Патерик Києво-Печерський
Про блаженного Нифонта, єпископа Новгородського, який у святому монастирі Печерському в божественному одкровенні бачив святого Феодосія.
Слово 13
Про блаженного Нифонта, єпископа Новгородського, який у святому монастирі Печерському в божественному одкровенні бачив святого Феодосія
Слово 13 1
Блаженний Нифонт був чорноризцем Печерського монастиря, [і] тих святих отців життя ревно [наслідував]. І за численні його добродійства поставлений був єпископом до Новгорода. Мав велику віру та любов до Пресвятої Богородиці й до преподобних отців Печерських Антонія і Феодосія.
Почувши, що іде в Русію митрополит від вселенського патріарха, негайно радості духовної виповнившись, подумав про себе, що дві [справи] здійснить: в Домі Пречистої побуває та преподобним поклониться; і від святителя благословіння прийме. І задля того прийшов до міста Києва року 6664 (1156). І перебував [тут] він, чекаючи приходу митрополита. Було бо йому достеменно відомо, що вийшов з Царгорода митрополит.
Тоді бо Клим митрополичий стіл святительський зайняв без патріаршого благословіння Царгорода. Цього блаженного єпископа змушував Клим служити з собою. Він же говорив йому: “Оскільки не прийняв [ти] – благословіння від святого вселенського патріарха Царгородського, то не хочу служити з тобою, ні поминати тебе в святій Службі, але поминаю святого патріарха Царгородського”. Клим же вельми змушував його, намовляючи на нього князя Ізяслава та своїх посібників, і не міг йому ніякого зла сотворити. Патріарх же Царгородський, чувши про нього, прислав до нього послання, хвалячи велич його розуму й міць і прирівнюючи його до попередніх святих, які твердо у православ’ї стояли. Він же патріарше послання прочитав і ще міцніше утвердився [в своїх поглядах]. Любов же мав із князем Святославом з Ольговичем, бо перше Святослав сидів у Новгороді 2.
Небавом, коли був цей блаженний єпископ Нифонт у святому Печерському монастирі, велику віру маючи до преподобних, як [про] те раніше казано було, настигла його хвороба. [І] дивне видіння оповів. «За три дні до хвороби своєї прийшов я, – каже, – від заутрені й, [бажаючи] трохи відпочити, задрімав. І ось [увві сні] опинився у церкві Печерській на Святошиному місці, і багато зі сльозами молився Пречистій Богородиці, аби бачити святого преподобного отця Феодосія. І зібралося чимало братії до церкви, і підійшов до мене один брат, і каже мені: “Чи хочеш бачити святого отця нашого Феодосія?”. Я ж відповів: “Дуже бажаю! Якщо можливе це є – покажи мені його”. І, взявши мене, повів до Вівтаря і там показав мені святого отця Феодосія.
Я ж побачив преподобного і з радістю підійшов, упав до ніг його і поклонився йому до землі. Він же підняв мене і поблагословив. І, обнявши мене руками своїми, почав з любов’ю цілувати мене, і каже мені: “Добре, що прийшов, брате і сину Нифонте! З цього часу будеш із нами нерозлучний”. І тримав преподобний у руці своїй свиток. Я ж попросив його, і він дав мені [його]. І, розгорнувши, прочитав. Було в ньому на початку написано: “Це я і діти, які дав мені Бог”. І тут прокинувся, і нині знаю, що ця хвороба є милістю Божою».
Хворів же він 13 днів і помер з миром місяця квітня в 8 [день] Пасхального тижня 3. І покладений був чесно в печері Феодосієвій. До любимого прийшов, як обіцяв йому Феодосій преподобний. Разом Владиці Христу предстоячи, насолоджуються невимовними тими небесними красотами, і за нас моляться, за чад своїх.
Такі чудесні мужі в тому святому Печерському монастирі були, що багато з них Апостолам причасниками стали і престолів їхніх намісники, як наступне слово в посланні цьому точно явить нам.
Примітки
1. Це слово має паралель у Київському літописі 1200 року, куди потрапило із літописання св. Полікарпа Печерського. Проте, як зазначав О. О. Шахматов, приведена в Патерику редакція скомпонована більш логічно, отже, мабуть, взята не зі зведення 1200 року, а з самого першоджерела. Біографію святого див, у додатку 8,
2. …Любов же мав із князем Святославом з Ольговичем, бо перше Святослав сидів у Новгороді… Дана примітка про “любов” між Святославом і св. Нифонтом, на думку Б. О. Рибакова, – явна натяжка. Під час князювання першого в Новгороді, між ним і святим точилась постійна ворожнеча. Першу ж підтримку князеві святитель надав уже після убивства його брата Ігоря \176, с. 37- 38, 46\.
3. Про розбіжності в датуванні смерті святого див. дод. 8.
Патерик Києво-Печерський / Упорядкувала, адаптувала українською мовою, склала додатки і примітки Ірина Жиленко. Відп. редактор В.М.Колпакова. — 2-е вид. — К., 2001. — 348 с.
ISBN 966-518-147-5
Одним з духовних символів українського народу, який мовби уособлює його душу та історичний шлях, є Києво-Печерська лавра — місце подвизу перших українських християнських подвижників, давній осередок літописання, іконописання, літературної діяльності та книгодрукування.
Найвизначнішим літературним твором, що вийшов із її стін, по праву вважається Києво-Печерський патерик. Збірник, що увібрав у себе житія і твори печерських святих XI-XIII ст., протягом майже 900 років заворожував наших предків своїми живими образами святості, глибиною філософської та історичної думки. Для адаптації тексту церковнослов’янською мовою до сучасної української мови використано другу касіянівську редакцію. Книга адресується всім, кого цікавить історія та культура Києво-Печерської лаври, а відтак і всієї України-Руси.
Сканування та обробка: «Ізборник»