Біблія українською мовою

Книга Премудрості Соломона

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 17
1: Великі і незбагненні суди Твої, тому ненавчені душі впали в оману.
2: Бо беззаконні, які задумали гнітити святий народ, в’язні темряви і полонені довгої ночі, зачинившись у домах, ховалися від вічного Промислу.
3: Думаючи сховатися у таємних гріхах, вони, під темним покровом забуття, розсіялися, сильно лякані і бентежені примарами,
4: бо і найпотаємніше місце, яке ховало їх, не спасало їх від страху, але страшні звуки навколо їх приводили їх у занепокоєння, і з’являлися люті чудовиська зі страшними лицями.
5: І ніяка сила вогню не могла озорити, ні яскравий блиск зірок не міг осяяти цю похмуру ніч.
6: Являлися їм тільки багаття, які горіли самі собою, повні жаху, і вони, боячись невидимого— примари, уявляли собі видиме ще гіршим.
7: Упали зваби чарівного мистецтва, і вихваляння мудрістю було піддане осміянню,
8: бо ті, які обіцяли відігнати від страдницької душі жахи і страхи, самі страждали на ганебну боязнь.
9: І хоч ніякі страхіття не турбували їх, але, переслідувані бродіннями отруйних звірів і свистами плазунів, вони зникали від страху, боячись глянути навіть на повітря, від якого нікуди не можна втекти,
10: бо нечестя, засуджуване власним свідченням,— боязке і, преслідуване совістю, завжди придумує жахи.
11: Страх є не що інше, як позбавлення допомоги від розуму.
12: Чим менше надії всередині, тим більше уявляється невідомість причини, що породжує муки.
13: І вони у цю істинно нестерпну ніч, що прийшла з глибин нестерпного пекла, приготувавшись заснути звичайним сном,
14: то були тривожимі страшними примарами, то розслаблювані душевним смутком, бо находив на них раптовий і неочікуваний страх.
15: Отже, де хто тоді був захоплений, ставав полоненим, і його ув’язнювали у цю темницю без оков.
16: Чи був то хлібороб або пастух, або той, хто займався працею в пустелі, усякий, будучи захопленим, підлягав цій неминучій долі;
17: бо усі були зв’язані одними нерозв’язними путами темряви. Чи вітер, що свистить, чи милозвучний голос птахів серед густих гілок, чи сила швидкоплинної води, чи сильний тріск падаючого каміння;
18: чи невидиме бігання скакаючих тварин, чи голос ревучих диких звірів, чи луна, що віддається з гірських ущелин, усе це, жахаючи їх, повергало у розслаблення.
19: Бо весь світ був освітлюваний ясним світлом і займався безперешкодно ділами;
20: а над ними одними була розпростерта важка ніч, образ темряви, що уміла колись обійняти їх; але самі для себе вони були обтяжливішими за темряву.