Святитель Ігнатій (Брянчанінов)
Отечник
| ⇦Попердній розділ | Наступний розділ⇨ |
Авва Кроній
1. Розповідали про авву Кронія, що він належав до числа найстаріших учнів Антонія Великого. Йому було сто десять років. Він здобув і зберіг до старості таке смирення, що, наставляючи інших, завжди докоряв самому собі.
2. Брат запитав авву Кронія: – Що мені робити з забудькуватістю, яка полонить мій розум і настільки опановує мною, що через неї я впадаю в гріхи? Старець відповів: – Через гріховне життя синів Ізраїля чужоземці полонили ковчег Господній, забрали його із собою та поставили у храмі Дагона, свого бога. Тоді Дагон упав обличчям до землі перед ковчегом Господнім. Брат запитав: – Що означає це? Старець відповів: – Якщо забудькуватість панує над розумом людини через ті причини, які її викликають, то вона призводить до виконання пристрасних бажань. Але якщо розум, відкинувши ці причини, звернеться до Бога, роздумуючи про смерть душі та суд, який настане після цього, то забудькуватість одразу залишить людину. Про це свідчить і Писання: «Коли повернешся і зітхнеш, тоді спасешся і зрозумієш, де ти був» (Іс. 30:15).
3. Брат запитав авву Кронія: – Якими ділами досягає людина смирення? Старець відповів: – Страхом Божим. Брат знову запитав: – Якими ділами здобувається страх Божий? Старець відповів: – На мою думку, потрібно зректися всього, накласти на себе тілесні труди та з усією старанністю пам’ятати про вихід душі з тіла.
4. Брат сказав авві Кронію: – Скажи мені настанову. Старець відповів: – Коли Єлисей прийшов до Сонамітянки, то знайшов її чужою для зв’язків із ким-небудь. Коли ж прийшов пророк, вона зачала і народила сина. Брат запитав: – Що означають ці слова? Старець відповів: – Коли душа перебуває в трезвінні, уникає спокус ворога та не виконує своїх пристрасних бажань, тоді приходить до неї Дух Божий, і вона, будучи раніше безплідною, отримує здатність зачати й народити.
5. Авва Кроній сказав: – Якби Мойсей не привів своїх овець до підніжжя гори Синай, то не побачив би вогню в терновому кущі. Брат запитав: – Що символізує терновий кущ? Старець відповів: – Терновий кущ означає тілесні подвиги, як свідчить Писання: «Царство Небесне подібне до скарбу, прихованого в полі» (Мф. 13:44).
Брат сказав: – Виходить, без тілесного подвигу людина не може досягти жодного благодатного стану? Старець відповів: – Про це свідчить Писання: «Дивлячись на начальника і виконавця віри Іісуса, Котрий замість радості, яка Йому належала, витерпів хрест» (Євр. 12:2). Давид також говорить: «Не дам заснути очам моїм і задрімати повікам моїм» (Пс. 131:4).
Авва Кроній розповідав: «Авва Ісидор Пелусійський передавав нам таку історію: – Коли я перебував на Синайській горі, там був один брат, який вів дуже подвижницьке життя, до того ж був надзвичайно гарний із себе. У церкву він приходив у старій короткій келійній мантії, яка була вся в латках. Бачачи його в такому одязі серед безлічі братів, одного разу я сказав йому:
– Брате! Ти бачиш, що всі браття приходять до церкви в пристойному одязі, подібно до Ангелів. Чому ж ти завжди приходиш у такому вбранні?
Він відповів:
– Авва, прости мене, у мене немає іншого одягу.
Тоді я запросив його до своєї келії, дав йому левітон і все необхідне. Відтоді він почав одягатися так, як інші браття, і вигляд його став, як у Ангела.
Сталося так, що отці мали потребу послати до імператора десять братів із певною справою. До числа обраних включили і цього брата. Почувши про це, він упав перед отцями й сказав їм:
– Простіть мене заради Господа! Я раб одного з тамтешніх вельмож: якщо він дізнається про мене, то позбавить мене монашества й змусить знову служити йому.
Отці, повіривши його словам, залишили його. Згодом стало відомо від одного відвідувача, який знав цього брата в миру, що він мав сан єпарха. Але він сказав так про себе, щоб залишитися в невідомості й уникнути людської слави.
Таким чином отці з великою старанністю уникали мирської слави та зручностей тимчасового життя.
| ⇦Попердній розділ | Наступний розділ⇨ |