Розповіли про якогось старця, що провів п’ятдесят років у великій стриманості, не вживаючи зовсім хліба і вживаючи воду в найпомірнішій кількості. Цей старець говорив: «Я умертвив у собі пристрасті блуду, грошолюбства і марнославства». Почувши, що старець говорить це, авва Авраам прийшов до нього і запитав його: «Чи говорив ти те й те?». Старець відповідав: «Говорив». Авва Авраам сказав на це: «Ось, ти входиш у келію твою і знаходиш на ліжку твоєму жінку: чи можеш не подумати, що це – жінка?». – «Ні! Але я борюся з помислом, щоб не доторкнутися до неї». Авраам: «Значить, ти не умертвив пристрасті блудної; вона жива в тобі, але зв’язана. Далі: припустімо, ти йдеш дорогою, бачиш каміння й уламки глиняних посудин, а посеред них золото. Чи може розум твій обійтися без будь-якої думки про золото?». Старець: «Ні! Але я борюся з помислом, щоб мені не взяти золота». Авраам: «Значить, пристрасть жива, але зв’язана. Далі: якщо прийдуть до тебе два брати, з яких один любить тебе і звеличує похвалами, а інший ненавидить і лихословить, – чи приймеш ти їх з однаковим сердечним почуттям?». Старець: «Ні! Але боротимуся з помислом моїм і намагатимуся робити добро тому, хто ненавидить мене, нарівні з тим, хто любить мене». Авраам: «Отже, пристрасті живі, але зв’язані святими помислами».
Авва Авраам