Біблія українською мовою

Книга Товіта

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 10
1: Товит, батько його, рахував ко­­жен день. І коли виповнилися дні подорожі, а він не приходив,
2: Товит сказав: чи не затримали­ їх? або чи не помер Гаваїл, і нема ко­му віддати їм срібло?
3: І дуже суму­вав.
4: Дружина ж його сказала йому: загинув син наш, тому і не приходить. І почала плакати за ним і говорила:
5: ніщо не займає мене, сину мій, тому що я відпустила тебе, світ­ло очей моїх!
6: Товит говорить їй: мовчи, не тривожся, він здоровий.
7: А вона сказала йому: мовчи ти, не обманюй мене; загинуло дитя моє.— І щодня ходила за місто на дорогу, якою вони вирушили; вдень не їла хліба, а ночами не переставала плакати за сином своїм Товією, поки не закінчилися чотирнадцять днів шлюбного бенкету, які Рагуїл закляв його провести там. Тоді Товія сказав­ Рагуїлу: відпусти мене, тому що бать­ко мій і мати моя не сподіваються вже побачити мене.
8: Тесть же сказав йому: побудь у мене; я пошлю до батька твого, і сповістять його про тебе.
9: А Товія говорить: ні, відпусти­ мене до батька мого.
10: І встав Ра­гуїл і віддав йому Сарру, дружину його, і половину майна, рабів і худоби і срібла,
11: і, благословивши їх, відпус­тив, і сказав: діти! нехай бла­го­поспішить вам Бог Небесний, раніше ніж я помру.
12: Потім сказав доч­ці своїй: шануй твого свекра і свек­руху; тепер вони— батьки твої; ба­­­жаю чути добру чутку про тебе. І по­цілував її. І Една сказала Товії: улюблений бра­те, нехай восставить тебе Господь Небесний і дарує мені бачити дітей від Сарри, дочки моєї, щоб я зраділа­ перед Господом. І ось, віддаю тобі дочку мою на збереження; не засмучуй її.
13: Після того вирушив Товія, благословляючи Бога, що Він благовпорядкував путь його, і благословляв Рагуїла й Едну, дружину його. І продовжував шлях, і наблизилися вони до Ниневії.