Книга Пісні Пісень Соломона

Глава 2

1Я нарцис саронський, лілея долин!

2Що лілея між тернами, те кохана моя між дівчатами.

3Що яблуня між лісовими деревами, те коханий мій між юнаками. У тіні її люблю я сидіти, і плоди її солодкі для гортані моєї.

4Він увів мене у дім бенкету, і знамено його наді мною — любов.

5Підкріпіть мене вином, освіжіть мене яблуками, бо я знемагаю від любови.

6Ліва рука його у мене під головою, а права обіймає мене.

7Заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами або польовими ланями: не будіть і не тривожте коханої, доки їй угодно.

8Голос любого мого! ось, він іде, скаче по горах, стрибає по пагорбах.

9Друг мій схожий на сарну або на молодого оленя. Ось, він стоїть у нас за стіною, заглядає у вікно, мигтить крізь ґрати.

10Любий мій почав говорити мені: встань, кохана моя, прекрасна моя, вийди!

11Ось, зима вже минула; дощ закінчився, перестав;

12квіти показалися на землі; час співу настав, і голос горлиці чутний у країні нашій;

13смоковниці розпустили свої бруньки, і виноградні лози, розквітаючи, виточують пахощі. Встань, люба моя, прекрасна моя, вийди!

14Голубице моя в ущелині скелі під покрівлею стрімкої кручі! покажи мені лице твоє, дай мені почути голос твій, тому що голос твій солодкий і лице твоє приємне.

15Ловіть нам лисиць, лисенят, які псують виноградники, а виноградники наші у цвітінні.

16Любий мій належить мені, а я йому; він пасе між лілеями.

17Доки день дихає прохолодою, і втікають тіні, повернися, будь подібним до сарни або молодого оленя на розпадинах гір.