Святитель Ігнатій (Брянчанінов)
Отечник
| ⇦Попердній розділ | Наступний розділ⇨ |
Архієпископ Феофіл
Одного разу архієпископ Феофіл відвідав гору Нітрійську, і до нього прийшов авва гори. Архієпископ запитав його: «Яке діяння, на твою досвідчену думку, є найвищим на чернечому шляху?» Старець відповів: «Послух і постійне самозвинувачення (осудження і докори самому собі)». Архієпископ сказав: «Іншого шляху, окрім цього, немає».
Архієпископ Феофіл говорив: «Який страх і трепет оволодіють нами, в яке скрутне становище потрапимо, коли душа буде розлучатися з тілом! Тоді до нас прийде безліч ворожих сил, князів темряви, злобних володарів світу, начальств і влад духів, ворожих Богові. Вони по праву оволодівають душею, яка добровільно їм підкорилася, викриваючи всі її гріхи, скоєні свідомо й несвідомо, від юності й до кінця життя. Усі її справи постануть перед нею і викриють її.
Окрім того, уяви, яким трепетом буде охоплена душа, доки не пролунає остаточний вирок і не здійсниться її призначення. Це час тісноти, час розгубленості. Лицем до лиця проти ворожих сил стануть сили святі, які виставлятимуть добрі справи душі на противагу виставленим ворогами гріхам. Уяви, який страх і трепет мучать душу, що перебуває між цими протилежними силами, доки суд над нею не буде вирішений праведним Суддею! Якщо душа виявиться достойною Божої милості, то біси будуть посоромлені, і вона буде прийнята Ангелами».
Тоді душа заспокоюється й житиме за Писанням: «Бо в Тобі оселя всіх» (Пс. 86:7). Тоді здійсняться слова Писання: «сум і зітхання відійдуть» (Іс. 35:10). Звільнена душа возноситься в ту невимовну радість і славу, у якій перебуватиме.
Якщо ж душу застануть у недбальному житті, вона почує страшний голос: «Нехай буде забраний нечестивий, щоб не бачив слави Господньої» (Іс. 26:10). Тоді її осягне день гніву, день скорботи, день темряви та мороку. Віддана у зовнішню темряву й засуджена на вічний вогонь, вона терпітиме покарання в безкінечні віки.
Де тоді буде світська радість? Де марнославство? Де розкіш? Де насолода? Де велич? Де м’якість? Де багатство? Де знатність? Де батько? Де мати? Де брат? Хто зможе врятувати душу, що горить у вогні й терпить жахливі муки?
Якщо це так, то як свято й благочестиво ми повинні жити? Якою любов’ю ми повинні наповнювати своє життя? Як ми маємо поводитися з ближніми? Яким має бути наше старання, наша молитва, наша стійкість?
«Чекаючи цього, – каже Апостол, – постарайтесь стати перед Ним неоскверненими і непорочними в мирі» (2Пет. 3:14), щоб нам удостоїтися почути голос Господа: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, наслідуйте Царство, уготоване вам від створення світу:» (Мф. 25:34) на віки віків. Амінь.
Амма Феодора запитала архієпископа Феофіла: «Яке значення має вислів Апостола: “цінуючи час” (Еф. 5:16)?» Він відповів: «Це означає, що все наше земне життя схоже на торгівлю. Наприклад, коли настає час, у який сиплються на тебе докори, ти використовуй цей час для смиренномудрості та здобудь із цього користь. Таким чином, усе, що є протилежним і ворожим до нас, може, якщо ми цього захочемо, стати для нас корисним».
| ⇦Попердній розділ | Наступний розділ⇨ |