Біблія українською мовою

Книга Премудрості Соломона

← попередній розділ

Розділ 19
1: А над нечестивими до кінця тяжів немилостивий гнів, бо Він передбачав і майбутні їхні діла,
2: що вони, дозволивши їм вирушити і з поспішністю виславши їх, розкаються і поженуться за ними,
3: бо, ще маючи у руках печалі і ридаючи над гробами мертвих, вони задумали інший безумний помисел, і тих, кого з благанням висилали, переслідували, як утікачів.
4: Тягла ж їх до того кінця доля, якої вони були гідні, і вона навела забуття на те, що трапилося, щоб вони поповнили покарання, якого не вистачало до їхніх мук,
5: і щоб народ Твій звершив славну подорож, а вони знайшли собі надзвичайну смерть.
6: Бо все творіння знову з висоти перетворилося у своїй природі, підкорюючись особливим повелінням, щоб сини Твої збереглися неушкодженими.
7: З’явилася хмара, яка осіняла стан, а де стояла колись вода, показалася суха земля, із Червоного моря— безперешкодна путь, і з бурхливої безодні— зелена долина.
8: Покриті Твоєю рукою, вони пройшли по ній усім народом, бачачи дивні чудеса.
9: Вони паслися, як коні, і грали, як агнці, прославляючи Тебе, Господи, Визволителя їх,
10: бо вони ще пам’ятали про те, що трапилося під час перебування їх там, як земля замість народження інших тварин породила скнипів, і ріка замість риб вивергла безліч жаб.
11: А опісля вони побачили і новий рід птахів, коли, захопившись побажанням, просили приємної їжі,
12: бо на утіху їм налетіли з моря перепели, а грішних спіткали покарання не без знамень, які були силою блискавок. Вони справедливо страждали за свою злобу,
13: бо вони дуже сильну відчували ненависть до чужоземців: інші не приймали незнайомих подорожніх, а ці поневолювали благодійних прибульців.
14: І мало цього, але ще буде суд на них за те, що ті вороже приймали чужих,
15: а ці, з радістю прийнявши тих, які потім уже користувалися однаковими правами, стали пригнічувати жахливими роботами.
16: Тому вони уражені були сліпотою, як ті колись біля дверей праведника, коли, будучи обійняті густою темрявою, шукали кожен входу в його двері.
17: Самі стихії змінилися, як в арфі звуки змінюють свій характер, завжди залишаючись тими ж звуками; це можна побачити через старанне спостереження того, що було.
18: Бо земні тварини перемінялися на водяних, а ті, що плавали у водах, виходили на землю.
19: Вогонь у воді утримував свою силу, а вода втрачала свою властивість гасити;
20: полум’я, навпаки, не шкодило тілам тварин, що бродять і легко руйнуються, і не танув легкотанучий сніговидний рід небесної їжі.
21: Так, Господи, Ти в усьому звеличив і прославив народ Твій, і не залишав його, але повсякчас і на всякому місці перебував з ним.