Біблія українською мовою

Книга Товіта

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: І сказав Товія у відповідь йому: батьку мій, я виконаю все, що ти заповідаєш мені;
2: але як я можу одержати срібло, не знаючи тієї лю­дини?
3: Тоді батькодав йому розписку і сказав: знайди собі людину, що супроводжувала б тебе; я дам йому платню, поки ще живий, і йдіть за сріблом.
4: І пішов він шукати людину і зустрів Рафаїла. Це був ангел, але він не знав
5: і сказав йому: чи можеш ти йти зі мною в Раги мідійські­ і чи знаєш ці місця?
6: Ангел відповів: можу йти з тобою і дорогу знаю; я вже зупинявся в Гаваїла, брата на­шого.
7: І сказав йому Товія: почекай мене, я скажу батькові моєму.
8: Той сказав: іди, тільки не барися.
9: Він, прийшовши, сказав батькові: ось я знайшов собі супутника. Батькосказав: запроси його до мене; я довідаюся, з якого він коліна і чи надійний супутник тобі.
10: І покликав його, і він увійшов, і привітали один одного.
11: Товит запитав: скажи мені, брате, з якого ти коліна і з якого роду?
12: Він відповів: коліна і роду ти шукаєш, чи найманця, який пішов би із сином твоїм? І сказав йому Товит: брате, мені хочеться знати рід твій і ім’я твоє.
13: Він сказав: я Азарія, з родуАнанії великого, із братів твоїх.
14: Тоді Товитсказав йому: брате, йди благополучно, і не гнівайся на мене за те, що я запитав про коліно і рід твій. Ти доводишся братом мені, з чесного і доброго роду. Я знав Ананію та Іонафана, синів Семея великого; ми разом ходили у Єрусалим на поклоніння, з первород­ними і десятинами земнихплодів, бо не захоплювалися оманою братів­ наших: ти, брате, від доброго кореня!
15: Але скажи мені: яку платню я повинен буду дати тобі? Я дам тобі драхму на день і все необхідне для тебе і для сина мого,
16: і ще додам тобі зверх цієї платні, якщо благополучно повернетеся.
17: Так і домовилися. Тоді він сказав Товії: будь готовий у дорогу, і вирушайте благо­получно. І приготував син його пот­рібне для дороги. І сказав йому бать­ко: йди з цією людиною; Бог, Який живе на небесах, благоупорядкує шлях ваш, і ангел Його нехай супро­воджує вас!— І вирушили обоє, і со­бака юнака з ними.
18: Анна, мати його, заплакала, і сказала Товиту: навіщо відпустив ти сина нашого? Чи не він був опорою рук наших, коли входив і виходив перед нами?
19: Не віддавай переваги сріблу над сріблом; нехай воно буде, як сміття, у порівняннііз сином нашим!
20: Тому що, скільки Гос­подом визначено нам жити, на це у нас є достатньо.
21: Товит сказав їй: не засмучуйся, сестро; він прийде здоровим, і очі твої побачать його,
22: тому що його буде супроводжувати добрий ангел; дорога його буде благоуспішною, і він повернеться здоровим.