Закон Божий. Частина перша

Закон Божий. Частина друга →
Зміст
УкраїнськаРосійська

ПОПЕРЕДНІ ПОНЯТТЯ

ПРО ВСЕСВІТ

Усе, що ми бачимо навколо себе: небо, сонце, місяць, зірки, хмари, землю, на якій живемо, повітря, яким дихаємо, і все, що на землі: траву, дерева, гори, річки, моря, рибу, птаство, звірів, тварин, і, нарешті, людей, тобто нас самих, — усе це сотворив Бог. Світ є творіння Боже.

Ми бачимо світ Божий і розуміємо, як гарно і мудро його збудовано.

Ось ми на луках. Над нами розкинулося наметом блакитне небо з білими хмаринками. А на землі буяє зелень, усе в квітах. У різнотрав’ї чути, як скрекочуть комахи, а над квітами пурхають метелики, гудуть бджоли, копошиться мошва. Уся земля тут немов великий гарний килим. Та жоден килим, зітканий руками людини, не зрівняється з красою Божої луки.

Пройдімося лісом. Там ми побачимо багато різноманітних на вигляд і за будовою дерев. Там і могутній дуб, і струнка ялина, і кучерява береза, і духмяна липа, і висока сосна, і густий ліщинник. Там є і галявинки з кущами і найрізноманітнішими травами. Скрізь чути голоси птахів, дзижчання і скрекотіння комах. А скільки усяких звірів живе в лісі! А скільки там ягід, грибів та квітів! Це велике лісове царство.

А ось і річка. Вона плавно несе свої води, виблискуючи на сонці, серед лісів, ланів і лук. Як у ній приємно скупатися! Навколо задуха, а у воді прохолодно і легко. І скільки в ній усілякої риби, жаб, водяних жуків та іншої живності! Там теж своє життя, свій світ.

І яке величне море, що має величезний і багатий підводний світ живих істот.

А які красиві гори, що здіймаються своїми вершинами, покритими вічним снігом і льодом, високо за хмари.

Дивний світ у своїй земній красі, і все в ньому наповнене життям. Неможливо перелічити всі рослини і всіх тварин та комах, що населяють землю, — від найменших, невидимих для наших очей, до найбільших. Вони живуть усюди: на суші й у воді, в повітрі й у ґрунті, і навіть глибоко під землею. І все це життя світу дав Бог.

Багатий і різноманітний світ Божий! І в цій величезній розмаїтості панує дивний і гармонійний порядок, встановлений Богом. Люди часто називають це «законами природи». Всі рослини і тварини розселені по землі згідно з цим порядком. І кому чим встановлено годуватися, тим і годуються. Все має відповідний і розумний сенс. Все у світі народжується, росте, старіє і помирає — одне змінюється іншим. Усьому Бог дав свій час, місце і призначення.

Тільки людина живе всюди на землі і над усім царює. Бог обдарував її розумом і безсмертною душею. Він дав людині особливе, велике призначення: пізнавати Бога, уподібнюватися Йому, тобто ставати все кращою і добрішою та успадковувати вічне життя.

За расами люди поділяються на білих, чорних, жовтих і червоношкірих, але всі вони однаково мають розумну і безсмертну душу. Через цю душу люди підносяться над усім тваринним світом і уподібнюються Богу.

А тепер подивимося у безхмарну темну ніч із землі на небо. Скільки планет і зірок, розсіяних по ньому, ми там побачимо! Їх безмежна кількість! Все це окремі світи. Чимало таких, як наша сонячна система, а є і зірки, набагато більші за сонце, але знаходяться вони так далеко від Землі, що здаються нам маленькими світлими краплинами. Всі вони гармонійно і злагоджено рухаються визначеним шляхом одне навколо одного. І наша планета Земля у цьому небесному просторі здається маленькою світлою краплиною.

Великий і безмежний світ Божий! Неможливо ні обчислити, ні виміряти його, а знає усьому міру, вагу і число тільки Сам Бог, Який створив усе.

Увесь цей світ Бог створив для життя і на користь людям — для кожного з нас. Так безмежно любить нас Бог!

І якщо ми будемо любити Бога та жити за Його законами, то багато незрозумілого в світі нам стане зрозумілим і ясним. Ми полюбимо світ Божий і житимемо в любові і радості, в злагоді з усіма.

Тоді ця радість пануватиме завжди і скрізь, і ніхто не відбере її, тому що Сам Бог буде з нами.

Але щоб пам’ятати, що ми належимо Богу, бути ближче до Нього і любити Його, тобто виконати своє призначення на землі та успадкувати вічне життя, нам потрібно більше знати про Бога, знати Його святу волю, тобто Закон Божий.

ЗАПИТАННЯ: Хто створив світ і дав йому життя? Хто встановив у світі стрункий лад, або, як це часто називають, «закони природи», і в чому полягає ця злагодженість? Яке призначення Бог дав людині? Для кого Бог створив світ? Для чого нам необхідно знати Закон Божий?

ПРО БОГА

Бог створив увесь світ з нічого, одним Своїм словом. Він може зробити все, що забажає. Бог — найвища сутність. Йому немає рівного нікого і ніде, ні на землі, ні на небі. Ми, люди, своїм розумом цілком збагнути Його не можемо. І самі ми нічого не могли б дізнатися про Нього, якби Сам Бог не відкрив нам про Себе. Що ми знаємо про Бога, все це відкрито нам Ним Самим. Коли Бог створив перших людей — Адама і Єву, — то являвся їм у раю і відкривав їм про Себе, як потрібно вірувати в єдиного істинного Бога і як виконувати Його волю.

Це вчення Боже спочатку передавалось усно з роду в рід, а потім, за спонукою Божою, було записане Мойсеєм та іншими пророками у священні книги.

Нарешті Сам Син Божий, Ісус Христос, з’явився на землю і доповнив усе, що треба знати людині про Бога. Він відкрив людям велику таємницю, що Бог один, але триєдиний в Особах. Перша Особа — Бог Отець, друга Особа — Бог Син, третя Особа — Бог Дух Святий.

Це не три Боги, а один Бог у трьох Особах, Тройцяєдиносущна і нероздільна.

Усі три Особи мають однакове Божественне достоїнство, нема між ними ні старшого, ні молодшого; як Бог Отець є істинний Бог, так і Бог Син є істинний Бог, так і Дух Святий є істинний Бог.

Відрізняються Вони лише тим, що Бог Отець ні від кого не народжується і не сходить; Син Божий народжується від Бога Отця, а Дух Святий сходить від Бога Отця.

Ісус Христос через розкриття таїни Пресвятої Тройці навчив нас не тільки істинно поклонятися Богу, але й любити Бога, бо всі три Особи Пресвятої Тройці, — Отець, Син і Святий Дух, — вічно перебувають Один з Одним у безперервній любові і складають Собою одну Істоту (Сутність). Бог є найдосконаліша Любов.

Велику таїну, яку відкрив нам Бог про Себе, — таїну Святої Тройці, наш слабосилий розум не може вмістити, збагнути.

Святий Кирило, вчитель слов’ян, намагався так пояснити таїну Пресвятої Тройці. Він казав: «Бачите на небі круг блискучий (сонце), і від нього народжується світло і виходить тепло? Бог Отець, як сонячний круг, без початку і кінця. Від Нього вічно народжується Син Божий, як від Сонця — світло; і, як від Сонця разом зі світлим промінням іде й тепло, виходить Дух Святий. Кожен розрізняє окремо і круг сонячний, і світло, і тепло, але це не три Сонця, а одне Сонце на небі. Так і Свята Тройця: три в ній Особи, а Бог єдиний і нероздільний.»

Св. Августин каже: «Ти бачиш Тройцю, якщо бачиш любов». Це означає, що таїну Пресвятої Тройці швидше можна зрозуміти серцем, тобто любов’ю, аніж нашим слабким розумом.

Вчення Ісуса Христа, Сина Божого, було записано Його учениками у священну книгу, яка називається Євангелієм. Слово «Євангеліє» означає блага (або добразвістка.

А всі священні книги, складені в одну книгу, називаються Біблією. Це слово грецьке, українською означає книги.

ЗАПИТАННЯ: Чи можемо ми цілком збагнути розумом своїм, хто такий Бог, і самі дізнатися про Нього? Звідки ми дізналися про Бога і що Він Творець світу? Хто доповнив учення про Бога, що Він один, але в трьох Особах? Як називаються Особи Святої Тройці? Чим відрізняються між собою Особи Святої Тройці? Що таке Євангеліє і що таке Біблія?

ВЛАСТИВОСТІ БОЖІ

Бог відкрив нам про Себе, що Він — безтілесний і невидимий Дух (Див.: Ін. 4:24). Це означає, що Бог не має ні тіла, ні кісток (як ми маємо), і нічого не має в Собі такого, з чого складається наш видимий світ, а тому ми Його бачити не можемо. Щоб пояснити, наведемо приклад з нашого земного світу. Ми не бачимо повітря, але бачимо його дії та прояви: рух повітря (вітер) має велику силу, здатну рухати великі кораблі і складні машини; ми відчуваємо і знаємо, що повітрям ми дихаємо і без нього не можемо жити. Так і Бога ми не бачимо, але дії Його й ознаки, мудрість і силу Його ми бачимо скрізь у світі і відчуваємо в cамих собі.

Але невидимий Бог, з любові до нас, інколи являвся деяким праведним людям у видимий спосіб — у подобі чи немовби у відображеннях Своїх, тобто в такому вигляді, в якому вони Його могли бачити, інакше вони загинули б від Його величі та слави.

Бог сказав Мойсеєві: «Людина не може побачити Мене і залишитися живою» (Вих. 33:20). Якщо сонце засліплює своїм блиском і ми не можемо дивитися на це Боже творіння, щоб не осліпнути, то тим більше — на Бога, що створив його. Адже Бог є світло, і нема в Ньому ніякої темряви (Див.: Ін. 1:5), і живе Він у світлі неприступному (Див.: Тим. 6, 16).

Бог вічний (Див.: Пс. 89:3; Вих. 40:28).

Все, що ми бачимо у світі, колись почалося, народилося, колись і закінчиться, помре, зруйнується. У цьому світі усе недовговічне — усе має свій початок і свій кінець.

Колись не було ні неба, ні землі, ні часу, а був тільки один Бог, тому що Він початку не має. А не маючи початку, Він і кінця не має. Бог завжди був і завжди буде. Бог — поза часом.

Бог завжди є.

Тому Він називається вічним.

Бог не змінюється (Див.: Як. 1:17; Мал. 3:6).

Нічого у світі немає постійного і незмінного, усе невпинно змінюється — росте, старіє, знищується; одне змінюється іншим.

Тільки один Бог постійний, у Ньому немає ніякої переміни, Він не росте, не старіє, ні в чому і ніколи не змінюється. Яким Він був завжди, таким є тепер і таким залишиться навіки.

Бог завжди однаковий. Тому Він називається незмінюваним.

Бог всемогутній (Див.: Бут. 17; Лк. 1:37).

Людині, якщо вона захоче щось зробити, потрібен якийсь матеріал, без якого вона неспроможна зробити нічого. За допомогою фарб на полотні людина може написати прекрасну картину; з металу може зробити складну і корисну машину, та ніяким чином не може створити, приміром, Землю, на якій ми живемо, Сонце, яке світить і гріє, і багато іншого.

Тільки для одного Бога нема нічого неможливого, нема нічого такого, чого Він не міг би зробити. Він захотів створити світ і створив його, з нічого, одним Своїм словом.

Бог може зробити все, що забажає.

Тому Він називається всемогутнім.

Бог всюдисущий (Див.: Пс. 138:7-12).

Бог завжди, в будь-який час знаходиться скрізь. Нема такого місця у світі, де Його не було б. Ніхто і ніде не може сховатися від Нього.

Бог — усюди.

Тому Він називається всюдисущим (Див.: 1Ін. 3:20; Євр. 4:13) (Який скрізь перебуває).

Бог всезнаючий (Див.: 1Ін. 3:20; Євр. 4:13).

Людина може багато чого навчитися, багато про що дізнатися, та всього знати людина не може. Окрім того, людина не може знати майбутнє, не може все чути і все бачити.

Тільки один Бог знає все, що було, що є і що буде. Для Бога немає різниці між днем і ніччю: Він у будь-який час усе бачить і все чує. Знає кожного з нас, і не тільки те, що ми робимо і кажемо, але й те, що ми думаємо і чого жадаємо.

Бог завжди все чує, все бачить і все знає.

Тому Він називається всезнаючим (всевідаючим).

Бог всеблагий (Див.: Мф. 19:17).

Люди не завжди бувають добрими. Часто буває, що людина когось не любить.

Тільки Бог любить нас усіх, і любить так, як ніхто з людей. Він дає все, що нам потрібно для життя. Все, що ми бачимо на небі і на землі, Господь створив для блага та користі людей.

Ось як про це сказав один богослов: «Хто дарував нам життя? Господь! Від Нього ми отримали розумну душу, здатну міркувати і пізнавати, від Нього ж ми отримали серце, здатне любити… Нас оточує повітря, яким дихаємо і без якого не можемо жити. Ми скрізь маємо воду, яка необхідна нам, як і повітря. Ми мешкаємо на землі, яка дає нам усіляку їжу, необхідну для підтримки і збереження нашого життя. Нас освітлює світло, без якого ми нічого не могли б здобути собі. Ми маємо вогонь, яким можемо зігріти і зігріваємо себе під час негоди і з допомогою якого готуємо собі їжу. І все це є дар Бога. Ми маємо батька, матір, братів, сестер, друзів; як багато вони приносять нам радощів, допомоги і втіхи! Та нікого з них ми не мали б, якби Господу не вгодно було дарувати нам їх».

Бог завжди готовий дати нам усяке добро, усяке благо і турбується про нас більше, ніж найдобріший батько про своїх дітей.

Тому Бог називається всеблагим чи всемилостивим (дуже добрим).

І ми називаємо Бога нашим Отцем Небесним.

Бог всеправедний (Див.: Пс. 7:12,10:7).

Люди часто кажуть неправду і бувають несправедливими. Бог же найвищою мірою справедливий. Він завжди береже правду і справедливо судить людей. Він не карає без причини праведника і не залишає людини без покари за кожен поганий вчинок, якщо лише людина сама не виправить своє життя каяттям та добрими вчинками. Тому Бог називається всеправедним і всеправосудним.

Бог усезадоволений (Див.: Діян. 17:25).

Тільки один Бог усе має і Сам для Себе нічого не потребує, а навпаки, Сам дає всім і все.

Тому Він називається усезадоволеним.

Бог всеблаженний (Див.: Тим. 6, 15).

Бог не тільки усезадоволений, але завжди має в Самому Собі найвищу радість — повне блаженство чи, як ми кажемо, найвище щастя.

Тому Бог називається всеблаженним.

І ми ніколи і ніде не можемо знайти собі істинної радості в житті (щастя), а тільки в Богові.

Бога ми називаємо Творцем, тому що Він створив усе видиме і невидиме.

Бога ми також називаємо ВседержителемВладикою і Царем, тому що він Своєю всемогутньою волею все, що створив, тримає у Своїй силі і владі, над усім владарює, царює і всім керує.

Промислителем ми називаємо Бога тому, що Він про все піклується, про все турбується.

ЗАПИТАННЯ: Які властивості Божі? Чому ми називаємо Бога Духом, вічним, незмінюваним, усемогутнім, всюдисущим, усезнаючим, усеблагим, усеправедним, усезадоволеним і всеблаженним? Чому ми називаємо Його Творцем Вседержителем, Владикою, Царем і Промислителем?

ПРО МОЛИТВУ

Бог любить своє творіння, любить кожного з нас. «І буду вам Отцем, і ви будете Моїми синами і дочками», — говорить Господь Вседержитель (Див.: 2Кор. 6:18). А тому ми так само, як до свого рідного батька чи рідної матері, можемо завжди, в будь-який час, звертатися до Бога — до нашого Отця Небесного. Звертанням же нашим до Бога є молитва.

Отже, молитва — це бесіда чи розмова наша з Богом. Вона необхідна для нас так само, як повітря чи їжа. У нас усе від Бога і нема нічого свого: життя, здібності, здоров’я, їжа і все інше дається нам Богом; «без Бога — ні до порога», — каже українське прислів’я.

Тому і в радості, і в печалі, і коли щось нам потрібно, ми повинні звертатися до Бога з молитвою. А Господь дуже добрий і милостивий до нас; і якщо від щирого серця, з вірою і ревністю проситимемо Його про вдоволення своїх потреб, Він неодмінно виконає наші бажання і дасть усе, в чому ми маємо потребу. При цьому потрібно цілковито покластися на Його святу волю і терпляче чекати, тому що тільки один Господь знає, що і коли нам дати — що нам корисно і що шкідливо.

Погано робить той, хто ліниво молиться Богу: він віддаляється від Бога і Бог від нього.

А без молитви людина перестає любити Бога, забуває про Нього і не виконує свого призначення на землі, тобто чинить гріх.

ЗАПИТАННЯ: Що означає молитися Богу? Чи потрібно молитися Богу? Коли Бог виконає нашу молитву? Чи добре чинять люди, які не моляться Богу?

ПРО ГРІХ

Гріх, або зло, є порушення закону Божого; беззаконня чи, іншими словами, гріх, є переступ волі Божої. Як же люди почали грішити, і хто першим порушив волю Божу? До створення видимого світу і людини Бог створив ангелів. Ангели — це духи безтілесні, невидимі і безсмертні. Всіх ангелів було створено добрими, і Бог їм дав повну свободу — чи бажають вони самі любити Бога, чи ні; а це означає: чи забажають вони самі жити з Богом, чи без Бога.

Один із найсвітліших і найдужчих ангелів не забажав любити Бога і виконувати волю Божу, а захотів сам стати як Бог. Цей ангел перестав слухатися Бога, в усьому чинив опір Богу, зробився ворогом Божим. Він потяг за собою і деяких інших ангелів.

За такий спротив Богу всі ці ангели були позбавлені даного їм світла і блаженства (тобто радості) і зробилися злимитемними духами.

Усі ці темні, злі духи називаються тепер бісамидемонами і дияволами. А найголовніший диявол, що був найсвітлішим ангелом, називається сатаною, тобто противником (ворогом) Бога.

Диявол навчив і людей не слухатися Бога — грішити. Він спокусив, тобто хитрощами й обманом навчив перших створених Богом людей — Адама і Єву — порушити волю Божу.

Всі ми, люди, походимо від Адама і Єви, які згрішили, і тому ми народжуємось у гріховному стані. Постійно переходячи з покоління в покоління, гріх охопив усіх людей і всіх підкорив собі. Всі люди (одні більше, інші менше) — грішні.

Гріх же завжди віддаляє людину від Бога і веде до страждань, хвороб та вічної смерті. Тому всі люди стали страждати і вмирати. Самі люди, власними силами, вже не могли подолати зло, яке поширилось у світі, і знищити смерть.

Але Бог, з милосердя Свого, допоміг людям у цьому, пославши на землю Свого Сина, Спасителя нашого, Ісуса Христа.

ЗАПИТАННЯ: Що таке гріх? Хто перший порушив волю Божу? Хто такий диявол, чи сатана? Хто такі ангели і коли вони створені? Хто такі злі духи і як вони називаються? Хто і як навчив людей грішити? Чому всі ми, люди, народжуємось грішними? Від Кого гріх віддаляє людей, до чого він призводить і чому всі люди вмирають? Чи можуть самі люди своїми силами перемогти зло і знищити смерть? Як Бог допоміг людям перемогти зло і вічну смерть?

ПРО ХРЕСНЕ ЗНАМЕННЯ

Ми називаємося християнами, тому що віруємо в Бога так, як навчив нас Сам Син Божий, Господь наш Ісус Христос. Ісус Христос не тільки навчив нас правильно вірувати в Бога, але й спас нас від влади гріха та вічної смерті. Син Божий, Ісус Христос, з любові до нас, грішних, зійшов з небес і, як звичайна людина, постраждав замість нас за наші гріхи, був розіп’ятий, помер на хресті і на третій день воскрес.

Так безгрішний Син Божий хрестом Своїм (тобто стражданнями і смертю на хресті за гріхи всіх людей, усього світу) подолав не тільки гріх, але й саму смерть — воскрес із мертвих, і зробив хрест знаряддям Своєї перемоги над гріхом і смертю.

Як переможець смерті — воскреслий на третій день — Він спас і нас від вічної смерті. Він воскресить усіх нас, померлих, коли настане останній день світу, воскресить для радісного, вічного життя з Богом.

Хрест є знаряддя чи знамено перемоги Христової над гріхом і смертю.

Один учитель, щоб краще пояснити учням, як Ісус Христос міг хрестом Своїм подолати зло у світі, навів такий приклад:

Довгий час швейцарці боролися проти своїх ворогів — австрійців. Нарешті обидва ворожі війська зустрілися в одній долині, щоб там дати рішучий бій. Австрійські воїни, вдягнені в залізні панцирі, виставивши вперед списи, утворили щільні лави, і швейцарці, розмахуючи своїми палицями, безуспішно намагалися прорвати лави неприятеля. Декілька разів швейцарці кидалися вперед на ворога з надзвичайною відвагою, та щоразу відкочувалися назад. Вони були неспроможні прорвати частокіл списів.

Тоді один із швейцарських воїнів Арнольд Вінкельрід, жертвуючи собою, вибіг уперед, схопив обома руками кілька виставлених навпроти списів і дав їм устромитися собі в груди. Завдяки цьому шлях швейцарцям було відкрито, вони увірвалися в лави австрійців і здобули вирішальну й остаточну перемогу над ворогами.

Так герой Вінкельрід, пожертвувавши своїм життям, помер, але дав можливість своєму народові перемогти ворога.

Подібно до цього і Господь наш Ісус Христос страшні й нездоланні для нас списи гріха й смерті прийняв Своїми грудьми, помер на хресті, але воскрес, як переможець гріха і смерті, і цим відкрив нам шлях до вічної перемоги над злом і смертю, тобто відкрив шляхи до вічного життя.

Тепер усе залежить від нас самих: якщо ми хочемо позбутися влади зла, — гріха і вічної смерті, — то ми повинні йти за Христом, тобто вірувати у Христа, любити Його і виконувати Його святу волю, в усьому слухатися Його (жити з Христом).

Ось чому, щоб засвідчити нашу віру в Христа, Спасителя нашого, ми носимо на тілі хрест, а під час молитви зображуємо на собі правою рукою знак хреста, тобто осіняємо себе хресним знаменням (хрестимося).

Для хресного знамення ми складаємо пальці правої руки так: три пальці (великий, вказівний і середній) складаємо разом пучками рівно, а два інші (безіменний і мізинець) пригинаємо до долоні.

Складені три перші пальці разом засвідчують нашу віру в Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого, як у Єдиносущну і нероздільну Тройцю, а два пальці, пригнуті до долоні, означають, що Син Божий, після зішестя Свого на землю, будучи Богом, став людиною, тобто означають Його дві природи — Божу і Людську.

Осіняючи себе хресним знаменням, ми кладемо складені так пальці на лоб — для освячення нашого розуму, на черево (живіт) — для освячення наших внутрішніх почуттів, потім на праве і на ліве плечі — для освячення наших сил тілесних.

Хресне знамення дає нам велику силу відганяти та перемагати зло і творити добро, але ми повинні пам’ятати, що хрест слід покладати правильно і неквапливо, інакше буде не зображення хреста, а звичайні помахи рукою, від чого біси тільки радіють. Недбало чинячи хресне знамення, ми показуємо свою непошану до Бога — грішимо, гріх цей називається блюзнірством.

Осіняти себе хресним знаменням, чи хреститися, слід на початку молитви, а також при наближенні до усього святого: входячи в храм, прикладаючись до хреста, до ікони тощо. Хреститися слід і в усіх важливих випадках нашого життя: в скруті, в горі, в радості тощо.

Коли ми хрестимося не під час молитви, то подумки, про себе, кажемо: «В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, амінь», засвідчуючи цим нашу віру у Пресвяту Тройцю і наше бажання жити і трудитися на славу Божу.

Слово «амінь» означає: істинно, правда, хай буде так.

ЗАПИТАННЯ: Що ми засвідчуємо, покладаючи на себе хресне знамення? Як ми складаємо пальці для хресного знамення і що це означає? Осіняючись хресним знаменням, для чого покладаємо його на лоб, живіт і плечі? Чому хресне знамення потрібно покладати правильно і неквапливо? Коли потрібно покладати на себе хресне знамення (хреститися)? Що називається гріхом?

ПРО ПОКЛОНИ

Щоб засвідчити Богу наше благоговіння перед Ним і шану до Нього, ми під час молитви стоїмо, а не сидимо: тільки хворим і дуже старим дозволяється молитися сидячи.

Усвідомлюючи свою гріховність і недостойність перед Богом, ми, на знак нашого смирення, супроводжуємо нашу молитву поклонами. Вони бувають поясні, коли нахиляємося до пояса, і доземні, коли кланяючись і стаючи навколішки, торкаємось головою долівки.

ЗАПИТАННЯ: Чому під час молитви слід стояти, а не сидіти? Для чого потрібні поклони під час молитви? Які бувають поклони?

ЯКІ БУВАЮТЬ МОЛИТВИ

Якщо ми і наші близькі при доброму здоров’ї і гаразді, у нас є де жити, є у що вдягнутись, є що їсти, то ми повинні славити Бога і дякувати Йому в наших молитвах.

Такі молитви називаються хвалебними і подячними. Якщо з нами трапиться якесь нещастя, чи то хвороба, чи біда, чи нужда, ми повинні просити у Бога допомоги.

Такі молитви називаються прохальними.

А якщо ми зробимо щось погане (вчинимо гріх) і провинимося перед Богом, ми повинні просити у Нього прощення — каятися.

Такі молитви називаються покаянними.

Оскільки ми грішимо перед Богом (постійно грішимо), то з цієї причини ми повинні завжди, перш ніж просити щось у Бога, спочатку покаятися, а тоді вже просити Бога щодо наших потреб. Отже, покаянна молитва завжди мусить передувати прохальній молитві.

ЗАПИТАННЯ: Що ми повинні висловлювати Богу, коли він посилає нам благодіяння? Як називаються молитви, коли хвалимо Бога чи дякуємо Йому? Що ми висловлюємо Богу в молитві, коли з нами трапляється нещастя або коли чинимо щось погане?

КОЛИ БОГ ЧУЄ НАШУ МОЛИТВУ?

Перед молитвою ми повинні спершу примиритися з тими, кому ми заподіяли зло, і навіть з тими, хто ображається на нас, а потім уже з побожністю та увагою стати до молитви. Під час молитви свій розум ми повинні скерувати так, щоб ми ні про що побічне не думали, щоб серце наше жадало лише одного: як ліпше помолитися і вгодити Богу. Якщо ж ми молитимемося, не помирившись з ближніми, поспіхом, під час молитви розмовлятимемо чи сміятимемося, тоді наша молитва буде неугодна Богу, такої молитви Бог не буде слухати («не почує нас») і навіть може покарати.

Для ретельної та посиленої молитви і доброго благочестивого життя встановлені пости.

Піст — це такі дні, коли ми мусимо більше думати про Бога, про свої гріхи перед Богом, більше молитися, каятися, не дратуватися, нікого не кривдити, а навпаки, усім допомагати, читати Закон Божий тощо. А щоб легше було це виконати, потрібно насамперед менше їсти — зовсім не їсти м’яса, яєць, молока, тобто «скоромну їжу», а їсти тільки «пісну» їжу, тобто рослинну: хліб, овочі, фрукти, бо ситна «скоромна» їжа викликає у нас бажання не молитися, а поспати, чи ж, навпаки, розважатися.

Найбільший і найдовший піст буває перед Великоднім святом. Він називається Великим постом.

ЗАПИТАННЯ: Коли ми можемо надіятися на Бога, що Він почує нашу молитву? Що потрібно зробити, щоб наша молитва була благоговійна і сердечна? Чи почує Бог молитву, якщо молитимемося поквапом і неуважно? Що встановлено для старанної і посиленої молитви? Що таке піст?

ДЕ І КОЛИ МОЖНА МОЛИТИСЯ БОГУ?

Молитися Богу можна скрізь, тому що Бог перебуває всюди: і вдома, й у храмі, і на шляху. Християнин зобов’язаний молитися щоденно, вранці і ввечері, перед їжею і після неї, перед початком і після завершення будь-якої справи.

Така молитва називається домашньою, чи приватною.

У недільні та святкові дні, а також у будні, коли ми вільні від своїх занять, ми для молитви повинні ходити в храм Божий, куди збираються такі як ми християни; там ми молимося спільно, всі разом.

Така молитва називається громадською, або церковною.

ЗАПИТАННЯ: Де можна молитися Богу? Чому можна молитися Богу скрізь? Як називається молитва, коли ми молимось у храмі?

ПРО ХРАМ

Храм (церква) — особливий дім, присвячений Богу,— дім Божий, в якому проводяться богослужіння. У храмі перебуває особлива благодать, чи ласка Божа, яка подається нам через тих, хто відправляє богослужіння — священнослужителів (єпископів і священиків).

Зовнішній вигляд храму відрізняється від звичайної споруди тим, що над храмом підноситься баня, яка зображує небо. Баня закінчується вгорі главою, на якій ставиться хрест, у славу глави Церкви — Ісуса Христа. Над входом до храму, як правило, будується дзвіниця, тобто вежа, на якій висять дзвони. Б’ють у дзвони для того, щоб скликати віруючих на молитву — до богослужіння — і сповіщати про найважливіші моменти служби, що здійснюється у храмі.

При вході у храм іззовні влаштовується паперть (майданчик, ґанок). Усередині храм ділиться на три частини: 1) притвор, 2) власне храм, чи середня частина храму, де стоять віруючі, і 3) вівтар, де священиками проводяться богослужіння і знаходиться найголовніше місце в усьому храмі — святий престіл, на якому здійснюється Таїнство святого причастя.

Вівтар відокремлений від середньої частини храму іконостасом, що складається з декількох рядів ікон і має троє врат; середні врата називаються царськими, тому що через них Сам Господь Ісус Христос, Цар слави, невидимо проходить у святих дарах (у святому причасті). Тому через царські врата нікому не дозволяється проходити, крім священнослужителів.

Читання і співання молитов за особливим чином (порядком) у храмі, на чолі зі священнослужителем, називається богослужінням.

Найважливіше богослужіння — літургія, чи обідня (вона відбувається до обіду), під час неї згадується все земне життя Спасителя і звершується Таїнство причастя, яке встановив Сам Христос на Тайній вечері.

Таїнство причастя полягає в тому, що в ньому благодаттю Божою хліб та вино освячуються — робляться істинним тілом та істинною кров’ю Христовою, залишаючись на вигляд хлібом та вином, і ми під виглядом хліба та вина приймаємо істинне тіло й істинну кров Спасителя, щоб увійти в Царство Небесне і мати вічне життя.

Оскільки храм — велике святе місце, де з особливою ласкою невидимо присутній Сам Бог, то саме тому ми повинні входити в храм з молитвою і поводитись у храмі тихо і благоговійно. Під час богослужіння не можна розмовляти, а тим більше сміятися. Не можна повертатися спиною до вівтаря. Кожен повинен стояти на своєму місці і не переходити з одного місця на інше. Тільки у випадку нездужання дозволяється сісти і відпочити. Не слід іти з храму до закінчення богослужіння. До святого причастя слід підходити спокійно і без поспіху, схрестивши на грудях руки. Після причастя поцілувати чашу, не хрестячись, щоб випадково не штовхнути її.

ЗАПИТАННЯ: Що таке храм? Який його зовнішній вигляд? Як храм розділяється всередині? Що таке іконостас? Де знаходяться царські двері (врата)? Що таке святий престіл і що на ньому здійснюється? Яке найважливіше богослужіння? Що згадується за літургією? Що таке Таїнство причастя? Як слід поводитися у храмі?

БЛАГОСЛОВЕННЯ СВЯЩЕНИКА

Священнослужителі (тобто особливо посвячені люди, що здійснюють богослужіння) — наші духовні отці: єпископи (архиєреї) і священики (ієреї) — осіняють нас хресним знаменням. Таке осінення називається благословенням.

Коли священик благословляє нас, то він складає пальці так, що вони зображують літери: Іс Хс, тобто Ісус Христос. Це означає, що через священика благословляє нас Сам Господь наш Ісус Христос. Тому благословення священнослужителя ми повинні приймати з благоговінням. Коли ми в храмі чуємо слова спільного благословення: «мир усім» та інші, то у відповідь на них повинні вклонитися, без хресного знамення. А щоб отримати окремо для себе благословення від єпископа чи священика, потрібно складати руки хрестом: праву на ліву, долонями вгору. Отримавши благословення, ми цілуємо руку, що благословляє нас, — цілуємо немовби невидиму руку Самого Христа Спасителя.

ЗАПИТАННЯ: Хто осіняє нас знаменням хреста? Як це осінення називається? Як священик складає руку для благословення? Що це означає? Як потрібно складати руки, коли підходимо під благословення? Що потрібно робити, отримавши благословення?

ПРО СВЯТІ ІКОНИ

У храмі — в іконостасі і на стінах, і у нас вдома — на покуті — знаходяться святі ікони (образи), перед якими ми молимось.

Іконою, чи образом, називається зображення Самого Бога, чи Божої Матері, чи ангелів, чи святих угодників. Зображення це неодмінно освячується святою водою: через це освячення іконі подається благодать Святого Духа, й ікона вшановується нами як свята. Бувають ікони чудотворні, через які благодать Божа, яка перебуває в них, проявляється навіть чудесами, наприклад, зцілює хворих.

Сам Спаситель дав нам своє зображення. Вмившись, Він утер пречистий лик Свій рушником і чудесно зобразив його на цьому рушнику для хворого князя Авгаря. Коли хворий князь помолився перед цим нерукотворним зображенням (образом) Спасителя, то зцілився від хвороби своєї.

Молячись перед іконою, ми повинні пам’ятати, що ікона — не Сам Бог чи угодник Божий, а лише зображення Бога чи угодника Його.

Тому не іконі ми повинні молитися, а Богу чи святому, який на ній зображений.

Святий образ є те саме, що священна книга: у священній книзі ми благоговійно читаємо Божі слова, а на святій іконі благоговійно споглядаємо святі лики, які, як і Боже слово, піднімають наш розум до Бога і Його святих і запалюють наше серце любов’ю до нашого Творця і Спасителя.

ЗАПИТАННЯ: Що називається святою іконою (oбразом)? Де ставляться святі ікони вдома й у храмі? Чому вони називаються святими іконами? Хто освятив використання святих ікон Своїм прикладом? Що ми повинні пам’ятати, коли молимося перед святими іконами? Який образ Спасителя називається нерукотворним?

ЯК ЗОБРАЖУЄТЬСЯ БОГ НА СВЯТИХ ІКОНАХ

Бог — Дух невидимий, але Він являвся святим людям видимим чином. Тому на іконах і зображаємо Бога в тому вигляді, в якому Він являвся. Пресвяту Тройцю ми зображуємо у вигляді трьох ангелів, які сидять за столом. Це тому, що у вигляді трьох ангелів Господь явився колись Авраамові. Щоб наочніше відобразити духовність тих, хто з’явився Авраамові, ми зображуємо їх іноді з крилами. Кожна з Осіб Пресвятої Тройці окремо зображується так: Бог Отець — у вигляді старця, тому що Він так з’являвся деяким пророкам.

Бог Син зображується у тому вигляді, яким Він був, коли для нашого спасіння зійшов на землю і став людиною: Немовлятком на руках у Божої Матері; Учителем народу і Творцем чудес, Який преображається, страждає на хресті; лежить у гробі, воскресає і возноситься.

Бог Дух Святий зображується у вигляді голуба: так Він явив себе під час хрещення Спасителя в Йордані від Іоана Хрестителя; й у вигляді вогненних язиків: так Він зійшов видимим чином на святих апостолів у п’ятдесятий день після воскресіння Ісуса Христа.

ЗАПИТАННЯ: Якщо Бог — невидимий Дух, то чому Він зображується на святих іконах видимим чином? Як ми зображуємо Пресвяту Тройцю на святих іконах і чому саме так зображуємо? Як зображуємо на святій іконі Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого і чому саме так зображуємо?

КОГО, КРІМ БОГА, ЗОБРАЖУЄМО НА СВЯТИХ ІКОНАХ (ОБРАЗАХ)?

Окрім Бога, ми зображуємо на святих іконах Божу Матір, святих ангелів і святих людей. Та молитися їм повинні не як Богу, а як близьким до Бога, що догодили Йому своїм святим життям. Вони з любові до нас моляться за нас перед Богом. І ми повинні просити їхньої допомоги і заступництва, тому що Господь, заради них, швидше почує і наші грішні молитви.

Гідне уваги й те, що образ Божої Матері, написаний учнем Господа Лукою, зберігся до нашого часу. Існує переказ, що Мати Божа, побачивши Своє зображення, сказала: «Благодать Сина Мого буде з цією іконою». Ми молимося Матері Божій, тому що Вона ближче за всіх до Бога, і разом з тим близька також і до нас. Заради Її материнської любові і Її молитви Бог багато чого нам прощає і часто допомагає. Вона велика і милосердна заступниця за всіх нас.

ЗАПИТАННЯ: Крім Бога, кого ми зображуємо на святих іконах? Як ми повинні молитися Божій Матері, святим ангелам і святим людям? Хто перший написав образ Божої Матері? Чому ми переважно перед усіма святими молимося Божій Матері?

ПРО СВЯТИХ АНГЕЛІВ

На початку, коли ще не було ні світу, ні людини, Бог сотворив святих ангелів. Ангели — духи безтілесні (тому невидимі) і безсмертні, як і наші душі; але їх Бог обдарував силами та здібностями, вищими за людські. Розум у них досконаліший за наш. Вони завжди виконують волю Божу, вони безгрішні, і тепер благодаттю Божою так утвердились у здійсненні добра, що й грішити не можуть.

Багато разів ангели з’являлися видимим чином, приймаючи на себе тілесний вигляд, коли Бог посилав їх до людей сказати чи сповістити Свою волю. І слово «ангел» означає «вісник».

Кожному християнинові Бог дає при хрещенні ангела-охоронителя, який невидимо охороняє людину в усьому її земному житті від бід та напастей, застерігає від гріхів, оберігає в страшну годину смерті, не залишає і після смерті.

Ангели зображуються на іконах у вигляді вродливих юнаків, на знак їхньої духовної краси. Їхні крила означають, що вони швидко виконують волю Божу.

ЗАПИТАННЯ: Коли створені святі ангели? Хто такі ангели? Якою силою і здатністю обдарував їх Бог? Чи можуть святі ангели грішити? Коли ангели з’являлись у видимий спосіб і що означає слово «ангел»? Як називається святий ангел, якого Бог дає нам при нашому хрещенні? Чому святі ангели зображуються у вигляді юнаків і з крилами?

ПРО СВЯТИХ ЛЮДЕЙ

На іконах ми зображуємо також і святих людей чи угодників Божих. Так ми їх називаємо тому, що вони, живучи на землі, догодили Богу своїм праведним життям. А тепер, перебуваючи на небі з Богом, вони моляться за нас Богу, допомагаючи нам, усім, хто живе на землі.

Святі мають різні назви: пророки, апостоли, мученики, святителі, преподобні, безсрібники, блаженні і праведні.

Пророками ми називаємо тих святих Божих, які за натхненням Святого Духа передбачали майбутнє, і переважно про Спасителя; вони жили до пришестя Спасителя на землю.

Апостоли — це найближчі учні Ісуса Христа, яких Він під час Свого земного життя посилав на проповідь; а після зішестя на них Святого Духа вони проповідували по всіх країнах християнську віру. Їх спочатку було дванадцять, а потім — ще сімдесят.

Двоє з апостолів, Петро і Павло, називаються первоверховними, оскільки вони більше за інших потрудились у проповіді Христової віри.

Чотири апостоли: МатфейМаркЛука та Іоан Богослов, що написали Євангеліє, називаються євангелістами.

Святі, які подібно до апостолів поширювали віру Христову в різних місцях, називаються рівноапостольними, як, наприклад: Марія Магдалина, першомучениця Фекла (Текля), благовірні царі Константин і Єлена, благовірний князь київський Володимир, св. Ніна, просвітителька Грузії та ін.

Мученики — ті християни, які за віру в Ісуса Христа прийняли жорстокі муки і навіть смерть. Якщо ж після зазнаних ними тортур вони помирали мирно, то їх ми називаємо сповідниками.

Перші, хто постраждав за Христову віру, були: архидиякон Стефан і св. Фекла (Текля), і тому вони називаються першомучениками.

Ті, хто помер за святу віру після особливо важких (великих) страждань, яких зазнавали не всі мученики, називаються великомучениками, як, наприклад: св. великомученик Георгій (Юрій), святі великомучениці Варвара і Катерина та інші.

Сповідники, яким мучителі писали на обличчі лайливі слова, називаються начертанними.

Святителі — єпископи чи архиєреї, що догодили Богу своїм праведним життям, як, наприклад: св. Миколай чудотворець, св. Алексій (митрополит Московський) та ін.

Святителі, що зазнали мук за Христа, називаються священномучениками.

Святителі Василій Великий, Григорій Богослов та Іоан Золотоустий називаються вселенськими учителями, тобто учителями християнської Церкви.

Преподобні — праведні люди, які йшли від світського життя і догодили Богу, не вступаючи у шлюб, перебуваючи в пості і молитві, живучи в пустелях та монастирях, наприклад: Сергій Радонезький, Серафим Саровський, преподобна Анастасія та інші.

Преподобні, які перетерпіли муки заради Христа, називаються преподобномучениками.

Безсрібники служили ближнім безкорисливо, тобто без ніякої плати зціляли хвороби, як тілесні, так і душевні, як, наприклад: Косьма і Даміан, великомученик і цілитель Пантелеймон та інші.

Праведники провадили праведне, угодне Богу життя, живучи подібно до нас у світі, будучи сімейними людьми, наприклад, св. праведні Іоаким і Анна та ін.

Перші праведники на землі: родоначальники (патріархи) людського роду, називаються праотцями, як, наприклад: Адам, Ной, Авраам та ін.

ЗАПИТАННЯ: Кого зображують на святих іконах, крім Бога, Божої Матері і святих ангелів? Які вони мають назви? Кого ми називаємо пророками, апостолами, мучениками, святителями, преподобними, безсрібниками і праведниками?

ПРО НІМБИ НА ІКОНАХ

Навколо голів Спасителя, Божої Матері, святих угодників та угодниць Божих на іконах і картинах зображується сяйво чи світле коло, яке називається німбом.

У німбі Спасителя іноді ставлять три літери ОWN. Це грецьке слово у перекладі українською означає Сущий, а завжди існує тільки один Бог.

Над головою Божої Матері ставлять літери МРΘY. Це перші й останні літери грецьких слів, які означають: Матір Бога, чи Божа Мати.

Німб є зображення сяйва світла і слави Божої, які перетворюють і людину, що з’єдналася з Богом.

Це невидиме сяйво світла Божого інколи буває видиме й іншим людям.

Так, наприклад, св. пророк Мойсей мусив затуляти своє обличчя покривалом, щоб не осліпити людей світлом, яке виходило від нього.

Так Господь прославляє святих угодників Своїх сяйвом світла слави Своєї ще тут, на землі.

ЗАПИТАННЯ: Як називається світле коло, що зображується навколо голови Спасителя, Божої Матері і святих? Що таке німб?

ЧОМУ МИ НАЗИВАЄМОСЯ ПРАВОСЛАВНИМИ ХРИСТИЯНАМИ?

Ми називаємося православними християнами, тому що віруємо в Господа нашого Ісуса Христа; віруємо так, як викладено у Символі віри, і належимо до заснованої Самим Спасителем на землі єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви, яка під керуванням Духа Святого незмінно, правильно і славно береже учення Ісуса Христа, тобто належимо до православної Христової Церкви.

Усі інші християни, які сповідують віру у Христа неоднаково зі святою православною Церквою, не належать до неї. До них відносяться: католики (Римо-Католицька Церква), протестанти (лютерани), баптисти та інші конфесії.

ЗАПИТАННЯ: Як ми називаємось і чому? Як називаються інші християни, які не належать до святої православної Церкви?

Часть первая. Предварительные понятия

О мире

Все, что мы видим: небо, солнце, луну, звезды, облака, землю, на которой мы живем, воздух, которым дышим, – и все, что на земле: траву, деревья, горы, реки, моря, рыб, птиц, зверей, животных, и наконец, людей, то есть нас самих, – все это сотворил Бог. Мир есть творение Божие.

Мы видим мир Божий и понимаем, как он красиво и мудро устроен.

Вот, мы на лугу. Над нами высоко раскинулось шатром голубое небо с белыми облаками. А на земле густая зеленая трава, усеянная цветами. Среди травы слышно стрекотание разновидных насекомых, а над цветами порхают мотыльки, летают пчелки и разные мошки. Вся земля здесь похожа на большой, красивый ковер. Но ни один ковер, сотканный руками человека, не сравнится с красотою Божиего луга.

Пройдемся по лесу. Там мы увидим множество разнообразных по виду и строению деревьев. Там и могучий дуб, и стройная ель, и кудрявая береза, и душистая липа, и высокая сосна, и густой орешник. Там есть и полянки с кустарником и всевозможными травами. Всюду слышны голоса птиц, жужжание и стрекотание насекомых. В лесу живут сотни различных пород зверей. А сколько там ягод, грибов и разных цветов! Это свой большой, лесной мир.

А вот и река. Она плавно несет свои воды, поблескивая на солнце, среди лесов, полей и лугов. Как в ней приятно выкупаться! Кругом жара, а в воде прохладно и легко. И сколько в ней разных рыбок, лягушек, водяных жуков и прочей живности. Там тоже своя жизнь – свой мир.

И как величественно море, имеющее свой огромный и богатый подводный мир живых существ.

А как красивы горы, уходящие своими вершинами, покрытыми вечным снегом и льдом, высоко за облака.

Чуден мир земной в своей красоте, и все в нем наполнено жизнью. Невозможно сосчитать всех растений и животных, населяющих землю, от самых маленьких, не видимых нашими глазами, до самых больших. Они живут везде: и на суше, и в воде, и в воздухе, и в почве, и даже глубоко под землею. И всю эту жизнь миру дал Бог.

Богат и разнообразен мир Божий! Но в тоже время в этом огромном разнообразии царит дивный и стройный порядок, установленный Богом, или, как часто называют, «законы природы». Все растения и животные расселены по земле, согласно этому порядку. И кому чем положено питаться, тем и питаются. Всему дана определенная и разумная цель. Все в мире рождается, растет, стареет и умирает – одно сменяется другим. Всему Бог дал свое время, место и назначение.

Только человек живет повсюду на земле и над всем царствует. Бог наделил его разумом и бессмертной душою. Он дал человеку особое, великое назначение: познавать Бога, уподобляться Ему, то есть, становиться все лучше и добрее, и наследовать жизнь вечную.

По внешнему виду люди разделяются на белых, черных, желтых и краснокожих, но все они одинаково имеют разумную и бессмертную душу. Через эту душу люди возвышаются над всем животным миром и уподобляются Богу.

А теперь посмотрим, в глубокую темную ночь, с земли на небо. Сколько там мы увидим звезд, усеянных по нему. Их несметное число! Все это отдельные миры. Многие из звезд такие же, как наше солнце или луна, а есть и такие, которые во много раз больше их, но находятся так далеко от земли, что кажутся нам маленькими светящимися точками. Все они стройно и согласно движутся по определенным путям и законам друг около друга. И наша земля в этом небесном пространстве кажется маленькой светлой точкой.

Велик и необъятен мир Божий! Нельзя ни сосчитать, ни измерить его, а знает всему меру, вес и число только сам Бог, сотворивший все.

Весь этот мир Бог создал для жизни и пользы людей – для каждого из нас. Так бесконечно любит нас Бог!

И, если мы будем любить Бога и жить по закону Его, то многое непонятное в мире нам станет понятным и ясным. Мы полюбим мир Божий и жить будем со всеми в дружбе, любви и радости. Тогда эта радость никогда и нигде не прекратится, и никто не отнимет ее, потому что Сам Бог будет с нами.

Но чтобы помнить, что мы принадлежим Богу, быть ближе к Нему и любить Его, то есть исполнить свое назначение на земле и наследовать вечную жизнь, нам нужно больше знать о Боге, знать Его святую волю, то есть Закон Божий.

* * *

ВОПРОСЫ: Кто сотворил мир и дал ему жизнь? Кто установил в мире стройный порядок, или, как часто называют, «законы природы»; и в чем этот порядок состоит? Какое назначение Бог дал человеку? Для кого Бог создал мир? Для чего нам необходимо знать Закон Божий?

О Боге

Бог сотворил весь мир из ничего, одним Своим словом. Он все может сделать, что пожелает.

Бог – высочайшее существо. Ему нет равного никого и нигде, ни на земле, ни на небе.

Мы, люди, своим разумом вполне постичь Его не можем. И сами мы ничего не могли бы узнать о Нем, если бы Сам Бог не открыл нам о Себе. Что мы знаем о Боге, все это открыто нам Им Самим.

Когда Бог сотворил первых людей – Адама и Еву, то являлся им в раю и открывал им о Себе: как Он сотворил мир, как нужно веровать в Единого Истинного Бога и как исполнять волю Его.

Это учение Божие сначала передавалось устно из рода в род, а потом, по внушению Божию, было записано Моисеем и другими пророками в священные книги.

Наконец, Сам Сын Божий, Иисус Христос, явился на землю и дополнил все, что нужно знать людям о Боге. Он открыл людям великую тайну, что Бог один, но троичен в Лицах. Первое Лицо – Бог Отец, второе Лицо – Бог Сын, третье Лицо – Бог Дух Святый.

Это не три Бога, а один Бог в трех Лицах, Троица Единосущная и Нераздельная.

Все три Лица имеют одинаковое Божеское достоинство, нет между ними ни старшего, ни младшего; как Бог Отец есть истинный Бог, так и Бог Сын есть истинный Бог, так и Дух Святый есть истинный Бог.

Различаются Они только тем, что Бог Отец ни от кого не рождается и не исходит; Сын Божий рождается от Бога Отца, а Дух Святый исходит от Бога Отца.

Иисус Христос через раскрытие тайны Пресвятой Троицы научил нас не только истинно поклоняться Богу, но и любить Бога,так как все три Лица Пресвятой Троицы, – Отец, Сын и Святой Дух, – вечно пребывают друг с другом в непрерывной любви и составляют Собою одно Существо.Бог есть всесовершеннейшая Любовь.

Великую тайну, которую открыл нам Бог о Себе – тайну Святой Троицы, наш слабый ум не может вместить, понять.

Святый Кирилл, учитель славян, старался так объяснить тайну Пресвятой Троицы, он говорил: «видите на небе круг блестящий (солнце) и от него рождается свет и исходит тепло? Бог Отец, как солнечный круг, без начала и конца. От Него вечно рождается Сын божий, как от солнца – свет; и как от солнца вместе со светлыми лучами идет и тепло, исходит Дух Святый. Каждый различает отдельно и круг солнечный, и свет, и тепло (но это не три солнца), а одно солнце на небе. Так и Святая Троица: три в Ней Лица, а Бог единый и нераздельный».

Св. Августин говорит: «Ты видишь Троицу, если видишь любовь». Это значит, что тайну Пресвятой Троицы скорее можно понять сердцем, т. е. любовью, чем нашим слабым умом.

Учение Иисуса Христа, Сына Божия, было записано Его учениками в священную книгу, которая называется Евангелием. Слово «Евангелие» значит благая, или добрая весть.

А все священные книги, соединенные вместе, в одну книгу, называются Библией. Это слово греческое, а по-русски означает книги.

ВОПРОСЫ: Можем ли мы вполне постигнуть умом своим, кто такой Бог, и сами узнать о Нем? Откуда же мы узнали о Боге, и что Он Творец мира? Кто дополнил учение о Боге, что Он один, но Троичен в Лицах? Как называются Лица Святой Троицы? Чем отличаются между Собою Лица Святой Троицы? Что такое Евангелие и что такое Библия?

Свойства Божии

Бог открыл нам о Себе, что Он – бестелесный и невидимый Дух (Ін. 4:24).

Это значит, что Бог не имеет ни тела, ни костей (как мы имеем), и ничего не имеет в Себе такого, из чего состоит наш видимый мир, а потому мы Его видеть не можем.

Для объяснения приведем пример из нашего земного мира. Мы не видим воздуха, но видим его действия и проявления: движение воздуха (ветер) имеет большую силу, способную двигать большие корабли и сложные машины, мы чувствуем и знаем, что воздухом мы дышим и без него не можем жить. Так и Бога мы не видим, но действия Его и проявления, мудрость и силу Его мы видим везде в мире и ощущаем в самих себе.

Но невидимый Бог, по любви к нам, иногда являлся некоторым праведным людям видимым образом – в подобиях, или как бы в отражениях Своих, то есть в таком виде, в каком они Его могли видеть, а иначе они погибли бы от Его величия и славы.

Бог сказал Моисею: «человек не может увидеть Меня и остаться в живых» (Вих. 33:20). Если солнце нас ослепляет своим блеском и мы не можем смотреть на это Божие творение, чтобы не ослепнуть, то тем более на сотворившего его Бога. Ибо «Бог есть свет, и нет в Нем никакой тьмы» (Ін. 1:5), и живет Он во свете неприступном (1Тим. 6:16).

Бог вечный (Пс. 89:3Іс. 40:28).

Все, что мы видим в мире, когда-нибудь началось, родилось, когда-нибудь и кончится, умрет, разрушится. В этом мире все временно – все имеет свое начало и свой конец.

Когда-то не было ни неба, ни земли, ни времени, а был только один Бог, потому что Он начала не имеет. А не имея начала, Он и конца не имеет. Бог всегда был и всегда будет. Бог – вне времени.

Бог всегда есть.

Поэтому Он называется вечным.

Бог неизменяемый (Як. 1:17Мал. 3:6).

Ничего нет в Мире постоянного и неизменного, все непрерывно изменяется – растет, стареет, уничтожается; одно сменяется другим.

Только один Бог постоянный, в Нем нет никакой перемены, Он не растет, не стареет, Он никак, ни в чем и никогда не изменяется. Какой Он был всегда, такой есть теперь и таким останется навеки.

Бог всегда одинаковый.

Поэтому Он называется неизменяемым.

Бог всемогущий (Бут. 17:1Лк. 1:37).

Человек если захочет что-нибудь сделать, ему нужен материал, без которого он ничего не может сделать. При помощи красок, на полотне, человек может нарисовать прекрасную картину; из металла может сделать сложную и полезную машину, но никак не может устроить, например, землю, на которой живем, солнце, которое светит и греет, и многое другое.

Только для одного Бога нет ничего невозможного, нет ничего такого, чего Он не мог бы сделать. Он захотел сотворить мир и сотворил его, из ничего, одним Своим словом.

Бог все может сделать, что пожелает.

Поэтому Он называется всемогущим.

Бог вездесущий (Пс. 138:7-12).

Бог всегда, во всякое время, находится везде. Нет такого места в мире, где бы Его не было. Никто и нигде не может укрыться от Него.

Бог – везде.

Поэтому Он называется вездесущим (везде находящимся).

Бог всеведущий (1Ін. 3:20Євр. 4:13).

Человек может многому научиться, многое узнать, но всего знать ни один человек не может. Кроме того, человек не может знать будущее, не может все слышать и все видеть.

Только один Бог знает все, что было, что есть и что будет. Для Бога нет различия между днем и ночью: Он во всякое время все видит и слышит. Знает каждого из нас и не только, что мы делаем и говорим, но и что мы думаем и чего желаем.

Бог всегда все слышит, все видит и все знает.

Поэтому Он называется всеведущим (все знающим).

Бог всеблагий (Мф. 19:17).

Люди не всегда бывают добрыми. Часто бывает, что человек кого-нибудь не любит.

Только Бог любит нас всех и в высшей степени любит, как никто из людей. Он дает все, что нужно нам для жизни. Все, что мы видим на небе и на земле, Господь сотворил для блага и пользы людей.

Вот, как об этом учит один Епископ: «Кто даровал нам жизнь? Господь! От Него мы получили разумную душу, способную рассуждать и познавать, от Него получили сердце, способное любить… Нас окружает воздух, которым дышим, и без которого не можем жить. Мы везде снабжены водой, которая так же необходима нам, как и воздух. Мы обитаем на земле, которая доставляет нам всякую пищу, необходимую для поддержания и сохранения нашей жизни. Нас освещает свет, без которого мы ничего не могли бы добыть себе. Мы имеем огонь, которым можем согреть и согреваем себя во время стужи и посредством которого приготовляем себе нужную пищу. И все это есть дар Бога. Мы имеем отца, мать, братьев, сестер, друзей; как много они доставляют нам радости, помощи и утешения! Но никого из них мы не имели бы, если бы Господу не угодно было даровать нам их».

Бог всегда готов дать нам всякое добро, всякое благо и заботится о нас больше, чем самый добрый отец о своих детях.

Поэтому Бог называется всеблагим или премилостивым (очень добрым).

И мы называем Бога нашим Отцом Небесным.

Бог всеправедный (Пс. 7:12,10,7).

Люди часто говорят неправду и бывают несправедливыми.

Бог же в высшей степени справедливый. Он всегда хранит правду и справедливо судит людей. Он не наказывает без причины праведника и не оставляет человека без наказания за всякое худое дело, если только человек сам не исправит свою жизнь покаянием и добрыми делами.

Поэтому Бог называется всеправедным и всеправосудным.

Бог вседовольный (Деян.17:25).

Человек всегда в чем-нибудь нуждается, потому часто бывает недовольным.

Только один Бог все имеет и Сам для Себя ни в чем не нуждается, а наоборот, Сам дает всем и все.

Поэтому Он называется вседовольным.

Бог всеблаженный (1Тим. 6:15).

Бог не только вседовольный, но всегда имеет в Самом Себе наивысшую радость, – полное блаженство или, как мы говорим, наивысшее счастье.

Поэтому Бог называется всеблаженным.

И мы никогда и нигде не можем найти себе истинную радость в жизни (счастье), как только в Боге.

Бога мы называем Творцом или Создателем, потому что Он сотворил все, видимое и невидимое.

Бога мы также называем ВседержителемВладыкою и Царем, потому что Он Своею всемогущею волею все, сотворенное Им, содержит в Своей силе и власти, над всем владычествует и царствует и всем управляет.

Промыслителем мы называем Бога потому, что Он обо всем заботится, обо всем имеет попечение.

ВОПРОСЫ: Какие свойства Божии? Почему мы называем Бога Духом, вечным, неизменяемым, всемогущим, вездесущим, всеведущим, всеблагим, всеправедным, вседовольным и всеблаженным? Почему мы называем Его Творцом и Создателем? Вседержителем, Владыкою, Царем и Промыслителем?

О молитве

Бог любит Свое творение, любит каждого из нас. «И буду вам Отцом, и вы будете Моими сынами и дочерями, говорит Господь Вседержитель» (2Кор. 6:18).

И мы поэтому так же, как к своему родному отцу или родной матери, можем всегда, в любое время, обращаться к Богу – к нашему Отцу Небесному. Обращение же наше к Богу есть молитва.

Значит, молитва есть беседа или разговор наш с Богом. Она необходима для нас так же, как воздух и пища. У нас все от Бога и нет ничего своего: жизнь, способности, здоровье, пища и все дается нам Богом; «без Бога – ни до порога», говорит русская пословица.

Поэтому и в радости, и в печали, и когда что нам нужно, мы должны обращаться к Богу с молитвою. А Господь очень добр и милостив к нам; и если от чистого сердца, с верою и усердием будем просить Его о своих нуждах, Он непременно исполнит наше желание и даст все, в чем мы нуждаемся. При этом нужно всецело положиться на Его святую волю и терпеливо ждать, потому что только один Господь знает, что и когда нам дать – что нам полезно и что вредно.

Плохо делают те, кто лениво молятся Богу: они удаляются от Бога, и Бог от них.

А без молитвы человек перестает любить Бога, забывает о Нем и не исполняет своего назначения на земле, то есть совершает грех.

ВОПРОСЫ: Что значит молиться Богу? Нужно ли молиться Богу? Когда Бог исполнит нашу молитву? Хорошо ли поступают люди, которые не молятся Богу?

О грехе

Грех, или зло есть нарушение Закона Божия; беззаконие, или иначе сказать, грех, есть нарушение воли Божией.

Как же люди стали грешить, и кто первый нарушил волю Божию?

Прежде сотворения видимого мира и человека, Бог сотворил ангелов. Ангелы – это духи бестелесные, невидимые и бессмертные. Все ангелы были сотворены добрыми, и Бог им дал полную свободу – желают ли они сами любить Бога или нет; а это значит, пожелают ли они сами жить с Богом или без Бога.

Один из самых светлых и сильных ангелов, не захотел любить Бога и исполнять волю Божию, а захотел сам стать как Бог. Этот ангел перестал слушаться Бога, во всем стал противиться Богу, сделался врагом Божиим. Он увлек за собой и некоторых других ангелов.

За такое противление Богу все эти ангелы лишились данного им света и блаженства (т. е. радости) и сделались злыми, темными духами.

Все эти темные, злые духи называются теперь бесами, демонами и диаволами. Самый же главный диавол, бывший самым светлым ангелом, называется сатаною, то есть противником (врагом) Бога.

Диавол научил и людей не слушаться Бога – грешить. Он соблазнил, то есть хитростью и обманом научил первых, сотворенных Богом, людей – Адама и Еву – нарушить волю Божию.

Все мы, люди, происходим от согрешивших Адама и Евы, и потому мы рождаемся в состоянии греха. Постоянно передаваясь из поколения в поколение, грех завладел всеми людьми и всех подчинил себе. Все люди, одни больше, другие меньше, все – грешны.

Грех же всегда удаляет человека от Бога и ведет к страданиям, болезням и вечной смерти. Поэтому все люди стали страдать и умирать. Сами люди, своими силами, уже не могли победить зло, распространившееся в мире и уничтожить смерть.

Но Бог, по милосердию Своему, помог людям в этом, послав на землю Своего Сына, Спасителя нашего, Иисуса Христа.

ВОПРОСЫ: Что такое грех? Кто первый нарушил волю Божию? Кто такой диавол, или сатана? Кто такие ангелы, и когда они сотворены? Кто такие злые духи, и как они называются? Кто и как научил людей грешить? Почему все мы, люди, рождаемся грешными? От кого грех удаляет людей, к чему он ведет и почему все люди умирают? Могут ли сами люди своими силами победить зло и уничтожить смерть? Как Бог помог людям победить зло и вечную смерть?

О крестном знамении

Мы называемся христианами, потому что веруем в Бога так, как научил нас веровать Сам Сын Божий, Господь наш Иисус Христос.

Иисус Христос не только научил нас правильно веровать в Бога, но и спас нас от власти греха и вечной смерти.

Сын Божий, Иисус Христос, по любви к нам грешным, сошел с неба и, как простой человек, пострадал вместо нас за наши грехи, был распят, умер на кресте и в третий день воскрес.

Так безгрешный Сын Божий крестом Своим (то есть страданиями и смертью на кресте за грехи всех людей, всего мира) победил не только грех, но и самую смерть – воскрес из мертвых, и сделал крест орудием Своей победы над грехом и смертью.

Как победитель смерти – воскресший в третий день – Он спас и нас от вечной смерти. Он воскресит всех нас, умерших, когда наступит последний день мира, воскресит для радостной, вечной жизни с Богом.

Крест есть орудие или знамя победы Христовой над грехом и смертью.

Один учитель, чтобы лучше объяснить ученикам, как Иисус Христос мог крестом Своим победить зло в мире, пояснил следующим примером.

Долгие годы швейцарцы боролись против своих врагов – австрийцев. Наконец оба враждебных войска сошлись в одной долине, чтобы там дать решительное сражение. Австрийские воины одетые в панцирь (железную одежду) образовали со своими вытянутыми вперед копьями густые ряды, и швейцарцы, взмахивая своими палицами (тяжелые дубинки с утолщенным концом), безуспешно пытались прорвать ряды неприятеля. Несколько раз швейцарцы бросались вперед на врага с безумной храбростью, но каждый раз были отражаемы. Они не в силах были прорвать густой строй копий.

Тогда один из швейцарских воинов Арнольд Винкельрид, жертвуя собою, выбежал вперед, обхватил обеими руками несколько выставленных против него копий и дал им воткнуться ему в грудь. Через это путь швейцарцам был открыт и они ворвались в ряды австрийцев и одержали решительную и окончательную победу над врагами.

Так герой Винкельрид пожертвовал своею жизнью, умер, но дал возможность своему народу победить врага.

Подобно этому и Господь наш Иисус Христос страшные и непобедимые для нас копья греха и смерти принял Своею грудью, умер на кресте, но и воскрес, как победитель греха и смерти и этим открыл нам путь к вечной победе над злом и смертью, то есть открыл путь к вечной жизни.

Теперь все зависит от нас самих: если мы хотим избавиться от власти зла, – греха и вечной смерти, – то мы должны идти за Христом, то есть веровать во Христа, любить Его и исполнять Его святую волю, – во всем слушаться Его (жить с Христом).

Вот почему, чтобы выразить нашу веру в Иисуса Христа, Спасителя нашего, мы носим на теле крест, а во время молитвы изображаем на себе правою рукою знак креста, или осеняем себя крестным знамением (крестимся).

Для крестного знамения мы складываем пальцы правой руки так: три первых пальца (большой, указательный и средний) слагаем вместе концами ровно, а два последних (безымянный и мизинец) пригибаем к ладони.

Сложенные три первых пальца вместе выражают нашу веру в Бога Отца, Бога Сына и Бога Духа Святого, как Единосущную и нераздельную Троицу, а два пальца, пригнутые к ладони, означают, что Сын Божий, по сошествии Своем на землю, будучи Богом, стал человеком, то есть означают Его две природы – Божескую и человеческую.

Осеняя себя крестным знамением, мы кладем сложенные так пальцы на лоб – для освящения нашего ума, на чрево (живот) – для освящения наших внутренних чувств, потом на правое и левое плечи – для освящения наших сил телесных.

Крестное знамение дает нам великую силу отгонять и побеждать зло и творить добро, но только мы должны помнить, что крест нужно полагать правильно и неспешно, иначе будет не изображение креста, а простое махание рукой, чему только бесы радуются. Небрежным совершением крестного знамения мы показываем свою непочтительность к Богу – грешим, грех этот называется кощунством.

Осенять себя крестным знамением, или креститься, нужно: в начале молитвы, во время молитвы и по окончании молитвы, а также, при приближении ко всему святому: когда входим в храм, когда прикладываемся к кресту, к иконе и т. п. Креститься нужно и во всех важных случаях нашей жизни: в опасности, в горе, в радости и т. д.

Когда мы крестимся не во время молитвы, то мысленно, про себя, говорим: «Во имя Отца и Сына и Святого Духа, аминь», выражая этим нашу веру в Пресвятую Троицу и наше желание жить и трудиться во славу Божию.

Слово «аминь» – значит: истинно, правда, да будет так.

ВОПРОСЫ: Что мы выражаем, когда полагаем на себя крестное знамение? Как мы складываем пальцы для крестного знамения и что это означает? Осеняя себя крестным знамением, для чего полагаем его на лоб, чрево и плечи? Почему крестное знамение нужно полагать правильно и неспешно? Когда нужно полагать на себя крестное знамение (креститься)? Что называется кощунством?

О поклонах

Чтобы выразить Богу наше благоговение пред Ним и почитание Его, мы во время молитвы стоим, а не сидим: только больным и очень старым дозволяется молиться сидя.

Сознавая свою греховность и недостоинство перед Богом, мы, в знак нашего смирения, сопровождаем нашу молитву поклонами. Они бывают поясные, когда наклоняемся до пояса, и земные, когда, кланяясь и становясь на колена, касаемся головою земли.

ВОПРОСЫ: Почему во время молитвы нужно стоять, а не сидеть? Для чего употребляются поклоны во время молитвы? Какие бывают поклоны?

Какие бывают молитвы

Если мы и близкие наши здоровы и благополучны, есть нам где жить, есть во что одеться, есть чем питаться, то мы должны прославлять и благодарить Бога в наших молитвах.

Такие молитвы называются хвалебными и благодарственными.

Если с нами случится какое-либо несчастье, болезнь, или беда, или нужда, мы должны просить у Бога помощи.

Такие молитвы называются просительными.

А если мы сделаем худое дело (согрешим) и провинимся пред Богом, мы должны просить у Него прощения – каяться.

Такие молитвы называются покаянными.

Так как мы грешны пред Богом (постоянно грешим), то поэтому мы должны всегда, прежде чем просить что-либо у Бога, сначала покаяться и тогда уже просить Бога о наших нуждах. Значит, покаянная молитва должна всегда предварять просительную молитву.

ВОПРОСЫ: Что мы должны высказывать Богу, когда Он посылает нам благодеяния? Как называются молитвы, когда мы восхваляем или благодарим Бога? Что мы высказываем Богу в молитве, когда с нами происходит несчастье и когда сделаем что-либо худое?

Когда Бог слышит нашу молитву

Приступая к молитве, мы должны прежде примириться с теми, которым мы сделали зло, и даже с теми, которые обижаются на нас, а потом уже с благоговением и вниманием стать на молитву. Во время молитвы ум свой должны направить так, чтобы он ни о чем постороннем не думал, чтобы сердце наше желало лишь одного, как бы получше помолиться и угодить Богу.

Если же мы будем молиться, не примирившись с ближними, молиться спешно, во время молитвы будем разговаривать или смеяться, тогда наша молитва будет неугодна Богу, такую молитву Бог слушать не будет («не услышит нас») и даже может наказать.

Для прилежной и усиленной молитвы и доброй благочестивой жизни установлены посты.

Пост – это такие дни, когда мы должны больше думать о Боге, о своих грехах перед Богом, больше молиться, каяться, не раздражаться, никого не обижать, а наоборот, всем помогать, читать Закон Божий и т. д. А чтобы легче было это выполнить, нужно, прежде всего, меньше есть – совсем не есть мяса, яиц, молока, т. е. «скоромную» пищу, а есть только «постную» пищу, т. е. растительную: хлеб, овощи, фрукты, так как сытная «скоромная» пища вызывает у нас желание, не молиться, а, или поспать, или же, наоборот, резвиться.

Самый большой и длинный пост бывает перед праздником Пасхи. Он называется «Великим постом».

ВОПРОСЫ: Когда мы можем надеяться на Бога, что Он услышит нашу молитву? Что нужно сделать, чтобы наша молитва была благоговейная и усердная? Услышит ли Бог молитву, если мы будем молиться спешно и рассеянно? Что установлено для прилежной и усиленной молитвы? Что такое пост?

Где и когда можно молиться Богу

Молиться Богу можно везде, потому что Бог находится везде: и в доме, и в храме, и в пути.

Христианин обязан молиться ежедневно, утром и вечером, перед вкушением и после вкушения пищи, перед началом и по окончании всякого дела. Такая молитва называется домашнею или частною.

В воскресные и праздничные дни, а также и в будни, когда свободны от своих занятий, мы для молитвы должны ходить в храм Божий, куда собираются подобные нам христиане; там мы молимся сообща, все вместе.

Такая молитва называется общественною или церковною.

ВОПРОСЫ: Где можно молиться Богу? Почему можно молиться Богу везде? Как называется молитва, когда мы молимся дома? Как называется молитва, когда мы молимся в храме?

О храме

Храм («церковь») есть особый дом, посвященный Богу – «Дом Божий», в котором совершаются богослужения. В храме пребывает особенная благодать, или милость Божия, которая подается нам через совершающих богослужение – священнослужителей (епископов и священников).

Наружный вид храма отличается от обыкновенного здания тем, что над храмом возвышается купол, изображающий небо. Купол заканчивается вверху главою, на которой ставится крест, во славу главы Церкви – Иисуса Христа. Над входом в храм, обычно, строится колокольня, то есть башня, на которой висят колокола. Колокольный звон употребляется для того, чтобы созывать верующих на молитву – к богослужению и возвещать о важнейших частях совершаемой в храме службы.

При входе в храм снаружи устраивается паперть (площадка, крыльцо). Внутри храм разделяется на три части: 1) притвор, 2) собственно, храм, или средняя часть храма, где стоят молящиеся и 3) алтарь, где совершаются священнослужителями богослужения и находится самое главное место во всем храме – святой престол, на котором совершается таинство святого причащения.

Алтарь отделяется от средней части храма иконостасом, состоящим из нескольких рядов икон и имеющим трое врат; средние врата называются царскими, потому что через них Сам Господь Иисус Христос, Царь славы, невидимо проходит в святых дарах (во святом причащении). Потому через царские врата никому не разрешается проходить, кроме священнослужителей.

Совершающееся по особому чину (порядку) в храме, во главе со священнослужителем, чтение и пение молитв называется богослужением.

Самое важное богослужение – литургия или обедня (она совершается до полудня). Во время ее воспоминается вся земная жизнь Спасителя и совершается таинство причащения, которое установил Сам Христос на Тайной Вечери.

Таинство причащения состоит в том, что в нем благодатью Божией хлеб и вино освящаются – делаются истинным Телом и истинною Кровью Христовой, оставаясь по виду хлебом и вином, и мы под этим видом хлеба и вина принимаем истинное тело и истинную кровь Спасителя, чтобы войти в Царство Небесное и иметь вечную жизнь.

Так как храм есть великое святое место, где с особенной милостью, невидимо, присутствует Сам Бог, то поэтому мы должны входить в храм с молитвою, и держать себя в храме тихо и благоговейно. Во время богослужения нельзя разговаривать, а тем боле смеяться. Нельзя поворачиваться спиною к алтарю. Каждый должен стоять на своем месте и не переходить с одного места на другое. Только в случае нездоровья разрешается сесть и отдохнуть. Не следует уходить из храма до окончания богослужения.

Ко св. причастию нужно подходить спокойно и не спеша, скрестив на груди руки. После причастия поцеловать чашу, не крестясь, чтобы случайно не толкнуть ее.

ВОПРОСЫ: Что такое храм? Какой его наружный вид? Как храм разделяется внутри? Что такое иконостас? Где находятся царские врата? Что такое св. престол и что на нем совершается? Какое самое важное богослужение? Что воспоминается за обеднею? Что такое таинство причащения? Кто установил это таинство? Как нужно держать себя в храме?

Благословение священника

Священнослужители (т. е. особо посвященные люди, совершающие богослужения) – наши духовные отцы: епископы (архиереи) и священники (иереи) – осеняют нас крестным знамением. Такое осенение называется благословением.

Когда священник благословляет нас, то он складывает пальцы так, что они изображают буквы: Ис.Хс., то есть Иисус Христос. Это значит, что через священника благословляет нас Сам Господь наш Иисус Христос. Поэтому благословение священнослужителя мы должны принимать с благоговением.

Когда мы в храме слышим слова общего благословения: «мир всем» и другие, то в ответ на них должны поклониться, без крестного знамения. А чтобы получить отдельно для себя благословение от епископа или священника, нужно складывать руки крестом: правую на левую, ладонями вверх. Получив благословение, мы целуем руку, нас благословляющую, – целуем как бы невидимую руку Самого Христа Спасителя.

ВОПРОСЫ: Кто осеняет нас знамением креста? Как это осенение называется? Как священник слагает руку для благословения? Что это означает? Как нужно складывать руки, когда подходим под благословение? Что нужно делать, получивши благословение?

О святых иконах

В храме – в иконостасе и по стенам, и в доме – в переднем углу находятся святые иконы, перед которыми мы молимся.

Иконой или образом называется изображение Самого Бога, или Божией Матери, или ангелов, или святых угодников. Изображение это непременно освящается святой водою: через это освящение иконе сообщается благодать Святого Духа, и икона чтится уже нами, как святая. Бывают иконы чудотворные, через которые пребывающая в них благодать Божия проявляется даже чудесами, например, исцеляет больных.

Как говорится в церковном предании, Сам Спаситель дал нам Свое изображение. Однажды, умывшись, Он отерся полотенцем, и на этом полотенце чудесно изобразился Его пречистый Лик. Этот образ после назвали Нерукотворенным, т.е. не человеческой рукой нарисованным.

Молясь перед иконою, мы должны помнить, что икона не Сам Бог или угодник Божий, а лишь изображение Бога или угодника Его. Поэтому не иконе мы должны молиться, а Богу или святому, который на ней изображен.

Святая икона есть то же, что священная книга: в священной книге мы благоговейно читаем Божии слова, а на святой иконе благоговейно созерцаем святые лики, которые, как и Божие слово, поднимают наш ум к Богу и Его святым и воспламеняют наше сердце любовью к нашему Творцу и Спасителю.

ВОПРОСЫ: Что называется святой иконою? Где поставляются святые иконы в доме и в храме? Почему они называются святыми иконами? Кто освятил употребление святых икон Своим примером? Что мы должны помнить, когда молимся перед святыми иконами? Какой образ Спасителя называется Нерукотворенным?

Как изображается Бог на святых иконах

Бог – Дух невидимый, но Он являлся святым людям видимым образом. Поэтому на иконах и изображаем Бога в том виде, в каком Он являлся.

Пресвятую Троицу мы изображаем в виде трех ангелов, сидящих за столом. Это потому, что в виде трех ангелов Господь явился некогда Аврааму. Чтобы нагляднее представить духовность явившихся Аврааму, мы изображаем их иногда с крыльями.

Каждое из Лиц Пресвятой Троицы отдельно изображается так: Бог Отец – в виде старца, потому что Он так являлся некоторым пророкам.

Бог Сын, изображается в том виде, каким Он был, когда для нашего спасения сошел на землю и сделался человеком: младенцем на руках у Божией Матери; учащим народ и совершающим чудеса; преображающимся; страдающим на кресте; лежащим во гробе; воскресшим и вознесшимся.

Бог Дух Святый изображается в виде голубя: так Он явил Себя во время крещения Спасителя в Иордане от Иоанна Крестителя; и в виде огненных языков: так Он сошел видимым образом на святых апостолов в пятидесятый день после воскресения Иисуса Христа.

ВОПРОСЫ: Если Бог – невидимый Дух, то почему Он изображается на святых иконах видимым образом? Как изображаем мы Пресвятую Троицу на святых иконах и почему именно так изображаем? Как изображаем на святой иконе Бога Отца, Бога Сына и Бога Духа Святого, и почему именно так изображаем?

Кого, кроме Бога, изображаем на святых иконах

Кроме Бога, мы изображаем на святых иконах Божию Матерь, святых ангелов и святых людей.

Но молиться им должны не как Богу, а как близким к Богу, угодившим Ему своею святою жизнью. Они по любви к нам молятся за нас перед Богом. И мы должны просить их помощи и заступления, потому что Господь, ради них, скорее услышит и наши грешные молитвы.

Достойно внимания, что образ Божией Матери, написанный учеником Господа Лукою, сохранился до нашего времени. Есть предание, что Матерь Божия, увидя Свое изображение, сказала: «Благодать Сына Моего будет с этою иконою». Мы молимся Матери Божией, потому что Она ближе всех к Богу и вместе с тем близка также к нам. Ради Ее материнской любви и Ее молитв, Бог много нам прощает и во многом помогает. Она великая и милосердная заступница за всех нас!

ВОПРОСЫ: Кроме Бога, кого мы изображаем на святых иконах? Как мы должны молиться Божией Матери, святым ангелам и святым людям? Кто первый написал образ Божией Матери? Почему мы преимущественно пред всеми святыми молимся Божией Матери?

О святых ангелах

В начале, когда еще не было ни мира, ни человека, Бог сотворил святых ангелов.

Ангелы – духи бестелесные (потому невидимые) и бессмертные, как и наши души; но их Бог одарил более высокими силами и способностями, чем человека. Ум их совершеннее нашего. Они всегда исполняют волю Божию, они безгрешны, и теперь благодатью Божией так утвердились в делании добра, что и грешить не могут.

Много раз ангелы являлись видимым образом, принимая на себя телесный вид, когда их Бог посылал к людям сказать или возвестить Свою волю. И слово «ангел» означает «вестник».

Каждому христианину Бог дает при крещении ангела-хранителя, который невидимо охраняет человека во всю его земную жизнь от бед и напастей, предостерегает от грехов, оберегает в страшный час смерти, не оставляет и по смерти.

Ангелы изображаются на иконах в виде красивых юношей, в знак их духовной красоты. Их крылья означают, что они быстро исполняют волю Божию.

ВОПРОСЫ: Когда сотворены святые ангелы? Кто такие ангелы? Какими силами и способностями одарил их Бог? Могут ли святые ангелы согрешить? Когда ангелы являлись видимым образом и что означает слово «ангел»? Как называется святой ангел, которого Бог дает нам при крещении? Почему святые ангелы изображаются в виде юношей и с крыльями?

О святых людях

На иконах мы изображаем также и святых людей или угодников Божиих. Так мы их называем потому, что они, живя на земле, угодили Богу своею праведною жизнью. А теперь, пребывая на небе с Богом, они молятся о нас Богу, помогая нам, живущим на земле.

Святые имеют разные названия: пророки, апостолы, мученики, святители, преподобные, бессребренники, блаженные и праведные.

Пророками мы называем тех святых Божиих, которые по внушению Святого Духа предсказывали будущее и преимущественно о Спасителе; они жили до пришествия Спасителя на землю.

Апостолы – это ближайшие ученики Иисуса Христа, которых Он во время Своей земной жизни посылал на проповедь; а после сошествия на них Святого Духа они проповедовали по всем странам христианскую веру. Их было сначала двенадцать, а потом еще семьдесят.

Двое из апостолов, Петр и Павел, называются Первоверховными, так как они больше других потрудились в проповеди Христовой веры.

Четыре Апостола: Матфей, Марк, Лука и Иоанн Богослов, написавшие Евангелие, называются Евангелистами.

Святые, которые подобно Апостолам распространяли веру Христову в разных местах, называются равноапостольными, как например: Мария Магдалина, первомученица Фекла, благоверные цари Константин и Елена, благоверный князь Владимир, св. Нина, просветительница Грузии и др.

Мученики – те христиане, которые за веру в Иисуса Христа приняли жестокие мучения и даже смерть. Если же после перенесенных ими мучений, они скончались мирно, то их мы называем исповедниками.

Первые, пострадавшие за Христову веру были: архидиакон Стефан и св. Фекла, и потому, они называются первомучениками.

Умершие за святую веру после особенно тяжелых (великих) страданий, каким подвергались не все мученики, называются великомучениками, как например: св. великомученик Георгий; святые великомученицы Варвара и Екатерина и другие.

Исповедники, которым мучители писали на лице хульные слова, называются начертанными.

Святители – епископы или архиереи, угодившие Богу своею праведною жизнью, как например; святой Николай чудотворец, св. Алексий, митрополит московский и др.

Святители, претерпевшие мучения за Христа, называются священномучениками.

Святители Василий Великий, Григорий Богослов и Иоанн Златоуст называются вселенскими учителями, то есть учителями всей христианской Церкви.

Преподобные – праведные люди, которые удалялись от Мирской жизни в обществе и угодили Богу, пребывая в девстве, (т. е. не вступая в брак), посте и молитве, живя в пустынях и монастырях, как например: Сергий Радонежский, Серафим Саровский, преподобная Анастасия и другие.

Преподобные, которые претерпели мучения за Христа, называются преподобномучениками.

Бессребренники служили ближним безвозмездным врачеванием болезней, т. е. без всякой платы исцеляли болезни, как телесные, так и душевные, как например: Косма и Дамиан, великомученик и целитель Пантелеимон и другие.

Праведные проводили праведную, угодную Богу жизнь, живя подобно нам в миру, будучи семейными людьми, как например, св. праведные Иоаким и Анна и др.

Первые праведники на земле: родоначальники (патриархи) человеческого рода, называются праотцами, как например: Адам, Ной, Авраам и др.

ВОПРОСЫ: Кого на святых иконах изображают, кроме Бога, Божией Матери и святых ангелов? Какие они имеют названия? Кого мы называем пророками, апостолами, мучениками, святителями, преподобными, бессребренниками и праведными?

О нимбах на иконах

Вокруг головы Спасителя, Божией Матери и святых угодников и угодниц Божиих на иконах и картинах изображается сияние или светлый кружок, который называется нимб.

В нимбе Спасителя иногда ставят три буквы ὬΟΝ. Это греческое слово. По переводу на русский значит Сущий, а всегда существует только один Бог.

Над головою Божией Матери ставят буквы ΜΡ ΘΓ. Это первые и последние буквы греческих слов, которые означают: Матерь Бога или Божия Матерь.

Нимб есть изображение сияния света и славы Божией, которая преображает и человека, соединившегося с Богом.

Это невидимое сияние света Божия иногда бывает видимо и другим людям.

Так, например, св. пророк Моисей должен был закрывать лицо свое покрывалом, чтобы не ослеплять людей светом, исходящим от лица его.

Так и лицо преподобного Серафима Саровского, во время беседы с Мотовиловым о стяжании Духа Святого, просияло как солнце. Сам Мотовилов пишет, что ему невозможно тогда было смотреть на лицо преподобного Серафима.

Так Господь прославляет святых угодников Своих сиянием света славы Своей еще здесь на земле.

ВОПРОСЫ: Как называется светлый кружок, который изображается вокруг головы Спасителя, Божией Матери и святых? Что означает собою нимб?

Почему мы называемся православными христианами

Мы называемся православными христианами потому, что веруем в Господа нашего Иисуса Христа; веруем так, как изложено в «Символе Веры», и принадлежим к основанной Самим Спасителем на земле Единой, Святой, Соборной и Апостольской Церкви, которая под руководством Духа Святого неизменно правильно и славно сохраняет учение Иисуса Христа, то есть принадлежим к Православной, Христовой Церкви.

Все остальные христиане, которые исповедуют веру во Христа неодинаково со святой Православной Церковью, не принадлежат к ней. К ним относятся: католики (римо-католическая церковь), протестанты (лютеране), баптисты и другие сектанты.

ВОПРОСЫ: Как мы называемся и почему? Как называются другие христиане, которые не принадлежат к Святой Православной Церкви?