с™aгw твоегw2 жeртвенника, и3 д0лжное тебЁ поклонeніе и3 славосл0віе приноси1ти: сaмъ, вLко, пріими2 и3 t ќстъ нaсъ грёшныхъ трис™yю пёснь, и3 посэти1 ны бlгостію твоeю, прости2 нaмъ всsкое согрэшeніе в0льное же и3 нев0льное, њсвzти2 нaшz дyшы и3 тэлесA, и3 дaждь нaмъ въ препод0біи служи1ти тебЁ вс‰ дни6 животA нaшегw, моли1твами с™hz бцdы, и3 всёхъ свzтhхъ, t вёка тебЁ бlгоугоди1вшихъ.
Е#гдA же пріи1дутъ въ послёдній тропaрь, гlетъ діaконъ ко їерeю, прикл0нь вкyпэ главY, и3 nрaрь въ руцЁ держS треми2 пeрсты:
Бlгослови2, вLко, врeмz трис™aгw.
Їерeй же, знaменуz є3го2, глаг0летъ:
Ћкw с™ъ є3си2 б9е нaшъ, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw.
Скончaвшусz же тропарю2, прих0дитъ діaконъ бли1зъ свzтhхъ двeрій, и3 нав0дz њрарeмъ, пeрвэе ќбw ко їкHнэ хrт0вэ глаг0летъ: ГDи, спаси2 бlгочести6выz.
Ли1къ: ГDи, спаси2 бlгочести6выz.
Діaконъ: И# ўслhши ны2.
Ли1къ: И# ўслhши ны2.
Тaже нав0дитъ, глаг0лz ко внЁ стоsщымъ велеглaснw: И# во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Пэвaему же трис™0му, глаг0лютъ и3 сaми, їерeй же и3 діaконъ, трис™0е: творsще вкyпэ и3 покл0ны три2 пред8 с™0ю трапeзою.
Тaже глаг0летъ діaконъ ко їерeю:
Повели2, владhко.
И# tх0дита къ г0рнему мёсту: и3 свzщeнникъ tходS глаг0летъ: Бlгословeнъ грzдhй во и4мz гDне.
Діaконъ: Бlгослови2, вLко, г0рній пrт0лъ.
Їерeй же: Бlгословeнъ є3си2 на пrт0лэ слaвы цrтвіz твоегw2, сэдsй на херувjмэхъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
(Вёдательно, ћкw свzщeннику не подобaетъ на г0рнее мёсто восходи1ти, нижE сэдёти на нeмъ: но сэдёти во странЁ г0рнzгw пrт0ла, и3з8 ю4жныz страны2.)
И# по и3сполнeніи трис™aгw, діaконъ, пришeдъ пред8 с™ы6z двє1ри, глаг0летъ: В0нмемъ.
Їерeй же возглашaетъ: Ми1ръ всBмъ.
И# чтeцъ глаг0летъ: И# д¦ови твоемY.
И# діaконъ пaки: Премyдрость.
И# чтeцъ, прокjменъ, pал0мъ дв7довъ.
Посeмъ діaконъ: Премyдрость.
И# чтeцъ надписaніе ґпcла: Дэsній с™hхъ ґп0стwлъ чтеніе. И#ли2: Соб0рнагw послaніz їaкwвлz, и3ли2 петр0ва чтeніе. И#ли2: Къ ри1млzнwмъ, и3ли2 къ корjнfzнwмъ, и3ли2 къ галaтwмъ послaніz с™aгw ґпcла пavла чтeніе.
И# пaки діaконъ: В0нмемъ.
Ґп0столу же чт0му, діaконъ пріемъ кади1льницу и3 fmміaмъ, прих0дитъ къ свzщeннику, и3 пріeмъ благословeніе t негw2, кади1тъ с™yю трапeзу џкрестъ, и3 nлтaрь вeсь, и3 свzщeнника.
Ґп0столу же и3сп0лньшусz, глаг0летъ свzщeнникъ: Ми1ръ ти2.
Чтeцъ: И# д¦ови твоемY.
Діaконъ: Премyдрость.
Чтeцъ: Ґллилyіа.
Свzщeнникъ же, ст0z пред8 с™0ю трапeзою, глаг0летъ моли1тву сію2.
Моли1тва прeжде є3ђліа:
Возсіsй въ сердцaхъ нaшихъ. чlвэколю1бче вLко, твоегw2 бGоразyміz нетлённый свётъ, и3 мhслєнныz нaши tвeрзи џчи, во є3ђльскихъ твои1хъ проповёданій разумёніе: вложи2 въ нaсъ и3 стрaхъ блажeнныхъ твои1хъ зaповэдей, да плотск‡z п0хwти вс‰ попрaвше, дух0вное жи1тельство пр0йдемъ, вс‰, ћже ко бlгоугождeнію твоемY, и3 мyдрствующе и3 дёюще. тh бо є3си2 просвэщeніе дyшъ и3 тэлeсъ нaшихъ, хrтE б9е: и3 тебЁ слaву возсылaемъ, со безначaльнымъ твои1мъ nц7eмъ, и3 прес™hмъ и3 бlги1мъ и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.
Діaконъ же, кади1льницу tложи1въ на nбhчное мёсто, прих0дитъ къ сщ7eннику, и3 подклони1въ є3мY главY свою2, держS и3 nрaрь со с™hмъ є3ђліемъ крaйними пeрсты, си1рэчь, во џномъ мёстэ с™hz трапeзы, глаг0летъ:
Бlгослови2, вLко, бlговэсти1телz с™aгw ґпcла и3 є3ђлjста, и4м>къ.
Сщ7eнникъ, знaменуz є3го2, глаг0летъ:
БGъ, мlтвами с™aгw, слaвнагw, всехвaльнагw ґпcла и3 є3ђлjста, и4м>къ, да дaстъ тебЁ глаг0лъ бlговэствyющему си1лою мн0гою, во и3сполнeніе є3ђліа возлю1бленнагw сн7а своегw2, гDа нaшегw ї}са хrтA.
И# подаeтъ є3мY с™0е є3vaнгеліе.
Діaконъ же рeкъ: Ґми1нь, и3 поклони1всz с™0му є3ђлію, в0зметъ є5, и3 и3зшeдъ с™hми двeрьми, предходsщымъ є3мY лампaдамъ, прих0дитъ и3 стои1тъ на ґмвHнэ, и3ли2 на ўчинeнномъ мёстэ. Їерeй же, стоS пред8 с™0ю трапeзою и3 зрS къ зaпаду, возглашaетъ:
Премyдрость, прости2, ўслhшимъ с™aгw є3ђліа.
Тaже: Ми1ръ всBмъ.
Лю1діе: И# д¦ови твоемY.
Діaконъ: T и4м>къ с™aгw є3ђліа чтeніе.
Ли1къ: Слaва тебЁ гDи, слaва тебЁ.
Сщ7eнникъ: В0нмемъ.
Ѓще же сyть двA ді†кона, то є3ди1нъ да глаг0летъ: Премyдрость, пр0сти. Тaже, и3: В0нмемъ.
И#сп0лнившусz є3ђлію, глаг0летъ сщ7eнникъ:
Ми1ръ ти2 бlговэствyющему.
Діaконъ: И# д¦ови твоемY.
Ли1къ: Слaва тебЁ гDи, слaва тебЁ.
И# tшeдъ діaконъ дaже до с™hхъ дверeй, tдаeтъ с™0е є3ђліе свzщeннику, и3 затворsютсz пaки свzты6z двє1ри.
Діaконъ, стaвъ на nбhчномъ мёстэ,
начинaетъ си1це:
Рцeмъ вси2 t всеS души2, и3 t всегw2 помышлeніz нaшегw рцeмъ.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
ГDи вседержи1телю, б9е nц7ъ нaшихъ, м0лимъ ти сz, ўслhши и3 поми1луй.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Поми1луй нaсъ б9е, по вели1цэй ми1лости твоeй, м0лимъ ти сz, ўслhши и3 поми1луй.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Е#щE м0лимсz њ господи1нэ и3 nтцЁ нaшемъ бlжeннэйшемъ митрополjтэ и4м>къ, и3 њ господи1нэ нaшемъ высокопреwсщ7eннэйшемъ митрополjтэ [и3ли2: ґрхіепcкпэ, и3ли2: преwсщ7eннэйшемъ є3пcкпэ] и4м>къ, и3 всeй во хrтЁ брaтіи нaшей.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Е#щE м0лимсz њ богохрани1мэй странЁ нaшей, властёхъ и3 в0инствэ є3S, да ти1хое и3 безм0лвное житіE поживeмъ во всsкомъ бlгочeстіи и3 чтcотЁ.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Е#щE м0лимсz њ брaтіzхъ нaшихъ, сщ7eнницэхъ, сщ7енномонaсэхъ, и3 всeмъ во хrтЁ брaтствэ нaшемъ.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Е#щE м0лимсz њ бlжeнныхъ и3 приснопaмzтныхъ, с™ёйшихъ патріaрсэхъ правослaвныхъ, и3 создaтелехъ с™aгw хрaма сегw2 (ѓще во њби1тели: с™hz nби1тели сеS) и3 њ всёхъ преждепочи1вшихъ nц7ёхъ и3 брaтіzхъ, здЁ лежaщихъ и3 повсю1ду правослaвныхъ.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Е#щE м0лимсz њ ми1лости, жи1зни, ми1рэ, здрaвіи, спасeніи, посэщeніи, прощeніи и3 њставлeніи грэхHвъ рабHвъ б9іихъ, брaтіи с™aгw хрaма сегw2 [ѓще во nби1тели: с™hz nби1тели сеS].
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Е#щE м0лимсz њ плодоносsщихъ и3 добродёющихъ во с™ёмъ и3 всечестнёмъ хрaмэ сeмъ, труждaющихсz, пою1щихъ и3 предстоsщихъ лю1дехъ, њжидaющихъ t тебE вели1кіz и3 богaтыz млcти.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Мlтва прилёжнагw молeніz:
ГDи б9е нaшъ, прилёжное сіE молeніе пріими2 t твои1хъ р†бъ, и3 поми1луй нaсъ по мн0жеству ми1лости твоеS, и3 щедрHты тво‰ низпосли2 на ны2, и3 на вс‰ лю1ди тво‰, чaющыz t тебE богaтыz ми1лости.
Возглашeніе:
Ћкw ми1лостивъ и3 чlвэколю1бецъ бGъ є3си2, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Ѓще ли бyдетъ њ ўс0пшихъ приношeніе, діaконъ и3ли2 свzщeнникъ глаг0летъ є3ктенію2 сію2:
Поми1луй нaсъ б9е, по вели1цэй млcти твоeй, м0лимъ ти сz, ўслhши и3 поми1луй.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Е#щE м0лимсz њ ўпокоeніи дyшъ ўс0пшихъ рабHвъ б9іихъ, и4м>къ, и3 њ є4же прости1тисz и5мъ всsкому прегрэшeнію, в0льному же и3 нев0льному.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Ћкw да гDь бGъ ўчини1тъ дyшы и4хъ, и3дёже прaведніи ўпокоsютсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй, три1жды.
Ми1лости б9іz, цrтва нбcнагw, и3 њставлeніz грэхHвъ и4хъ, ў хrтA безсмeртнагw цRS и3 бGа нaшегw пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Діaконъ: ГDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Сщ7eнникъ:
Б9е духHвъ, и3 всsкіz пл0ти, смeрть попрaвый и3 діaвола ўпраздни1вый, и3 жив0тъ мjру твоемY даровaвый: сaмъ, гDи, пок0й дyшы ўс0пшихъ р†бъ твои1хъ, и4м>къ, въ мёстэ свётлэ, въ мёстэ ѕлaчнэ, въ мёстэ пок0йнэ, tню1дуже tбэжE болёзнь, печaль и3 воздыхaніе. всsкое согрэшeніе, содёzнное и4ми сл0вомъ, и3ли2 дёломъ, и3ли2 помышлeніемъ, ћкw бlгjй чlвэколю1бецъ бGъ, прости2: ћкw нёсть человёкъ, и4же жи1въ бyдетъ, и3 не согрэши1тъ: тh бо є3ди1нъ кромЁ грэхA, прaвда твоS прaвда во вёки, и3 сл0во твоE и4стина.
Возглaсъ:
Ћкw ты2 є3си2 воскресeніе и3 жив0тъ и3 пок0й ўс0пшихъ р†бъ твои1хъ, и4м>къ, хrтE б9е нaшъ, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, со безначaльнымъ твои1мъ nц7eмъ, и3 прес™hмъ и3 бlги1мъ и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Діaконъ: Помоли1тесz, њглашeнніи гDви.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Вёрніи, њ њглашeнныхъ пом0лимсz, да гDь поми1луетъ и5хъ.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њгласи1тъ и5хъ сл0вомъ и4стины.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Tкрhетъ и5мъ є3ђліе прaвды.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Соедини1тъ и5хъ с™ёй своeй соб0рнэй и3 ґпcльстэй цeркви.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Спаси2, поми1луй, заступи2 и3 сохрани2 и5хъ, б9е, твоeю бlгодaтію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њглашeнніи, главы6 вaшz гDви приклони1те.
Ли1къ: ТебЁ гDи.
Мlтва њ њглашeнныхъ,
прeжде с™aгw возношeніz:
ГDи б9е нaшъ, и4же на выс0кихъ живhй и3 на смирє1нныz призирazй, и4же спасeніе р0ду чlвёческому низпослaвый, є3динор0днаго сн7а твоего2 и3 бGа, гDа нaшего ї}са хrтA: при1зри на рабы6 тво‰ њглашє1нныz, подкл0ншыz тебЁ сво‰ вы6z, и3 спод0би | во врeмz бlгополyчное бaни пакибытіS, њставлeніz грэхHвъ и3 nдeжди нетлёніz, соедини2 и5хъ с™ёй твоeй соб0рнэй и3 ґпcльстэй цeркви, и3 сопричти2 и5хъ и3збрaнному твоемY стaду.
Возглашeніе:
Да и3 тjи съ нaми слaвzтъ пречестн0е и3 великолёпое и4мz твоE, nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
И# простирaетъ ґнтіми1нсъ свzщeнникъ.
Діaконъ глаг0летъ:
Е#ли1цы њглашeнніи, и3зыди1те.
Ѓще ли є4сть вторhй діaконъ, возглашaетъ и3 т0й:
Њглашeнніи, и3зыди1те.
Тaже пaки пeрвый:
Е#ли1цы њглашeнніи, и3зыди1те.
Да ни кто2 t њглашeнныхъ: є3ли1цы вёрніи, пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Ѓще ли же є3ди1нъ є4сть т0чію діaконъ, и3ли2 ѓще їерeй слyжитъ без8 діaкона, тогдA глаг0летъ си1це:
Е#ли1цы њглашeнніи, и3зыди1те, њглашeнніи и3зыди1те, є3ли1цы њглашeнніи и3зыди1те: да ни кто2 t њглашeнныхъ, є3ли1цы вёрніи, пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Заступи2, спаси2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ б9е, твоeю благодaтію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Премyдрость.
Мlтва вёрныхъ, пeрваz,
по є4же распрострeти ґнтіми1нсъ:
Бlгодари1мъ тS гDи б9е си1лъ, спод0бившаго нaсъ предстaти и3 нhнэ с™0му твоемY жeртвеннику, и3 припaсти ко щедр0тамъ твои6мъ њ нaшихъ грэсёхъ, и3 њ людски1хъ невёдэніихъ. пріими2 б9е молeніе нaше, сотвори1 ны дост0йны бhти, є4же приноси1ти тебЁ молє1ніz и3 мольбы6, и3 жє1ртвы безкрHвныz њ всёхъ лю1дехъ твои1хъ: и3 ўдовли2 нaсъ, и5хже положи1лъ є3си2 въ слyжбу твою2 сію2, си1лою д¦а твоегw2 с™aгw, неwсуждeннw и3 непреткновeннw въ чи1стэмъ свидётельствэ с0вэсти нaшеz, призывaти тS на всsкое врeмz и3 мёсто: да послyшаz нaсъ, ми1лостивъ нaмъ бyдеши, во мн0жествэ твоеS бlгости.
Возглашeніе:
Ћкw подобaетъ тебЁ всsкаz слaва, чeсть и3 поклонeніе, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Діaконъ: Пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Е#гдA сщ7eнникъ є3ди1нъ слyжитъ, сі‰ не глаг0летъ:
Њ свhшнэмъ ми1рэ, и3 спасeніи дyшъ нaшихъ, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ ми1рэ всегw2 мjра, бlгостоsніи с™hхъ б9іихъ цRквeй и3 соединeніи всёхъ, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ с™ёмъ хрaмэ сeмъ, и3 съ вёрою, бlгоговёніемъ и3 стрaхомъ б9іимъ входsщихъ в0нь, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ и3збaвитисz нaмъ t всsкіz ск0рби, гнёва и3 нyжды, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Заступи2, спаси2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ б9е, твоeю благодaтію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Діaконъ: Премyдрость.
Вх0дитъ діaконъ сёверными двeрьми.
Мlтва вёрныхъ, вторaz:
Пaки, и3 мн0гажды тебЁ припaдаемъ, тебЁ м0лимсz, благjй и3 человэколю1бче, ћкw да призрёвъ на молeніе нaше, њчи1стиши нaшz дyшы и3 тэлесA t всsкіz сквeрны пл0ти и3 дyха, и3 дaси нaмъ непови1нное и3 неwсуждeнное предстоsніе с™aгw твоегw2 жeртвенника. дaруй же б9е, и3 молsщымсz съ нaми преспёzніе житіS и3 вёры и3 рaзума дух0внагw: дaждь и5мъ всегдA со стрaхомъ и3 люб0вію служaщымъ тебЁ, непови1ннw и3 неwсуждeннw причасти1тисz с™hхъ твои1хъ т†инъ, и3 небeснагw твоегw2 цrтвіz спод0битисz.
Возглашeніе:
Ћкw да под8 держaвою твоeю всегдA храни1ми, тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
И# tверзaютсz с™hz двє1ри.
Тaже, херувjмской пёсни пэвaемэй, діaконъ, приeмь кади1льницу и3 fmміaмъ вложи1въ, прих0дитъ ко свzщeннику, и3 приeмь благословeніе t негw2, кади1тъ с™yю трапeзу w4крестъ, и3 nлтaрь весь, и3 їкwностaсъ, тaже свzщeнника, ли1ки и3 лю1ди, глаг0летъ же и н7‑й pал0мъ, и3 тропари6 ўмили1тельныz, є3ли1кw изв0литъ.
Свzщeнникъ же глаг0летъ
тaйнw моли1тву сію:
Никт0же дост0инъ t свzзaвшихсz плотски1ми похотьми2 и3 сластьми2 приходи1ти, и3ли2 прибли1житисz, и3ли2 служи1ти тебЁ, цRю2 слaвы: є4же бо служи1ти тебЁ, вели1ко и3 стрaшно и3 самёмъ нбcнымъ си1ламъ. но nбaче неизречeннагw рaди и3 безмёрнагw твоегw2 человэколю1біz, непрел0жнw и3 неизмённw бhлъ є3си2 человёкъ, и3 ґрхіерeй нaмъ бhлъ є3си2: и3 служeбныz сеS и3 безкр0вныz жeртвы свzщеннодёйствіе прeдалъ є3си2 нaмъ, ћкw вLка всёхъ. тh бо є3ди1нъ, гDи б9е нaшъ, владhчествуеши нбcными и3 земнhми, и4же на пrт0лэ херувjмстэ носи1мый, и4же серафjмwвъ гDь, и3 цRь ї}левъ, и4же є3ди1нъ с™ъ, и3 во с™hхъ почивazй. тS u5бо молю2 є3ди1наго благaго и3 благопослyшливаго: при1зри на мS грёшнаго и3 непотрeбнаго рабA твоего2, и3 њчи1сти мою2 дyшу и3 сeрдце t с0вэсти лукaвыz, и3 ўдовли1 мz, си1лою с™aгw твоегw2 д¦а, њблечeна благодaтію свzщeнства, предстaти с™ёй твоeй сeй трапeзэ, и3 свzщеннодёйствовати с™0е и3 пречcтое твоE тёло, и3 честнyю кр0вь. къ тебё бо прихождY прикл0нь мою2 вhю, и3 молю1 ти сz, да не tврати1ши лицA твоегw2 t менE, нижE tри1неши менE t џтрwкъ твои1хъ: но спод0би принесє1ннымъ тебЁ бhти, мн0ю грёшнымъ и3 недост0йнымъ раб0мъ твои1мъ, дарHмъ си6мъ. тh бо є3си2 приносsй и3 приноси1мый, и3 пріeмлzй и3 раздавaемый хrтE б9е нaшъ, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, со безначaльнымъ твои1мъ nц7eмъ, и3 прес™hмъ, и3 благи1мъ, и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
И#сп0лнившейсz же мlтвэ и3 каждeнію, свzщeнникъ и3 діaконъ, ставше предъ с™0ю трапeзою, глаг0лютъ херувjмскую пёснь, три1жды: по к0емждо же скончaніи, покланsютсz по є3ди1нощи.
Свzщeнникъ: И%же херувjмы тaйнw њбразyюще, и3 животворsщей трbцэ трис™yю пёснь припэвaюще, всsкое нhнэ житeйское tложи1мъ попечeніе.
Діaконъ: Ћкw да цRS всёхъ под8и1мемъ, ѓгGльскими неви1димw дорmноси1ма чи1нми. Ґллилyіа, ґллилyіа, ґллилyіа.
Тaже tх0дzтъ въ предложeніе, предходsщу діaкону, и3 кади1тъ їерeй с™†z, въ себЁ молsсz:
Б9е, њчи1сти мS грёшнаго.
Діaконъ глаг0летъ ко свzщeннику:
Возми2 вLко.
И# свzщeнникъ, взeмъ воздyхъ, возлагaетъ на лёвое рaмо є3гw2, глаг0лz:
Возми1те рyки вaшz во с™†z, и3 блгcви1те гDа.
Тaже с™hй дjскосъ пріeмъ, возлагaетъ на главY діaкона, со всsкимъ внимaніемъ и3 бlгоговёніемъ, и3мёzй вкyпэ діaконъ и3 кади1льницу на є3ди1номъ t пeрстwвъ, сaмъ же с™hй поти1рь въ рyцэ пріeмъ: и3сх0дzтъ же сёверною стран0ю, предходsщымъ и5мъ лампaдамъ, и3 њбх0дzтъ хрaмъ, молsщесz.
Діaконъ глаг0летъ:
Господи1на и3 nтцA нaшего и4м>къ, бlжeннэйшаго митрополjта кjевскаго и3 всеS ўкраи1ны, и3 господи1на нaшего высокопреwсвzщeннейшаго и4м>къ, митрополіта (и3ли2 ґрхіепjскопа, и3ли2 преwсвzщeннейшаго є3пjскопа є3гHже є4сть w4бласть), да помzнeтъ гDь бGъ во цaрствіи своeмъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Тaже сщ7eнникъ:
Преwсвzщє1нныz митрополjты, ґрхіепjскопы и3 є3пjскопы, и3 вeсь монaшескій чи1нъ, и3 при1четъ церк0вный, брaтію с™aгw хрaма сегw2, вaсъ и3 всёхъ правослaвныхъ хrтіaнъ, да помzнeтъ гDь бGъ во цrтвіи своeмъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Вшeдъ же діaконъ внyтрь с™hхъ двeрей, стои1тъ њдеснyю, и3 хотsщу сщ7eннику вни1ти, глаг0летъ къ немY діaконъ:
Да помzнeтъ гDь бGъ сщ7eнство твоE во цrтвіи своeмъ.
И# свzщeнникъ къ немY:
Да помzнeтъ гDь бGъ свzщеннодіaконство твоE во цrтвіи своeмъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
И# свzщeнникъ ќбw поставлsетъ с™hй поти1рь на с™yю трапeзу: с™hй же дjскосъ взeмъ со главы2 діaкона, поставлsетъ и3 т0й на с™yю трапeзу, глаг0лz:
Благоoбрaзный їHсифъ, со дрeва снeмъ пречcтое твоE тёло, плащани1цею чи1стою њбви1въ, и3 благоухaньми во гр0бэ н0вэ закрhвъ, положи2.
Во гр0бэ пл0тски, во ѓдэ же съ дш7eю ћкw бGъ, въ раи1 же съ разб0йникомъ, и3 на пrт0лэ бhлъ є3си2 хrтE, со nц7eмъ и3 д¦омъ, вс‰ и3сполнszй неwпи1санный.
Ћкw живон0сецъ, ћкw раS краснёйшій вои1стинну, и3 всsкагw черт0га цaрскагw kви1сz свэтлёйшій хrтE гр0бъ тв0й, и3ст0чникъ нaшегw воскресeніz.
Тaже покр0вцы ќбw взeмъ t свzщeннагw дjскоса, и3 с™aгw потирS, полагaетъ на є3ди1ной странЁ свzтhz трапeзы: воздyхъ же t діaконz рaма взeмъ, и3 покади1въ покрывaетъ и4мъ с™†z, глаг0лz:
Благоoбрaзный їHсифъ, со дрeва снeмъ пречcтое твоE тёло, плащани1цею чи1стою њбви1въ, и3 благоухaньми во гр0бэ н0вэ закрhвъ, положи2.
И# пріeмъ кади1льницу t діaконовы руки2, кади1тъ с™†z три1жды, глаг0лz:
Ўблажи2 гDи, бlговолeніемъ твои1мъ сіHна, и3 да сози1ждутсz стёны їерусали6мскіz: тогдA благоволи1ши жeртву прaвды, возношeніе и3 всесожегaємаz, тогдA возложaтъ на nлтaрь тв0й тельцы2.
И# tдaвъ кади1льницу, и3 њпусти1въ фелHнь, приклони1въ же главY, глаг0летъ діaкону:
Помоли1сz њ мнЁ, брaте и3 сослужи1телю.
И# діaконъ къ немY:
Д¦ъ с™hй нaйдетъ на тS, и3 си1ла вhшнzгw њсэни1тъ тS.
И# свzщeнникъ:
Т0йже д¦ъ содёйствуетъ нaмъ вс‰ дни6 животA нaшегw.
Тaже и3 діaконъ, поклови1въ и3 сaмъ главY, держS вкyпэ и3 nрaрь треми2 пє1рсты десни1цы, глаг0летъ ко сщ7eннику:
Помzни1 мz, вLко с™hй.
И# свzщeнникъ:
Да помzнeтъ тS гDь бGъ во цaрствіи своeмъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
И# діaконъ, рeкъ: Ґми1нь, и3 цэловaвъ десни1цу сщ7eнника, и3сх0дитъ сёверными двeрьми, и3 стaвъ на nбhчномъ мёстэ, глаг0летъ:
И#сп0лнимъ моли1тву нaшу гDви.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ предложeнныхъ честнhхъ дарёхъ, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ с™ёмъ хрaмэ сeмъ, и3 съ вёрою, бlгоговёніемъ и3 стрaхомъ б9іимъ входsщихъ в0нь, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ и3збaвитисz нaмъ t всsкіz ск0рби, гнёва и3 нyжды, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Заступи2, спаси2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ б9е твоeю бlгодaтію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
ДнE всегw2 совершeнна, свsта, ми1рна и3 безгрёшна, ў гDа пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
ЃгGла ми1рна, вёрна настaвника, храни1телz дyшъ и3 тэлeсъ нaшихъ, ў гDа пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Прощeніz и3 њставлeніz грэхHвъ и3 прегрэшeній нaшихъ, ў гDа пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Д0брыхъ и3 полeзныхъ душaмъ нaшымъ, и3 ми1ра мjрови, ў гDа пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Пр0чее врeмz животA нaшегw въ ми1рэ и3 покаsніи скончaти. ў гDа пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Хrтіaнскіz кончи1ны животA нaшегw, безболёзненны, непостhдны, ми1рны и3 д0брагw tвёта на стрaшнэмъ суди1щи хrт0вэ пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Прес™yю, пречcтую, пребlгословeнную, слaвную вLчцу нaшу бцdу, и3 приснодв7у мRjю со всёми с™hми помzнyвше, сaми себE, и3 другъдрyга, и3 вeсь жив0тъ нaшъ хrтY бGу предади1мъ.
Ли1къ: ТебЁ гDи.
Мlтва приношeніz,
по поставлeніи б9eственныхъ дарHвъ
на с™ёй трапeзэ.
ГDи б9е вседержи1телю, є3ди1не с™е, пріeмлzй жeртву хвалeніz t призывaющихъ тS всёмъ сeрдцемъ. пріими2 и3 нaсъ грёшныхъ молє1ніz и3 принеси2 ко с™0му твоемY жeртвеннику, и3 ўдовли2 нaсъ приноси1ти тебЁ дaры же и3 жє1ртвы д¦Hвныz њ нaшихъ грэсёхъ и3 њ людски1хъ невёдэніихъ, и3 спод0би нaсъ њбрэсти2 благодaть пред8 тоб0ю, є4же бhти тебЁ благопріsтнэй жeртвэ нaшей, и3 всели1тисz д¦у благодaти твоеS бlг0му въ нaсъ, и3 на предлежaщихъ дарёхъ си1хъ, и3 на всёхъ лю1дехъ твои1хъ.
Возглашeніе:
Щедр0тами є3динор0днагw сн7а твоегw2, съ ни1мже бlгословeнъ є3си2, со прес™hмъ и3 бlги1мъ и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Їерeй: Ми1ръ всBмъ.
Ли1къ: И# д¦ови твоемY.
Діaконъ:
Возлю1бимъ другъ дрyга, да є3диномhсліемъ и3сповёмы.
Ли1къ: Nц7A, и3 сн7а, и3 с™aго д¦а, трbцу є3диносyщную, и3 нераздёльную.
И# сщ7eнникъ покланsетсz три1жды,
гlz тaйнw:
Возлюблю2 тS гDи, крёпосте моS, гDь ўтверждeніе моE, и3 прибёжище моE. три1жды.
И# цэлyетъ с™†z си1це, ћкоже сyть покровeны, пeрвэе верхY с™aгw дjскоса: тaже верхY с™aгw потирS, и3 крaй с™hz трапeзы пред8 соб0ю. Ѓще ли бyдутъ свzщeнникwвъ двA, и3ли2 мн0жае, то и3 nни2 цэлyютъ с™†z вси2, и3 другъдрyга въ рaмена.
Настоsтель же глаг0летъ: Хrт0съ посредЁ нaсъ. И# tвэщaетъ цэловaвый: И# є4сть, и3 бyдетъ.
Тaкожде и3 діaкони, ѓще бyдутъ двA и3ли2 три2, цэлyютъ кjйждо nрaрь св0й и3дёже кrтA џбразъ, и3 другъдрyга въ рaмена, т0жде глаг0люще, є4же и3 свzщeнницы. Под0бнэ же и3 діaконъ спокланsетсz, на нeмже стои1тъ мёстэ, и3 цэлyетъ nрaрь св0й, и3дёже є4сть кrтA џбразъ, и3 тaкw возглашaетъ:
Двє1ри, двє1ри премyдростію в0нмемъ.
Сщ7eнникъ же воздвизaетъ воздyхъ, и3 держи1тъ над8 с™hми дарми2. Ѓще же и3нjи бyдутъ сщ7eнницы служaщіи, тaкожде воздвизaютъ с™hй воздyхъ, и3 держaтъ над8 с™hми дарми2, потрzсaюще, и3 глаг0люще къ себЁ, ћкоже и3 лю1діе, и3сповёданіе вёры:
Вёрую во є3ди1наго бGа nц7A вседержи1телz, творцA нб7у и3 земли2, ви6димымъ же всBмъ и3 неви6димымъ. И# во є3ди1наго гDа ї}са хrтA, сн7а б9іz, є3динор0днаго, и4же t nц7A рождeннаго прeжде всёхъ вBкъ: свёта t свёта, бGа и4стинна t бGа и4стинна, рождeнна, не сотворeнна, є3диносyщна nц7Y, и4мже вс‰ бhша. Нaсъ рaди человBкъ, и3 нaшегw рaди спасeніz, сшeдшаго съ нб7съ, и3 воплоти1вшагосz t д¦а с™а и3 мRjи дв7ы, и3 вочеловёчшасz. Распsтаго же за ны2 при понтjйстэмъ пілaтэ, и3 страдaвша, и3 погребeнна. И# воскrшаго въ трeтій дeнь по писaніємъ. И# возшeдшаго на нб7сA, и3 сэдsща њдеснyю nц7A. И# пaки грzдyщаго со слaвою, суди1ти живы6мъ и3 мє1ртвымъ, є3гHже цrтвію не бyдетъ концA. И# въ д¦а с™aго, гDа, животворsщаго, и4же t nц7A и3сходsщаго, и4же со nц7eмъ и3 сн7омъ спокланsема и3 сслaвима, глаг0лавшаго прbр0ки. Во є3ди1ну с™yю соб0рную и3 ґпcльскую цRковь. И#сповёдую є3ди1но кRщeніе, во њставлeніе грэхHвъ. Чaю воскrніz мeртвыхъ: И# жи1зни бyдущагw вёка. Ґми1нь.
Діaконъ: Стaнемъ д0брэ, стaнемъ со стрaхомъ, в0нмемъ, с™0е возношeніе въ ми1рэ приноси1ти.
Ли1къ: Ми1лость ми1ра, жeртву хвалeніz.
И# сщ7eнникъ ќбw взeмъ воздyхъ t с™hхъ, и3 цэловaвъ и5, полагaетъ на є3ди1но мёсто, глаг0лz: Бlгодaть гDа: Діaконъ же поклони1всz, вх0дитъ во с™hй nлтaрь. И# пріи1мъ ріпjду, вёетъ с™†z бlгоговёйнw.
Возглашeніе:
Бlгодaть гDа нaшегw ї}са хrтA, и3 любы2 бGа и3 nц7A, и3 причaстіе с™aгw д¦а, бyди со всёми вaми.
Ли1къ: И# со д¦омъ твои1мъ.
Сщ7eнникъ: ГорЁ и3мёимъ сердцA.
Ли1къ: И$мамы ко гDу.
Сщ7eнникъ: Бlгодари1мъ гDа.
Ли1къ: Дост0йно и3 прaведно є4сть, покланsтисz nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, трbцэ є3диносyщнэй и3 нераздёльнэй.
Сщ7eнникъ же м0литсz:
Дост0йно и3 правeдно тS пёти, тS бlгослови1ти, тS хвали1ти, тS бlгодари1ти, тебЁ покланsтисz на всsкомъ мёстэ вLчествіz твоегw2: тh бо є3си2 бGъ неизречeненъ, недовёдомь, неви1димь, непостижи1мь, при1снw сhй, тaкожде сhй, ты2 и3 є3динор0дный тв0й сн7ъ, и3 д¦ъ тв0й с™hй. ты2 t небытіS въ бытіE нaсъ привeлъ є3си2, и3 tпaдшыz возстaвилъ є3си2 пaки, и3 не tступи1лъ є3си2 вс‰ творS, д0ндеже нaсъ на нб7о возвeлъ є3си2, и3 цrтво твоE даровaлъ є3си2 бyдущее. њ си1хъ всёхъ благодари1мъ тS, и3 є3динор0днаго твоего2 сн7а, и3 д¦а твоего2 с™aго, њ всёхъ, и4хже вёмы, и3 и5хже не вёмы, kвлeнныхъ и3 неsвленныхъ бlгодэsніихъ бhвшихъ на нaсъ. бlгодари1мъ тS и3 њ слyжбэ сeй, ю4же t рyкъ нaшихъ пріsти и3зв0лилъ є3си2. ѓще и3 предстоsтъ тебЁ тhсzщы ґрхaгGлwвъ, и3 тмы6 ѓгGлwвъ, херувjми, и3 серафjми шестокрилaтіи, многоoчи1тіи возвышaщіисz пернaтіи.
Возглашeніе:
Побёдную пёснь пою1ще, вопію1ще, взывaюще и3 глаг0люще.
Ли1къ: С™ъ, с™ъ, с™ъ гDь саваHfъ, и3сп0лнь нб7о и3 землS слaвы твоеS, њсaнна въ вhшнихъ, бlгословeнъ грzдhй во и4мz гDне, њсaнна въ вhшнихъ.
И# здЁ пaки діaконъ, пріи1мъ с™yю ѕвэзди1цу t с™aгw дjскоса, твори1тъ кrтA џбразъ верхY є3гw2, и3 цэловaвъ ю5 полагaетъ. Тaже прих0дитъ, и3 стaнетъ на деснёй странЁ: и3 взeмъ ріпjду въ рyцэ, њмaхиваетъ ти1хw со всsкимъ внимaніемъ и3 стрaхомъ, верхY с™hхъ дарHвъ, ћкw не сёсти мyхамъ, ни и3н0му чесомY таков0му. Ѓще же нёсть ріпjды, твори1тъ сіE со є3ди1нэмъ покр0вцемъ.
Сщ7eнникъ м0литсz:
Съ си1ми и3 мы2 блажeнными си1лами, вLко человэколю1бче, вопіeмъ и3 глаг0лемъ: с™ъ є3си2 и3 прес™ъ, ты2 и3 є3динор0дный тв0й сн7ъ, и3 д¦ъ тв0й с™hй. с™ъ є3си2 и3 прес™ъ, и3 великолёпна слaва твоS, и4же мjръ тв0й тaкw возлюби1лъ є3си2, ћкоже сн7а твоего2 є3динор0днаго дaти: да всsкъ вёруzй въ него2 не поги1бнетъ, но и4мать жив0тъ вёчный, и4же пришeдъ, и3 всE є4же њ нaсъ смотрeніе и3сп0лнивъ, въ н0щь въ ню1же предаsшесz, пaче же сaмъ себE предаsше, за мірскjй жив0тъ, пріeмъ хлёбъ во с™ы6z сво‰ и3 пречи6стыz и3 непоро6чныz рyки, бlгодари1въ и3 бlгослови1въ, њсвzти1въ, преломи1въ, дадE с™ы6мъ свои6мъ ў§нкHмъ и3 ґпcлwмъ, рeкъ:
Возглашeніе:
Пріими1те, kди1те, сіE є4сть тёло моE є4же за вы2 ломи1мое во њставлeніе грэхHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Семy же глаг0лемому, показyетъ свzщeннику діaконъ с™hй дjскосъ, держS и3 nрaрь треми2 пeрсты десни1цы. Под0бнэ, и3 є3гдA глаг0летъ свzщeнникъ: Пjйте t неS вси2: споказyетъ и3 сaмъ с™hй поти1рь.
Сщ7eнникъ тaйнw:
Под0бнэ и3 чaшу по вeчери, глаг0лz:
Возглашeніе:
Пjйте t неS вси2, сіS є4сть кр0вь моS н0вагw завёта, ћже за вы2 и3 за мнHгіz и3зливaемаz, во њставлeніе грэхHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Свzщeнникъ м0литсz:
Поминaюще ќбw спаси1тельную сію2 зaповэдь, и3 вс‰ ±же њ нaсъ бы6вшаz: кrтъ, гр0бъ, триднeвное воскресeніе, на нб7сA восхождeніе, њдеснyю сэдёніе, втор0е и3 слaвное пaки пришeствіе.
Возглашeніе:
Тво‰ t твои1хъ, тебЁ приносsще, њ всёхъ и3 за вс‰.
Семy же глаг0лему, діaконъ tлагaетъ ріпjду, и3 прел0жъ рyцэ кrтоoбрaзнэ, и3 под8eмъ с™hй дjскосъ, и3 с™hй поти1рь, и3 поклони1тсz ўмилeннэ.
Ли1къ: ТебE поeмъ, тебE бlгослови1мъ, тебЁ бlгодари1мъ гDи, и3м0лимъ ти сz, б9е нaшъ.
Свzщeнникъ же м0литсz:
Е#щE прин0симъ ти2 словeсную сію2 и3 безкр0вную слyжбу, и3 пр0симъ, и3м0лимъ, и3 ми1ли сz дёемъ, низпосли2 д¦а твоего2 с™aго на ны2, и3 на предлежaщыz дaры сі‰.
И# діaконъ ќбw tлагaетъ ріпjду, и3 прих0дитъ бли1зъ ко їерeю, и3 покланsютсz џба три1жды пред8 с™0ю трапeзою, молsщасz въ себЁ и3 глаг0люща:
ГDи, и4же прес™aго твоего2 д¦а въ трeтій чaсъ ґпcлwмъ твои6мъ низпослaвый, того2 благjй не tими2 t нaсъ: но њбнови2 нaсъ молsщихъ ти сz.
Діaконъ стjхъ: Сeрдце чи1сто сози1жди во мнЁ б9е, и3 дyхъ прaвъ њбнови2 во ўтр0бэ моeй.
Пaки: ГDи, и4же прес™aго твоего2 д¦а:
Стjхъ: Не tвeржи менE t лицA твоегw2, и3 д¦а твоегw2 с™aгw не tими2 t менE.
И# пaки: ГDи, и4же прес™aго твоего2 д¦а:
Тaже главY подклони1въ діaконъ, и3 показyz со њрарeмъ с™hй хлёбъ, глаг0летъ тaйнw:
Бlгослови2 вLко, с™hй хлёбъ.
Сщ7eнникъ же востaвъ, знaменуетъ три1жды с™ы6z дaры, глаг0лz:
И# сотвори2 ќбw хлёбъ сeй честн0е тёло хrтA твоегw2.
Діaконъ: Ґми1нь.
И# пaки діaконъ: Бlгослови2 вLко, с™yю чaшу.
И# свzщeнникъ благословлsz глаг0летъ:
Ґ є4же въ чaши сeй, чcтнyю кр0вь хrтA твоегw2.
Діaконъ: Ґми1нь.
И# пaки діaконъ, показyz и3 nбо‰ с™†z, гlетъ:
Бlгослови2 вLко, nбо‰.
Свzщeнникъ же, бlгословлsz nбо‰ с™†z, гlетъ:
Преложи1въ д¦омъ твои1мъ с™hмъ.
Діaконъ: Ґми1нь, ґми1нь, ґми1нь.
И# главY подклони1въ діaконъ свzщeннику, и3 рeкъ:
Помzни1 мz, с™hй вLко, грёшнаго.
Свzщeнникъ же глаг0летъ:
Да помzнeтъ тS гDь бGъ во цrтвіи своeмъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Діaконъ же рeкъ: Ґми1нь, прех0дитъ, на нeмже пeрвэе стоsше мёстэ.
Свzщeнникъ же м0литсz:
Ћкоже бhти причащaющымсz во трезвёніе души2, во њставлeніе грэхHвъ, въ пріwбщeніе с™aгw твоегw2 д¦а, во и3сполнeніе цrтвіz нбcнагw, въ дерзновeніе є4же къ тебЁ, не въ сyдъ, и3ли2 во њсуждeніе.
Е#щE прин0симъ ти2 словeсную сію2 слyжбу, њ и5же въ вёрэ почи1вшихъ, прaoц7эхъ, nц7ёхъ, патріaрсэхъ, прbр0цэхъ, ґпcлэхъ, проповёдницэхъ, є3ђлjстэхъ, мyченицэхъ, и3сповёдницэхъ, воздeржницэхъ, и3 њ всsкомъ дyсэ прaведнэмъ въ вёрэ скончaвшемсz.
И# приeмь кади1ло, сщ7eнникъ возглашaетъ:
И#зрsднw њ прес™ёй, пречcтэй, пребlгословeннэй, слaвнэй вLчцэ нaшей бцdэ и3 приснодв7э мRjи.
И# кади1тъ пред8 с™0ю трапeзою три1жды. Діaконъ же кади1тъ с™yю трапeзу џкрестъ, и3 поминaетъ ±же х0щетъ живы6z и3 мє1ртвыz.
Ли1къ поeтъ: Дост0йно є4сть ћкw вои1стинну, / блажи1ти тS бцdу, / приснобlжeнную, и3 пренепор0чную, / и3 м™рь бGа нaшегw. / ЧCтнёйшую херув‡мъ, / и3 слaвнэйшую без8 сравнeніz сераф‡мъ, / без8 и3стлёніz бGа сл0ва р0ждшую, / сyщую бцdу тS величaемъ.
Діaконъ поминaетъ дjптmха, си1рэчь помsнникъ ўс0пшихъ.
Свzщeнникъ же м0литсz:
Њ с™ёмъ їwaннэ прор0цэ, предтeчи и3 крести1тели, њ с™hхъ слaвныхъ и3 всехвaльныхъ ґпcлэхъ, с™aгw, њ с™ёмъ и4м>къ, є3гHже и3 пaмzть совершaемъ, и3 њ всёхъ с™hхъ твои1хъ, и4хже моли1твами посэти2 нaсъ, б9е.
И# помzни2 всёхъ ўс0пшихъ њ надeжди воскrніz жи1зни вёчныz. И# поминaетъ и5хже х0щетъ, ўс0пшихъ по и3менw1мъ.
И# ўпок0й и5хъ, и3дёже присэщaетъ свётъ лицA твоегw2.
Е#щE м0лимъ тS, помzни2 гDи всsкое є3пcкпство правослaвныхъ, прaвw прaвzщихъ сл0во твоеS и4стины, всsкое пресвЂтерство, во хrтЁ діaконство, и3 всsкій свzщeнническій чи1нъ.
Е#щE прин0симъ ти2 словeсную сію2 слyжбу њ вселeннэй, њ с™ёй соб0рнэй и3 ґпcльстэй цRкви, њ и5же въ чистотЁ и3 честнёмъ жи1тельствэ пребывaющихъ: њ богохрани1мэй странЁ нaшей, властёхъ и3 в0инствэ є3S. Дaждь и5мъ гDи ми1рное правлeніе, да и3 мы2 въ тишинЁ и4хъ ти1хое и3 безм0лвное житіE поживeмъ, во всsкомъ бlгочeстіи и3 чистотЁ.
И# по пёніи стіхA,
свzщeнникъ возглашaетъ:
Въ пeрвыхъ помzни2 гDи, господи1на и3 nтцA нaшего и4м>къ, бlжeннэйшаго митрополjта кjевскаго и3 всеS ўкраи1ны, и3 господи1на нaшего высокопреwсвzщeннейшаго и4м>къ, митрополjта (и3ли2 ґрхіепjскопа, и3ли2 преwсвzщeннейшаго є3пjскопа є3гHже є4сть w4бласть), и5хже дaруй с™ы6мъ твои6мъ цRквамъ, въ ми1рэ цёлыхъ, чcтныхъ, здрaвыхъ, долгодeнствующихъ, прaвw прaвzщихъ сл0во твоеS и4стины.
И# пэвцы2 пою1тъ: И# всёхъ, и3 вс‰.
Свzщeнникъ же м0литсz:
Помzни2 гDи грaдъ сeй, въ нeмже живeмъ, и3 всsкій грaдъ и3 странY, и3 вёрою живyщихъ въ ни1хъ.
Помzни2 гDи плaвающихъ, путешeствующихъ, недyгующихъ, стрaждущихъ, плэнeнныхъ, и3 спасeніе и4хъ.
Помzни2 гDи плодоносsщихъ, и3 добротворsщихъ во с™hхъ твои1хъ цRквахъ, и3 поминaющихъ ўбHгіz, и3 на вс‰ ны2 ми1лwсти тво‰ низпосли2.
И# поминaетъ по именHмъ, и4хже х0щетъ, живhхъ.
Возглашeніе:
И# дaждь нaмъ є3ди1нэми ўсты2 и3 є3ди1нэмъ сeрдцемъ слaвити и3 воспэвaти пречcтн0е и3 великолёпое и4мz твоE, nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Сщ7eнникъ, њбрaщьсz ко дверeмъ и3 благословлsz, глаг0летъ:
И# да бyдутъ ми1лwсти вели1кагw бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA со всёми вaми.
Ли1къ: И# со д¦омъ твои6мъ.
Діaконъ, пріeмъ врeмz t свzщeнника, и3 и3зшeдъ, стaвъ на nбhчномъ мёстэ, глаг0летъ:
Вс‰ с™ы6z помzнyвше, пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ принесeнныхъ и3 њсвzщeнныхъ честнhхъ дарёхъ, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Ћкw да чlвэколю1бецъ бGъ нaшъ пріeмъ | во с™hй и3 пренбcный и3 мhсленный св0й жeртвенникъ, въ воню2 бlгоухaніz дух0внагw, вознисп0слетъ нaмъ б9eственную бlгодaть и3 дaръ с™aгw д¦а, пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Њ и3збaвитисz нaмъ t всsкіz ск0рби, гнёва и3 нyжды, гDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Заступи2, спаси2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ б9е, твоeю благодaтію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
ДнE всегw2 совершeнна, свsта, ми1рна и3 безгрёшна, ў гDа пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
ЃгGла ми1рна, вёрна настaвника, храни1телz дyшъ и3 тэлeсъ нaшихъ, ў гDа пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Прощeніz и3 њставлeніz грэхHвъ и3 прегрэшeній нaшихъ, ў гDа пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Д0брыхъ и3 полeзныхъ душaмъ нaшымъ, и3 ми1ра мjрови, ў гDа пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Пр0чее врeмz животA нaшегw въ ми1рэ и3 покаsніи скончaти, ў гDа пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Хrтіaнскіz кончи1ны животA нaшегw, безболёзнены, непостhдны, ми1рны и3 д0брагw tвёта на стрaшнэмъ суди1щи хrт0вэ пр0симъ.
Ли1къ: Подaй гDи.
Соединeніе вёры, и3 причaстіе с™aгw д¦а и3спроси1вше, сaми себE, и3 другъдрyга, и3 вeсь жив0тъ нaшъ хrтY бGу предади1мъ.
Ли1къ: ТебЁ гDи.
Свzщeнникъ же м0литсz:
ТебЁ предлагaемъ жив0тъ нaшъ вeсь и3 надeжду, вLко человэколю1бче, и3 пр0симъ, и3м0лимъ, и3 ми1ли сz дёемъ, спод0би нaсъ причасти1тисz нбcныхъ твои1хъ и3 стрaшныхъ т†инъ, сеS свzщeнныz и3 дух0вныz трапeзы, съ чи1стою с0вэстію, во њставлeніе грэхHвъ, въ прощeніе согрэшeній, во nбщeніе д¦а с™aгw, въ наслёдіе цrтвіz нбcнагw, въ дерзновeніе є4же къ тебЁ, не въ сyдъ и3ли2 во њсуждeніе.
Свzщeнникъ возглашaетъ:
И# спод0би нaсъ, вLко, со дерзновeніемъ, неwсуждeннw смёти призывaти тебE нбcнаго бGа nц7A, и3 глаг0лати.
Лю1діе: Џ§е нaшъ, и4же є3си2 на нб7сёхъ, да с™и1тсz и4мz твоE, да пріи1детъ цaрствіе твоE: да бyдетъ в0лz твоS, ћкw на нб7си2, и3 на земли2. хлёбъ нaшъ насyщный дaждь нaмъ днeсь, и3 њстaви нaмъ д0лги нaшz, ћкоже и3 мы2 њставлsемъ должникHмъ нaшымъ: и3 не введи2 нaсъ во и3скушeніе, но и3збaви нaсъ t лукaвагw.
Свzщeнникъ:
Ћкw твоE є4сть цrтво, и3 си1ла, и3 слaва, nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Сщ7eнникъ: Ми1ръ всBмъ.
Ли1къ: И# д¦ови твоемY.
Діaконъ: Главы6 вaшz гDви приклони1те.
Ли1къ: ТебЁ гDи.
Сщ7eнникъ м0литсz:
Бlгодари1мъ тS, цRю2 неви1димый, и4же неисчeтною твоeю си1лою вс‰ содётельствовалъ є3си2, и3 мн0жествомъ ми1лости твоеS t небытіS въ бытіE вс‰ привeлъ є3си2: сaмъ вLко, съ нб7сE при1зри на подкл0ншыz тебЁ главы6 сво‰, не бо2 подклони1ша пл0ти и3 кр0ви, но тебЁ стрaшному бGу. ты2 u5бо вLко, предлеж†щаz всBмъ нaмъ во благ0е и3зравнsй, по коегHже своeй потрeбэ: плaвающымъ сплaвай, путешeствующымъ спутешeствуй, недyгующыz и3сцэли2, врачY дyшъ и3 тэлeсъ.
Возглашeніе:
Бlгодaтію, и3 щедр0тами, и3 человэколю1біемъ є3динор0днагw сн7а твоегw2, съ ни1мже бlгословeнъ є3си2, со прес™hмъ и3 бlги1мъ и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Сщ7eнникъ же м0литсz:
Вонми2, гDи ї}се хrтE б9е нaшъ, t с™aгw жили1ща твоегw2, и3 t прест0ла слaвы цaрствіz твоегw2, и3 пріиди2 во є4же њсвzти1ти нaсъ, и4же горЁ со nц7eмъ сэдsй, и3 здЁ нaмъ неви1димw спребывazй: и3 спод0би держaвною твоeю рук0ю преподaти нaмъ пречи1стое тёло твоE и3 честнyю кр0вь, и3 нaми всBмъ лю1демъ.
Сeй моли1твэ глаг0лемэй, діaконъ стоsй пред8 с™hми двeрьми, њпоzсyетсz њрарeмъ кrтови1днw. Тaже покланsетсz свzщeнникъ, под0бнэ и3 діaконъ, на нeмже стои1тъ мёстэ, гlюща тaйнw, три1жды:
Б9е, њчи1сти мS грёшнаго, и3 поми1луй мS.
Е#гдa же ви1дитъ діaконъ сщ7eнника простирaюща рyцэ, и3 прикасaющасz с™0му хлёбу, во є4же сотвори1ти свzт0е возношeніе, возглашaетъ:
В0нмемъ.
Сщ7eнникъ же,
возносS с™hй хлёбъ, возглашaетъ:
С™†z с™ы6мъ.
Ли1къ: Е#ди1нъ с™ъ, / є3ди1нъ гDь, / ї}съ хrт0съ, / во слaву бGа nц7A, / ґми1нь.
И# пою1тъ ли1цы кінwнjкъ днE, и3ли2 с™aгw. Діaконъ же вх0дитъ во с™hй nлтaрь, и3 стaвъ њдеснyю свzщeнника держaщагw с™hй хлёбъ, глаг0летъ:
Раздроби2, вLко, с™hй хлёбъ.
Сщ7eнникъ же раздроблsz и5 на четhре ч†сти со внимaніемъ и3 благоговёніемъ, глаг0летъ:
Раздроблsетсz и3 раздэлsетсz ѓгнецъ б9іи, раздроблsемый и3 нераздэлsемый, всегдA kд0мый и3 никогдaже и3ждивaемый, но причащaющыzсz њсвzщazй.
Њ раздроблeніи с™aгw ѓгнца.
Подобaетъ тебЁ вёдати, q їерeе, ћкw раздроблsz с™hй ѓгнецъ, полагaй ч†сти крeстнымъ знaменіемъ д0лу ко с™0му дjскосу, заклaніемъ же горЁ ћкоже прeжде є3гдA закалaшесz. ЇИ&С, ќбw полагaй на вhшнэй странЁ с™aгw дjскоса, ±же є4сть на вост0цэ: Х&С же, t д0лу є4же є4сть на зaпадэ: ґ є4же, НІ, t сёверныz страны2: КА же, съ полyденныz страны2, ћкоже здЁ и3з8wбрази1сz. ЇИ&С, ќбw чaсть взeмъ, и3сполнsй с™yю чaшу. Х&С же, чaсть, раздроблsй свzщeнникwмъ и3 діaконwмъ. Ты6z же двЁ ч†сти с™ы6z, є4же НІ, и3 є4же, КА, причaстникwмъ да раздроблsеши на ч†сти м†лыz, є3ли1кw бyдетъ дов0льно по разсмотрeнію твоемY. Ґ t чaсти прес™ы6z бцdы, и3ли2 девzти1хъ чинHвъ с™hхъ, и3ли2 и3нhхъ є3ли1кw во с™ёмъ дjскосэ сyть, никaкоже кого2 да причасти1ши: т0чію t двою2 ч†стію, њстaвшею с™aгw ѓгнца, да причащaеши. Къ томyже тебЁ вёдомо бyдетъ и3 њ сeмъ, ћкw є3гдA растворsеши с™hмъ ўкр0пцемъ б9eственную кр0вь вLчню, тогдA да вливaеши съ разсмотрeніемъ, є3ли1кw бhти дов0льно всBмъ хотsщымъ причасти1тисz. Тaкожде и3 t вінA и3 воды2, є3гдA прободaеши с™hй ѓгнецъ, тогдA да вливaеши толи1кw, є3ли1кw бhти дов0льно всBмъ: послэди1 же никaкоже что2 да вливaеши, но т0чію t растворeніz є3ди1ною, є4же на С™†z с™ы6мъ, и3 тaкw причащaй всёхъ t си1хъ.
Діaконъ же, показyz њрарeмъ с™hй поти1рь, глаг0летъ:
И#сп0лни вLко, с™hй поти1рь.
Сщ7eнникъ же взeмъ горЁ лежaщую чaстицу, ћже, ЇИ&С, твори1тъ съ нeю кrтъ верхY с™aгw потирS, глаг0лz:
И#сполнeніе д¦а с™aгw.
И# тaкw влагaетъ во с™hй поти1рь.
Діaконъ: Ґми1нь.
И# пріeмлz теплотY, глаг0летъ къ сщ7eннику:
Бlгослови2 вLко теплотY.
Сщ7eнникъ же бlгословлsетъ, глаг0лz:
Бlгословeнна теплотA с™hхъ твои1хъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь.
И# діaконъ вливaетъ, є3ли1кw дов0льно, кrтоoбрaзнw внyтрь с™aгw потирS, глаг0лz:
ТеплотA вёры и3сп0лнь д¦а с™aгw, ґми1нь.
И# tстaвивъ теплотY, стои1тъ мaлw подaлэ.
Сщ7eнникъ же глаг0летъ:
Діaконе, приступи2.
И# пришeдъ діaконъ твори1тъ покл0нъ благоговёйнw, просS прощeніz. Сщ7eнникъ же держS с™hй хлёбъ, даeтъ діaкону: и3 цэловaвъ діaконъ подаю1щую є3мY рyку, пріeмлетъ с™hй хлёбъ, глаг0лz:
Преподaждь мнЁ вLко, чcтн0е и3 с™0е тёло гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA.
Сщ7eнникъ же глаг0летъ:
И$м>къ, свzщеннодіaкону преподаeтсz чcтн0е и3 с™0е и3 пречcтое тёло гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA, во њставлeніе грэхHвъ є3гw2, и3 въ жи1знь вёчную.
И# tх0дитъ созади2 с™hz трапeзы, приклони1въ главY, и3м0литсz ћкw и3 свzщeнникъ, глаг0лz:
Вёрую, гDи, и3 и3сповёдую, ћкw ты2 є3си2 вои1стинну хrт0съ, сн7ъ бGа живaгw, пришeдый въ мjръ грBшныz спасти2, t ни1хже пeрвый є4смь ѓзъ: є3щE вёрую, ћкw сіE сaмое є4сть пречи1стое тёло твоE, и3 сіS є4сть сaмаz честнaz кр0вь твоS. молю1сz u5бо тебЁ: поми1луй мS, и3 прости1 ми прегрэшє1ніz мо‰ вHльнаz и3 невHльнаz, ±же сл0вомъ, ±же дёломъ, ±же вёдэніемъ и3 невёдэніемъ: и3 спод0би мS неwсуждeннw причасти1тисz пречи1стыхъ твои1хъ тaинствъ, во њставлeніе грэхHвъ и3 въ жи1знь вёчную.
СE приступaю къ бжcтвенному причащeнію. Содётелю, да не њпали1ши мS пріwбщeніемъ: џгнь бо є3си2 недостHйныz попалszй. Но ќбw њчи1сти мS t всsкіz сквeрны.
Вeчери твоеS тaйныz, днeсь сн7е б9ій, причaстника мS пріими2: не бо2 врагHмъ твои6мъ тaйну повёмъ, ни лобзaніz ти2 дaмъ ћкw їyда, но ћкw разб0йникъ и3сповёдаю тS: помzни1 мz гDи, во цrтвіи твоeмъ.
БGотворsщую кр0вь ўжасни1сz, человёче, зрS: џгнь бо є4сть недостHйныz попалszй. Бжcтвенное тёло и3 њбожaетъ мS, и3 питaетъ: њбожaетъ дyхъ, ќмъ же питaетъ стрaннw.
Тaже тропари2:
Ўслади1лъ мS є3си2 люб0вію хrтE, и3 и3змэни1лъ мS є3си2 бжcтвеннымъ твои1мъ рачeніемъ: но попали2 nгнeмъ невещeственнымъ грэхи2 мо‰, и3 насhтитисz є4же въ тебЁ наслаждeніz спод0би, да ликyz возвеличaю бlже, двA пришє1ствіz тво‰.
Во свётлостехъ с™hхъ твои1хъ кaкw вни1ду недост0йный; ѓще бо дерзнY совни1ти въ черт0гъ, nдeжда мS њбличaетъ, ћкw нёсть брaчна, и3 свsзанъ и3звeрженъ бyду t ѓгGлwвъ: њчи1сти гDи, сквeрну души2 моеS, и3 сп7си1 мz, ћкw чlвэколю1бецъ.
Тaже мlтву:
ВLко чlвэколю1бче, гDи ї}се хrтE б9е м0й, да не въ сyдъ ми2 бyдутъ с™†z сі‰, за є4же недост0йну ми2 бhти: но во њчищeніе и3 њсщ7eніе души1 же и3 тёла, и3 во њбручeніе бyдущіz жи1зни и3 цrтвіz. Мнё же є4же прилэплsтисz бGу бlго є4сть, полагaти во гDэ ўповaніе сп7сeніz моегw2.
И# пaки: Вeчери твоеS тaйныz днeсь, сн7е б9ій, причaстника мS пріими2: не бо2 врагHмъ твои6мъ тaйну повёмъ, ни лобзaніz ти2 дaмъ ћкw їyда, но ћкw разб0йникъ и3сповёдаю тS: помzни1 мz, гDи, во цrтвіи твоeмъ.
Под0бнэ взeмъ и3 свzщeнникъ є3ди1ну чaстицу с™aгw хлёба, глаг0летъ:
ЧCтн0е и3 прес™0е тёло гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA преподаeтсz мнЁ, и4м>къ, свzщeннику, во њставлeніе грэхHвъ мои1хъ, и3 въ жи1знь вёчную.
И# приклони1въ главY м0литсz, глаг0лz:
Вёрую, гDи, и3 и3сповёдую, ћкw ты2 є3си2 вои1стинну хrт0съ, сн7ъ бGа живaгw, пришeдый въ мjръ грBшныz спасти2, t ни1хже пeрвый є4смь ѓзъ: є3щE вёрую, ћкw сіE сaмое є4сть пречи1стое тёло твоE, и3 сіS є4сть сaмаz честнaz кр0вь твоS. молю1сz u5бо тебЁ: поми1луй мS, и3 прости1 ми прегрэшє1ніz мо‰ вHльнаz и3 невHльнаz, ±же сл0вомъ, ±же дёломъ, ±же вёдэніемъ и3 невёдэніемъ: и3 спод0би мS неwсуждeннw причасти1тисz пречи1стыхъ твои1хъ тaинствъ, во њставлeніе грэхHвъ и3 въ жи1знь вёчную.
Тaже: Вeчери твоеS тaйныz, днeсь сн7е б9ій, причaстника мS пріими2: не бо2 врагHмъ твои6мъ тaйну повёмъ, ни лобзaніz ти2 дaмъ ћкw їyда, но ћкw разб0йникъ и3сповёдаю тS: помzни1 мz гDи, во цrтвіи твоeмъ.
Да не въ сyдъ и3ли2 во њсуждeніе бyдетъ мнЁ причащeніе с™hхъ твои1хъ т†инъ гDи, но во и3сцэлeніе души2 и3 тёла.
И# тaкw причащaютсz въ рукaхъ держи1магw со стрaхомъ и3 всsцэмъ ўтвержeніемъ. Тaже востaвъ, пріeмлетъ nбёма рукaма съ покр0вцемъ с™hй поти1рь, и3 причащaетсz три1жды и3з8 негw2, глаг0лz:
ЧCтнhz и3 с™hz кр0ве гDа бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA, причащaюсz ѓзъ рaбъ б9ій, сщ7eнникъ и4м>къ, во њставлeніе грэхHвъ мои1хъ, и3 въ жи1знь вёчную, ґми1нь.
И# тaкw свои2 ўстнЁ, и3 сщ7eннагw потирS въ рукY держи1мымъ покр0вцемъ њтeръ, и3 глаг0летъ:
СE прикоснyсz ўстнaмъ мои6мъ, и3 tи1метъ беззакHніz мо‰, и3 грэхи2 мо‰ њчи1ститъ.
Тaже призывaетъ діaкона, глаг0лz:
Діaконе, приступи2.
И# діaконъ прих0дитъ и3 покланsетсz є3ди1ною, глаг0лz:
СE прихождY къ безсмeртному цRю2 и3 бGу нaшему. И#, Преподaждь ми, владhко, честную и3 с™yю кр0вь гDа и3 бGа и3 спaса нaшегw ї}са хrтA.
И# глаг0летъ сщ7eнникъ:
Причащaетсz рaбъ б9ій діaконъ, и4м>къ, чcтнhz и3 с™hz кр0ве гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA, во њставлeніе грэхHвъ свои1хъ, и3 въ жи1знь вёчную.
Причасти1вшусz же діaкону,
гlетъ сщ7eнникъ:
СE прикоснyсz ўстнaмъ твои6мъ, и3 tи1метъ беззакHніz тво‰, и3 грэхи2 тво‰ њчи1ститъ.
[зри2] Подобaетъ вёдати, ћкw ѓще сyть хотsщіи причащaтисz с™hхъ т†инъ, раздроблsетъ сщ7eнникъ. двЁ ч†сти с™aгw ѓгнца њстaвшыz, є4же, НІ, и3 є4же КА, на м†лыz ч†стицы, ћкw бhти всBмъ причaстникwмъ дов0льно, и3 тaкw влагaетъ и5хъ во с™yю чaшу.
И покрывaетъ с™hй поти1ръ покр0вцемъ, под0бнэ и3 на с™hй ди1скосъ возлагaетъ ѕвезди1цу и3 покрHвцы. Таже глаг0летъ моли1тву:
Бlгодари1мъ тS, вLко чlвэколю1бче, бlгодётелю дyшъ нaшихъ: ћкw и3 въ настоsщій дeнь спод0билъ є3си2 нaсъ нбcныхъ твои1хъ и3 безсмeртныхъ тaинствъ. и3спрaви нaшъ пyть, ўтверди1 ны во стрaсэ твоeмъ вс‰, соблюди2 нaшъ жив0тъ, ўтверди2 нaшz стwпы2, моли1твами и3 молeньми слaвныz бцdы и3 приснодв7ы мRjи, и3 всёхъ с™hхъ твои1хъ.
И# тaкw tверзaютъ двє1ри с™aгw nлтарS. И# діaконъ, поклони1всz є3ди1ною, пріeмлетъ поти1ръ со благоговёніемъ, и3 прих0дитъ во двє1ри, и3 возносS с™hй поти1ръ, показyетъ и5 лю1демъ, глаг0лz:
Со стрaхомъ б9іимъ и3 вёрою приступи1те.
Ли1къ: Бlгословeнъ грzдhй во и4мz гDне, бGъ гDь, и3 kви1сz нaмъ.
Тaже приступaютъ хотsщіи причащaтисz: и3 тaкw и4дутъ є3ди1нъ по є3ди1ному, и3 покланsютсz со всsцэмъ ўмилeніемъ и3 стрaхомъ, согбeннэ рyцэ къ пeрсемъ и3мyще: тaже пріeмлетъ б9eствєнныz т†йны.
Сщ7eнникъ же причащaz є3го2 глаг0летъ:
Причащaетсz рaбъ б9ій, и4м>къ, чcтнaгw и3 с™aгw тёла и3 кр0ве гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA, во њставлeніе грэхHвъ и3 въ жи1знь вёчную.
И# діaконъ њтирaетъ є3мY ўстнЁ плaтомъ: и3 цэлyетъ причасти1выйсz с™yю чaшу, и3 поклони1всz tх0дитъ.
И# тaкw причащaютсz вси2.
По причащeніи же, вх0дитъ їерeй во с™hй nлтaрь, и3 поставлsетъ с™az на с™ёмъ прест0лэ.
ТогдA пріeмъ діaконъ с™hй дjскосъ верхY с™aгw потирS, и3 глаг0лz воскре6сныz пBсни сі‰:
Воскресeніе хrт0во ви1дэвше, поклони1мсz с™0му гDу ї}су, є3ди1ному безгрёшному. кrтY твоемY покланsемсz хrтE, и3 с™0е воскrніе твоE поeмъ и3 слaвимъ: тh бо є3си2 бGъ нaшъ, рaзвэ тебE и3н0го не знaемъ, и4мz твоE и3менyемъ. Пріиди1те вси2 вёрніи, поклони1мсz с™0му хrт0ву воскrнію: сe бо пріи1де кrт0мъ рaдость всемY мjру. всегдA благословsще гDа, поeмъ воскrніе є3гw2: распsтіе бо претерпёвъ, смeртію смeрть разруши2.
Свэти1сz, свэти1сz, н0вый їерусали1ме, слaва бо гDнz на тебЁ возсіS. ликyй нhнэ, и3 весели1сz сіHне: тh же чcтаz красyйсz бцdе, њ востaніи ржcтвA твоегw2.
Q пaсха вeліz, и3 свzщeннэйшаz хrтE! q мyдросте, и3 сл0ве б9ій и3 си1ло! подавaй нaмъ и4стэе тебE причащaтисz, въ невечeрнэмъ дни2 цaрствіz твоегw2.
Њтирaетъ с™0ю гyбою ѕэлw2 д0брэ, со внимaніемъ и3 бlгоговёніемъ, глаг0лz словесA сі‰:
Tмhй гDи, грэхи2 поминaвшихсz здЁ кр0вію твоeю честн0ю, мlтвами с™hхъ твои1хъ.
Сщ7eнникъ же благословлsетъ лю1ди, приглаг0лz возглaснw:
Спаси2 б9е лю1ди тво‰, и3 благослови2 достоsніе твоE.
Ли1къ же поeтъ:
Ви1дэхомъ свётъ и4стинный, пріsхомъ д¦а нбcнаго, њбрэт0хомъ вёру и4стинную, нераздёльнэй трbцэ покланsемсz: тa бо нaсъ спаслA є4сть.
И# њбращaютсz діaконъ же и3 сщ7eнникъ къ с™ёй трапeзэ, и3 кади1тъ сщ7eнникъ три1жды, глаг0лz въ себЁ:
Вознеси1сz на нб7сA б9е, и3 по всeй земли2 слaва твоS.
Тaже взeмъ сщ7eнникъ с™hй дjскосъ, возлагaетъ на главY діaкона, и3 діaконъ пріeмъ и3 со благоговёніемъ, зрS внЁ къ двeремъ, ничт0же глаг0лz, tх0дитъ въ предложeніе, и3 поставлsетъ и5. Сщ7eнникъ же поклони1всz, и3 пріeмъ с™hй поти1рь, и3 њбрaщсz къ двeремъ, зрS на лю1ди, глаг0летъ тaйнw:
Благословeнъ бGъ нaшъ:
И# возглaснw:
ВсегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
И# tх0дитъ ко с™0му предложeнію, и3 поставлsетъ тaмw с™az.
Ли1къ: Ґми1нь.
Да и3сп0лнzтсz ўстA нaшz / хвалeніz твоегw2 гDи, / ћкw да поeмъ слaву твою2, / ћкw спод0билъ є3си2 нaсъ причасти1тисz / с™ы6мъ твои6мъ, б9eствєннымъ, безсмє1ртнымъ и3 животворsщымъ тaйнамъ, / соблюди2 нaсъ во твоeй с™hни / вeсь дeнь поучaтисz прaвдэ твоeй. / ґллилyіа, ґллилyіа, ґллилyіа.
И# и3зшeдъ діaконъ сёверною двeрію, и3 стaвъ на nбhчномъ мёстэ, глаг0летъ:
Пр0сти пріи1мше б9eственныхъ, с™hхъ, пречcтыхъ, безсмeртныхъ, небeсныхъ и3 животворsщихъ, стрaшныхъ хrт0выхъ т†инъ, дост0йнw благодари1мъ гDа.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Заступи2, спаси2, поми1луй и3 сохрани2 нaсъ б9е твоeю бlгодaтію.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Дeнь вeсь совершeнъ, с™ъ, ми1ренъ и3 безгрёшенъ и3спроси1вше, сaми себE и3 другъдрyга, и3 вeсь жив0тъ нaшъ хrтY бGу предади1мъ.
Ли1къ: ТебЁ гDи.
Їерeй же глаг0летъ
благодaрственную мlтву:
Бlгодари1мъ тS, вLко чlвэколю1бче, бlгодётелю дyшъ нaшихъ, ћкw и3 въ настоsщій дeнь спод0билъ є3си2 нaсъ нбcныхъ твои1хъ и3 безсмeртныхъ тaинствъ. и3спрaви нaшъ пyть, ўтверди1 ны во стрaсэ твоeмъ вс‰, соблюди2 нaшъ жив0тъ, ўтверди2 нaшz стwпы2, моли1твами и3 молeньми слaвныz бцdы и3 приснодв7ы мRjи, и3 всёхъ с™hхъ твои1хъ.
Їерeй же прsмw держS є3ђліе, согнyвъ ґнтіми1нсъ, твори1тъ над8 ни1мъ кrтъ.
Возглашaетъ:
Ћкw ты2 є3си2 њсвzщeніе нaше, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Їерeй: Съ ми1ромъ и3зhдемъ.
Ли1къ: Њ и4мени гDни.
Діaконъ: ГDу пом0лимсz.
Ли1къ: ГDи поми1луй.
Мlтва заамвHннаz возглaснw:
Бlгословлszй бlгословsщыz тS гDи, и3 њсвzщazй на тS ўповaющыz, спаси2 лю1ди тво‰, и3 благослови2 достоsніе твоE, и3сполнeніе цRкве твоеS сохрани2, њсвzти2 лю1бzщыz благолёпіе д0му твоегw2: ты2 тёхъ воспрослaви б9eственною твоeю си1лою, и3 не њстaви нaсъ ўповaющихъ на тS. ми1ръ мjрови твоемY дaруй, цeрквамъ твои6мъ, свzщeнникwмъ, в0инству, и3 всBмъ лю1демъ твои6мъ: ћкw всsкое даsніе бlго, и3 всsкъ дaръ совершeнъ свhше є4сть, сходsй t тебE nц7A свётwвъ: и3 тебЁ слaву, и3 бlгодарeніе, и3 поклонeніе возсылaемъ, nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Моли1твэ же глаг0лемэй, діaконъ стои1тъ на деснёй странЁ пред8 џбразомъ вLки хrтA, держS nрaрь св0й, главY прикл0нь, до совершeніz мlтвы: сeй же скончaвшейсz, сщ7eнникъ ќбw вх0дитъ с™hми двeрьми, и3 tшeдъ въ предложeніе, глаг0летъ настоsщую мlтву:
Мlтва, глаг0лемаz
внегдA потреби1ти с™†z:
И#сполнeніе зак0на и3 прор0кwвъ сaмъ сhй хrтE б9е нaшъ, и3сп0лнивый всE n§еское смотрeніе, и3сп0лни рaдости и3 весeліz сердцA нaшz, всегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Тaже: Бyди и4мz гDне: три1жды.
И# pал0мъ lг: Благословлю2 гDа:
[зри2] Діaконъ же вшeдъ и3 сaмъ сёверною стран0ю, потреблsетъ с™†z со стрaхомъ, и3 со всsкимъ ўтверждeніемъ.
Сщ7eнникъ же и3зшeдъ, даeтъ лю1демъ ґнтjдwръ. По скончaніи же pалмA, и3 раздаsніи ґнтjдwра, глаг0летъ:
Благословeніе гDне на вaсъ, тогw2 бlгодaтію и3 чlвэколю1біемъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ.
Ли1къ: Ґми1нь.
Сщ7eнникъ: Слaва тебЁ хrтE б9е, ўповaніе нaше, слaва тебЁ.
Ли1къ: Слaва, и3 нhнэ: ГDи поми1луй, три1жды. Благослови2.
Сщ7eнникъ:
[Воскресhй и3з8 мeртвыхъ] хrт0съ и4стинный бGъ нaшъ, мlтвами пречcтыz своеS м™ре (и3 прHчаz), и4же во с™hхъ nц7A нaшегw ґрхіепcкпа кwнстантjнz грaда їwaнна златоyстагw: и3 с™aгw, и4м>къ, [є3гHже є4сть хрaмъ и3 є3гHже є4сть дeнь], и3 всёхъ с™hхъ, поми1луетъ и3 спасeтъ нaсъ, ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ.
Ли1къ же многолётствуетъ митрополjта.
И# свzщeнникъ, вшeдъ во с™hй nлтaрь, глаг0летъ благодaрственныz моли1твы.
Тaже: Нhнэ tпущaеши: Трис™0е. И# по Џ§е нaшъ:
Tпусти1тельный тропaрь, глaсъ }:
Ќстъ твои1хъ ћкоже свётлость nгнS / возсіsвши бlгодaть, вселeнную просвэти2: / не сребролю1біz мjрови сокрHвища снискA, / высотY нaмъ смиреномyдріz показA. / но твои1ми словесы2 наказyz, џ§е їwaнне златоyсте. / моли2 сл0ва хrтA бGа, спасти1сz душaмъ нaшымъ.
Слaва: кондaкъ, глaсъ ѕ7.
Под0бенъ: Е$же њ нaсъ:
T нб7съ пріsлъ є3си2 б9eственную бlгодaть, / и3 твои1ма ўстнaма вс‰ ўчи1ши, / покланsтисz въ трbцэ є3ди1ному бGу, їwaнне златоyсте, всебlжeнне прпdбне, дост0йнw хвaлимъ тS: / є3си1 бо настaвникъ, ћкw б9eствєннаz kвлsz.
И# нhнэ, бGор0диченъ:
Предстaтельство хрістіaнъ непостhдное, / ходaтайство ко творцY непрел0жное, / не прeзри грёшныхъ молeній глaсы: / но предвари2, ћкw благaz, на п0мощь нaсъ вёрнw зовyщихъ ти2: / ўскори2 на моли1тву, и3 потщи1сz на ўмолeніе, / предстaтельствующи при1снw бцdе, чтyщихъ тS.
И#ли2 ѓще х0щеши, рцы2 и3 дню2 тропaрь.
ГDи поми1луй, в7i. Честнёйшую: Слaва, и3 нhнэ:
И# твори1тъ tпyстъ, и3 совлачaетсz свzщeнныz њдeжды.
Потреби1вшу же діaкону с™†z со всsкимъ nпасeніемъ, ћкw ничемY t ѕэлw2 др0бнэйшихъ пaсти крупи1цъ, и3ли2 њстaтисz, наліsвъ во с™yю чaшу t вінA и3 воды2, и3 потреби1въ, и3 сопрsтавъ гyбою всю2 мокротY. Тaже слагaетъ с™ы6z сосyды вкyпэ, и3 њбвzзaвъ и4хъ, полагaетъ на nбhчномъ мёстэ, глаг0лz: Нhнэ tпущaеши: и3 пр0чаz, ћкоже и3 сщ7eнникъ. И# њмывaетъ рyки на nбhчномъ мёстэ, и3 поклони1всz вкyпэ со сщ7eнникомъ, творsтъ tпyстъ, и3 бlгодарsще бGа њ всёхъ и3сх0дzтъ.
Конeцъ б9eственныz літургjи с™aгw їwaнна златоyстагw.
Диякон: Благослови, владико.
Священик бере Святе Євангеліє, творить ним знак хреста над антимінсом і виголошує:
Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Велика або мирна єктенія
Диякон: В спокої Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За мир з неба і спасіння душ наших Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За спокій всього світу, за добрий стан святих Божих Церков і за з’єднання всіх Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За святий храм цей і тих, що з вірою, побожністю та страхом Божим входять до нього, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За (все)святішого отця нашого (або — блаженнішого владику нашого) … (ім’я, титул глави Помісної Церкви), і (високо)преосвященнішого владику нашого … (ім’я, титул єпархіяльного архиєрея), чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за ввесь причет і людей Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За боголюбиву і Богом бережену Україну нашу, за уряд та військо її Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За місто наше (або — село наше, святий монастир наш) і за всяке місто, село і країну і за тих, що по вірі живуть у них, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За добре поліття, за врожай плодів земних і за часи спокійні Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За подорожніх на воді, на землі і в повітрі; за недужих, знеможених та поневолених і за спасіння їх Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
В разі потреби тут бувають додаткові прохання.
Диякон: Щоб визволитися нам від усякої журби, гніву, небезпеки та недолі, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Вседіву Марію зо всіма святими пом’янувши, самі себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Люди: Тобі, Господи.
Молитва першого антифону
Священик: Господи Боже наш, Твоя сила несказанна і слава неосяжна. Твоя ласка безмірна і любов до людей невимовна. Сам, Владико, з добросердечности Твоєї зглянься на нас і на святий храм цей і подай нам і тим, що моляться з нами, багату ласку Твою і щедрість Твою.
Священик: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Антифон 1, зображальний (Пс. 102)
Благослови, душе моя, Господа, благословен єси, Господи.
Благослови, душе моя, Господа, і вся істото моя — ім’я святеє Його.
Благослови, душе моя, Господа і не забувай усіх добродійств Його.
Він прощає всі беззаконня твої, зціляє всі недуги твої Він визволяє від тління життя твоє, вінчає тебе милістю і щедротами.
Щедрий і Милостивий Господь, Довготерпеливий і Многомилостивий.
Благослови, душе моя, Господа, і вся істото моя — ім’я святеє Його.
Благословен єси, Господи.
Антифон 1, повсякденний (Пс. 91)
Стих: Добре діло — прославляти Господа і співати імені Твоєму, Всевишній.
Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.
Стих: Щоранку сповіщати про милість Твою і щоночі про правду Твою.
Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.
Стих: Бо праведний Господь, Бог наш, і немає неправди в Ньому.
Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.
Слава… і нині… Молитвами Богородиці, Спасе, спаси нас.
Диякон, вклонившись, стоїть перед образом Христа, а після антифону стає на звичайному місці і, вклонившись, виголошує малу єктенію.
Мала єктенія 1
Диякон: Ще і ще в спокої Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Вседіву Марію зо всіма святими пом’янувши, самі себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Люди: Тобі, Господи.
Молитва другого антифону
Священик: Господи Боже наш, спаси людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, охорони повноту Церкви Твоєї, освяти тих, що люблять красу дому Твого, прослав їх Твоєю божественною силою і не покидай нас, що надіємось на Тебе.
Священик: Бо Твоя є влада і Твоє Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Антифон 2, зображальний (Пс. 145)
Слава… Хвали, душе моя, Господа. Буду хвалити Господа, поки життя мого; співатиму Богові моєму, доки живу.
Не надійтеся на князів, на синів людських, в них нема спасіння.
Вийде дух його, і вернеться в землю свою; в той день загинуть усі помисли його.
Блажен, кому Бог Якова помічник його, у кого надія на Господа Бога свого, що створив небо і землю, море і все, що в них;
Він береже істину повік, творить суд покривдженим, дає поживу голодним;
Господь визволяє закованих, Господь умудряє сліпців. Господь підносить повалених, Господь любить праведників, Господь охороняє пришельців, сироту і вдову прийме, а путь грішників погубить.
Воцариться Господь повік, Бог твій, Сіоне, з роду в рід.
І нині… Єдинородний Сину і Слово Боже, Безсмертний єси, і зволив ради нашого спасіння тіло прийняти від святої Богородиці і Вседіви Марії, без зміни ставши чоловіком. Ти ж розп’ятий був, Христе Боже, і смертю смерть подолав; Ти один у Святій Тройці, рівнославлений з Отцем і Святим Духом, спаси нас.
Антифон 2, повсякденний (Пс. 92)
Стих: Господь воцарився, вдягнувся у величність. Зодягнувся Господь у силу і опоясався.
Молитвами святих Твоїх, Спасе, спаси нас.
Стих: Бо Він утвердив вселенну, і не захитається вона.
Молитвами святих Твоїх, Спасе, спаси нас.
Стих: Свідчення Твої вельми правдиві. Домові Твоєму, Господи, належить святість на довгі дні.
Молитвами святих Твоїх, Спасе, спаси нас.
Слава… і нині… Єдинородний Сину…
Потім диякон на звичайному місці виголошує.
Мала єктенія 2
Диякон: Ще і ще в спокої Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Вседіву Марію зо всіма святими пом’янувши, самі себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Люди: Тобі, Господи.
Молитва третього антифону.
Священик: Ти, що дав нам ці спільні й однодушні молитви і обіцяв вволити прохання двох або трьох, що згодяться в ім’я Твоє, Сам і нині прохання рабів Твоїх на пожиток їм прийми, і подай нам і в цьому житті зрозуміння Твоєї істини, і в будучині даруй життя вічне.
Священик: Бо Ти Благий і Чоловіколюбець Бог єси, і Тобі славу віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Антифон 3, Блаженні (Мф. 5:3-12)
У Царстві Твоїм пом’яни нас, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє.
Блаженні убогії духом, бо їх є Царство Небесне.
Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.
Блаженні тихі, бо вони наслідять землю.
Блаженні голодні й спрагнені правди, бо вони наситяться. Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.
Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.
Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. Блаженні гнані за правду, бо їх є Царство Небесне.
Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть та ширитимуть про вас усяку лиху славу неправдиво Мене ради. Радуйтеся і веселіться, бо велика нагорода вам на небесах.
Антифон 3, повсякденний (Пс. 94)
Стих: Прийдіть, у радості заспіваймо Господеві, виголосимо славу перед Спасителем нашим.
Спаси нас, Сину Божий, дивний у святих, співаємо Тобі: Алилуя.
Стих: Станьмо перед лицем Його, з хвалою, піснями прославмо Його.
Спаси нас, Сину Божий…
Стих: Бог Господь — Бог великий і Цар великий над всіма сильними землі.
Спаси нас, Сину Божий…
Вхід з Євангелієм
Коли співають третій антифон, священик і диякон, ставши перед святим престолом, вклоняються тричі. Тоді священик бере Святе Євангеліє, подає дияконові і йдуть праворуч поза престолом. Вийшовши північними дверима, з ставниками попереду, стають на звичайному місці (на амвоні), схиляють обидва голови і, коли диякон промовить:
Господеві помолімось, священик читає молитву входу.
Молитва входу
Священик: Владико, Господи Боже наш, що встановив на небесах чини і воїнства ангелів і архангелів служити славі Твоїй, вчини, щоб з нашим входом відбувся і вхід святих ангелів, що разом з нами служили б і прославляли б Твоє милосердя. Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Після молитви диякон стає в царських дверях праворуч священика і, показуючи орарем до престолу, промовляє:
Диякон: Благослови, владико, святий вхід.
Священик благословляє, промовляючи:
Священик: Благословенний вхід святих Твоїх завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Диякон: Амінь.
Диякон дає священикові цілувати Євангеліє, стає в царських дверях, підносить Євангеліє вгору й виголошує:
Диякон: Премудрість. Станьмо побожно.
Люди: Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа. Спаси нас, Сину Божий, дивний у святих, співаємо Тобі: Алилуя.
Якщо в неділю: Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа. Спаси нас, Сину Божий, що воскрес із мертвих, співаємо Тобі: Алилуя.
Якщо в свято Богородиці: Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа. Спаси нас, Сину Божий, молитвами Богородиці, співаємо Тобі: Алилуя.
Тропарі і кондаки
Тоді люди співають належні тропарі й кондаки, а священик у той час читає молитву.
Молитва Трисвятого
Священик: Боже Святий, Ти в святих перебуваєш, Тебе трисвятим голосом серафими оспівують і херувими славлять, і всі небесні сили Тобі поклоняються. Ти привів усе з небуття до існування, створив чоловіка на образ Свій і подобу і всякими дарами його прикрасив. Кожному, хто просить, Ти даєш премудрість і розум, не відкидаєш і грішника, а встановлюєш покаяння для спасіння. Ти сподобив нас, смиренних і недостойних рабів Твоїх, і в цю годину стати перед славним Твоїм жертовником і належне Тобі поклоніння і хвалу приносити. Сам, Владико, прийми з наших грішних уст трисвяту пісню, зглянься на нас з милосердя Твого, прости нам усяку провину вільну і невільну, освяти наші душі і тіла, і дай нам побожно служити Тобі всі дні життя нашого, молитвами пресвятої Богородиці і всіх святих, що від віку Тобі угодні були.
Трисвяте
Коли люди проспівають тропарі й кондаки, диякон, схиливши голову, тримає в руці трьома пальцями орар і промовляє до священика:
Диякон: Благослови, владико, час Трисвятого.
Священик, благословляючи його, виголошує:
Священик: Бо Ти Святий єси, Боже наш, і Тобі славу віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас.
Диякон підходить до царських дверей і, вказуючи орарем на образ Христа, виголошує:
Диякон: Господи, спаси благочестивих і вислухай нас.
Потім показує на вірних і виголошує:
Диякон: І на віки вічні.
Люди: Амінь.
Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (тричі).
Слава… і нині…
Святий Безсмертний, помилуй нас.
Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас.
Замість Трисвятого на Різдво Христове, на Богоявлення Господнє, у Лазареву суботу, на Пасху Христову, у всі дні Світлого Тижня, у неділю П’ятдесятниці співається:
Всі ті, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алилуя (тричі).
Слава… і нині…
У Христа зодягнулися. Алилуя.
Всі ті, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алилуя.
Замість Трисвятого на Воздвиження Хреста співається:
Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє воскресіння Твоє славимо (тричі).
Слава… і нині…
І святеє воскресіння Твоє славимо.
Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє воскресіння Твоє славимо.
Люди співають Трисвяте, а священик і диякон тричі проказують Трисвяте, вклоняючись перед святим престолом. Тоді промовляє диякон до священика:
Диякон: Звели, владико.
І йдуть до горнього місця, поцілувавши святий престол. Священик, ідучи, промовляє:
Священик: Благословен, хто йде в ім’я Господнє.
Диякон: Благослови, владико, горній престол.
Священик: Благословен єси на престолі слави Царства Твого, що перебуваєш над херувимами, завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Диякон: Амінь.
Священикові належить стояти або сидіти збоку горнього місця, на південь від нього.
Читання Святого Письма
Після Трисвятого диякон, ставши перед царськими дверима, виголошує:
Диякон: Будьмо уважні.
Священик: Мир усім.
Читець: І духові твоєму.
Диякон: Премудрість.
Читець: Прокимен…
Люди співають прокимен, читець виголошує стих.
Диякон: Премудрість.
Читець: Діянь святих апостолів читання (або: Соборного послання святого апостола … (ім’я) читання; до Римлян, Коринтян… послання святого апостола Павла читання).
Диякон: Будьмо уважні.
Читець читає Апостол. У цей час диякон з кадилом підходить до священика і просить благословення словами:
Диякон: Благослови, владико, кадило.
Прийнявши благословення, диякон кадить святий престол навкруги і ввесь вівтар, іконостас, священика і людей. Священик під час читання Апостола сидить з правого боку горнього місця (на горньому місці сидить тільки архиєрей), а коли читець скінчить читати Апостола, священик промовляє:
Священик: Мир тобі.
Читець: І духові твоєму.
Диякон: Премудрість.
Люди: Алилуя, алилуя, алилуя (тричі).
Читець виголошує стихи із псалмів.
Священик, стоячи перед престолом, проказує молитву.
Молитва перед Євангелієм
Священик: Засвіти в серцях наших, Чоловіколюбче Владико, чисте світло Твого богопізнання і очі розуму нашого розкрий на розуміння євангельської Твоєї науки. Дай нам страх блаженних заповідей Твоїх, щоб, перемігши всі тілесні пристрасті, ми провадили духовне життя, думали й чинили все угодне Тобі. Бо Ти єси світло душ і тіл наших, Христе Боже, і Тобі славу віддаємо з Предвічним Твоїм Отцем і Всесвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Диякон, закінчивши кадити, підходить до священика і, схиливши перед ним голову, показує на Святе Євангеліє й виголошує:
Диякон: Благослови, владико, благовістителя святого апостола і євангелиста… (ім’я).
Священик, благословляючи його, виголошує:
Священик: Бог, молитвами святого, славного, всехвального апостола і євангелиста … (ім’я), нехай дасть тобі слово благовістити силою великою для сповнення Євангелія улюбленого Сина Свого, Господа нашого Ісуса Христа.
Диякон: Амінь.
Священик подає дияконові Святе Євангеліє, а диякон приймає його та виходить царськими дверима на солею, попереджуваний ставниками.
Священик, стоячи перед святим престолом обличчям на захід, виголошує:
Священик: Премудрість. Станьмо побожно, вислухаймо святе Євангеліє. Мир усім.
Люди: І духові твоєму.
Диякон: Від … (ім’я євангелиста) святого Євангелія читання.
Люди: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.
Священик: Будьмо уважні.
Диякон читає Євангеліє.
Після Євангелія промовляє:
Священик: Мир тобі, що благовіствуєш.
Люди: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.
Диякон, дійшовши до царських дверей, віддає Святе Євангеліє священикові.
Виголошується проповідь.
Потрійна єктенія
Диякон: Промовмо всі з усієї душі і з усього розуміння нашого, промовмо.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Господи Вседержителю, Боже отців наших, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Помилуй нас, Боже, з великої милости Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Священик читає благальну молитву.
Священик: Господи Боже наш, прийми від рабів Твоїх цю щиру молитву і помилуй нас з великої милости Твоєї, і пошли всю щедрість Твою на нас і на всіх людей Твоїх, що сподіваються від Тебе багатої милости.
Диякон: Ще молимось за (все)святішого отця нашого (або — блаженнішого владику нашого) … (ім’я, титул глави Помісної Церкви), і (високо)преосвященнішого владику нашого … (ім’я, титул єпархіяльного архиєрея), за братів наших священиків, священномонахів і за все у Христі братство наше.
При цих словах священик розгортає антимінс і розкриває три його сторони, крім верхньої.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Диякон: Ще молимось за боголюбиву і Богом бережену Україну нашу, за уряд, військо і всю людність її, за державність, перемогу, спокій, здоров’я та спасіння їх, щоб Господь Бог допомагав їм у всьому та охороняв від усякого ворога і супротивника.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Тут бувають додаткові прохання.
Диякон: Ще молимось за святіших патріярхів православних, за благочестивих і повікнезабутніх князів і гетьманів наших, за вікопомних фундаторів святого храму (в монастирі — святого монастиря) цього і всіх православних отців і братів наших, що тут і повсюди давніше спочили.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Диякон: Ще молимось про милість, життя, мир, здоров’я, спасіння, Боже завітання, прощення і відпущення гріхів рабів Божих … (поминає імена за здоров’я), і всіх парафіян святого храму цього, щоб зберегтися їм від усякої журби, гніву, біди, недуг душевних і тілесних, щоб спокійно вони жили, щоб у здоров’ї і добробуті всі дні життя їх проходили, Всемилостивий Господи, вислухай нас і помилуй.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Диякон: Ще молимось за тих, що дари приносять і добро діють у святому і всечесному храмі цьому, за тих, що працюють, співають, і за всіх присутніх людей, що сподіваються від Тебе великої і багатої милости.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Священик: Бо Ти Милостивий і Чоловіколюбець Бог єси, і Тобі славу віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Якщо є поминання спочилих, виголошується заупокійна єктенія (крім неділь і свят).
Заупокійна єктенія
Диякон: Помилуй нас, Боже, з великої милости Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Диякон: Ще молимось за спокій душ спочилих рабів Божих … (імена) і за відпущення їм усякої провини вільної і невільної.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Диякон: Щоб Господь оселив душі їх там, де праведні спочивають.
Люди: Господи, помилуй (тричі).
Диякон: Милости Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів їх у Христа, Безсмертного Царя і Бога нашого, просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола знищив, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душі спочилих рабів Твоїх… (імена) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні журби, ні зітхання.
Всякий гріх, що вчинили вони, словом, чи ділом, чи думкою, як Милосердний і Чоловіколюбний Бог, прости, бо нема людини, що жила б і не згрішила. Ти один без гріха. Правда Твоя — правда вічна, і слово Твоє — істина.
Священик: Бо Ти єси воскресіння, життя і спокій спочилих рабів Твоїх … (імена), Христе Боже наш, і Тобі славу віддаємо з Предвічним Твоїм Отцем і з Пресвятим і Милосердним і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Єктенія за оголошених
Диякон: Оголошені, помоліться Господеві.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Вірні, за оголошених помолімось, щоб Господь помилував їх.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб просвітив їх словом істини.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб відкрив їм Євангеліє правди.
Священик розкриває і верхню частину святого антимінса.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб приєднав їх до Святої Своєї Соборної і Апостольської Церкви.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Спаси, помилуй, заступи і охорони їх, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Оголошені, голови ваші вклоніть перед Господом.
Люди: Тобі, Господи.
Молитва за оголошених
Священик: Господи Боже наш, що в висотах перебуваєш і смиренних доглядаєш, Ти для спасіння роду людського послав Єдинородного Сина Твого і Бога, Господа нашого Ісуса Христа; зглянься на рабів Твоїх оголошених, що вклонилися Тобі, і сподоби їх у належний час купелі відродження, відпущення гріхів і одежі нетління, приєднай їх до Святої Твоєї Соборної і Апостольської Церкви і прилучи їх до вибраного Твого стада.
Священик: Щоб і вони з нами славили пречесне і величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Єктенія вірних 1
Диякон: Всі оголошені, вийдіть.
Другий диякон (коли є): Оголошені, вийдіть.
Диякон: Всі оголошені, вийдіть. Щоб ніхто з оголошених не залишився, тільки вірні, ще і ще в спокої Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Перша молитва за вірних
Священик: Дякуємо Тобі, Господи Боже сил, що сподобив нас і нині стати перед святим Твоїм жертовником і припасти до милосердя Твого за гріхи наші і за людську несвідомість. Прийми, Боже, благання наше, дай нам бути достойними приносити Тобі молитви, благання і жертви безкровні за всіх людей Твоїх; а нас, яких Ти настановив на цю Твою службу, учини гідними силою Святого Духа Твого неосудно і безпорочно в чистім свідоцтві сумління нашого призивати Тебе у всякий час і на всякому місці, щоб, вислухавши нас, Ти був милосердний до нас з великої Твоєї ласки.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодатно.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Премудрість.
Священик: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Єктенія вірних 2
Диякон: Ще і ще в спокої Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Коли священик править один, то дальших прохань не проказує.
Диякон: За мир з неба і спасіння душ наших Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За спокій всього світу, за добрий стан святих Божих Церков і за з’єднання всіх Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За святий храм цей і тих, що з вірою, побожністю та страхом Божим входять до нього, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб визволитися нам від усякої журби, гніву, небезпеки та недолі, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Друга молитва за вірних
Священик: Знову і почасту припадаємо до Тебе і молимось Тобі, Милосердний Чоловіколюбче, щоб Ти, зглянувшись на благання наші, очистив наші душі й тіла від усякої тілесної і душевної скверни і дав нам безвинно і неосудно стояти перед святим Твоїм жертовником. Дай же, Боже, і тим, що моляться з нами, успіх у житті й вірі і в духовному розумінні; дай тим, що завжди зо страхом і любов’ю служать Тобі, безвинно й неосудно причаститися Святих Твоїх Таїн і Небесного Твого Царства сподобитися.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Премудрість.
Диякон північними дверима йде у вівтар.
Священик: Щоб під Твоєю владою ми завжди захист мали і Тобі славу віддавали, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Великий вхід
Люди співають херувимську пісню. Диякон, узявши кадило і поклавши ладану, підходить до священика і, прийнявши благословення від нього, кадить навкруги святий престол і ввесь вівтар та іконостас, а потім священика, співців і народ, проказуючи про себе 50-ий псалом. А священик тихо читає молитву.
Люди: Ми, таємно херувимів з себе уявляючи і Животворчій Тройці трисвятую пісню співаючи, відкладімо нині всякі житейські піклування.
Молитва великого входу
Священик: Ніхто із зв’язаних тілесними пристрастями і втіхами не достойний приходити або наближатися, або служити Тобі, Царю слави! Бо служити Тобі — велике і страшне навіть для самих небесних сил. Одначе, з невимовного і безмежного Твого чоловіколюбства, Ти сам непорушно і незмінно став чоловіком, був нашим Архиєреєм і, як Владика всього, передав нам священнодійство богослужної цієї і безкровної жертви. Бо Ти Єдиний, Господи Боже наш, маєш владу над небесним і земним, Тебе на престолі херувими носять, Ти серафимів Господь і Цар Ізраїля, Ти Єдиний Святий і в святині спочиваєш. Тому молю я Тебе, Єдиного Милосердного і Благоуважного: зглянься на мене, грішного і непотрібного раба Твого, і очисти мою душу й серце від сумління лукавого, і силою Святого Твого Духа мене, одягненого благодаттю священства, учини гідним стати коло святої Твоєї цієї трапези та священнодіяти тайну Святого і Пречистого Твого Тіла і Чесної Крови. До Тебе бо я приходжу, вклонивши голову свою, і молюся Тобі: не відвертай лиця Твого від мене і не виключай мене із слуг Твоїх, а сподоби мене, грішного і недостойного раба Твого, принести Тобі Дари ці Бо Ти єси Той, що приносиш жертву і Принесений, що приймаєш і роздаєшся, Христе Боже наш, і Тобі славу віддаємо з Надвічним Твоїм Отцем і Пресвятим і Милосердним і Животворчим Твоїм Духом нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Після молитви і кадіння, ставши перед святим престолом, священик здіймаючи руки, а диякон — орар, тричі проказують херувимську пісню, щоразу вклоняючись.
Священик: Ми, таємно херувимів з себе уявляючи і Животворчій Тройці трисвятую пісню співаючи, відкладімо нині всякі житейські піклування.
Диякон: Щоб прийняти і нам Царя всіх, що Його в славі проводять ангельські чини невидимо. Алилуя, алилуя, алилуя.
Священик і диякон цілують святий престол і переходять до жертовника (диякон попереду), де вже стоять іподиякони або братчики зі свічками. Священик бере в диякона кадило, кадить тричі жертовник і молиться про себе:
Священик: Боже, очисти мене грішного.
Тоді віддає кадило дияконові, який бере його на мізинець правої руки. Диякон тихо промовляє до священика:
Диякон: Візьми, владико.
Священик кладе воздух на ліве плече диякона, промовляючи:
Священик: Піднесіть руки ваші до святині і благословіть Господа.
Священик бере покритий малим покрівцем дискос і з побожністю та увагою ставить його на голову диякона, який стає на одне коліно; диякон, тримаючи кінець орара в лівій руці, а кадило на пальці правої руки, держить дискос обома руками на голові. Сам священик бере покриту покрівцем святу чашу і держить її перед собою. Всі виходять через північні двері на солею: іподиякони або братчики несуть свічники, за ними йде диякон і далі священик. Диякон виголошує:
Диякон: (Все)святішого отця нашого (або — блаженнішого владику нашого) … (ім’я, титул глави Помісної Церкви), і (високо)преосвященнішого владику нашого … ім’я, титул єпархіяльного архиєрея) нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Коли священик править без диякона, то виголошує це саме, а коли з дияконом, то виголошує далі:
Священик: Увесь єпископський, священичий, дияконський чин і причет церковний, боголюбиву і Богом бережену Україну нашу, уряд, військо і всю людність її, почесних і повікнезабутніх фундаторів і доброчинців святого храму цього, вас і всіх православних християн нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Якщо правлять кілька священиків, то вони виголошують по черзі:
Перший священик: Увесь єпископський, священичий, дияконський чин і причет церковний нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Другий священик: Боголюбиву і Богом бережену Україну нашу, уряд, військо і всю людність її нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Третій священик: Почесних і повікнезабутніх фундаторів і доброчинців святого храму цього, вас і всіх православних християн нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь. Щоб прийняти і нам Царя всіх, що Його в славі проводять ангельські чини невидимо. Алилуя, алилуя, алилуя.
Диякон входить у вівтар царськими дверима і стає праворуч, а коли входить священик, то промовляє до нього:
Диякон: Священство твоє нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм.
Священик: Священнодияконство твоє нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Священик ставить святу чашу на антимінсі праворуч і знімає з неї покрівець. Тоді бере з голови диякона дискос, ставить його на антимінсі ліворуч, теж знімає і відкладає покрівець. Ці дії священик виконує, тихо промовляючи тропарі:
Священик: Благообразний Йосиф, з древа знявши пречистеє Тіло Твоє, плащаницею чистою обвив і, пахощами покривши, у гробі новім положив.
У гробі тілом, у пеклі душею, як Бог, в раю ж з розбійником і на престолі був Ти, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, Неописанний.
Як Життєносець, як кращий від раю і воістину ясніший від усякої царської палати, явився для нас гріб Твій, Христе, джерелом нашого воскресіння.
Тоді священик бере воздух з плеча диякона і, подержавши його над кадилом, покриває ним святощі, промовляючи знов один тропар:
Благообразний Йосиф, з древа знявши пречистеє Тіло Твоє, плащаницею чистою обвив і, пахощами покривши, у гробі новім положив.
А далі бере від диякона кадило, тричі кадить святощі і проказує.
Ущаслив, Господи, благоволінням Твоїм Сіон, і нехай збудуються стіни Єрусалимські. Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення, тоді покладуть на жертовник Твій тельців.
Священик віддає кадило дияконові і промовляє, схиливши голову:
Священик: Пом’яни мене, брате і сослужителю.
Диякон: Нехай пом’яне Господь Бог священство твоє в Царстві Своєму.
Тоді й диякон, схиливши голову і трьома пальцями правої руки тримаючи орар, промовляє до священика:
Диякон: Помолися за мене, владико святий.
Священик: Дух Святий нехай найде на тебе, і сила Вишнього нехай осінить тебе (Лк. 1:35).
Диякон: Той же Дух допомагає нам у всі дні життя нашого. Пом’яни мене, владико святий.
Священик: Нехай пом’яне тебе Господь у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Диякон: Амінь.
Диякон, промовивши «Амінь», цілує праву руку священика, виходить північними дверима і, ставши на звичайному місці, виголошує єктенію.
Благальна єктенія 1
Диякон: Доповнімо молитву нашу Господеві.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За принесені Чесні Дари Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За святий храм цей і тих, що з вірою, побожністю та страхом Божим входять до нього, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб визволитися нам від усякої журби, гніву, небезпеки та недолі, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Після перенесення Божественних Дарів на святий престол священик проказує молитву принесення:
Священик: Господи Боже Вседержителю, Єдиний Святий, Ти приймаєш жертву хвали від тих, що всім серцем призивають Тебе! Прийми ж благання і нас, грішних, та принеси його до святого Твого жертовника, і сподоби нас гідно приносити Тобі дари і жертви духовні за наші гріхи і людську несвідомість. І сподоби нас знайти благодать у Тебе, щоб була приємна Тобі жертва наша і щоб добрий дух благодати Твоєї вселився в нас і в принесених Дарах цих і в усіх людях Твоїх.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Дня всього звершеного, святого, спокійного і безгрішного у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Ангела спокою, вірного провідника, охоронителя душ і тіл наших у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Прощення і відпущення гріхів та провин наших у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Доброго і пожиточного для душ наших і спокою для світу у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Останок життя нашого в спокої та покаянні скінчити у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Християнського кінця життя нашого, безболісного, бездоганного, спокійного, і доброї відповіді на страшному суді Христовім просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Вседіву Марію зо всіма святими пом’янувши, самі себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Люди: Тобі, Господи.
Священик: Щедротами Єдинородного Сина Твого, що з Ним благословен єси, з Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Священик звертається до народу і благословляє.
Священик: Мир усім.
Люди: І духові твоєму.
Диякон: Полюбімо один одного, щоб однодумно визнавати.
Люди: Отця, і Сина, і Святого Духа, Тройцю Єдиносущну і Нероздільну.
І священик тричі вклоняється перед святим престолом, про себе промовляючи:
Священик: Любитиму Тебе, Господи, сило моя; Господь — твердиня моя і пристановище моє (Пс. 17:2-3).
Священик цілує покрівець над Святими Дарами, спочатку над дискосом, потім над чашею, і край престолу. Коли ж правлять два священики або більше, то всі цілують святощі і один одного в праве і ліве плече і руку.
Старший промовляє: Христос посеред нас!
А другий відповідає: І є, і буде.
Диякони також цілують свої орарі і один одного в плечі і промовляють, як і священики.
Диякон: Двері, двері! В премудрості будьмо уважні!
Священик підносить воздух і повіває ним над Святими Дарами, проказуючи Символ віри (якщо буде кілька священиків, то всі вони тримають воздух над Святими Дарами), і, поцілувавши воздух, відкладає його в кінці Символу віри.
Символ віри
Люди: Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого.
І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків,
Світло від Світла, Бога Істинного від Бога Істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.
Він для нас, людей, і для нашого спасіння зійшов з небес, і тіло прийняв від Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком.
І розп’ятий був за нас при Понтії Пилаті, і страждав, і був похований.
І воскрес на третій день, як було написано.
І вознісся на небо і сидить праворуч Отця.
І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця.
І в Духа Святого, Господа Животворчого, що від Отця походить, що Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава, що говорив через пророків.
В Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву.
Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів.
Чекаю воскресіння мертвих і життя будучого віку. Амінь.
Анафора
Диякон (на солеї): Станьмо побожно, станьмо зо страхом. Будьмо уважні, щоб у спокої святу жертву приносити.
Люди: Милість спокою, жертву хвали.
Диякон відходить у вівтар північними дверима і обвіває святощі рипідою (або зложеним малим покрівцем).
Священик звертається до вірних і благословляє їх.
Священик: Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога і Отця і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами.
Люди: І з твоїм духом.
Священик: До неба піднесімо серця.
Люди: Піднесли до Господа.
Священик: Принесімо подяку Господеві.
Люди: Достойно і правдиво є поклонятися Отцю, і Сину, і Святому Духові, Тройці Єдиносущній і Нероздільній.
Священик: Достойно і правдиво є Тебе славити, Тебе благословити, Тебе хвалити, Тобі дякувати, Тобі поклонятися на всякому місці влади Твоєї. Ти єси Бог Несказанний, Неосяжний розумом, Невидимий, Незбагненний, завжди Сущий і завжди Незмінний, Ти і Єдинородний Син Твій, і Дух Твій Святий. Ти з небуття до буття нас привів, а коли ми впали в гріх, Ти знову нас підніс, і безперестанно все діяв, поки нас на небо привів і будуче Царство Твоє нам дарував.
За все це дякуємо Тобі, і Єдинородному Твоєму Синові, і Духові Твоєму Святому, за всі Твої до нас добродійства, які ми знаємо і яких не знаємо, за явні і неявні. Дякуємо Тобі і за цю службу, що з рук наших Ти зволив прийняти, хоч і стоять перед Тобою тисячі архангелів, незчисленна сила ангелів, шестикрилих і многооких херувимів і серафимів, що високо витають на крилах.
(Виголос): Пісню перемоги співають, виголошують, викликують і промовляють.
Люди: Свят, Свят, Свят, Господь Саваоф! Повні небо і земля слави Твоєї! Осанна в вишніх! Благословен, хто йде в ім’я Господнє! Осанна в вишніх!
Диякон при виголосі священика бере з дискоса звіздицю, творить нею над дискосом знак хреста і, поцілувавши, відкладає її. Тоді далі обвіває святощі.
Священик: З цими блаженними силами, Владико Чоловіколюбче, і ми виголошуємо і промовляємо: Святий єси і Пресвятий, Ти, і Єдинородний Твій Син, і Дух Твій Святий. Святий єси і Пресвятий, і велична слава Твоя. Ти світ Твій так полюбив, що й Сина Свого Єдинородного віддав, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. Він, прийшовши і діло нашого спасіння виконавши, в ніч, як зраджено Його, а правдивіше, коли Він Сам Себе віддав за життя світу, взяв хліб у святі Свої і пречисті і непорочні руки, подякувавши, благословивши, освятивши, розломивши, дав святим Своїм ученикам і апостолам і сказав:
(Виголос): Прийміть, споживайте — це є Тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів.
Люди: Амінь.
Коли священик промовляє виголос, диякон, тримаючи орар трьома пальцями правої руки, показує разом із священиком на святий дискос. Так само і коли священик виголошує: «Пийте з неї всі», — диякон показує разом із священиком на святу чашу.
Священик: Так само і чашу після вечері, промовляючи:
(Виголос): Пийте з неї всі — це є Кров Моя Нового завіту, що за вас і за многих проливається на відпущення гріхів.
Люди: Амінь.
Священик: Тому і ми, споминаючи цю спасенну заповідь і все, що ради нас сталося: хрест, гріб, воскресіння на третій день, на небо вшестя, праворуч сидіння, друге і славне знову пришестя.
(Виголос): Твоє від Твоїх Тобі приносимо за всіх і за все.
Одночасно, коли священик промовляє це, диякон складає руки навхрест (права рука зверху) і, піднявши святий дискос і святу чашу, побожно вклоняється.
Люди: Тебе в піснях славимо, Тебе благословимо, Тобі дякуємо, Господи, і молимось Тобі, Боже наш.
Священик: Ще приносимо Тобі цю словесну й безкровну службу і просимо, і молимо, і благаємо: пошли Духа Твого Святого на нас і на предложені Дари ці.
Диякон відкладає рипіду, яку тримав, і підходить до священика. Обидва тричі вклоняються перед святим престолом, молячись про себе:
Боже, очисти мене грішного і помилуй мене (тричі).
І промовляють:
Священик: Господи, Ти, що Пресвятого Твого Духа в третю годину на апостолів Твоїх послав, не відійми ж Його, Милосердний, від нас, а віднови нас, що молимось Тобі.
Диякон: Серце чисте створи в мені, Боже, і духа правди віднови в нутрі моєму.
Священик: Господи, Ти, що Пресвятого Твого Духа в третю годину на апостолів Твоїх послав, не відійми ж Його, Милосердний, від нас, а віднови нас, що молимось Тобі.
Диякон: Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відійми від мене.
Священик: Господи, Ти, що Пресвятого Твого Духа в третю годину на апостолів Твоїх послав, не відійми ж Його, Милосердний, від нас, а віднови нас, що молимось Тобі.
Диякон, в клонивши голову, показує орарем на святий хліб і тихо промовляє:
Диякон: Благослови, владико, святий хліб.
Священик благословляє святий хліб, промовляючи:
Священик: І створи хліб цей Чесним Тілом Христа Твого.
Диякон: Амінь. Благослови, владико, святу чашу.
Священик, благословляючи, промовляє:
Священик: А те, що в чаші цій, Чесною Кров’ю Христа Твого.
Диякон: Амінь.
І знову диякон, показуючи орарем на ті й другі святощі, промовляє:
Диякон: Благослови, владико, обоє.
Священик, благословляючи ті й другі святощі, промовляє:
Священик: Перетворивши Духом Твоїм Святим.
Диякон: Амінь, амінь, амінь.
Усі священнослужителі вшановують істинне Тіло і Кров Христові земним поклоном.
Диякон, схиливши голову перед священиком, промовляє:
Диякон: Пом’яни, владико святий, мене грішного.
Священик: Нехай пом’яне тебе Господь у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Диякон: Амінь.
Диякон, промовивши «Амінь», переходить на місце, де стояв перше. Священик молиться.
Священик: Щоб стали ці Святі Дари причасникам на тверезість душі, на відпущення гріхів, на спільність із Святим Твоїм Духом, на осягнення Царства Небесного, на уповання на Тебе, не на суд або осуд.
Ще приносимо Тобі цю словесну службу за у вірі спочилих праотців, отців, патріярхів, пророків, апостолів, проповідників, благовісників, мучеників, ісповідників, посників і за усяку душу праведну, у вірі спочилу.
І, взявши кадило, священик виголошує:
Священик: Особливо за пресвяту, пречисту, преблагословенну, славну Владичицю нашу Богородицю і Вседіву Марію.
І кадить перед святим престолом тричі по три. Потім диякон кадить навкруги святий престол і поминає живих і померлих.
Люди: Достойно є, і це є істина, славити Тебе, Богородицю, завжди славну і пренепорочну і Матір Бога нашого. Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, дійсну Богородицю, Тебе величаємо.
Священик знову молиться.
Священик: За святого Іоана, пророка, Предтечу й Хрестителя, за святих славних і всехвальних апостолів, святого… (ім’я), що його пам’ять сьогодні творимо, і за всіх святих Твоїх, молитвами їх зглянься на нас, Боже. І пом’яни всіх спочилих в надії на воскресіння і життя вічне … (поминає померлих), і упокой їх там, де сяє світ лиця Твого.
Ще молимось Тобі, пом’яни, Господи, всіх єпископів православних, що правдиво навчають слова Твоєї істини, все пресвітерство, у Христі дияконство і всякий священний чин.
Ще приносимо Тобі словесну цю службу за всесвіт, за Святу Соборну і Апостольську Церкву, і за тих, що в чистоті і побожному житті перебувають, за наш уряд і військо. Дай їм, Господи, спокійне урядування, щоб і ми за їх спокоєм тихе й сумирне життя провадили у всякому благочесті та чистоті.
(Виголос): Найперше пом’яни, Господи, (все)святішого отця нашого (або — блаженнішого владику нашого) … (ім’я, титул глави Помісної Церкви), і (високо)преосвященнішого владику нашого … (ім’я, титул єпархіяльного архиєрея), і даруй їх святим Твоїм Церквам, щоб були вони у спокої збережені, почесні, здорові, довговічні і правдиво навчали слова Твоєї істини.
Люди: І всіх, і все.
Священик молиться.
Священик: Пом’яни, Господи, це місто (або — село, монастир), в якому живемо, і всяке місто і країну, і тих, що по вірі живуть в них. Пом’яни, Господи, тих, що на морі, в дорозі, в недузі, в тяжкій праці, в полоні, і спаси їх. Пом’яни, Господи, тих, що дари приносять і добро діють у святих Твоїх Церквах та пам’ятають за вбогих, і на всіх нас пошли ласку Твою.
Тут поминають живих. Потім священик виголошує:
Священик: І дай нам єдиними устами і єдиним серцем славити і оспівувати пречесне і величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Священик повертається до царських дверей і, благословляючи людей, виголошує:
Священик: Нехай же будуть милості великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа з усіма вами.
Люди: І з твоїм духом.
Диякон, вклонившись, обходить святий престол, північними дверима виходить на солею і виголошує єктенію.
Благальна єктенія 2
Диякон: Всіх святих пом’янувши, ще і ще в спокої Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: За принесені і освячені Чесні Дари Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб Чоловіколюбець Бог наш, прийнявши їх у святий, і наднебесний, і мисленний Свій жертовник, як духовні пахощі, послав нам божественну благодать і дар Святого Духа, помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Щоб визволитися нам від усякої журби, гніву, небезпеки та недолі, Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Священик (молиться): На Тебе покладаємо все життя і всю надію нашу, Владико Чоловіколюбче, і просимо, і молимо, і благаємо: сподоби нас причаститися Небесних Твоїх і Страшних Таїн, цієї священної і духовної Трапези, з чистим сумлінням, на відпущення гріхів, на прощення провин, на спільність із Духом Святим, на насліддя Царства Небесного, на сміливість перед Тобою, не на суд і не в осуд.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Дня всього звершеного, святого, спокійного і безгрішного у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Ангела спокою, вірного провідника, охоронителя душ і тіл наших у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Прощення і відпущення гріхів та провин наших у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Доброго і пожиточного для душ наших і спокою для світу у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Останок життя нашого у спокої та покаянні скінчити у Господа просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Християнського кінця життя нашого, безболісного, бездоганного, спокійного, і доброї відповіді на страшному суді Христовім просімо.
Люди: Подай, Господи.
Диякон: Єдність віри і причастя Святого Духа виблагавши, самих себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Люди: Тобі, Господи.
Священик (з піднесеними руками виголошує): сподоби нас, Владико, безбоязно, неосудно насмілитись призивати Тебе, Небесного Бога Отця, і промовляти:
Люди: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
Священик: Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Священик, звертаючись і благословляючи людей, виголошує:
Священик: Мир усім.
Люди: І духові твоєму.
Диякон: Голови ваші вклоніть перед Господом.
Люди: Тобі, Господи.
Священик (молиться): Дякуємо Тобі, Царю Невидимий, що незчисленною Твоєю силою все сотворив і з великої ласки Твоєї все з небуття в буття привів. Сам, Владико, зглянься з неба на тих, що вклонили свої голови перед Тобою, бо не перед тілом і кров’ю вони вклонилися, а перед Тобою, Страшним Богом. Ти ж, Владико, принесені Дари на добро нам усім подай кожному по потребі: тих, що плавають, супроводь; з подорожніми на землі і в повітрі будь у путі; хворих зціли, Лікарю душ і тіл наших.
(Виголос): Благодаттю, щедротами і чоловіколюбством Єдинородного Сина Твого, що з Ним благословен єси, з Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Причастя
Священик, низько вклонившись Святим Тайнам, відступає від святої трапези і миє руки.
Священик: Зглянься, Господи Ісусе Христе, Боже наш, з святої оселі Твоєї і з престолу слави Царства Твого, і прийди освятити нас, Ти, що вгорі з Отцем сидиш і тут з нами невидимо пробуваєш; і сподоби могутньою Твоєю рукою подати нам Пречисте Тіло Твоє і Чесну Кров Твою, а через нас і всім людям.
Поки священик проказує цю молитву, диякон, стоячи на солеї перед образом Спасителя, опоясується орарем навхрест. Священик і диякон, кожний на своєму місці, тричі вклоняються, промовляючи про себе:
Боже, милостивий будь до мене, грішного (тричі).
Коли священик простягає руки і доторкається Святого Хліба, щоб святе піднесення творити, диякон виголошує:
Диякон: Будьмо уважні.
Диякон входить південними дверима у вівтар. Царські двері і завіса закриваються. Священик, підносячи Святий Хліб, виголошує:
Священик: Святеє святим.
Люди: Єдин Свят, Єдин Господь, Ісус Христос, на славу Бога Отця. Амінь.
Люди співають прйчасний (кінонік) дня або святого.
Диякон, ставши праворуч священика, промовляє:
Диякон: Розломи, владико, Святий Хліб.
Священик, з увагою і побожністю розламуючи Святий Хліб на чотири частини, промовляє:
Священик: Розломлюється і розділюється Агнець Божий, розломлюваний і неподільний, що завжди споживається і ніколи не вичерпується, а причасників освячує.
Про розломлювання Святого Агнця
Треба тобі знати, священику, що, розломлюючи Святий Агнець, маєш класти частини на дискос знаком хреста вниз, а надрізом догори. Частину з написом ІС клади вгорі дискоса, цебто на схід; ХС — внизу, цебто на захід; НІ — на північ; a KA — на південь, як показано на малюнку.
Взявши ж частину з написом ІC, поклади до святої чаші. Частину з ХС розломлюй для священиків та дияконів. Частини з написами НІ й КА розділи для причасників на стільки дрібних частинок, скільки їх, на твою думку, буде потрібно.
Також треба тобі знати, що, розбавляючи святою теплотою Божественну Кров Господню, маєш вливати з увагою так, щоб було досить для всіх причасників. Тому на проскомидії, коли проколюєш Святий Агнець, вливай вина і води стільки, щоб вистачило для всіх; опісля ж нічого не доливай, а розбавленим один раз під час «Святеє святим» – причащай.
Диякон (вказуючи орарем, промовляє): Доповни, владико, святу чашу.
Священик бере частину вгорі дискоса з написом ІС, чинить нею знак хреста над святою чашею і промовляє:
Священик: Повнота Духа Святого.
Тоді вкладає її до святої чаші.
Диякон: Амінь.
І, взявши теплоту, промовляє до священика:
Благослови, владико, теплоту.
Священик благословляє, промовляючи:
Благословенна теплота святих Твоїх завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Диякон: Амінь.
І диякон вливає скільки треба, навхрест, до святої чаші, промовляючи:
Диякон: Теплота віри повна Духа Святого. Амінь.
Диякон відставляє теплоту, а священик промовляє:
Священик: Дияконе, приступи.
Диякон підходить, побожно вклоняється Св. Дарам і промовляє:
Диякон: Ось приступаю до Безсмертного Царя. Прости мені, владико святий, і благослови, і подай мені Чесне, і Пресвяте, і Пречисте Тіло Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.
Священик подає часточку Святих Таїн і промовляє:
Священик: Рабу Божому …(ім’я), священнодиякону, подається Чесне, і Пресвяте, і Пречисте Тіло Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів і на життя вічне.
Диякон приймає Святий Хліб на долоню правої руки, підкладаючи ліву руку під неї, далі цілує руку священика, відходить за святий престол і, вклонивши голову, молиться:
Диякон: Вірую, Господи, і визнаю…
Священик так само побожно вклоняється, бере часточку на долоню правої руки, а ліву підкладає під неї зі словами:
Священик: Чесне, і Пресвяте, і Пречисте Тіло Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа подається мені, недостойному рабу Божому, ієреєві… (ім’я), на відпущення гріхів моїх і на життя вічне.
І, схиливши голову, священик молиться, промовляючи: Вірую, Господи, і визнаю, що Ти єси воістину Христос, Син Бога Живого, що прийшов на світ грішників спасти, між якими перший — це я. Ще вірую, що це саме є Пречисте Тіло Твоє і це саме є Чесна Кров Твоя. Молюся отже Тобі: помилуй мене і прости мені провини мої вільні й невільні, чи то в слові, чи ділі, свідомі й несвідомі; і сподоби мене неосудно запричаститися Пречистих Твоїх Таїн на відпущення гріхів і на життя вічне. Амінь.
Вечері Твоєї тайної, Сину Божий, причасником мене сьогодні прийми, бо ворогам Твоїм тайни не розповім і цілування не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, визнаю Тебе: пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоїм.
Нехай не на суд і не в осуд буде мені причастя Святих Твоїх Таїн, Господи, а на зцілення душі й тіла.
Після молитви священик і диякон причащаються Тіла Христового зі страхом і всякою обережністю. Священик підкладає під бороду плат і побожно приступає до святої чаші, бере її обома руками з платом, промовляючи:
Священик: Чесної, і Пресвятої, і Пречистої Крови Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа причащаюся я, недостойний раб Божий, ієрей… (ім’я), на відпущення гріхів моїх і на життя вічне.
І тричі причащається. Тоді, витерши уста свої і край святої чаші платом, що тримає в руці, промовляє:
Це торкнулося уст моїх, і здійме беззаконня мої, і гріхи мої очистить.
Потім призиває диякона, промовляючи:
Дияконе, приступи.
Диякон підходить і вклоняється один раз, промовляючи:
Диякон: Прости мені, владико святий, і благослови, і подай мені Чесну, і Пресвяту, і Пречисту Кров Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.
Священик подає дияконові плат і підносить до уст його святу чашу, з якої диякон обережно три рази причащається, а священик у той час промовляє:
Священик: Причащається раб Божий, священно-диякон … (ім’я), Чесної, і Пресвятої, і Пречистої Крови Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів своїх і на життя вічне.
Диякон витирає уста платом і цілує святу чашу, а священик промовляє:
Це торкнулося уст твоїх, і здійме беззаконня твої, і гріхи твої очистить.
Коли є вірні до причастя Святих Таїн, тоді священик розділяє дві частини з написом НІ і КА на малі часточки, щоб вистачило всім причасникам, і, вкладаючи їх до святої чаші, промовляє:
Воскресіння Христове бачивши, поклонімось Святому Господеві Ісусу, Єдиному Безгрішному. Хресту Твоєму поклоняємось, Христе, і святеє воскресіння Твоє оспівуємо і славимо. Бо Ти єси Бог наш, крім Тебе, іншого не знаємо, ім’я Твоє призиваємо. Прийдіть, усі вірні, поклонімось святому Христовому воскресінню, бо через Хрест прийшла радість усьому світові. Повсякчас благословляючи Господа, оспівуємо воскресіння Його, бо, перетерпівши розп’яття, Він смертю смерть переміг.
Світися, світися, новий Єрусалиме, слава бо Господня над Тобою зійшла. Радій нині й веселися, Сіоне, а Ти, чистая, красуйся, Богородице, воскресінням Сина Твого.
О Пасхо велика і найсвятіша, Христе! О Мудросте і Слово Боже і Сило! Сподоби нас тісніше з’єднатися з Тобою в невечірній день Царства Твого.
Потім покриває чашу покрівцем та проказує молитву:
Дякуємо Тобі, Владико Чоловіколюбче, Доброчинцю душ наших, що і сьогодні сподобив нас Небесних Твоїх і Безсмертних Таїн. Направ нашу путь, утверди всіх нас у страсі Твоїм, збережи наше життя і всі стопи наші утверди, молитвами та благаннями славної Богородиці і Вседіви Марії і всіх святих Твоїх.
Тоді відчиняють царські двері і диякон, вклонившись один раз, бере з престола плат, побожно приймає святу чашу від священика, підходить до царських дверей, підносить святу чашу перед народом і виголошує:
Зі страхом Божим, вірою і любов’ю приступіть.
Люди: Благословен, хто йде в ім’я Господнє. Бог Господь і з’явився нам.
Священик стає в царських дверях лицем до людей і читає молитву перед Причастям:
Священик разом з вірними: Вірую, Господи, і визнаю, що Ти єси воістину Христос, Син Бога Живого, що прийшов на світ грішників спасти, між якими перший — це я. Ще вірую, що це саме є Пречисте Тіло Твоє і це саме є Чесна Кров Твоя. Молюся отже Тобі: помилуй мене і прости мені провини мої вільні й невільні, чи то в слові, чи ділі, свідомі й несвідомі; і сподоби мене неосудно запричаститися Пречистих Твоїх Таїн на відпущення гріхів і на життя вічне. Амінь.
Вечері Твоєї тайної, Сину Божий, причасником мене сьогодні прийми, бо ворогам Твоїм тайни не розповім і цілування не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, визнаю Тебе: пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоїм.
Нехай не на суд і не в осуд буде мені причастя святих Твоїх Таїн, Господи, а на зцілення душі й тіла.
Усі причасники проказують за священиком молитву «Вірую, Господи…» І, склавши руки навхрест на грудях, один по одному підходять до Причастя. Священик бере від диякона святу чашу, відкриває покрівець і, причащаючи, промовляє:
Священик: Причащається раб Божий … (ім’я) Чесного, і Пресвятого, і Пречистого Тіла і Крови Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів своїх і на життя вічне.
Під час причастя диякон (або причетник) підкладає покрівець під бороду причасників, а по причасті священик витирає уста причасника платом. Причасник, причастившись, цілує край чаші й, відійшовши, приймає антидор (просфору) і теплоту від братчика, запиваючи нею Святе Причастя.
Причащаючи дітей до семи років, священик промовляє:
Священик: Причащається дитя Боже … (ім’я) Чесного, і Пресвятого, і Пречистого Тіла і Крови Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на життя вічне.
Люди співають причасний.
Перенесення Святих Таїн
Після причастя вірних священик і диякон входять у вівтар і ставлять Святощі на престолі. Диякон згортає з дискоса до чаші часточки, обтирає губкою дискос уважно, пильно й побожно, а священик при тому стиха промовляє:
Обмий, Господи, гріхи тих, що тут поминалися, Кров’ю Твоєю Чесною, молитвами святих Твоїх.
Диякон малим покрівцем накриває святу чашу, а на святий дискос кладе звіздицю, копіє, ложечку і другий покрівець, і все те покриває складеним воздухом, а священик обертається лицем до людей і, благословляючи їх рукою, промовляє:
Священик: Спаси, Боже, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє.
Священик повертається до святого престолу і, взявши кадило, тричі кадить Чесні Дари, промовляючи:
Священик: Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя.
Священик віддає кадило диякону.
Люди: Ми бачили Світ істинний, прийняли Духа Небесного, знайшли віру істинну, Нероздільній Тройці поклоняємось, бо Вона спасла нас.
Диякон стає на праве коліно; священик ставить йому на голову святий дискос; диякон обома руками приймає його і, повернувшись до царських дверей, нічого не промовляючи, відходить до святого жертовника і ставить святий дискос. Священик, уклонившись, бере святу чашу, робить нею знак хреста над антимінсом, тихо промовляючи:
Священик: Благословенний Бог наш
Тоді священик повертається до царських дверей і, благословляючи святою чашею народ, виголошує:
завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь. Нехай повні будуть уста наші похвалою Тобі, Господи, щоб ми оспівували славу Твою, бо Ти сподобив єси нас причаститися Святих Твоїх, Божественних, Безсмертних і Животворчих Таїн. Збережи нас у Твоїй святині кожний день навчатися правди Твоєї. Алилуя, алилуя, алилуя.
Священик іде до жертовника, ставить чашу і кадить, а диякон, вийшовши північними дверима і ставши на звичайнім місці, виголошує:
Подячна єктенія
Диякон: Станьмо побожно, прийнявши Божественні, Святі, Пречисті, Безсмертні, Небесні і Животворчі, Страшні Христові Тайни, достойно подякуймо Господеві.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Люди: Господи, помилуй.
Диякон: Дня всього звершеного, святого, спокійного і безгрішного випросивши, самі себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.
Люди: Тобі, Господи.
Священик, згорнувши антимінс, бере Євангеліє і, тримаючи його просто, чинить ним над антимінсом знак хреста і виголошує:
Священик: Бо Ти єси освячення наше, і Тобі славу віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Священик: В спокої вийдімо.
Люди: З іменем Господнім.
Диякон: Господеві помолімось.
Люди: Господи, помилуй.
Заамвонна молитва
Священик: Господи, Ти благословляєш тих, що Тебе благословляють, і освячуєш тих, що на Тебе надію покладають. Спаси людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, повноту Церкви Твоєї збережи, освяти тих, що люблять красу дому Твого, прослав їх Твоєю божественною силою і не остав нас, що надіємось на Тебе. Спокій світові Твоєму дай, Церквам Твоїм, священикам, боголюбивій і Богом береженій Україні нашій, парафіянам святого храму цього і всім людям Твоїм. Бо всяке добре даяння і всякий звершений дар з висоти є, сходячи від Тебе, Отця світла, і Тобі славу, подяку і поклоніння віддаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Доки священик читає заамвонну молитву, диякон, вклонивши голову, стоїть перед образом Христа і тримає орар свій аж до кінця молитви. Після молитви священик входить царськими дверима і тихо проказує молитву перед споживанням Святощів.
Священик: Ти Сам єси сповнення Закону і пророків, Христе Боже наш, що сповнив усе, Отцем встановлене. Наповняй радістю та веселістю серця наші завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Диякон, увійшовши північними дверима, споживає Святощі зі страхом та обережністю.
Люди: Амінь. Нехай буде благословенне ім’я Господнє віднині і довіку (тричі).
Псалом 33 (стор. 29–30)
Відпуст
Священик благословляє народ, виголошуючи:
Священик: Благословення Господнє на вас Його благодаттю і чоловіколюбством завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.
Люди: Амінь.
Священик (обернувшись до престолу): Слава Тобі, Христе Боже, надіє наша, слава Тобі.
Люди: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. Господи, помилуй (тричі). Благослови.
Священик (з хрестом у руках): Христос (у неділю — що воскрес із мертвих), Істинний Бог наш, молитвами пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Іоана, архиєпископа Царгородського, Золотоустого, і святого … (ім’я святого, що його храм), і святого … (ім’я святого, що його пам’ять у той день), і всіх святих, помилує і спасе нас, бо Він Милосердний і Чоловіколюбець.
Люди: Амінь. (Все)святішого отця нашого (або — блаженнішого владику нашого)… (ім’я, титул глави Помісної Церкви), і (високо)преосвященнішого владику нашого … (ім’я, титул єпархіального архиєрея), настоятеля і парафіян святого храму цього, і всіх православних християн, Господи, збережи на многії літа!
Після відпусту священик роздає вірним антидор (просфори від проскомидії) і одночасно дає їм цілувати святий хрест. Коли священик повернеться у вівтар, то закриваються царські двері і завіса, а священик проказує молитви подяки після Святого Причастя (стор. 324).
