Біблія українською мовою

Книга Товіта

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: Коли я повернувся у дім свій, і були повернуті мені Анна, дружина моя, і Товія, син мій, у свято п’ятдесятниці, у святу седмицю седмиць, приготований був у мене гарний обід, і я возліг їсти.
2: Побачивши­ багато страв, я сказав синові моєму:­ піди і приведи, кого знайдеш, бідно­го з братів наших, який пам’ятає Гос­пода, а я зачекаю на тебе.
3: І прийшов він і сказав: батьку мій, один із племені нашого задушений і кинутий на площі.
4: Тоді я, раніше ніж став їсти, поспіхом вийшов, прибрав його в одне житло до заходу сонця.
5: Повернувшись, зробив обмивання і їв хліб мій у скорботі.
6: І згадав я пророцтво Амоса, коли він сказав: свята ваші перетворяться на скорбо­ту, і всі утіхи ваші— на плач.
7: І я пла­­­­­кав. Коли ж зайшло сонце, я пішов і, викопавши могилу, поховав його.
8: Сусіди насміхалися з менеі говорили: ще не боїться він бути убитим за цю справу; бігав уже, і ось знову ховає мертвих.
9: У цю саму ніч, повернувшись після поховання і будучи нечистим, я ліг спати за стіною двору, і лице моє не було покрите.
10: І не помітив я, що на стіні були горобці. Коли очі мої були відкриті, горобці випустили тепле на очі мої, і зробилися на очах моїх більма. І ходив я до лікарів, але вони не допомогли мені. Ахиахар достав­ляв мені їжу, доки не вирушив у Елимаїду.
11: А потім дружина моя Анна у жіночих відділеннях пряла вовну
12: і посилала багатим людям, які давали їй платню, й одного разу на додачу дали козеня.
13: Коли при­несли його до мене, воно почало бекати; і я запитав дружину: звідки це козеня? чи не крадене? віддай його, кому воно належить! бо не доз­волено їсти крадене.
14: Вона відповіла: це подарували мені зверх плат­ні. Але я не вірив їй і наполягав, щоб віддала його, кому воно належить, і розгнівався на неї. А вона у відповідь сказала мені: де ж милос­тині твої і праведні діла? ось як усі вони виявилися на тобі!