Святитель Ігнатій (Брянчанінов)
Отечник
| ⇦Попердній розділ | Наступний розділ⇨ |
Авва Павел Простий
Блаженної пам’яті Павло Простий, учень авви Антонія, розповів отцям таке:
Одного разу він прийшов до монастиря, щоб відвідати братів і наставити їх. Після звичних взаємних привітань вони вирушили до Божого храму на молитву. Блаженний Павло, зупинившись біля входу, вдивлявся в кожного, хто заходив до церкви, і спостерігав за душевним станом, із яким вони входили. Завдяки особливому дару Божої благодаті він бачив душевний стан кожного так само ясно, як ми бачимо обличчя одне одного. Всі заходили до храму зі світлими й радісними обличчями; разом із кожним ішов Ангел, радіючи за нього. Але одного з братів Павло побачив із чорним обличчям; усе його тіло було темне. Демони стояли з обох боків і тримали його, вдеваючи узду в ніздрі й ваблячи до себе; Ангел ішов позаду, на відстані, сумний і заплаканий. Проливаючи сльози й часто вдаряючи себе рукою в груди, Павло сів біля дверей храму й гірко ридав за того, кого побачив у такому душевному стані. Деякі брати, побачивши раптову зміну в старця, його сльози й ридання, подумали, що він побачив щось, варте жалю, і почали благати його розповісти, чому він плаче. Вони також пропонували йому ввійти разом із ними до храму, але Павло відмовився й, залишившись біля дверей, продовжував гірко плакати за тим, кого бачив. Після завершення недовгої церковної молитви Павло знову пильно вдивлявся в тих, хто виходив із храму, щоб побачити, у якому стані вони покидають церкву. І ось він бачить: той чоловік, у якого раніше обличчя було чорним, а тіло темним, виходить із храму зі світлим обличчям і чистим тілом. Демони, що тримали його, відійшли далеко, а поруч радісно йшов Ангел. Павло охопила велика радість. Благословляючи Бога, він вигукнув: «О невимовне милосердя Боже й благість! О Божественна милість і незліченні щедроти!» Він швидко піднявся на підвищення й голосно сказав: «Прийдіть, подивіться на діла Господа, як вони величні й гідні подиву! Прийдіть, подивіться на Того, “Хто хоче, щоб усі люди спаслися й пізнали істину” (1Тим. 2:4)!» Прийдіть, поклонимося і припадемо перед Ним і скажемо: Ти один можеш відпускати гріхи!» На голос Павла зібралося все братство монастиря, бажаючи почути, що він скаже. Коли всі зібралися, Павло розповів про те, що він побачив, коли брати входили до церкви, і після того, як вони виходили. І він запитав того чоловіка, щоб той сказав причину, через яку Бог дарував йому таку раптову зміну.
Обвинувачений Павлом, брат відкрито розповів усім, хто був поруч: «Я – грішник, і довгий час, до сьогоднішнього дня, жив у розпусті; але ось, увійшовши в святу Божу церкву, я почув голос пророка Ісаї, а точніше, голос самого Бога, що говорив через пророка: «Омийтеся і будете чисті: усуньте лукавство з душ ваших перед Моїми очима; навчіться добро творити. І якщо ваші гріхи будуть, як багряне, як сніг відбілю, і якщо хочете, і послухаєте Мене, добробут землі будете мати» (Іс. 1:16-19). Я, – продовжував він, – був глибоко зворушений цими словами, і, гірко зітхнувши від глибокого усвідомлення своєї гріховності, я вигукнув у серці до Бога: «Боже, Ти, хто прийшов у світ, щоб спасти грішників!» (1Тим. 1:15), здійсни зі мною, грішним і недостойним, те, що Ти обіцяв через Твого пророка. Ось! Сьогодні ж даю Тобі обітницю, визнаючи її серцем і підтверджуючи словом, що більше не буду чинити цей гріх, що відкидаю всяке беззаконня і служитиму Тобі відтепер чистою совістю. Господи! Від цього дня і години прийми мене, що приносить покаяння і припадає до Тебе, відрікаючись від усякого гріха». Даючи ці обітниці, я вийшов із церкви, поклавши заповіт у душі своїй не чинити нічого, що не буде благоприємним перед Твоїми очима, Господи. Почувши це, всі брати вигукнули до Господа гучним голосом, говорячи: «Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх!» (Пс. 103:24).
Християни! Знаючи з Святого Письма і Божественних об’явлень велику благість Божу до тих, хто благоговійно звертається до Нього і покаянням очищає свої попередні гріхи, пізнаючи, що вони не лише не підлягають покаранню за ці гріхи, а й отримують вічні благословення, – не будемо відчаюватися у нашому спасінні. Бог, як через пророка Ісаю обіцяв тим, хто занурився в гріхи, знову омивати їх, очищати, як овечу шерсть і сніг, і наповнювати небесними благами небесного Єрусалима, так і через пророка Єзекиїля з клятвою засвідчує нам: «Скажи їм Як живий Я, говорить Господь Бог, не прагну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити!» (Єз. 33:11).
| ⇦Попердній розділ | Наступний розділ⇨ |