Біблія українською мовою

Книга Пісні пісень Соломона

наступний розділ →

Розділ 1
1: Нехай цілує він мене цілуванням уст своїх! Бо пестощі твої кращі за вино.
2: Від запашности мастей твоїх ім’я твоє— як розлите миро; тому дівчата люблять тебе.
3: Приваблюй мене, ми побіжимо за тобою;— цар увів мене у палаци свої,— будемо захоплюватися і радіти тобою, звеличувати пестощі твої більше, ніж вино; достойно люблять тебе!
4: Дочки єрусалимські! чорна я, але красива, як намети кидарські, як завіси Соломонові.
5: Не дивіться на мене, що я смуглява, бо сонце обпалило мене: сини матері моєї розгнівалися на мене, поставили мене стерегти виноградники,— мого власного виноградника я не стерегла.
6: Скажи мені, ти, якого любить душа моя: де пасеш ти? де відпочиваєш опівдні? для чого мені бути блукачкою біля стад товаришів твоїх?
7: Якщо ти не знаєш цього, найкрасивіша з жінок, то йди собі слідами овець і паси козенят твоїх біля наметів пастуших.
8: Кобилиці моїй у колісниці фараоновій я уподібнив тебе, кохано моя.
9: Прекрасні щоки твої під підвісками, шия твоя у намистах;
10: золоті підвіски ми зробимо тобі із срібними блискітками.
11: Доки цар був за столом своїм, нард мій виточував пахощі свої.
12: Мировий пучок— коханий мій у мене, біля грудей моїх перебуває.
13: Як гроно киперу, коханий мій у мене у виноградниках енгедських.
14: О, ти прекрасна, кохана моя, ти прекрасна! очі твої голубині.
15: О, ти прекрасний, коханий мій, і люб’язний! і ложе у нас— зелень;
16: покрівлі домів наших— кедри, стелі наші кипариси.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: О, ти прекрасна, люба моя, ти прекрасна! очі твої блакитні під кучерями твоїми; волосся твоє— як стадо кіз, які сходять із гори Галаадської;
2: зуби твої— як отара вистрижених овець, які виходять із купальні, у кожної з яких пара ягнят, і неплідної немає між ними;
3: як стрічка червона губи твої, і вуста твої люб’язні; як половинки гранатового яблука— щоки твої під кучерями твоїми;
4: шия твоя— як стовп Давидів, споруджений для зброї, тисяча щитів висить на ньому— усі щити сильних;
5: два соски твої— як двійні молодої сарни, які пасуться між лілеями.
6: Доки день дихає прохолодою, і втікають тіні, піду я на гору мирову і на пагорб фіміаму.
7: Уся ти прекрасна, люба моя, і плями немає на тобі!
8: Зі мною з Ливану, наречена! зі мною йди з Ливану! поспішай з вершини Амани, з вершини Сеніра й Ермона, від лігвищ левових, від гір барсових!
9: Полонила ти серце моє, сестро моя, наречена! полонила ти серце моє одним поглядом очей твоїх, одним намистом на шиї твоїй.
10: О, які любі пестощі твої, сестро моя, наречена! о, наскільки кращі пестощі твої за вино, і пахощі мастей твоїх кращі за всі пахощі!
11: Стільниковий мед капає з уст твоїх, наречена; мед і молоко під язиком твоїм, і пахощі одягу твого подібні до пахощів Ливану!
12: Замкнений сад— сестро моя, наречена, закладений колодязь, запечатане джерело:
13: розсадники твої— сад із гранатовими яблуками, з чудовими плодами, кипери з нардами,
14: нард і шафран, аїр і кориця з усякими запашними деревами, мира й алое з усякими кращими ароматами;
15: садове джерело— колодязь живих вод і потоки з Ливану.
16: Піднімися вітер з півночі і принесися з півдня, повій на сад мій,— і поллються аромати його!— Нехай прийде любий мій у сад свій і споживає солодкі плоди його.