Блаженний Аврелій Августин
Слово на Різдво Христове
(Слово 192)

Сьогодні Істина від землі зійшла (Пс. 84:12). Христос народився у плоті. Радійте й торжествуйте! І, за вказівкою нинішнього дня, роздумуйте про вічне, з вірною надією бажайте дарів вічних. І, за даним вам правом, вважайте себе дітьми Божими. Для вас підкорив Себе часу Творець часів, для вас явився у плоті Сотворитель світу. Для чого, смертні, ви ще шукаєте задоволення у речах смертних? Для чого ніби силитеся втримати життя, що минає? Тепер засяяла на землі надія незрівнянно краща: земним обіцяне життя небесне. А щоб усі ми цьому повірили, то перед цим стається те, що здається найбільш неймовірним. Щоб обожити людей, Бог став Людиною; не залишаючи того, чим був, Сам захотів стати тим, що створив. Сам створив те, чим Йому бути, і доєднав людське єство до Божества, не втрачаючи Божества в людському єстві.

Дивуємося Народженню Дівою і прагнемо запевнити невіруючих в істині нового надзвичайного Різдва: як без сімені зачався Плід в утробі; як утроба, чиста від плотського з’єднання, народила Сина Людського, не маючи для Нього батька з людей; як збереглося цілим дівство, укладене в зачатті й неушкоджене в Народженні.

Дивна ця дія Всемогутності, але ще дивовижніше те милосердя, за яким Той, Хто міг так народитися, захотів народитися. Бо був уже Єдинородним в Отця Той, Хто народився Єдинородним у Матері; Сам створився в Матері Той, Хто сотворив Собі Матір; вічний з Отцем — у часі від Матері; після Матері створений від Матері Той, Хто перш за всіх Сущий від Отця і Хто Нестворений. Без Нього ніколи не був Отець, без Нього ніколи не існувала б Мати.

Торжествуйте, діви Христові: спільниця ваша – Мати Христова. Ви не могли народити Христа, але ви не захотіли народжувати заради Христа: Господь народився не від вас, але народився для вас. Втім, якщо пам’ятаєте слова Його, як і належить їх пам’ятати, і ви також є матерями Христу, тому що творите волю Отця Його, бо Він Сам промовив: бо, хто виконуватиме волю Отця Мого Небесного, той Мені брат, і сестра, і мати (Мф. 12:49).

Торжествуйте, вдовиці Христові: Тому, Хто сотворив благоплідне дівство, ви присвятили преподобну стриманість.

Торжествуй і ти, чистото подружня, торжествуйте всі, хто вірно живе у шлюбі: те, що ви втратили тілесно, зберігайте в серці. Вам, кому вже не можна мати тілесної цноти, нехай буде дівою у вірі ваша совість, подібно до того, як дівою є вся Церква. У Марії благочестиве дівство породило Христа; в Анні довголітнє вдівство пізнало Немовля Христа; в Єлисаветі боролись для Христа подружня чистота і дітонародження у старості. Усі ступені вірних членів [Тіла] принесли своєму Главі те, що, за благодаттю Її [– Церкви] вони могли принести.

Тому, маючи Христа як Істину, Мир і Правду, зачніть Його вірою, породіть ділами: нехай буде ваше серце для закону Христового тим самим, чим була для плоті Христової утроба Марії. Хіба не належите і ви до Народження Діви, коли ви – члени Христові? Вашу Главу народила Марія, а вас – Церква, бо Церква є також і мати, і діва. Мати – за утробою любові, діва – за цілісністю віри й благочестя. Вона народжує народи, але це – члени Того Єдиного, Якого вона – і тіло, і дружина; має схожість з дівою і в тому, що вона в багатьох – мати єдності.

Отже, всі ми, одностайно, в чистих помислах і святих почуттях, святкуймо день Різдва Господнього, – день, в який, як на початку ми сказали, Істина від землі зійшла. Але звершилося також і це: Той, Хто зійшов від землі (тобто народився по плоті) як Той, Хто з Неба і Всевишній, потім знову вознісся до Отця; тоді-то, без сумніву, і Правда прихилилася з небес, про що далі сказано в тому ж псалмі (пор. Пс. 84:12). Бо про цю правду Він Сам згадує, коли обіцяє Святого Духа. Він говорить, що викриє світ про гріх і про правду, і про суд: про гріх, що не вірують в Мене; про правду, що Я йду до Отця Мого, і вже не побачите Мене (Ін. 16:8-10). Ось Правда, що прихилилася з небес. Від краю неба вихід Його, і зустріч Його до краю неба (Пс. 18:7).

Але щоб хто-небудь не став зневажати Істину за те, що Вона від землі зійшла, коли, як Наречений, вийшла від чертога Свого, тобто від утроби Діви, в якій Слово Бога якимось невимовним союзом з’єдналося з природою людською, – щоб, кажу, хтось не почав зневажати Його, і щоб про Христа, хоча й чудесно народженого, дивного вченням і ділами, ніхто б не подумав (через подобу плоті гріховної) [лише] як про людину, – для того, після слів: як наречений, що виходить із чертога свого, як велетень, з радістю прагне пройти свій шлях (Пс. 18:6), негайно додано: від краю неба вихід Його. Отже, якщо Істина зійшла від землі, це – [Його добровільне] сходження, а не необхідне становище, – доброта, а не бідність. Істина, щоб постати від землі, зійшла з небес; Наречений, щоб вийти з чертога Свого, виходить ніби від краю неба.

Тому й народжений Він у цей день, найменший і найкоротший із днів земних, від якого, однак, починається приріст днів. Так, Той, Хто прихилився до нас і підніс нас, обрав день найменший, але такий, від якого починається приріст світла. Цим самим Своїм пришестям, без слів, але ніби трубним гласом, пробуджує нас Господь, щоб у Ньому, Який збіднів заради нас, ми знайшли наше багатство; щоб у Ньому, Який прийняв заради нас образ раба, прийняли визволення; щоб у Ньому, Який заради нас зійшов від землі, успадкували небо. Амінь.