1. Авва Йосиф усамітнювався в пустелі Нижнього Єгипту, поблизу міста Панефос. Він був одним із видатних жителів міста Тмуя, мав світську освіту і добре володів грецькою мовою. 2. Авва Пімен запитав у авви Йосифа: Навчи мене, як мені стати монахом? Старець відповів: – Якщо хочеш знайти спокій у цьому і в майбутньому віці, завжди питай себе: «Хто я?» – і не засуджуй нікого. 3. Один брат запитав авву Йосифа: – Що мені робити? Я не можу ні постувати, ні працювати, ні подавати милостиню. Старець відповів: – Якщо не можеш виконувати жодну з названих чеснот, то принаймні бережи свою і ближнього совість від усякого зла – і спасешся. Бог шукає від душі безгрішності. 4. Розповідав один брат: Якось я прийшов у Нижню Гераклію до авви Йосифа. У його монастирі було прекрасне дерево – смоківниця. Вранці він сказав мені: «Іди, скуштуй плодів смоківниці». То була п’ятниця, і я не виконав сказаного старцем, щоб не порушити церковного правила посту. Потім я благав його: Ради Бога, поясни мені свій вчинок. Ти звелів мені їсти зранку, але я через піст цього не зробив, і тепер мені соромно перед тобою! Не розумію, навіщо ти дав мені таку вказівку. Авва відповів: Отці спершу випробовують братів, даючи їм завдання у вигляді випробування, а не прямо. Коли ж бачать, що вони виконують навіть незрозуміле завдання, то вже не випробовують їх такими вказівками, а наставляють у правді, переконавшись у їхньому послуху. Цей метод не слід застосовувати в наші часи через брак досвідчених наставників і через малу ревність у тих, хто вступає до монастиря. Вшануємо благоговійним спогляданням свободу дій древніх монахів, що народжувалася від великого духовного зростання, і благоговійним утриманням від наслідування її, усвідомлюючи нашу неміч! 5. Авва Лот, відвідавши авву Йосифа, сказав йому: – Отче! Я роблю, що можу: дотримуюсь малого молитовного правила, помірно постую, займаюсь молитвою, читанням і усамітненням, стараюсь тримати серце чистим, уникаючи гріховних помислів. Що мені ще робити? Старець піднявся, простяг руки до неба, і пальці його стали подібними до десяти палаючих світильників. Він сказав: Якщо хочеш, будь увесь, як вогонь. Не зможеш стати монахом, якщо не будеш палати всім серцем, як вогонь. Благодатне осяяння умної молитви, при якому монах починає відчувати в собі подих незвичайного спокою, є першим ступенем прогресу в молитві. Однак на цьому не слід зупинятися: треба, зі сльозами, прагнути до вищих ступенів духовного зростання, якому немає меж. 6. Брат запитав авву Йосифа: – Якщо почнеться гоніння, куди краще тікати – у світ чи в пустелю? Старець відповів: Іди туди, де живуть православні, і перебувай поруч із ними. 7. Один брат хотів залишити спільножитійний монастир і стати відлюдником. Він розповів про свій намір авві Йосифу і попросив поради. Старець сказав йому: Живи там, де немає нічого шкідливого для твоєї душі і де ти можеш зберігати мир. Брат відповів: Я мирний і в монастирі, і в самотності. Старець сказав: Зваж свої помисли, як на терезах, і живи там, де знаходиш більше користі для душі і досягаєш більшого смирення. 8. Один старець прийшов до іншого, улюбленого друга, щоб разом відвідати авву Йосифа. Гість сказав господарю: Накажи своєму учневі приготувати осла для дороги. Господар відповів: Поклич його, і він виконає твоє бажання. А як його звати? – запитав гість. Не знаю, – відповів господар. Скільки часу він живе з тобою, що ти досі не знаєш його імені? Два роки. Гість сказав: – Якщо твій учень живе з тобою два роки, і ти не знаєш його імені, то й мені немає потреби знати його для одного дня. Древні іноки берегли душевний спокій і уникали зайвих знань, що могли порушити внутрішнє мовчання і розірвати їхню розмову з Богом. 9. Розповідали: коли авва Йосиф Панефосський помирав, біля нього сиділи старці. Побачивши диявола у дверях, він сказав учневі: – Подай жезл: він думає, що я постарів і не впораюся з ним. Учень виконав. Старці побачили, як диявол у подобі собаки проскочив у двері й зник.
Авва Йосиф Панефосський