Патерик Києво-Печерський
Слово 21
Про Єразма чорноризця, котрий розтратив майно своє на святі ікони й тим Спасіння набув
Слово 21 1
Був у тому ж Печерському монастирі чорноризець на ім’я Єразм. Мав багатство велике, і все, що мав, на церковні потреби витратив, і ікони численні обкував, які й донині є у вас над Вівтарем. І цей, збіднівши вельми і зневажений бувши всіма [задля бідності], у відчай себе кинув, [вважаючи], що не мати йому воздаяння за розтрачене багатство, оскільки на церкву, а не на милостиню віддане. Таку [думку] диявол йому вклав у серце. Почав неналежно жити, безчинно, у загальній недбалості дні свої проводячи.
[Одного разу] розхворівся дуже і, врешті, пробув німий та незрячий 8 днів, і лише трохи дихання в грудях маючи. На 8-й же день прийшла до нього вся братія і, бачачи тяжке вмирання, дивуючись, говорила: “Горе, горе душі брата цього, оскільки в ліностІ і у всілякому гріху жив, а нині дещо бачить і кидається, не мігши вийти”.
Цей же Єразм встав, ніби ніколи не хворів, і, сидячи, каже їм: “Брати і отці! Послухайте! Воістину так є. Як ви знаєте, грішник я, і не каявся донині. І ось сьогодні явилися мені святі Антоній та Феодосій, говорячи: “Молилися [ми] Богові, і дарував тобі Господь час на покаяння”. І ось побачив Святу Богородицю, Котра мала на руках Сина Свого Христа Бога нашого, і всіх святих із Нею. І говорить мені [Богородиця]: “Єразме! Оскільки ти прикрасив церкву Мою й іконами возвеличив, і Я тебе прославлю в Царстві Сина Мого, убогих бо завше маю з собою. Але встань і покайся, і прийми великий янгольський образ, і на 3-ій день візьму тебе, що полюбив красу Дому Мого, чистого, до Себе”. І, це сказавши братїї, почав [Єразм] сповідувати гріхи свої, які вчинив, перед усіма, не соромлячись, радіючи в Господі. І пострижений був у схиму, і на 3-ій день до Господа одійшов у доброму сповіданні.
Це чув від тих блаженних старців – свідків святих і самовидців.
До Полікарпа. Та це знаючи, брате, не думай: “Даремно розтратив те, що мав”, оскільки все перед Богом пораховано є, аж до мідяка. Жди від Бога милості задля твоєї праці. Двоє дверей зробив у тій святій Великій Церкві Святої Богородиці Печерської, і Та відкриє тобі двері милості Своєї, бо єреї вигукують про таких завше в церкві тій; “Господи, освяти любящаа благолЂпіє Дому Твоєго, и тыя прослави Божественною силою Твоєю” 2. Згадай же і того патрикія, який хрест повелів скувати із чистого золота. Йому ж поревнував юнак і трохи свого золота приклав, [і] спадкоємцем став усього майна його 3. Ти ж, якщо витратиш те, що маєш, на славу Божію та Пречистої Його Матері – не погубиш воздаяння свого, але кажи з Давидом: “Докладу до всякої похвали Твоєї” 4, аби до тебе говорив Господь: “Тих, хто прославляє Мене – прославлю” 5. Оскільки сам мені казав: “Краще усе, що маю, те все на церковні потреби витрачу, аби не було дарма взяте під час війни, чи злодіями, чи вогнем”. Я ж похвалив добре бажання твоє. “Обіцяйте, – сказано, і воздадіть” 6. Краще бо ж не обіцяти, ніж, обіцявши, не віддати 7. Якщо ж щось таке станеться [з тобою] коли: чи війною, чи злодіями [доведеться] окраденим бути, аж ніяк не лайся, ні смутися, але благохвали Бога за те, з Йовом кажучи: “Господь дав, Господь взяв” 8.
І ось тобі, до того, розповім про Арефу чорноризця.
Примітки
1. Оповідь записана зі слів очевидців.
2. …Господи, освяти любящаа благолЂпіє Дому Твоєго, и тыя прослави Божественною силою Твоєю… Прп. Симон цитує т. зв. заамвонну молитву Літургії: “благословляй благословляющиє тя, Господи, и освещаяй на Тя уповающия, спаси люди Твоя и благослови достояниє Твоє, исполнения Церкве Твоєя сохрани, освяти любящиє благолЂпиє Дому Твоєго. Ты тех воспрослави Божественною Твоєю силою и не остави нас, уповающих на Тя” \220, с. 148\.
3. …[і] спадкоємцем став усього майна його… Порівн. в Синайському патерику: «Оповів один з-поміж отців: “Якийсь благий юнак пішов учитися до золотих справ майстра і довчився до найвищої майстерності. Велів же тому [майстру] один патрикій хрест [золотий] і з дорогоцінним камінням викувати на подарунок церкві. І оскільки дуже чесним був юнак – повелів йому господар його зробити за нього роботу. Подумав же юнак: “Якщо цей стільки майна підносить Христу, то чому мені не домішати частки своєї до цього хреста, аби зарахував мені Христос, як дві мідні монети вдові тій”. Подумав, яку частку [може] дати і, взявши, домішав до хреста ще до того, як вставив дорогоцінне каміння. [Майстер], визначивши, що більше [ваги] в хресті, [ніж має бути], став грізно питати юнака, думаючи, що це [задля] злодійства здійснив, куючи золото. Тоді [говорить] йому юнак: “Лише серце [моє] свідком є, що нічого подібного не робив, але, побачивши, скільки [ти] майна приніс Христу, надумав докласти даяння своє, аби і я мав частку з тобою, і прийняв мене Христос, як і дві цати мідяні вдовиці тої”. Той, здивувавшись, каже йому: “Ей, дитино! Хто б міг подумати?!” Сказав тому [патрицію] про те. Патрицій же каже йому: “Оскільки так помислив – на добро бажання твоє подати Христу. Хотів зі мною мати віддання, то від сьогодні сином тебе назву, і спадкоємцем”. І взяв із собою і зробив спадкоємцем”». \Синайский патерик. – М. , 1 967. – с. 334- 335\.
4. Порівн. у сучасному перекладі: “А я завжди уповатиму, все більш і більш Тебе хвалитиму” \Пс. 70:14\.
5. “… Бо Я шаную тих, хто Мене шанують, а ті, хто Мене зневажають, ні за що будуть уважатись” \1 Самуїл II, 30\.
6. “Складайте обітниці й виконуйте – Господові, Богові вашому; нехай усі, що навколо нього, несуть дари Страшному” \Пс. 75:12\.
7. Порівн. у сучасному перекладі: “Ліпше тобі не обрікатись, ніж обректись і не виконати” \Пророк V, 4\.
8. “Нагим вийшов я з материнської утроби, нагим і повернусь туди. Господь дав. Господь і взяв. Нехай ім’я Господнє буде благословенне!” \Йов. 1:21 \.
Патерик Києво-Печерський / Упорядкувала, адаптувала українською мовою, склала додатки і примітки Ірина Жиленко. Відп. редактор В.М.Колпакова. — 2-е вид. — К., 2001. — 348 с.
ISBN 966-518-147-5
Одним з духовних символів українського народу, який мовби уособлює його душу та історичний шлях, є Києво-Печерська лавра — місце подвизу перших українських християнських подвижників, давній осередок літописання, іконописання, літературної діяльності та книгодрукування.
Найвизначнішим літературним твором, що вийшов із її стін, по праву вважається Києво-Печерський патерик. Збірник, що увібрав у себе житія і твори печерських святих XI-XIII ст., протягом майже 900 років заворожував наших предків своїми живими образами святості, глибиною філософської та історичної думки. Для адаптації тексту церковнослов’янською мовою до сучасної української мови використано другу касіянівську редакцію. Книга адресується всім, кого цікавить історія та культура Києво-Печерської лаври, а відтак і всієї України-Руси.
Сканування та обробка: «Ізборник»